Дії

Розділ 1

1 Перше оповідання склав я, о Теофіле, про все, що Єшуа почав і чинити, і навчати,

2 Аж до дня, в який Він був вознесений, після того як через Святого Духа дав повеління апостолам, яких Він обрав:

3 Яким і явив Себе живим після Своїх страждань багатьма вірними доказами, являючись їм сорок днів і говорячи про те, що належить до Царства Ягве:

4 І, зібравшись разом із ними, повелів їм не відходити з Єрусалима, а чекати обітниці Отця, «яку, — каже Він, — ви чули від Мене».

5 Бо Іван хрестив водою, а ви будете хрещені Святим Духом незабаром, за небагато днів.

6 Коли ж вони зійшлися разом, то питали Його, кажучи: Єшуа, чи не в цей час Ти відновлюєш царство Ізраїлеві?

7 А Він сказав їм: Не вам знати часи або пори, які Отець поклав у Своїй владі.

8 Але ви приймете силу, коли Святий Дух зійде на вас, і будете Мені свідками в Єрусалимі, і по всій Юдеї, і в Самарії, і аж до останнього краю землі.

9 І, сказавши це, коли вони дивилися, Він піднявся вгору, і хмара взяла Його з очей їхніх.

10 І коли вони пильно дивилися на небо, як Він відходив угору, ось два мужі стали біля них у білій одежі;

11 Які й сказали: Мужі галілейські, чого стоїте й дивитесь на небо? Цей самий Єшуа, що вознісся від вас на небо, так само прийде, як ви бачили Його, коли Він ішов на небо.

12 Тоді вони повернулися до Єрусалима з гори, що зветься Оливною, яка є біля Єрусалима, на відстані суботньої дороги.

13 А коли ввійшли, піднялися до горниці, де перебували Петро, і Яків, і Іван, і Андрій, Филип і Тома, Вартоломій і Матвій, Яків, син Алфея, і Симон Зилот, і Юда, брат Якова.

14 Усі вони однодушно перебували в молитві й благанні, з жінками, і з Марією, матір'ю Єшуа, і з братами Його.

15 І в ті дні Петро, ставши посеред учнів, сказав (а імен разом було близько ста двадцяти):

16 Мужі й браття, треба було, щоб сповнилося це Писання, яке Святий Дух передрік устами Давида про Юду, що був провідником тих, які взяли Єшуа.

17 Бо він був зарахований до нас і одержав частку цього служіння.

18 Та цей чоловік придбав поле за плату неправедності; і, впавши сторч головою, він розірвався посередині, і все нутро його випало назовні.

19 І стало це відомим усім мешканцям Єрусалима, так що те поле зветься їхньою власною мовою Акелдама, тобто Поле крові.

20 Бо написано в книзі Псалмів: Нехай оселя його стане пустою, і нехай ніхто не мешкає в ній; і: Його єпископство нехай візьме інший.

21 Тому треба, щоб один із тих мужів, що супроводжували нас увесь час, коли Єшуа входив і виходив між нами,

22 Починаючи від хрещення Івана аж до того самого дня, коли Він був вознесений від нас, був поставлений свідком із нами Його воскресіння.

23 І поставили двох: Йосифа, званого Варсавою, що прозваний був Юстом, і Маттія.

24 І помолилися, і сказали: Ти, Єшуа, що знаєш серця всіх людей, покажи, кого з цих двох Ти обрав,

25 Щоб він прийняв частку цього служіння й апостольства, від якого Юда відпав через переступ, щоб іти у своє місце.

26 І дали їм жеребки; і жереб випав на Маттія, і він був зарахований до одинадцяти апостолів.

Розділ 2

1 І коли настав день П'ятидесятниці, усі вони були однодушно разом в одному місці.

2 І нагло з неба виник шум, ніби від подмуху бурхливого вітру, і наповнив увесь дім, де вони сиділи.

3 І явилися їм розділені язики, немов вогняні, і спочили по одному на кожному з них.

4 І сповнилися всі Святий Дух, і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти.

5 А в Єрусалимі перебували юдеї, люди побожні, з усякого народу під небом.

6 Коли ж зчинився цей гомін, зібралося безліч народу, і були збентежені, бо кожен чув, що вони говорять його власною мовою.

7 І всі дивувалися й чудувалися, говорячи один до одного: Хіба всі ці, що говорять, не галілеяни?

8 Як же ми чуємо кожен своєю власною мовою, в якій народилися?

9 Парфяни, і мідяни, і еламіти, і мешканці Месопотамії, і Юдеї, і Каппадокії, Понту й Азії,

10 Фригії і Памфілії, Єгипту і частин Лівії біля Киринеї, і прихідці з Риму, юдеї й прозеліти,

11 Критяни й араби, — чуємо, що вони говорять нашими мовами про великі діла Ягве.

12 І всі дивувалися і в сумніві говорили один до одного: Що це має значити?

13 Інші ж, глузуючи, казали: Вони напилися солодкого вина.

14 А Петро, ставши з одинадцятьма, підніс свій голос і промовив до них: Мужі юдейські і всі ви, що мешкаєте в Єрусалимі! Нехай це буде вам відоме, і вислухайте слова мої:

15 Вони не п'яні, як ви думаєте, бо це третя година дня;

16 Але це те, що було прорічене через пророка Йоїла:

17 І буде в останні дні, говорить Ягве: Я виллю від Духа Мого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, і юнаки ваші бачитимуть видіння, і старці ваші снами навчатимуться:

18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх у ті дні Я виллю від Духа Мого, і вони пророкуватимуть.

19 І покажу чудеса на небі вгорі й знамення на землі внизу: кров, і вогонь, і клубки диму.

20 Сонце обернеться в темряву, а місяць — у кров, перше ніж настане великий і славний день Єшуа.

21 І буде: кожен, хто покличе ім'я Єшуа, спасеться.

22 Мужі ізраїльські, послухайте цих слів: Єшуа з Назарета, мужа, засвідченого вам від Ягве силами, і чудесами, і знаменнями, що Ягве вчинив через Нього серед вас, як і самі ви знаєте,

23 Його, виданого за визначеною радою й передбаченням Ягве, ви взяли і руками беззаконних прибили й убили;

24 Але Ягве воскресив Його, розірвавши пута смерті, бо неможливо було, щоб вона вдержала Його.

25 Бо Давид говорить про Нього: Я бачив Єшуа завжди переді мною, бо Він праворуч мене, щоб я не захитався;

26 Тому розвеселилося серце моє і зрадів язик мій; а й тіло моє спочине в надії,

27 Бо Ти не залишиш душі моєї в шеолі й не даси Святому Твоєму побачити тління.

28 Ти сповістив мені дороги життя; Ти наповниш мене радістю перед лицем Твоїм.

29 Мужі й браття! Дозвольте вільно сказати вам про патріарха Давида, що він і помер, і похований, і гріб його в нас аж до цього дня.

