Євангеліє від Юди

Питання Юди

Жодне відкриття з часів сувоїв Мертвого моря не сколихнуло християнський світ так, як щойно перекладене «Євангеліє від Юди». Оповідь, подана в короткому, але потужному тексті, розкриває план, у якому небесні цілі виправдовували жахливі засоби. Зрада стала співпрацею, а вбивство нагадувало самогубство, коли Єшуа та Юда почали моторошний танець у вічність. Ортодоксальне християнство має свою доктрину, свій канон і свою політичну історію, але вони цілком відрізняються від тих, що відкриваються в Євангелії від Юди.

Як би мала це ортодоксальна політична точка зору, загибелі Єшуа домагалася римська влада, коли він здобував послідовників і був проголошений «Царем» юдейським народом. Юдейські релігійні провідники також планували його смерть, вважаючи, що Єшуа намагається реформувати юдаїзм і вирвати їхній контроль над народом. Євангеліє від Юди ставить під сумнів цей прийнятий погляд на політичні інтриги, що передували зраді та смерті Єшуа.

Речник Фонду Маеценас, однієї з компаній у Базелі, Швейцарія, що працює над проєктом Юди, директор Маріо Жан Роберті, повідомляє: «Ми щойно отримали результати вуглецевого датування, текст старіший, ніж ми думали, і датується періодом між початком третього і четвертого століть. Ми не хочемо розкривати винятковий бік того, що маємо, крім того, що текст Юди Іскаріота поставив під сумнів деякі політичні принципи християнської доктрини». Уявіть Юду, чоловіка, якого все християнство ненавиділо дві тисячі років, тепер зображеного як обраного, мученика, цапа-відбувайла й чоловіка, якого сам Єшуа наставив і призначив організувати й здійснити найбільшу зраду всіх часів. Але зрада, наказана тим, кого зраджують, — зовсім не зрада, а вірний і відданий послідовник, що виконує бажання свого вчителя.

Якою була нагорода Юди за зраду Єшуа? Згідно з Євангелієм від Юди, це було особливе визнання від Ягве та благословення Єшуа, Спасителя людства. Дивно, але є свідчення в нашій власній Біблії, що підтверджують це твердження. Юді, можливо, було обіцяно становище влади разом з іншими апостолами.

Євангеліє від Юди перевертає нас догори головою і примушує читача до нового й незручного погляду. Чи мав Юда особливе знання й настанови від Єшуа? Чи маємо ми дякувати йому за смерть Єшуа? Чи є смертельна зрада, призначена жертвою, самогубством чи вбивством? Чи цей смертоносний квіслінг справді святий? Хто цей чоловік, Юда? Що ми знаємо про нього? Звідки він прийшов? Чого він хотів? Що він зробив?

Це лише деякі з питань, що залишаються лунати в розумі читача.

Теорій про Юду безліч. Його зображують жадібним і егоїстичним, а також освяченим духом. Дехто каже, що він був одержимий, дехто каже, що він був святим, а дехто вірить, що він — сам Сатана.

Чи був Юда поштовхом до смерті, поховання й воскресіння Єшуа, і отже демоном, що врятував нас? Чи буде Юда антихристом, якого ми зустрінемо в кінці днів, чи він правитиме й судитиме племена Ізраїля?

У кожної історії є два боки. Розгляньмо обидва боки, починаючи з Євангелія від Юди, його історії, його богослов’я та його тексту.

Розуміння наміру

Євангеліє від Юди можна зрозуміти на глибшому рівні, якщо спочатку дослідити його передісторію. Можна поставити належні питання щодо тексту: «хто, що, коли, де і чому». Питання, «хто» написав Євангеліє від Юди, ми можемо ніколи не дізнатися. Що автор намагався сказати, буде досліджено докладно. Наука може й звузила «коли» і «де». Чому людство пише — аксіоматично. Ми пишемо, щоб документувати, пояснювати, висловлювати чи переконувати. Зрештою, це і є причини. Час покаже, чи автор Юди досяг успіху. У час, коли гностицизм боровся за вплив у християнстві, Євангеліє від Юди було написане, щоб кинути виклик віруванням нової церковної ортодоксії, що виникала, пояснити гностичне богослов’я та поширити секту. Щоб краще зрозуміти євангеліє, його треба читати з цими цілями на увазі. Протягом століть саме визначення гностицизму було предметом плутанини й суперечок у релігійній спільноті. Частково це пов’язано з дедалі ширшим застосуванням терміна та з тим, що існували різні секти гностицизму, коли богослов’я розвивалося й почало зливатися з тим, що стало основним християнством. Гностицизм продовжував розвиватися; саме богослов’я, що існувало в час написання Євангелія від Юди, слід розглядати й розуміти перед спробою передати чи читати переклад. Інакше переклад став би каламутним і туманним. Обов’язком як перекладача, так і читача стає розуміти ідеї, що висловлюються, і терміни, що передають ці ідеї. Розуміння богослов’я, космології та відповідних термінів необхідне для чіткої передачі значення в тексті, про який ідеться. Маючи це на увазі, ми коротко розглянемо гностичне богослов’я, космологію та історію. Ми зосередимося головно на гностичних сектах, що існували з першого по четверте століття н. е., оскільки вважається, що більшість гностичних євангелій було написано в той час. Також саме в той час реакції в новопосталій християнській ортодоксії почали посилюватися, і було написано Євангеліє від Юди. Падінням багатьох книг, написаних на тему релігії, є спроба якось усунути історію й людей із рівняння. Історія формує релігію, бо вона формує сприйняття й напрям релігійних провідників. Релігія також розвивається й еволюціонує в спробі осмислити всесвіт таким, яким його бачать і розуміють у той час. Отже, щоб по-справжньому осягнути релігійне поняття, важливо знати історію, людей і космологію того часу. Ці сфери не окремі, а постійно взаємодіють.

Що таке Євангеліє від Юди?

Що таке Євангеліє від Юди і чому воно так сильно відрізняється від євангельських оповідей Біблії? Євангеліє від Юди вважається гностичним текстом. Гностики були сектою християнства, і як будь-яка секта чи релігія, вони боролися за розширення й продовження під переслідуванням новопосталої ортодоксії того часу. Євангеліє від Юди, можливо, було написане, щоб допомогти зміцнити й продовжити гностицизм. Це може пояснювати його радикальний відхід від традиційної євангельської оповіді, а також причину його створення. Справді, один зі способів дивитися на будь-яку релігійну книгу, канонічну чи ні, — як на спробу пояснити свої вірування, переконати інших у цих віруваннях та інтерпретувати історію й відомі сюжетні лінії у світлі власного богослов’я та космології. Це робиться не лише для додання ваги власній системі вірувань, а просто тому, що людина бачить події такими, що мають стосунок до того, що вона чи він вважає істиною. Як було сказано раніше, Євангеліє від Юди є, понад усе, гностичним євангелієм, оскільки воно обертається навколо особливого знання, або гнозису, даного Юді Єшуа. Це знання представляло те, що гностики вважали універсальною істиною.

