Книга Еноха (1 Енох)

Приписується Еноху • Переклад Р. Г. Чарльза

Зберігається повністю: Редакторський майстер v02 (108 розділів). За рішенням Девіда (2026-10-11), „Єшуа є Святий Великий“ — ототожнення майстра зберігаються.

THE SACRED NAME COLLECTION

КНИГА ЕНОХА 1 Енох | Переклад Р. Г. Чарльза Редакторський майстер Святого Імені Підготовлено для Девіда Фаркаса

Заява про джерело та редакцію Цей том представляє 1 Еноха як окремий давній твір. Він не змішує його текст із 2 Енохом, 3 Енохом, Книгою велетнів, Буттям, Ювілеями чи пізнішими коментарями. Фіксація джерела. Нумерований читальний текст слідує за перекладом Р. Г. Чарльза у The Book of Enoch (Лондон: Society for Promoting Christian Knowledge, 1917), зі вступом В. О. Е. Остерлі. Електронна транскрипція Project Gutenberg (eBook 77935) є робочою основою. Скан видання 1917 року, збережений Internet Archive, зберігається як порівняльний матеріал за зображеннями сторінок. Межі тексту. Розділи з I по CVIII присутні. Джерело містить 1 062 окремі числові вказівники віршів, 12 записів підвіршів із літерами та 14 явно паралельних читань джерела. Поділена і переставлена подача Чарльзом розділів XCI–XCIII та непослідовні читання в розділах V, XXXIX, LI, XC і CVI залишаються в їхньому друкованому порядку. Жоден розділ, вірш, читання в дужках чи знак лакуни не було мовчки узгоджено. Ставлення до Святого Імені. Терміни Святого Імені в редагованому читальному шарі розв'язуються контекстно, а не шляхом суцільної заміни. Yahweh вживається там, де джерело посилається на Творця; людська чи інша влада зберігає точну, підтверджену джерелом роль або титул. Точний титул Святий Великий означено як Yeshua, Святий Великий, згідно з провідною конвенцією колекції, тоді як подібні, але не тотожні титули не перетворюються механічно. Уособлене Слово в LXVII:1 означено як Yeshua в редагованому шарі, при цьому формулювання джерела 1917 року збережено в реєстрі змін. Розрізнення Отець/Син, текстові варіанти, лакуни та звичайні лексичні вживання залишаються окремими. Літургійний завершальний термін у CV:2 передано як “Нехай буде так” у редагованому читальному шарі і збережено дослівно в записі джерела. Нотація джерела. Дужки Чарльза, хрестики, кутові дужки, подвійні дужки, три крапки, розрізнення жирним, розрізнення курсивом, заголовки розділів і паралельні читання зберігаються. Ці

Передмова редакторів, Вступ, скорочення та символи і двадцять дві примітки редакторів джерела відтворено окремо і не зараховуються як давній нумерований читальний текст. Редакційна стриманість. Історичну дикцію, правопис, пунктуацію, вживання великих літер і текстову невизначеність збережено. Жодного відсутнього давнього матеріалу не вигадано. Кожне місце Святого Імені та кожне контекстне означення записано в реєстрі змін. Статус публікації. Цей майстер підготовлено для редакційної та виробничої перевірки. Комерційний випуск усе ще потребує наданих видавцем вихідних даних і ISBN, підтвердження територіальних прав і затвердження друкарського коректурного відбитка.

Зміст Розділ I. Притча Еноха про майбутню долю нечестивих і праведних

Розділ V

Розділ VI. Падіння ангелів: деморалізація людства: заступництво ангелів за людство. Вироки, проголошені Ягве над ангелами: Месіанське царство (фрагмент про Ноя)

Розділ XI

Розділ XII. Сонне видіння Еноха: його заступництво за Азазеля і впалих ангелів: і його сповіщення їм їхнього першого й остаточного вироку

Розділ XVI

Розділ XVII. Перша подорож

Розділ XIX

Розділ XX. Імена і функції семи архангелів Розділ XXI. Попереднє й остаточне місце покарання впалих ангелів (зірок) Розділ XXII. Шеол, або підземний світ Розділ XXIII. Вогонь, що діє щодо світил неба Розділ XXIV. XXV. Сім гір на північному заході і дерево життя

Розділ XXV

Розділ XXVI. Єрусалим і гори, яри та потоки Розділ XXVII. Призначення проклятої долини Розділ XXVIII. Подальша подорож на схід

Розділ XXXIII

Розділ XXXIV. XXXV. Подорож Еноха на північ

Розділ XXXV

Розділ XXXVI. Подорож на південь

Розділ XXXVII

Розділ XXXVIII. Грядущий суд над нечестивими Розділ XXXIX. Обитель праведних і Обранця: хвали блаженних Розділ XL. XLI. 2. Чотири архангели

Розділ XLI

Розділ XLII. Житла мудрості і неправедності Розділ XLIII. XLIV. Астрономічні таємниці

Розділ XLIV

Розділ XLV. Доля відступників: нове небо і нова земля Розділ XLVI. Глава днів і Син Людський Розділ XLVII. Молитва праведних про помсту і їхня радість при її приході Розділ XLVIII. Джерело праведності: Син Людський — опора праведних: суд над царями і могутніми Розділ XLIX. Сила і мудрість Обранця Розділ L. Прослава і перемога праведних: покаяння язичників Розділ LI. Воскресіння мертвих і відокремлення Суддею праведних і нечестивих Розділ LII. Сім металевих гір і Обраний Розділ LIII. LIV. 6. Долина суду: ангели покарання: спільноти Обранця

Розділ LVI

Розділ LVII. Повернення з розсіяння Розділ LVIII. Блаженство святих Розділ LIX. Світила і грім Розділ LX. Трясіння неба: Бегемот і Левіафан: стихії Розділ LXI. Ангели вирушають міряти рай: суд над праведними через Обранця: хвала Обранцеві і Ягве Розділ LXII. Суд над царями і могутніми: блаженство праведних Розділ LXIII. Марне покаяння царів і могутніх Розділ LXIV. Видіння впалих ангелів у місці покарання Розділ LXV. Енох провіщає Ноєві потоп і його власне збереження Розділ LXVI. Ангелам вод наказано стримувати їх

Розділ LXVII. Обітниця Ягве Ноєві: місця покарання ангелів і царів Розділ LXVIII. Михаїл і Рафаїл вражені суворістю суду Розділ LXIX. Імена і функції (впалих ангелів і) сатан: таємна клятва Розділ LXX. Остаточне перенесення Еноха Розділ LXXI. Два раніші видіння Еноха Розділ LXXII. Сонце Розділ LXXIII. Місяць і його фази Розділ LXXIV. LXXV. Місячний рік

Розділ LXXV

Розділ LXXVI. Дванадцять вітрів і їхні брами Розділ LXXVII. Чотири сторони світу: сім гір, сім річок, &c Розділ LXXVIII. Сонце і місяць: зростання і спадання місяця Розділ LXXIX. Повторення кількох законів

Розділ LXXX

Розділ LXXXI. Небесні скрижалі і місія Еноха Розділ LXXXII. Доручення, дане Енохові: чотири вставні дні: зорі, що ведуть пори року і місяці Розділ LXXXIII. LXXXIV. Перше сонне видіння про потоп

Розділ LXXXIV

Розділ LXXXV. Друге сонне видіння Еноха: історія світу до заснування Месіанського царства Розділ LXXXVI. Падіння ангелів і деморалізація людства Розділ LXXXVII. Прихід семи архангелів Розділ LXXXVIII. Покарання впалих ангелів архангелами Розділ LXXXIX. Потоп і визволення Ноя Розділ XC. Третій період — від Александра Великого до греко-сирійського панування Розділ XCI. , 18-19. Напучення Еноха своїм дітям Розділ XCII. XCI. 1-10, 18-19. Книга напучень Еноха для своїх дітей Розділ XCIII. , XCI. 12-17. Апокаліпсис тижнів Розділ XCIV. Напучення праведним Розділ XCV. Скорбота Еноха: нові горе грішникам Розділ XCVI. Підстави для надії праведних: горе нечестивим Розділ XCVII. Лиха, що чекають на грішників і власників неправедного багатства

Розділ XCVIII. Потурання собі грішників: гріх, започаткований людиною: весь гріх записано на небі: горе грішникам Розділ XCIX. Горе, проголошені над безбожними, порушниками закону: лихе становище грішників в останні дні: подальші горе Розділ C. Грішники знищують один одного: суд над впалими ангелами: безпека праведних: подальші горе грішникам Розділ CI. Напучення до страху перед Ягве: вся природа боїться Його, але не грішники Розділ CII. Страхи дня суду: несприятливі долі праведних на землі Розділ CIII. Різні долі праведних і грішників: нові заперечення грішників Розділ CIV. Запевнення, дані праведним: напучення грішникам і фальсифікаторам слів праведності Розділ CV. Ягве і Месія перебуватимуть із людиною

Розділ CVII

Розділ CVIII. ДОДАТОК ДО КНИГИ ЕНОХА

Редакційний матеріал джерела Наступний редакційний матеріал 1917 року зберігається окремо від давнього нумерованого тексту і відтворюється без зміни Святого Імені.

ПЕРЕДМОВА РЕДАКТОРІВ Мета цієї серії перекладів полягає насамперед у тому, щоб надати студентам короткі, дешеві і зручні підручники, які, як сподіваються, полегшать вивчення окремих текстів у класі під керівництвом компетентних учителів. Але також сподіваються, що ці томи будуть прийнятними для широкого читача, який може цікавитися предметами, яких вони стосуються. Було визнано доцільним, як загальне правило, обмежити примітки і коментарі невеликим обсягом; тим більше, що в більшості випадків доступні чудові твори більш розгорнутого характеру. Справді, дуже бажано, щоб ці переклади могли спонукати читачів вивчати більші твори. Наша головна мета, одним словом, — зробити деякі складні тексти, важливі для вивчення християнських витоків, більш загальнодоступними у вірних і наукових перекладах. У більшості випадків ці тексти недоступні в дешевій і зручній формі. В одному чи двох випадках було включено тексти книг, які доступні в офіційних Апокрифах; але в кожному такому випадку існують причини для видання цих текстів у новому перекладі, зі Вступом, у цій серії. W. O. E. Oesterley. G. H. Box.

Примітка: Повний переклад цієї книги — у підготовці. Початкова частина вище наведена українською мовою; текст нижче продовжується англійською, як він зберігається в англійському виданні, доки повний переклад не буде готовий. Примітка: Повний переклад цієї книги — у підготовці. Початкова частина вище наведена українською мовою; текст нижче продовжується англійською, як він зберігається в англійському виданні, доки повний переклад не буде готовий. Примітка: Повний переклад цієї книги — у підготовці. Початкова частина вище наведена українською мовою; текст нижче продовжується англійською, як він зберігається в англійському виданні, доки повний переклад не буде готовий.

ВСТУП Апокаліптична література Оскільки Книга Еноха є, у певних відношеннях, найвизначнішим збереженим апокаліптичним твором поза канонічним Писанням, буде не зайвим запропонувати тут кілька зауважень про апокаліптичну літературу загалом. Пишучи про книги, що належать до цієї літератури, проф. Беркітт дуже влучно каже, що “вони є найхарактернішим пережитком того, що я наважуся назвати, з усією його вузькістю і непослідовністю, героїчним віком єврейської історії, віком, коли народ намагався втілити в дію роль особливого народу Бога. Він закінчився катастрофою, але народ залишив двох наступників — Християнську Церкву і рабинські школи, кожен з яких продовжив деякі зі старих національних прагнень. І з цих двох саме Християнська Церква була найвірнішою ідеям, втіленим в Апокаліпсисах, і вона справді вважала себе, не без певної підстави, сповненням тих ідей. Отже, у вивченні Апокаліпсисів потрібне насамперед співчуття до ідей, що лежать в їхній основі, і особливо до віри в Новий Вік. І ті, хто вірить, що в християнстві для нас справді почалася нова Ера, повинні, гадаю, мати це співчуття.... Ми вивчаємо Апокаліпсиси, щоб дізнатися, як наші духовні предки надіялися всупереч надії, що Бог зрештою все владнає; і те, що ми, їхні діти, сьогодні тут їх вивчаємо, є свідченням того, що їхня надія не була цілком безпідставною”.[[1]] Надія, справді, є головною рушійною силою, що спонукала авторів Апокаліпсисів. І ця надія тим інтенсивніша і пекучіша, що вона сяє на тлі, темному від розпачу; бо апокаліптисти зневірилися у світі, в якому жили, — світі, в якому благочестиві нічого не важили, а нечестиві надто часто здавалися тріумфуючими і процвітаючими. Коли зло було скрізь довкола, апокаліптисти не бачили надії для світу, яким він був; для такого світу не було ліків, лише знищення; якщо добро колись мало перемогти, то це мало статися в новому світі. Тому, зневірившись у світі довкола себе, апокаліптисти зосередили свою надію на грядущому світі, де праведні отримають своє, а злу не буде місця. Саме ця думка лежить в основі початкових слів Книги Еноха: “Слова благословення Еноха, якими він благословив обраних і праведних, які житимуть у день скорботи, коли всі нечестиві і безбожні будуть усунені”. Ніде в цій книзі суть цієї надії не виражена прекрасніше, ніж у короткому віршованому уривку в першому розділі: “А з праведними Він укладе мир, і захищатиме обраних, і милість буде на них.

“І всі вони належатимуть Богові, і всі вони процвітатимуть, і всі вони будуть благословенні. “І Він допоможе їм усім, і світло з’явиться їм, і Він укладе мир із ними”. (1 Еноха i. 8). У всіх книгах, що належать до цієї літератури і дійшли до нас, ця надія виражена більш чи менш яскраво; не бракує й темного тла, з пророцтвами грядущого гніву. Отже, буде зрозуміло, що апокаліптична література майже цілком стосується майбутнього; правда, апокаліптист знову і знову кидає погляд на сучасну йому історію світу довкола нього, до якої зроблено чимало загадкових посилань — факт, що вимагає певного знання історії цього періоду (близько 200 до н. е. – 100 н. е.) для повного розуміння цих книг, — але ці посилання робляться лише з метою втішити пригноблених і стражденних думкою, що навіть наймогутніші земні влади незабаром будуть повалені з приходом нової і славної ери, коли кожна несправедливість і всі невідповідності життя будуть усунені. Тож кожне посилання на теперішнє є лише позицією, зайнятою для того, щоб вказати на майбутнє. Оскільки ж, як ми бачили, апокаліптисти зневірилися в будь-якому поліпшенні теперішнього світу і тому розглядають його знищення як передумову нового ладу речей, вони відвертають погляд від цього світу у своїх видіннях майбутнього; вони уявляють надсвітові сили, що вступають у гру при перебудові речей і суспільства загалом; і оскільки це надсвітові сили, надприродне відіграє велику роль в апокаліптичній літературі. Це надприродне забарвлення часто вражатиме читача цієї літератури як фантастичне, а часом химерне; але це не повинно затуляти реальність, що часто стоїть за цими дивними тінями. Розумові видіння не завжди легко виразити словами; провидець, який у видінні отримав послання в якомусь фантастичному вигляді, неминуче має у своєму розумі відбиток побаченого, коли передає своє послання; і коли він описує своє видіння, картина, яку він подає, за самою природою речей, фантастичніша для вуха слухача, ніж для ока того, хто її бачив. На це слід зважати; особливо нам, західним людям, які так позбавлені багатої уяви східної людини. Наша любов до буквальності перешкоджає грі уяви, бо ми так схильні “матеріалізувати” розумову картину, подану іншим. Апокаліпсиси були написані східними людьми і для східних людей, і ми не можемо віддати їм належне, якщо не пам’ятатимемо цього; але найкраще було б, якби ми могли увійти у східний розум і дивитися на речі з тієї точки зору. Ще одне, до чого читач апокаліптичної літератури має бути готовий, — це часта непослідовність думки, яку там можна знайти,

разом із мінливістю вчення, що часто тягне за собою суперечність. Причина цього полягає не просто в тому, що в Апокаліпсисах часто можна розрізнити руку більше ніж одного автора, — факт, який легко пояснив би розбіжність поглядів в одній і тій самій книзі, — ні, головна причина в тому, що, з одного боку, розуми апокаліптистів були насичені традиційними думками та ідеями Старого Заповіту, а з іншого — вони жадібно вбирали новіші уявлення, які приніс дух епохи. Це спричиняло постійний конфлікт думок у їхніх розумах; намагання узгодити старе і нове не завжди вдавалося, і внаслідок цього часто виникав компроміс, який був нелогічним і являв суперечності. Отже, непослідовність вчення в певних пунктах за цих обставин не дивує. Далі, щоб усвідомити значення багато чого з того, що міститься в цих Апокаліпсисах, доводиться рахуватися з жорстким предестинаціанізмом, який був характерним для апокаліптистів загалом. Вони починали з абсолютного переконання, що весь хід світу, від початку до кінця, як щодо його фізичних змін, так і в усьому, що стосується історії народів, їхнього зростання і занепаду, і кожної окремої особи, був у кожному відношенні наперед визначений Богом Всемогутнім ще до початку часу. Ця віра апокаліптистів добре ілюструється в одному з пізніших Апокаліпсисів такими словами: “Бо Він зважив вік на терезах, і числом порахував пори; і Він не зрушить і не порушить речей, доки призначена міра не сповниться”. (II (IV) Ездри iv. 36, 37.) Отже, “часи і періоди ходу світової історії були наперед визначені Богом. Числа років були точно встановлені. Це був фундаментальний постулат апокаліптистів, які присвячували багато своєї енергії обчисленням, заснованим на пильному вивченні пророцтв, щодо точного періоду, коли історія мала досягти свого завершення... основна ідея є предестинаціанською”.[[2]] Але всі ці речі, за апокаліптистами, були божественними таємницями, прихованими від початку світу, але відкритими богобоязним людям, яким було даровано здатність зазирати в приховані речі Бога і розуміти їх; на цих людей було покладено привілей і обов’язок відкривати божественні таємниці іншим, звідси їхнє ім’я апокаліптистів, або “відкривачів”. Саме тому, що апокаліптисти так твердо вірили в цю свою здатність зазирати в глибокі речі Бога, вони вважали, що можуть виміряти значення того, що сталося в минулому і що відбувалося в теперішньому; і на основі цього знання вони вірили, що також мають дану їм Богом здатність передбачати хід

майбутніх подій; насамперед — знати, коли настане кінець світу, — завершення, до якого вся історія світу прямувала від початку. Попри всю містику, часом досить фантастичну, і часто надсвітове бачення, якими рясніє апокаліптична література, апокаліптисти повністю усвідомлювали потребу практичної релігії; вони були захисниками Закону, вірне дотримання якого вони вважають необхідністю для всіх богобоязних людей. У цьому апокаліптисти були єдині, в принципі, з фарисейством; але їхнє уявлення про те, що становить вірне дотримання Закону, відрізнялося від фарисейського, бо, на відміну від них, апокаліптисти клали весь наголос на дух його дотримання, а не на букву. Характерними для їхнього ставлення тут є слова в 1 Еноха v. 4: “Але ви — ви не були непохитними і не виконували заповідей Господа, а відвернулися і говорили горді і жорсткі слова своїми нечистими устами проти Його величі. О ви, твердосерді, ви не знайдете миру”. І знову, у xcix. 2: “Горе тим, хто перекручує слова правоти і переступає вічний Закон”. Ми не знаходимо в цій літературі того наполягання на буквальному виконанні найдрібніших приписів Закону, яке було характерним для фарисейства. Пошана до Закону є щиросердою; він є справжнім провідником життя; покарання чекає на тих, хто ігнорує його провід; але фарисейське тлумачення Закону і його вимог чуже духові апокаліптистів. Загалом апокаліптична література являє універсалістське ставлення, дуже відмінне від націоналістичної вузькості фарисеїв. Правда, апокаліптисти не завжди послідовні в цьому, але зазвичай вони охоплюють язичників нарівні з людьми свого власного народу в божественному задумі спасіння; і так само нечестиві, які виключені, не обмежуються язичниками, але й євреї нарівні з ними страждатимуть у муках опісля відповідно до своїх заслуг.[[3]] Апокаліптична література, на відміну від апокаліптичного руху, внаслідок якого вона виникла, почала виникати близько періоду 200-150 до н. е.; принаймні найраніший збережений зразок цієї літератури — найраніші частини Книги Еноха — належить до цього періоду. Твори апокаліптичного характеру продовжували писати протягом близько трьох століть; Друга (Четверта) книга Ездри, один із найвизначніших Апокаліпсисів, належить приблизно до кінця першого християнського століття. Є Апокаліпсиси пізнішої дати, деякі з

підпорядкованого інтересу мають набагато пізнішу дату; але справжній період апокаліптичної літератури — від близько 200 до н. е. до близько 100 н. е.; отже, її початки датуються часом, що передував тій великій вісі в єврейській історії — Маккавейській ері.

Книга Еноха: її складові частини та їхні дати Книгу Еноха тепер зазвичай позначають як 1 Енох, щоб відрізнити її від пізнішого Апокаліпсису “Таємниці Еноха”, відомого як 2 Енох. Першу також називають Ефіопським Енохом, другу — Слов’янським Енохом, за мовами найраніших збережених версій кожної відповідно. Жодного рукопису мовою оригіналу жодної з них, як відомо, не існує. За каноніком Чарльзом, різні елементи, з яких складається наша книга в її теперішній формі, належать до різних дат. Наступна таблиця покаже дати різних частин книги. Канонік Чарльз вважає, що вони приблизно правильні, не зобов’язуючись щодо певності цього в кожному випадку: РОЗДІЛИ

xii.-xxxvi.

Найдавніші до-маккавейські

xciii., xci. 12-17

“Апокаліпсис тижнів .”

частини

vi.-xi., liv. 7-lv. 2, lx., lxv.-lxix. 25, cvi., cvii.

Фрагменти “Книги Ноя. ”

Щонайпізніше до-маккавейські.

lxxxiii.-xc.

“Сонні видіння”

165-161 до н. е.

lxxii.-lxxxii.

“Книга

До 110 до н. е.

РОЗДІЛИ небесних світил.” xxxvii.-lxxi.

“Притчі”, або “Подоби. ”

близько 105-64 до н. е.

xci. 1-11, 18, 19civ.

близько 105-64 до н. е.

i.-v.

Найпізніша частина, але дохристиянська.

Розділ cv, який складається лише з двох віршів, не може бути датований; тоді як cviii. має характер додатка, ймовірно доданого згодом, до всього твору. Хоча ці дати можна вважати приблизно правильними, слід зазначити, що серед учених існують розбіжності в поглядах на це питання. Шюрер вважає, наприклад, що, за винятком розділів xxxvii.-lxxi. (“Притчі”, або “Подоби”), вся книга належить до періоду 130-100 до н. е.; “Притчі” він відносить до часу не раніше Ірода Великого. Беер гадає, що “Сонні видіння” (розділи lxxxiii.-xc.) належать до часу Івана Гіркана (135-105 до н. е.), і він включає до до-маккавейських частин лише xci. 1217, xcii. xciii. 1-14; і вважає, що решта книги була написана до 64 до н. е. Дальман стверджує, що не можна довести, що важливий розділ xxxvii.-lxxi. (“Подоби”) є “продуктом дохристиянського періоду”, хоча він повністю визнає його єврейський характер. Беркітт вважає автора “майже сучасником” філософа Посідонія (135-51 до н. е.). Отже, серед провідних авторитетів існує певна розбіжність у поглядах щодо дати книги. Те, що вона загалом є дохристиянською, можна вважати остаточно встановленим. Складнішим є питання, чи є якісь її частини до-маккавейськими; Чарльз наводить різні підстави для своєї віри, що значні частини є до-маккавейськими; ми схильні погодитися з ним, хоча можна сумніватися, чи було сказано останнє слово з цього питання.

Авторство Оскільки різні частини книги[[4]] явно належать до різних дат, різноманітність авторства є тим, чого природно слід очікувати; і в цьому, справді, не може бути жодної тіні сумніву. Автор найраніших частин був євреєм, який жив, як показав Беркітт, у північній Палестині, в землі Дана, на південний захід від хребта Хермон, поблизу витоків Йордану. Це важливо, оскільки це показує, що книга, або книги, є справді палестинськими і, отже, поширювалися серед євреїв у Палестині. “Ба більше, якщо автор походив із півночі, це допомагає пояснити вплив, який книга мала на Релігію, що народилася в Галілеї”.[[5]] Про авторів інших трьох книг, з яких складається “Енох” (а саме “Сонні видіння”, “Книга небесних світил” і “Притчі”), ми не знаємо нічого, крім того, що можна зібрати з їхніх писань щодо їхньої релігійної позиції. Чарльз вважає, що хоча єдності авторства немає, є, проте, однорідність; бо, за ним, усі книги були написані хасидами,[[6]] або їхніми наступниками, фарисеями. Це твердження було сильно атаковане і значно ослаблене Лешинським у недавній праці про садукеїв.[[7]] Відверто визнаючи складений характер книги, Лешинський вважає, що її первісні частини[[8]] походили з саддукейських кіл; і що первісною особливою метою книги було здійснення реформи календаря. Він вказує на приписування книги Енохові як на підтвердження свого твердження, бо Енох жив 365 років,[[9]] тобто його роки відповідають числу днів у сонячному році; основа обчислення часу була одним із фундаментальних пунктів розбіжності між фарисеями і садукеями, бо тоді як перші обчислювали час за місячним роком (360 днів), другі робили це за сонячним роком. Тут варто пригадати значуще зауваження Беркітта; пишучи про хибні назви, дані всім апокаліптичним книгам, він каже: “Є ще один аспект псевдонімного авторства, якому, наважуюся думати, не було приділено достатньої уваги. Він полягає в тому, що імена не були обрані з простої примхи; вони до певної міри вказували, які предмети будуть розглянуті і яка точка зору автора”.[[10]] Далі, той факт, що “Енох ходив із Богом; і його не стало; бо Бог узяв його”,[[11]] тобто що він піднявся на небеса, також є значущим; бо тим самим він був саме тим, хто мав знати все про небесні світила; він був саме найбільш відповідним автором книги, яка мала стосуватися астрономічних питань. “Саддукейський характер первісного твору, — каже Лешинський, — видно найяскравіше в обговоренні календаря; розділи lxxii.-lxxxii. слушно називають Книгою астрономії:[[12]] ‘книгою ходів світил

неба, відношень кожного, за їхніми класами, їхнім пануванням і їхніми порами, за їхніми іменами і місцями походження, і за їхніми місяцями... щодо всіх років світу і навічно, доки не здійсниться нове творіння, яке триває навічно’ (lxxii. 1). Це звучить майже так, ніби це написав автор Книги Ювілеїв. Те, що не просто науковий інтерес спонукає автора висловлювати свої астрономічні теорії, можна побачити зі слів наприкінці розділу: ‘Благословенні всі праведні, благословенні всі ті, хто ходить дорогою праведності і не грішить, як грішники, в обчисленні всіх своїх днів, у які сонце перетинає небо, входячи і виходячи через брами протягом тридцяти днів...’ (lxxxii. 4-7). Тут можна досить ясно розрізнити тенденцію автора. Він бажає прийняття сонячного року, тоді як його сучасники помилково дотримувалися іншого обчислення і тому святкували свята в неправильний час. ‘Грішники, які грішать в обчисленні року’ — це фарисеї; а праведні, які благословенні, — заддікім,[[13]] які ходять шляхами праведності (Цедек), як це ім’я дає зрозуміти, — це садукеї”.[[14]] Цей пункт може здатися нам дрібним, але ми можемо порівняти його з квартодециманською суперечкою в Церкві протягом другого століття. У будь-якому разі це сильний аргумент на користь саддукейського авторства “Книги небесних світил”. До-маккавейські частини (припускаючи, що деякі частини її є до-маккавейськими) Книги Еноха, безперечно, слід приписувати хасидам; але з цього не випливає необхідність приписувати всі пізніші частини фарисеям. Три пункти особливо промовляють проти цього: деяке вчення про Месія; загалом універсалістський дух, який є цілком нефарисейським; і ставлення до Закону, яке не є фарисейським. Не можна заперечити, що деякі частини (напр., cii. 6 і далі) походять із рук фарисеїв; і не можна сумніватися, що вся збірка в її теперішній формі була опрацьована фарисеєм або фарисеями; але що всі пост-маккавейські частини в їхній первісній формі походили з фарисейських кіл, не видається доведеним. Видається вірогіднішим, що, за винятками, вже згаданими, різні складові частини книги були написані апокаліптистами, які не належали ні до фарисейських, ні до саддукейських кіл.