30 Будучи ж пророком і знаючи, що Ягве клятвою поклявся йому, що з плоду стегон його, за тілом, підніме Месія, щоб посадити на престолі його,

31 Він, передбачивши, говорив про воскресіння Месія, що душа Його не була залишена в шеолі, ані тіло Його не бачило тління.

32 Цього Єшуа Ягве воскресив, чому всі ми є свідками.

33 Отож, будучи вознесений правицею Ягве й одержавши від Отця обітницю Святий Дух, Він вилив те, що ви нині бачите й чуєте.

34 Бо Давид не зійшов на небеса, але сам говорить: Сказав Ягве до мого Єшуа: Сядь праворуч Мене,

35 Доки не покладу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх.

36 Отож нехай увесь дім Ізраїлів твердо знає, що Ягве вчинив того самого Єшуа, якого ви розіп'яли, і Єшуа, і Месія.

37 Почувши це, вони розчулилися серцем і сказали Петрові й іншим апостолам: Мужі й браття, що нам робити?

38 А Петро сказав їм: Покайтеся, і нехай хреститься кожен із вас в ім'я Єшуа Месія на відпущення гріхів, і приймете дар Святий Дух.

39 Бо для вас є обітниця, і для дітей ваших, і для всіх далеких, скільки їх покличе Єшуа, наш Ягве.

40 І багатьма іншими словами він свідчив і заохочував, кажучи: Рятуйтеся від цього розбещеного роду!

41 Отож ті, що охоче прийняли слово його, хрестилися; і приєдналося того дня душ близько трьох тисяч.

42 І вони перебували в науці апостольській, і в спільності, і в ламанні хліба, і в молитвах.

43 І страх був на кожній душі; і багато чудес і знамень діялося через апостолів.

44 А всі віруючі були разом і мали все спільним.

45 І вони продавали маєтки й добра і ділили їх усім, як кожен мав потребу.

46 І щодня однодушно перебували в храмі й, ламаючи хліб по домах, приймали їжу в радості й простоті серця,

47 Хвалячи Ягве й маючи ласку в усього народу. А Єшуа щодня долучав до церкви тих, що спасалися.

Розділ 3

1 Петро ж та Іван ішли разом до храму о годині молитви, о дев'ятій.

2 І був один чоловік, кривий від утроби матері своєї, якого носили й щодня садили при дверях храму, що звуться Красними, щоб просити милостині в тих, що входили до храму.

3 Побачивши Петра та Івана, що мали ввійти до храму, він просив милостині.

4 А Петро, пильно глянувши на нього разом з Іваном, сказав: Поглянь на нас!

5 А він уважно дивився на них, сподіваючись щось одержати від них.

6 Та Петро сказав: Срібла й золота в мене нема, а що маю, те тобі даю: В ім'я Єшуа Месія з Назарета встань і ходи!

7 І, взявши його за праву руку, підвів його; і зараз зміцнилися стопи його й кістки.

8 І, схопившись, він став і ходив, і ввійшов із ними до храму, ходячи й підскакуючи, і хвалячи Ягве.

9 І весь народ бачив його, як він ходив і хвалив Ягве.

10 І впізнали його, що це той, що сидів задля милостині при Красних дверях храму; і сповнилися подиву й дива з того, що сталося йому.

11 А як той зцілений кривий тримався Петра й Івана, увесь народ збігся до них у притвор, що зветься Соломоновим, вельми здивований.

12 Побачивши це, Петро відповів народові: Мужі ізраїльські! Чого дивуєтесь цьому? І чого так пильно дивитеся на нас, ніби ми власною силою або побожністю вчинили, щоб він ходив?

13 Ягве Авраама, і Ісака, і Якова, Ягве батьків наших, прославив Сина Свого Єшуа, якого ви видали й відреклися перед Пилатом, коли той намірявся відпустити Його.

14 А ви Святого й Праведного відреклися й просили дарувати вам чоловіка-душогуба,

15 А Начальника життя вбили, якого Ягве воскресив із мертвих, чому ми є свідками.

16 І через віру в ім'я Його цього чоловіка, якого ви бачите й знаєте, ім'я Його зміцнило; і віра, що через Нього, дала йому це цілковите здоров'я перед усіма вами.

17 А тепер, браття, я знаю, що ви, як і начальники ваші, вчинили це з невідання.

18 Але те, що Ягве наперед звістив устами всіх Своїх пророків, що Месія має постраждати, Він так сповнив.

19 Отож покайтеся й наверніться, щоб гріхи ваші були стерті, коли прийдуть часи відпочинку від лиця Єшуа;

20 І Він пошле Єшуа Месія, що був вам наперед звіщений,

21 Якого небо мусить прийняти аж до часів відновлення всього, про що Ягве говорив устами всіх святих Своїх пророків від віку.

22 Бо Мойсей справді сказав батькам: Пророка поставить вам Ягве, ваш Ягве, з братів ваших, подібного до мене; Його слухайте в усьому, що Він говоритиме вам.

23 І буде: кожна душа, що не послухає того Пророка, буде вигублена з народу.

24 А й усі пророки, від Самуїла й тих, що після нього, скільки їх говорило, також наперед звіщали ці дні.

25 Ви — сини пророків і завіту, що Ягве уклав із батьками нашими, кажучи Авраамові: І в насінні твоєму благословляться всі племена землі.

26 Вам першим Ягве, піднявши Сина Свого Єшуа, послав Його благословляти вас, відвертаючи кожного з вас від злих учинків ваших.

Розділ 4

1 А коли вони говорили до народу, до них приступили священики, і начальник сторожі храму, і саддукеї,

2 Обурені тим, що вони навчали народ і звіщали в Єшуа воскресіння з мертвих.

3 І наклали на них руки й віддали їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір.

4 А багато з тих, що чули слово, увірували; і число чоловіків було близько п'яти тисяч.

5 І сталося на ранок, що зібралися в Єрусалимі їхні начальники, і старші, і книжники,

6 І Анна первосвященик, і Каяфа, і Іван, і Олександр, і скільки було з роду первосвященичого.

7 І, поставивши їх посередині, питали: Якою силою чи яким іменем ви це вчинили?

8 Тоді Петро, сповнившись Святий Дух, сказав їм: Начальники народу й старші ізраїльські!

9 Якщо нас сьогодні допитують про добре діло, вчинене недужому чоловікові, яким він був зцілений,

10 Нехай буде відомо всім вам і всьому народові ізраїльському, що іменем Єшуа Месія з Назарета, якого ви розіп'яли, якого Ягве воскресив із мертвих, — через Нього цей чоловік стоїть перед вами здоровий.

11 Це камінь, що ви, будівничі, знехтували, який став головою кута.

12 І нема ні в кім іншим спасіння, бо нема іншого імені під небом, даного людям, яким ми мали б спастися.