Історія Євангелія від Юди

Щойно відкрите Євангеліє від Юди дуже суперечливе з кількох причин. Богословськи воно розколює через своє гностичне богослов’я. Головна суперечка в тексті обертається навколо теорії, що Єшуа попросив Юду зрадити Його, щоб виконати Його призначення й писання. Якщо це правда, це зробило б Юду святим, а не грішником і зрадником, як вважає основна церква. Текст також цікавий просто тому, що він написаний коптською мовою. Документи з періоду й регіону, де коптська мова була рідною, є рідкісною знахідкою. Слово «коптський» є арабським спотворенням грецького слова Aigyptos, що, своєю чергою, походить від слова Hikaptah, однієї з назв міста Мемфіс, першої столиці стародавнього Єгипту. Ніколи не існувало коптської держави чи коптського уряду як такого, однак слово використовувалося для загального визначення культури й мови, присутніх на території Єгипту в певних часових межах. Відома історія коптів починається з Менеса, першого фараона, що об’єднав північне й південне царства Єгипту близько 3050 р. до н. е. Стародавня єгипетська цивілізація під правлінням фараонів тривала понад 3000 років. Святий Міна (названий на честь царя) є одним із головних коптських святих. Він був замучений 309 р. н. е. Культура стала визнаною як така, що містить особливу мову, мистецтво, архітектуру й навіть певні релігійні системи. Існує навіть дуже особлива коптська християнська церковна система з власним каноном, що містить на кілька книг більше, ніж протестантська чи католицька Біблії. Послання й значення Євангелія від Юди переконливі, хоча б через його відмінний погляд, що примушує нас переглянути місце, шлях і дії Юди та його акт зради. Євангелія та Книга Дій розповідають історію Юди як того, хто перебував під впливом диявола. Кінець, до якого прийшов Юда. Канонічні книги називають Юду зрадником, відступником і тим, хто перебував під впливом диявола. Однак Євангеліє від Юди перевертає цю ідею догори головою, стверджуючи, що Юду попросили, якщо не зобов’язали, спланувати й здійснити зраду, що стала б поштовхом до розп’яття. План полягав у тому, щоб видати Єшуа владі, щоб писання й пророцтво могли здійснитися, і Єшуа був особою, що розробила план. Більшість учених погоджується, що Євангелія від Матвія, Марка, Луки й Івана були написані між датою смерті Єшуа й приблизно 90 р. н. е. Євангеліє від Юди було написано спочатку грецькою приблизно 180 р. н. е. щонайраніше. Якщо це правда, Юда не міг бути автором. Щоб Юда написав свою працю, йому було б близько 120 років на час її написання. Відкидаючи цю можливість, первісний автор невідомий. Дати первісних текстів ґрунтуються на словах і вживанні, спільних для певних періодів часу. Це порівнювано з тим, як сьогодні використовується сленг. У різні часи історії використовувалися різні слова. Саме так учені визначають вік стародавньої мови. Інший спосіб звузити дату первісного тексту — шукати згадки про нього в інших писаннях. Це встановило б дату, що позначає найпізніший час, коли текст міг бути написаний. Іриней, у перекладі Раемерса, стверджує: «Крім цих Євангелій, ми знаємо, що колись існувало Євангеліє від Варфоломія, Євангеліє від Тадея, згадане в декреті папи Геласія, і Євангеліє від Юди Іскаріота, що було у вжитку серед каїнітів і про яке говорив св. Іриней». У перекладі Робертса-Дональдсона з Іринея отець церкви стверджує: «Інші знову заявляють, що Каїн походить від Сили згори, і визнають, що Ісав, Корей, содомляни й усі такі особи споріднені з ними самими. Через це, додають вони, на них нападав Творець, проте жоден із них не зазнав шкоди. Бо Софія мала звичку забирати те, що належало їй, від них до себе. Вони заявляють, що Юда-зрадник був докладно обізнаний із цими речами, і що він один, знаючи істину, як ніхто інший, здійснив таємницю зради; через нього всі речі, і земні, і небесні, були так кинуті в сум’яття. Вони подають вигадану історію такого роду, яку називають Євангелієм від Юди». Іриней далі сказав, що писання походять від того, що він називав «каїнітською» гностичною сектою, що змагалася з ортодоксальним християнством. Він також звинувачував каїнітів у прославленні біблійного вбивці Каїна, содомлян і Юди, якого вони вважали хранителем таємних таємниць. Знання дат писань Іринея далі уточнює дату приблизно до або перед 180 р. н. е. Звичайно, це стосується Євангелія від Юди лише якщо ми зробимо висновок, що текст, про який говорив Іриней, є тим самим текстом, що ми маємо сьогодні. На жаль, немає способу знати це з певністю, але ми маємо кілька підказок. Каїн не згадується у версії Євангелія від Юди, яку ми маємо сьогодні. Крім того, еволюція космології має тенденцію йти від простого до складного, і ця тенденція показана в поточній версії, оскільки Ялдабаот, якого також називають «Небро», «бунтар», представлений як творець Сакласа, і саме Саклас зображений пізніше в Євангелії від Юди як творець людства й фізичного світу. Однак в інших гностичних писаннях Ялдабаот є «деміургом», або творцем світу, і чітко ототожнюється з тим самим божеством, що й Саклас. Це означає, що в Євангелії від Юди стався розкол між Ялдабаотом і Сакласом, що веде до складнішої космології. Це вказує на те, що Євангеліє від Юди, яке ми маємо сьогодні, було написане пізніше, ніж те, про яке говорить Іриней, оскільки в його час ці божества були одним і тим самим.

Тепер архонт, який слабкий, має три імені. Перше ім’я — Ялдабаоф, друге — Саклас («дурень»), а третє — Самаель. І він безбожний у своїй зарозумілості, що в ньому. Бо він сказав: «Я — бог, і немає іншого бога, крім мене», бо він не відає своєї сили, місця, звідки він прийшов. Апокриф Івана, бл. 200 р. н. е.

