Заповіт Авраама

Версія 1 — Довша рецензія

Заповіт Авраама Переклад В. А. Крейгі, з «Отців до Нікейського собору», т. 9. За редакцією Аллана Мензіса. (Буффало, Нью-Йорк: Christian Literature Publishing Co., 1896.)

Версія 1 1. Авраам прожив міру свого життя, дев’ятсот дев’яносто п’ять років, і, проживши всі роки свого життя в тиші, лагідності й праведності, праведний був надзвичайно гостинний; бо, напнувши свій намет на роздоріжжях при дубі Мамре, він приймав кожного, і багатого й бідного, царів і правителів, скалічених і безпомічних, друзів і чужинців, сусідів і подорожніх, усіх однаково побожний, святий, праведний і гостинний Авраам приймав; усіх — на нього, однак, прийшла спільна, невблаганна, гірка доля смерті й непевний кінець життя. Тому Ягве Ягве, скликавши свого архангела Михаїла, сказав йому: Зійди, начальнику Михаїле, до Авраама й говори йому про його смерть, щоб він міг упорядкувати свої справи, бо Я благословив його, як зірки небесні, і як пісок при березі моря, і він перебуває в достатку довгого життя й багатьох володінь, і стає надзвичайно багатим. Понад усіх людей, крім того, він праведний у всякій доброті, гостинний і люблячий до кінця свого життя; але йди, архангеле Михаїле, до Авраама, мого улюбленого друга, і сповісти йому його смерть і запевни його так: Ти в цей час відійдеш із цього марного світу, і залишиш тіло, і підеш до свого Ягве серед добрих.

2. І начальник вирушив з-перед лиця Ягве й пішов униз до Авраама до дуба Мамре, і знайшов праведного Авраама в полі поблизу, що сидів біля ярм волів для оранки, разом із синами Масека й іншими слугами, числом дванадцять. І ось начальник прийшов до нього, і Авраам, бачачи начальника Михаїла, що приходив здалеку, подібного до дуже вродливого воїна, встав і зустрів його, як був його звичай, зустрічаючи й приймаючи всіх чужинців. І начальник привітав його й сказав: Вітай, найшанованіший батьку, праведна душе, обрана Ягве, правдивий сину небесного. Авраам сказав начальникові: Вітай, найшанованіший воїне, яскравий, як сонце, і найвродливіший понад усіх синів людських; ласкаво просимо; тому я благаю твоєї присутності, скажи мені, звідки прийшла молодість твого віку; навчи мене, твого благальника, звідки і з якого війська і з якої подорожі твоя краса прийшла сюди. Начальник сказав: Я, о праведний Аврааме, приходжу з великого міста. Мене послав великий цар зайняти місце доброго друга його, бо цар покликав його. І Авраам сказав: Прийди, мій пане, йди зі мною аж до мого поля. Начальник сказав: Я йду; і, йдучи в поле оранки, вони сіли біля товариства. І Авраам сказав своїм слугам, синам Масека: Ідіть до табуна коней і приведіть двох коней, тихих, і лагідних, і слухняних, щоб я і цей чужинець могли сидіти на них. Але начальник сказав: Ні, мій пане, Аврааме, нехай вони не приводять коней, бо я утримуюся від того, щоб коли-небудь сидіти на будь-якій чотириногій тварині. Чи не багатий мій цар багатьма товарами, маючи владу і над людьми, і над усіма видами худоби? Але я утримуюся від того, щоб коли-небудь сидіти на будь-якій чотириногій тварині. Ходімо отже, о праведна душе, йдучи легко, доки ми не досягнемо твого дому. І Авраам сказав: Амінь, нехай так буде.

3. І коли вони йшли з поля до його дому, біля того шляху стояло кипарисове дерево, і за наказом Ягве дерево закричало людським голосом, кажучи: Святий, святий, святий є Ягве Ягве, що називає себе для тих, хто любить його; але Авраам сховав таємницю, думаючи, що начальник не чув голосу дерева. І, підходячи до дому, вони сіли у дворі, і Ісаак, бачачи обличчя ангела, сказав Сарі, своїй матері: Моя пані-мати, ось чоловік, що сидить із моїм батьком Авраамом, не є сином роду тих, хто живе на землі. І Ісаак побіг, і привітав його, і впав до ніг Безтілесного, і Безтілесний благословив його й сказав: Ягве Ягве дасть тобі свою обіцянку, що він дав твоєму батькові Авраамові й його насінню, і також дасть тобі дорогоцінну молитву твого батька й твоєї матері. Авраам сказав Ісаакові, своєму синові: Мій сину Ісааку, набери води з криниці й принеси її мені в посудині, щоб ми могли помити ноги цьому чужинцеві, бо він утомлений, прийшовши до нас із далекої подорожі. І Ісаак побіг до криниці й набрав води в посудину, і приніс її їм, і Авраам підійшов і помив ноги начальника Михаїла, і серце Авраама зворушилося, і він плакав над чужинцем. І Ісаак, бачачи, як вони плачуть, також плакав, і начальник, начальник упав на посудину у воду миски й став дорогоцінним камінням. І Авраам, бачачи чудо й бувши здивований, узяв каміння таємно й сховав таємницю, тримаючи її при собі у своєму серці.

4. І Авраам сказав Ісаакові, своєму синові: Іди, мій улюблений сину, до внутрішньої кімнати дому й прикрась її. Розстели для нас там два ложа, одне для мене й одне для цього чоловіка, що гостює в нас сьогодні. Приготуй для нас там сидіння й свічник і стіл із достатком усякої доброї речі. Прикрась кімнату, мій сину, і розстели під нами льон і пурпур і тонкий льон. Пали там усяке дорогоцінне й відмінне кадило, і принеси солодко пахучі рослини з саду й наповни ними наш дім. Запали сім ламп, повних оливи, щоб ми могли радіти, бо цей чоловік, що є нашим гостем сьогодні, славніший за царів чи правителів, і його вигляд перевершує всіх синів людських. І Ісаак приготував усі речі добре, і Авраам, узявши архангела Михаїла, увійшов до кімнати, і вони обидва сіли на ложа, і між ними він поставив стіл із достатком усякої доброї речі. Тоді начальник встав і вийшов, ніби через потребу свого живота випустити воду, і піднявся на небо в миг ока, і став перед Ягве, і сказав йому: Ягве й Пане, нехай твоя сила знає, що я не здатний нагадати тому праведному чоловікові про його смерть, бо я не бачив на землі чоловіка, подібного до нього, жалісливого, гостинного, праведного, правдивого, побожного, що утримується від усякого злого діла. І тепер знай, Ягве, що я не можу нагадати йому про його смерть. І Ягве сказав: Зійди, начальнику Михаїле, до мого друга Авраама й роби все, що він скаже тобі, і їж із ним усе, що він їсть. І Я пошлю мого Святого Духа на його сина Ісаака, і вкладу спогад про його смерть у серце Ісаака, щоб навіть він уві сні міг побачити смерть свого батька, і Ісаак розповість сон, і ти витлумачиш його, і він сам знатиме свій кінець. І начальник сказав: Ягве, усі небесні духи безтілесні й ані їдять, ані п’ють, а цей чоловік поставив переді мною стіл із достатком усіх добрих речей земних і тлінних. Тепер, Ягве, що я маю робити? Як я уникну його, сидячи за одним столом із ним? Ягве сказав: Зійди до нього й не турбуйся про це, бо коли ти сядеш із ним, Я пошлю на тебе пожираючого духа, і він споживе з твоїх рук і через твої уста все, що на столі. Радійте разом із ним у всьому, лише ти добре витлумачиш речі видіння, щоб Авраам міг знати косу смерті й непевний кінець життя, і міг розпорядитися всім своїм майном, бо Я благословив його понад пісок моря й як зірки небесні.