13 Бачачи ж сміливість Петра й Івана й зрозумівши, що вони люди невчені й прості, вони дивувалися; і впізнавали їх, що вони були з Єшуа.

14 А бачачи зціленого чоловіка, що стояв із ними, нічого не могли сказати проти.

15 І, звелівши їм вийти геть із синедріону, радилися між собою,

16 Кажучи: Що нам робити з цими людьми? Бо справді явне чудо сталося через них, і воно відоме всім мешканцям Єрусалима, і ми не можемо заперечити.

17 Але щоб воно більше не поширювалося серед народу, суворо заборонімо їм, щоб відтепер не говорили нікому в це ім'я.

18 І, покликавши їх, наказали їм зовсім не говорити й не навчати в ім'я Єшуа.

19 А Петро й Іван відповіли й сказали їм: Розсудіть, чи справедливо перед Ягве слухати вас більше, ніж Ягве?

20 Бо ми не можемо не говорити того, що бачили й чули.

21 А вони, ще погрозивши, відпустили їх, не знаходячи нічого, за що покарати їх, через народ, бо всі прославляли Ягве за те, що сталося.

22 Бо чоловік той, на якому сталося це чудо зцілення, мав понад сорок літ.

23 А відпущені, вони прийшли до своїх і розповіли все, що первосвященики й старші сказали їм.

24 Вони ж, почувши, однодушно піднесли голос до Ягве й сказали: Ягве! Ти є Ягве, що створив небо, і землю, і море, і все, що в них.

25 Ти устами слуги Твого Давида сказав: Чого зашуміли погани, а народи задумали марне?

26 Повстали царі земні, і князі зібралися разом проти Ягве і проти Його Месія.

27 Бо справді зібралися в цьому місті проти святого Дитяти Твого Єшуа, якого Ти помазав, і Ірод, і Понтій Пилат, із поганами й народом ізраїльським,

28 Щоб учинити те, що рука Твоя й рада Твоя наперед визначили, щоб сталося.

29 А тепер, Ягве, поглянь на їхні погрози й дай рабам Твоїм із усією сміливістю говорити слово Твоє,

30 Коли Ти простягатимеш руку Твою на зцілення, і щоб знамення й чудеса діялися іменем святого Дитяти Твого Єшуа.

31 І коли вони помолилися, затряслося місце, де вони були зібрані, і всі сповнилися Святий Дух, і говорили слово Ягве зі сміливістю.

32 А безліч тих, що увірували, були одного серця й однієї душі; і ніхто нічого зі свого майна не називав своїм, але все в них було спільне.

33 І з великою силою апостоли свідчили про воскресіння Єшуа, і велика благодать була на всіх них.

34 І не було між ними жодного нужденного, бо всі, що мали поля або доми, продавали їх і приносили ціну проданого,

35 І клали до ніг апостолів; і роздавалося кожному, хто мав потребу.

36 Так Йосій, що апостолами прозваний Варнавою, — що в перекладі означає Син потіхи, — левит, родом із Кіпру,

37 Мавши поле, продав його, і приніс гроші, і поклав до ніг апостолів.

Розділ 5

1 А один чоловік, на ім'я Ананія, із жінкою своєю Сапфірою продав маєток,

2 І приховав частину з ціни, — знала про це й жінка його, — а частину приніс і поклав до ніг апостолів.

3 А Петро сказав: Ананіє! Чого сатана наповнив серце твоє, щоб ти збрехав Святий Дух і приховав частину з ціни землі?

4 Доки вона була непродана, чи не твоя вона була? А продавши, чи не у твоїй владі вона була? Чому ти поклав це діло у серце своє? Ти збрехав не людям, а Ягве.

5 Почувши ці слова, Ананія впав і віддав духа; і великий страх напав на всіх, що чули це.

6 А юнаки встали, обгорнули його, і, винісши, поховали.

7 І сталося по якихось трьох годинах, що ввійшла жінка його, не знаючи, що сталося.

8 А Петро відповів їй: Скажи мені, чи за стільки ви продали землю? А вона сказала: Так, за стільки.

9 А Петро сказав їй: Як це ви змовилися спокушати Духа Ягве? Ось ноги тих, що поховали чоловіка твого, при дверях, і вони винесуть тебе.

10 І зараз вона впала до ніг його й віддала духа. А юнаки, ввійшовши, знайшли її мертвою, і, винісши, поховали біля чоловіка її.

11 І великий страх обійняв усю церкву й усіх, що чули це.

12 А руками апостолів діялося багато знамень і чудес серед народу; і всі однодушно перебували в Соломоновому притворі.

13 А з інших ніхто не важився приставати до них, але народ величав їх.

14 І дедалі більше долучалося віруючих до Єшуа, безліч чоловіків і жінок,

15 Так що хворих виносили на вулиці й клали на ліжка й ноші, щоб, як ітиме Петро, бодай тінь його впала на когось із них.

16 А також безліч народу з міст довкола Єрусалима сходилася, приносячи хворих і тих, що їх мучили нечисті духи; і всі вони зцілялися.

17 Тоді первосвященик і всі, що з ним, — а це секта саддукеїв, — повстали, сповнившись заздрості,

18 І наклали руки на апостолів, і посадили їх до громадської в'язниці.

19 Але ангел Ягве вночі відчинив двері в'язниці, і, вивівши їх, сказав:

20 Ідіть, і, ставши, говоріть у храмі народові всі слова цього життя.

21 Почувши це, вони ввійшли досвіта до храму й навчали. А первосвященик і ті, що з ним, прийшовши, скликали синедріон і всю старшину синів ізраїльських і послали до в'язниці, щоб їх привели.

22 А слуги, прийшовши, не знайшли їх у в'язниці, і, повернувшись, сповістили,

23 Кажучи: В'язницю ми знайшли замкнену з усією обережністю, і сторожі стояли надворі перед дверима; а відчинивши, ми нікого не знайшли всередині.

24 Почувши ці слова, первосвященик, і начальник храму, і первосвященики були в сумніві щодо них, до чого це дійде.

25 Аж ось хтось прийшов і сповістив їм, кажучи: Ось мужі, яких ви посадили до в'язниці, стоять у храмі й навчають народ.

26 Тоді начальник пішов зі слугами й привів їх без насильства, бо боялися народу, щоб їх не побили камінням.

27 І, привівши їх, поставили перед синедріоном; і первосвященик запитав їх,

28 Кажучи: Чи не заборонили ми вам суворо навчати в це ім'я? А ось ви наповнили Єрусалим вашою наукою і хочете навести на нас кров цього чоловіка.

29 А Петро й інші апостоли відповіли й сказали: Треба коритися Ягве більше, ніж людям.

30 Ягве батьків наших воскресив Єшуа, якого ви вбили, повісивши на дереві.

31 Його Ягве підніс правицею Своєю як Князя й Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння й прощення гріхів.

32 І ми є свідками Його в цих словах, а також Святий Дух, якого Ягве дав тим, що коряться Йому.