Мова Книга Еноха існує лише в ефіопській версії; її було перекладено з грецької версії, з якої збереглося лише кілька частин.[[15]] Латинська версія, яку також було зроблено з грецької, не збереглася, за винятком i. 9 і cvi. 1-18; фрагмент, що містить ці два уривки, відкрив преподобний М. Р. Джеймс із Королівського коледжу в Кембриджі в Британському музеї. Книга була

спочатку написана або єврейською, або арамейською; Чарльз гадає, що розділи vi.-xxxvi., lxxxiii.-xc. були арамейськими, решта — єврейською. Дуже важко, однак, сказати напевно, яка з цих двох мов справді була оригіналом, бо, як каже Беркітт, “більшість найпереконливіших доказів того, що грецький текст Еноха є перекладом із семітської мови, однаково добре пасують як до єврейського, так і до арамейського оригіналу”; його думка полягає в тому, що арамейська була мовою оригіналу, “але що кілька уривків, здається, вказують на єврейське походження, проте не вирішально”.[[16]]

Загальний зміст Читач, який вперше береться читати Книгу Еноха, знайде багато такого, що видасться йому дивним і непривабливим; він не повинен, однак, відштовхуватися цим; бо з часом він дійде до інших частин книги, які, як він незабаром побачить, мають справжню цінність із багатьох точок зору. Але навіть щодо менш привабливих частин він виявить, що коли їх уважно вивчити, вони містять більше цікавого, ніж видається на поверхні. На жаль, початкова частина (i.-xxxvi.), яку природно читають першою, містить чимало найменш важливих частин усієї книги; деякі уривки навіть відштовхують. Варто пам’ятати вже згаданий пункт, що в “Книзі Еноха” містяться принаймні чотири цілком незалежні книги, не рахуючи певних “Ноєвих” фрагментів та інших уривків (див. нижче); отже, студентові радять трактувати їх як окремі твори і читати їх як такі. Немає причини починати з книги, яка випадково стоїть першою, особливо тому, що перші тридцять шість розділів не всі належать разом.[[17]] Але в будь-якому разі буде найкорисніше мати певне загальне уявлення про зміст кожної з різних книг, перш ніж починати їх читати. Для цієї мети тут подано короткий огляд кожної. i. Книга Еноха (розділи xii.-xxxvi.). Книга відкривається сонним видінням Еноха. У цьому сні Еноха просять заступитися за дозорців неба, тобто ангелів, які залишили свою небесну домівку, щоб чинити беззаконня з дочками людей. Він виписує прохання (пор. титул “Енох Писар”), яке складають впалі ангели, а потім віддаляється, щоб чекати відповіді, яка приходить до нього в ряді видінь. За цими видіннями не зовсім легко стежити; вони, очевидно, неповні і дещо плутані; цілком ймовірно, що текст постраждав при передачі. У будь-якому разі прохання відхилено; Енох проголошує впалим ангелам вирок, який, як його навчили у видіннях, буде їхньою долею; останні слова послання, яке йому наказано передати їм, такі: “Ви не маєте миру” (xii.-xvi.). Далі йдуть розповіді про різні подорожі, які Енох здійснює, проваджений ангелами світла, через певні частини землі і через Шеол. Після розповіді про першу подорож (xvii.-xix.) короткий

перелік архангелів, числом сім, та їхніх функцій (xx.). У другій подорожі описано місце остаточного покарання впалих ангелів: “Це місце є в’язницею ангелів, і тут вони будуть ув’язнені навічно”. Звідти Еноха ведуть до Шеолу; потім на захід, де він бачить світила неба. Після того ангели показують йому “сім величних гір”, на одній з яких — престол Бога; він бачить також Дерево Життя, яке має бути дане святим і праведним після великого Суду. Звідти він повертається до центру землі і бачить “благословенне місце”, Єрусалим, і “прокляту долину” (xxi.-xxvii.). Книга завершується тим, що видається фрагментами інших подорожей — на схід, на північ і на південь. Особливий інтерес тут становить згадка про Сад Праведності і Дерево Мудрості (xxviii.-xxxvi.). Багато з написаного в цих розділах може видатися безцільним і ненатхненним; але ми повинні пам’ятати мету, що стоїть за всім цим. Вважалося, що впалі ангели принесли гріх на землю; все зло світу апокаліптист простежує назад до них. Ця причина гріха має бути повністю знищена, перш ніж праведність зможе справді прийти до свого. Тому апокаліптист має практичну мету, коли детально описує остаточне місце покарання впалих ангелів; бо сюди ж мають прийти всі ті, хто через гріх є нащадками цього роду. Не менше він тішиться, розповідаючи про обитель радості, приготовану для праведних. Те, що всі ці описи були створені уявою апокаліптиста, значною мірою, без сумніву, на основі народної традиції, не применшувало їхньої практичної цінності для людей його часу. Він був проповідником праведності, який дивився вперед з абсолютною впевненістю до остаточного повалення гріха; і всі його видіння мають своєю рушійною силою прагнення і віру в тріумф праведності над гріхом. Один однодумець написав пізніше, у своєрідній передмові до своєї книги, такі значущі слова, які підсумовують суть вчення цієї книги: І знищ усіх духів відступників і дітей Дозорців, бо вони вчинили кривду людству. Знищ усе криве з лиця землі, і нехай кожне зле діло дійде кінця: і нехай з’явиться рослина праведності і правди: і вона виявиться благословенням: діла праведності і правди будуть посаджені в правді і радості навічно. ii. Притчі (розділи xxxvii.-lxxi.). Є три Притчі, або Подоби, і всі вони мають своєю основною думкою знищення зла і тріумф праведності, як і в попередній книзі. Але тут вводяться деякі нові і важливі елементи, які надають цій книзі особливої цінності.

Перша притча (xxxviii.-xliv.) є пророцтвом грядущого суду над нечестивими, і особливо над царями і могутніми на землі. З іншого боку, апокаліптист бачить у своєму видінні обитель і місця спочинку праведних, які постійно прославляють “Господя духів”; це звичайний титул, даний Богові в цій книзі. Тут трапляється перша згадка про “Обраного” (пор. Луки xxiii. 35). У присутності Господя духів також чотири Архангели і незліченні громади інших ангелів. Тут він дізнається багато таємниць небес; фрагмент про Мудрість (xlii.), який нагадує деякі уривки в Еккл. xxiv., стоїть посеред таємниць і явно не на своєму місці. Друга притча (xlv.-lvii.) продовжує ту саму тему і далі її розвиває. Особливе значення має сидіння Обраного на престолі слави як Судді (xlv. 3), і згадка про Його титул “Син Людський” (xlvi. 2). Думку про виправдання праведних затьмарює їхня радість від помсти нечестивим. Особливо вражаючим уривком є розділ xlviii. 1-7, який говорить про невичерпне джерело праведності, збережене для святих і обраних у присутності Сина Людського і Господя духів. Далі апокаліптист пророкує про покаяння язичників (розділ l.), універсалістську ноту значення, і говорить про Воскресіння мертвих у визначному уривку: І в ті дні земля також поверне те, що їй було довірено, і Шеол також поверне те, що він отримав, і Пекло поверне те, що воно винне. Притча закінчується розповіддю про Суд, після якої йдуть два короткі уривки про останню боротьбу язичницьких сил проти Ізраїлю (lvi. 5-8) і повернення з Розсіяння (lvii.), які, здається, не стоять на своєму первісному місці. Третя притча (lviii.-lxxi.) явно значно постраждала від вторгнення чужорідного матеріалу і, ймовірно, неповна. Її головна тема — остаточний Суд над усією плоттю, і особливо над великими землі; Суддя — Син Людський. Деякі з уривків, що говорять про майбутню нагороду праведних, сповнені краси; наступний варто процитувати: І праведні і обрані встануть із землі, і перестануть бути з понурим обличчям. І вони будуть зодягнені в одежі слави, і це будуть одежі життя від Господя духів: і ваші одежі не постаріють, і ваша слава не мине перед Господом духів. Великий Ноїв фрагмент стоїть посеред Притчі (див. с. xxvi нижче). Завершення цієї Притчі міститься в lxix. 26-29; розповідь про остаточне перенесення Еноха (lxx.) і два видіння Еноха (lxxi.) не на своєму місці.

iii. Книга ходів небесних світил (розділи lxxii.-lxxxii.). У lxxiv. 12 сказано: “І сонце і зорі вносять усі роки точно, так що вони не випереджають і не затримують свого становища ні на один день навічно; але завершують роки з досконалою справедливістю за 364 дні”.[[18]] Це дає ключову ноту цієї книги, а саме що час слід обчислювати за сонцем, а не за місяцем (див. далі про це розділ про Авторство вище). Доки ми не дійдемо до розділу lxxx., ця книга надзвичайно нецікава; вона претендує детально розповісти про закони, якими керуються сонце, місяць, зорі і вітри; їх описує Уріїл, “святий ангел”, апокаліптистові. Також розглянуто чотири сторони світу, сім гір і сім річок. “Автор не має жодного іншого інтересу, крім наукового, забарвленого єврейськими уявленнями і віруваннями”.[[19]] Інакше, однак, коли ми доходимо до розділу lxxx. 2-8; весь тон змінюється в цих віршах, у яких сказано, що через гріх людей місяць і сонце введуть їх в оману. Так вноситься етична думка, якої цілком бракує в попередніх розділах цієї книги; це також правда щодо розділу lxxxi.; ймовірно, жоден із цих розділів не стояв тут первісно. Щодо пункту про 364 дні на рік, який робить автор цієї книги, Чарльз каже, що “він зробив це лише через цілковиту нездатність оцінити щось краще; бо він мав бути знайомий із сонячним роком у 365¼ днів. Його знайомство з грецькими циклами показує це.... Обчислення автором року в 364 дні може частково пояснюватися його опозицією до язичницьких систем, а частково тим фактом, що 364 ділиться на сім і становить рівно п’ятдесят два тижні”.[[20]] У будь-якому разі він проти місячного року, фарисейського способу обчислення часу; і це важливий пункт на користь саддукейського авторства. Буде зазначено, що ця книга була написана в пост-маккавейські часи; саме після маккавейської боротьби садукеї і фарисеї з’явилися як партії, остаточно протиставлені одна одній.[[21]] iv. Сонні видіння (розділи lxxxiii.-xc.). Ця книга складається з двох сонних видінь; перше стосується суду, принесеного на світ потопом через гріх; походження гріха знову простежується до ангелів, які впали. Вона завершується гімном хвали Богові, в якому приноситься молитва, щоб уся плоть не була знищена (lxxxiii.-lxxxiv.). Друге сонне видіння набагато довше; воно подає в короткому нарисі історію світу до заснування Месіанського царства. Спочатку патріархи, символізовані биками тощо (lxxxv.); потім впалі ангели, також описані символічною мовою, та їхнє покарання (lxxxvi.-lxxxviii.). Далі історія переходить до конкретнішого розгляду Ізраїлю від часу Ноя до маккавейського повстання (lxxxix.-xc. 19). У всьому сонному видінні вживається символічна мова;

вірні в Ізраїлі згадуються як вівці, тоді як язичники символізуються дикими звірами і хижими птахами. Сонне видіння завершується деякими знайомими есхатологічними нотами: суд і осудження нечестивих; встановлення Нового Єрусалиму; навернення язичників, які стають підвладними Ізраїлеві; збирання розсіяних ізраїльтян; воскресіння праведних мертвих і встановлення Месіанського царства на появу Месія (xc. 20-38). v. Завершальний розділ книги (xcii.-cv.; xci. 1-10, 18, 19 також належать сюди) є завершеним, хоча коротким, твором; але є деякі очевидні вставки, і цілком можливо, що деякі частини тексту зміщені. Це ускладнює розуміння книги; але якщо ми дотримуватимемося вказівок Чарльза тут, труднощі зникнуть. Він каже, що цей завершальний твір “певною мірою постраждав від рук остаточного редактора книги, як у вигляді прямих вставок, так і серйозних зміщень тексту. Вставки такі: xci. 11, xciii. 11-14, xciv. 7[d], xcvi. 2. Зміщення тексту є важливішою особливістю книги. Вони обмежені (за винятком xciii. 13-14 і cvi. 17[a], який слід читати безпосередньо після cvi. 14) розділами xci.-xciii. Усі критики згодні щодо головного з них. xci. 12-17, безсумнівно, слід читати безпосередньо після xciii.... Взяті разом, xciii. 1-10, xci. 12-17 утворюють незалежне ціле — Апокаліпсис тижнів, — яке було включене в xci.-civ.... Решту зміщень треба лише вказати, щоб їх визнали. З інших підстав ми виявляємо, що xci.-civ. є книгою іншого авторства, ніж решта розділів. Отже, за такого стану речей, цей розділ, очевидно, починається з xcii.: ‘Написано Енохом Писарем’ тощо. За xcii. йде xci. 1-10, 18, 19 як природне продовження, де Енох скликає своїх дітей, щоб прийняти його прощальні слова. Потім іде Апокаліпсис тижнів, xciii. 1-10, xci. 12-17. Отже, первісний порядок тексту був: xcii. xci. 1-10, 18, 19, xciii. 1-10, xci. 12-17, xciv. Ці зміщення були роботою редактора, який зібрав різні книги Еноха разом і додав lxxx. і lxxxi.”[[22]] Ця книга стосується питання остаточної нагороди праведних і остаточного покарання нечестивих. Але тут висувається нове вчення великого значення. Досі вчили, що хоча на цій землі можна знайти багато невідповідності і видимої несправедливості через страждання праведних і процвітання нечестивих, проте все буде виправлено в грядущому світі, де нечестиві отримають за своїми заслугами, а праведні прийдуть до свого. У цій книзі вчиться, що відплата спіткає нечестивих, а праведні матимуть мир і процвітання навіть на цій землі, з встановленням Месіанського царства; і що нарешті, з остаточним судом, настане знищення колишнього неба і землі і творіння нового

неба. Тоді настане воскресіння духів праведних мертвих, які житимуть навічно в мирі і радості, тоді як нечестиві загинуть навічно. Важливий пункт, який є розвитком, — це ідея покарання нечестивих, що відбувається на цій землі, самому місці їхніх неправедних тріумфів. vi. Ноєві фрагменти (vi.-xi. lvii. 7-lv. 2, lx. lxv.-lxix. 25, cvi., cvii.). Ці фрагменти не мають великого значення; головні теми, яких вони торкаються, — падіння ангелів і гріх серед людей внаслідок цього; суд над людством, тобто Потоп, і збереження Ноя. Перші п’ять розділів загалом вважають такими ж пізніми, як будь-яка частина всієї збірки; вони стосуються покарання нечестивих опісля і блаженства праведних. Розділ cviii., який читається як останнє слово до всієї збірки, торкається тієї самої теми.

Важливість книги для вивчення християнських витоків Це предмет, який не можна належно оцінити, не вивчивши книгу детально, особливо з її доктринальної точки зору, і не побачивши, у скількох аспектах вона представляє вчення і народні уявлення євреїв протягом двох останніх дохристиянських століть. Зробити це тут вимагало б надто розлогого дослідження; достатньо вказати кілька з багатьох пунктів, які слід вивчити; з них буде видно, наскільки важлива книга для вивчення християнських витоків. Чарльз каже, що “вплив 1 Еноха на Новий Заповіт був більшим, ніж вплив усіх інших апокрифічних і псевдоепіграфічних книг разом узятих”; і він наводить вражаючий список уривків у Новому Заповіті, які “або за фразеологією, або за ідеєю безпосередньо залежать від уривків у 1 Еноха, або ілюструють їх”, а також подальший список, що показує, що різні вчення в 1 Еноха мали “безсумнівну участь у формуванні відповідних новозавітних учень”. Ці уривки слід вивчити — і вони виявляться найцікавішим вивченням — у праці Чарльза, на яку вже кілька разів посилалися, с. xcv.-ciii.; і разом із ними слід прочитати розділ про Богослів’я Книги Еноха, с. ciii-cx. Інша книга великої цінності і інтересу — також уже цитована — це “Єврейські і християнські Апокаліпсиси” Беркітта. Розглядаючи предмет 1 Еноха і Євангелій, цей автор зазначає, що перша “містить серйозну спробу пояснити присутність Зла в людській історії, і ця спроба заслуговує нашої уваги, бо вона є, за суттю, поглядом, припущеним у Євангеліях, особливо в синоптичних Євангеліях. Саме коли ви вивчаєте Матвія, Марка і Луку на тлі Книг Еноха, ви бачите їх у їхній справжній перспективі. Кажучи це, я не маю наміру применшувати важливість того, що повідомляють нам Євангелія. Навпаки, це ставить знайомі слова в їхнє належне оточення. Справді, мені здається, що деякі з найвідоміших євангельських висловів постають у своєму справжньому світлі лише тоді, коли їх розглядають як

Мідраш на слова і поняття, які були знайомі тим, хто слухав Пророка Галілеї, хоча тепер вони забуті однаково євреєм і християнином” (с. 21). Потім він наводить ілюстрацію цього з Матв. xii. 43-45, Луки xi. 24-26. Ще більший інтерес становлять його зауваження про зв’язок між 1 Еноха lxii. і Матв. xxv. 3146; він вважає, що “сцена з Матвія припускає Подоби Еноха”. Все подальше обговорення слід прочитати. Особливі пункти інтересу, які слід вивчити, прагнучи усвідомити важливість цих книг Еноха для вивчення християнських витоків, — це проблеми зла, включаючи, звичайно, предмети демонології і майбутнього суду; Месія і Месіанське царство — титул “Син Людський” має особливе значення — і Воскресіння. Є, звичайно, інші предмети, які спадуть на думку при вивченні книги.

СКОРОЧЕННЯ, ДУЖКИ І СИМВОЛИ, ОСОБЛИВО ВЖИВАНІ В ПЕРЕКЛАДІ 1 ЕНОХА E позначає ефіопську версію. G[s] позначає фрагменти грецької версії, збережені в Синкелла: у випадку 8[b]-9[b] є дві форми тексту, G[s1] G[s2]. G[g] позначає великий фрагмент грецької версії, відкритий в Ахмімі і поміщений у Гізейський музей у Каїрі. У перекладі 1 Еноха вживаються такі дужки: ⌜ ⌝. Вживання цих дужок означає, що слова, так укладені, містяться в G[g], але не в E. 〚〛. Вживання цих дужок означає, що слова, так укладені, містяться в E, але не в G[g] або G[s]. ‹ ›. Вживання цих дужок означає, що слова, так укладені, відновлені. [ ]. Вживання цих дужок означає, що слова, так укладені, є вставками. ( ). Вживання цих дужок означає, що слова, так укладені, додані редактором. Вживання жирного шрифту означає, що слова, так надруковані, виправлені. † † = пошкодження в тексті. Ряд крапок, ... = деякі слова, які були втрачені.

Примітки джерела до редакційного матеріалу 1917 року 1. Єврейські і християнські Апокаліпсиси, с. 15, 16 (1913). 2. Г. Г. Бокс, Апокаліпсис Ездри, с. 35, 36 (1912). 3. Загальну фарисейську точку зору щодо цього можна зібрати з Матв. iii. 7-10. 4. Беркітт слушно наполягає, що ми повинні говорити про збірку як про книги, а не книгу, Еноха. 5. Беркітт, цит. праця, 28-30. 6. тобто “Побожні”, або “Святі”. 7. Die Sadduzäer (1912).

8. тобто, за ним, i.-xxxvi., lxxii.-lxxxii., lxxxiii.-xc., xci. 12-17, xciii. 9. Див. Бут. v. 21-23. 10. Цит. праця, с. 18. 11. Бут. v. 24. 12. тобто “Книга небесних світил”, як її називає Чарльз. 13. тобто “праведні”; гра слів Заддукім, “сини Цадока”, тобто садукеї. 14. Лешинський, цит. праця, с. 253 і далі. 15. Розділи i.-xxxii. 6 і xix. 3-xxi. 9 в дублікатній формі були відкриті в Ахмімі в 1886-1887; vi.-x. 14, xv. 8-xvi. 1 і viii. 4-ix. 4 в дублікатній формі збереглися в Синкелла; lxxxix. 4249 трапляється в грецькому Ватиканському рукописі (№ 1809); є також кілька цитат у ранніх грецьких церковних писаннях; і i. 9, v. 4, xxvii. 2 цитуються в Посланні св. Юди 14, 15. 16. Цит. праця, с. 27. 17. Велика шкода, що одна система нумерації розділів проходить через весь том; якби кожна окрема книга починалася з розд. i., було б набагато краще. З очевидних причин цього не можна зробити тут; див. Загальну передмову редакторів. 18. Див. також lxxxii. 4-6, 11. 19. Чарльз, Книга Еноха, с. 147 (1912). 20. Цит. праця, с. 150. 21. Про пункти розбіжності між фарисеями і садукеями див. працю теперішнього автора “Книги Апокрифів, їхнє походження, вчення і зміст”, розд. vii. (1914). 22. Цит. праця, с. 218.

КНИГА ЕНОХА

КНИГА ЕНОХА I-XXXVI.

РОЗДІЛ I

I-V. Притча Еноха про майбутню долю нечестивих і праведних. 1

Слова благословення Еноха, якими він благословив обраних 〚і〛 праведних, які житимуть у день скорботи, коли всі нечестиві 〚і безбожні〛 будуть усунені.

І він підняв свою притчу і сказав: Енох, праведний чоловік, чиї очі відкрив Ягве, побачив видіння Святого на небесах, 〚яке〛 ангели показали мені, і від них я почув усе, і від них я зрозумів, як бачив, але не для цього покоління, а для далекого, яке має прийти.

Про обраних я сказав і підняв свою притчу про них: Святий Великий вийде зі Своєї оселі, і вічний Ягве ступить на землю, (навіть) на гору Синай, [і з’явиться зі Свого табору] і з’явиться в силі Своєї могутності з неба ⌜небес⌝. І всі будуть вражені страхом, і Дозорці затремтять, і великий страх і тремтіння охопить їх до кінців землі. І високі гори захитаються, і високі пагорби понизяться, і розтануть, як віск перед полум’ям. І земля буде ⌜цілком⌝ роздерта на частини, і все, що на землі, загине, і буде суд над усіма (людьми).

А з праведними Він укладе мир, і захищатиме обраних, і милість буде на них. І всі вони належатимуть Ягве, і вони процвітатимуть, і вони ⌜всі⌝ будуть благословенні. ⌜І Він допоможе їм усім⌝, і світло з’явиться їм, ⌜і Він укладе мир із ними⌝. І ось! Він приходить із десятьма тисячами ⌜Своїх⌝ святих, щоб чинити суд над усіма, і знищити ⌜всіх⌝ безбожних: і засудити всю плоть за всі діла ⌜їхньої безбожності⌝, які вони безбожно вчинили, ⌜і за всі жорсткі слова, які⌝ безбожні грішники ⌜говорили⌝ проти Нього.

РОЗДІЛ II

Спостерігайте все, що відбувається на небі, як вони не змінюють своїх орбіт, ⌜і⌝ світила, які на небі, як усі вони сходять і заходять за порядком, кожне у свою пору, і не переступають проти свого призначеного порядку. Погляньте на землю і зверніть увагу на речі, які відбуваються на ній від першого до останнього, ⌜як вони непохитні⌝, як ⌜жодна з речей на землі⌝ не змінюється, ⌜але⌝ всі діла Ягве постають ⌜перед вами⌝. Погляньте на літо і зиму, 〚як уся земля наповнена водою, і хмари, і роса, і дощ лежать на ній〛.

РОЗДІЛ III

Спостерігайте і дивіться, як (узимку) всі дерева 〚здаються〛 ніби всохлими і скинули все своє листя, крім чотирнадцяти дерев, які не втрачають свого листя, але зберігають старе листя від двох до трьох років, доки не прийде нове.

РОЗДІЛ IV

І знову спостерігайте дні літа, як сонце над землею навпроти неї. І ви шукаєте тіні і притулку через спеку сонця, і земля також горить розпеченою спекою, і так ви не можете ступати по землі чи по скелі через її спеку.

РОЗДІЛ V

Спостерігайте 〚ви〛, як дерева вкриваються зеленим листям і приносять плід: тому зверніть увагу ⌜і знайте⌝ щодо всіх ⌜Його діл⌝, і розпізнайте, як Той, Хто живе навічно, створив їх такими. І ⌜всі⌝ Його діла тривають ⌜так⌝ з року в рік ⌜навічно⌝, і всі завдання, ⌜які⌝ вони виконують для Нього, і ⌜їхні завдання⌝ не змінюються, але як 〚Ягве〛 призначив, так і діється.

І ось, як море і ріки так само виконують ⌜і не змінюють⌝ свої завдання ⌜за Його заповідями⌝. Але ви — ви не були непохитними і не виконували заповідей Ягве, а відвернулися і говорили горді і жорсткі слова своїми нечистими устами проти Його величі. О ви, твердосерді, ви не знайдете миру. Тому ви проклинатимете свої дні, і роки вашого життя загинуть, і ⌜роки вашого знищення⌝ примножаться у вічному проклятті, і ви не знайдете милості. У ті дні ви зробите свої імена вічним прокляттям для всіх праведних, b. І вами ⌜всі⌝, хто проклинає, проклинатимуть. c. ⌜І всі⌝ грішники ⌜і безбожні⌝ клястимуть вами, і для вас, безбожних, буде прокляття. ⌜І всі ... радітимуть, e. І буде прощення гріхів, f. І всяка милість, і мир, і терпимість: g. Буде спасіння для них, добре світло. 33

i. І для всіх вас, грішників, не буде спасіння, j. Але на всіх вас перебуватиме прокляття⌝. 7a

А для обраних буде світло, і благодать, і мир, b. І вони успадкують землю. І тоді обраним буде дарована мудрість, і всі вони житимуть і ніколи знову не грішитимуть, ані через безбожність, ані через гордість; але ті, хто мудрі, будуть смиренними. І вони знову не переступатимуть, і не грішитимуть усі дні свого життя, і не помруть від (божественного) гніву чи люті, але завершать число днів свого життя. І їхнє життя зростатиме в мирі, і роки їхньої радості примножаться у вічній веселості і мирі, усі дні їхнього життя.

РОЗДІЛ VI

VI-XI. Падіння ангелів: деморалізація людства: заступництво ангелів за людство. Вироки, проголошені Ягве над ангелами: Месіанське царство (Ноїв фрагмент). 1

І сталося, коли діти людські примножилися, що в ті дні народилися в них вродливі і гарні дочки. І ангели, діти неба, побачили і пожадали їх, і сказали один одному: “Ходімо, виберімо собі жінок з-поміж дітей людських і народімо собі дітей”. І Семяза, який був їхнім вождем, сказав їм: “Боюся, що ви справді не погодитеся зробити це діло, і мені одному доведеться платити кару за великий гріх”. І всі вони відповіли йому і сказали: “Клянімося всі клятвою і всі зв’яжімо себе взаємними прокльонами не покидати цього задуму, а зробити цю річ”. Тоді поклялися вони всі разом і зв’язали себе взаємними прокльонами на це. І було їх усіх двісті; вони зійшли ⌜в дні⌝ Яреда на вершину гори Хермон, і вони назвали її горою Хермон, бо вони поклялися і зв’язали себе взаємними прокльонами на ній. І це імена їхніх вождів: Семіязаз, їхній вождь, Аракіба, Рамеел, Кокабіел, Таміел, Раміел, Данел, Езекеел, Баракіял, Асаел, Армарос, Батарел, Ананел, Закіел, Самсапеел, Сатарел, Турел, Йом’яел, Саріел. Це їхні начальники десятків.

РОЗДІЛ VII

І всі інші разом із ними взяли собі жінок, і кожен вибрав собі одну, і вони почали входити до них і осквернятися з ними, і вони навчили їх чарів і заклинань, і різання коренів, і ознайомили їх із рослинами. І вони завагітніли, і народили великих велетнів, чий зріст був три тисячі ліктів: які споживали всі здобутки людей. І коли люди більше не могли їх утримувати, велетні повернулися проти них і пожирали людство. І вони почали грішити проти птахів, і звірів, і плазунів, і риб, і пожирати плоть один одного, і пити кров. Тоді земля висунула звинувачення проти беззаконних.

РОЗДІЛ VIII

І Азазел навчив людей робити мечі, і ножі, і щити, і нагрудники, і відкрив їм метали ‹землі› і мистецтво обробляти їх, і браслети, і прикраси, і вживання сурми, і прикрашання повік, і всіляке коштовне каміння, і всі фарбувальні настоянки. І постало багато безбожності, і вони чинили розпусту, і були зведені, і зіпсувалися на всіх своїх дорогах. Семяза навчив заклинань і різання коренів, Армарос — розв’язування заклинань, Баракіял — (навчив) астрології, Кокабел — сузір’їв, Езекеел — знання хмар, ‹Аракіел — знаків землі, Шамсіел — знаків сонця›, і Саріел — ходу місяця. І коли люди гинули, вони кричали, і їхній крик піднявся до неба....

РОЗДІЛ IX

І тоді Михаїл, Уріїл, Рафаїл і Гавриїл поглянули вниз із неба і побачили багато крові, що проливалася на землі, і все беззаконня, що чинилося на землі. І вони сказали один одному: “Земля, зроблена †без жителя, волає голосом їхнього волання† аж до брам неба. 〚І нині вам, святим неба〛, душі людей подають своє прохання, кажучи: “Внеси нашу справу перед Всевишнього”. І вони сказали Ягве віків: “Ягве владик, Ягве богів, Цар царів ‹і Ягве віків›, престол Твоєї слави (стоїть) на всі покоління віків, і Твоє ім’я святе і славне і благословенне на всі віки! Ти створив усе, і владу над усім маєш Ти: і все голе і відкрите перед Твоїм зором, і все Ти бачиш, і ніщо не може сховатися від Тебе. Ти бачиш, що зробив Азазел, який навчив усієї неправедності на землі і відкрив вічні таємниці, які були (збережені) на небі, які люди прагнули пізнати: і Семяза, якому Ти дав владу правити над його товаришами. І вони пішли до дочок людських на землі, і спали з жінками, і осквернилися, і відкрили їм усілякі гріхи. І жінки народили велетнів, і вся земля тим наповнилася кров’ю і неправедністю.

І нині, ось, душі тих, хто помер, волають і подають своє прохання до брам неба, і їхні голосіння піднялися: і не можуть припинитися через беззаконні діла, що чиняться на землі. І Ти знаєш усе, перш ніж воно станеться, і Ти бачиш ці речі, і Ти терпиш їх, і Ти не кажеш нам, що ми маємо з ними робити щодо цього’.

РОЗДІЛ X

Тоді сказав Всевишній, Святий і Великий промовив, і послав Уріїла до сина Ламеха, і сказав йому: “‹Іди до Ноя і› скажи йому Моїм ім’ям: “Сховайся!”, і відкрий йому кінець, що наближається: що вся земля буде знищена, і потоп має прийти на всю землю, і знищить усе, що на ній. І тепер навчи його, щоб він міг врятуватися і його насіння могло зберегтися на всі покоління світу”. І знову Ягве сказав Рафаїлові: “Зв’яжи Азазела по руках і ногах і кинь його в темряву: і зроби отвір у пустелі, яка в Дудаелі, і кинь його туди. І поклади на нього грубе і зубчасте каміння, і вкрий його темрявою, і нехай він перебуває там навічно, і вкрий його обличчя, щоб він не бачив світла. І в день великого суду він буде кинений у вогонь. І зціли землю, яку ангели зіпсували, і проголоси зцілення землі, щоб вони зцілили виразку, і щоб усі діти людські не загинули через усі таємні речі, які Дозорці відкрили і яких навчили своїх синів. І вся земля була зіпсована через діла, яких навчив Азазел: йому припиши весь гріх”. І Гавриїлові сказав Ягве: “Виступи проти байстрюків і відступників, і проти дітей розпусти: і знищ [дітей розпусти і] дітей Дозорців з-поміж людей: [і примусь їх вийти]: пошли їх одного проти

одного, щоб вони знищили один одного в битві: бо довготи днів вони не матимуть. 10

І жодне прохання, яке вони (тобто їхні батьки) подають тобі, не буде задоволене їхнім батькам за них; бо вони сподіваються жити вічним життям, і що кожен із них житиме п’ятсот років”. І Ягве сказав Михаїлові: “Іди, зв’яжи Семязу і його товаришів, які поєдналися з жінками, щоб осквернитися з ними в усій їхній нечистоті. І коли їхні сини повбивають один одного, і вони побачать знищення своїх улюблених, зв’яжи їх міцно на сімдесят поколінь у долинах землі, до дня їхнього суду і їхнього завершення, доки суд, що навічно, не буде завершений. У ті дні їх поведуть до безодні вогню: ‹і› до мук і в’язниці, в якій вони будуть ув’язнені навічно. І кожен, хто буде осуджений і знищений, відтоді буде зв’язаний разом із ними до кінця всіх поколінь. І знищ усіх духів відступників і дітей Дозорців, бо вони вчинили кривду людству. Знищ усе криве з лиця землі, і нехай кожне зле діло дійде кінця: і нехай з’явиться рослина праведності і правди: ⌜і вона виявиться благословенням: діла праведності і правди⌝ будуть посаджені в правді і радості навічно. І тоді всі праведні врятуються, і житимуть, доки не народять тисячі дітей, і всі дні своєї молодості і своєї старості вони завершать у мирі. 41

І тоді вся земля буде оброблена в праведності, і вся буде засаджена деревами і буде повна благословення. І всі бажані дерева будуть посаджені на ній, і вони садитимуть на ній виноград: і виноградна лоза, яку вони посадять на ній, даватиме вино в достатку, і щодо всього насіння, яке сіється на ній, кожна міра (його) даватиме тисячу, і кожна міра оливок даватиме десять пресів олії. І очисти землю від усякого гніту, і від усякої неправедності, і від усякого гріха, і від усякої безбожності: і всю нечистоту, що чиниться на землі, знищ із землі. ⌜І всі діти людські стануть праведними⌝, і всі народи приноситимуть поклоніння і прославлятимуть Мене, і всі поклонятимуться Мені. І земля буде очищена від усякої скверни, і від усякого гріха, і від усякої кари, і від усякої муки, і Я ніколи знову не пошлю (їх) на неї з покоління в покоління і навічно.