5. Тоді начальник зійшов до дому Авраама й сів із ним за стіл, а Ісаак прислуговував їм. І коли вечеря скінчилася, Авраам помолився за своїм звичаєм, і начальник молився разом із ним, і кожен ліг спати на своє ложе. І Ісаак сказав своєму батькові: Батьку, я теж хотів би спати з тобою в цій кімнаті, щоб і я міг чути твою розмову, бо я люблю слухати досконалість бесіди цього доброчесного чоловіка. Авраам сказав: Ні, мій

================================================================ ДРУКОВАНЕ ДЖЕРЕЛО СТОРІНКА 520 [Заповіт Авраама, продовження] ================================================================

[5, завершення] сину, але йди до своєї кімнати й спи на своєму ложі, щоб ми не обтяжували цього чоловіка. Тоді Ісаак, прийнявши від них молитву й благословивши їх, пішов до своєї кімнати й ліг на своє ложе. Але Ягве вклав думку про смерть у серце Ісаака, немов уві сні, і близько третьої години ночі Ісаак прокинувся, підвівся зі свого ложа й прибіг до кімнати, де спав його батько разом з архангелом. Тож Ісаак, дійшовши до дверей, закричав, кажучи: Батьку мій Аврааме, встань і швидко відчини мені, щоб я міг увійти, повиснути тобі на шиї й обійняти тебе, перш ніж тебе заберуть від мене. Тож Авраам устав і відчинив йому, й Ісаак увійшов, повис йому на шиї й почав голосно плакати. Тоді Авраам, зворушений серцем, теж голосно заплакав, а начальник, бачачи, як вони плачуть, заплакав і сам. Сара, бувши у своїй кімнаті, почула їхній плач, прибігла до них і знайшла їх в обіймах і в сльозах. І Сара сказала крізь сльози: Пане мій Аврааме, що це таке, що ти плачеш? Скажи мені, пане мій, чи цей брат, якого ми приймали сьогодні, приніс тобі звістку про Лота, сина твого брата, що він помер? Чи через це ти так сумуєш? Начальник відповів і сказав їй: Ні, сестро моя Саро, не так, як ти кажеш, але твій син Ісаак, гадаю, побачив сон і прийшов до нас у сльозах, а ми, побачивши його, зворушилися серцем і заплакали.

6. Тоді Сара, почувши досконалість бесіди начальника, відразу пізнала, що це ангел Ягве говорить. Тож Сара дала знак Авраамові вийти до дверей і сказала йому: Пане мій Аврааме, чи знаєш ти, хто цей чоловік? Авраам сказав: Не знаю. Сара сказала: Ти знаєш, пане мій, трьох чоловіків з неба, яких ми приймали у своєму наметі біля дуба Мамре, коли ти заколов бездоганне козеня й поставив перед ними стіл. Після того як м’ясо було з’їдене, козеня знову встало й ссало свою матір з великою радістю. Чи не знаєш ти, пане мій Аврааме, що за обітницею вони дали нам Ісаака як плід утроби? З тих трьох святих чоловіків цей є один. Авраам сказав: О Саро, у цьому ти говориш правду. Слава й хвала від нашого Ягве і Отця. Бо пізно ввечері, коли я мив йому ноги в мисці, я сказав у своєму серці: Це ноги одного з тих трьох чоловіків, яких я тоді мив; і його сльози, що впали тоді в миску, стали дорогоцінним камінням. І, витрусивши їх зі свого подолу, він дав їх Сарі, кажучи: Якщо не віриш мені, поглянь тепер на це. І Сара, прийнявши їх, вклонилася, привітала й сказала: Слава Ягве, що показує нам дивовижні речі. А тепер знай, пане мій Аврааме, що серед нас є одкровення якоїсь речі, чи злої, чи доброї!

7. І Авраам залишив Сару, увійшов до кімнати й сказав Ісаакові: Підійди сюди, мій улюблений сину, скажи мені правду, що ти бачив і що сталося з тобою, що ти так поспішно прийшов до нас. — І Ісаак, відповідаючи, почав казати: Я бачив, пане мій, цієї ночі сонце й місяць над своєю головою, що оточували мене своїм промінням і давали мені світло. Коли я дивився на це й радів, я побачив, що небо відкрилося, і чоловік, що ніс світло, зійшов із нього, сяючи більше, ніж сім сонць. І цей чоловік, подібний до сонця, прийшов і забрав сонце з моєї голови, і піднявся на небеса, звідки прийшов, а я дуже засмутився, що він забрав у мене сонце. Трохи згодом, коли я все ще сумував і був дуже стривожений, я побачив, як цей чоловік удруге сходить із неба, і він забрав у мене також місяць із моєї голови, і я гірко плакав і кликав того чоловіка світла, кажучи: Не забирай, пане мій, моєї слави від мене; пожалій мене й вислухай мене, і якщо забираєш у мене сонце, то залиш мені місяць. Він сказав: Дозволь їм бути піднесеними до Царя вгорі, бо він бажає їх там. І він забрав їх у мене, але залишив проміння на мені. Начальник сказав: Слухай, о праведний Аврааме; сонце, яке бачив твій син, — це ти, його батько, а місяць так само — Сара, його мати. Чоловік, що несе світло й зійшов із неба, — це посланий від Ягве, який має забрати твою праведну душу від тебе. А тепер знай, о найшанованіший Аврааме, що в цей час ти залишиш це світське життя й перейдеш до Ягве. Авраам сказав начальникові: О найдивніше з чудес! І тепер ти той, хто забере мою душу від мене? Начальник сказав йому: Я — начальник Михаїл, що стоїть перед Ягве, і я був посланий до тебе нагадати тобі про твою смерть, а потім я відійду до нього, як мені наказано. Авраам сказав: Тепер я знаю, що ти — ангел Ягве, і був посланий забрати мою душу, але я не піду з тобою; роби те, що тобі наказано.

8. Начальник, почувши ці слова, негайно зник і, піднявшись на небо, став перед Ягве й розповів усе, що бачив у домі Авраама; і начальник сказав також своєму Ягве: Так каже твій друг Авраам: Я не піду з тобою, але роби те, що тобі наказано; і тепер, о Ягве Всемогутній, чи наказує твоя слава й безсмертне царство щось? Ягве сказав начальникові Михаїлові: Іди до мого друга Авраама ще раз і скажи йому так: Так каже Ягве, твій Ягве, той, хто привів тебе в обіцяну землю, хто благословив тебе понад пісок моря й понад зірки небесні, хто відкрив утробу неплідності Сари й дарував тобі Ісаака як плід утроби в старості: Істинно кажу тобі, що благословляючи благословлю тебе, і примножуючи примножу твоє насіння, і дам тобі все, чого ти попросиш у мене, бо Я — Ягве, твій Ягве, і крім мене немає іншого. Скажи мені, чому ти повстав проти мене, і чому в тобі смуток, і чому ти повстав проти мого архангела Михаїла? Чи не знаєш ти, що всі, хто прийшов від Адама і Єви, померли, і що жоден із пророків не уникнув смерті? Ніхто з тих, хто править як царі, не є безсмертним; жоден із твоїх предків не уникнув таємниці смерті. Усі вони померли, усі відійшли до Аду, усіх зібрала коса смерті. Але на тебе я не послав смерті, я не допустив, щоб жодна смертельна хвороба прийшла на тебе, я не дозволив косі смерті зустріти тебе, я не допустив, щоб сіті Аду огорнули тебе, я ніколи не бажав, щоб ти зустрів якесь зло. Але для доброї втіхи я послав до тебе мого начальника Михаїла, щоб ти знав про свій відхід зі світу й упорядкував свій дім і все, що тобі належить, і благословив Ісаака, свого улюбленого сина. А тепер знай, що я зробив це, не бажаючи тебе засмутити. Чому ж ти сказав моєму начальникові: Я не піду з тобою? Чому ти так сказав? Чи не знаєш ти, що якби я дав дозвіл смерті й вона прийшла на тебе, тоді я побачив би, прийдеш ти чи ні?