Щодо датування копії, знайденої в Єгипті, формування певних літер також змінюється з часом, і стиль написання літер у текстах поміщає копії в певний період. Текст Юди на 26 сторінок — це копія коптською мовою оригінального Євангелія від Юди, яке було написане грецькою мовою століттям раніше. Випробування радіовуглецевого датування, а також експерти зі стародавніх мов установили, що копія була написана між 220 і 340 рр. н. е. Відкрите Євангеліє було написане на папірусі, ймовірно, у гностичному монастирі в Єгипті. Хоча інші копії, можливо, й були зроблені, вони, ймовірно, були втрачені під час кампанії св. Атанасія в четвертому столітті зі знищення всіх єретичних текстів. Усі тексти, не прийняті новоствореною церквою, мали бути спалені. Єресь не мала толеруватися, а гностицизм вважався на вершині списку. Гностицизм не лише відрізнявся від ортодоксального богослов’я, він схвалював особистий пошук знання, а це було щось поза контролем церкви. Щоб зберегти свій контроль, нова церква мусила розтрощити ці вірування. Вважається, що, аби захистити текст від воїнів Атанасія, гностичний чернець або писар закопав копії певних гностичних текстів у районі гробниць у Єгипті. Їх не було відкрито аж до кінця 1970-х років. Євангеліє було одним із трьох текстів, знайдених зв’язаними разом в одному кодексі. Євангеліє було викопано 1978 року фермером. Він знайшов невеликий контейнер, схожий на гробову скриню, у печері поблизу Ель-Міньї, Єгипет. У невеликій, запечатаній скрині була частина кодексу, або збірки побожних текстів. Фермер продав кодекс торговцеві старожитностями в Каїрі. Угода трималася в таємниці, але повідомлялося, що вона відбулася 1983 року. Торговець старожитностями не знав змісту кодексу, коли запропонував євангеліє на продаж ученому з коптських студій Стівену Еммелю з німецького Мюнстерського університету та іншому вченому. Зустріч відбулася в номері готелю в Женеві, Швейцарія. Саме Еммель оглянув кодекс і першим запідозрив, що папірусні аркуші говорять про Юду. Хоча текст більш ніж заінтригував Еммеля, запитувана ціна була такою високою — 3 мільйони доларів США, — що не було жодної можливості дозволити собі покупку. Продавцеві запропонували ціну на порядок нижчу за запитувану. Це продавець сприйняв як образу, і угода зайшла в глухий кут. Через розчарування, спричинене тим, що його жадібність не була задоволена, торговець зберігав кодекс у сейфі в банку в Гіксвіллі, штат Нью-Йорк, протягом 16 років. Там, далеко від сухого пустельного повітря, у скрині з вищою вологістю, він псувався й кришився, аж поки торговка старожитностями з Цюриха Фріда Нуссбергер-Чачос не купила його 2000 року за суму, набагато меншу за початкову запитувану ціну. Потім кодекс придбав Фонд Маеценас стародавнього мистецтва у Швейцарії 2001 року. Фонд запросив National Geographic допомогти з реставрацією 2004 року. Протягом наступних 5 років тисячі шматочків папірусу складали назад разом, як мозаїку-головоломку. Тисячі шматочків, таких малих, що містили лише літеру чи дві, були відновлені на своє місце в тексті за допомогою пінцетів і комп’ютерної візуалізації. Після завершення команда вчених переклала документ англійською мовою, якнайкраще, з огляду на стан документа й кількість відсутніх шматочків. Відновлений оригінал тепер зберігається в Коптському музеї Каїра. Переклад тексту коптською мовою можна побачити за адресою: http://www.nationalgeographic.com/lostgospel/_pdf/CopticGospelOfJudas.pdf Через крайній вік і погане поводження з текстом значна його частина нерозбірлива. У кодексі є прогалини й дірки. Цілі рядки відсутні. Деякі частини перекладу були зроблені на основі «найкращого припущення». Якщо в поширених словах чи фразах бракувало літер, перекладачі могли припустити й замінити літери й навіть слова чи фрази. Коли прогалини ставали більшими або значення фрази було невизначеним, перекладачі просто зазначали відсутність даних. У цьому перекладі ми спробували два сміливі кроки. Ми хотіли подати привабливіше тлумачення для публіки, що неодмінно вимагало приміток і пояснень, доступних у тому місці, де ідеї траплялися. Ми також хотіли спробувати заповнити деякі прогалини в тексті, якщо можливо. Як застереження, слід розуміти, що початкові перекладачі зробили чудову роботу з текстом, якого просто бракувало, бо він розпався на пил і порошок, щоб ніколи більше не бути прочитаним. Текст, поданий тут, бере роботу, виконану багатьма іншими, і поміщає Євангеліє від Юди в читабельнішу мову й формат разом із вбудованим коментарем. Потім він розширює текст, заповнюючи прогалини, якнайкраще це можна було зробити, на основі розуміння гностичного богослов’я, історичної інформації, текстових посилань і логічного плину розмови.

Усі слова чи фрази в дужках вказують на ті доповнення, внесені до тексту, чи то для заповнення відсутніх літер, слів або рядків; чи то для роз’яснення неоднозначного формулювання в оригінальному тексті або його перекладі. Коли слово можна було перекласти більш ніж одним способом, коса риска «/» використовувалася, щоб зазначити різні варіанти. Коментарі чітко позначені як «Примітки» і розміщені курсивом у тексті. Читач повинен тримати в пам’яті ймовірну функцію тексту. Назва дає певну підказку. Це не «Євангеліє згідно з Юдою», а натомість «Євангеліє від Юди». Це вказує на те, що автор хотів піднести Юду, його становище й внесок згідно з богослов’ям, яке текст сповідує й поширює. Знаючи ці речі, слова й рядки, відсутні в тексті, можуть бути предметом освічених і розумних припущень. Вони, однак, є припущеннями попри все. Погляньмо тепер на Євангеліє від Юди.

Євангеліє від Юди

Це проголошення, яке було таємно відкрито Юді Іскаріоту Єшуа протягом того восьмиденного періоду, що включав (що був) три дні перед тим, як він (Єшуа) відсвяткував Пасху (один перекладач має «відсвяткував свої страсті / страждання).

Примітка: Проголошення — це не логос, слово чи Месія для ортодоксальної церкви. Слово тут — це проголошення суду, як у судовому вироку.

1. Єшуа з’явився на землі, щоб чинити чуда й дивовижні діяння, аби спасти людство. Оскільки деякі поводилися праведно, а інші продовжували у своїх гріхах, він вирішив покликати дванадцять учнів.

2. Він почав говорити з ними про таємниці, що лежали поза цим світом, і про те, що станеться наприкінці цього світу (наприкінці). Він часто змінював свою зовнішність, і його бачили не як його самого, а він виглядав як дитина (деякі перекладачі мають привид або дух), коли був зі своїми учнями.