РОЗДІЛ XI

І в ті дні Я відкрию комори благословення, які на небі, щоб послати їх униз ⌜на землю⌝ на діло і працю дітей людських. І правда і мир будуть поєднані разом протягом усіх днів світу і протягом усіх поколінь людей”.

РОЗДІЛ XII

XII-XVI. Сонне видіння Еноха: його заступництво за Азазела і впалих ангелів: і його сповіщення їм їхнього першого і остаточного вироку. 1

Перед цими речами Енох був схований, і ніхто з дітей людських не знав, де він схований, і де він перебував, і що з ним сталося. І його діяльність стосувалася Дозорців, і його дні були зі святими. І я, Енох, благословляв Ягве величі і Царя віків, і ось! Дозорці покликали мене — Еноха писаря — і сказали мені: “Еноху, писарю праведності, іди, †сповісти† Дозорцям неба, які залишили високе небо, святе вічне місце, і осквернилися з жінками, і вчинили, як чинять діти землі, і взяли собі жінок: “Ви вчинили велике знищення на землі: і ви не матимете миру, ані прощення гріха: і оскільки †вони† тішаться †своїми† дітьми, убивство †їхніх† улюблених †вони† побачать, і над знищенням †своїх† дітей †вони† голоситимуть, і благатимуть навічно, але милості і миру ви не досягнете””.

РОЗДІЛ XIII

І Енох пішов і сказав: “Азазеле, ти не матимеш миру: суворий вирок вийшов проти тебе, щоб покласти тебе в кайдани: і ти не матимеш терпимості, ані †прохання†, задоволеного тобі, через неправедність, якої ти навчив, і через усі діла безбожності і неправедності і гріха, які ти показав людям”. Тоді я пішов і промовив до них усіх разом, і всі вони злякалися, і страх і тремтіння охопили їх. І вони благали мене скласти для них прохання, щоб вони могли знайти прощення, і прочитати їхнє прохання в присутності Ягве неба. Бо відтоді вони не могли говорити (з Ним), ані піднімати своїх очей до неба через сором за свої гріхи, за які вони були осуджені. Тоді я виписав їхнє прохання і молитву †щодо їхніх духів і їхніх діл окремо і щодо їхніх прохань, щоб вони мали прощення і довготу ‹днів›†. І я пішов і сів біля вод Дана, в землі Дана, на південь від заходу Хермона: я читав їхнє прохання, доки не заснув. І ось сон прийшов до мене, і видіння впали на мене, і я бачив видіння покарання, ⌜і голос прийшов, наказуючи (мені)⌝ розповісти це синам неба і докорити їм. І коли я прокинувся, я прийшов до них, і всі вони сиділи зібрані разом, плачучи в ’Абельс’яїлі, який між Ліваном і Сенесером, із закритими обличчями.

І я переповів перед ними всі видіння, які я бачив у сні, і почав говорити слова праведності і докоряти небесним Дозорцям.

РОЗДІЛ XIV

Книга слів праведності і докору вічним Дозорцям відповідно до наказу Єшуа, Святого Великого, у тому видінні. Я бачив у своєму сні те, що тепер скажу язиком плоті і подихом своїх уст: який Великий дав людям, щоб розмовляти ним і розуміти серцем. Як Він створив і дав 〚людині силу розуміти слово мудрості, так Він створив і мене і дав〛 мені силу докоряти Дозорцям, дітям неба.

Я виписав ваше прохання, і в моєму видінні воно постало так, що ваше прохання не буде задоволене вам 〚протягом усіх днів вічності, і що суд остаточно винесено над вами: так, (ваше прохання) не буде задоволене вам〛.

І відтепер ви не підніметеся на небо на всю вічність, і ⌜в кайданах⌝ землі вийшов наказ зв’язати вас на всі дні світу. І (що) перед тим ви побачите знищення своїх улюблених синів і не матимете в них насолоди, але вони впадуть перед вами від меча. І ваше прохання за них не буде задоволене, ані також за вас самих: навіть якщо ви плачете і молитеся і говорите всі слова, що містяться в писанні, яке я написав. І видіння було показане мені так: Ось, у видінні хмари запросили мене, і туман покликав мене, і хід зір і блискавки поспішили і

прискорили мене, і вітри у видінні змусили мене летіти і підняли мене вгору, і понесли мене на небо. 9

І я ввійшов, доки не наблизився до стіни, збудованої з кристалів і оточеної язиками полум’я: і вона почала лякати мене. І я ввійшов у язики полум’я і наблизився до великого дому, збудованого з кристалів: і стіни дому були як мозаїчна підлога (зроблена) з кристалів, і його основа була з кристалу. Його стеля була як шлях зір і блискавок, а між ними були вогняні херувими, і їхнє небо було (ясне, як) вода. Полум’яний вогонь оточував стіни, і його брами палали вогнем. І я ввійшов у той дім, і він був гарячий, як вогонь, і холодний, як лід: у ньому не було радостей життя: страх укрив мене, і тремтіння охопило мене. І коли я тремтів і дрижав, я впав на своє обличчя. І я побачив видіння, і ось! був другий дім, більший за перший, і вся брама стояла відкрита переді мною, і він був збудований із полум’я вогню. І в кожному відношенні він так переважав у блиску, і величі, і просторі, що я не можу описати вам його блиску і його простору. І його підлога була з вогню, а над ним були блискавки і шлях зір, і його стеля також була полум’яним вогнем. І я поглянув і побачив 〚там〛 високий престол: його вигляд був як кристал, а його колеса — як сяюче сонце, і там було видіння херувимів. І з-під престолу виходили потоки полум’яного вогню, так що я не міг дивитися на нього. 48

І Велика Слава сиділа на ньому, і Його одежа сяяла яскравіше за сонце і була біліша за будь-який сніг. Жоден з ангелів не міг увійти і не міг бачити Його обличчя через велич і славу, і жодна плоть не могла бачити Його. Полум’яний вогонь був довкола Нього, і великий вогонь стояв перед Ним, і ніхто довкола не міг наблизитися до Нього: десять тисяч разів по десять тисяч (стояли) перед Ним, але Він не потребував порадника. І найсвятіші, які були близько до Нього, не відходили вночі і не віддалялися від Нього. І доти я лежав ниць на своєму обличчі, тремтячи: і Ягве покликав мене Своїми власними устами і сказав мені: “Підійди сюди, Еноху, і почуй Моє слово”. ⌜І один зі святих підійшов до мене і розбудив мене⌝, і Він змусив мене встати і підійти до дверей: і я схилив своє обличчя вниз.

РОЗДІЛ XV

І Він відповів і сказав мені, і я почув Його голос: «Не бійся, Еноху, праведний чоловіче і писарю праведності: підійди сюди і послухай мій голос. І йди, скажи 〚Стражам неба〛, які послали тебе заступатися 〚за них: “Ви повинні заступатися〛 за людей, а не люди за вас:

Чому ви покинули високе, святе і вічне небо, і лягли з жінками, і осквернилися з дочками людськими, і взяли собі жінок, і чинили, як діти землі, і породили велетнів (як своїх) синів. І хоч ви були святі, духовні, жили вічним життям, ви осквернилися кров’ю жінок і породили (дітей) із кров’ю плоті, і, як діти людські, пожадали плоті й крові, як ті ⌜також⌝, що вмирають і гинуть. Тому Я дав їм також жінок, щоб вони запліднювали їх і породжували від них дітей, щоб так нічого не бракувало їм на землі. Але ви були ⌜раніше⌝ духовні, жили вічним життям і були безсмертні на всі покоління світу. І тому Я не призначив вам жінок; бо щодо духовних істот неба, на небі їхнє житло. І тепер велетні, що походять від духів і плоті, будуть називатися злими духами на землі, і на землі буде їхнє житло. Злі духи вийшли з їхніх тіл; бо вони народжені від людей, 〚і〛 від святих Стражів — їхній початок і первісне походження; ⌜вони будуть злими духами на землі, і⌝ злими духами будуть називатися. 50

Щодо духів неба, на небі буде їхнє житло, але щодо духів землі, які народилися на землі, на землі буде їхнє житло.] І духи велетнів гноблять, утискають, руйнують, нападають, воюють і чинять руйнування на землі, і завдають лиха: вони не їдять, ⌜але проте голодують⌝ і спрагнуть, і спричиняють переступи. І ці духи повстануть проти дітей людських і проти жінок, бо вони вийшли ⌜від них⌝.

РОЗДІЛ XVI

Від днів різанини й руйнування, і смерті ⌜велетнів⌝, від душ, чия плоть — духи, вийшовши, будуть руйнувати, не зазнаючи суду, — так вони будуть руйнувати аж до дня завершення, великого ⌜суду⌝, у який вік буде завершений над Стражами і безбожними, так, буде повністю завершений». І тепер щодо Стражів, які послали тебе заступатися за них, що були 〚раніше〛 на небі, (скажи їм):

«Ви були на небі, але ⌜всі⌝ таємниці ще не були вам відкриті, і ви знали нікчемні з них, і їх у впертості ваших сердець ви відкрили жінкам, і через ці таємниці жінки й люди чинять багато зла на землі». Скажи їм тому: «Ви не маєте миру».’

КНИГА ЕНОХА

XVII-XXXVII. Подорожі Еноха землею і шеолом.

РОЗДІЛ XVII

XVII-XIX. Перша подорож. 1

І вони взяли ⌜і⌝ привели мене до місця, у якому ті, що були там, були як полум’яний вогонь, і коли бажали, з’являлися як люди. І вони привели мене до місця темряви і до гори, вістря вершини якої сягало неба. І я побачив місця світил ⌜і скарбниці зір⌝ і грому, ⌜і⌝ в найдальших глибинах, де були вогняна тятива і стріли та їхній сагайдак, 〚і вогняний меч〛, і всі блискавки.

І вони взяли мене до живих вод і до вогню заходу, який приймає кожен захід сонця. І я прийшов до ріки вогню, у якій вогонь тече, як вода, і вливається у велике море на захід. Я побачив великі ріки і прийшов до великої ⌜ріки і до великої⌝ темряви, і пішов до місця, де жодна плоть не ходить. Я побачив гори темряви зими і місце, звідки витікають усі води глибини. Я побачив гирла всіх рік землі і гирло глибини.

РОЗДІЛ XVIII

Я побачив скарбниці всіх вітрів; я побачив, як Він забезпечив ними все творіння і тверді основи землі. І я побачив наріжний камінь землі: я побачив чотири вітри, які несуть [землю і] твердь неба. 〚І я побачив, як вітри простягають склепіння неба〛 і мають своє місце між небом і землею: 〚це стовпи неба〛.

Я побачив вітри неба, які обертаються і приводять коло сонця і всі зорі до їхнього заходу. Я побачив вітри на землі, що несуть хмари: я побачив 〚шляхи ангелів: я побачив〛 на краю землі твердь неба вгорі.

І я пішов далі і побачив місце, яке горить удень і вночі, де є сім гір із чудового каміння, три на схід і три на південь. А щодо тих, що на схід, ‹одна› була з кольорового каменю, одна з перлів і одна з гіацинту, а ті, що на південь, — із червоного каменю. Але середня сягала неба, як престол Ягве, з алебастру, а вершина престолу була із сапфіру. І я побачив полум’яний вогонь. А за цими горами є область, край великої землі: там небеса були завершені. І я побачив глибоку безодню зі стовпами 〚небесного вогню, і серед них я побачив стовпи〛 вогню, що падали, які були 55

безмірні однаково і в висоту, і в глибину. 12

І за тією безоднею я побачив місце, яке не мало тверді неба над собою і міцно заснованої землі під собою: не було на ньому води і не було птахів, але це було пусте і жахливе місце. Я побачив там сім зір, як великі палаючі гори, і мені, коли я запитав про них, ангел сказав: «Це місце — край неба і землі: це стало в’язницею для зір і воїнства неба. А зорі, які котяться над вогнем, — це ті, що переступили заповідь Ягве на початку свого сходження, бо вони не вийшли у призначений для них час. І Він розгнівався на них і зв’язав їх аж до часу, коли їхня провина буде завершена (навіть) ⌜на десять тисяч років⌝».

РОЗДІЛ XIX

І Уріїл сказав мені: «Тут стоятимуть ангели, які з’єдналися з жінками, і їхні духи, набуваючи багатьох різних форм, оскверняють людство і зводитимуть їх на те, щоб приносити жертви демонам 〚як богам〛, (тут вони стоятимуть), аж до 〚дня〛 великого суду, на якому вони будуть суджені, аж поки їм не буде покладено край.

І жінки також ангелів, які збилися зі шляху, стануть сиренами». І я, Енох, один побачив видіння, кінці всього: і жодна людина не побачить так, як я побачив.

РОЗДІЛ XX

XX. Імена і служіння семи архангелів. 1

І це імена святих ангелів, які пильнують. Уріїл, один зі святих ангелів, який над світом і над Тартаром. Рафаїл, один зі святих ангелів, який над духами людей. Рагуїл, один зі святих ангелів, який †чинить помсту над† світом світил. Михаїл, один зі святих ангелів, а саме той, що поставлений над найкращою частиною людства 〚і〛 над хаосом.

Саракаел, один зі святих ангелів, який поставлений над духами, що грішать у дусі. Гавриїл, один зі святих ангелів, який над Раєм і зміями, і Херувимами. Реміїл, один зі святих ангелів, якого Ягве поставив над тими, що воскресають.

РОЗДІЛ XXI

XXI-XXXVI. Друга подорож Еноха. XXI. Попереднє і остаточне місце покарання впалих ангелів (зір). 1

І я пішов туди, де все було хаотичне. І я побачив там щось жахливе: я не побачив ні неба вгорі, ні міцно заснованої землі, але місце хаотичне і жахливе. І там я побачив сім зір неба, зв’язаних разом у ньому, як великі гори, і палаючих вогнем. Тоді я сказав: «За який гріх вони зв’язані і з якої причини їх вкинуто сюди?» Тоді сказав Уріїл, один зі святих ангелів, який був зі мною і був начальником над ними, і сказав: «Еноху, чому ти питаєш і чому прагнеш правди? Це ті з числа зір ⌜неба⌝, які переступили заповідь Ягве, і зв’язані тут, аж поки десять тисяч років, час, спричинений їхніми гріхами, не будуть завершені». І звідти я пішов до іншого місця, яке було ще жахливіше за попереднє, і я побачив жахливу річ: великий вогонь там, який горів і палав, і місце було розсічене аж до безодні, повне великих низхідних стовпів вогню: ні його розміру, ні величини я не міг побачити, ні міг припустити. Тоді я сказав: «Яке страшне це місце і яке жахливе на вигляд!» Тоді Уріїл відповів мені, один зі святих ангелів, який був зі мною, і сказав мені: «Еноху, чому ти маєш такий страх і жах?» І я відповів: «Через це страшне місце і через видовище болю». 59

І він сказав 〚мені〛: «Це місце — в’язниця ангелів, і тут вони будуть ув’язнені навіки».

РОЗДІЛ XXII

XXII. Шеол, або підземний світ. 1

І звідти я пішов до іншого місця, і він показав мені на заході ⌜іншу⌝ велику і високу гору [і] з твердої скелі. E І в ній були †чотири† порожні місця, глибокі і широкі, і дуже гладкі. †Як† гладкі ці порожні місця, і глибокі, і темні на вигляд. G[g] Паралельне читання джерела, вірш 2. І були в ній †чотири† порожні місця, глибокі і дуже гладкі: †три† з них були темні, а одне світле; і було джерело води посеред нього. І я сказав: «†Як† гладкі ці порожні місця, і глибокі, і темні на вигляд».

Тоді відповів Рафаїл, один зі святих ангелів, який був зі мною, і сказав мені: «Ці порожні місця створено саме для цієї мети, щоб духи душ померлих збиралися в них, так, щоб усі душі дітей людських збиралися тут. І ці місця зроблено, щоб приймати їх аж до дня їхнього суду і аж до їхнього призначеного періоду [аж до призначеного періоду], аж до великого суду (що прийде) на них». E Я побачив духів дітей людських, які були мертві, і їхній голос вийшов до неба і чинив позов. Тоді я запитав Рафаїла, ангела, який був зі мною, і сказав йому: «Цей дух — чий він, чий голос виходить і чинить позов?» G[g] Паралельне читання джерела, вірш 5. Я побачив ‹дух› мертвої людини, що чинила позов, і її голос вийшов до неба і чинив позов.

Паралельне читання джерела, вірш 6. І я запитав Рафаїла, ангела, який був зі мною, і сказав йому: «Цей дух, який чинить позов, чий він, чий голос виходить і чинить позов до неба?» 7

І він відповів мені, кажучи: «Це дух, який вийшов від Авеля, якого його брат Каїн убив, і він чинить свій позов проти нього, аж поки його насіння не буде знищене з лиця землі, і його насіння не буде винищене з-поміж насіння людей». E Тоді я запитав про нього і про всі порожні місця: «Чому одне відділене від іншого?» G[g] Паралельне читання джерела, вірш 8. Тоді я запитав про всі порожні місця: «Чому одне відділене від іншого?» E

І він відповів мені і сказав мені: «Ці три зроблено, щоб духи померлих могли бути відділені. І такий поділ зроблено ‹для› духів праведних, у яких є світле джерело води. І такий зроблено для грішників, коли вони вмирають і їх ховають у землі, і суд не був виконаний над ними за їхнього життя. Тут їхні духи будуть відокремлені в цьому великому болю аж до великого дня суду і покарання, і муки тих, що †проклинають† навіки, і відплати за їхні духи. Там Він зв’яже їх навіки. І такий поділ зроблено для духів тих, що чинять свій позов, що подають відомості про своє знищення, коли їх убивали в дні грішників. Такий зроблено для духів людей, які не були праведні, але грішники, які були довершені в переступі, і переступників вони будуть

товаришами: але їхні духи не будуть убиті в день суду, і не будуть підняті звідти». 14

Тоді я благословив Ягве слави і сказав: «Благословенний мій Ягве, Ягве праведності, який править навіки». G[g] Паралельне читання джерела, вірш 9. І він відповів мені, кажучи: «Ці три зроблено, щоб духи померлих могли бути відділені. І цей поділ зроблено для духів праведних, у яких є світле джерело води. Паралельне читання джерела, вірш 10. І це зроблено для грішників, коли вони вмирають і їх ховають у землі, і суд не був виконаний над ними за їхнього життя. Паралельне читання джерела, вірш 11. Тут їхні духи будуть відокремлені в цьому великому болю аж до великого дня суду, бичування і мук проклятих навіки, щоб (могла бути) відплата за їхні духи. Там Він зв’яже їх навіки. Паралельне читання джерела, вірш 12. І цей поділ зроблено для духів тих, що чинять свій позов, що подають відомості про своє знищення, коли їх убивали в дні грішників. Паралельне читання джерела, вірш 13. І це зроблено для духів людей, які не будуть праведні, але грішники, які є безбожні, і беззаконних вони будуть товаришами: але їхні духи не будуть покарані в день суду, і не будуть підняті звідти». Паралельне читання джерела, вірш 14. Тоді я благословив Ягве Слави і сказав: «Благословенний Ти, Ягве праведності, який править над світом».

РОЗДІЛ XXIII

XXIII. Вогонь, що поводиться зі світилами неба. 1

Звідти я пішов до іншого місця на захід від країв землі. І я побачив 〚палаючий〛 вогонь, який біг без відпочинку і не зупинявся у своєму бігу ні вдень, ні вночі, але (біг) регулярно.

І я запитав, кажучи: «Що це, що не відпочиває?»

Тоді Рагуїл, один зі святих ангелів, який був зі мною, відповів мені 〚і сказав мені〛: «Цей біг ⌜вогню⌝ 〚який ти бачив〛 — це вогонь на заході, який †переслідує† всі світила неба».

РОЗДІЛ XXIV

XXIV. XXV. Сім гір на північному заході і Дерево Життя. 1

〚І звідти я пішов до іншого місця землі〛, і він показав мені гірський хребет вогню, який горів 〚удень і〛 вночі.

І я пішов за нього і побачив сім чудових гір, усі відмінні одна від одної, і каміння (їхнє) було чудове і гарне, чудове в цілому, славного вигляду і прекрасного зовнішнього вигляду: 〚три на〛 схід, 〚одна〛 заснована на іншій, і три на південь, 〚одна〛 на іншій, і глибокі нерівні ущелини, жодна з яких не з’єднувалася з будь-якою іншою.

І сьома гора була посеред них, і вона перевершувала їх висотою, нагадуючи сидіння престолу: і запашні дерева оточували престол. І серед них було дерево, якого я ще ніколи не нюхав, і не було жодного серед них, і не було інших, подібних до нього: воно мало пахощі понад усі пахощі, і його листя, і цвіт, і деревина не в’януть навіки: і його плід 〚гарний, і його плід〛 нагадує фініки пальми.

Тоді я сказав: «⌜Яке⌝ гарне це дерево, і запашне, і його листя прекрасне, і його цвіт 〚дуже〛 приємний на вигляд».

Тоді відповів Михаїл, один зі святих 〚і шанованих〛 ангелів, який був зі мною і був їхнім провідником,

РОЗДІЛ XXV

І він сказав мені: «Еноху, чому ти питаєш мене про пахощі дерева і ⌜чому⌝ ти бажаєш пізнати правду?» Тоді я відповів йому, 〚кажучи〛: «Я бажаю знати про все, але особливо про це дерево». І він відповів, кажучи: «Ця висока гора 〚яку ти бачив〛, вершина якої — як престол Ягве, є Його престол, де Єшуа, Святий Великий, Ягве Слави, Вічний Цар, сидітиме, коли Він зійде, щоб відвідати землю з добротою.

А щодо цього запашного дерева, жодному смертному не дозволено торкатися його аж до великого суду, коли Він помститься за все і приведе (все) до його завершення навіки. Тоді воно буде дане праведним і святим. Його плід буде на їжу обраним: воно буде пересаджене до святого місця, до храму Ягве, Вічного Царя. Тоді вони радітимуть радістю і веселитимуться. І до святого місця вони увійдуть; і його пахощі будуть у їхніх кістках, і вони житимуть довге життя на землі, таке, як жили твої батьки: і в їхні дні ні 〚печаль, ні〛 чума, ні мука, ні лихо не торкнуться їх».

Тоді благословив я Ягве Слави, Вічного Царя, який приготував такі речі для праведних, і створив їх, і обіцяв дати їм.

РОЗДІЛ XXVI

Єрусалим і гори, ущелини і потоки. 1

І я пішов звідти до середини землі і побачив благословенне місце ⌜у якому були дерева⌝ з гілками, що перебувають і цвітуть [з розчленованого дерева]. І там я побачив святу гору, 〚і〛 під горою на схід був потік, і він тік на південь. І я побачив на схід іншу гору, вищу за цю, і між ними глибоку і вузьку ущелину: у ній також тік потік ⌜під⌝ горою. А на захід від неї була інша гора, нижча за попередню і малої висоти, і ущелина ⌜глибока і суха⌝ між ними: і інша глибока і суха ущелина була на краях трьох ⌜гір⌝. І всі ущелини були глибокі 〚і вузькі〛, (утворені) з твердої скелі, і дерева не були посаджені на них. І я дивувався 〚скелям, і я дивувався〛 ущелині, так, я дивувався дуже.

РОЗДІЛ XXVII

XXVII. Призначення проклятої долини. 1

Тоді сказав я: «Для якої мети ця благословенна земля, яка повністю наповнена деревами, і ця проклята долина 〚між?〛»

〚Тоді Уріїл, один зі святих ангелів, який був зі мною, відповів і сказав: «Ця〛 долина — для тих, що прокляті навіки: тут будуть зібрані разом усі ⌜прокляті⌝, які промовляють своїми устами проти Ягве непристойні слова і про Його славу говорять жорстокі речі. E Тут вони будуть зібрані разом, і тут буде їхнє місце суду.

В останні дні буде на них видовище праведного суду в присутності праведних навіки: тут милосердні благословлять Ягве Слави, Вічного Царя. G[g] Тут вони будуть зібрані разом, і тут буде місце їхнього перебування. Паралельне читання джерела, вірш 3. В останні часи, у дні правдивого суду в присутності праведних навіки: тут благочестиві благословлять Ягве Слави, Вічного Царя.

У дні суду над попередніми вони благословлять Його за милосердя, відповідно до якого Він призначив їм (їхню долю)». Тоді я благословив Ягве Слави і виклав Його ⌜славу⌝, і славив Його славно.

РОЗДІЛ XXVIII

XXVIII-XXXIII. Подальша подорож на схід. 1

І звідти я пішов 〚на схід〛, до середини 〚гірського хребта〛 пустелі, і я побачив пустиню, і вона була самотня, повна дерев і рослин.

〚І〛 вода ринула згори. Прагнучи, як рясний водотік [який тік] на північний захід, вона спричиняла хмари і росу підніматися з усіх боків.

РОЗДІЛ XXIX

І звідти я пішов до іншого місця в пустелі і наблизився на схід від цього гірського хребта. І 〚там〛 я побачив запашні дерева, що видихали пахощі ладану і мирри, і дерева також були подібні до мигдалевого дерева.

РОЗДІЛ XXX

І за цими я пішов далеко на схід і побачив інше місце, долину (повну) води. І ⌜там було⌝ дерево, колір (?) запашних дерев, таких як мастикове. І по боках тих долин я побачив запашну корицю. І за цими я пішов на схід.

РОЗДІЛ XXXI

І я побачив інші гори, і серед них були ⌜гаї⌝ дерев, і з них витікав нектар, який називається сарара і гальбан. І за цими горами я побачив іншу гору ⌜на схід від країв землі⌝, 〚на якій були алое дерева〛, і всі дерева були повні стакти, будучи як мигдалеві дерева.

І коли хтось палив її, вона пахла солодше за будь-який запашний запах. E

РОЗДІЛ XXXII

І після цих запашних пахощів, коли я дивився на північ понад горами, я побачив сім гір, повних добірного нарду і запашних дерев, і кориці, і перцю. G[g] Паралельне читання джерела, вірш 1. На північний схід я побачив сім гір, повних добірного нарду і мастики, і кориці, і перцю.

І звідти я пішов через вершини ⌜всіх⌝ цих гір, далеко на схід ⌜землі⌝, і пройшов над Еритрейським морем, і пішов далеко від нього, і пройшов повз 〚ангела〛 Зотіїла. E

І я прийшов до Саду Праведності і побачив за тими деревами багато великих дерев, що росли там і мали приємні пахощі, великі, дуже гарні і славні, і дерево мудрості, від якого вони їдять і пізнають велику мудрість. G[g] Паралельне читання джерела, вірш 3. І я прийшов до Саду Праведності, і здалека дерев, численніших за ці дерева, і великих — †два† дерева там, дуже великі, гарні і славні, і чудові, і дерево пізнання, чий святий плід вони їдять і пізнають велику мудрість.

⌜Те дерево заввишки, як ялиця, і його листя⌝ — як (листя) ріжкового дерева: і його плід — як грона виноградної лози, дуже гарний: і пахощі дерева проникають далеко. Тоді я сказав: «⌜Яке⌝ гарне дерево і який привабливий його вигляд!» Тоді Рафаїл, святий ангел, який був зі мною, відповів мені 〚і сказав〛: «Це дерево мудрості, від якого твій батько старий (роками) і твоя літня мати, які були перед тобою, їли, і вони навчилися мудрості і

їхні очі відкрилися, і вони пізнали, що вони нагі, і їх вигнали із саду».

РОЗДІЛ XXXIII

І звідти я пішов до країв землі і побачив там великих звірів, і кожен відрізнявся від іншого; і (я побачив) птахів також, що відрізнялися зовнішністю і красою, і голосом, один відрізнявся від іншого. І на схід від тих звірів я побачив краї землі, на яких спочиває небо, і брами неба відкриті. І я побачив, як зорі неба виходять, і я порахував брами, з яких вони виходять, і записав усі їхні виходи, кожної окремої зорі самої по собі, відповідно до їхнього числа і їхніх імен, їхніх шляхів і їхніх положень, і їхніх часів, і їхніх місяців, як Уріїл, святий ангел, який був зі мною, показав мені. Він показав мені все і записав це для мене: також їхні імена він записав для мене, і їхні закони, і їхні товариства.

РОЗДІЛ XXXIV

XXXIV. XXXV. Подорож Еноха на північ. 1

І звідти я пішов на північ до країв землі, і там я побачив великий і славний пристрій на краях усієї землі. І тут я побачив три брами неба, відкриті на небі: через кожну з них виходять північні вітри: коли вони дмуть, є холод, град, мороз, сніг, роса і дощ. І з однієї брами вони дмуть на добро: але коли вони дмуть через інші дві брами, †це з насильством і стражданням на землі, і вони дмуть з насильством.†

РОЗДІЛ XXXV

І звідти я пішов на захід до країв землі і побачив там три брами неба, відкриті, такі, як я бачив на †сході†, ту саму кількість брам і ту саму кількість виходів.

РОЗДІЛ XXXVI

XXXVI. Подорож на південь. 1

І звідти я пішов на південь до країв землі і побачив там три відкриті брами неба: і звідти виходять роса, дощ, †і вітер†. І звідти я пішов на схід до країв неба і побачив тут три східні брами неба, відкриті, і малі брами над ними. Через кожну з цих малих брам проходять зорі неба і біжать своїм шляхом на захід шляхом, який їм показано. І щоразу, як я бачив, я завжди благословляв Ягве Слави, і я продовжував благословляти Ягве Слави, який вчинив великі і славні чудеса, щоб показати велич Своєї праці ангелам і духам, і людям, щоб вони хвалили Його працю і все Його творіння: щоб вони могли бачити працю Його могутності і хвалити велику працю Його рук, і благословляти Його навіки.