9. І начальник, прийнявши настанови Ягве, зійшов до Авраама, і праведний, побачивши його, впав обличчям на землю, як мертвий, а начальник розповів йому все, що почув від Всевишнього. Тоді святий і праведний Авраам, уставши з багатьма сльозами, впав до ніг Безтілесного й благав його, кажучи: Благаю тебе, начальнику небесних воїнств, оскільки ти цілком зволив сам прийти до мене, грішника й у всьому твого негідного слуги, благаю тебе й тепер, о начальнику, віднести моє слово ще раз до Всевишнього, і ти скажеш йому: Так каже Авраам, твій слуга: Ягве, Ягве, у кожній справі й слові, про які я просив тебе, ти чув мене й виконав усю мою раду. Тепер, Ягве, я не опираюся твоїй силі, бо я теж знаю, що я не безсмертний, а смертний. Оскільки ж твоєму наказу все поступається, і боїться, і тремтить перед лицем твоєї сили, я теж боюся, але прошу в тебе одного прохання, і тепер, Ягве і Володарю, почуй мою молитву, бо, ще бувши в цьому тілі, я бажаю побачити всю населену землю й усі творіння, які ти встановив одним словом, і коли я побачу їх, тоді, якщо відійду від життя, буду без смутку. Тож начальник повернувся знову, став перед Ягве й розповів йому все, кажучи: Так каже твій друг Авраам: Я бажав побачити всю землю за свого життя, перш ніж помру. І Всевишній, почувши це, знову наказав начальникові Михаїлові й сказав йому,

================================================================ ДРУКОВАНЕ ДЖЕРЕЛО СТОРІНКА 521 [Заповіт Авраама, продовження] ================================================================

[9, завершення] Візьми хмару світла й ангелів, що мають владу над колісницями, і зійди, візьми праведного Авраама на колісницю херувимів і піднеси його в повітря неба, щоб він міг побачити всю землю.

10. І архангел Михаїл зійшов і взяв Авраама на колісницю херувимів, і підніс його в повітря неба, і вів його на хмарі разом із шістдесятьма ангелами, і Авраам піднявся на колісниці над усією землею. І Авраам побачив світ таким, яким він був того дня: одні орали, інші їхали на возах, в одному місці люди пасли отари, а в іншому стерегли їх уночі, і танцювали, і грали, і грали на арфах, в іншому місці люди сперечалися й судилися, в іншому місці люди плакали й пам’ятали мертвих. Він бачив також нововінчаних, яких приймали з честю, і, одним словом, він бачив усе, що робиться у світі, і добре, і зле. Тож Авраам, проходячи над ними, побачив людей, що несли мечі, тримаючи в руках загострені мечі, і Авраам запитав начальника: Хто ці? Начальник сказав: Це злодії, які мають намір вчинити вбивство, і красти, і палити, і руйнувати. Авраам сказав: Ягве, Ягве, почуй мій голос і накажи, щоб дикі звірі вийшли з лісу й пожерли їх. І саме коли він говорив, дикі звірі вийшли з лісу й пожерли їх. І він побачив в іншому місці чоловіка з жінкою, що чинили перелюб одне з одним, і сказав: Ягве, Ягве, накажи, щоб земля відкрилася й поглинула їх, і відразу земля розкололася й поглинула їх. І він побачив в іншому місці людей, що підкопувалися через дім і забирали чуже майно, і сказав: Ягве, Ягве, накажи, щоб вогонь зійшов із неба й поглинув їх. І саме коли він говорив, вогонь зійшов із неба й поглинув їх. І відразу прийшов голос із неба до начальника, кажучи так: О начальнику Михаїле, накажи колісниці зупинитися й відверни Авраама, щоб він не бачив усієї землі, бо якщо він побачить усіх, хто живе в беззаконні, він знищить усе творіння. Бо ось, Авраам не згрішив і не має жалю до грішників, а Я створив світ і не бажаю знищити жодного з них, але чекаю смерті грішника, доки він навернеться й житиме. Але візьми Авраама до першої брами неба, щоб він побачив там суди й відплати й покаявся за душі грішників, яких він знищив.

11. Тож Михаїл повернув колісницю й привів Авраама на схід, до першої брами неба; і Авраам побачив два шляхи, один вузький і тісний, інший широкий і просторий, і там він побачив дві брами, одну широку на широкому шляху, а іншу вузьку на вузькому шляху. І поза двома брамами там він побачив чоловіка, що сидів на позолоченому престолі, і вигляд того чоловіка був страшний, як у Ягве. І вони побачили багато душ, яких гнали ангели й вели через широку браму, та інші душі, нечисленні, яких ангели вели через вузьку браму. І коли дивовижний, що сидів на золотому престолі, побачив мало тих, хто входить через вузьку браму, і багато тих, хто входить через широку, відразу той дивовижний розірвав волосся своєї голови й боки своєї бороди й кинувся на землю зі свого престолу, плачучи й ридаючи. Але коли він побачив багато душ, що входять через вузьку браму, тоді він устав із землі й сів на свій престол у великій радості, радіючи й торжествуючи. І Авраам запитав начальника: Пане мій начальнику, хто цей найдивовижніший чоловік, прикрашений такою славою, що іноді плаче й ридає, а іноді радіє й торжествує? Безтілесний сказав: Це першосотворений Адам, що перебуває в такій славі, і він дивиться на світ, бо всі народжені від нього, і коли він бачить багато душ, що йдуть через вузьку браму, тоді він устає й сідає на свій престол, радіючи й торжествуючи в радості, бо ця вузька брама — брама праведних, що веде до життя, і ті, хто входить через неї, ідуть у Рай. Тому, отже, першосотворений Адам радіє, бо бачить душі, що спасаються. Але коли він бачить багато душ, що входять через широку браму, тоді він вириває волосся своєї голови й кидається на землю, плачучи й гірко ридаючи, бо широка брама — брама грішників, що веде до загибелі й вічного покарання. І тому першосотворений Адам падає зі свого престолу, плачучи й ридаючи за загибель грішників, бо багато тих, хто губиться, і мало тих, хто спасається, бо серед семи тисяч ледве знаходиться одна врятована душа, праведна й незаплямована.

12. Поки він ще говорив мені це, ось два ангели, вогненні на вигляд, безжальні розумом і суворі поглядом, і вони гнали тисячі душ, безжально б’ючи їх вогненними батогами. Ангел схопив одну душу, і вони загнали всі душі через широку браму на загибель. Тож і ми пішли разом з ангелами й увійшли в ту широку браму, а між двома брамами стояв престол страшного вигляду, зі страшного кришталю, що блищав, як вогонь, і на ньому сидів дивовижний чоловік, яскравий, як сонце, подібний до Сина Ягве. Перед ним стояв стіл, подібний до кришталю, увесь із золота й тонкого льону, а на столі лежала книга, завтовшки шість ліктів і завширшки десять ліктів, а праворуч і ліворуч від неї стояли два ангели, тримаючи папір, чорнило й перо. Перед столом сидів ангел світла, тримаючи в руці вагу, а ліворуч від нього сидів ангел увесь вогненний, безжальний і суворий, тримаючи в руці трубу, що мала всередині всепожираючий вогонь, яким випробовувати грішників. Дивовижний чоловік, що сидів на престолі, сам судив і виносив вироки душам, а два ангели праворуч і ліворуч записували, один праворуч — праведності, а один ліворуч — беззаконня. Той, що перед столом тримав вагу, зважував душі, а вогненний ангел, що тримав вогонь, випробовував душі. І Авраам запитав начальника Михаїла: Що це ми бачимо? І начальник сказав: Ці речі, які ти бачиш, святий Аврааме, — це суд і відплата. І ось ангел, тримаючи душу в своїй руці, і він привів її перед суддю, і суддя сказав одному з ангелів, що служили йому: Відкрий мені цю книгу й знайди мені гріхи цієї душі. І, відкривши книгу, він знайшов її гріхи й її праведності однаково зрівноваженими, і він не віддав її ані мучителям, ані тим, хто був врятований, але поставив її посередині.