3. Він натрапив на своїх учнів у Юдеї одного разу, коли вони сиділи разом побожно (тренуючи свою побожність — тренуючись у благочесті). Коли він наблизився до учнів, він побачив, що вони сиділи разом, складаючи подяку й промовляючи молитву над хлібом (Євхаристія / подяка). Він засміявся.

4. Учні запитали Його: «Равві, чому ти смієшся з нашої подячної молитви? Хіба ми не діяли належно?» Він сказав: «Я сміюся не з вас. Просто ви робите це не тому, що хочете. Ви робите це тому, що ваш бог (має бути / буде) хвалений».

5. Вони сказали: «Равві, ти — (земний / єдиний) син нашого бога». Єшуа відповів: «Як ви мене знаєте? (Ви думаєте, що знаєте мене?) Кажу вам, воістину, ніхто серед вас у цьому поколінні (у цьому роді) не зрозуміє мене».

6. Його учні почули це, розлютилися й почали бурмотіти прокльони та глузувати з нього у своїх серцях. Коли Єшуа побачив їхню нездатність зрозуміти те, що він сказав їм (їхню тупість), він поглузував: «Чому ви так засмутилися, що розлютилися? Ваш бог, який всередині вас, (і ваше власне нерозуміння веде вас і) розпалили цей гнів у вашому (розумі / душі). (Я викликаю) будь-якого чоловіка серед вас показати мені, хто (достатньо розуміє), щоб вивести досконалого чоловіка, стати й зустрітися зі мною віч-на-віч».

7. Усі вони сказали: «Ми достатньо сильні». Але у своїх (істинній сутності) духах ніхто не наважився стати перед ним, крім Юди Іскаріота. Юда зміг стати перед ним, але навіть він не міг дивитися Єшуа в очі, і він відвернув своє обличчя.

Примітка: Невизначено, з якої причини Юда не дивився на Єшуа. Був звичай поваги — не дивитися старшому в очі. Або Юда не міг дивитися на Єшуа, або його стримувало становище Єшуа як його Равві.

8. Юда сказав Йому: «Я знаю, хто ти і звідки ти прийшов. Ти — з віковічного (вічного) еону (сфери або царства) Барбело (віковічного царства Барбело). Я не гідний промовляти ім’я того, хто послав тебе».

9. Єшуа знав, що Юда здатний зрозуміти (показати / думати про) щось славне, тож Єшуа сказав йому: «Відійди (відступи / на відстань) від інших, і я розповім тобі про таємниці Ягве (панування Ягве / царство Ягве)».

10. «Ти можеш туди дістатися, але шлях завдасть тобі великого горя, бо тебе замінять, щоб дванадцятеро могли знову бути повними зі своїм богом». Юда запитав його: «Коли ти розповіси мені, як великий день світла світатиме для цього покоління (роду)? Коли ти поясниш ці речі?» Але поки він запитував ці речі, Єшуа залишив його.

11. На світанку наступного дня після того, як це сталося, Єшуа з’явився своїм учням. Вони запитали Його: «Равві, куди ти пішов і що ти робив, коли залишив нас?» Єшуа сказав їм: «Я пішов до іншого покоління (роду), що є більшим і святішим поколінням (родом)».

12. Його учні запитали його: «Єшуа, що це за великий рід, який вищий за нас і святіший за нас, якого тепер немає в цій сфері (царстві)?» Коли Єшуа почув це, він засміявся й сказав їм: «Чому ви думаєте у своїх серцях про могутній і святий рід (покоління)? Воістину скажу вам. Ніхто, народжений у цьому віці (сфері / еоні), не побачить того (покоління / роду), і навіть безліч (військо) ангелів, (що керують) зорями, не пануватиме над тим поколінням (родом), і жодна смертна (тлінна) людина не може спілкуватися (належати) з ним».

13. «Те покоління не походить із (сфери), яка стала (смертною / зіпсованою). Покоління людей серед (вас) — із покоління людства (нижчої / без) сили, яке (не може спілкуватися з) іншими силами (вище), якими (ким) ви правите / вами правлять». Коли (його) учні почули це, усі вони стривожилися у (своєму серці / дусі). Вони заніміли (не могли вимовити слова).

Примітка: Це починає розрізнення між поколінням або родом людства, який є нижчим, тліючим і непросвітленим, і «великим поколінням або родом», який є просвітленим, нетлінним і вічним. Є лише два роди: ті, хто має гнозис, і ті, хто не має. Цікаво, що Єшуа має своє місце з учнями у великому поколінні.

14. Іншого дня Єшуа підійшов до (них). Вони сказали йому: «Равві, ми бачили тебе у (сні), бо всі ми мали важкі (сни про ніч, коли тебе забрали / заарештували)». (Він сказав): «Чому ви (прийшли до мене, коли ви) пішли ховатися?»

15. Вони сказали: «Була (велична будівля з великим вівтарем у ній і дванадцять чоловіків, (яких ми назвали б) священиками, і було ім’я, і натовп людей чекав (терпів через свою витривалість) біля того вівтаря, (щоб священик (прийшов і прийняв) приношення). (Однак) ми продовжували чекати (ми також були наполегливі)». (Єшуа запитав): «Якими були (священики)?» Вони сказали: «Деякі (з них) постили два тижні; (інші) приносили в жертву власних дітей, інші — своїх дружин, (увесь цей час) у хвалі (приношенні) смирення одне з одним; деякі мають секс з іншими чоловіками; деякі вбивають; деякі чинять безліч гріхів і злочинних діянь. І чоловіки, що стоять перед вівтарем, призивають твоє ім’я (’авторитет), і в усіх діяннях, що походять із їхнього браку знання (браку світла), жертви доводяться до завершення (їхніми руками) (вівтар залишався повним через їхню роботу із зарізання жертв)». Після того як вони сказали ці речі, вони стали неспокійними й тихими.

16. Єшуа запитав їх: «Чому ви стурбовані? Нехай буде так. Кажу вам, що всі священики, які стояли перед тим вівтарем, призивають моє ім’я. Я казав вам багато разів, що моє ім’я було написане на (суді) цього роду (і на) зорях через людські покоління. У моє ім’я (ці люди) садили безплідні дерева, (і робили це) без жодної честі».