КНИГА ЕНОХА

ПРИТЧІ. XXXVII-LXXI.

РОЗДІЛ XXXVII

Друге видіння, яке він побачив, видіння мудрості, — яке Енох, син Яреда, син Магалалеїла, син Каїнана, син Еноса, син Сифа, син Адама, побачив. І це початок слів мудрості, які я підняв свій голос, щоб говорити і сказати тим, що живуть на землі: Слухайте, ви, люди давнього часу, і дивіться, ви, що приходите після, слова Святого, які я говоритиму перед Ягве Духів. Було б краще проголосити (їх тільки) людям давнього часу, але навіть від тих, що приходять після, ми не приховаємо початку мудрості. До нинішнього дня такої мудрості ніколи не було дано Ягве Духів, як я отримав відповідно до мого розуміння, відповідно до благовоління Ягве Духів, від якого мені дано долю вічного життя. Тепер мені було передано три притчі, і я підняв свій голос і розповів їх тим, що живуть на землі.

РОЗДІЛ XXXVIII

XXXVIII-XLIV. Перша притча. XXXVIII. Майбутній суд над нечестивими. 1

Перша притча. Коли з'явиться громада праведних, і грішники будуть суджені за свої гріхи, і будуть прогнані з лиця землі, і коли Праведний з'явиться перед очима праведних, чиї обрані діла висять на Ягве Духів, і світло з'явиться праведним і обраним, що мешкають на землі, — де тоді буде житло грішників, і де місце спочинку тих, хто зрікся Ягве Духів? Добре було б для них, якби вони не народилися. Коли таємниці праведних відкриються і грішники будуть суджені, а безбожні будуть прогнані від присутності праведних і обраних, — від того часу ті, хто володіє землею, більше не будуть могутні й піднесені: і вони не зможуть бачити лице святих, бо Ягве Духів дав Своєму світлу з'явитися на лиці святих, праведних і обраних. Тоді царі й могутні загинуть і будуть віддані в руки праведних і святих. І відтоді ніхто не шукатиме собі милості від Ягве Духів: бо їхнє життя скінчилося.

Розділ XXXIX

XXXIX. Оселя праведних і Обраного: хвали блаженних. 1

І це †станеться в ті дні, що обрані й святі діти †зійдуть з високого неба, а їхнє насіння †стане одне з дітьми людськими. І в ті дні Енох одержав книги ревності й гніву, і книги неспокою й вигнання.] І милості їм не буде дано, каже Ягве Духів. І в ті дні вихор поніс мене із землі і поставив мене при кінці небес. І там я побачив інше видіння — оселі святих і місця спочинку праведних. Тут мої очі побачили їхні оселі з Його праведними ангелами і їхні місця спочинку зі святими. І вони просили, і заступалися, і молилися за дітей людських. І праведність текла перед ними, як вода, а милість — як роса на землю: так є серед них навіки-віків. І в тому місці мої очі побачили Обраного праведності й віри, і я побачив його оселю під крилами Ягве Духів. І праведність пануватиме в його дні, а праведних і обраних буде без числа перед Ним навіки-віків.

І всі праведні й обрані перед Ним будуть †міцні†, як вогняні світила, і їхні уста будуть повні благословення, і їхні губи прославлятимуть ім'я Ягве Духів, і праведність перед Ним ніколи не занепаде, [і правдивість ніколи не занепаде перед Ним]. Там я хотів оселитися, і мій дух прагнув того місця оселі: і там оддавна була моя частка, бо так було встановлено про мене перед Ягве Духів. У ті дні я хвалив і прославляв ім'я Ягве Духів благословеннями й хвалами, бо Він призначив мене для благословення і слави за доброю волею Ягве Духів. Довгий час мої очі дивилися на те місце, і я благословив Його і хвалив Його, кажучи: ‘Благословенний Він, і нехай Він буде благословенний від початку і навіки. І перед Ним немає припинення. Він знає, перш ніж світ був створений, що є навіки і що буде з роду в рід. Ті, хто не спить, благословляють Тебе: вони стоять перед Твоєю славою і благословляють, хвалять і прославляють, кажучи: “Святий, святий, святий — Ягве Духів: Він наповняє землю духами.”’ І тут мої очі побачили всіх тих, хто не спить: вони стоять перед Ним і благословляють і кажуть: ‘Благословенний Ти, і благословенне ім'я Ягве навіки-віків.’ І моє лице змінилося; бо я більше не міг бачити.

Розділ XL

XL. XLI. 2. Чотири архангели. 1

І після того я побачив тисячі тисяч і десять тисяч разів по десять тисяч, я побачив безліч, якій немає числа й ліку, що стояла перед Ягве Духів. І з чотирьох боків Ягве Духів я побачив чотири присутності, відмінні від тих, хто не спить, і я дізнався їхні імена: бо ангел, що йшов зі мною, сповістив мені їхні імена і показав мені всі приховані речі. І я почув голоси тих чотирьох присутностей, коли вони промовляли хвали перед Ягве слави. Перший голос благословляє Ягве Духів навіки-віків. І другий голос я почув, як він благословляв Обраного й обраних, що висять на Ягве Духів. І третій голос я почув, як він молився і заступався за тих, хто мешкає на землі, і благав в ім'я Ягве Духів. І я почув четвертий голос, який відганяв сатан і забороняв їм приходити перед Ягве Духів, щоб обвинувачувати тих, хто мешкає на землі. Після того я спитав ангела миру, що йшов зі мною, який показав мені все приховане: ‘Хто ці чотири присутності, що я бачив і чиї слова я чув і записав?’ І він сказав мені: ‘Цей перший — Михаїл, милосердний і довготерпеливий: а другий, поставлений над усіма хворобами і всіма ранами дітей людських, — Рафаїл: а третій, поставлений над усіма силами, — Гавриїл: а четвертий, поставлений над 84

покаянням до надії тих, хто успадкує вічне життя, зветься Фануїл.’ 10

І це чотири ангели Ягве Духів і чотири голоси, що я чув у ті дні.

Розділ XLI

І після того я побачив усі таємниці небес, і як ділиться царство, і як дії людей зважуються на терезах. І там я побачив оселі обраних і оселі святих, і мої очі побачили там усіх грішників, яких проганяли звідти, які зрекаються імені Ягве Духів, і яких тягнули геть: і вони не могли встояти через покарання, що виходить від Ягве Духів. XLI. 3-9. Астрономічні таємниці.

І там мої очі побачили таємниці блискавки й грому, і таємниці вітрів, як вони розділені, щоб віяти над землею, і таємниці хмар і роси, і там я побачив, звідки вони виходять у тому місці і звідки вони насичують порохняву землю. І там я побачив замкнені покої, з яких розділяються вітри, покій граду й вітрів, покій мли, і хмар, і хмара її висить над землею від початку світу. І я побачив покої сонця і місяця, звідки вони виходять і куди знову приходять, і їхнє славне повернення, і як одне перевищує інше, і їхню величну орбіту, і як вони не залишають своєї орбіти, і нічого не додають до своєї орбіти і нічого від неї не віднімають, і зберігають вірність одне одному згідно з клятвою, якою вони зв'язані разом. І спершу сонце виходить і проходить свій шлях за наказом Ягве Духів, і могутнє Його ім'я навіки-віків. 86

І після того я побачив прихований і видимий шлях місяця, і він звершує хід свого шляху в тому місці вдень і вночі — один тримає становище навпроти іншого перед Ягве Духів. І вони дякують і хвалять і не спочивають; бо для них їхня подяка є спочинком. Бо сонце часто змінюється на благословення або на прокляття, а хід шляху місяця є світлом для праведних і темрявою для грішників в ім'я Ягве, Який зробив розділення між світлом і темрявою, і розділив духів людей, і зміцнив духів праведних в ім'я Своєї праведності. Бо жоден ангел не перешкоджає і жодна сила не здатна перешкодити; бо Він призначає суддю для всіх них і судить усіх їх перед Собою.

Розділ XLII

XLII. Оселі мудрості й неправедності. 1

Мудрість не знайшла місця, де могла б оселитися; тоді їй було призначено місце оселі на небесах. Мудрість вийшла, щоб оселитися серед дітей людських, і не знайшла місця оселі: Мудрість повернулася на своє місце і сіла серед ангелів. А неправедність вийшла зі своїх покоїв: кого не шукала, того знайшла, і оселилася з ними, як дощ у пустелі і роса на спраглій землі.

Розділ XLIII

XLIII. XLIV. Астрономічні таємниці. 1

І я побачив інші блискавки і зірки неба, і я побачив, як Він кликав усіх їх на їхні імена і вони слухалися Його. І я побачив, як вони зважуються на праведних терезах згідно зі своїми пропорціями світла: (я побачив) ширину їхніх просторів і день їхнього появлення, і як їхній оберт породжує блискавку: і (я побачив) їхній оберт згідно з числом ангелів, і (як) вони зберігають вірність одне одному. І я спитав ангела, що йшов зі мною і показав мені те, що приховане: ‘Що це?’ І він сказав мені: ‘Ягве Духів показав тобі їхнє притчеве значення (букв. ‘їхня притча’): це імена святих, що мешкають на землі і вірують в ім'я Ягве Духів навіки-віків.’

Розділ XLIV

Також інше явище я побачив щодо блискавок: як деякі зірки постають і стають блискавками і не можуть розлучитися зі своєю новою формою.

Розділ XLV

XLV-LVII. Друга притча. Доля відступників: нове небо і нова земля. 1

І це друга притча про тих, хто зрекається імені оселі святих і Ягве Духів. І на небо вони не піднімуться, і на землю не прийдуть: така буде доля грішників, що зреклися імені Ягве Духів, яких так збережено на день страждання й скорботи. Того дня Мій Обраний сяде на престолі слави і випробує їхні діла, а їхніх місць спочинку буде без числа. І їхні душі зміцніють у них, коли вони побачать Моїх обраних і тих, хто прикликав Моє славне ім'я: тоді Я дам Моєму Обраному оселитися серед них. І Я перетворю небо і зроблю його вічним благословенням і світлом, і Я перетворю землю і зроблю її благословенням: і Я дам Моїм обраним оселитися на ній: а грішники і злодії не ступлять на неї ногою. Бо Я забезпечив і задовольнив миром Моїх праведних і дав їм оселитися переді Мною: а для грішників наближається суд зі Мною, так що Я знищу їх з лиця землі. 91

Розділ XLVI

XLVI. Голова Днів і Син Людський. 1

І там я побачив Одного, Хто мав голову днів, і Його голова була біла, як вовна, а з Ним була інша істота, чий вигляд мав подобу людини, і його лице було повне милостивості, як один зі святих ангелів. І я спитав ангела, що йшов зі мною і показав мені всі приховані речі, про того Сина Людського, хто він, і звідки він, (і) чому він ішов із Головою Днів? І він відповів і сказав мені: це Син Людський, що має праведність, із ким перебуває праведність і хто відкриває всі скарби того, що приховане, бо Ягве Духів обрав його, і чия доля має перевагу перед Ягве Духів у правдивості навіки. І цей Син Людський, якого ти побачив, †підніме† царів і могутніх із їхніх сидінь, [і сильних із їхніх престолів] і послабить віжки сильних, і зламає зуби грішників; [і він скине царів із їхніх престолів і царств], бо вони не прославляють і не хвалять Його, ані смиренно не визнають, звідки царство було дароване їм. І він скине вигляд сильних і наповнить їх соромом. 92

І темрява буде їхньою оселею, і черви будуть їхнім ложем, і вони не матимуть надії піднятися зі своїх лож, бо вони не прославляють імені Ягве Духів. 7

І це ті, хто †судить† зірки неба, [і підносить руки проти Всевишнього], †і топче землю і мешкає на ній†. І всі їхні діла виявляють неправедність, і їхня сила спирається на їхні багатства, і їхня віра — в †богів†, яких вони зробили своїми руками, і вони зрекаються імені Ягве Духів, і вони переслідують доми Його громад і вірних, що висять на імені Ягве Духів.

Розділ XLVII

XLVII. Молитва праведних про помсту і їхня радість від її приходу. 1

І в ті дні піднесеться молитва праведних і кров праведних із землі перед Ягве Духів. У ті дні святі, що мешкають вгорі на небесах, з'єднаються одним голосом і благатимуть, і молитимуться [і хвалитимуть, і дякуватимуть, і благословлятимуть ім'я Ягве Духів] за кров праведних, яка була пролита, і щоб молитва праведних не була марною перед Ягве Духів, щоб суд був учинений над ними і щоб їм не довелося страждати навіки. У ті дні я побачив Голову Днів, коли Він сів на престолі Своєї слави, і книги живих були відкриті перед Ним: і все Його воїнство, що на небі вгорі, і Його радники стояли перед Ним, і серця святих наповнилися радістю; бо число праведних було принесене, і молитва праведних була почута, і кров праведних була вимагана перед Ягве Духів.

Розділ XLVIII

XLVIII. Джерело праведності: Син Людський — опора праведних: суд над царями і могутніми. 1

І в тому місці я побачив джерело праведності, яке було невичерпне: а навколо нього було багато джерел мудрості; і всі спраглі пили з них, і наповнювалися мудрістю, і їхні оселі були з праведними, святими й обраними. І тієї години той Син Людський був названий у присутності Ягве Духів, і його ім'я — перед Головою Днів. Так, перш ніж сонце і знаки були створені, перш ніж зірки неба були зроблені, його ім'я було назване перед Ягве Духів. Він буде палицею для праведних, щоб вони спиралися на нього і не впали, і він буде світлом для народів і надією для тих, хто стривожений серцем. Усі, хто мешкає на землі, впадуть і поклоняться перед ним, і хвалитимуть, і благословлятимуть, і святкуватимуть піснею Ягве Духів. І з цієї причини він був обраний і прихований перед Ним, перед створенням світу і навіки. А мудрість Ягве Духів відкрила його святим і праведним; бо він зберіг долю праведних; бо вони зненавиділи й зневажили цей світ

неправедності, і зненавиділи всі його діла й шляхи в ім'я Ягве Духів: бо в його імені вони спасаються, і за його доброю волею було щодо їхнього життя. 8

У ті дні царі землі стануть із пониклим виглядом, а також сильні, що володіють землею, через діла своїх рук; бо в день своєї скорботи й страждання вони не (зможуть) спасти самих себе, і Я віддам їх у руки Моїх обраних: як солома у вогні, так вони згорять перед лицем святих: як свинець у воді, так вони потонуть перед лицем праведних, і жодного сліду від них більше не знайдеться. І в день їхнього страждання буде спочинок на землі, і перед ними вони впадуть і більше не встануть: і не буде нікого, хто взяв би їх своїми руками і підняв їх: бо вони зреклися Ягве Духів і Його Помазаника. Нехай буде благословенне ім'я Ягве Духів.

Розділ XLIX

XLIX. Сила і мудрість Обраного. 1

Бо мудрість виливається, як вода, і слава не занепадає перед ним навіки. Бо він могутній в усіх таємницях праведності, і неправедність зникне, як тінь, і не матиме тривання; бо Обраний стоїть перед Ягве Духів, і його слава — навіки-віків, а його могутність — на всі роди. І в ньому перебуває дух мудрості, і дух, що дає проникливість, і дух розуміння й могутності, і дух тих, хто заснув у праведності. І він судитиме приховані речі, і ніхто не зможе промовити брехливого слова перед ним; бо він — Обраний перед Ягве Духів за Його доброю волею.

Розділ L

L. Прославлення і перемога праведних: покаяння язичників. 1

І в ті дні станеться переміна для святих і обраних, і світло днів перебуватиме на них, і слава й честь повернуться до святих, у день страждання, коли зло буде нагромаджене проти грішників. І праведні будуть переможні в ім'я Ягве Духів: і Він дасть іншим побачити (це), щоб вони покаялися і відмовилися від діл своїх рук. Вони не матимуть честі через ім'я Ягве Духів, але через Його ім'я вони спасуться, і Ягве Духів матиме співчуття до них, бо Його співчуття велике. І Він також праведний у Своєму суді, і в присутності Його слави неправедність також не встоїть: на Його суді непокаяні загинуть перед Ним. І відтепер Я не матиму милості до них, каже Ягве Духів.

Розділ LI

LI. Воскресіння мертвих і розділення суддею праведних і нечестивих. 1

І в ті дні земля також віддасть те, що було їй довірено, і Шеол також віддасть те, що він одержав, і пекло віддасть те, що воно винне. Бо в ті дні Обраний встане, і він обере праведних і святих з-поміж них: бо наблизився день, коли вони мають спастися. І Обраний у ті дні сяде на Мій престол, і його уста виллють усі таємниці мудрості й поради: бо Ягве Духів дав (їх) йому і прославив його. І в ті дні гори стрибатимуть, як барани, а пагорби також скакатимуть, як ягнята, насичені молоком, і лиця [всіх] ангелів на небі засяють радістю. І земля радітиме, c. І праведні оселяться на ній, d. І обрані ходитимуть по ній.

Розділ LII

LII. Сім металевих гір і Обраний. Примітка редактора джерела. [Згадано лише шість; див. примітку Чарльза у його великому виданні. — Ред.] 1

І після тих днів у тому місці, де я бачив усі видіння того, що приховане, — бо мене поніс вихор і вони понесли мене на захід, — там мої очі побачили всі приховані речі неба, що будуть, гору заліза, і гору міді, і гору срібла, і гору золота, і гору м'якого металу, і гору свинцю. І я спитав ангела, що йшов зі мною, кажучи: ‘Що це за речі, які я побачив у таємниці?’ І він сказав мені: ‘Усі ці речі, які ти побачив, служитимуть владі Його Помазаника, щоб він був сильний і могутній на землі.’ І той ангел миру відповів, кажучи мені: ‘Зачекай трохи, і тобі відкриються всі приховані речі, що оточують Ягве Духів. І ці гори, які твої очі побачили, гора заліза, і гора міді, і гора срібла, і гора золота, і гора м'якого металу, і гора свинцю, — усі ці будуть у присутності Обраного, як віск перед вогнем, і як вода, що струменить донизу згори [на ті гори], і вони стануть безсилими перед його ногами. І станеться в ті дні, що ніхто не спасеться,

100

ані золотом, ані сріблом, і ніхто не зможе втекти. 8

І не буде заліза для війни, ані ніхто не вдягне на себе нагрудника. Бронза не прислужиться, а олово [не прислужиться і] не буде поціноване, і свинець не буде бажаний. І всі ці речі будуть [заперечені й] знищені з поверхні землі, коли Обраний з'явиться перед лицем Ягве Духів.’

101

Розділ LIII

LIII. LIV. 6. Долина суду: ангели покарання: громади Обраного. 1

Там мої очі побачили глибоку долину з відкритими гирлами, і всі, хто мешкає на землі, і морі, і островах, принесуть йому дари, і дарунки, і знаки пошани, але та глибока долина не наповниться. А їхні руки чинять беззаконні діла, і грішники пожирають усіх, кого беззаконно гноблять: але грішники будуть знищені перед лицем Ягве Духів і будуть вигнані з лиця Його землі, і загинуть навіки-віків. Бо я побачив усіх ангелів покарання, що перебували (там) і готували всі знаряддя Сатани. І я спитав ангела миру, що йшов зі мною: ‘Для кого вони готують ці знаряддя?’ І він сказав мені: ‘Вони готують їх для царів і могутніх цієї землі, щоб ними вони були знищені. І після цього Праведний і Обраний дасть домові своєї громади з'явитися: відтепер їм більше не перешкоджатимуть в ім'я Ягве Духів. І ці гори не стоятимуть, як земля, перед його праведністю, а пагорби будуть, як джерело води, і праведні матимуть спочинок від гноблення грішників.’

102

Розділ LIV

І я глянув і повернувся до іншої частини землі, і побачив там глибоку долину з палаючим вогнем. І вони привели царів і могутніх і почали кидати їх у цю глибоку долину. І там мої очі побачили, як вони робили для них ці їхні знаряддя, залізні ланцюги незмірної ваги. І я спитав ангела миру, що йшов зі мною, кажучи: ‘Для кого готуються ці ланцюги?’ І він сказав мені: ‘Ці готуються для військ Азазеля, щоб вони взяли їх і кинули їх у безодню цілковитого осуду, і вони покриють їхні щелепи грубим камінням, як Ягве Духів наказав. І Михаїл, і Гавриїл, і Рафаїл, і Фануїл схоплять їх того великого дня і кинуть їх того дня в палаючу піч, щоб Ягве Духів помстився їм за їхню неправедність у тому, що вони стали підвладні Сатані і зводили тих, хто мешкає на землі.’ LIV. 7-LV. 2. Ноїв фрагмент про перший суд світу.

‘І в ті дні покарання прийде від Ягве Духів, і Він відкриє всі покої вод, що над небесами, і джерел, що під землею. І всі води з'єднаються з водами: те, що над небесами, — чоловіче, а вода, що під землею, — жіноче. І вони знищать усіх, хто мешкає на землі, і тих, хто мешкає під кінцями неба.

103

І коли вони впізнали свою неправедність, яку вони вчинили на землі, тоді від цих вони загинуть.’

104

Розділ LV

І після того Голова Днів покаявся і сказав: ‘Марно Я знищив усіх, хто мешкає на землі.’ І Він поклявся Своїм великим ім'ям: ‘Відтепер Я не робитиму так усім, хто мешкає на землі, і Я поставлю знак на небі: і це буде запорукою доброї вірності між Мною і ними навіки, доки небо буде над землею. І це — згідно з Моїм наказом.’ LV. 3-LVI. 4. Остаточний суд Азазеля, Стражів та їхніх дітей.

‘Коли Я захочу схопити їх рукою ангелів у день скорботи й болю через це, Я дам Моєму каранню і Моєму гніву перебувати на них, каже Ягве, Ягве Духів. Ви, †могутні царі†, що мешкаєте на землі, ви маєте побачити Мого Обраного, як він сидить на престолі слави і судить Азазеля, і всіх його спільників, і всі його війська в ім'я Ягве Духів.’

105

Розділ LVI

І я побачив там війська ангелів покарання, що йшли, і вони тримали бичі й ланцюги із заліза і бронзи. І я спитав ангела миру, що йшов зі мною, кажучи: ‘До кого йдуть ці, що тримають бичі?’ І він сказав мені: ‘До їхніх обраних і улюблених, щоб їх кинути в прірву безодні долини. І тоді та долина наповниться їхніми обраними й улюбленими, і дні їхнього життя скінчаться, і дні їхнього зведення відтепер не лічитимуться. LVI. 5-8. Остання боротьба язичницьких сил проти Ізраїлю.

І в ті дні ангели повернуться і кинуться на схід на парфян і мідян: вони збурять царів, так що дух неспокою прийде на них, і вони піднімуть їх з їхніх престолів, щоб вони вирвалися, як леви зі своїх лігв, і як голодні вовки серед своїх отар. І вони піднімуться і топтатимуть землю Його обраних, [і земля Його обраних буде перед ними токум і шляхом]: але місто моїх праведних буде перешкодою для їхніх коней. І вони почнуть битися між собою, і їхня правиця буде сильна проти них самих, і чоловік не впізнає свого брата, ані син свого батька чи своєї матері, 106

доки не буде числа трупам від їхньої різанини, і їхнє покарання не буде марним. 8

У ті дні Шеол розкриє свої щелепи, і вони будуть поглинуті в ньому, і їхнє знищення скінчиться; Шеол пожере грішників у присутності обраних.’

107

Розділ LVII

LVII. Повернення з розсіяння. 1

І сталося після цього, що я побачив інше військо возів і людей, що їхали на них і приходили на вітрах зі сходу, і з заходу на південь. І шум їхніх возів було чути, і коли сталося це сум'яття, святі з неба помітили його, і стовпи землі зрушилися зі свого місця, і звук його було чути від одного кінця неба до іншого, в один день. І всі вони впадуть і поклоняться Ягве Духів. І це кінець другої притчі.

108

Розділ LVIII

LVIII-LXXI. Третя притча. LVIII. Блаженство святих. 1

І я почав промовляти третю притчу про праведних і обраних. Блаженні ви, праведні й обрані, бо славною буде ваша доля. І праведні будуть у світлі сонця, а обрані — у світлі вічного життя: дні їхнього життя будуть без кінця, а дні святих — без числа. І вони шукатимуть світла і знайдуть праведність із Ягве Духів: буде мир праведним в ім'я Вічного Ягве. І після цього буде сказано святим на небі, щоб вони шукали таємниці праведності, спадщину віри: бо воно стало ясним, як сонце на землі, і темрява минула. І буде світло, що ніколи не кінчається, і до межі (букв. ‘числа’) днів вони не прийдуть, бо темрява спершу буде знищена, [і світло встановлене перед Ягве Духів], і світло правдивості встановлене навіки перед Ягве Духів. [

109

Розділ LIX

LIX. Світила і грім. 1

У ті дні мої очі побачили таємниці блискавок, і світил, і суди, які вони виконують (букв. ‘їхній суд’): і вони блискають на благословення або на прокляття, як Ягве Духів хоче. І там я побачив таємниці грому, і як, коли він гримить вгорі на небі, його звук чути, і він дав мені побачити суди, виконувані на землі, чи вони на добробут і благословення, чи на прокляття, згідно зі словом Ягве Духів. І після того всі таємниці світил і блискавок були показані мені, і вони блискають на благословення і на вдоволення.]

110

Розділ LX

LX. Книга Ноя — фрагмент. Струс неба: Бегемот і Левіафан: стихії. 1

Року п'ятсотого, у сьомому місяці, чотирнадцятого дня місяця в житті †Еноха†. У тій притчі я побачив, як могутній струс дав небу небес струснутися, і воїнство Всевишнього, і ангели, тисяча тисяч і десять тисяч разів по десять тисяч, стривожилися великою тривогою. І Голова Днів сів на престолі Своєї слави, а ангели і праведні стояли навколо Нього. І велике тремтіння схопило мене, і страх оволодів мною, і мої стегна ослабли, і розчинилися мої нутрощі, і я впав на своє лице. І Михаїл послав іншого ангела з-поміж святих, і він підняв мене, а коли підняв мене, мій дух повернувся; бо я не міг витримати вигляду цього воїнства, і сум'яття, і струсу неба. І Михаїл сказав мені: ‘Чому ти стривожений таким видінням? До цього дня тривав день Його милості; і Він був милосердний і довготерпеливий до тих, хто мешкає на землі. А коли прийдуть день, і сила, і покарання, і суд, які Ягве Духів приготував для тих, хто не поклоняється праведному закону, і для тих, хто зрекається праведного суду, і для тих, хто вживає Його ім'я марно, — той день — 111

приготований; для обраних — завіт, а для грішників — розслідування. Паралельне читання джерела, вірш 5. Коли покарання Ягве Духів ляже на них, воно ляже для того, щоб покарання Ягве Духів не прийшло марно, і воно уб'є дітей з їхніми матерями і дітей з їхніми батьками. Після цього суд відбудеться за Його милістю і Його терпеливістю.’ 7

І того дня були розділені два чудовиська: жіноче чудовисько на ім'я Левіафан, щоб мешкати в безоднях океану над джерелами вод. А чоловіче зветься Бегемот, який зайняв своїми грудьми пустельну пустелю на ім'я †Дуїдаїн†, на сході саду, де мешкають обрані й праведні, куди був узятий мій дід, сьомий від Адама, першої людини, яку Ягве Духів створив. І я благав іншого ангела, щоб він показав мені могутність тих чудовиськ, як вони були розділені одного дня і кинуті, одне — в безодні моря, а інше — на суху землю пустелі. І він сказав мені: ‘Ти, сину людський, тут прагнеш пізнати те, що приховане.’ І інший ангел, що йшов зі мною і показав мені те, що приховане, розповів мені те, що є перше й останнє на небі у височині, і під землею в глибині, і на кінцях неба, і на основі неба. І покої вітрів, і як вітри розділяються, і як вони зважуються, і (як) входи вітрів лічаться, кожен згідно з силою вітру, і сила світил місяця, і згідно з силою, яка належна: і поділи зірок згідно з їхніми іменами, і як усі поділи розділені.

112

І громи — за місцями, де вони падають, і всі поділи, що вчинені між блискавками, щоб вона могла блискати, і військо їхнє, щоб вони могли одразу коритися. Бо грім має †місця спочинку†, (які) призначені (йому), доки він чекає свого гуркоту; і грім та блискавка нероздільні, і хоча вони не одне й неподільне, вони обидва йдуть разом через духа і не розділяються. Бо коли блискавка блискає, грім проказує свій голос, і дух примушує до паузи під час гуркоту й ділить порівну між ними; бо скарбниця їхніх гуркотів — як пісок, і кожен із них, коли гримить, стримується вуздечкою, і повертається назад силою духа, і посувається вперед за багатьма сторонами землі. І дух моря — чоловічий і сильний, і за могутністю своєї сили він тягне його назад поводом, і так само воно жене вперед і розсіюється серед усіх гір землі. І дух інею — його власний ангел, і дух граду — добрий ангел. І дух снігу покинув (свою комору) через свою силу — є в ньому особливий дух, і те, що піднімається від нього, — як дим, і ім’я його — мороз. І дух туману не поєднаний із ними в їхніх коморах, але має особливу комору; бо хід його †славний† і у світлі, і в темряві, і взимку, і влітку, і в коморі його є ангел. І дух роси має своє житло на краях неба і пов’язаний із коморами дощу, і хід його — взимку й влітку: і її

113

хмари і хмари туману пов’язані, і одна дає другій. 21

І коли дух дощу виходить зі своєї комори, ангели приходять і відчиняють комору, і виводять його, і коли він розсіюється по всій землі, він єднається з водою на землі. І щоразу, коли він єднається з водою на землі.... Бо води — для тих, хто живе на землі; бо вони — пожива для землі від Всевишнього, що на небі: тому є міра для дощу, і ангели наглядають за ним. І ці речі я бачив у напрямку до Саду Праведних. І ангел миру, що був зі мною, сказав мені: «Ці два чудовиська, приготовані, відповідно до величі Ягве, будуть годувати....»

114

РОЗДІЛ LXI

LXI. Ангели вирушають міряти Рай: Суд Праведних Обраним: Хвала Обраному і Ягве. 1

І я бачив у ті дні, як довгі шнури були дані тим ангелам, і вони взяли собі крила й полетіли, і пішли на північ. І я запитав ангела, кажучи йому: «Чому ті (ангели) взяли ці шнури й пішли?» І він сказав мені: «Вони пішли міряти». І ангел, що йшов зі мною, сказав мені: «Ці принесуть міри праведних, і шнури праведних — праведним, щоб вони могли спиратися на ім’я Ягве Духів на віки вічні. Обрані почнуть жити з обраними, і то є ті міри, які будуть дані вірі і які зміцнять праведність. І ці міри відкриють усі таємниці глибин землі, і тих, кого знищила пустеля, і тих, кого пожерли звірі, і тих, кого пожерли риби морські, щоб вони могли повернутися й спиратися на день Обраного; бо ніхто не буде знищений перед Ягве Духів, і ніхто не може бути знищений. І всі, хто живе вгорі на небі, отримали наказ і владу, і один голос, і одне світло, подібне до вогню.