13. І Авраам сказав: Пане мій начальнику, хто цей найдивовижніший суддя? І хто ангели, що записують? І хто ангел, подібний до сонця, що тримає вагу? І хто вогненний ангел, що тримає вогонь? Начальник сказав: Чи бачиш ти, найсвятіший Аврааме, страшного чоловіка, що сидить на престолі? Це син першосотвореного Адама, якого називають Авелем, якого вбив злий Каїн, і він сидить так, щоб судити все творіння, і досліджує праведних людей і грішників. Бо Ягве сказав: Я не судитиму вас, але кожна людина, народжена від людини, буде суджена. Тому він дав йому суд, щоб судити світ до його великого й славного приходу, і тоді, о праведний Аврааме, настає досконалий суд і відплата, вічні й незмінні, яких ніхто не може змінити. Бо кожна людина прийшла від першосотвореного, і тому вони спочатку судяться тут його сином, а при другому приході їх судитимуть дванадцять племен Ізраїлю, кожне дихання й кожне творіння. Але втретє їх судитиме Ягве Ягве усіх, і тоді, справді, кінець того суду близький, і вирок страшний, і немає нікого, хто б визволив. А тепер трьома трибуналами здійснюється суд світу й відплата, і з цієї причини справа не підтверджується остаточно одним чи двома свідками, але трьома свідками все буде встановлено. Два ангели праворуч і ліворуч — це ті, хто записує гріхи й праведності, один праворуч записує праведності, а один ліворуч — гріхи. Ангел, подібний до сонця, що тримає вагу в своїй руці, — це архангел Докіїл, справедливий зважувач, і він зважує праведності й гріхи з

праведністю Ягве. Вогненний і безжальний ангел, що тримає вогонь у своїй руці, — це архангел Пуруїл, який має владу над вогнем і випробовує діла людей вогнем, і якщо вогонь поглине діло якогось чоловіка, ангел суду негайно хапає його й забирає до місця грішників, найгіркішого місця покарання. Але якщо вогонь схвалить діло когось і не вхопиться за нього, той чоловік виправдовується, і ангел праведності бере його й підносить, щоб він був врятований у долі праведних. І так, найправедніший Аврааме, усе в усіх людях випробовується вогнем і вагою.

14. І Авраам сказав начальникові: Мій Ягве начальнику, душа, яку ангел тримав у своїй руці, — чому її було присуджено поставити посередині? Начальник сказав: Слухай, праведний Аврааме. Оскільки суддя знайшов її гріхи й її праведності рівними, він не віддав її ані на суд, ані на спасіння, доки не прийде суддя усіх. Авраам сказав начальникові: А чого ще бракує душі, щоб вона була врятована? Начальник сказав: Якщо вона здобуде одну праведність понад свої гріхи, вона входить у спасіння. Авраам сказав начальникові: Підійди сюди, начальнику Михаїле, помолімося за цю душу й подивімося, чи почує нас Ягве. Начальник сказав: Амінь, нехай так буде; і вони молилися й благали за душу, і Ягве почув їх, і коли вони встали від своєї молитви, вони не побачили душі, що стояла там. І Авраам сказав ангелові: Де душа, яку ти тримав посередині? І ангел відповів: Її врятувала твоя праведна молитва, і ось ангел світла взяв її й підніс у Рай. Авраам сказав: Я прославляю ім’я Ягве, Всевишнього, і його незмірне милосердя. І Авраам сказав начальникові: Благаю тебе, начальнику, ходімо до дому й ще покличмо Ягве, і благаймо його співчуття, і просімо його милосердя для душ грішників, яких я раніше, у своєму гніві, прокляв і знищив, яких земля пожерла, і дикі звірі розірвали на шматки, і вогонь поглинув через мої слова. Тепер я знаю, що згрішив перед Ягве, нашим Ягве. І, о Михаїле, начальнику небесного воїнства, благаю тебе, покличмо Ягве зі сльозами, щоб він простив мені мої гріхи й дарував їх мені. І начальник почув його, і вони звернули благання перед Ягве, і коли вони кликали до нього протягом довгого часу, прийшов голос із неба, кажучи: Аврааме, Аврааме, Я почув твій голос і твою молитву й прощаю тобі твій гріх, а тих, кого, на твою думку, Я знищив, Я покликав і привів до життя своєю надзвичайною добротою, бо на певний час Я відплатив їм у суді, а тих, кого Я знищую, коли вони живуть на землі, Я не відплачуватиму в смерті.

15. І голос Ягве сказав також начальникові Михаїлові: Михаїле, мій слуго, поверни Авраама назад до його дому, бо ось його кінець наблизився, і міра його життя сповнилася, щоб він упорядкував усе й тоді взяв його й привів до мене. І начальник, повернувши колісницю й хмару, привів Авраама до його дому, і, увійшовши до його кімнати, він сів на своє ложе. І Сара, його дружина, прийшла й обійняла ноги Безтілесного й смиренно промовила, кажучи: Дякую тобі, мій Ягве, що ти привів мого Ягве Авраама, бо ось ми думали, що його забрали від нас. І його син Ісаак також прийшов і впав йому на шию, і так само всі його раби й рабині оточили Авраама й обійняли його, прославляючи Ягве. І Безтілесний сказав їм: Слухай, праведний Аврааме. Ось твоя дружина Сара, ось також твій улюблений син Ісаак, ось також твої слуги й служниці навколо тебе. Розпорядися всім, що маєш, бо наблизився день, у який ти відійдеш від тіла й підеш до Ягве раз і назавжди. Авраам сказав: Чи Ягве сказав це, чи ти кажеш це від себе? Начальник відповів: Слухай, праведний Аврааме. Ягве наказав, і я кажу тобі це. Авраам сказав: Я не піду з тобою. Начальник, почувши ці слова, відразу вийшов з-перед Авраама, піднявся на небеса й став перед Ягве, Всевишнім, і сказав: Ягве Всемогутній, ось я виконав його прохання. Я показав йому твою силу й усю землю й море, що під небом. Я показав йому суд і відплату за допомогою хмари й колісниць, і я показав моєму другові Авраамові й сказав ангелові: Чи не піду я з тобою, скажи так знову: Я не піду з тобою? Архангел сказав: Ягве Всемогутній, він так каже, і я стримуюся від того, щоб накласти на нього руки, бо від початку він твій друг і зробив усе, що приємне в твоїх очах. Немає на землі чоловіка, подібного до нього, навіть Йова, дивовижного чоловіка, і тому я стримуюся від того, щоб накласти на нього руки. Накажи, отже, Безсмертний Царю, що має бути зроблено.