17. Єшуа сказав їм: «Ви подібні до тих чоловіків, яких ви бачили, як вони проводили приношення біля вівтаря. То бог, якому ви служите, і дванадцять чоловіків, яких ви бачили, представляють вас. Худоба, яку ви бачили, яку привели для жертви, представляє багатьох людей, яких ви увели (уведете) в оману перед тим вівтарем. (Ви) стоятимете (вестимете / представлятимете) і використовуватимете моє ім’я в такий спосіб, як і покоління побожних, і ви всі залишитеся вірними „йому“. (Деякі переклади мають — „Володар хаосу встановить своє місце в такий спосіб“.) Після „нього“ інший чоловік вестиме від (групи розпусників), і (інший вестиме) біля вівтаря від тих, хто вбиває дітей, і інший — від тих, хто є гомосексуалами, і (інший) тих, хто постить, і (один стоятиме від) решти тих, хто оскверняє себе і хто є беззаконням і хто грішить, і (від) тих, хто каже: ‘Ми подібні до ангелів’; вони — зорі, що (здійснюють усе / доводять усе до кінця)».

18. «Сказано людським поколінням: ‘Дивись, бог прийняв твою жертву з рук священика’. Але священик — служитель помилки (служитель у помилці / служить, але перебуває в гріху). Але це Ягве, Ягве всього (повнота божественного), хто наказує: ‘В останній день (часу) вони будуть осоромлені (деякі мають — „наприкінці днів“)’».

Примітка: Єшуа каже учням, що вони вірні неправильному богові. Він далі каже, що саме вони вбивають, чинять розпусту й грішать. Крім того, Єшуа каже їм, що вони приведуть людей до духовної різні, як худобу, яку вони бачили принесеною в жертву у своєму сні. У цей час 12 включали Юду. Це, разом з іншими такими віршами, привело багатьох учених до висновку, що Євангеліє від Юди не зображувало Юду як освячену особу, якою його вважали початкові перекладачі.

19. Єшуа (сказав їм): «Припиніть (приносити в жертву те, що) ви маєте (і припиніть кружляти) над вівтарем. Священики — над вашими зорями й вашими ангелами. Вони вже прийшли до свого кінця там. Тож нехай вони (будуть спіймані / сваряться / б’ються) перед вами, і залиште їх у спокої. (Не оскверняйтеся цим поколінням, а натомість їжте їжу знання, дану вам великим.)

Примітка: Ми часто бачитимемо «зорі», згадані в тексті. Вони вживаються, щоб символізувати дві унікальні концепції. Вважалося, що при створенні космосу були створені світила, які були силами, що контролюють долю кожної людини. Також вважалося, що кожній людині була призначена зоря як її вічна домівка або місце спочинку. Добра людина піднеслася б до своєї власної зорі, щоб правити й спочивати. Отже, зорі були свідомими силами, що виконували накази Ягве, а також були місцями призначення для тих, хто тікає з матеріальної площини.

20. Пекар не може нагодувати все творіння під (небом). І (вони не дадуть) їм (їжу) і (не дадуть) (тим із великого покоління ту саму їжу). Єшуа сказав їм: «Припиніть боротися зі (проти) мною. Кожен із вас має свою власну зорю, і кожен (Рядки тут відсутні. Текст міг би читатися: «людина має свою власну долю». Або, можливо, «людина, яка чинить добре, житиме й спочиватиме на своїй зорі»). (Усе відбувається у свою пору, і всі пори призначені. І в (пору), яка прийшла (це весна) для дерева (раю) цього еону / віку (і воно плодоноситиме) якийсь час (потім зів’яне), але він прийшов полити Ягве і (також полити це покоління), що триватиме, бо (він) не зіпсує / не зверне) (шлях життя для) того покоління, але (вестиме його) від вічності до вічності». 21. Юда запитав його: «Равві, який плід приносить це покоління?» Єшуа відповів: «Душі кожного людського покоління помруть. Однак, коли ці люди (цього царства) завершать свій час у царстві й живе дихання залишить їх, їхні тіла помруть, але їхні душі продовжаться, і вони піднесуться (будуть підняті / будуть взяті вгору)». Юда запитав: «Що робитиме решта людських поколінь?» Єшуа сказав: «Неможливо садити насіння в (кам’янистий ґрунт) і збирати його плід. (Так само й зі (зіпсованим) поколінням), (діти цього царства) і тлінна Софія / мудрість) (є / є) не рукою, що створила смертних людей), щоб їхні душі підносилися до вічних сфер угорі. Амінь, кажу, (що жоден) ангел (або / сили) не зможе побачити того (царства) тих, кому (належать ті) святі покоління (вгорі)». Після того як Єшуа сказав це, він відійшов.

22. Юда сказав: «Равві, ти вислухав усіх тих інших, тож тепер вислухай і мене. Я бачив велике видіння».

23. Коли Єшуа почув це, він засміявся й сказав йому: «Ти (є) тринадцятий дух (даймон), чому ти так сильно намагаєшся / чому ти так збуджуєш себе? Однак говори, і я буду терплячий до тебе». Юда сказав йому: «У видінні я бачив себе й дванадцять учнів, як вони каменували мене й переслідували мене дуже погано / суворо / сильно. І (я йшов за тобою і я) прибув до місця, де я побачив (великий дім переді мною), мої очі не могли охопити (збагнути) його розмір. Багато людей оточували його, і дім мав дах із рослин (трави / зеленої рослинності), і посеред дому (був натовп) (і я був там із тобою), кажучи: ‘Равві, візьми мене в / (дім) разом із цими людьми’».

24. Він відповів і сказав: «Юдо, твоя зоря увела тебе в оману. Жодна людина смертного народження не гідна увійти до дому, який ти бачив. Це місце, зарезервоване для святих. Навіть сонце, чи місяць, чи день (світло) не пануватимуть там. Лише святі житимуть там, у вічному царстві зі святими ангелами, завжди (деякі мають текст як — «будуть міцно утверджені зі святими ангелами назавжди»). Дивись, я пояснив тобі таємниці царства, і я навчив тебе про помилку зір; і (я) послав її (на її шлях) на дванадцять ангелів (еонів)».

Примітка: Втрачена книга Еноха розповідає про зорі, які є керівними силами людини й природи, що помиляються. Вони стають зміщеними й поза порядком. Їх треба було помістити або спрямувати назад на їхні належні шляхи. Див. Втрачену книгу Еноха, Джозеф Лампкін.

Примітка: Є 12 астрологічних віків. 12 знаків зодіаку складають 360-градусний екліптичний шлях навколо Землі, і потрібно 25 920 років, щоб здійснити прецесію рівнодень. Кожен знак складається з 30 градусів небесної довготи. Кожен градус прецесії дорівнює 72 земним рокам, і кожен рік дорівнює 50 секундам градусів дуги небесної довготи. За 24-годинний земний день Земля обертається на повні 360 градусів екліптики, дозволяючи людині побачити всі 12 знаків.