33 Почувши це, вони розлютилися в серці й радилися вбити їх.

34 А один із синедріону, фарисей, на ім'я Гамаліїл, учитель закону, поважаний усім народом, встав і звелів вивести апостолів на короткий час;

35 І сказав їм: Мужі ізраїльські! Подумайте добре про цих людей, що ви хочете вчинити.

36 Бо перед цими днями повстав Тевда, видаючи себе за когось великого; до нього пристало число чоловіків близько чотирьохсот; він був убитий, і всі, що слухалися його, розпорошилися й обернулися в ніщо.

37 Після нього, за днів перепису, повстав Юда Галілеянин і потягнув за собою багато народу; загинув і він, і всі, що слухалися його, розпорошилися.

38 А тепер кажу вам: Відступіться від цих людей і залиште їх; бо якщо ця рада або це діло від людей, воно зруйнується;

39 А якщо воно від Ягве, ви не зможете його зруйнувати; щоб часом і вас не знайшли такими, що воюють проти Ягве.

40 І вони послухалися його; і, покликавши апостолів і побивши їх, наказали не говорити в ім'я Єшуа й відпустили їх.

41 А вони пішли від синедріону, радіючи, що вдостоїлися прийняти зневагу за Його ім'я.

42 І щодня в храмі й по домах не переставали навчати й звіщати Єшуа Месія.

Розділ 6

1 А в ті дні, коли учні примножилися, виникло нарікання елліністів на євреїв, що їхніх удовиць нехтували при щоденному служінні.

2 Тоді дванадцять, скликавши безліч учнів, сказали: Не годиться нам, залишивши слово Ягве, служити при столах.

3 Отож, браття, виберіть із-поміж себе сімох мужів доброї слави, повних Святий Дух і мудрості, яких ми поставимо над цим ділом.

4 А ми перебуватимемо постійно в молитві й у служінні слова.

5 І це слово сподобалося всій громаді; і вони вибрали Степана, мужа, повного віри й Святий Дух, і Филипа, і Прохора, і Никанора, і Тимона, і Пармена, і Миколу, прозеліта з Антіохії,

6 Яких поставили перед апостолами; і ті, помолившись, поклали на них руки.

7 І слово Ягве зростало, і число учнів у Єрусалимі вельми примножувалося; і велика громада священиків корилася вірі.

8 А Степан, повний віри й сили, чинив великі чудеса й знамення серед народу.

9 Тоді повстали деякі із синагоги, що зветься синагогою лібертинців, і киринейці, і олександрійці, і ті, що з Кілікії й з Азії, сперечаючись зі Степаном.

10 І не могли встояти проти мудрості й духа, яким він говорив.

11 Тоді вони підговорили людей, що сказали: Ми чули, як він говорить блюзнірські слова проти Мойсея й проти Ягве.

12 І вони підбурили народ, і старших, і книжників, і, напавши на нього, схопили його й привели до синедріону,

13 І поставили фальшивих свідків, що сказали: Цей чоловік не перестає говорити блюзнірські слова проти цього святого місця й закону;

14 Бо ми чули, як він казав, що цей Єшуа з Назарета зруйнує це місце й змінить звичаї, що їх Мойсей передав нам.

15 І всі, що сиділи в синедріоні, поглянувши на нього уважно, бачили лице його, ніби лице ангела.

Розділ 7

1 А первосвященик сказав: Чи це так?

2 А він сказав: Мужі, браття й батьки, послухайте! Єшуа слави явився батькові нашому Авраамові, коли він був у Месопотамії, перш ніж оселився в Харані,

3 І сказав йому: Вийди з землі твоєї і від родини твоєї, і прийди до землі, яку Я покажу тобі.

4 Тоді він вийшов із землі халдейської й оселився в Харані; а звідти, як помер батько його, Він переселив його до цієї землі, в якій ви нині мешкаєте.

5 І не дав йому в ній спадщини, ані на стопу ноги; а обіцяв дати її йому у володіння і насінню його після нього, коли він ще не мав дитини.

6 А Ягве говорив так: Насіння його буде приходьком у чужій землі, і їх поневолять, і кривдитимуть чотириста років.

7 А народ, у якого вони будуть у рабстві, Я судитиму, сказав Ягве; а після цього вони вийдуть і служитимуть Мені на цьому місці.

8 І дав йому завіт обрізання; і так він породив Ісака й обрізав його восьмого дня; а Ісак — Якова, а Яків — дванадцять патріархів.

9 А патріархи, заздрячи, продали Йосипа до Єгипту; але Єшуа був із ним,

10 І визволив його від усіх його скорбот, і дав йому ласку й мудрість перед фараоном, царем єгипетським; і той поставив його правителем над Єгиптом і над усім домом своїм.

11 Тоді прийшов голод на всю землю єгипетську й ханаанську, і велика скорбота; і батьки наші не знаходили поживи.

12 А Яків, почувши, що в Єгипті є пшениця, послав батьків наших першого разу.

13 А другого разу Йосип дав пізнати себе братам своїм, і рід Йосипа став відомий фараонові.

14 Тоді Йосип послав і покликав батька свого Якова до себе, і всю родину свою, сімдесят п'ять душ.

15 І Яків зійшов до Єгипту й помер, він і батьки наші;

16 І їх перенесли до Сихема й поклали в гробі, що Авраам купив за ціну срібла в синів Еммора, батька Сихема.

17 А як наближався час обітниці, якою Ягве поклявся Авраамові, народ зростав і розмножувався в Єгипті,

18 Аж доки не повстав інший цар, що не знав Йосипа.

19 Він, хитро діючи проти роду нашого, кривдив батьків наших, змушуючи їх викидати немовлят своїх, щоб вони не залишалися живими.

20 У той час народився Мойсей, і був він вельми вродливий, і його виховували три місяці в домі батька його;

21 А коли його було викинено, дочка фараонова взяла його й виховала його собі за сина.

22 І Мойсей був навчений усієї мудрості єгипетської, і був сильний у словах і в ділах.

23 А коли йому сповнилося сорок років, спало йому на серце відвідати братів своїх, синів ізраїльських.

24 І, побачивши одного, що його кривдили, він заступився за нього і помстився за скривдженого, вразивши єгиптянина;

25 Бо він думав, що брати його зрозуміють, що Єшуа його рукою дає їм визволення; але вони не зрозуміли.

26 А наступного дня він явився їм, як вони сварилися, і схиляв їх до згоди, кажучи: Мужі, ви брати; чого кривдите один одного?

27 А той, що кривдив ближнього, відштовхнув його, кажучи: Хто поставив тебе начальником і суддею над нами?

28 Чи ти хочеш убити мене, як убив учора єгиптянина?

29 Тоді Мойсей утік від цього слова й став приходьком у землі мадіамській, де породив двох синів.