115

І Того (своїми) першими словами вони благословили, і звеличили, і прославили з мудрістю, і були мудрі у вислові та в дусі життя. І Ягве Духів посадив Обраного на престол слави. І він судитиме всі діла святих угорі на небі, і на вазі будуть зважені діяння їхні. І коли він підніме своє обличчя, щоб судити їхні таємні шляхи за словом імені Ягве Духів, і шлях їхній — за шляхом праведного суду Ягве Духів, тоді всі вони одним голосом промовлять і благословлять, і прославлять, і звеличать, і освятять ім’я Ягве Духів. І Він покличе все військо небес, і всіх святих угорі, і військо Ягве, Херувимів, Серафимів і Офанимів, і всіх ангелів влади, і всіх ангелів начальств, і Обраного, і інші сили на землі (і) над водою. Того дня вони піднімуть один голос, і благословлять, і прославлять, і звеличать у дусі віри, і в дусі мудрості, і в дусі терпеливості, і в дусі милосердя, і в дусі суду й миру, і в дусі доброти, і всі скажуть одним голосом: «Благословенний Він, і нехай ім’я Ягве Духів буде благословенне на віки вічні». Усі, хто не спить угорі на небі, благословлять Його: усі святі, що на небі, благословлять його, і всі обрані, що живуть у саду життя: і кожен дух світла, що може благословляти, і прославляти, і звеличувати, і освячувати Твоє благословенне ім’я,

116

і вся плоть безмірно прославлятиме й благословлятиме Твоє ім’я на віки вічні. 13

Бо велика милість Ягве Духів, і Він довготерпеливий, і всі діла Свої, і все, що Він створив, Він відкрив праведним і обраним, в ім’я Ягве Духів».

117

РОЗДІЛ LXII

LXII. Суд над царями й могутніми: Блаженство праведних. 1

І так Ягве наказав царям, і могутнім, і звеличеним, і тим, хто живе на землі, і сказав: «Відкрийте очі ваші й підніміть роги ваші, якщо ви здатні розпізнати Обраного». І Ягве Духів посадив його на престол Своєї слави, і дух праведності був вилитий на нього, і слово уст його вбиває всіх грішників, і всі неправедні знищуються з-перед обличчя його. І постануть того дня всі царі й могутні, і звеличені, і ті, хто тримає землю, і вони побачать і розпізнають, як він сидить на престолі своєї слави, і праведність судитиметься перед ним, і жодне брехливе слово не буде сказане перед ним. Тоді біль прийде на них, як на жінку в пологових муках, [і вона має біль, народжуючи], коли дитина її входить в устя утроби, і вона має біль, народжуючи. І одна частина з них дивитиметься на іншу, і вони жахнуться, і будуть із пониклим обличчям, і біль охопить їх, коли вони побачать того Сина Людського, що сидить на престолі своєї слави.

118

І царі, і могутні, і всі, хто володіє землею, благословлять, і прославлять, і звеличать того, хто править над усім, хто був прихований. Бо від початку Син Людський був прихований, і Всевишній зберіг його в присутності Своєї могутності, і відкрив його обраним. І громада обраних і святих буде посіяна, і всі обрані постануть перед ним того дня. І всі царі, і могутні, і звеличені, і ті, хто править землею, впадуть перед ним на обличчя свої, і поклоняться, і покладуть надію свою на того Сина Людського, і благатимуть його, і проситимуть милості з рук його. Проте той Ягве Духів так притисне їх, що вони поспішно вийдуть із присутності Його, і обличчя їхні сповняться сорому, і темрява поглибиться на обличчях їхніх. І Він віддасть їх ангелам на покарання, щоб учинити помсту над ними, бо вони гнобили дітей Його й обраних Його. І вони будуть видовищем для праведних і для обраних Його: вони радітимуть над ними, бо гнів Ягве Духів спочиває на них, і меч Його п’яний їхньою кров’ю. І праведні й обрані будуть врятовані того дня, і вони ніколи відтоді не бачитимуть обличчя грішників і неправедних. І Ягве Духів перебуватиме над ними, і з тим Сином Людським вони їстимуть, і лягатимуть, і вставатимуть на віки вічні.

119

І праведні й обрані встануть із землі й перестануть бути з пониклим обличчям. І вони будуть зодягнені в одежі слави, і то будуть одежі життя від Ягве Духів: і одежі ваші не постаріють, ані слава ваша не минеться перед Ягве Духів.

120

РОЗДІЛ LXIII

LXIII. Безплідне розкаяння царів і могутніх. 1

У ті дні могутні й царі, що володіють землею, благатимуть (Його) дарувати їм трохи відпочинку від Його ангелів покарання, яким їх було віддано, щоб вони могли впасти ниць і поклонитися перед Ягве Духів і визнати гріхи свої перед Ним. І вони благословлятимуть і прославлятимуть Ягве Духів і скажуть: «Благословенний Ягве Духів і Ягве царів, і Ягве могутніх, і Ягве багатих, і Ягве слави, і Ягве мудрості; і сяюча в кожній таємній речі сила Твоя з покоління в покоління, і слава Твоя на віки вічні: глибокі всі таємниці Твої й незліченні, і праведність Твоя понад усякий підрахунок. Ми тепер навчилися, що повинні прославляти й благословляти Ягве царів і Того, Хто є Царем над усіма царями». І вони скажуть: «Коли б ми мали спокій, щоб прославляти, і дякувати, і визнавати віру нашу перед славою Його! А тепер ми прагнемо трохи спокою, але не знаходимо його: ми наполегливо женемося за (ним) і не здобуваємо (його): і світло зникло з-перед нас, і темрява — житло наше на віки вічні: бо ми не вірили перед Ним, ані прославляли імені Ягве Духів, [ані прославляли нашого Ягве]

121

Але надія наша була в скіпетрі нашого царства і в нашій славі. 8

І в день нашого страждання й скорботи Він не рятує нас, і ми не знаходимо відпочинку для визнання, що наш Ягве істинний у всіх ділах Своїх, і в судах Своїх, і в справедливості Своїй; і суди Його не мають згляду на осіб. І ми відходимо з-перед обличчя Його через діла наші, і всі гріхи наші пораховані в праведності». Тепер вони скажуть самі собі: «Душі наші повні неправедного здобутку, але це не заважає нам зійти з-посеред нього в †тягар† Шеолу». І після того обличчя їхні сповняться темряви й сорому перед тим Сином Людським, і вони будуть прогнані з присутності його, і меч перебуватиме перед обличчям його серед них. Так сказав Ягве Духів: «Це — постанова й суд щодо могутніх, і царів, і звеличених, і тих, хто володіє землею, перед Ягве Духів».

122

РОЗДІЛ LXIV

LXIV. Видіння впалих ангелів у місці покарання. 1

І інші постаті я бачив прихованими в тому місці. Я почув голос ангела, що казав: «Це — ангели, які зійшли на землю і відкрили те, що було приховане, дітям людей, і звели дітей людей до вчинення гріха».

123

РОЗДІЛ LXV

LXV. Енох провіщає Ноєві Потоп і його власне збереження. 1

І в ті дні Ной побачив землю, що вона потонула й загибель її була близька. І він устав звідти й пішов на краї землі, і голосно закричав до свого діда Еноха: і Ной сказав тричі гірким голосом: «Почуй мене, почуй мене, почуй мене». І я сказав йому: «Скажи мені, що це діється на землі, що земля в такому лихому стані й струснута, щоб часом і я не загинув із нею». І тоді стався великий рух на землі, і голос почувся з неба, і я впав на обличчя своє. І Енох, дід мій, прийшов і став біля мене, і сказав мені: «Чому ти закричав до мене гірким криком і плачем? І наказ вийшов із присутності Ягве щодо тих, хто живе на землі, що загибель їхня довершена, бо вони пізнали всі таємниці ангелів, і все насильство сатан, і всі їхні сили — найтаємніші — і всю силу тих, хто чинить чаклунство, і силу відьомства, і силу тих, хто робить литі образи для всієї землі: і як срібло добувається з пороху землі, і як м’який метал бере початок у землі. Бо свинець і олово не добуваються із землі, як перше: це джерело, що їх добуває, і ангел стоїть у ньому, і той ангел — видатний».

124

І після того дід мій Енох узяв мене за руку мою й підняв мене, і сказав мені: «Іди, бо я запитав Ягве Духів щодо цього руху на землі. І Він сказав мені: «Через неправедність їхню суд над ними визначений і не буде стриманий Мною навіки. Через чаклунства, які вони розшукали й пізнали, земля і ті, хто живе на ній, будуть знищені». І ці — вони не мають місця розкаяння навіки, бо вони показали їм те, що було приховане, і вони — прокляті: а щодо тебе, сину мій, Ягве Духів знає, що ти чистий і безвинний у цьому докорі щодо таємниць. І Він призначив ім’я твоє бути серед святих, і збереже тебе серед тих, хто живе на землі, і призначив праведне насіння твоє і для царювання, і для великих почестей, і з насіння твого постане джерело праведних і святих без числа навіки».

125

РОЗДІЛ LXVI

LXVI. Ангелам вод наказано стримувати їх. 1

І після того він показав мені ангелів покарання, які готові прийти й випустити всі сили вод, що під землею, щоб принести суд і знищення на всіх, хто [перебуває і] живе на землі. І Ягве Духів дав наказ ангелам, що виходили, щоб вони не спричиняли підняття вод, але стримували їх; бо ті ангели були над силами вод. І я відійшов із присутності Еноха.

126

РОЗДІЛ LXVII

LXVII. Обітниця Ягве Ноєві: місця покарання ангелів і царів. 1

І в ті дні Єшуа, Слово Ягве, прийшов до мене, і Він сказав мені: «Ноє, жереб твій піднявся переді Мною, жереб без вини, жереб любові й прямоти. І тепер ангели роблять дерев’яну (будівлю), і коли вони завершать те завдання, Я покладу руку Мою на неї й збережу її, і з неї вийде насіння життя, і настане зміна, так що земля не залишиться без мешканця. І Я утверджу насіння твоє переді Мною на віки вічні, і розсію тих, хто живе з тобою: воно не буде безплідним на поверхні землі, але буде благословенне й розмножиться на землі в ім’я Ягве». І Він ув’язнить тих ангелів, що показали неправедність, у тій палаючій долині, яку дід мій Енох раніше показав мені на заході серед гір золота, і срібла, і заліза, і м’якого металу, і олова. І я бачив ту долину, у якій був великий струс і струс вод. І коли все це сталося, від того вогненного розплавленого металу і від струсу його в тому місці виник запах сірки, і він був пов’язаний із тими водами, і та долина ангелів, що звели (людство), горіла під тією землею. І через її долини течуть потоки вогню, де караються ті ангели, що звели тих, хто живе на землі.

127

Але ті води в ті дні служитимуть царям, і могутнім, і звеличеним, і тим, хто живе на землі, для зцілення тіла, але для покарання духа; тепер дух їхній повний похоті, щоб вони могли бути покарані в тілі своєму, бо вони заперечили Ягве Духів і щодня бачать покарання своє, та все ж не вірять в ім’я Його. І мірою того, як горіння тіл їхніх ставатиме суворим, відповідна зміна відбудеться в дусі їхньому на віки вічні; бо перед Ягве Духів ніхто не вимовить марного слова. Бо суд прийде на них, тому що вони вірять у похіть тіла свого й заперечують Духа Ягве. І ті самі води зазнають зміни в ті дні; бо коли ті ангели будуть покарані в цих водах, ці водні джерела змінять свою температуру, і коли ангели піднімуться, ця вода джерел зміниться й стане холодною. І я почув Михаїла, що відповідав і казав: «Цей суд, яким судяться ангели, є свідченням для царів і могутніх, що володіють землею». Бо ці води суду служать для зцілення тіла царів і похоті тіла їхнього; тому вони не побачать і не повірять, що ті води зміняться й стануть вогнем, який горить навіки.

128

РОЗДІЛ LXVIII

LXVIII. Михаїл і Рафаїл вражені суворістю суду. 1

І після того дід мій Енох дав мені навчання всіх таємниць у книзі і в Притчах, які були дані йому; і він зібрав їх для мене у словах книги Притч. І того дня Михаїл відповів Рафаїлові й сказав: «Сила духа переносить і примушує мене тремтіти через суворість суду таємниць, суду ангелів: хто може витримати суворий суд, який був виконаний і перед яким вони тануть?» І Михаїл відповів знову й сказав Рафаїлові: «Хто він, чиє серце не пом’якшало б щодо цього, і чиї нутрощі не стривожилися б цим словом суду, (що) вийшло на них через тих, хто так вивів їх?» І сталося, коли він стояв перед Ягве Духів, Михаїл сказав так Рафаїлові: «Я не візьму їхній бік під оком Ягве; бо Ягве Духів розгнівався на них, тому що вони чинять так, ніби вони — Ягве. Тому все, що приховане, прийде на них на віки вічні; бо ані ангел, ані людина не матиме своєї частки (у цьому), але самі вони отримали свій суд на віки вічні».

129

РОЗДІЛ LXIX

LXIX. Імена й служіння (впалих ангелів і) сатан: таємна Клятва. 1

І після цього суду вони лякатимуть і примушуватимуть їх тремтіти, бо вони показали це тим, хто живе на землі. І ось імена тих ангелів [і це їхні імена: перший із них — Самджаза, другий — Артакіфа, третій — Армен, четвертий — Кокабел, п’ятий — †Тураел†, шостий — Рум’ял, сьомий — Дан’ял, восьмий — †Некаел†, дев’ятий — Баракел, десятий — Азазел, одинадцятий — Армарос, дванадцятий — Батар’ял, тринадцятий — †Бусасеял†, чотирнадцятий — Хананел, п’ятнадцятий — †Турел†, і шістнадцятий — Сімапесіел, сімнадцятий — Єтрел, вісімнадцятий — Тумаел, дев’ятнадцятий — Турел, двадцятий — †Румаел†, двадцять перший — †Азазел†. І це — начальники їхніх ангелів та їхні імена, і начальники їхні над сотнями, і над п’ятдесятками, і над десятками.] Ім’я першого — Єкон: тобто той, хто звів [усіх] синів Ягве і звів їх униз на землю, і звів їх через дочок людських. А другий був названий Асбеел: він передав святим синам Ягве злу пораду і звів їх так, що вони осквернили тіла свої з дочками людськими. А третій був названий Гадреел: це він показав дітям людей усі удари смерті, і він звів Єву, і показав [зброю смерті синам людським] щит і кольчугу, і

130

меч для битви, і всю зброю смерті дітям людей. 7

І з руки його вони вийшли проти тих, хто живе на землі, від того дня і навіки. А четвертий був названий Пенемуе: він навчив дітей людей гіркого й солодкого, і він навчив їх усіх таємниць їхньої мудрості. І він навчив людство письма чорнилом і папером, і тим багато хто грішив від вічності до вічності й аж до цього дня. Бо люди не були створені для такої мети — давати підтвердження своїй добрій вірі пером і чорнилом. Бо люди були створені точно як ангели, з тим наміром, щоб вони залишалися чистими й праведними, і смерть, яка все руйнує, не могла б захопити їх; але через це їхнє знання вони гинуть, і через цю силу †вона пожирає мене†. А п’ятий був названий Касдея: це той, хто показав дітям людей усі злі ураження духів і демонів, і ураження зародка в утробі, щоб він міг минути, і [ураження душі] укуси змії, і ураження, що бувають через полуденну спеку, — син змії на ім’я Табает. І це — завдання Касбеела, начальника клятви, яку він показав святим, коли жив високо вгорі у славі, і ім’я її — Біка. Цей (ангел) попросив Михаїла показати йому приховане ім’я, щоб він міг проголосити його в клятві, щоб ті могли тремтіти перед тим ім’ям і клятвою, хто відкрив усе, що було в таємниці, дітям людей.

131

І це — сила цієї клятви, бо вона могутня й сильна, і він поклав цю клятву Акае в руку Михаїла. І це — таємниці цієї клятви.... І вони сильні через його клятву: і небо було повішене, перш ніж світ був створений, і навіки. І через неї земля була заснована на воді, і з таємних заглибин гір виходять прекрасні води, від створення світу й до вічності. І через ту клятву море було створене, і †як його основу† Він поставив для нього пісок проти часу (його) гніву, і воно не сміє виходити за нього від створення світу до вічності. І через ту клятву глибини зроблені міцними, і перебувають, і не рухаються з місця свого від вічності до вічності. І через ту клятву сонце й місяць завершують свій хід і не відхиляються від свого порядку від вічності до вічності. І через ту клятву зірки завершують свій хід, і Він кличе їх за іменами їхніми, і вони відповідають Йому від вічності до вічності. І так само духи води, і вітрів, і всіх зефірів, і (їхні) шляхи з усіх сторін вітрів. І там зберігаються голоси грому й світло блискавок: і там зберігаються комори граду й комори іне-

132

ю, і комори туману, і комори дощу й роси. 24

І всі ці вірять і дякують перед Ягве Духів, і прославляють (Його) всією своєю силою, і їжа їхня — у кожному акті подяки: вони дякують, і прославляють, і звеличують ім’я Ягве Духів на віки вічні.] І ця клятва могутня над ними, і через неї [вони зберігаються, і] шляхи їхні зберігаються, і хід їхній не руйнується. Кінець Третьої притчі.

І була велика радість серед них, і вони благословили, і прославили, і звеличили, бо ім’я того Сина Людського було відкрите їм. І він сів на престол своєї слави, і сума суду була дана Синові Людському, і він спричинив, щоб грішники минули й були знищені з поверхні землі, і ті, хто звів світ. Ланцюгами вони будуть зв’язані, і в місці зібрання свого знищення вони будуть ув’язнені, і всі діла їхні зникнуть із поверхні землі. І відтепер не буде нічого тлінного, бо той Син Людський з’явився і сів на престол своєї слави, і все зло минеться перед обличчям його, і слово того Сина Людського вийде й буде сильним перед Ягве Духів. Це — третя Притча Еноха.

133

РОЗДІЛ LXX

LXX. Остаточне перенесення Еноха. 1

І сталося після цього, що ім’я його за життя його було піднесене до того Сина Людського і до Ягве Духів з-поміж тих, хто живе на землі. І він був піднесений на колісницях духа, і ім’я його зникло серед них. І від того дня я більше не був зарахований серед них; і він поставив мене між двома вітрами, між північчю й заходом, де ангели взяли шнури, щоб відміряти для мене місце для обраних і праведних. І там я бачив перших отців і праведних, які від початку живуть у тому місці.

134

РОЗДІЛ LXXI

LXXI. Два раніші видіння Еноха. 1

І сталося після цього, що дух мій був перенесений і піднявся на небеса: і я бачив святих синів Ягве. Вони ступали по полум’ю вогню: одежі їхні були білі [і шати їхні], і обличчя їхні сяяли, як сніг. І я бачив два потоки вогню, і світло того вогню сяяло, як гіацинт, і я впав на обличчя своє перед Ягве Духів. І ангел Михаїл [один з архангелів] схопив мене за праву руку мою, і підняв мене, і вивів мене до всіх таємниць, і показав мені всі таємниці праведності. І він показав мені всі таємниці країв неба, і всі комори всіх зірок, і всіх світил, звідки вони виходять перед обличчя святих. І він переніс дух мій на небо небес, і я бачив там ніби споруду, збудовану з кристалів, і між тими кристалами — язики живого вогню. І дух мій бачив пояс, який оперізував той дім вогню, і на чотирьох його боках були потоки, повні живого вогню, і вони оперізували той дім. І навколо були Серафими, Херувими й Офаними: і це ті, хто не спить і стереже престол Його слави.

135

І я бачив ангелів, яких не можна було порахувати. Тисячу тисяч, і десять тисяч разів по десять тисяч. Вони оточували той дім, і Михаїл, і Рафаїл, і Гавриїл, і Фануїл, і святі ангели, що вгорі на небесах, входять і виходять із того дому. І вони вийшли з того дому, і Михаїл, і Гавриїл, Рафаїл і Фануїл, і багато святих ангелів без числа. І з ними — Глава Днів, голова Його біла й чиста, як вовна, і шати Його неописанні. І я впав на обличчя своє, і все тіло моє розслабилося, і дух мій був перетворений; і я закричав гучним голосом, духом сили, і благословив, і прославив, і звеличив. І ці благословення, що вийшли з уст моїх, були приємні перед тією Главою Днів. І та Глава Днів прийшла з Михаїлом і Гавриїлом, Рафаїлом і Фануїлом, тисячами й десятками тисяч ангелів без числа. [Втрачений уривок, де Син Людський був описаний як той, що супроводжує Главу Днів, і Енох запитав одного з ангелів (як у 46[3]) щодо Сина Людського, хто він був.] І він (тобто ангел) прийшов до мене й привітав мене Своїм голосом, і сказав мені: «Це — Син Людський, що народжений для праведності; і праведність перебуває над ним,

136

і праведність Глави Днів не покидає його». 15

І він сказав мені: «Він проголошує тобі мир в ім’я світу, що має прийти; бо відтоді походить мир від створення світу, і так буде тобі на віки вічні, і на віки вічні, і на віки вічні. І всі ходитимуть шляхами його, бо праведність ніколи не покидає його: з ним будуть житла їхні, і з ним — спадщина їхня, і вони не будуть відділені від нього на віки вічні, і на віки вічні, і на віки вічні. І так буде довгота днів із тим Сином Людським, і праведні матимуть мир і прямий шлях, в ім’я Ягве Духів на віки вічні».

137

КНИГА ЕНОХА

КНИГА ПРО РУХ НЕБЕСНИХ СВІТИЛ. (LXXII-LXXXII.)

138

РОЗДІЛ LXXII

LXXII. Сонце. 1

Книга про рух світил неба, співвідношення кожного, за їхніми класами, їхнім пануванням і їхніми порами, за їхніми іменами й місцями походження, і за їхніми місяцями, які Уриїл, святий ангел, що був зі мною, який є їхнім провідником, показав мені; і він показав мені всі їхні закони точно, як вони є, і як воно щодо всіх років світу й до вічності, доки нове творіння не буде завершене, яке триває до вічності. І це — перший закон світил: світило Сонце має свій схід у східних воротах неба і свій захід у західних воротах неба. І я бачив шість воріт, у яких сонце сходить, і шість воріт, у яких сонце заходить: і місяць сходить і заходить у цих воротах, і провідники зірок і ті, кого вони ведуть: шість на сході й шість на заході, і всі йдуть один за одним у точно відповідному порядку: також багато вікон праворуч і ліворуч від цих воріт. І першим виходить велике світило, назване Сонцем, і обвід його — як обвід неба, і воно цілком наповнене освітлювальним і зігрівальним вогнем. Колісниця, на якій він піднімається, — вітер жене, і сонце сходить із неба й повертається через північ, щоб досягти сходу, і так ведеться, що він приходить до відповідних (букв. «тих») воріт і сяє в обличчя неба. Так він сходить у перший місяць у великі ворота, які є четвертими [ті шість воріт на сході]. 139

І в тих четвертих воротах, із яких сонце сходить у перший місяць, є дванадцять віконних отворів, із яких виходить полум’я, коли вони відкриваються у свою пору. Коли сонце сходить на небі, він виходить через ті четверті ворота тридцять ранків поспіль і заходить точно в четвертих воротах на заході неба. І протягом цього періоду день щодня стає довшим, а ніч щоночі — коротшою, до тридцятого ранку. Того дня день довший за ніч на дев’яту частину, і день становить точно десять частин, а ніч — вісім частин. І сонце сходить із тих четвертих воріт, і заходить у четвертих, і повертається до п’ятих воріт сходу тридцять ранків, і сходить із них, і заходить у п’ятих воротах. І тоді день стає довшим на †дві† частини й становить одинадцять частин, а ніч стає коротшою й становить сім частин. І воно повертається на схід і входить у шості ворота, і сходить, і заходить у шостих воротах тридцять один ранок через свій знак. Того дня день стає довшим за ніч, і день стає подвійним щодо ночі, і день стає дванадцять частин, а ніч скорочується й стає шість частин. І сонце піднімається, щоб зробити день коротшим, а ніч довшою, і сонце повертається на схід і входить у шості ворота, і сходить із них, і заходить тридцять ранків. І коли тридцять ранків завершуються, день зменшується точно на одну частину й стає одинадцять частин, а ніч — сім.

140

І сонце виходить із тих шостих воріт на заході, і йде на схід, і сходить у п’ятих воротах тридцять ранків, і заходить на заході знову в п’ятих західних воротах. Того дня день зменшується на †дві† частини й становить десять частин, а ніч — вісім частин. І сонце виходить із тих п’ятих воріт і заходить у п’ятих воротах заходу, і сходить у четвертих воротах тридцять один ранок через свій знак, і заходить на заході. Того дня день зрівнюється з ніччю, [і стає рівної довжини], і ніч становить дев’ять частин, а день — дев’ять частин. І сонце сходить із тих воріт і заходить на заході, і повертається на схід, і сходить тридцять ранків у третіх воротах, і заходить на заході в третіх воротах. І того дня ніч стає довшою за день, і ніч стає довшою за ніч, а день коротшим за день до тридцятого ранку, і ніч становить точно десять частин, а день — вісім частин. І сонце сходить із тих третіх воріт і заходить у третіх воротах на заході, і повертається на схід, і тридцять ранків сходить у других воротах на сході, і так само заходить у других воротах на заході неба. І того дня ніч становить одинадцять частин, а день — сім частин. І сонце сходить того дня з тих других воріт і заходить на заході в других воротах, і повертається на схід у перші ворота тридцять один ранок, і заходить у перших воротах на заході неба.

141

І того дня ніч стає довшою й становить подвійне щодо дня: і ніч становить точно дванадцять частин, а день — шість. І сонце (тим) пройшло поділи своєї орбіти й повертається знову на ті поділи своєї орбіти, і входить у ті ворота тридцять ранків, і заходить також на заході навпроти них. І тієї ночі ніч зменшилася в довжині на †дев’яту† частину, і ніч стала одинадцять частин, а день — сім частин. І сонце повернулося й увійшло в другі ворота на сході, і повертається на ті свої поділи своєї орбіти тридцять ранків, сходячи й заходячи. І того дня ніч зменшується в довжині, і ніч становить десять частин, а день — вісім. І того дня сонце сходить із тих воріт, і заходить на заході, і повертається на схід, і сходить у третіх воротах тридцять один ранок, і заходить на заході неба. Того дня ніч зменшується й становить дев’ять частин, а день — дев’ять частин, і ніч рівна дневі, і рік точно щодо своїх днів — триста шістдесят чотири. І довжина дня й ночі, і короткість дня й ночі виникають — через хід сонця ці відмінності вчинені (букв. «вони розділені»). Так стається, що хід його щодня стає довшим, а хід його щоночі — коротшим. І це — закон і хід сонця, і його повернення щоразу, коли він повертається шістдесят разів і сходить, тобто велике світило, яке назване Сонцем, на віки вічні.

142

І те, що (так) сходить, є великим світилом, і так назване за своїм виглядом, відповідно до того, як Ягве наказав. Як він сходить, так він заходить і не зменшується, і не спочиває, але біжить день і ніч, і світло його в семеро яскравіше, ніж світло місяця; але щодо розміру вони обидва рівні.

143

РОЗДІЛ LXXIII

LXXIII. Місяць і його фази. 1

І після цього закону я побачив інший закон, що стосується меншого світила, яке зветься Місяцем. І її окружність — як окружність неба, і її колісницю, на якій вона їде, жене вітер, і світло дається їй у (визначеній) мірі. І її схід і захід змінюються щомісяця: і її дні — як дні сонця, і коли її світло рівномірне (тобто повне), воно становить сьому частину світла сонця. І так вона сходить. І її перша фаза на сході виходить тридцятого ранку: і того дня вона стає видимою і становить для вас першу фазу місяця тридцятого дня разом із сонцем у брамі, де сходить сонце. І одна її половина виходить на сьому частину, і вся її окружність порожня, без світла, за винятком однієї сьомої її частини, (і) чотирнадцятої частини її світла. І коли вона отримує одну сьому частину половини свого світла, її світло становить одну сьому частину і половину її. І вона заходить із сонцем, і коли сонце сходить, місяць сходить із ним і отримує половину однієї частини світла, і тієї ночі на початку її ранку [на початку місячного дня] місяць заходить із сонцем і невидимий тієї ночі з чотирнадцятьма частинами і половиною однієї з них. І вона сходить того дня рівно на сьому частину, і виходить, і віддаляється від сходу сонця, і

144

у решту своїх днів вона стає яскравою в (решті) тринадцяти частинах.

145

РОЗДІЛ LXXIV

LXXIV. LXXV. Місячний рік. 1

І я побачив інший хід, закон для неї, (і) як згідно з тим законом вона звершує своє щомісячне обертання. І все це показав мені Уріїл, святий ангел, який є провідником їх усіх, і їхні положення, і я записав їхні положення, як він показав їх мені, і я записав їхні місяці, якими вони були, і вигляд їхніх світил, доки не минуло п’ятнадцять днів. Окремими сьомими частинами вона звершує все своє світло на сході, і окремими сьомими частинами звершує всю свою темряву на заході. І в певні місяці вона змінює свої заходи, а в певні місяці йде своїм власним особливим ходом. У два місяці місяць заходить із сонцем у тих двох середніх брамах — третій і четвертій. Вона виходить на сім днів, і повертається, і знову приходить через браму, де сходить сонце, і звершує все своє світло: і вона віддаляється від сонця, і за вісім днів входить у шосту браму, з якої виходить сонце. І коли сонце виходить із четвертої брами, вона виходить сім днів, доки не вийде з п’ятої, і повертається назад за сім днів у четверту браму і звершує все своє світло: і вона віддаляється і входить у першу браму за вісім днів. І вона знову повертається за сім днів у четверту браму, з якої виходить сонце. Так я бачив їхнє положення — як сходили місяці і заходило сонце в ті дні. 146

І якщо скласти разом п’ять років, сонце має надлишок у тридцять днів, і всі дні, які припадають йому за один із тих п’яти років, коли вони повні, становлять 364 дні. І надлишок сонця і зір становить шість днів: за 5 років по 6 днів щороку дають 30 днів: і місяць відстає від сонця і зір на число 30 днів. І сонце і зорі вносять усі роки точно, так що вони не випереджають і не затримують свого положення ані на один день до вічності; а звершують роки з досконалою справедливістю за 364 дні. За 3 роки є 1092 дні, а за 5 років 1820 днів, так що за 8 років є 2912 днів. Для самого місяця дні становлять за 3 роки 1062 дні, а за 5 років вона відстає на 50 днів: [тобто до суми (1770) треба додати (1000 і) 62 дні]. І за 5 років є 1770 днів, так що для місяця дні за 8 років становлять 2832 дні. [Бо за 8 років вона відстає на кількість 80 днів], усі дні, на які вона відстає за 8 років, — 80. І рік точно звершується згідно з їхніми світовими стоянками і стоянками сонця, які сходять із брам, через які воно (сонце) сходить і заходить 30 днів.