25. Юда сказав: «Равві, чи може бути, що моє (духовне) насіння завоює володарів космічної сили (також можна перекласти: „перебуває під контролем архонтів або володарів космічної сили“)?»

26. Єшуа відповів і сказав йому: «Прийди (зі мною, так) щоб я (міг показати тобі царство, яке ти отримаєш. Я покажу тобі, що стане з тобою й цим поколінням), але ти засмутишся, коли побачиш царство й увесь його рід (людей)». Коли Юда почув Його, він сказав йому: «Яка користь, якщо я отримав це, бачачи, що ти відокремив мене від того роду?» Єшуа відповів йому й сказав: «Ти станеш тринадцятим, і тебе проклинатимуть інші покоління, і ти прийдеш панувати над ними. В останні дні вони проклинатимуть твоє піднесення до святого (роду / царства)».

Примітка: Я обрав слово «даймон», а не «демон», бо значення тексту неясне. Даймон — це божество або надприродна істота природи між богами й людьми. У вірші 24 Єшуа каже Юді, що він ніколи не буде гідний увійти до дому, який символізує вічне царство. Пізніше у вірші 26 Єшуа, здається, вказує, що Юду проклинатимуть інші учні, але він буде піднятий, щоб увійти до святого покоління в останні дні. Можливо, проміжний час буде проведений у тому, що Біблія називає «його власним місцем».

27. Єшуа сказав: «(Іди слідом / прийди зі мною), щоб я міг навчити тебе (таємниць), яких жодна людина (ніколи) не бачила».

Примітка: Це починає міф про створення, заснований на певній сетіанській гностичній космології. Оповідь цієї історії, здається, є спробою пов’язати гностичну космологію з ученнями Єшуа, щоб додати обґрунтованості й авторитету історії створення та сутностям, а також допомогти в поширенні секти.

Є велике й безмежне царство, чийого обсягу жодне покоління ангелів не бачило (і в ньому) є Великий Невидимий (Дух), і жодне око ангела ніколи не бачило, жодна думка серця (розуму) ніколи не розуміла його, і жодне ім’я не може бути йому присвоєне (його не можна назвати).

28. «І яскраво сяюча хмара з’явилася там. Великий Дух сказав: ‘Нехай ангел постане як мій помічник (супровідник / помічник)’». «Великий ангел, просвітлений, божественний, Самопороджений (Самостотворений), вийшов із хмари. Через нього чотири інші ангельські світла (світила), (Гармозел, Орояель, Давітай та Елелет), почали існувати з іншої хмари, і вони стали помічниками (помічниками / супровідниками) Самопородженого ангела (вісника). Самостотворений проголосив: ‘Нехай постане (зоря / Адам)’, і вона (він) постала (одразу). Він (створив) першу зорю (світило / яскраву, сяючу істоту), щоб панувати над ним».

Примітка: Тут ми маємо спотворений текст, переклад якого може йти одним із двох шляхів. Слова, відсутні в середині тексту, могли бути Адамом, який також відомий як Адамас, або це могло стосуватися зорі, оскільки наступне посилання — на світило. Напрямок тексту неясний, крім того, що погоджено, що в тексті вживається слово «воно».

«Він сказав: ‘Нехай ангели (вісники) почнуть існування, щоб обожнювати (поклонятися) (йому)’, і незліченна безліч постала. Він сказав: ‘(Нехай буде) еон світла’, і він почав існування. Він створив другу зорю, щоб панувати над ним, щоб служити разом із незліченною безліччю ангелів. Саме так він створив решту еонів світла. Він зробив їх володарями над ними, і він створив для них незліченну безліч ангелів, щоб допомагати їм».

29. «Адамас (Адам) був у першій сяючій хмарі (початковому божественному вираженні), якої жоден ангел ніколи не бачив, включаючи всіх тих, кого називають ‘бог’. Він (був тим), хто (створив просвітлений еон і споглянув) образ і створив його за подобою (цього) ангела. Він змусив нетлінне (покоління) Сифа з’явитися (з) дванадцяти (еонів) і подоби (цього) ангела. Він змусив сімдесят два ангельські світла з’явитися в нетлінних двадцяти чотирьох (зорях / ангельських світлах / світилах). Він змусив сімдесят два ангельські світла з’явитися в нетлінних двадцяти чотирьох (зорях / ангельських світлах / світилах). Самі сімдесят два ангельські світла змусили триста шістдесят ангельських світл з’явитися в безсмертному поколінні, як диктувала воля Духа. Самі сімдесят два ангельські світла змусили триста шістдесят ангельських світл з’явитися в нетлінному поколінні, як диктувала воля Духа. Воля Духа, щоб їхнє число було п’ять для кожного. Воля Духа, щоб їхнє число було п’ять для кожного. з’явитися в безсмертному роді, дотримуючись волі Духа, щоб їхнє число було п’ять для кожного».

Примітка: Сиф — син Адама й вважався божественним, як Адам був божественним. Вважалося, що Сиф отримав знання, яке принесло б свободу від матеріальної сфери, і отже, спасіння.

30. «Дванадцять сфер (еонів) дванадцяти ангельських світл складають / призначають їхнього Отця, із шістьма небесами для кожного еону, так що є сімдесят два небеса для сімдесяти двох ангельських світл, і для кожного (є п’ять) небес, (що виробляють усі) триста шістдесят (небес для зір). Їм було дано владу й незліченне військо ангелів, для слави й обожнення (поклоніння), (і тоді він дав) діву (чистих духів), для слави й поклоніння всім еонам і небесам та їхнім твердиням (небесам)».

Примітка: Числа, присвоєні різним еонам, ангелам і зорям, мають значення як у біблійній символіці чисел, так і в піфагорійській нумерології. Один — Єдність, суверен, Ягве, причинність. Два — Подвійність і / або злиття. Три — Духовно повне, повнота, творення. Чотири — Основи, системи, порядок. П’ять — Дух, благодать, рух. Шість — Людство. Сім — Ягве, мудрість, знання, досконалість. Дванадцять — Закон, правління, влада. Тринадцять — Проклятий, поза або без закону. Двадцять чотири — Небесне правління, старші, система. Подвійність усередині системи. Сімдесят два — Обидва елементи двох і семи, а також елемент завершення. Триста шістдесят — Елементи трьох і шести, а також значення повного циклу, такого як річний цикл. Кінець і новий початок.

31. Сукупність (зібрання) цих безсмертних називається космосом, тобто погибеллю / тлінням / зіпсуттям, Отцем і сімдесятьма двома ангельськими світлами / світилами, які є із Самостотвореним і його сімдесятьма двома еонами. У космосі перша людина з’явилася зі своїми нетлінними силами.