30 А коли минуло сорок років, явився йому в пустелі гори Синай ангел Ягве в полум'ї вогню в кущі.

31 Мойсей, побачивши, дивувався видінню; а як він наближався, щоб розглянути, до нього був голос Єшуа,

32 Що говорив: Я — Єшуа батьків твоїх, Єшуа Авраама, і Єшуа Ісака, і Єшуа Якова. А Мойсей затремтів і не важився глянути.

33 А Єшуа сказав йому: Зніми взуття з ніг твоїх, бо місце, на якому ти стоїш, є земля свята.

34 Я справді бачив скорботу народу Мого, що в Єгипті, і почув його стогін, і зійшов визволити їх. А тепер іди, Я пошлю тебе до Єгипту.

35 Цього Мойсея, якого вони відреклися, кажучи: Хто поставив тебе начальником і суддею? — його Ягве послав начальником і визволителем рукою ангела, що явився йому в кущі.

36 Він вивів їх, учинивши чудеса й знамення в землі єгипетській, і в Червоному морі, і в пустелі сорок років.

37 Це той Мойсей, що сказав синам ізраїльським: Пророка поставить вам Ягве, ваш Ягве, з братів ваших, подібного до мене; Його слухайте.

38 Це той, що був у громаді в пустелі разом з ангелом, що говорив до нього на горі Синай, і з батьками нашими; він прийняв живі слова, щоб передати нам;

39 Якому батьки наші не хотіли коритися, але відштовхнули його й серцями своїми повернулися назад до Єгипту,

40 Кажучи Ааронові: Зроби нам богів, що йтимуть перед нами; бо цього Мойсея, що вивів нас із землі єгипетської, — не знаємо, що сталося з ним.

41 І вони зробили теля в ті дні, і принесли жертву ідолові, і веселилися ділами рук своїх.

42 Тоді Ягве відвернувся й віддав їх, щоб служили воїнству небесному, як написано в книзі пророків: О доме Ізраїлів! Чи ви приносили Мені заколене й жертви сорок років у пустелі?

43 А ви взяли намет Молоха й зірку вашого бога Ремфана, зображення, що ви зробили, щоб поклонятися їм; і Я переселю вас аж за Вавилон.

44 Батьки наші мали намет свідчення в пустелі, як повелів Той, що говорив Мойсеєві зробити його за зразком, який він бачив.

45 Який також батьки наші, що прийшли після, внесли з Єшуа у володіння язичників, яких Єшуа вигнав перед лицем батьків наших, аж до днів Давида;

46 Який знайшов ласку перед Ягве й просив знайти оселю для Ягве Якова.

47 А Соломон збудував Йому дім.

48 Але Всевишній не мешкає в храмах, руками зроблених, як говорить пророк:

49 Небо — престол Мій, а земля — підніжок ніг Моїх. Який дім ви збудуєте Мені? — говорить Ягве, — або яке місце відпочинку Мого?

50 Чи не рука Моя створила все це?

51 Ви, твердошиї й необрізані серцем і вухами! Ви завжди противитеся Святий Дух; як батьки ваші, так і ви.

52 Кого з пророків батьки ваші не переслідували? І вони вбили тих, що наперед звіщали прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками й убивцями;

53 Ви, що прийняли закон через розпорядження ангелів, а не зберегли його.

54 Почувши це, вони розлютилися в серцях своїх і скреготали на нього зубами.

55 А він, повний Святий Дух, глянувши на небо, побачив славу Ягве й Єшуа, що стояв праворуч Ягве,

56 І сказав: Ось я бачу небеса відкриті й Сина Людського, що стоїть праворуч Ягве.

57 А вони, скрикнувши гучним голосом, позатикали вуха свої й однодушно кинулися на нього,

58 І, вивівши за місто, каменували його; а свідки поклали одежу свою до ніг юнака, на ім'я Савло.

59 І каменували Степана, що кликав до Єшуа й казав: Єшуа, Єшуа, прийми духа мого.

60 А впавши на коліна, він скрикнув гучним голосом: Єшуа, не залічи їм цього гріха! І, сказавши це, він упокоївся.

Розділ 8

1 А Савло схвалював убивство його. І того дня виникло велике переслідування на церкву, що в Єрусалимі; і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях Юдеї й Самарії.

2 А побожні мужі поховали Степана й учинили великий плач за ним.

3 А Савло нищив церкву, входячи до домів, і, тягнучи чоловіків і жінок, віддавав їх до в'язниці.

4 Ті ж, що розпорошилися, ходили й звіщали слово.

5 А Филип, прийшовши до міста самарійського, проповідував їм Месія.

6 І народ однодушно вважав на те, що Филип говорив, слухаючи й бачачи чудеса, що він чинив.

7 Бо нечисті духи, кричачи гучним голосом, виходили з багатьох, що їх мали; і багато розслаблених і кривих зцілилося.

8 І була велика радість у тому місті.

9 А був там один чоловік, на ім'я Симон, що перед тим у тому місті займався чародійством і дивував народ самарійський, видаючи себе за когось великого;

10 Йому всі вважали, від малого до великого, кажучи: Він — велика сила Ягве.

11 А вважали йому тому, що він довгий час дивував їх чародійством.

12 А коли вони повірили Филипові, що звіщав про Царство Ягве й ім'я Єшуа Месія, то хрестилися й чоловіки, й жінки.

13 І сам Симон також увірував; і, охрестившись, перебував біля Филипа й дивувався, бачачи чудеса й знамення, що діялися.

14 А апостоли, що в Єрусалимі, почувши, що Самарія прийняла слово Ягве, послали до них Петра й Івана,

15 Які, прийшовши, молилися за них, щоб вони прийняли Святий Дух;

16 Бо Він ще ні на кого з них не зійшов, а тільки вони були хрещені в ім'я Єшуа.

17 Тоді вони поклали руки на них, і ті прийняли Святий Дух.

18 А Симон, побачивши, що через покладання рук апостолів дається Святий Дух, приніс їм гроші,

19 Кажучи: Дайте й мені цю владу, щоб той, на кого я покладу руки, прийняв Святий Дух.

20 А Петро сказав йому: Нехай срібло твоє загине з тобою, бо ти подумав, що дар Ягве можна набути за гроші!

21 Нема тобі ані частки, ані жереба в цьому слові, бо серце твоє неправдиве перед Ягве.

22 Отож покайся в цьому злому вчинку твоєму й молися Ягве, — може, тобі буде прощений задум серця твого;

23 Бо я бачу, що ти в гіркій жовчі й у путах неправедності.

24 Тоді Симон відповів і сказав: Помоліться ви до Ягве за мене, щоб нічого з того, що ви сказали, не спало на мене.

25 А вони, засвідчивши й проповідувавши слово Єшуа, повернулися до Єрусалима й проповідували Євангелію в багатьох селах самарян.