16. Тоді Всевишній сказав: Поклич мені сюди Смерть, яку називають безсоромним обличчям і безжальним поглядом. І Михаїл Безтілесний, архангел, пішов до Смерті. Підійди сюди, — сказав Ягве. Смерть, почувши це, здригнулася й затремтіла, охоплена великим страхом, і, прийшовши з великим страхом, стала перед невидимим Отцем, здригаючись, стогнучи й тремтячи. Всевишній сказав їй: О Смерте, підійди сюди, ти, гірка доле світу, сховай свою лютість, покрий своє тління й відкинь від себе свою гіркоту, і вдягни свою красу й усю свою славу, і зійди до Авраама, мого друга, і візьми його й приведи до мене. Але тепер також кажу тобі, не лякай його, але приведи його зі спокоєм, бо він мій власний друг. Почувши це, Смерть вийшла з-перед Всевишнього, вдягла одежу великої яскравості, зробила свій вигляд подібним до сонця й стала прекрасною й красивою понад синів людських, прийнявши образ архангела, маючи щоки, що палали вогнем, і відійшла до Авраама. Тепер праведний Авраам, вийшовши зі своєї кімнати, сів під деревами Мамре, тримаючи підборіддя в руці й очікуючи приходу архангела Михаїла. І ось, до нього прийшов запах солодких пахощів і спалах світла, і Авраам обернувся й побачив Смерть, що йшла до нього у великій славі й красі. І Авраам устав і пішов їй назустріч, думаючи, що це начальник Ягве, і Смерть, побачивши його, привітала його, кажучи: Радій, найшанованіший Аврааме, о початче батьків, найбажаніший супутнику, праведна душе, правдивий друже Всевишнього, вітай, ти, що з землі! Святий ангел сказав Смерті: Вітай, ти, що з землі! Авраам сказав сонцю, найславнішому помічнику, носію світла, дивовижному чоловікові: Звідки твоя слава приходить до нас, і хто ти, і звідки ти приходиш? Тоді Смерть сказала: Найправедніший Аврааме, ось я кажу тобі правду. Я — гірка доля смерті. Авраам сказав йому: Ні, але ти — краса світу, ти — слава й краса ангелів і людей, ти прекрасніший видом за кожного іншого, і ти кажеш: Я — гірка доля смерті, а не радше кажеш: Я — найпрекрасніший з усього доброго? Смерть сказала: Я кажу тобі правду. Що Ягве показав мені, те й я кажу тобі. Авраам сказав: Для чого ти прийшла сюди? Смерть сказала: За твоєю святою душею я прийшла. Тоді Авраам сказав: Я знаю, що ти маєш на увазі, але я не піду з тобою; і Смерть мовчала й не відповіла йому жодного слова.

17. Тоді Авраам устав, увійшов до свого дому, і Смерть також супроводила його туди. І Авраам піднявся до своєї кімнати, і Смерть піднялася з ним. І Авраам ліг на своє ложе, а Смерть прийшла й сіла біля його ніг. Тоді Авраам сказав: Відійди, відійди від мене, бо я бажаю відпочити на своєму ложі. Смерть сказала: Я не відійду, доки не заберу твій дух від тебе. Авраам сказав йому: Безсмертним Ягве заклинаю тебе сказати мені правду. Ти — смерть? Смерть сказала йому: Я — Смерть. Я — руйнівник світу. Авраам сказав: Благаю тебе, оскільки ти — Смерть, скажи мені, чи ти приходиш так до всіх у такій вродливості, славі й красі? Смерть сказала: Ні, мій Ягве Аврааме, бо твої праведності й безмежне море

твоєї гостинності, і велич твоєї любові до Ягве стала вінцем на моїй голові, і в красі, і великому мирі, і лагідності я наближаюся до праведних, а у великій зіпсованості, і лютості, і найбільшій гіркоті я наближаюся до грішників. Благаю тебе, отже, послухай мене й покажи свою лютість, і всю свою зіпсованість, і гіркоту. І Смерть сказала: Ти не можеш бачити моєї лютості, найправедніший Аврааме, і ти ніяк не зможеш побачити всієї своєї лютості. Авраам сказав: Але я зможу побачити її силою мого Ягве, що в мені зі мною. Тоді Смерть показала йому свою вродливість і красу, і всю свою славу, і образ, подібний до того, у який вона була вдягнена, і вдягла на себе одежу тирана, і зробила свій вигляд похмурим і лютішим за всі види диких звірів, і нечистішим за всяку нечистоту. І він показав Авраамові сім вогненних голів зміїв і чотирнадцять облич: одне — палаючого вогню, одне — великої лютості, одне — темряви, і найпохмуріше обличчя гадюки, і обличчя найстрашнішої прірви, і обличчя, лютіше за аспіда, і обличчя найстрашнішого лева, і обличчя кераста й василіска. Він показав йому також обличчя вогненного меча й обличчя, що несе меч, і обличчя великої блискавки, страшної від жахливого грому. Він показав йому також інше обличчя жахливого моря, і лютої стрімкої ріки, і страшного триголового пса, і чашу, змішану з отрутами, і, коротко кажучи, він показав йому велику лютість і нестерпну гіркоту, і кожну смертну душу, що відчула запах Смерті. І від великої гіркоти й лютості було сім тисяч служниць числом близько семи тисяч, і праведний Авраам прийшов у байдужість смерті, так що його дух ослаб у ньому.

18. І всесвятий Авраам, бачачи це так, сказав Смерті: Благаю тебе, всезнищуюча Смерте, сховай свою лютість і вдягни свою красу й образ, який ти мала раніше. І Смерть сховала свою лютість і вдягла свою красу, яку мала раніше. І Авраам сказав Смерті: Чому ти зробила це, що вбила всіх моїх слуг і служниць? Чи Ягве послав тебе сюди з цією метою сьогодні? Смерть сказала: Ні, мій Ягве Аврааме, не так, як ти кажеш, але заради тебе мене послано сюди. Авраам сказав Смерті: Як же тоді ці померли? Чи Ягве не сказав цього? Смерть сказала: Вір, найправедніший Аврааме, що й це дивовижно, що тебе не забрали разом із ними. Проте я кажу тобі правду: якби правиця Ягве не була з тобою в той час, ти також відійшов би від цього життя. Праведний Авраам сказав: Тепер я знаю, що прийшов у байдужість Смерті, так що мій дух слабне, але благаю тебе, всезнищуюча Смерте, оскільки мої слуги померли перед своїм часом, ходімо помолімося Ягве, нашому Ягве, щоб він почув нас і підняв тих, хто помер від твоєї лютості перед своїм часом. Смерть сказала: Амінь, нехай так буде. Тож Авраам устав і впав обличчям на землю в молитві, а Смерть разом із ним, і Ягве послав духа життя на тих, хто був мертвий, і вони знову ожили. Тоді праведний Авраам віддав славу Ягве.

19. І, піднявшись до своєї кімнати, він ліг, а Смерть прийшла й стала перед ним. І Авраам сказав йому: Відійди від мене, бо я бажаю відпочити, бо мій дух у байдужості. Смерть сказала: Я не відійду від тебе, доки не заберу твою душу. І Авраам із суворим обличчям і гнівним поглядом сказав Смерті: Хто наказав тобі казати це? Ти кажеш ці слова від себе хвалькувато, і я не піду з тобою, доки начальник Михаїл не прийде до мене, і я піду з ним. Але й це кажу тобі: якщо ти бажаєш, щоб я супроводив тебе, поясни мені всі свої зміни, сім вогненних голів зміїв і що таке обличчя прірви, і що таке гострий меч, і що таке голосно ревуча ріка, і що таке бурхливе море, що так люто вирує. Навчи мене також про нестерпний грім, і страшну блискавку, і злосмердючу чашу, змішану з отрутами. Навчи мене про все це. І Смерть відповіла: Слухай, праведний Аврааме. Протягом семи віків я руйную світ і веду всіх униз до Аду, царів і правителів, багатих і бідних, рабів і вільних людей. Я супроводжую на дно Аду, і для цього я показав тобі сім голів зміїв. Обличчя вогню я показав тобі, бо багато хто помирає, поглинутий вогнем, і бачить смерть через обличчя вогню. Обличчя прірви я показав тобі, бо багато людей помирає, падаючи з верхівок дерев або страшних прірв і втрачаючи своє життя, і бачить смерть в образі страшної прірви. Обличчя меча я показав тобі, бо багатьох убивають на війнах мечем, і вони бачать смерть як меч. Обличчя великої стрімкої ріки я показав тобі, бо багато хто тоне й гине, захоплений перетином багатьох вод і забраний великими ріками, і бачить смерть перед своїм часом. Обличчя гнівного бурхливого моря я показав тобі, бо багато хто в морі, падаючи у великі хвилі й зазнаючи корабельної аварії, поглинається й бачить смерть як море. Нестерпний грім і страшну блискавку я показав тобі, бо багато людей у мить гніву зустрічає нестерпний грім і страшну блискавку, що приходять схопити людей, і бачать смерть так. Я показав тобі також отруйних диких звірів, аспідів і василісків, леопардів і левів, і левенят, ведмедів і гадюк, і, коротко кажучи, обличчя кожного дикого звіра я показав тобі, найправедніший, бо багато людей гине від диких звірів, а інші від отруйних змій, зміїв і аспідів, і керастів, і василісків, і гадюк видихають своє життя й помирають. Я показав тобі також знищуючі чаші, змішані з отрутою, бо багато людей, яким інші люди дають випити отруту, відразу несподівано відходять.