Примітка: Ця перша людина — Адамас або Адам. Слід зазначити, що ім’я «Адам» також можна перекласти як «Людина» єврейською мовою.

32. І еон, що з’явився зі своїм поколінням, і еон, у якому хмара знання й ангел, називається Ел.

Примітка: Ел було іменем семітського бога, який був головним серед пантеону богів, що впливають на природу й суспільство. Він — батько божественної родини й голова божественних зборів на ‘горі зборів’, еквіваленті єврейського har mo’ed, яке стало через грецький переклад Створених Речей ‘як ріки також метафорично уявлялися. У біблійному Едемському саду ріка текла, щоб утворити чотири ріки: Тигр, Євфрат, Гіхон і Пішон’. Ел виражав концепцію впорядкованого правління, справедливості й творення. Біблія ніколи не клеймить ханаанське поклоніння Елу, чия влада в суспільних справах була визнана Патріархами. Його дружиною була Ашера, богиня-мати, представлена в ханаанських святилищах природним деревом (єврейською ashera), таким як дерево життя.

33. (Він створив) еон, (після того) (Ел) сказав: «Нехай дванадцять ангелів постануть, (щоб) панувати над хаосом і (космосом / погибеллю)». І дивись, із хмари (названої Софія) з’явився (ангел / еон), чиє обличчя спалахувало вогнем і чия зовнішність була осквернена кров’ю. Його ім’я було Небро, що означає «бунтар». Інший ангел, Саклас, також прийшов із хмари. Тож Небро створив шість ангелів — а також Сакласа — щоб бути помічниками, і вони створили дванадцять ангелів на небесах, кожен з яких отримав шматок небес.

Примітка: Небро може бути жінкою-демоном, яка поєднується із Сакласом; інші називають Небро іменем «Ялдабаоф (дитя хаосу) Ялдабаоф і Саклас — обидва імені, дані безумному або ущербному божеству, яке створило фізичний світ. Також на читання могло вплинути те, що в деяких міфологіях Небро — головний демон, а Саклас — головний ангел. Небро має те саме значення, що й Німрод, тобто «бунтар». Юдеї та греки того дня були буквальниками. Кожне й усяке слово писань сприймалося за чисту монету. Отже, бог, який створив Адама і Єву, був обмеженим і відчутним богом. Він ходив, і говорив, і ставив питання, відповідей на які, здавалося, не знав. Побудувавши історію створення, яка включає Сакласа, проблеми було вирішено. Тепер посилання на багатьох богів були обмежені, це залишило Верховного Ягве бути «Ягве».

34. «Дванадцять володарів (еонів) говорили з дванадцятьма ангелами: ‘Нехай кожен із вас (отримає частку) і нехай ними (що в цьому) поколінням (керують ці) ангели’:

Перший — Сиф, якого називають Месія. (Другий) — Гарматот, який (головний володар підземного світу). (Третій) — Галіла. Четвертий — Йобел. П’ятий (—) Адонаяос. Це п’ятеро, які правили всім підземним світом, і насамперед над хаосом.

Примітка: Ці п’ять імен, ймовірно, пов’язані з п’ятьма планетами, відомими на час написання Євангелія від Юди. Їх було розміщено на їхніх шляхах і курсах, щоб зберігати порядок і давати світло, як реальне, так і духовне.

35. «Тоді Саклас сказав своїм ангелам: ‘Нехай створимо людську істоту за подобою і за фігурою / образом / представленням (Верховного Ягве)’. Вони створили Адама і його дружину Єву, яку називають Зоя / життя, коли вона ще була в хмарі».

Примітка: Зоя — інше ім’я для Єви в Септуагінті.

36. Бо саме це ім’я (життя) усі покоління шукають чоловіка, і кожне з них називає жінку цими іменами. Тепер Сакла не наказав (як йому було наказано), але (він наказав) поколінням (людини жити так довго / протягом визначеного періоду часу), (але він створив їх за своєю (Сакласа) подобою). І (володар Саклас) сказав Адаму: «Ти житимеш довго, зі своїми дітьми».

37. Юда сказав Єшуа: «(Яка довжина) довгого проміжку часу, який люди житимуть?» Єшуа сказав: «Чому ти цікавишся цим? Адам і його покоління прожили свій вік у місці, де він отримав своє царство, з його довголіттям, дарованим його володарем (як пораховано з його володарем)».

38. Юда сказав Єшуа: «Чи вмирає людський дух?» Єшуа сказав: «Ось чому бог (бог цього царства) наказав Михаїлу позичити духів людям, щоб вони служили (були в рабстві), але Великий наказав Гавриїлу дати духів великому поколінню (роду), яке не мало володаря над собою (покоління, яким не можна панувати). Він дав дух і душу. Отже, (решта / гора) душ (позичені повернуться до бога цього царства наприкінці)».

Примітка: Цей уривок вказує на дві лінії створення. Для тих людей, створених богом цього світу, ангелу Михаїлу було наказано тимчасово призначити душі його творінню. Щоб зберегти свої душі, вони були поневолені поклонятися богові цього світу. На противагу, Великий наказав Гавриїлу дати душі тим із великого покоління на вічність.

39. «(Не було) світла (у цьому світі, щоб сяяти) навколо (людей, щоб) дозволити (духу), (який є) всередині вас усіх, перебувати в цьому (тілі) серед поколінь ангелів. Але Ягве спричинив, щоб знання було (дане) Адаму й тим, хто з ним, щоб царі хаосу й підземного світу не гнобили їх ним».

Примітка: Слово, перекладене як «правити» більшістю перекладачів, має конотацію гноблення.

40. Юда сказав Єшуа: «Тож що робитимуть ті покоління?» Єшуа сказав: «Воістину, кажу вам усім, що для всіх них зорі доводять справи до завершення (небесний апокаліпсис). Коли Саклас завершить проміжок часу, призначений для нього, їхня перша зоря з’явиться з поколіннями, і вони закінчать те, що сказали, що зроблять. Тоді вони матимуть незаконний секс у моє ім’я й убиватимуть (приноситимуть у жертву) своїх дітей, і вони поститимуть, і вони вбиватимуть своїх дружин у хвалі, принесеній у смиренні одне з одним; деякі мають секс з іншими чоловіками; деякі вбиватимуть, деякі чинитимуть безліч гріхів і злочинних діянь — усе в моє ім’я, і Саклас знищить (або знищить) твою зорю над тринадцятим еоном».

41. Після того Єшуа (засміявся).