26 А ангел Ягве промовив до Филипа, кажучи: Встань і йди на південь, на дорогу, що йде вниз із Єрусалима до Гази, яка пустинна.

27 І він устав і пішов; і ось чоловік з Ефіопії, євнух, що мав велику владу при Кандаці, цариці ефіопів, який відав усім її скарбом і прийшов до Єрусалима поклонитися,

28 Повертався й, сидячи на своїй колісниці, читав пророка Ісаю.

29 Тоді Дух сказав Филипові: Підійди й пристань до цієї колісниці.

30 І Филип прибіг до нього, і почув, що він читає пророка Ісаю, і сказав: Чи розумієш ти те, що читаєш?

31 А він сказав: Як можу я, якщо ніхто не наставить мене? І попросив Филипа, щоб той піднявся й сів із ним.

32 А місце Писання, яке він читав, було таке: Його повели, як вівцю, на заколення; і як ягня безголосе перед тим, хто стриже його, так він не відкрив уст своїх:

33 У його приниженні суд його було віднято; а рід його хто оповість? Бо життя його забирається із землі.

34 І євнух відповів Филипові й сказав: Прошу тебе, про кого пророк говорить це? Про себе чи про кого іншого?

35 Тоді Филип відкрив уста свої, і, почавши від цього Писання, проповідував йому Єшуа.

36 А коли вони їхали дорогою, прибули до якоїсь води; і євнух сказав: Ось вода; що перешкоджає мені охреститися?

37 І Филип сказав: Якщо віруєш усім своїм серцем, можеш. А він відповів і сказав: Вірую, що Єшуа Месія є Син Ягве.

38 І він звелів колісниці стати; і вони обидва зійшли у воду, і Филип, і євнух; і він охрестив його.

39 А коли вони вийшли з води, Дух Єшуа захопив Филипа, так що євнух уже не бачив його; і він поїхав своєю дорогою, радіючи.

40 А Филип опинився в Азоті; і, проходячи, проповідував у всіх містах, аж поки прийшов до Кесарії.

Розділ 9

1 А Савл, ще дихаючи погрозами й убивством на учнів Єшуа, пішов до первосвященика

2 І попросив у нього листів до Дамаска, до синагог, щоб, коли знайде когось цього шляху, чоловіків чи жінок, приводити їх зв’язаними до Єрусалима.

3 А коли він подорожував і наближався до Дамаска, раптом осяяло його світло з неба;

4 І він упав на землю й почув голос, що говорив до нього: Савле, Савле, чому ти переслідуєш мене?

5 І він сказав: Хто ти, Єшуа? А Єшуа сказав: Я є Єшуа, якого ти переслідуєш; тяжко тобі йти проти рожна.

6 І він, тремтячи й жахаючись, сказав: Єшуа, що ти хочеш, щоб я робив? А Єшуа сказав до нього: Встань і йди до міста, і тобі буде сказано, що ти маєш робити.

7 А мужі, що подорожували з ним, стояли онімілі, чуючи голос, але нікого не бачачи.

8 І Савл устав із землі; а коли очі його відкрилися, він нікого не бачив; тож вони повели його за руку й привели до Дамаска.

9 І він три дні був незрячим, і не їв, і не пив.

10 А в Дамаску був один учень, на ім’я Ананія; і Єшуа сказав до нього у видінні: Ананіє. А він сказав: Ось я, Єшуа.

11 І Єшуа сказав до нього: Встань і йди на вулицю, що зветься Прямою, і пошукай у домі Юди одного на ім’я Савл, із Тарса; бо ось, він молиться,

12 І бачив у видінні мужа, на ім’я Ананія, що ввійшов і поклав на нього руку, щоб він прозрів.

13 Тоді Ананія відповів: Єшуа, я чув від багатьох про цього мужа, скільки зла він учинив твоїм святим у Єрусалимі;

14 І тут він має владу від первосвящеників в’язати всіх, хто кличе твоє ім’я.

15 Але Єшуа сказав до нього: Іди своєю дорогою, бо він є обрана посудина для мене, щоб нести моє ім’я перед язичниками, і царями, і дітьми Ізраїля;

16 Бо я покажу йому, скільки він має страждати за моє ім’я.

17 І Ананія пішов своєю дорогою й увійшов до дому; і, поклавши на нього руки, сказав: Брате Савле, Єшуа, що явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав мене, щоб ти прозрів і наповнився Святий Дух.

18 І негайно відпало від його очей наче луска; і він одразу прозрів, і встав, і охрестився.

19 А коли він прийняв їжу, то зміцнився. Тоді Савл пробув кілька днів з учнями, що були в Дамаску.

20 І він одразу проповідував Месія в синагогах, що він є Син Ягве.

21 А всі, хто чув його, дивувалися й казали: Чи не той це, хто нищив у Єрусалимі тих, що кликали це ім’я, і прийшов сюди для того, щоб приводити їх зв’язаними до первосвящеників?

22 А Савл дедалі більше міцнів у силі й бентежив юдеїв, що мешкали в Дамаску, доводячи, що цей є справді Месія.

23 А коли минуло багато днів, юдеї змовилися вбити його;

24 Але їхня засідка стала відомою Савлові. І вони стерегли брами вдень і вночі, щоб убити його.

25 Тоді учні взяли його вночі й спустили по муру в кошику.

26 А коли Савл прийшов до Єрусалима, він намагався пристати до учнів; але всі боялися його, не вірячи, що він учень.

27 Та Варнава взяв його й привів до апостолів, і розповів їм, як він бачив Єшуа на дорозі, і що той говорив до нього, і як він відважно проповідував у Дамаску в ім’я Єшуа.

28 І він був із ними, входячи й виходячи в Єрусалимі.

29 І він відважно говорив в ім’я Єшуа й сперечався з греками; але вони намагалися вбити його.

30 Коли ж браття довідалися про це, вони відвели його до Кесарії й відіслали до Тарса.

31 Тоді церкви мали спокій по всій Юдеї, і Галілеї, і Самарії, і будувалися; і, ходячи в страху Єшуа й у втісі Святий Дух, вони множилися.

32 І сталося, як Петро обходив усі ті місця, він прийшов також до святих, що мешкали в Лідді.

33 І там він знайшов одного чоловіка, на ім’я Еней, який вісім років лежав на ложі й був розслаблений.

34 І Петро сказав до нього: Енею, Єшуа Месія оздоровляє тебе; встань і постели собі ложе. І він негайно встав.

35 І всі, хто мешкав у Лідді й Сароні, бачили його й навернулися до Єшуа.

36 А в Йоппії була одна учениця, на ім’я Тавіта, що в перекладі зветься Дорка; ця жінка була повна добрих діл і милостинь, які вона чинила.

37 І сталося в ті дні, що вона занедужала й померла; її обмили й поклали у верхній кімнаті.

38 А оскільки Лідда була близько до Йоппії, і учні почули, що Петро там, вони послали до нього двох мужів, просячи його не баритися прийти до них.