147

РОЗДІЛ LXXV

І провідники голів тисяч, поставлені над усім творінням і над усіма зорями, мають також справу з чотирма вставними днями, будучи невіддільними від свого служіння, згідно з лічбою року, і вони звершують служіння в ті чотири дні, які не враховуються в лічбі року. І через них люди помиляються в цьому, бо ті світила справді звершують служіння на світових стоянках: одне в першій брамі, одне в третій брамі неба, одне в четвертій брамі, і одне в шостій брамі, і точність року звершується через його окремі триста шістдесят чотири стоянки. Бо знаки і часи, і роки, і дні показав мені ангел Уріїл, якого Ягве слави поставив навіки над усіма світилами неба, на небі і у світі, щоб вони панували на лиці неба і були видимі на землі, і були провідниками для дня і ночі, тобто сонце, місяць і зорі, і всі службові створіння, які звершують своє обертання в усіх колісницях неба. Так само дванадцять дверей показав мені Уріїл, відкритих в окружності колісниці сонця на небі, крізь які пробиваються промені сонця: і від них тепло розливається по землі, коли вони відкриваються у свої призначені пори. [І для вітрів і духа роси†, коли вони відкриті, стоячи відкритими на небесах на кінцях.] Щодо дванадцяти брам на небі, на кінцях землі, з яких виходять сонце, місяць і зорі, і всі діла неба на сході і на заході.

148

Є багато вікон, відкритих ліворуч і праворуч від них, і одне вікно у свою (призначену) пору породжує тепло, відповідно (як і ці) до тих дверей, з яких виходять зорі, як Він звелів їм, і в яких вони заходять відповідно до їхнього числа. І я бачив колісниці на небі, що біжать у світі, над тими брамами, в яких обертаються зорі, що ніколи не заходять. І одна більша за всі інші, і саме вона звершує свій хід через увесь світ.

149

РОЗДІЛ LXXVI

LXXVI. Дванадцять вітрів та їхні брами. 1

І на кінцях землі я побачив дванадцять брам, відкритих до всіх сторін (неба), з яких виходять вітри і дмуть над землею. Три з них відкриті на лиці (тобто на сході) небес, і три на заході, і три праворуч (тобто на півдні) неба, і три ліворуч (тобто на півночі). І три перші — це брами сходу, і три — †півночі, і три [після тих, що ліворуч] півдня†, і три заходу. Через чотири з них приходять вітри благословення і процвітання, а з тих восьми приходять шкідливі вітри: коли їх посилають, вони приносять знищення на всю землю і на воду на ній, і на всіх, хто живе на ній, і на все, що є у воді і на землі. І перший вітер із тих брам, званий східним вітром, виходить через першу браму, що на сході, схиляючись до півдня: від нього виходять спустошення, посуха, спека і знищення. І через другу браму посередині приходить те, що належить, і від неї приходять дощ і плідність, і процвітання, і роса; і через третю браму, що лежить до півночі, приходять холод і посуха. І після них виходять південні вітри через три брами: через першу їхню браму, що схиляється до сходу, виходить гарячий вітер. І через середню браму поруч із нею виходять запашні пахощі, і роса, і дощ, і процвітання, і здоров’я. 150

І через третю браму, що лежить до заходу, виходять роса і дощ, сарана і спустошення. І після них — північні вітри: із сьомої брами на сході приходять роса і дощ, сарана і спустошення. І з середньої брами приходять у прямому напрямку здоров’я і дощ, і роса, і процвітання; і через третю браму на заході приходять хмара і іній, і сніг, і дощ, і роса, і сарана. І після них [чотирьох] — західні вітри: через першу браму, що прилягає до півночі, виходять роса і іній, і холод, і сніг, і мороз. І з середньої брами виходять роса і дощ, і процвітання, і благословення; і через останню браму, що прилягає до півдня, виходять посуха і спустошення, і палення, і знищення. І цим завершуються дванадцять брам чотирьох сторін неба, і всі їхні закони, і всі їхні кари, і всі їхні благодіяння я показав тобі, мій сину Мафусале.

151

РОЗДІЛ LXXVII

LXXVII. Чотири сторони світу: сім гір, сім рік тощо. 1

І перша сторона зветься сходом, бо вона перша: і друга — півднем, бо Всевишній зійде там, так, там в цілком особливому сенсі зійде Той, Хто благословенний навіки. І західна сторона зветься зменшеною, бо там усі світила неба меншають і сходять униз. І четверта сторона, звана північчю, поділена на три частини: перша з них — для житла людей: а друга містить моря вод, і безодні, і ліси, і ріки, і темряву, і хмари; і третя частина містить сад праведності. Я бачив сім високих гір, вищих за всі гори, що на землі: і звідти виходить іній, і дні, пори року і роки минають. Я бачив сім рік на землі, більших за всі ріки: одна з них, що йде від †заходу†, вливає свої води у Велике Море. І ці дві йдуть із півночі до моря і вливають свої води в Еритрейське море на сході. І решта чотири виходять з боку півночі до свого власного моря, ‹дві з них до› Еритрейського моря, а дві — у Велике Море і виливаються там [а дехто каже: у пустелю]. Сім великих островів я бачив у морі і на материку: два на материку і п’ять у Великому Морі.

152

РОЗДІЛ LXXVIII

LXXVIII. Сонце і Місяць: зростання і спадання Місяця. 1

І імена сонця такі: перше — Ор’ярес, і друге — Томас. І місяць має чотири імені: перше ім’я — Асоня, друге — Ебла, третє — Бенасе, і четверте — Ерае. Це два великі світила: їхня окружність — як окружність неба, і розмір окружності обох однаковий. В окружності сонця є сім частин світла, які додані до нього більше, ніж до місяця, і у визначених мірах воно передається, доки сьома частина сонця не вичерпається. І вони заходять і входять у брами заходу, і звершують своє обертання північчю, і виходять через східні брами на лиці неба. І коли місяць сходить, одна чотирнадцята частина з’являється на небі: [світло стає повним у ній]: на чотирнадцятий день вона звершує своє світло. І п’ятнадцять частин світла передається їй до п’ятнадцятого дня (коли) її світло звершене, згідно зі знаком року, і вона стає п’ятнадцятьма частинами, і місяць росте (додаванням) чотирнадцятих частин. І у своєму спаданні (місяць) зменшується першого дня до чотирнадцяти частин свого світла, другого — до тринадцяти частин світла, третього — до дванадцяти, четвертого — до одинадцяти, п’ятого — до десяти, шостого — до дев’яти, сьомого — до восьми, восьмого — до семи, дев’ятого — до шести, десятого — до п’яти, одинадцятого — до чотирьох, дванадцятого — до трьох, тринадцятого — до двох, на 153

чотирнадцятий — до половини сьомої, і все її решта світла повністю зникає на п’ятнадцятий. 9

І в певні місяці місяць має двадцять дев’ять днів, а один раз — двадцять вісім. І Уріїл показав мені інший закон: коли світло передається місяцеві, і з якого боку воно передається їй сонцем. Протягом усього періоду, в який місяць росте у своєму світлі, вона передає його собі, коли стоїть навпроти сонця протягом чотирнадцяти днів [її світло звершується на небі], і коли вона освітлена повністю, її світло звершене на небі. І першого дня вона зветься молодим місяцем, бо того дня світло сходить на неї. Вона стає повним місяцем рівно того дня, коли сонце заходить на заході, а зі сходу вона сходить уночі, і місяць світить усю ніч, доки сонце не зійде навпроти неї і місяць не стане видимим навпроти сонця. З того боку, звідки виходить світло місяця, там вона знову спадає, доки все світло не зникне і всі дні місяця не скінчаться, і її окружність порожня, позбавлена світла. І три місяці вона робить по тридцять днів, і у свій час вона робить три місяці по двадцять дев’ять днів кожен, у які вона звершує своє спадання в перший період часу, і в першій брамі за сто сімдесят сім днів. І в час свого виходу вона з’являється на три місяці (по) тридцять днів кожен, і на три місяці вона з’являється (по) двадцять дев’ять кожен.

154

Уночі вона з’являється, як людина, по двадцять днів щоразу, а вдень вона з’являється, як небо, і немає в ній нічого іншого, крім її світла.

155

РОЗДІЛ LXXIX

LXXIX-LXXX. 1. Повторення кількох законів. 1

І тепер, мій сину, я показав тобі все, і закон усіх зір неба завершений. І він показав мені всі закони їхні на кожен день, і на кожну пору панування, і на кожен рік, і на його вихід, і на порядок, приписаний йому щомісяця і щотижня: І спадання місяця, яке відбувається в шостій брамі: бо в цій шостій брамі її світло звершується, і після того є початок спадання: ‹І спадання›, яке відбувається в першій брамі у свою пору, доки не мине сто сімдесят сім днів: рахуючи за тижнями, двадцять п’ять (тижнів) і два дні. Вона відстає від сонця і порядку зір рівно на п’ять днів протягом одного періоду, і коли це місце, яке ти бачиш, пройдене. Така картина і нарис кожного світила, які Уріїл, архангел, який є їхнім провідником, показав мені.

156

РОЗДІЛ LXXX

І в ті дні ангел Уріїл відповів і сказав мені: «Ось, я показав тобі все, Еноху, і я відкрив тобі все, щоб ти бачив це сонце і цей місяць, і провідників зір неба, і всіх тих, хто їх обертає, їхні завдання і часи, і відходи. LXXX. 2-8. Збочення природи і небесних тіл через гріх людей.

І в дні грішників роки скоротяться, і їхнє насіння запізниться на їхніх землях і полях, і все на землі зміниться, і не з’являтиметься у свій час: І дощ буде стриманий, і небо затримає (його). І в ті часи плоди землі запізняться, і не ростимуть у свій час, і плоди дерев будуть стримані у свій час. І місяць змінить свій порядок, і не з’являтиметься у свій час. [І в ті дні сонце стане видимим, і воно подорожуватиме увечері †на краю великої колісниці на† заході] і світитиме яскравіше, ніж належить за порядком світла. І багато голів зір переступлять порядок (приписаний); і вони змінять свої орбіти і завдання, і не з’являтимуться в пори, приписані їм.

157

І весь порядок зір буде прихований від грішників, і думки тих, хто на землі, помилятимуться щодо них, [і вони будуть змінені з усіх своїх шляхів], так, вони помилятимуться і вважатимуть їх богами. І зло помножиться на них, і кара прийде на них так, щоб знищити всіх».

158

РОЗДІЛ LXXXI

LXXXI. Небесні таблиці і місія Еноха. 1

І він сказав мені: «Спостерігай, Еноху, ці небесні таблиці, і читай, що написано на них, і зауваж кожен окремий факт». І я спостерігав небесні таблиці, і прочитав усе, що було написано (на них), і зрозумів усе, і прочитав книгу всіх діл людства, і всіх дітей плоті, які будуть на землі до найвіддаленіших поколінь. І відразу ж я благословив великого Ягве, Царя слави навіки, за те, що Він створив усі діла світу. І я звеличив Ягве за Його терпеливість, і благословив Його за дітей людських. І після того я сказав: «Благословенна людина, яка вмирає в праведності і доброті, про яку не написано жодної книги неправедності, і проти якої не буде знайдено жодного дня суду». І ті сім святих привели мене і поставили мене на землі перед дверима мого дому, і сказали мені: «Оголоси все своєму синові Мафусалові і покажи всім своїм дітям, що жодна плоть не є праведною перед лицем Ягве, бо Він — їхній Творець. Один рік ми залишимо тебе з твоїм сином, доки ти даси свої (останні) накази, щоб ти міг навчати своїх дітей і записувати (це) для них, і свідчити всім своїм дітям; а другого року вони заберуть тебе з-поміж них.

159

Нехай твоє серце буде сильним, бо добрі звіщатимуть праведність добрим; праведні з праведними радітимуть, і складатимуть привітання одні одним. Але грішники помруть із грішниками, і відступник піде вниз із відступником. І ті, хто чинить праведність, помруть через діла людей, і будуть забрані через вчинки безбожних». І в ті дні вони перестали говорити зі мною, і я прийшов до свого народу, благословляючи Ягве світу.

160

РОЗДІЛ LXXXII

LXXXII. Доручення, дане Енохові: чотири вставні дні: зорі, які ведуть пори року і місяці. 1

І тепер, мій сину Мафусале, все це я розповідаю тобі і записую для тебе, і я відкрив тобі все, і дав тобі книги про все це: тож збережи, мій сину Мафусале, книги з руки твого батька, і (дивись) щоб ти передав їх поколінням світу. Я дав мудрість тобі і твоїм дітям, [і твоїм дітям, які будуть у тебе], щоб вони могли давати її своїм дітям на покоління, цю мудрість (а саме) яка перевершує їхню думку. І ті, хто розуміє її, не спатимуть, а слухатимуть вухом, щоб вони могли навчитися цієї мудрості, і вона сподобається тим, хто їсть її, більше, ніж добра їжа. Благословенні всі праведні, благословенні всі ті, хто ходить шляхом праведності і не грішить, як грішники, у лічбі всіх їхніх днів, у які сонце проходить небо, входячи у брами і виходячи з них на тридцять днів, із головами тисяч порядку зір, разом із чотирма, які є вставними, які поділяють чотири частини року, які ведуть їх і входять із ними чотири дні. Через них люди будуть помилятися і не враховуватимуть їх у всій лічбі року: так, люди будуть помилятися і не впізнаватимуть їх точно. Бо вони належать до лічби року і справді записані (на ній) навіки: одна в першій брамі, і одна в третій, і одна в четвертій, і одна в 161

шостій, і рік завершується за триста шістдесят чотири дні. 7

І лічба її точна, і записана лічба її вірна; бо світила, і місяці, і свята, і роки, і дні показав і відкрив мені Уріїл, якому Ягве всього творіння світу підпорядкував воїнство неба. І він має владу над ніччю і днем на небі, щоб спричиняти світло давати світло людям — сонце, місяць і зорі, і всі сили неба, які обертаються у своїх кругових колісницях. І це порядки зір, які заходять на своїх місцях, і у свої пори, і свята, і місяці. І це імена тих, хто веде їх, хто пильнує, щоб вони входили у свої часи, у своїх порядках, у своїх порах, у своїх місяцях, у своїх періодах панування і у своїх положеннях. Їхні чотири провідники, які поділяють чотири частини року, входять першими; а після них — дванадцять провідників порядків, які поділяють місяці; і на триста шістдесят (днів) є голови над тисячами, які поділяють дні; а для чотирьох вставних днів є провідники, які розмежовують чотири частини року. І ці голови над тисячами вставлені між провідником і провідником, кожен позаду стоянки, але їхні провідники роблять поділ. І це імена провідників, які поділяють чотири частини року, які встановлені: Мілкі’ел, Гел’еммелек, і Мел’еял, і Нарел. І імена тих, хто веде їх: Аднар’ел, і Іясуса’ел, і Еломе’ел — ці троє йдуть за провідниками порядків, і є один, що йде за трьома

162

провідниками порядків, які йдуть за тими провідниками стоянок, що поділяють чотири частини року. 15

На початку року Мелкеял сходить першим і панує, який зветься †Там’аїні, і сонце†, і всі дні його панування, доки він панує, — дев’яносто один день. І це знаки днів, які мають бути видимі на землі в дні його панування: піт, і спека, і безвітря; і всі дерева приносять плід, і листя з’являється на всіх деревах, і врожай пшениці, і квіти троянд, і всі квіти, які виходять у полі, але дерева зимової пори стають зів’ялими. І це імена провідників, які під ними: Берка’ел, Зелепс’ел, і ще один, доданий як голова тисячі, званий Гілуясеф: і дні панування цього (провідника) закінчилися. Наступний провідник після нього — Гел’еммелек, якого називають сяючим сонцем, і всі дні його світла — дев’яносто один день. І це знаки (його) днів на землі: палюча спека і сухість, і дерева дозрівають свої плоди і приносять усі свої плоди стиглими і готовими, і вівці паруються і стають кітними, і всі плоди землі збираються, і все, що є в полях, і виноградний прес: ці речі відбуваються в дні його панування. Це імена, і порядки, і провідники тих голів тисяч: Гіда’іял, Ке’ел, і Ге’ел, а ім’я голови тисячі, який доданий до них, — Асфа’ел: і дні його панування закінчилися.

163

КНИГА ЕНОХА

СНОВИДІННЯ. (LXXXIII-XC.)

164

РОЗДІЛ LXXXIII

LXXXIII. LXXXIV. Перше сновидіння про потоп. 1

І тепер, мій сину Мафусале, я покажу тобі всі мої видіння, які я бачив, розповідаючи їх перед тобою. Два видіння я бачив перед тим, як узяв дружину, і одне було зовсім не схоже на інше: перше — коли я вчився писати, друге — перед тим, як я узяв твою матір, (коли) я бачив страшне видіння. І щодо них я молився до Ягве. Я ліг у домі мого діда Магалалела, (коли) я побачив у видінні, як небо обвалилося і було знесене, і впало на землю. І коли воно впало на землю, я побачив, як землю поглинула велика безодня, і гори були підвішені на гори, і пагорби тонули на пагорби, і високі дерева були вирвані зі своїх стовбурів, і кинуті вниз, і тонули в безодні. І тоді слово впало в мої уста, і я підняв (свій голос), щоб кричати вголос, і сказав: «Земля знищена». І мій дід Магалалел розбудив мене, коли я лежав біля нього, і сказав мені: «Чому ти так кричиш, мій сину, і чому ти чиниш таке голосіння?» І я розповів йому все видіння, яке я бачив, і він сказав мені: «Страшну річ ти бачив, мій сину, і великої ваги твоє сновидіння щодо таємниць усього гріха землі: вона повинна потонути в безодню і бути знищена великим знищенням. І тепер, мій сину, встань і подай прохання до Ягве слави, оскільки ти віруючий, щоб останок міг

165

залишитися на землі, і щоб Він не знищив усю землю. 9

Мій сину, з неба все це прийде на землю, і на землі буде велике знищення». Після того я встав і молився, і благав, і просив, і записав свою молитву для поколінь світу, і я покажу все тобі, мій сину Мафусале. І коли я вийшов униз і побачив небо, і сонце, що сходить на сході, і місяць, що заходить на заході, і кілька зір, і всю землю, і все, як †Він знав† це на початку, тоді я благословив Ягве суду і звеличив Його, бо Він зробив так, що сонце виходить із вікон сходу, †і він піднявся і зійшов на лиці неба, і вирушив, і продовжував іти шляхом, показаним йому.

166

РОЗДІЛ LXXXIV

І я підняв свої руки в праведності і благословив Святого і Великого, і промовив подихом своїх уст, і язиком плоті, який Ягве створив для дітей плоті людей, щоб вони говорили ним, і Він дав їм подих і язик, і уста, щоб вони говорили ним: «Благословенний Ти, о Ягве, Царю, Великий і могутній у Своїй величі, Ягве всього творіння неба, Царю царів і Ягве всього світу. І Твоя сила, і царство, і велич перебувають навіки віків, і протягом усіх поколінь — Твоє панування: і всі небеса — Твій престол навіки, і вся земля — Твій підніжок навіки віків. Бо Ти створив і Ти пануєш над усім, і ніщо не є надто важким для Тебе, мудрість не відходить від місця Твого престолу, і не відвертається від Твоєї присутності. І Ти знаєш, і бачиш, і чуєш усе, і немає нічого прихованого від Тебе [бо Ти бачиш усе]. І нині ангели Твоїх небес винні в переступі, і на плоті людей перебуває Твій гнів до великого дня суду. І нині, о Ягве і Ягве і Великий Царю, я благаю і прошу Тебе виконати мою молитву, залишити мені потомство на землі, і не знищувати всю плоть людську, і не робити землю без жителя, щоб не було вічного знищення.

167

І тепер, мій Ягве, знищ із землі плоть, яка збудила Твій гнів, а плоть праведності і правоти встанови як рослину вічного насіння, і не ховай Свого лиця від молитви Свого слуги, о Ягве».

168

РОЗДІЛ LXXXV

LXXXV-XC. Друге сновидіння Еноха: історія світу до заснування Месіанського Царства. 1

І після цього я побачив інший сон, і я покажу тобі весь сон, мій сину. І Енох підняв (свій голос) і промовив до свого сина Мафусала: «Тобі, мій сину, я говоритиму: слухай мої слова — прихили своє вухо до сновидіння твого батька. Перед тим, як я узяв твою матір Едну, я бачив у видінні на своєму ложі, і ось бик вийшов із землі, і той бик був білий; і після нього вийшла телиця, і разом із цією (останньою) вийшли два бики, один із них чорний, а інший червоний. І той чорний бик ударив рогами червоного і переслідував його по землі, і після того я вже не міг бачити того червоного бика. Але той чорний бик виріс, і та телиця пішла з ним, і я бачив, що багато волів походило від нього, які нагадували його і йшли за ним. І та корова, та перша, пішла від присутності того першого бика, щоб шукати того червоного, але не знайшла його, і голосила великим голосінням над ним, і шукала його. І я дивився, доки той перший бик не прийшов до неї і не заспокоїв її, і від того часу вона більше не кричала. І після того вона породила іншого білого бика, а після нього вона породила багатьох биків і чорних корів. І я бачив уві сні, що той білий бик так само виріс і став великим білим биком, і від нього походило багато білих биків, і вони нагадували його. 169

І вони почали народжувати багатьох білих биків, які нагадували їх, один ідучи за іншим, (навіть) багато.

170

РОЗДІЛ LXXXVI

LXXXVI. Падіння ангелів і деморалізація людства. 1

І знову я бачив своїми очима, як я спав, і я бачив небо вгорі, і ось зоря впала з неба, і вона встала, і їла, і паслася серед тих волів. І після того я бачив великих і чорних волів, і ось вони всі змінили свої стійла і пасовища, і свою худобу, і почали жити одні з одними. І знову я бачив у видінні, і подивився до неба, і ось я бачив, як багато зір сходило і кидалося вниз із неба до тієї першої зорі, і вони стали биками серед тієї худоби і паслися з ними [серед них]. І я подивився на них і побачив, і ось вони всі випустили свої соромітні члени, як коні, і почали покривати корів волів, і всі вони стали вагітними і породили слонів, верблюдів і ослів. І всі воли боялися їх і були нажахані ними, і почали кусати своїми зубами і пожирати, і бити рогами своїми рогами. І вони почали, крім того, пожирати тих волів; і ось усі діти землі почали тремтіти і жахатися перед ними і втікати від них.

171

РОЗДІЛ LXXXVII

LXXXVII. Прихід семи архангелів. 1

І знову я бачив, як вони почали бити рогами одні одних і пожирати одні одних, і земля почала кричати вголос. І я знову підняв свої очі до неба, і побачив у видінні, і ось із неба вийшли істоти, які були як білі люди: і четверо вийшли з того місця, і троє з ними. І ті троє, що вийшли останніми, схопили мене за мою руку і взяли мене вгору, геть від поколінь землі, і підняли мене на високе місце, і показали мені вежу, підняту високо над землею, і всі пагорби були нижчі. І один сказав мені: «Залишайся тут, доки не побачиш усе, що спіткає тих слонів, верблюдів і ослів, і зорі, і волів, і всіх їх».

172

РОЗДІЛ LXXXVIII

LXXXVIII. Покарання впалих ангелів архангелами. 1

І я бачив одного з тих чотирьох, хто вийшов першим, і він схопив ту першу зорю, яка впала з неба, і зв’язав її за руки і ноги, і кинув її в безодню: тепер та безодня була вузька і глибока, і жахлива, і темна. І один із них витягнув меча і дав його тим слонам, і верблюдам, і ослам: тоді вони почали бити одні одних, і вся земля затряслася через них. І коли я споглядав у видінні, ось один із чотирьох, хто вийшов, побив їх камінням (їх) із неба, і зібрав, і взяв усі великі зорі, чиї соромітні члени були як у коней, і зв’язав їх усіх за руки і ноги, і кинув їх у безодню землі.

173

РОЗДІЛ LXXXIX

LXXXIX. 1-9. Потоп і визволення Ноя. 1

І один із тих чотирьох пішов до того білого бика і навчив його таємниці, без того, щоб він був нажаханий: він народився биком і став людиною, і збудував собі великий корабель і жив на ньому; і три бики жили з ним у тому кораблі, і їх було накрито всередині. І знову я підняв свої очі до неба і побачив високий дах із сімома водними потоками на ньому, і ті потоки текли з великою кількістю води в огорожу. І я побачив знову, і ось джерела відкрилися на поверхні тієї великої огорожі, і та вода почала набухати і підніматися на поверхні, і я бачив ту огорожу, доки вся її поверхня не була вкрита водою. І вода, темрява і туман збільшилися на ній; і коли я подивився на висоту тієї води, та вода піднялася вище висоти тієї огорожі, і переливалася через ту огорожу, і стояла на землі. І вся худоба тієї огорожі була зібрана разом, доки я не побачив, як вони тонули, і їх поглинала вода, і вони гинули в тій воді. Але той корабель плавав на воді, а всі воли, і слони, і верблюди, і осли потонули на дно з усіма тваринами, так що я вже не міг їх бачити, і вони не могли врятуватися, (а) загинули і потонули в глибинах. І знову я бачив у видінні, доки ті водні потоки не були забрані з того високого даху, і прірви землі не були вирівняні, і інші безодні не відкрилися.

174

Тоді вода почала стікати вниз у них, доки земля не стала видимою; але той корабель осів на землю, і темрява відступила, і світло з’явилося. Але той білий бик, який став людиною, вийшов із того корабля, і три бики з ним, і один із тих трьох був білий, як той бик, і один із них був червоний, як кров, а один чорний: і той білий бик відійшов від них. LXXXIX. 10-27. Від смерті Ноя до Виходу.

І вони почали народжувати звірів польових і птахів, так що постали різні роди: леви, тигри, вовки, собаки, гієни, дикі вепри, лисиці, білки, свині, соколи, шуліки, коршаки, орли та круки; і серед них народився білий бик. І вони почали кусати одне одного; а той білий бик, що народився серед них, породив дикого осла і білого бика з ним, і дикі осли розмножилися. А той бик, що народився від нього, породив чорного дикого вепра і білу вівцю; і перший породив багато вепрів, а та вівця породила дванадцять овець. І коли ті дванадцять овець виросли, вони віддали одну з них ослам, і ті осли знову віддали ту вівцю вовкам, і та вівця виросла серед вовків. І Ягве привів одинадцять овець, щоб жити з нею і пастися з нею серед вовків: і вони розмножилися і стали багатьма отарами овець. І вовки почали боятися їх, і вони гнобили їх, аж поки не знищили їхніх малят, і кидали їхніх ягнят у річку великої води: але ті вівці почали голосно кричати через своїх малят і скаржитися своєму Ягве.

175

І вівця, що була врятована від вовків, утекла і втекла до диких ослів; і я бачив овець, як вони голосили і плакали, і благали свого Ягве з усієї сили, доки той Ягве овець не зійшов на голос овець із високої оселі, і не прийшов до них, і не пас їх. І Він покликав ту вівцю, що втекла від вовків, і говорив із нею про вовків, щоб вона перестерігала їх не чіпати овець. І вівця пішла до вовків за словом Ягве, і інша вівця зустріла її і пішла з нею, і обидві пішли і ввійшли разом до зібрання тих вовків, і говорили з ними, і перестерігали їх відтепер не чіпати овець. І після того я бачив вовків, і як вони надмірно гнобили овець усією своєю силою; і вівці голосно кричали. І Ягве прийшов до овець, і вони почали бити тих вовків: і вовки почали голосити; а вівці заспокоїлися і відразу перестали кричати. І я бачив овець, аж поки вони не відійшли з-поміж вовків; а очі вовків були осліплені, і ті вовки рушили в погоню за вівцями з усією своєю силою. І Ягве овець пішов із ними, як їхній провідник, і всі Його вівці йшли за Ним: і лице Його було сліпуче і славне, і страшне для споглядання. Але вовки почали переслідувати тих овець, аж поки вони не досягли моря води. І те море розділилося, і вода стала по цей бік і по той перед їхнім лицем, і їхній Ягве вів їх і став між ними і вовками. 176

І коли ті вовки ще не бачили овець, вони ввійшли в середину того моря, і вовки пішли за вівцями, і [ті вовки] побігли за ними в те море. І коли вони побачили Ягве овець, вони обернулися тікати від лиця Його, але те море зібралося докупи і стало, як було створене, і вода здулася і піднялася, аж поки не покрила тих вовків. І я бачив, аж поки всі вовки, що переслідували тих овець, не загинули і не потонули. LXXXIX. 28-40. Ізраїль у пустелі, дання Закону, вхід до Палестини.

А вівці втекли від тієї води і вийшли в пустелю, де не було ні води, ні трави; і вони почали розплющувати очі і бачити; і я бачив Ягве овець, як Він пас їх і давав їм воду і траву, і та вівця ходила і вела їх. І та вівця піднялася на вершину тієї високої скелі, і Ягве овець послав її до них. І після того я бачив Ягве овець, який стояв перед ними, і вигляд Його був великий і страшний, і величний, і всі ті вівці бачили Його і боялися перед лицем Його. І всі вони боялися і тремтіли через Нього, і вони закричали до тієї вівці, що була з ними [яка була серед них]: «Ми не можемо стояти перед нашим Ягве ані споглядати Його». І та вівця, що вела їх, знову піднялася на вершину тієї скелі, але вівці почали сліпнути і блукати від дороги, яку він їм показав, але та вівця не знала про те.