20. Авраам сказав: Благаю тебе, чи є також несподівана смерть? Скажи мені. Смерть сказала: Істинно, істинно кажу тобі в правді Ягве, що є сімдесят два смерті. Одна — справедлива смерть, що купує свій визначений час, і багато людей в одну годину входить у смерть, бувши відданими могилі. Ось я розповів тобі все, про що ти питав, тепер кажу тобі, найправедніший Аврааме, відкинь усю раду й перестань питати про щось раз і назавжди, і йди, ходімо зі мною, як Ягве і суддя усіх наказав мені. Авраам сказав Смерті: Відійди від мене ще трохи, щоб я міг відпочити на своєму ложі, бо я дуже ослаб серцем, бо відколи я був із тобою, мої очі, моя сила покинули мене, усі члени моєї плоті здаються мені вагою, як свинець, і мій дух надзвичайно пригнічений. Відійди на трохи; бо я сказав, що не можу витримати бачити твій образ. Тоді Ісаак, його син, прийшов і впав йому на груди, плачучи, а його дружина Сара прийшла й обійняла його ноги, гірко ридаючи. Прийшли також його раби й рабині й оточили його ложе, сильно ридаючи. І Авраам прийшов у байдужість смерті, і Смерть сказала Авраамові: Йди, візьми мою правицю, і нехай веселість, і життя, і сила прийдуть до тебе. Бо Смерть обдурила Авраама, і він узяв її правицю, і відразу його душа прилипла до руки Смерті. І негайно архангел Михаїл прийшов із безліччю ангелів і підняв його дорогоцінну душу у своїх руках у божественно витканій лляній тканині, і вони доглядали тіло праведного Авраама божественними мазями й пахощами до третього дня після його смерті й поховали його в обіцяній землі, біля дуба Мамре, а ангели прийняли його дорогоцінну душу й піднялися на небо, співаючи гімн трисвятого Ягве, Ягве усіх, і поставили її там, щоб поклонятися Ягве і Отцеві. І після того, як велика хвала й слава були віддані Ягве, і Авраам вклонився для поклоніння, прийшов чистий голос Ягве і Отця, кажучи так: Візьми, отже, мого друга Авраама в Рай, де намети моїх праведних і оселі моїх святих Ісаака і Якова в його лоні, де немає клопоту, ані смутку, ані зітхання, але мир, і радість, і життя без кінця. (І давайте й ми, мої улюблені брати, наслідувати гостинність патріарха Авраама й досягти його доброчесного способу життя, щоб ми могли бути визнані гідними вічного життя, прославляючи

[Заповіт Авраама, Версія 1 завершена; Версія 2 починається]

Отцеві, Синові й Святий Дух, яким належить слава й сила навіки. Амінь.)

Версія 2 — Коротша рецензія

1. Сталося, коли дні смерті Авраама наблизилися, що Ягве сказав Михаїлові: Встань і йди до Авраама, мого слуги, і скажи йому: Ти відійдеш від життя, бо ось дні твого тимчасового життя сповнилися, щоб він упорядкував свій дім, перш ніж помре.

2. І Михаїл пішов і прийшов до Авраама, і знайшов його, що сидів перед своїми волами для оранки, і він був надзвичайно старий на вигляд і мав свого сина на руках. Тож Авраам, побачивши архангела Михаїла, устав із землі й привітав його, не знаючи, хто він, і сказав йому: Ягве збереже тебе. Нехай твоя подорож буде для тебе благополучною. І Михаїл відповів йому: Ти добрий, добрий батьку. Авраам відповів і сказав йому: Підійди, наблизься до мене, брате, і сядь трохи, щоб я міг наказати привести тварину, щоб ми могли піти до мого дому, і ти міг відпочити зі мною, бо вже надвечір, а вранці встань і йди, куди захочеш, щоб якийсь злий звір не зустрів тебе й не заподіяв тобі шкоди. І Михаїл запитав Авраама, кажучи: Скажи мені своє ім’я, перш ніж я увійду до твого дому, щоб я не був для тебе тягарем. Авраам відповів і сказав: Мої батьки назвали мене Аврамом, а Ягве назвав мене Авраамом, кажучи: Встань і відійди від свого дому й від свого роду, і йди в землю, яку я покажу тобі. І коли я відійшов у землю, яку Ягве показав мені, він сказав мені: Твоє ім’я більше не називатиметься Аврам, але твоє ім’я буде Авраам. Михаїл відповів і сказав йому: Прости мені, мій батьку, досвідчений чоловіче Ягве, бо я чужинець, і я чув про тебе, що ти пройшов сорок стадій, привів козла й приймав ангелів у своєму домі, щоб вони могли відпочити там. Так говорячи разом, вони встали й пішли до дому. І Авраам покликав одного зі своїх слуг і сказав йому: Іди, приведи мені тварину, щоб чужинець міг сісти на неї, бо він стомився від своєї подорожі. І Михаїл сказав: Не турбуй юнака, але ходімо легко, доки не досягнемо дому, бо я люблю твоє товариство.

3. І, уставши, вони пішли, і коли наблизилися до міста, приблизно за три стадії від нього, вони знайшли велике дерево, що мало триста гілок, подібне до тамарискового дерева. І вони почули голос із його гілок, що співав: Святий ти, бо ти зберіг мету, для якої тебе послано. І Авраам почув голос і сховав таємницю у своєму серці, кажучи в собі: Що це за таємниця, яку я почув? Коли він увійшов до дому, Авраам сказав своїм слугам: Встаньте, вийдіть до отар і приведіть трьох овець, і швидко заколіть їх, і приготуйте їх, щоб ми могли їсти й пити, бо цей день — свято для нас. І слуги привели овець, і Авраам покликав свого сина Ісаака й сказав йому: Мій сину Ісааку, встань і налий води в посудину, щоб ми могли помити ноги цьому чужинцеві. І він приніс, як йому наказано, і Авраам сказав: Я розумію, і так буде, що в цій мисці я більше ніколи не митиму ноги жодному чоловікові, що приходить до нас як гість. І Ісаак, почувши, як його батько каже це, заплакав і сказав йому: Батьку мій, що це ти кажеш? Це мій останній раз мити ноги чужинцеві? І Авраам, бачачи, як його син плаче, теж сильно заплакав, і Михаїл, бачачи, як вони плачуть, заплакав також, і сльози Михаїла впали на посудину й стали дорогоцінним каменем.