39 Тоді Петро встав і пішов із ними. Коли він прийшов, його привели до верхньої кімнати; і всі вдови стали біля нього, плачучи й показуючи сорочки й одежі, які Дорка робила, коли була з ними.

40 А Петро, виславши всіх назовні, став на коліна й помолився; і, обернувшись до тіла, сказав: Тавіто, встань. І вона відкрила очі свої; а коли побачила Петра, сіла.

41 І він подав їй руку й підняв її; а покликавши святих і вдів, поставив її живою.

42 І це стало відомим по всій Йоппії; і багато хто увірував у Єшуа.

43 І сталося, що він пробув багато днів у Йоппії в одного Симона, кожум’яки.

Розділ 10

1 Був один чоловік у Кесарії, на ім’я Корнилій, сотник полку, що зветься Італійським,

2 Чоловік побожний і такий, що боявся Ягве з усім своїм домом, який давав багато милостині народові й завжди молився до Ягве.

3 Він ясно бачив у видінні, близько дев’ятої години дня, ангела Ягве, що входив до нього й говорив до нього: Корнилію.

4 А коли він глянув на нього, то злякався й сказав: Що це, Єшуа? А той сказав до нього: Твої молитви й твої милостині піднялися як спомин перед Ягве.

5 А тепер пошли мужів до Йоппії й поклич одного Симона, що прозваний Петром;

6 Він гостює в одного Симона, кожум’яки, чий дім біля моря; він скаже тобі, що ти маєш робити.

7 А коли ангел, що говорив до Корнилія, відійшов, він покликав двох своїх домашніх слуг і побожного воїна з тих, що постійно служили йому;

8 І, розповівши їм усе це, послав їх до Йоппії.

9 Другого дня, коли вони подорожували й наближалися до міста, Петро піднявся на дах дому помолитися близько шостої години;

10 І він дуже зголоднів і хотів їсти; але поки готували, він впав у захоплення,

11 І побачив відкрите небо й якусь посудину, що сходила до нього, наче велике простирадло, зв’язане за чотири краї й спущене на землю;

12 В ньому були всілякі чотириногі звірі землі, і дикі звірі, і плазуни, і птахи небесні.

13 І голос прийшов до нього: Встань, Петре; заколи й їж.

14 Але Петро сказав: Ні, Єшуа, бо я ніколи не їв нічого звичайного чи нечистого.

15 І голос промовив до нього знову, вдруге: Що Ягве очистив, того ти не називай звичайним.

16 Це сталося тричі; і посудина знову була піднята на небо.

17 А поки Петро розмірковував у собі, що мало означати це видіння, яке він бачив, ось мужі, послані від Корнилія, розпитавши про дім Симона, стали перед брамою,

18 І покликали, і питали, чи Симон, прозваний Петром, гостює там.

19 Поки Петро думав про видіння, Дух сказав йому: Ось три мужі шукають тебе.

20 Встань же, зійди вниз і йди з ними, нічого не сумніваючись, бо я послав їх.

21 Тоді Петро зійшов до мужів, посланих до нього від Корнилія, і сказав: Ось я той, кого ви шукаєте; яка причина, з якої ви прийшли?

22 А вони сказали: Корнилій, сотник, чоловік праведний і такий, що боїться Ягве, і має добре свідчення в усього народу юдеїв, був попереджений від Ягве святим ангелом послати по тебе до свого дому й почути слова від тебе.

23 Тоді він покликав їх усередину й прийняв як гостей. А другого дня Петро пішов із ними, і деякі браття з Йоппії супроводжували його.

24 А наступного дня вони увійшли до Кесарії. А Корнилій чекав їх і скликав своїх родичів і близьких друзів.

25 А коли Петро входив, Корнилій зустрів його, упав до його ніг і поклонився йому.

26 Але Петро підняв його, кажучи: Встань; я сам також людина.

27 І, розмовляючи з ним, він увійшов і знайшов багатьох, що зібралися разом.

28 І він сказав до них: Ви знаєте, як це недозволено чоловікові, що є юдеєм, приставати до когось з іншого народу чи приходити до нього; але Ягве показав мені, щоб я жодну людину не називав звичайною чи нечистою.

29 Тому я й прийшов без заперечення, щойно по мене послали; питаю ж: з яким наміром ви послали по мене?

30 І Корнилій сказав: Чотири дні тому я постив аж до цієї години; а дев’ятої години я молився у своєму домі, і ось чоловік став переді мною в світлій одежі,

31 І сказав: Корнилію, твоя молитва почута, і твої милостині згадані перед Ягве.

32 Пошли ж до Йоппії й поклич сюди Симона, що прозваний Петром; він гостює в домі одного Симона, кожум’яки, біля моря; коли він прийде, говоритиме до тебе.

33 Тож я негайно послав до тебе; і ти добре зробив, що прийшов. Тепер же ми всі тут присутні перед Ягве, щоб почути все, що тобі наказано від Ягве.

34 Тоді Петро відкрив уста свої й сказав: По правді пізнаю, що Ягве не зважає на особу;

35 Але в кожному народі той, хто боїться його й чинить правду, приємний йому.

36 Слово, яке Ягве послав дітям Ізраїля, проповідуючи мир через Єшуа Месія — він є Єшуа над усіма, —

37 Те слово, кажу, ви знаєте, яке було проголошене по всій Юдеї, почавшись від Галілеї, після хрещення, яке Іван проповідував;

38 Як Ягве помазав Єшуа з Назарета Святий Дух і силою; він ходив, чинячи добро й оздоровляючи всіх, пригноблених дияволом, бо Ягве був із ним.

39 І ми є свідками всього, що він учинив і в краї юдеїв, і в Єрусалимі; його вони вбили, повісивши на дереві;

40 Його Ягве воскресив третього дня й дав йому явитися відкрито;

41 Не всьому народові, а свідкам, наперед обраним Ягве, саме нам, які їли й пили з ним після того, як він воскрес із мертвих.

42 І він звелів нам проповідувати народові й свідчити, що він є той, хто призначений Ягве бути Суддею живих і мертвих.

43 Про нього всі пророки свідчать, що через його ім’я кожен, хто вірує в нього, одержить прощення гріхів.

44 Поки Петро ще говорив ці слова, Святий Дух зійшов на всіх, хто слухав слово.

45 І вірні з обрізаних, що прийшли з Петром, дивувалися, — скільки їх було, — що й на язичників вилився дар Святий Дух.

46 Бо вони чули, що ті говорять мовами й величають Ягве. Тоді Петро відповів:

47 Чи може хтось заборонити воду, щоб не охрестилися ці, які прийняли Святий Дух так само, як і ми?

48 І він звелів їм охреститися в ім’я Єшуа. Тоді вони попросили його залишитися кілька днів.

Розділ 11

1 А апостоли й браття, що були в Юдеї, почули, що й язичники прийняли слово Ягве.