177

І Ягве овець дуже розгнівався на них, і та вівця відкрила це, і зійшла з вершини скелі, і прийшла до овець, і знайшла більшу частину їх осліпленими і відпалими. І коли вони побачили її, вони злякалися і затремтіли перед нею, і захотіли повернутися до своїх кошар. І та вівця взяла з собою інших овець, і прийшла до тих овець, що відпали, і почала вбивати їх; і вівці боялися її присутності, і так та вівця привела назад тих овець, що відпали, і вони повернулися до своїх кошар. І я бачив у цьому видінні, аж поки та вівця не стала чоловіком і не збудувала дім для Ягве овець, і не вмістила всіх овець у тому домі. І я бачив, аж поки ця вівця, що зустріла ту вівцю, яка вела їх, не заснула: і я бачив, аж поки всі великі вівці не загинули і малі не постали на їхнє місце, і вони прийшли на пасовище і наблизилися до потоку води. Тоді та вівця, їхній провідник, що стала чоловіком, відійшла від них і заснула, і всі вівці шукали її і плакали над нею великим плачем. І я бачив, аж поки вони не перестали плакати за тією вівцею і не перейшли той потік води, і постали дві вівці як провідники на місце тих, що вели їх і заснули (досл. «заснули і вели їх»). І я бачив, аж поки вівці не прийшли до доброго місця, і приємної та славної землі, і я бачив, аж поки ті вівці не наситилися; і той дім стояв серед них у приємній землі.

178

LXXXIX. 41-50. Від часу суддів до збудування Храму. 41

І іноді їхні очі відкривалися, а іноді сліпли, аж поки не постала інша вівця і не повела їх, і не привела всіх їх назад, і їхні очі відкрилися. І собаки, і лисиці, і дикі вепри почали пожирати тих овець, аж поки Ягве овець не підняв [іншу вівцю] барана з-поміж них, який вів їх. І той баран почав буцати по обидва боки тих собак, лисиць і диких вепрів, аж поки не знищив їх †усіх†. І та вівця, чиї очі були відкриті, бачила того барана, що був серед овець, аж поки він †не покинув своєї слави† і не почав буцати тих овець, і топтати їх, і поводитися непристойно. І Ягве овець послав ягня до іншого ягняти і підняв його до того, щоб бути бараном і провідником овець замість того барана, що †покинув свою славу†. І воно пішло до нього і говорило з ним наодинці, і підняло його до того, щоб бути бараном, і зробило його князем і провідником овець; але під час усього цього ті собаки гнобили овець. І перший баран переслідував того другого барана, і той другий баран піднявся і втік від нього; і я бачив, аж поки ті собаки не повалили першого барана. І той другий баран піднявся і повів [малих] овець. І ті вівці росли і множилися; але всі собаки, і лисиці, і дикі вепри боялися і тікали від нього, і той баран буцав і вбивав диких звірів, і ті дикі звірі більше не мали ніякої сили серед овець і більше не грабували в них нічого. 48[b]. І той баран породив багато овець і заснув; і мала вівця стала бараном на його місце, і стала князем і провідником тих овець.

179

І той дім став великим і широким, і він був збудований для тих овець: ‹і› вежа висока і велика була збудована на домі для Ягве овець, і той дім був низький, але вежа була піднесена і висока, і Ягве овець стояв на тій вежі, і вони поставили повний стіл перед Ним. LXXXIX. 51-67. Два царства Ізраїля та Юди, до зруйнування Єрусалима.

І знову я бачив тих овець, що вони знову блукали і йшли багатьма дорогами, і покинули той свій дім, і Ягве овець покликав деяких з-поміж овець і послав їх до овець, але вівці почали вбивати їх. І один із них був урятований і не був убитий, і він швидко втік і голосно закричав над вівцями; і вони хотіли вбити його, але Ягве овець урятував його від овець, і привів його до мене, і оселив його там. І багатьох інших овець Він послав до тих овець, щоб свідчити їм і голосити над ними. І після того я бачив, що коли вони покинули дім Ягве і Його вежу, вони зовсім відпали, і їхні очі були осліплені; і я бачив Ягве овець, як Він учинив велике вбивство серед них у їхніх отарах, аж поки ті вівці не закликали те вбивство і не зрадили Його місця. І Він віддав їх у руки левів і тигрів, і вовків та гієн, і в руку лисиць, і всім диким звірам, і ті дикі звірі почали розривати на шматки тих овець. І я бачив, що Він покинув той їхній дім і їхню вежу і віддав усіх їх у руку левів, щоб розривати і пожирати їх, у руку всіх диких звірів. 180

І я почав голосно кричати з усієї своєї сили, і звертатися до Ягве овець, і представляти Йому щодо овець, що їх пожирали всі дикі звірі. Але Він залишався незворушним, хоч Він бачив це, і радів, що вони були пожерті і проковтнуті, і пограбовані, і залишив їх, щоб їх пожирали в руці всіх звірів. І Він покликав сімдесят пастирів, і віддав тих овець їм, щоб вони пасли їх, і Він сказав пастирям та їхнім товаришам: «Нехай кожен із вас пасе овець відтепер, і все, що Я накажу вам, те робіть. І Я віддам їх вам належно порахованими, і скажу вам, котрі з них мають бути знищені — і тих знищуйте». І Він віддав їм тих овець. І Він покликав іншого і сказав йому: «Спостерігай і зауважуй усе, що пастирі робитимуть тим вівцям; бо вони знищать більше їх, ніж Я наказав їм. І кожен надмір і знищення, що буде вчинене через пастирів, записуй (а саме), скількох вони знищують за моїм наказом, і скількох за власною примхою: записуй проти кожного окремого пастиря все знищення, яке він чинить. І прочитай переді мною за числом, скількох вони знищують, і скількох вони віддають на знищення, щоб Я мав це як свідчення проти них, і знав кожне діло пастирів, щоб Я міг зрозуміти і бачити, що вони роблять, чи дотримуються вони мого наказу, який Я наказав їм.

181

Але вони не знатимуть цього, і ти не оголошуй їм цього, ані не перестерігай їх, а лише записуй проти кожного окремого все знищення, яке пастирі чинять кожен у свій час, і поклади все це переді мною». І я бачив, аж поки ті пастирі не пасли у свою пору, і вони почали вбивати і знищувати більше, ніж їм було наказано, і вони віддали тих овець у руку левів. І леви і тигри їли і пожирали більшу частину тих овець, і дикі вепри їли разом із ними; і вони спалили ту вежу і зруйнували той дім. І я став надмірно засмученим через ту вежу, бо той дім овець був зруйнований, і після того я не міг бачити, чи ті вівці ввійшли в той дім. LXXXIX. 68-71. Перший період ангельських правителів — від зруйнування Єрусалима до повернення з полону.

І пастирі та їхні спільники віддали тих овець усім диким звірам, щоб пожирати їх, і кожен із них отримав у свій час визначене число: інший записав у книгу, скількох кожен із них знищив із них. І кожен убивав і знищував набагато більше, ніж було приписано; і я почав плакати і голосити через тих овець. І так у видінні я бачив того, хто писав, як він записував кожного, хто був знищений тими пастирями, день за днем, і підносив, і клав, і показував насправді всю книгу Ягве овець — (навіть) усе, що вони зробили, і все, що кожен із них забрав, і все, що вони віддали на знищення.

182

І книга була прочитана перед Ягве овець, і Він узяв книгу з його руки і прочитав її, і запечатав її, і поклав її.

LXXXIX. 72-77. Другий період — від часу Кира до часу Александра Великого. 72

І відразу я бачив, як пастирі пасли дванадцять годин, і ось три з тих овець повернулися назад і прийшли, і ввійшли, і почали відбудовувати все, що впало з того дому; але дикі вепри намагалися перешкодити їм, але не змогли. І вони почали знову будувати, як раніше, і вони підняли ту вежу, і вона була названа високою вежею; і вони почали знову ставити стіл перед вежею, але весь хліб на ньому був забруднений і не чистий. І щодо всього цього очі тих овець були осліплені, так що вони не бачили, і (очі) їхніх пастирів так само; і вони віддали їх у великій кількості їхнім пастирям на знищення, і вони топтали овець своїми ногами і пожирали їх. І Ягве овець залишався незворушним, аж поки всі вівці не розсіялися по полю і не змішалися з ними (тобто звірами), і вони (тобто пастирі) не врятували їх із руки звірів. І цей, хто написав книгу, підніс її, і показав її, і прочитав її перед Ягве овець, і благав Його за них, і просив Його за них, коли він показував Йому всі діла пастирів, і давав свідчення перед Ним проти всіх пастирів. І він узяв саму книгу і поклав її біля Нього, і відійшов.

183

РОЗДІЛ XC

XC. 1-5. Третій період — від Александра Великого до греко-сирійського панування. 1

І я бачив, аж поки таким чином тридцять п'ять пастирів не взялися пасти (овець), і вони по черзі завершили свої періоди, як і перші; і інші прийняли їх у свої руки, щоб пасти їх у свій період, кожен пастир у свій власний період. І після того я бачив у моєму видінні всіх птахів неба, що приходили, орлів, шулік, коршаків, круків; але орли вели всіх птахів; і вони почали пожирати тих овець, і викльовувати їм очі, і пожирати їхнє тіло. І вівці закричали, бо їхнє тіло пожирали птахи, а щодо мене, я дивився і голосив уві сні над тим пастирем, який пас овець. І я бачив, аж поки ті вівці не були пожерті собаками, орлами і коршаками, і вони не залишили на них ні тіла, ні шкіри, ні жили, аж поки лише їхні кістки стояли там: і їхні кістки теж упали на землю, і овець стало мало. І я бачив, аж поки двадцять три не взялися пасти і не завершили у свої окремі періоди п'ятдесят вісім разів.

XC. 6-12. Четвертий період — від греко-сирійського панування до Маккавейського повстання. 6

Але ось ягнята були народжені тими білими вівцями, і вони почали розплющувати очі і бачити, і кричати до овець.

184

Так, вони кричали до них, але ті не слухали того, що вони їм казали, а були надмірно глухими, і їхні очі були дуже надмірно осліпленими. І я бачив у видінні, як круки налетіли на тих ягнят, і взяли одне з тих ягнят, і розбили овець на шматки і пожерли їх. І я бачив, аж поки на тих ягнятах не виросли роги, і круки поскидали їхні роги; і я бачив, аж поки не проріс великий ріг однієї з тих овець, і їхні очі відкрилися. І він †дивився на† них [і їхні очі відкрилися], і він закричав до овець, і барани побачили його і всі побігли до нього. І незважаючи на все це, ті орли і шуліки, і круки, і коршаки все ще продовжували розривати овець і налітати на них, і пожирати їх: все ж вівці залишалися мовчазними, але барани голосили і кричали. І ті круки воювали і билися з ним і прагнули повалити його ріг, але не мали сили над ним.

XC. 13-19. Останній напад язичників на юдеїв (де вірші 13-15 і 16-18 є дублетами). 13

І я бачив, аж поки †пастирі і† орли, і ті шуліки, і коршаки не прийшли, і †вони закричали до круків†, щоб вони зламали ріг того барана, і вони воювали і билися з ним, і він воював із ними і кричав, щоб його допомога прийшла. Всі орли і шуліки, і круки, і коршаки були зібрані разом, і з ними прийшли всі вівці поля, так, вони всі прийшли разом, і допомагали одне одному зламати той ріг барана. І я бачив, аж поки великий меч не був даний вівцям, і вівці виступили проти всіх звірів поля

185

щоб убивати їх, і всі звірі і птахи неба втекли від їхнього лиця. 14

І я бачив, аж поки той чоловік, який записував імена пастирів [і] підніс у присутність Ягве овець [прийшов і допоміг йому і показав йому все: він зійшов для допомоги тому баранові]. І я бачив, аж поки Ягве овець не прийшов до них у гніві, і всі, хто бачив Його, втекли, і всі вони впали †у Його тінь† від лиця Його. І я бачив того чоловіка, який написав книгу за наказом Ягве, аж поки він не відкрив тієї книги про знищення, яке вчинили ті дванадцять останніх пастирів, і не показав, що вони знищили набагато більше, ніж їхні попередники, перед Ягве овець. І я бачив, аж поки Ягве овець не прийшов до них і не взяв у Свою руку жезл Свого гніву, і не вдарив землю, і земля розкололася, і всі звірі і всі птахи неба впали з-поміж тих овець, і були поглинуті землею, і вона покрила їх.

XC. 20-27. Суд над упалими ангелами, пастирями і відступниками. 20

І я бачив, аж поки престол не був поставлений у приємній землі, і Ягве овець сів на нього, і той інший узяв запечатані книги і відкрив ті книги перед Ягве овець. І Ягве покликав тих чоловіків, сім перших білих, і наказав, щоб вони привели перед Нього, починаючи з першої зірки, яка вела дорогу, всі зірки, чиї соромітні члени були як у коней, і вони привели їх усіх перед Нього.

186

І Він сказав тому чоловікові, який писав перед Ним, будучи одним із тих семи білих, і сказав йому: «Візьми тих сімдесят пастирів, яким Я віддав овець, і які, взявши їх із власної волі, убили більше, ніж Я наказав їм». І ось, вони всі були зв'язані, я бачив, і вони всі стояли перед Ним. І суд відбувся спочатку над зірками, і вони були суджені і визнані винними, і пішли до місця осуду, і були вкинуті в безодню, повну вогню і полум'я, і повну стовпів вогню. І ті сімдесят пастирів були суджені і визнані винними, і вони були вкинуті в ту вогняну безодню. І я бачив у той час, як подібна безодня була відкрита посеред землі, повна вогню, і вони привели тих осліплених овець, і вони всі були суджені і визнані винними і вкинуті в цю вогняну безодню, і вони горіли; а ця безодня була праворуч від того дому. І я бачив тих овець, що горіли †і їхні кістки горіли†.

XC. 28-38. Новий Єрусалим, навернення вцілілих язичників, воскресіння праведних, Месія. 28

І я встав, щоб бачити, аж поки вони не згорнули той старий дім; і не винесли всі стовпи, і всі балки та прикраси дому були водночас згорнуті з ним, і вони винесли його і поклали на місце на півдні землі. І я бачив, аж поки Ягве овець не приніс новий дім, більший і вищий за той перший, і не поставив його на місці першого, що був згорнутий: всі його стовпи були новими, і його прикраси були новими і більшими, ніж у першого, старого, якого Він забрав, і всі вівці були всередині нього. 187

І я бачив усіх овець, що залишилися, і всіх звірів на землі, і всіх птахів неба, що падали ниць і вклонялися тим вівцям, і благали їх, і корилися їм у всьому. І після того ті троє, що були одягнені в біле і схопили мене за мою руку [які раніше підняли мене], і рука того барана, що також тримала мене, вони підняли мене і поставили мене посеред тих овець †перед тим, як відбувся суд†. І ті вівці були всі білі, і їхня вовна була рясною і чистою. І все, що було знищене і розсіяне, і всі звірі поля, і всі птахи неба, зібралися в тому домі, і Ягве овець радів великою радістю, бо вони всі були добрими і повернулися до Його дому. І я бачив, аж поки вони не поклали той меч, який був даний вівцям, і не принесли його назад у дім, і він був запечатаний перед присутністю Ягве, і всі вівці були запрошені в той дім, але він не вмістив їх. І очі їх усіх відкрилися, і вони побачили добро, і не було жодного серед них, хто б не бачив. І я бачив, що той дім був великий і широкий, і дуже повний. І я бачив, що білий бик народився, з великими рогами, і всі звірі поля і всі птахи повітря боялися його і благали його весь час. І я бачив, аж поки всі їхні роди не перетворилися, і вони всі стали білими биками; і перший серед них став ягням, і те ягня стало великою твариною і мало великі чорні роги на своїй голові; і

188

Ягве овець радів над ним і над усіма волами. 39

І я спав серед них: і я прокинувся і побачив усе. Це видіння, яке я бачив, коли спав, і я прокинувся і благословив Ягве праведності і віддав Йому славу. Тоді я плакав великим плачем, і мої сльози не зупинялися, аж поки я не міг більше витримати цього: коли я бачив, вони текли через те, що я бачив; бо все прийде і сповниться; і всі діла людей у їхньому порядку були показані мені. Тієї ночі я згадав перший сон, і через нього я плакав і був стривожений — бо я бачив те видіння».

189

КНИГА ЕНОХА

ЗАКЛЮЧНИЙ РОЗДІЛ КНИГИ. (XCII-CV.)

190

РОЗДІЛ XCII

XCII. XCI. 1-10, 18-19. Книга напучень Еноха для його дітей. 1

Книга, написана Енохом, — [Енох справді написав це повне вчення мудрості, (яке) хвалять усі люди і суддя всієї землі] для всіх моїх дітей, які житимуть на землі; і для майбутніх поколінь, які дотримуватимуться правоти і миру. Нехай ваш дух не тривожиться через часи; бо Святий і Великий призначив дні для всього. І праведний встане зі сну, [Встане] і ходитиме шляхами праведності, і весь його шлях і життя будуть у вічній доброті і благодаті. Він буде милостивий до праведного і дасть йому вічну правоту, і Він дасть йому силу, так що він буде (наділений) добротою і праведністю, і він ходитиме у вічному світлі. І гріх загине в темряві назавжди, і більше не буде видимий від того дня навіки.

191

РОЗДІЛ XCI

XCI. 1-11, 18-19. Напучення Еноха своїм дітям. 1

«І тепер, мій сину Мафусале, поклич до мене всіх своїх братів, і збери до мене всіх синів своєї матері, бо слово кличе мене, і дух вилився на мене, щоб я міг показати вам усе, що спіткає вас назавжди». І після того Мафусал пішов і покликав до себе всіх своїх братів і зібрав своїх родичів. І він говорив до всіх дітей праведності і сказав: «Слухайте, ви, сини Еноха, всі слова вашого батька, і слухайте уважно голос моїх уст; бо я напучую вас і кажу вам, улюблені: Любіть правоту і ходіть у ній. І не наближайтеся до правоти з подвійним серцем, і не спілкуйтеся з тими, хто має подвійне серце, але ходіть у праведності, мої сини. І вона поведе вас добрими шляхами, і праведність буде вашою супутницею. Бо я знаю, що насильство мусить зрости на землі, і велика кара буде вчинена на землі, і вся неправедність прийде до кінця: так, вона буде відсічена від свого коріння, і вся її будова буде зруйнована. І неправедність знову буде довершена на землі, і всі діла неправедності і насильства, і переступу переважатимуть у подвійній мірі. І коли гріх і неправедність, і богохульство, і насильство у всіляких ділах зростуть,

192

І відступництво, і переступ, і нечистота зростуть, велика кара прийде з неба на всіх цих, і святий Ягве вийде з гнівом і карою, щоб учинити суд на землі. 8

У ті дні насильство буде відсічене від свого коріння, і коріння неправедності разом з обманом, і вони будуть знищені з-під неба. І всі ідоли язичників будуть покинуті, і храми спалені вогнем, і вони заберуть їх із усієї землі, і вони (тобто язичники) будуть вкинуті в суд вогню, і загинуть у гніві і в тяжкому суді назавжди. І праведні встануть зі свого сну, і мудрість встане і буде дана їм. І після того коріння неправедності буде відсічене, і грішники будуть знищені мечем ... будуть відсічені від богохульників у кожному місці, і ті, хто замишляє насильство, і ті, хто чинить богохульство, загинуть від меча.] І тепер я кажу вам, мої сини, і показую вам шляхи праведності і шляхи насильства. Так, я покажу їх вам знову, щоб ви могли знати, що станеться. І тепер слухайте мене, мої сини, і ходіть шляхами праведності, і не ходіть шляхами насильства; бо всі, хто ходить шляхами неправедності, загинуть назавжди».

193

РОЗДІЛ XCIII

XCIII, XCI. 12-17. Апокаліпсис тижнів. 1

І після того Енох і †дав†, і почав переповідати з книг. І Енох сказав: «Щодо дітей праведності і щодо обраних світу, і щодо рослини правоти, я говоритиму ці речі, так, я, Енох, оголошу (їх) вам, мої сини: згідно з тим, що з'явилося мені в небесному видінні, і що я пізнав через слово святих ангелів, і навчився з небесних скрижалей». І Енох почав переповідати з книг і сказав: «Я народився сьомим у перший тиждень, коли суд і праведність ще тривали. І після мене постане в другий тиждень велике беззаконня, і обман виросте; і в ньому буде перший кінець. І в ньому чоловік буде врятований; і після того, як він закінчиться, неправедність зросте, і закон буде даний для грішників. І після того в третій тиждень, при його кінці, чоловік буде обраний як рослина праведного суду. І його потомство стане рослиною праведності навіки. І після того в четвертий тиждень, при його кінці, видіння святих і праведних будуть видимі,

194

І закон для всіх поколінь і огорожа будуть зроблені для них. 7

І після того в п'ятий тиждень, при його кінці, дім слави і панування буде збудований назавжди. І після того в шостий тиждень усі, хто живе в ньому, будуть осліплені, і серця всіх їх безбожно покинуть мудрість. І в ньому чоловік підніметься; і при його кінці дім панування буде спалений вогнем, і весь рід обраного кореня буде розсіяний. І після того в сьомий тиждень постане відступницьке покоління, і багато буде його діл, і всі його діла будуть відступницькими. І при його кінці будуть обрані обрані праведні вічної рослини праведності, щоб отримати семикратне напучення щодо всього Його творіння. Бо хто є з усіх дітей людських, хто здатний чути голос Святого, не стривожившись? І хто може думати Його думки? і хто є той, хто може споглядати всі діла неба? І як міг би бути хтось, хто міг би споглядати небо, і хто є той, хто міг би розуміти речі неба і бачити душу чи духа і міг би розповісти про це, або піднятися і бачити всі їхні кінці і думати їх, або робити, як вони? І хто є з усіх людей, хто міг би знати, яка ширина і довжина землі, і кому була показана міра всього цього? 195

Або чи є хтось, хто міг би розрізнити довжину неба і яка велика його висота, і на чому воно засноване, і яке велике число зірок, і де всі світила спочивають?]

196

РОЗДІЛ XCI (ПРОДОВЖЕННЯ) XCI. 12-17. Останні три тижні. 12

14d

14a

І після того буде інший, восьмий тиждень, тиждень праведності, і меч буде даний йому, щоб праведний суд міг бути вчинений над гнобителями, і грішники будуть віддані в руки праведних. І при його кінці вони придбають доми через свою праведність, і дім буде збудований для Великого Царя у славі назавжди, і все людство дивитиметься на шлях правоти. І після того, у дев'ятий тиждень, праведний суд буде відкритий усьому світові, b. І всі діла безбожних зникнуть з усієї землі, c. І світ буде записаний на знищення. І після цього, у десятий тиждень, у сьомій частині, буде великий вічний суд, у якому Він учинить помсту серед ангелів. І перше небо відійде і мине, і нове небо з'явиться, і всі сили небес дадуть семикратне світло. І після того буде багато тижнів без числа назавжди, і все буде в доброті і праведності, і гріх більше не буде згадуваний назавжди.

197

РОЗДІЛ XCIV

XCIV. 1-5. Напучення праведним. 1

І тепер я кажу вам, мої сини, любіть праведність і ходіть у ній; бо шляхи праведності гідні прийняття, але шляхи неправедності раптом будуть знищені і зникнуть. І деяким людям покоління шляхи насильства і смерті будуть відкриті, і вони триматимуться далеко від них, і не підуть за ними. І тепер я кажу вам, праведні: Не ходіть шляхами беззаконня, ані шляхами смерті, і не наближайтеся до них, щоб ви не були знищені. Але шукайте і обирайте для себе праведність і обране життя, і ходіть шляхами миру, і ви житимете і процвітатимете. І міцно тримайте мої слова в думках ваших сердець, і не дозволяйте їм стертися з ваших сердець; бо знайте, що грішники спокушатимуть людей, щоб зло поводитися з мудрістю, так що не знайдеться для неї місця, і жодна спокуса не зменшиться. XCIV. 6-11. Горе грішникам.

Горе тим, хто будує неправедність і гноблення, і кладе обман як основу; бо вони раптом будуть повалені, і вони не матимуть миру.

198

Горе тим, хто будує свої доми гріхом; бо від усіх їхніх основ вони будуть повалені, і від меча вони впадуть. [І ті, хто набуває золото і срібло в суді, раптом загинуть.] Горе вам, ви, багаті, бо ви довірилися вашому багатству, і від вашого багатства ви відійдете, бо ви не згадали Всевишнього в дні вашого багатства. Ви вчинили богохульство і неправедність, і стали готовими до дня вбивства, і дня темряви, і дня великого суду. Так я говорю і оголошую вам: Той, хто створив вас, повалить вас, і для вашого падіння не буде співчуття, і ваш Творець радітиме вашому знищенню. І ваші праведні в ті дні будуть докором грішникам і безбожним.

199

РОЗДІЛ XCV

XCV. Скорбота Еноха: нові горе грішникам. 1

О, якби мої очі були [хмарою] вод, щоб я міг плакати над вами, і проливати мої сльози, як хмару †з† вод: щоб так я міг відпочити від моєї скорботи серця! †Хто дозволив вам чинити докори і беззаконня? І так суд спіткає вас, грішники.† Не бійтеся грішників, ви, праведні; бо знову Ягве віддасть їх у ваші руки, щоб ви могли вчинити суд над ними за вашими бажаннями. Горе вам, хто проголошує анафеми, які не можуть бути скасовані: Зцілення тому буде далеке від вас через ваші гріхи. Горе вам, хто відплачує своєму ближньому злом; бо вам буде відплачено за вашими ділами. Горе вам, брехливі свідки, і тим, хто зважує несправедливість, бо раптом ви загинете. Горе вам, грішники, бо ви переслідуєте праведних; бо ви будете віддані і переслідувані через несправедливість, і тяжким буде її ярмо на вас.

200

РОЗДІЛ XCVI

XCVI. Підстави для надії праведних: горе нечестивим. 1

Будьте сповнені надії, ви, праведні; бо раптом грішники загинуть перед вами, і ви матимете панування над ними за вашими бажаннями. І в день скорботи грішників ваші діти піднімуться і встануть, як орли, і вище за шулік буде ваше гніздо, і ви підніметеся і ввійдете в ущелини землі, і в розколини скелі назавжди, як кролики перед неправедними, і сирени зітхатимуть через вас і плакатимуть.] Тому не бійтеся, ви, що страждали; бо зцілення буде вашою часткою, і яскраве світло освітить вас, і голос спокою ви почуєте з неба. Горе вам, ви, грішники, бо ваше багатство робить вас подібними до праведних, але ваші серця викривають вас як грішників, і цей факт буде свідченням проти вас на спомин про (ваші) злі діла. Горе вам, хто пожирає найкращу з пшениці, і п'є вино у великих чашах, і топче ницих своєю силою. Горе вам, хто п'є воду з кожного джерела, бо раптом ви будете спожити і зів'янете, бо ви покинули джерело життя. Горе вам, хто чинить неправедність, і обман, і богохульство: Це буде спомином проти вас на зло.

201

Горе вам, ви, могутні, хто силою гнобить праведних; бо день вашого знищення наближається. У ті дні багато добрих днів прийде до праведних — у день вашого суду.

202

РОЗДІЛ XCVII

XCVII. Лиха, що чекають на грішників і власників неправедного багатства. 1

Вірте, ви, праведні, що грішники стануть ганьбою, І загинуть у день неправедності. Нехай буде відомо вам (ви, грішники), що Всевишній пам’ятає про вашу загибель, І ангели неба радіють вашій загибелі. Що ви зробите, ви, грішники, І куди ви втечете того дня суду, Коли почуєте голос молитви праведних? Так, ви зазнаєте того самого, що й ті, Проти кого це слово буде свідченням: «Ви були спільниками грішників». І в ті дні молитва праведних досягне Ягве. І для вас настануть дні вашого суду, І всі слова вашої неправедності будуть прочитані вголос перед Великим Святим; І ваші обличчя будуть покриті ганьбою, І Він відкине кожну справу, що ґрунтується на неправедності. Горе вам, ви, грішники, що живете посеред океану і на суходолі, Чия пам’ять — зло проти вас. Горе вам, хто здобуває срібло і золото в неправедності й каже: «Ми збагатилися багатством і маємо маєтки, І придбали все, чого бажали.

203

І тепер зробімо те, що ми задумали: Бо ми зібрали срібло, 9[d] І багато землеробів у наших домах, 9[c] І наші житниці (вщерть) повні, як водою». Так, і як вода, ваша брехня спливе геть; Бо ваше багатство не встоїть, А швидко вознесеться від вас; Бо ви придбали все це в неправедності, І ви будете віддані великому прокляттю.

204

РОЗДІЛ XCVIII

XCVIII. Потурання собі грішників: гріх, породжений людиною: увесь гріх записаний на небі: горе грішникам. 1

І тепер я клянуся вам, мудрим і нерозумним, Бо ви матимете численні досвіди на землі. Бо ви, мужі, надягатимете більше прикрас, ніж жінка, І барвистих одеж більше, ніж дівчина: У царськості, і в величі, і у владі, І в сріблі, і в золоті, і в пурпурі, І в пишноті, і в їжі вони будуть вилиті, як вода. Тому їм бракуватиме вчення і мудрості, І вони загинуть через це разом зі своїми маєтками; І з усією своєю славою і своєю пишнотою, І в ганьбі, і в різанині, і у великій убогості, Їхні духи будуть вкинуті в піч вогню. Я поклявся вам, ви, грішники, як гора не стала рабом, І пагорб не стає служницею жінки, Так само гріх не був посланий на землю, Але людина сама створила його, І під велике прокляття впадуть ті, хто його чинить. І безплідність не була дана жінці, Але через діла її власних рук вона вмирає без дітей. Я поклявся вам, ви, грішники, Єшуа, Святим Великим, Що всі ваші злі діла відкриті на небесах, І що жодне з ваших діл гноблення не покрите й не приховане.

205

І не думайте у своєму дусі й не кажіть у своєму серці, що ви не знаєте і що ви не бачите, що кожен гріх щодня записується на небі перед Всевишнім. Відтепер ви знаєте, що все ваше гноблення, яким ви гнобите, записується щодня аж до дня вашого суду. Горе вам, ви, нерозумні, бо через вашу глупоту ви загинете; і ви переступаєте проти мудрих, і так добра доля не буде вашою часткою. І тепер знайте, що ви приготовані на день загибелі; тому не надійтеся жити, ви, грішники, але ви відійдете й помрете; бо ви не знаєте викупу; бо ви приготовані на день великого суду, на день скорботи і великої ганьби для ваших духів. Горе вам, ви, вперті серцем, що чините беззаконня і їсте кров: Звідки у вас добрі речі, щоб їсти й пити й насичуватися? Від усіх добрих речей, які Ягве, Всевишній, поклав у достатку на землі; тому ви не матимете миру. Горе вам, хто любить діла неправедності: чому ви надієтеся на добру долю для себе? Знайте, що ви будете віддані в руки праведних, і вони відітнуть вам шиї і вб’ють вас, і не матимуть милосердя до вас. Горе вам, хто радіє скорботі праведних; бо жодної могили не буде викопано для вас. Горе вам, хто зневажає слова праведних; бо ви не матимете надії на життя.