Примітка: Єшуа, здається, знаходить гумор у хибних судженнях або концепціях учнів. Він сміється, ніби хитаючи головою з невірою в помилку, потім намагається дати розуміння й виправлення.

(Юда запитав): «Равві, (чому ти смієшся з нас)?» (Він) відповів (Юді й сказав): «Я сміюся не (через вас), а з помилки зір, бо ці шість зір блукають із цими п’ятьма воїнами, і всі вони будуть знищені разом зі своїми творіннями».

Примітка: Шість зір були тими, хто разом із Сакласом або Ялдабаоф створив людину й космос. П’ять воїнів стосуються п’яти відомих планет на час написання тексту. Ці планети також були пов’язані з язичницьким поклонінням і божествами.

42. Юда сказав Єшуа: «Подивись, що роблять ті, хто був хрещений у твоє ім’я?» Єшуа сказав: «Воістину кажу (тобі), це хрещення, зроблене в моє ім’я (роблять ті, хто не знає мене. Вони жертвують марно богові цього світу. Я нікого не хрестив, бо ті, хто хрещений тут, мають свою надію тут, і ті, хто йде за мною, не потребують хрещення, бо вони прийдуть) до мене. Воістину (я) кажу тобі, Юдо, (ті, хто приносить) жертви Сакласу (не приносять жертви Великому) Ягве (а натомість поклоняються) усьому, що є злом. «Але ти перевершиш їх усіх. Бо ти принесеш у жертву чоловіка (тіло, що одягає / оголює / містить мене)».

Примітка: Гностичне богослов’я встановлює подвійність між матеріальним світом і духовним світом. Оскільки бог, який створив матеріальний світ, був ущербним, жорстоким і безумним, усе, створене в тому середовищі, мусить бути зіпсованим і протилежним духовному світу. У цій системі вірувань убивство тіла Єшуа було доброю річчю, оскільки воно звільнило б його дух і поєднало його з «Великим». Дивлячись під цим кутом, Юда допомагав Єшуа показати людству шлях. Цю лінію міркування треба сприймати як метафоричну. Деякі автори припустили, що Єшуа став ув’язненим у своєму тілі й просив Юду звільнити його. Це не може бути так, оскільки Єшуа приходить і йде від Святого Роду або Покоління вгорі за волею. Також Єшуа не працює над масовим самогубством. Гностики жили довгі життя й поширювали свою віру. Послання тут у тому, що залишатися відокремленим від матеріального або тілесного й прагнути отримати знання тут звільнить тебе в житті, що прийде.

Вже твій ріг піднято, твій гнів запалено, твоя зоря яскраво засяяла, і твоє серце (перемогло / стало сильним / чистим).

Примітка: Символ рогу — фалічний символ, а також символ сили, подібно до того, як ріг носорога є знаком влади й могутності.

Примітка: Хоча рядки, додані до першої половини цього вірша, непевні, доступна інформація встановлює місце Юди згідно з цією історією. Це, однак, відкриває деякі питання. Проти чого був спрямований гнів Юди? Чи був гнів Юди його рушійною силою? Чи гнівався він на встановлену релігію того дня? Чи це його гнів може вказувати, що Юда хотів прискорити царство Єшуа, щоб мати місце влади в ньому. Якщо так, це добре гармонує з певними читаннями канонічних євангелій, які можуть вказувати, що Юда хотів прискорити царство Єшуа, щоб мати місце влади в ньому.

43. «(Воістину кажу тобі), твоє останнє (діяння стане тим, що звільнить цей рід, але воно) засмутить (тебе й розгнівить це покоління) і володаря, оскільки він буде знищений. (І тоді) образ великого роду Адама буде піднято високо, бо перед небом, землею й ангелами той рід із вічних сфер існує (існував). Дивись, тобі було сказано все. Підведи свої очі й поглянь на хмару й світло всередині неї та зорі навколо неї. Зоря, що веде шлях, — твоя зоря (ти — зоря)».

44. Тоді Юда підвів свої очі й побачив сяючу хмару, і увійшов до неї. Ті, хто стояв нижче нього, почули голос, що йшов із хмари, кажучи: «(Повернення) великого роду (настає, і образ Великого буде встановлено в них через жертву Юди)».

Примітка: Це та сама хмара, згадана у вірші 24. Увійшовши до хмари, Юда став одним із первісною причинністю або «Великим / Верховним Ягве». Гнозис було передано йому, і він знав таємниці. Потім він мав розуміння й силу зробити те, що збирався зробити. Це становить переображення для Юди, подібно до того, що в Єшуа. У той самий спосіб голос із неба сповістив його призначення.

45. (Але книжники чекали на Юду, сподіваючись призначити ціну за голову Єшуа.) Їхні первосвященики шепотіли, що він пішов до кімнати для гостей на свою молитву. Але деякі книжники були там, пильно спостерігаючи, щоб заарештувати Єшуа під час молитви, бо вони боялися людей, оскільки його всі приймали як пророка. Вони підійшли до Юди й сказали йому: «Чому ти тут? Ти — учень Єшуа». Юда відповів їм так, як вони бажали. І йому було дано суму грошей, і він видав Єшуа їм.

Примітка: Ми читаємо про вхід Юди до сяючої хмари, а потім його угоду з книжниками, але переходу немає. Можливо, хмара є метафорою божественного знання первісної причинності або Великого Ягве, що створив Барбело. Див. вірш 28.

Примітка: Справжня зрада Єшуа Юдою різко применшена. Лише один абзац присвячено справжньому діянню. У цьому єдиному абзаці не пропонується жодних деталей. Євангеліє побудоване так, щоб дати причину зради. Побудова обґрунтування діяння стає набагато важливішою за саме діяння, з огляду на те, що було знищене тіло, яке одягало Єшуа, а не внутрішній дух. Скидання тіла виконало призначення й звільнило дух Месія. Це було зроблено як демонстрація віри Єшуа в безсмертну й вічну сферу, яка лежала поза людськими чуттями. Урок Євангелія від Юди й гностицизму загалом стосувався заглядання всередину, щоб здобути знання про невидимий духовний світ. Ортодоксальна церква вчила, що лише через мучеництво або благословення церкви можна пройти до духовної сфери. Єшуа вчив іншого шляху. Його смерть була єдиним способом показати приклад його віри й показати його учням, що є більше, ніж вони могли бачити в матеріальному світі. Згідно з гностичними текстами, смерть Єшуа не принесла спасіння. Його життя й смерть учили й давали знання, яке, якщо його зрозуміти, звільнило б людський рід від його ланцюгів і дозволило б йому піднестися до безсмертної сфери.

На цьому закінчується Євангеліє від Юди.