4. Коли Сара, бувши всередині у своєму домі, почула їхній плач, вона вийшла й сказала Авраамові: Ягве, чому це ти так плачеш? Авраам відповів і сказав їй: Це не зло. Іди до свого дому й роби свою роботу, щоб ми не обтяжували цього чоловіка. І Сара відійшла, збираючись приготувати вечерю. І сонце наблизилося до заходу, і Михаїл вийшов із дому й був піднесений на небеса, щоб поклонятися перед Ягве, бо на заході сонця всі ангели поклоняються Ягве, а сам Михаїл — перший з ангелів. І всі вони поклонилися йому й пішли кожен на своє місце, але Михаїл промовив перед Ягве й сказав: Ягве, накажи мені бути опитаним перед твоєю святою славою! І Ягве сказав Михаїлові: Оголоси все, що захочеш! І Архангел відповів і сказав: Ягве, ти послав мене до Авраама сказати йому: Відійди від свого тіла й залиш цей світ; Ягве кличе тебе, і я не смію, Ягве, відкрити себе йому, бо він твій друг, і праведний чоловік, і той, хто приймає чужинців. Але благаю тебе, Ягве, накажи, щоб спогад про смерть Авраама увійшов у його власне серце, і не вели мені казати йому це, бо це велика різкість — сказати: Залиш світ, і особливо залишити власне тіло, бо ти створив його від початку, щоб мати жаль до душ усіх людей. Тоді Ягве сказав Михаїлові: Встань і йди до Авраама, і ночуй із ним, і все, що ти побачиш, як він їсть, їж також, і де він спатиме, спи там також. Бо я вкладу думку про смерть Авраама в серце Ісаака, його сина, уві сні.

5. Тоді Михаїл увійшов до дому Авраама того вечора й знайшов їх, що готували вечерю, і вони їли, пили й веселилися. І Авраам сказав своєму синові Ісаакові: Встань, мій сину, і розстели ложе цього чоловіка, щоб він міг спати, і постав лампу на підставку. І Ісаак зробив, як наказав йому батько, і Ісаак сказав своєму батькові: Я теж прийду спати біля тебе. Авраам відповів йому: Ні, мій сину, щоб ми не обтяжували цього чоловіка, але йди до своєї кімнати й спи. І Ісаак, не бажаючи не послухатися наказу свого батька, відійшов і спав у своїй кімнаті.

6. І сталося близько сьомої години ночі, Ісаак прокинувся й прийшов до дверей кімнати свого батька, кричачи й кажучи: Відчини, батьку, щоб я міг доторкнутися до тебе, перш ніж тебе заберуть від мене. Авраам устав і відчинив йому, й Ісаак увійшов і повис на шиї свого батька, плачучи й обіймаючи його з голосіннями. І Авраам плакав разом зі своїм сином, і Михаїл, бачачи, як вони плачуть, заплакав так само. І Сара, почувши, як вони плачуть, закликала зі своєї спальні, кажучи: Мій Ягве Аврааме, чому цей плач? Чи чужинець розповів тобі про сина твого брата Лота, що він помер? Чи щось інше сталося з нами? Михаїл відповів і сказав Сарі: Ні, Саро, я не приніс жодної звістки про Лота, але я знав про твою доброту серця, що в ній ти перевершуєш усіх людей на землі, і Ягве згадав тебе. Тоді Сара сказала Авраамові: Як ти смієш плакати, коли чоловік Ягве прийшов до тебе, і чому твої очі пролили сльози, бо сьогодні велика радість? Авраам сказав їй: Звідки ти знаєш, що це чоловік Ягве? Сара відповіла й сказала: Бо я кажу й заявляю, що це один із трьох чоловіків, яких приймали біля дуба Мамре, коли один зі слуг пішов і привів козеня, і ти вбив його, і сказав: Встань, приготуй, щоб ми могли їсти з цими чоловіками в нашому домі. Авраам відповів і сказав: Ти добре зрозуміла, о жінко, бо я теж, коли мив йому ноги, знав у своєму серці, що це ті ноги, які я мив біля дуба Мамре, і коли я почав розпитувати про його подорож, він сказав мені: Я йду зберегти Лота, твого брата, від людей Содому, і тоді я пізнав таємницю.

7. І Авраам сказав Михаїлові: Скажи мені, чоловіче Ягве, і покажи мені, чому ти прийшов сюди. І Михаїл сказав: Твій син Ісаак покаже тобі. І Авраам сказав своєму синові: Мій улюблений сину, скажи мені, що ти бачив у своєму сні сьогодні, і був наляканий. Розкажи мені. Ісаак відповів своєму батькові: Я бачив у своєму сні сонце й місяць, і на моїй голові був вінець, і з неба прийшов чоловік великого зросту, що сяяв, як світло, яке називають батьком світла. Він узяв сонце з моєї голови, але все ж залишив проміння зі мною. І я плакав і казав: Благаю тебе, мій Ягве, не забирай слави моєї голови, і світла мого дому, і всієї моєї слави. І

і місяць, і зірки голосили, кажучи: Не забирай слави нашої сили. І той сяючий чоловік відповів і сказав мені: Не плач, що я забираю світло твого дому, бо його підносять від клопоту до спочинку, від низького стану до високого, їх підносять від вузького місця до широкого; їх підносять від темряви до світла. І я сказав йому: Благаю тебе, Ягве, також проміння разом із ним. Він сказав мені: Є дванадцять годин дня, і тоді я заберу все проміння. Коли сяючий чоловік сказав це, я побачив сонце мого дому, що піднімалося на небо, але більше я не бачив, і те сонце було немов ти, мій батьку. І Михаїл сказав Авраамові: Твій син Ісаак сказав правду, бо ти підеш і будеш піднесений на небеса, але твоє тіло залишиться на землі, доки не сповниться сім тисяч віків, бо у всякій плоті воскресне. Тепер же, Аврааме, упорядкуй свій дім і своїх дітей, бо ти повністю почув те, що потрібно щодо тебе. Авраам відповів і сказав Михаїлові: Благаю тебе, Ягве, якщо я відійду від свого тіла, я бажав бути піднесеним у своєму тілі, щоб я міг бачити творіння, які Ягве Ягве створив на небі й на землі. Михаїл відповів і сказав: Це не мені робити, але я розповім Ягве про це, і якщо мені накажуть, я покажу тобі все це.

8. І Михаїл піднявся на небо й промовив перед Ягве щодо Авраама, і Ягве відповів Михаїлові: Іди й піднеси Авраама в тілі й покажи йому все, і все, що він скаже тобі, зроби йому як моєму другові. Тож Михаїл вийшов і підніс Авраама в тілі на хмарі й привів його до ріки Океану.

12. [нумерація як надруковано] І після того, як Авраам побачив місце суду, хмара спустила його вниз на твердь внизу, і Авраам, дивлячись униз на землю, побачив чоловіка, що чинив перелюб із одруженою жінкою. І Авраам, звернувшись, сказав Таємниці з великим криком: Беззаконня! Але, Ягве, пошли вогонь із неба, щоб поглинути їх. І відразу зійшов вогонь і поглинув їх, бо Ягве сказав Михаїлові: Роби все, що Авраам попросить тебе зробити для нього. І Авраам знову подивився й побачив інших людей, що лаяли своїх супутників, і сказав: Нехай земля відкриється й поглине їх, і коли він говорив, земля поглинула їх живими. Знову хмара привела його до іншого місця, і Авраам побачив деяких, що йшли в пустельне місце вчинити вбивство, і він сказав: Нехай дикі звірі вийдуть із пустелі й розірвуть їх на шматки, і тієї ж години дикі звірі вийшли з пустелі й пожерли їх. Тоді Ягве Ягве промовив до Михаїла, кажучи: Відверни Авраама до його власного дому й нехай він обійде все творіння, яке Я створив, бо він не має співчуття до грішників, а Я маю співчуття до грішників, щоб вони могли навернутися й жити, і покаятися у своїх гріхах, і бути врятованими.