206

Горе вам, хто записує брехливі й безбожні слова; бо вони записують свою брехню, щоб люди могли чути їх і діяти безбожно супроти (свого) ближнього. Тому вони не матимуть миру, а помруть раптовою смертю.

207

РОЗДІЛ XCIX

XCIX. Горе, виголошені безбожним, переступникам закону: лиха доля грішників в останні дні: ще горе. 1

Горе вам, хто чинить безбожність, І славиться брехнею, і звеличує її: Ви загинете, і щасливого життя не буде у вас. Горе тим, хто спотворює слова праведності, І переступає вічний закон, І перетворює себе на те, чим вони не були [на грішників]: Вони будуть потоптані під ногами на землі. У ті дні приготуйтеся, ви, праведні, підносити свої молитви як пам’ять, І класти їх як свідчення перед ангелами, Щоб вони поклали гріх грішників на пам’ять перед Всевишнім. У ті дні народи будуть збурені, І родини народів повстануть у день загибелі. І в ті дні убогі вийдуть і понесуть своїх дітей, І вони покинуть їх, так що їхні діти загинуть через них: Так, вони покинуть своїх дітей (що ще) ссуть груди, і не повернуться до них, І не матимуть жалю до своїх улюблених. І знову я клянуся вам, ви, грішники, що гріх приготовлений на день безперервного кровопролиття. І ті, хто поклоняється камінню і вирізьбленим образам із золота й срібла й дерева ‹і каменю› і глини, і ті, хто поклоняється нечистим духам і демонам, і всякого роду

208

ідолам не за знанням, не дістануть жодної допомоги від них. 8

І вони стануть безбожними через глупоту своїх сердець, І їхні очі будуть осліплені через страх їхніх сердець, І через видіння у їхніх снах. Через це вони стануть безбожними й боязкими; Бо вони вчинили всю свою роботу в брехні, І поклонялися каменю: Тому вмить вони загинуть. Але в ті дні благословенні всі ті, хто приймає слова мудрості й розуміє їх, І дотримується шляхів Всевишнього, і ходить шляхом Його праведності, І не стає безбожним із безбожними; Бо вони будуть спасенні. Горе вам, хто поширює зло своїм ближнім; Бо ви будете вбиті в шеолі. Горе вам, хто робить оманливі й фальшиві міри, І (тим), хто спричиняє гіркоту на землі; Бо вони через це будуть цілком винищені. Горе вам, хто будує свої доми тяжкою працею інших, І всі їхні будівельні матеріали — цегла й каміння гріха; Я кажу вам, ви не матимете миру. Горе тим, хто відкидає міру й вічну спадщину своїх батьків, І чиї душі йдуть за ідолами; Бо вони не матимуть спочинку. Горе тим, хто чинить неправедність і допомагає гнобленню,

209

І вбиває своїх ближніх аж до дня великого суду. 16

Бо Він скине вашу славу, І наведе скорботу на ваші серця, І збудить Свій лютий гнів, І знищить вас усіх мечем; І всі святі й праведні згадають ваші гріхи.

210

РОЗДІЛ C

C. Грішники знищують один одного: суд над впалими ангелами: безпека праведних: ще горе грішникам. 1

І в ті дні в одному місці батьки разом зі своїми синами будуть уражені, І брати один з одним падатимуть у смерті, Аж поки потоки потечуть їхньою кров’ю. Бо чоловік не стримає своєї руки від убивства своїх синів і синів свого сина, І грішник не стримає своєї руки від свого шанованого брата: Від світанку до заходу сонця вони вбиватимуть один одного. І кінь ходитиме по груди в крові грішників, І колісниця буде занурена до своєї висоти. У ті дні ангели зійдуть у таємні місця, І зберуть докупи в одне місце всіх тих, хто звів гріх додолу, І Всевишній повстане того дня суду, Щоб учинити великий суд серед грішників. І над усіма праведними й святими Він призначить сторожів з-поміж святих ангелів, Щоб стерегти їх, як зіницю ока, Доки Він покладе край усякому беззаконню й усякому гріху, І хоч праведні сплять довгим сном, їм нема чого боятися. І (тоді) діти землі побачать мудрих у безпеці, І зрозуміють усі слова цієї книги, І визнають, що їхнє багатство не зможе спасти

211

їх у поваленні їхніх гріхів. 7

Горе вам, грішники, у день сильної туги, Ви, хто гнобить праведних і палить їх вогнем: Вам буде відплачено за вашими ділами. Горе вам, ви, вперті серцем, Що чатуєте, щоб замишляти беззаконня: Тому страх прийде на вас, І не буде нікого, хто допоміг би вам. Горе вам, ви, грішники, за слова ваших уст, І за діла ваших рук, що їх вчинила ваша безбожність, У палаючому полум’ї, що горить гірше за вогонь, ви горітимете. І тепер знайте, що в ангелів Він розпитає про ваші діла на небі, у сонця, і в місяця, і в зір щодо ваших гріхів, бо на землі ви чините суд над праведними. І Він покличе свідчити проти вас кожну хмару, і туман, і росу, і дощ; бо вони всі будуть стримані через вас від сходження на вас, і вони пам’ятатимуть ваші гріхи. І тепер давайте дари дощеві, щоб він не був стриманий від сходження на вас, ані росі, коли вона прийняла від вас золото й срібло, щоб могла зійти. Коли іній і сніг зі своєю холоднечею, і всі снігові бурі з усіма своїми лихами впадуть на вас, у ті дні ви не зможете встояти перед ними.

212

РОЗДІЛ CI

CI. Напучування до страху Ягве: уся природа боїться Його, але не грішники. 1

Спостерігайте небо, ви, діти неба, і кожну справу Всевишнього, і бійтеся Його, і не чиніть зла перед Ним. Якщо Він зачинить вікна неба й стримає дощ і росу від сходження на землю через вас, що ви тоді зробите? І якщо Він пошле Свій гнів на вас за ваші діла, ви не зможете благати Його; бо ви говорили горді й зухвалі слова проти Його праведності; тому ви не матимете миру. І чи не бачите ви моряків кораблів, як їхні кораблі гойдаються туди-сюди хвилями, і трясуться вітрами, і перебувають у тяжкій біді? І тому вони бояться, бо всі їхні добрі маєтки йдуть із ними по морю, і вони мають злі передчуття в серці, що море поглине їх і вони загинуть у ньому. Чи не все море, і всі його води, і всі його рухи — справа Всевишнього, і чи не встановив Він меж його діянням, і не замкнув його звідусіль піском? І на Його докір воно боїться й висихає, і вся його риба вмирає, і все, що в ньому; але ви, грішники, що на землі, не боїтеся Його. Чи не Він створив небо й землю, і все, що в них? Хто дав розуміння й мудрість усьому, що рухається на землі й у морі? Чи не бояться моряки кораблів моря? А грішники не бояться Всевишнього. 213

РОЗДІЛ CII

CII. Жахіття дня суду: лихі долі праведних на землі. 1

У ті дні, коли Він навів на вас тяжкий вогонь, Куди ви втечете і де знайдете визволення? І коли Він випустить Своє слово проти вас, Чи не злякаєтеся ви й не боятиметеся? І всі світила будуть налякані великим страхом, І вся земля буде налякана, і тремтітиме, і буде стривожена. І всі †ангели виконають свої накази† І намагатимуться сховатися від присутності Великої Слави, І діти землі тремтітимуть і трястимуться; І ви, грішники, будете прокляті навіки, І ви не матимете миру. Не бійтеся, ви, душі праведних, І будьте сповнені надії, ви, що померли в праведності. І не сумуйте, якщо ваша душа зійшла в шеол у горі, І що у вашому житті ваше тіло не зазнало того, що відповідало б вашій доброті, Але чекайте дня суду над грішниками, І дня прокляття й кари. І все ж, коли ви вмираєте, грішники говорять над вами: «Як ми вмираємо, так вмирають праведні, І яку користь вони мають за свої діла? Ось, так само, як ми, так і вони вмирають у горі й темряві, І що вони мають більше за нас? Відтепер ми рівні.

214

І що вони дістануть і що вони побачать навіки? Ось, вони теж померли, І відтепер навіки вони не побачать світла». Я кажу вам, ви, грішники, ви вдоволені тим, що їсте й п’єте, і грабуєте, і грішите, і роздягаєте людей догола, і здобуваєте багатство, і бачите добрі дні. Чи бачили ви праведних, який у них кінець, що жодного насильства не знайдено в них аж до їхньої смерті? «Все ж вони загинули й стали, наче їх не було, і їхні духи зійшли в шеол у скорботі».

215

РОЗДІЛ CIII

CIII. Різні долі праведних і грішників: нові заперечення грішників. 1

Тепер же я клянуся вам, праведні, славою Великого, і Шанованого, і Могутнього у владі, і Його величчю я клянуся вам: Я знаю таємницю І прочитав небесні таблиці, І бачив святі книги, І знайшов написане в них і вписане щодо них: Що вся доброта, і радість, і слава приготовані для них, І записані для духів тих, хто помер у праведності, І що численне добро буде дане вам у відплату за ваші труди, І що ваша доля значно перевищує долю живих. І духи вас, хто помер у праведності, житимуть і радітимуть, І їхні духи не загинуть, ані їхня пам’ять перед обличчям Великого Аж до всіх поколінь світу; тому більше не бійтеся їхньої зневаги. Горе вам, ви, грішники, коли ви помрете, Якщо ви помрете в багатстві своїх гріхів; І ті, хто подібний до вас, кажуть про вас: «Благословенні грішники: вони бачили всі свої дні. І тепер вони померли в достатку й у багатстві, І не бачили скорботи ані вбивства у своєму житті; І вони померли в честі,

216

І суд не був виконаний над ними за їхнього життя». 7

Знайте, що їхні душі будуть змушені зійти в шеол, І вони будуть нещасні у своїй великій скорботі. І в темряву, і в кайдани, і в палаюче полум’я, де є тяжкий суд, увійдуть ваші духи; І великий суд буде для всіх поколінь світу. Горе вам, бо ви не матимете миру. Не кажіть щодо праведних і добрих, хто живе: «У наші тяжкі дні ми тяжко трудилися й зазнали всякої біди, І зустріли багато зла й були винищені, І нас стало мало, і наш дух малий. І ми були знищені й не знайшли нікого, хто допоміг би нам хоч словом: Ми були закатовані [і знищені] і не надіялися бачити життя день у день. Ми надіялися бути головою, а стали хвостом: Ми тяжко трудилися й не мали вдоволення у своїй праці; І ми стали їжею грішників і неправедних, І вони поклали своє ярмо тяжко на нас. Вони мали владу над нами, ті, хто ненавидів нас †і бив нас; І перед тими, хто ненавидів нас†, ми схилили свої шиї, Але вони не пожаліли нас. Ми бажали втекти від них, щоб утекти й бути в спокої, Але не знайшли місця, куди ми могли б утекти й бути в безпеці від них. 217

І ми скаржилися володарям у нашій скорботі, І кричали проти тих, хто пожирав нас; Але вони не звернули уваги на наші крики, І не хотіли слухати наш голос. І вони допомагали тим, хто грабував нас і пожирав нас і тим, хто робив нас нечисленними; і вони приховували своє гноблення, і вони не зняли з нас ярма тих, хто пожирав нас і розсіяв нас і вбивав нас, і вони приховали своє вбивство, і не пам’ятали, що вони підняли свої руки проти нас».

218

РОЗДІЛ CIV

CIV. Запевнення, дані праведним: напучування грішникам і фальсифікаторам слів праведності. 1

Я клянуся вам, що на небі ангели пам’ятають вас на добро перед славою Великого: і ваші імена записані перед славою Великого. Будьте сповнені надії; бо раніше вас ганьбили через лихо й скорботу; але тепер ви сяятимете, як світила неба, ви сяятимете, і вас буде видно, і брами неба будуть відчинені для вас. І у вашому крику кличте про суд, і він з’явиться вам; бо вся ваша скорбота буде відвідана на володарях і на всіх, хто допомагав тим, хто грабував вас. Будьте сповнені надії й не відкидайте своєї надії; бо ви матимете велику радість, як ангели неба. Що ви будете змушені робити? Вам не доведеться ховатися в день великого суду, і вас не знайдуть як грішників, і вічний суд буде далеко від вас на всі покоління світу. І тепер не бійтеся, ви, праведні, коли бачите грішників, як вони міцніють і процвітають на своїх шляхах: не будьте їхніми спільниками, але тримайтеся подалі від їхнього насильства; бо ви станете спільниками воїнств неба. І хоча ви, грішники, кажете: «Всі наші гріхи не будуть розшукані й записані», все ж вони записуватимуть усі ваші гріхи щодня. І тепер я показую вам, що світло й темрява, день і ніч бачать усі ваші гріхи. Не будьте безбожними у своїх серцях, і не брешіть, і не перекручуйте слів праведності, і не звинувачуйте в брехні 219

слова Єшуа, Святого Великого, і не зважайте на своїх ідолів; бо вся ваша брехня і вся ваша безбожність виходять не в праведність, а у великий гріх. 10

І тепер я знаю цю таємницю, що грішники перекручуватимуть і спотворюватимуть слова праведності багатьма способами, і говоритимуть злі слова, і брехатимуть, і чинитимуть великі обмани, і писатимуть книги про свої слова. Але коли вони запишуть правдиво всі мої слова своїми мовами й не змінять і не зменшать нічого з моїх слів, а запишуть їх усі правдиво — все, що я спершу засвідчив про них. Тоді я знаю іншу таємницю, що книги будуть дані праведним і мудрим, щоб стати причиною радості й праведності й великої мудрості. І їм будуть дані книги, і вони повірять у них і радітимуть ними, і тоді всі праведні, хто навчився з них усіх шляхів праведності, дістануть відплату».

220

РОЗДІЛ CV

CV. Ягве і Месія житимуть із людиною. 1

У ті дні Ягве звелів (їм) покликати й засвідчити дітям землі про їхню мудрість: Покажіть (її) їм; бо ви — їхні провідники й відплата по всій землі. Бо Я і Мій Син будемо поєднані з ними навіки на шляхах праведності в їхньому житті; і ви матимете мир: радійте, ви, діти праведності. Нехай так буде.

221

КНИГА ЕНОХА

ФРАГМЕНТ КНИГИ НОЯ. (CVI-CVII.)

222

РОЗДІЛ CVI

І через кілька днів мій син Матусаїл узяв дружину для свого сина Ламеха, і вона зачала від нього й породила сина. І його тіло було біле, як сніг, і червоне, як цвітіння троянди, і волосся його голови †і його довгі кучері були білі, як вовна, і його очі прекрасні†. І коли він відкрив очі, він освітив увесь дім, як сонце, і весь дім був дуже світлий. І тоді він піднявся в руках повитухи, відкрив свої уста й †розмовляв із† Ягве праведності. І його батько Ламех злякався його й утік, і прийшов до свого батька Матусаїла. І він сказав йому: «Я породив дивного сина, відмінного від людини й несхожого на неї, і подібного до синів Ягве неба; і його природа інша, і він не такий, як ми, і його очі — як промені сонця, і його обличчя славне. І мені здається, що він походить не від мене, а від ангелів, і я боюся, що в його дні може статися чудо на землі. І тепер, мій батьку, я тут, щоб просити тебе й благати тебе, щоб ти пішов до Еноха, нашого батька, і дізнався від нього правду, бо його житло — серед ангелів». І коли Матусаїл почув слова свого сина, він прийшов до мене на краї землі; бо він чув, що я там, і він крикнув уголос, і я почув його голос і прийшов до нього. І я сказав йому: «Ось я, мій сину, чому ти прийшов до мене?»

223

І він відповів і сказав: «Через велику причину тривоги я прийшов до тебе, і через тривожне видіння я наблизився. І тепер, мій батьку, вислухай мене: у Ламеха, мого сина, народився син, подібного до якого немає, і його природа не така, як природа людини, і колір його тіла біліший за сніг і червоніший за цвіт троянди, і волосся його голови біліше за білу вовну, і його очі — як промені сонця, і він відкрив очі й тоді освітив увесь дім. І він піднявся в руках повитухи, і відкрив свої уста, і благословив Ягве неба. І його батько Ламех злякався й утік до мене, і не повірив, що він походить від нього, а що він — на подобу ангелів неба; і ось я прийшов до тебе, щоб ти відкрив мені правду». І я, Енох, відповів і сказав йому: «Ягве вчинить нову річ на землі, і це я вже бачив у видінні, і відкриваю тобі, що в поколінні мого батька Яреда деякі з ангелів неба переступили слово Ягве. І ось вони чинять гріх і переступають закон, і поєдналися з жінками й чинять гріх із ними, і одружилися з деякими з них, і породили від них дітей. І вони породять на землі велетнів не за духом, а за плоттю, і буде велика кара на землі, і земля буде очищена від усякої нечистоти. Так, прийде велика загибель на всю землю, і буде потоп і велика загибель протягом одного року. 224

І цей син, що народився тобі, буде залишений на землі, і його троє дітей будуть спасенні з ним: коли все людство, що на землі, помре, [він і його сини будуть спасенні]. І тепер відкрий своєму синові Ламехові, що той, хто народився, воістину його син, і назви його ім’я Ной; бо він буде залишений тобі, і він та його сини будуть спасенні від загибелі, що прийде на землю через увесь гріх і всю неправедність, які будуть довершеними на землі в його дні. І після того буде ще більше неправедності, ніж та, що була спершу довершена на землі; бо я знаю таємниці святих; бо Він, Ягве, показав мені й повідомив мене, і я прочитав (їх) на небесних таблицях.

225

РОЗДІЛ CVII

І я побачив написане на них, що покоління за поколінням переступатиме, аж поки не повстане покоління праведності, і переступ буде знищений, і гріх мине від землі, і всякого роду добро прийде на неї. І тепер, мій сину, іди й відкрий своєму синові Ламехові, що цей син, який народився, воістину його син, і що (це) не брехня». І коли Матусаїл почув слова свого батька Еноха — бо він показав йому все потаємно — він повернувся й показав (їх) йому й назвав ім’я того сина Ной; бо він утішить землю після всієї загибелі.

226

РОЗДІЛ CVIII

CVIII. ДОДАТОК ДО КНИГИ ЕНОХА. 1

Інша книга, яку Енох написав для свого сина Матусаїла і для тих, хто прийде після нього й дотримуватиметься закону в останні дні. Ви, хто вчинив добро, чекайте тих днів, аж поки не буде покладено край тим, хто чинить зло, і край могутності переступників. І чекайте справді, аж поки гріх мине, бо їхні імена будуть стерті з книги життя і зі святих книг, і їхнє насіння буде знищене навіки, і їхні духи будуть убиті, і вони кричатимуть і голоситимуть у місці, що є хаотичною пустелею, і у вогні вони горітимуть; бо там немає землі. І я бачив там щось наче невидиму хмару; бо через її глибину я не міг †заглянути за неї†, і я бачив полум’я вогню, що яскраво палало, і речі, наче сяйні гори, що кружляли й металися туди-сюди. І я запитав одного зі святих ангелів, що був зі мною, і сказав йому: «Що це за сяйна річ? бо це не небо, а лише полум’я палаючого вогню, і голос плачу, і крику, і голосіння, і сильного болю». І він сказав мені: «Це місце, яке ти бачиш, — сюди вкидають духів грішників і богохульників, і тих, хто чинить беззаконня, і тих, хто спотворює все, що Ягве сказав через уста пророків, — (саме) ті речі, що мають бути. Бо деякі з них записані й вписані вгорі на небі, щоб ангели могли читати їх і знати те, що спіткає грішників, і духів

227

смиренних, і тих, хто гнобив свої тіла й дістав відплату від Ягве; і тих, кого ганьбили злі люди: 8

Хто любить Ягве і не любив ані золота, ані срібла, ані жодної з добрих речей, що є у світі, а віддав свої тіла на муки. Хто, відколи вони постали, не прагнув земної їжі, а вважав усе за минущий подих і жив відповідно, і Ягве багато випробовував їх, і їхні духи були знайдені чистими, щоб вони могли благословляти Його ім’я. І всі благословення, призначені для них, я переповів у книгах. І Він призначив їм їхню відплату, бо вони були знайдені такими, що любили небо більше, ніж своє життя у світі, і хоч їх топтали під ногами злі люди, і вони зазнавали наруги й ганьблення від них і були ганьблені, все ж вони благословили Мене. І тепер Я покличу духів добрих, хто належить до покоління світла, і Я перетворю тих, хто народився в темряві, хто в плоті не дістав відплати такою честю, якої заслуговувала їхня вірність. І Я виведу в сяйному світлі тих, хто любив Моє святе ім’я, і Я посаджу кожного на престол його честі. І вони будуть сяйні на часи без числа; бо праведність — суд Ягве; бо вірним Він дасть вірність у житлі праведних шляхів. І вони побачать тих, хто народився в темряві, ведених у темряву, тоді як праведні будуть сяйні. І грішники кричатимуть уголос і бачитимуть їх сяйними, і вони справді підуть туди, де дні й 228

пори приписані для них». Надруковано у Великій Британії компанією Richard Clay and Company, Ltd., Бангей, Суффолк.

229

Перевірка запису текстової цілісності й змін

Результат

Статус

Розділи

108

ПРОЙДЕНО - від I до CVIII присутні

Числові вказівники віршів

1,062

ПРОЙДЕНО - усі безпосередньо піддаються локалізації

Записи підрозділів, позначені літерами

ПРОЙДЕНО - порядок джерела збережено

Паралельні читання джерела

ПРОЙДЕНО - збережено й ідентифіковано

Примітки редактора джерела

ПРОЙДЕНО - збережено окремо

Змінені місця

199

ПРОЙДЕНО - переглянуто й зареєстровано

Залишкові жетони читального тексту Бог/Господь/Елогім/Jesu s/Месія

ПРОЙДЕНО - матерія історії джерела окрема

Керівна політика змін Текстова цілісність переважає над автоматизацією. Рішення щодо священного імені й титулів є контекстуальними, а не механічними. Читання джерела 1917 року збережене в даних про зміни, а недоторкані файли джерела залишаються збереженими окремо. Мовець, адресат, референт, хронологія, текстовий статус і формулювання джерела контролюють кожне відредаговане передання. Точний титул Святий Великий ідентифікується як Єшуа, Святий Великий, згідно з оголошеною конвенцією користувача. Подібні, але не тотожні титули, включно зі Святий і Великий, не перетворюються механічно. Син Людський, Обраний, Месія, Глава Днів і Всевишній залишаються власними титулами джерела. Лише уособлене Слово в LXVII:1 ідентифікується як Єшуа. Звичайні вживання слова, божественної мови, людської мови й написаних слів залишаються лексичними вживаннями й не перетворюються на особисте ім’я.

230

Текстові символи Чарльза, лакуни, паралельні читання, поділені розділи, незвичний порядок віршів та історична дикція збережені, а не реконструйовані чи гармонізовані.

Підсумок змін Ідентифікація Святого Великого: 4 записані місця Ягве: 196 записаних місць уособлене Слово: 1 записане місце

Повний реєстр місць священного імені I: I:2, I:4, I:8 II: II:2 V: V:2, V:4 VI: VI:heading IX: IX:4 X: X:4, X:9, X:11 XII: XII:3 XIII: XIII:4 XIV: XIV:1, XIV:24 XVIII: XVIII:8, XVIII:15 XX: XX:8 XXI: XXI:6 XXII: XXII:14, XXII:14-parallel XXV: XXV:3, XXV:5, XXV:7 XXVII: XXVII:2, XXVII:3, XXVII:3-parallel, XXVII:5 XXXVI: XXXVI:4 XXXVII: XXXVII:2, XXXVII:4 XXXVIII: XXXVIII:2, XXXVIII:4, XXXVIII:6 XXXIX: XXXIX:2, XXXIX:7a, XXXIX:7b, XXXIX:8, XXXIX:9, XXXIX:12, XXXIX:13 XL: XL:1, XL:2, XL:3, XL:4, XL:5, XL:6, XL:7, XL:10 XLI: XLI:2, XLI:6, XLI:7, XLI:8 XLIII: XLIII:4 XLV: XLV:1, XLV:2 XLVI: XLVI:3, XLVI:6, XLVI:7, XLVI:8 XLVII: XLVII:1, XLVII:2, XLVII:4 XLVIII: XLVIII:2, XLVIII:3, XLVIII:5, XLVIII:7, XLVIII:10 XLIX: XLIX:2, XLIX:4 L: L:2, L:3, L:5 LI: LI:3 LII: LII:5, LII:9 LIII: LIII:2, LIII:6 LIV: LIV:5, LIV:6, LIV:7 LV: LV:3, LV:4 LVII: LVII:3

231

LVIII: LVIII:4, LVIII:6 LIX: LIX:1, LIX:2 LX: LX:6, LX:5-parallel, LX:8, LX:24 LXI: LXI:heading, LXI:3, LXI:5, LXI:8, LXI:9, LXI:10, LXI:11, LXI:13 LXII: LXII:1, LXII:2, LXII:10, LXII:12, LXII:14, LXII:16 LXIII: LXIII:1, LXIII:2, LXIII:4, LXIII:7, LXIII:8, LXIII:12 LXV: LXV:6, LXV:9, LXV:11 LXVI: LXVI:2 LXVII: LXVII:heading, LXVII:1, LXVII:3, LXVII:8, LXVII:9, LXVII:10 LXVIII: LXVIII:4 LXIX: LXIX:4, LXIX:5, LXIX:24, LXIX:29 LXX: LXX:1 LXXI: LXXI:1, LXXI:2, LXXI:17 LXXII: LXXII:36 LXXV: LXXV:3 LXXXI: LXXXI:3, LXXXI:5, LXXXI:10 LXXXII: LXXXII:7 LXXXIII: LXXXIII:2, LXXXIII:8, LXXXIII:11 LXXXIV: LXXXIV:1, LXXXIV:2, LXXXIV:5, LXXXIV:6 LXXXIX: LXXXIX:14, LXXXIX:15, LXXXIX:16, LXXXIX:18, LXXXIX:20, LXXXIX:22, LXXXIX:24, LXXXIX:26, LXXXIX:28, LXXXIX:29, LXXXIX:30, LXXXIX:31, LXXXIX:33, LXXXIX:36, LXXXIX:42, LXXXIX:45, LXXXIX:50, LXXXIX:51, LXXXIX:52, LXXXIX:54, LXXXIX:57, LXXXIX:70, LXXXIX:71, LXXXIX:75, LXXXIX:76 XC: XC:14, XC:15, XC:17, XC:18, XC:20, XC:21, XC:29, XC:33, XC:34, XC:38, XC:40 XCI: XCI:7 XCV: XCV:3 XCVII: XCVII:5 XCVIII: XCVIII:6, XCVIII:11 CI: CI:heading CIV: CIV:9 CV: CV:heading, CV:1 CVI: CVI:3, CVI:5, CVI:11, CVI:13, CVI:19 CVIII: CVIII:6, CVIII:7, CVIII:8, CVIII:9, CVIII:13

Запис контекстуальної ідентифікації XIV:1 - Джерело: Книга слів праведності й догани вічним Стражам відповідно до наказу Святого Великого в тому видінні. | Відредаговано: Книга слів праведності й догани вічним Стражам відповідно до наказу Єшуа, Святого Великого в тому видінні. XXV:3 - Джерело: І він відповів, кажучи: «Ця висока гора 〚яку ти бачив〛, чия вершина — як престол Бога, — це Його престол, де Святий Великий, Господь Слави, Вічний Цар сидітиме, коли Він зійде, щоб відвідати землю з добром. | Відредаговано: І він відповів, кажучи: «Ця висока гора 〚яку ти бачив〛, чия вершина — як престол Ягве, — це

232

Його престол, де Єшуа, Святий Великий, Ягве Слави, Вічний Цар сидітиме, коли Він зійде, щоб відвідати землю з добром. LXVII:1 - Джерело: І в ті дні слово Бога прийшло до мене, і Він сказав мені: «Ноє, твоя доля постала переді Мною, доля без вини, доля любові й праведності. | Відредаговано: І в ті дні Єшуа, Слово Ягве, прийшов до мене, і Він сказав мені: «Ноє, твоя доля постала переді Мною, доля без вини, доля любові й праведності. XCVIII:6 - Джерело: Я поклявся вам, ви, грішники, Святим Великим, Що всі ваші злі діла відкриті на небесах, І що жодне з ваших діл гноблення не покрите й не приховане. | Відредаговано: Я поклявся вам, ви, грішники, Єшуа, Святим Великим, Що всі ваші злі діла відкриті на небесах, І що жодне з ваших діл гноблення не покрите й не приховане. CIV:9 - Джерело: Не будьте безбожними у своїх серцях, і не брешіть, і не перекручуйте слів праведності, і не звинувачуйте в брехні слова Святого Великого, і не зважайте на своїх ідолів; бо вся ваша брехня і вся ваша безбожність виходять не в праведність, а у великий гріх. | Відредаговано: Не будьте безбожними у своїх серцях, і не брешіть, і не перекручуйте слів праведності, і не звинувачуйте в брехні слова Єшуа, Святого Великого, і не зважайте на своїх ідолів; бо вся ваша брехня і вся ваша безбожність виходять не в праведність, а у великий гріх.

Запис про джерело й виробництво Основна пронумерована база: Р. Г. Чарльз, перекл., Книга Еноха (1 Енох), зі вступом В. О. Е. Естерлі (Лондон: Товариство сприяння християнському знанню, 1917). Робоча транскрипція: електронна книга Project Gutenberg 77935, випущена 14 лютого 2026 року; HTML джерела, звичайний текст та EPUB збережені разом із редакційним проєктом. Порівнювач зображень сторінок: скан Internet Archive видання SPCK 1917 року, 155 сторінок; збережений разом із редакційним проєктом. Межа обсягу: лише 1 Енох. Книга Велетнів, 2 Енох, 3 Енох, Буття, Ювілеї та пізніший виклад не зливаються в цей том. Територіальні права: перед комерційним випуском потрібна перевірка видавцем. Вихідні дані й ISBN: має призначити видавець. Остаточна друкарська проба: потрібна після того, як будуть надані специфікації палітурки, паперу, щільності фарби та PDF/X.

CV:2 — виправлення Святого Імені зі збереженням джерела (v02). Джерело завершується словом «Амінь». Відредагований читальний шар завершується «Нехай так буде», щоб відповідати правилу колекції про заборонений термін, зберігаючи при цьому вираз джерела

233

у цьому записі про зміни. Жодного мовця, референта, вчення, межі вірша чи навколишнього формулювання не було змінено. Примітка про порівняння з джерелом (v02). Текст Р. Г. Чарльза 1917 року незалежно підтверджує, що CV:2 завершується терміном джерела, а LXVII:1 читається «слово Бога прийшло до мене, і Він сказав мені». Ці форми джерела залишаються задокументованими окремо від відредагованого шару Святого Імені.

234