Йона

Розділ 1

1 І було слово Єшуа до Йони, сина Аміттая, кажучи:

2 Устань, іди до Ніневії, того великого міста, і клич проти нього; бо їхнє зло піднялося переді Мною.

3 А Йона встав, щоб утекти до Таршіша від присутності Єшуа, і зійшов до Йоппії; і знайшов корабель, що плив до Таршіша: і заплатив за нього плату, і зійшов у нього, щоб плисти з ними до Таршіша від присутності Єшуа.

4 А Єшуа навів великий вітер на море, і постала велика буря на морі, так що корабель мало не розбився.

5 Тоді моряки налякалися і кликали кожен до свого бога, і викидали товари, що були на кораблі, у море, щоб полегшити його. А Йона зійшов у нутро корабля; і ліг, і міцно заснув.

6 І підійшов до нього капітан корабля і сказав йому: Що це з тобою, соньку? Устань, клич до твого Єшуа; може, Єшуа згадає про нас, і ми не загинемо.

7 І сказали вони один до одного: Ходіть, кинемо жереб, щоб дізнатися, через кого це лихо на нас. І кинули жереб, і жереб упав на Йону.

8 Тоді вони сказали йому: Скажи нам, благаємо тебе, через кого це лихо на нас; яке твоє заняття? і звідки ти йдеш? який твій край? і з якого ти народу?

9 І він сказав їм: Я єврей; і я боюся Ягве, Ягве неба, Який створив море і сушу.

10 Тоді люди дуже налякалися і сказали йому: Чому ти це вчинив? Бо люди знали, що він утікав від присутності Єшуа, бо він розповів їм.

11 Тоді вони сказали йому: Що нам зробити з тобою, щоб море заспокоїлося для нас? Бо море хвилювалося і було бурхливе.

12 І він сказав їм: Візьміть мене і киньте мене в море; і море заспокоїться для вас: бо я знаю, що через мене ця велика буря на вас.

13 Та люди сильно веслували, щоб пригнати його до землі; але не могли: бо море хвилювалося і було бурхливе проти них.

14 Тому вони кликали до Єшуа і сказали: Благаємо Тебе, о Єшуа, благаємо Тебе, не дай нам загинути за життя цього чоловіка, і не поклади на нас невинної крові: бо Ти, о Єшуа, вчинив, як Тобі вгодно.

15 І вони взяли Йону і кинули його в море: і море перестало лютувати.

16 Тоді люди дуже боялися Єшуа, і принесли жертву Єшуа, і склали обітниці.

17 А Єшуа приготував велику рибу, щоб вона проковтнула Йону. І Йона був у череві риби три дні і три ночі.

Розділ 2

1 Тоді Йона молився до Єшуа, свого Єшуа, з черева риби,

2 і сказав: Я кликав у своїй біді до Єшуа, і Він почув мене; з черева пекла я кликав, і Ти почув мій голос.

3 Бо Ти кинув мене в глибину, у серце морів; і потоки оточили мене: усі Твої вали і Твої хвилі пройшли наді мною.

4 Тоді я сказав: Я відкинутий від Твоїх очей; та все ж я знову дивитимуся до Твого святого храму.

5 Води оточили мене, аж до душі: безодня замкнула мене довкола, морська трава обвилася навколо моєї голови.

6 Я зійшов до основ гір; земля зі своїми засувами була наді мною навіки: та Ти вивів моє життя з тління, о Єшуа, мій Єшуа.

7 Коли моя душа знемагала в мені, я згадав Єшуа: і моя молитва дійшла до Тебе, до Твого святого храму.

8 Ті, що тримаються брехливої марноти, покидають свою власну милість.

9 А я принесу Тобі жертву голосом подяки; я сплачу те, що пообіцяв. Спасіння — від Єшуа.

10 І Єшуа сказав рибі, і вона викинула Йону на сушу.

Розділ 3

1 І слово Єшуа було до Йони вдруге, кажучи:

2 Устань, іди до Ніневії, того великого міста, і проповідуй йому проповідь, що Я тобі кажу.

3 І Йона встав і пішов до Ніневії, за словом Єшуа. А Ніневія була надзвичайно велике місто, на три дні ходи.

4 І Йона почав входити в місто на день ходи, і кликав, і казав: Ще сорок днів, і Ніневія буде зруйнована.

5 І люди Ніневії повірили Єшуа, і проголосили піст, і зодяглися в волосяниці, від найбільшого з них аж до найменшого з них.

6 Бо слово дійшло до царя Ніневії, і він устав зі свого трону, і скинув із себе свою мантію, і вкрився волосяницею, і сів у попелі.

7 І він звелів проголосити й оповістити по Ніневії указом царя та його вельмож, кажучи: Нехай ані людина, ані тварина, ані велика худоба, ані дрібна нічого не куштують: нехай не пасуться і не п’ють води:

8 а нехай людина і тварина вкриються волосяницею і сильно кличуть до Єшуа: так, нехай кожен навернеться зі своєї злої дороги і від насильства, що в їхніх руках.

9 Хто знає, чи Єшуа не навернеться і не покається, і не відвернеться від Свого лютого гніву, щоб ми не загинули?

10 І Єшуа побачив їхні діла, що вони навернулися зі своєї злої дороги; і Єшуа покаявся щодо зла, про яке сказав, що вчинить їм; і не вчинив його.

Розділ 4

1 А Йоні це було дуже неприємно, і він дуже розгнівався.

2 І він молився до Єшуа і сказав: Благаю Тебе, о Єшуа, чи не це було моє слово, коли я ще був у своєму краї? Тому я й утік перед тим до Таршіша: бо я знав, що Ти — милостивий Єшуа, і милосердний, довготерпеливий і багатомилостивий, і каєшся щодо зла.

3 Тож тепер, о Єшуа, візьми, благаю Тебе, моє життя від мене; бо краще мені померти, ніж жити.

4 Тоді Єшуа сказав: Чи добре ти робиш, що гніваєшся?

5 І Йона вийшов із міста, і сів на східному боці міста, і зробив собі там курінь, і сидів під ним у тіні, доки не побачить, що стане з містом.

6 І Єшуа приготував гарбузову рослину і звелів їй піднятися над Йоною, щоб вона була тінню над його головою, щоб визволити його від його горя. І Йона дуже радів рослині.

7 А Єшуа приготував черва, коли наступного дня зійшов ранок, і він ударив рослину, і вона всохла.

8 І сталося, коли зійшло сонце, Єшуа приготував палкий східний вітер; і сонце пекло голову Йони, так що він знеміг і бажав у собі померти, і сказав: Краще мені померти, ніж жити.

9 І Єшуа сказав Йоні: Чи добре ти робиш, що гніваєшся за рослину? І він сказав: Добре роблю, що гніваюся, аж до смерті.

10 Тоді Єшуа сказав: Ти пожалів рослину, над якою не трудився і якої не виростив; яка виросла за ніч і загинула за ніч:

11 а чи не мав би Я пощадити Ніневію, те велике місто, у якому понад сто двадцять тисяч людей, що не розрізняють між своєю правою рукою і своєю лівою; а також багато худоби?