8. [нумерація як надруковано] І Авраам подивився й побачив дві брами, одну малу, а іншу велику, а між двома брамами сидів чоловік на престолі великої слави, і безліч ангелів навколо нього, і він плакав, а знову сміявся, але його плач перевищував його сміх усемеро. І Авраам сказав Михаїлові: Хто цей, що сидить між двома брамами у великій славі, іноді сміється, а іноді плаче, і його плач перевищує його сміх усемеро? І Михаїл сказав Авраамові: Чи не знаєш ти, хто це? І він сказав: Ні, Ягве. І Михаїл сказав Авраамові: Чи бачиш ти ці дві брами, малу й велику? Це ті, що ведуть до життя й до загибелі. Цей чоловік, що сидить між ними, — це Адам, перший чоловік, якого Ягве створив, і поставив його на цьому місці, щоб бачити кожну душу, що відходить від тіла, оскільки всі від нього. Коли, отже, ти бачиш, як він плаче, знай, що він бачив багато душ, яких ведуть на загибель, але коли ти бачиш, як він сміється, він бачив багато душ, яких ведуть до життя. Чи бачиш ти, як його плач перевищує його сміх? Оскільки він бачить більшу частину світу, яку ведуть через широку браму на загибель, тому його плач перевищує його сміх усемеро.

9. І Авраам сказав: А той, хто не може увійти через вузьку браму, чи не може він увійти в життя? Тоді Авраам заплакав, кажучи: Горе мені, що я робитиму? Бо я чоловік широкий тілом, і як я зможу увійти вузькою брамою, якою хлопець п’ятнадцяти років не може увійти? Михаїл відповів і сказав Авраамові: Не бійся, батьку, і не сумуй, бо ти увійдеш нею без перешкод, і всі ті, хто подібний до тебе. І коли Авраам стояв і дивувався, ось ангел Ягве, що гнав шістдесят тисяч душ грішників на загибель. І Авраам сказав Михаїлові: Чи всі ці йдуть на загибель? І Михаїл сказав йому: Так, але ходімо й пошукаймо серед цих душ, чи знайдеться серед них хоч одна праведна. І коли вони пішли, вони знайшли ангела, що тримав у своїй руці одну душу жінки з-поміж цих шістдесяти тисяч, бо він знайшов її гріхи, що важили однаково з усіма її ділами, і вони не були ані в русі, ані в спокої, але в стані між ними; а інші душі він повів на загибель. Авраам сказав Михаїлові: Ягве, чи це той ангел, що забирає душі від тіла, чи ні? Михаїл відповів і сказав: Це смерть, і він веде їх до місця суду, щоб суддя міг випробувати їх.

10. І Авраам сказав: Пане мій, благаю тебе привести мене до місця суду, щоб і я міг побачити, як їх судять. Тоді Михаїл узяв Авраама на хмару й привів його в Рай, і коли він прийшов до місця, де був суддя, ангел прийшов і віддав ту душу судді. І душа сказала: Пане, помилуй мене. І суддя сказав: Як я помилую тебе, коли ти не мала милосердя до своєї дочки, яку ти мала, плоду твоїх стегон? Чому ти вбила її? Вона відповіла: Ні, Пане, вбивства не було вчинено мною, але моя дочка збрехала на мене. Але суддя наказав прийти тому, хто записував записи, і ось херувими, що несли дві книги. І з ними був чоловік надзвичайно великого зросту, що мав на своїй голові три вінці, і один вінець був вищий за інші два. Їх називають вінцями свідчення. І чоловік мав у своїй руці золоте перо, і суддя сказав йому: Покажи гріх цієї душі. І той чоловік, відкривши одну з книг херувимів, відшукав гріх душі жінки й знайшов його. І суддя сказав: О нещасна душе, чому ти кажеш, що не вчинила вбивства? Чи не ти, після смерті свого чоловіка, пішла й вчинила перелюб із чоловіком своєї дочки й убила її? І він викрив її також в інших її гріхах, усе, що вона зробила за своєї молодості. Почувши це, жінка закричала, кажучи: Горе мені, усі гріхи, які я зробила у світі, я забула, але тут їх не забули. Тоді її також забрали й віддали мучителям.

11. І Авраам сказав Михаїлові: Пане, хто цей суддя, і хто інший, хто викриває гріхи? І Михаїл сказав Авраамові: Чи бачиш ти суддю? Це Авель, який першим свідчив, і Ягве привів його сюди судити, а той, хто свідчить тут, — це учитель неба й землі й писар праведності, Єнох, бо Ягве послав їх сюди записувати гріхи й праведності кожного. Авраам сказав: А як Єнох може нести вагу душ, не бачивши смерті? Або як він може давати вирок усім душам? Михаїл сказав: Якщо він дає вирок щодо душ, це не дозволено; але сам Єнох не дає вироку, а це Ягве робить так, і йому не залишається нічого, крім лише писати. Бо Єнох молився Ягве, кажучи: Я не бажаю, Ягве, давати вирок душам, щоб не бути тяжким для когось; і Ягве сказав Єнохові: Я накажу тобі записувати гріхи душі, що чинить спокуту, і вона увійде в життя, а якщо душа не чинить спокути й не кається, ти знайдеш її гріхи записаними, і її буде кинуто на покарання. І близько дев’ятої години Михаїл привів Авраама назад до його

[Заповіт Авраама, Версія 2, завершено]

[продовження зі сторінки 525] дому. Але Сара, його дружина, не бачачи, що сталося з Авраамом, була поглинута горем і віддала духа, а після повернення Авраама він знайшов її мертвою й поховав її.

13. Але коли день смерті Авраама наблизився, Ягве Ягве сказав Михаїлові: Смерть не насмілиться наблизитися, щоб забрати душу мого слуги, бо він мій друг, але йди й прикрась Смерть великою красою й пошли її так до Авраама, щоб він міг побачити її своїми очима. І Михаїл відразу, як йому наказано, прикрасив Смерть великою красою й послав її так до Авраама, щоб він міг побачити її. І вона сіла біля Авраама, і Авраам, побачивши Смерть, що сиділа біля нього, злякався великим страхом. І Смерть сказала Авраамові: Вітай, свята душе! Вітай, друже Ягве Ягве! Вітай, втіхо й приймання подорожніх! І Авраам сказав: Ласкаво просимо, слуго Всевишнього. Ягве. Благаю тебе, скажи мені, хто ти; і, увійшовши до мого дому, скуштуй їжі й пиття й відійди від мене, бо відколи я побачив тебе, що сидиш біля мене, моя душа стривожилася. Бо я зовсім не гідний наближатися до тебе, бо ти — піднесений дух, а я — плоть і кров, і тому я не можу витримати твоєї слави, бо я бачу, що твоя краса не від цього світу. І Смерть сказала Авраамові: Кажу тобі, у всьому творінні, яке Ягве створив, не знайдено жодного, подібного до тебе, бо навіть сам Ягве, шукаючи, не знайшов такого на всій землі. І Авраам сказав Смерті: Як ти смієш брехати? Бо я бачу, що твоя краса не від цього світу. І Смерть сказала Авраамові: Не думай, Аврааме, що ця краса моя, або що я так приходжу до кожного чоловіка. Ні, але якщо хтось праведний, як ти, я так беру вінці й приходжу до нього, а якщо це грішник, я приходжу у великій зіпсованості, і з їхнього гріха я роблю вінець для своєї голови, і я трясу їх великим страхом, так що вони нажахані. Тож Авраам сказав йому: І звідки приходить твоя краса? І Смерть сказала: Немає іншого, більш повного зіпсованості, ніж я. Авраам сказав йому: І ти справді той, кого називають Смертю? Він відповів йому й сказав: Я — гірке ім’я. Я — плач....

14. І Авраам сказав Смерті: Покажи нам свою зіпсованість. І Смерть явила свою зіпсованість; і вона мала дві голови, одна мала обличчя змія, і від неї деякі помирають відразу від аспідів, а інша голова була подібна до меча; від неї деякі помирають від меча, як від луків. Того дня слуги Авраама померли від страху перед Смертю, і Авраам, бачачи їх, молився Ягве, і він підняв їх. Але Ягве повернувся й забрав душу Авраама, як уві сні, і архангел Михаїл підняв її на небеса. І Ісаак поховав свого батька біля своєї матері Сари, прославляючи й хвалячи Ягве, бо йому належить слава, честь і поклоніння, Отця, Сина і Святий Дух, тепер і завжди, і на всю вічність. Амінь.