2 А коли Петро прийшов до Єрусалима, ті, що з обрізаних, сперечалися з ним,

3 Кажучи: Ти ходив до мужів необрізаних і їв із ними.

4 Але Петро виклав їм справу від початку й пояснив по порядку, кажучи:

5 Я був у місті Йоппії й молився; і в захопленні бачив видіння: якась посудина сходила, наче велике простирадло, спущене з неба за чотири краї; і вона дійшла аж до мене.

6 Коли я пильно глянув на неї, я розглянув і побачив чотириногих звірів землі, і диких звірів, і плазунів, і птахів небесних.

7 І я почув голос, що говорив до мене: Встань, Петре; заколи й їж.

8 Але я сказав: Ні, Єшуа, бо ніколи нічого звичайного чи нечистого не входило до моїх уст.

9 Але голос знову відповів мені з неба: Що Ягве очистив, того ти не називай звичайним.

10 І це сталося три рази; і все було знову підняте на небо.

11 І ось негайно три мужі вже прийшли до дому, де я був, послані до мене з Кесарії.

12 І Дух звелів мені йти з ними, нічого не сумніваючись. Також ці шість братів супроводжували мене, і ми увійшли до дому того чоловіка;

13 І він розповів нам, як бачив ангела у своєму домі, який став і сказав до нього: Пошли мужів до Йоппії й поклич Симона, що прозваний Петром;

14 Він скаже тобі слова, якими спасешся ти й увесь твій дім.

15 А коли я почав говорити, Святий Дух зійшов на них, як і на нас на початку.

16 Тоді я згадав слово Єшуа, як він сказав: Іван справді хрестив водою, а ви будете хрещені Святий Дух.

17 Отже, коли Ягве дав їм той самий дар, що й нам, які увірували в Єшуа Месія, то хто був я, щоб міг перешкодити Ягве?

18 Коли вони почули це, замовкли й прославили Ягве, кажучи: Отже, і язичникам Ягве дав покаяння до життя.

19 А ті, що розсіялися через переслідування, яке виникло навколо Степана, пройшли аж до Фінікії, і Кіпру, і Антіохії, проповідуючи слово нікому, тільки юдеям.

20 А деякі з них були мужі з Кіпру й Киринеї, які, прийшовши до Антіохії, говорили до греків, проповідуючи Єшуа.

21 І рука Єшуа була з ними; і велике число увірувало й навернулося до Єшуа.

22 Тоді вістки про це дійшли до вух церкви, що була в Єрусалимі; і вони послали Варнаву, щоб він пішов аж до Антіохії.

23 Він, прийшовши й побачивши благодать Ягве, зрадів і заохочував усіх, щоб рішучістю серця вони трималися Єшуа.

24 Бо він був чоловік добрий і повний Святий Дух і віри; і багато народу було додане до Єшуа.

25 Тоді Варнава вирушив до Тарса шукати Савла;

26 А коли знайшов його, привів до Антіохії. І сталося, що цілий рік вони збиралися з церквою й навчали багато народу. І учнів уперше в Антіохії названо християнами.

27 А в ті дні пророки прийшли з Єрусалима до Антіохії.

28 І один із них, на ім’я Агав, устав і сповістив через Дух, що буде великий голод по всьому світу; що й сталося за днів Клавдія Цезаря.

29 Тоді учні, кожен за своєю спроможністю, постановили послати допомогу браттям, що мешкали в Юдеї;

30 Що вони й зробили, пославши це до старших руками Варнави й Савла.

Розділ 12

1 А біля того часу цар Ірод простягнув руки, щоб кривдити деяких із церкви.

2 І він убив мечем Якова, брата Івана.

3 А бачачи, що це до вподоби юдеям, він пішов далі, щоб узяти також Петра. (То були дні опрісноків.)

4 А коли він схопив його, то вкинув до в’язниці й передав чотирьом четвіркам воїнів стерегти його, маючи намір після Пасхи вивести його до народу.

5 Отже, Петра стерегли у в’язниці; але церква безустанно молилася до Ягве за нього.

6 А коли Ірод мав вивести його, тієї ночі Петро спав між двома воїнами, зв’язаний двома ланцюгами; а сторожі перед дверима стерегли в’язницю.

7 І ось ангел Ягве з’явився, і світло засяяло у в’язниці; і він штовхнув Петра в бік і розбудив його, кажучи: Встань швидше. І ланцюги його спали з рук.

8 І ангел сказав до нього: Підпережися й прив’яжи свої сандалі. І він так зробив. І він каже до нього: Накинь на себе свою одежу й іди за мною.

9 І він вийшов і йшов за ним, і не знав, що те, що діялося через ангела, було правдою, а думав, що бачить видіння.

10 Коли вони минули першу й другу сторожу, вони прийшли до залізної брами, що веде до міста, яка відчинилася їм сама собою; і вони вийшли й пройшли одну вулицю; і одразу ангел відійшов від нього.

11 А коли Петро прийшов до тями, він сказав: Тепер я знаю напевно, що Ягве послав свого ангела й визволив мене з руки Ірода й від усього очікування народу юдеїв.

12 А розміркувавши, він прийшов до дому Марії, матері Івана, що прозваний Марком, де багато хто зібрався й молився.

13 А коли Петро постукав у двері брами, дівчина, на ім’я Рода, підійшла послухати.

14 А коли вона пізнала голос Петра, то не відчинила брами від радості, а вбігла всередину й сповістила, що Петро стоїть перед брамою.

15 А вони сказали до неї: Ти божевільна. Але вона твердо запевняла, що саме так і є. Тоді вони сказали: Це його ангел.

16 А Петро далі стукав; а коли вони відчинили двері й побачили його, то здивувалися.

17 А він, давши їм знак рукою, щоб вони мовчали, розповів їм, як Ягве вивів його з в’язниці. І він сказав: Ідіть, сповістіть це Якову й браттям. І він вийшов і пішов в інше місце.

18 А як настав день, виникло немале хвилювання серед воїнів, що сталося з Петром.

19 А коли Ірод шукав його й не знайшов, він допитав сторожів і наказав відвести їх на страту. І він пішов із Юдеї до Кесарії й там перебував.

20 А Ірод був дуже розгніваний на тирян і сидонян; але вони однодушно прийшли до нього й, зробивши Власта, царського постільничого, своїм другом, просили миру, бо їхній край живився від царського краю.

21 А в призначений день Ірод, вбравшись у царську одежу, сів на своєму престолі й промовляв до них.

22 А народ вигукнув, кажучи: Це голос бога, а не людини.

23 І негайно ангел Ягве вразив його, бо він не віддав Ягве слави; і він, з’їдений червою, віддав духа.

24 А слово Ягве росло й множилося.

25 А Варнава й Савл повернулися з Єрусалима, виконавши своє служіння, і взяли з собою Івана, що прозваний Марком.

Розділ 13

1 А в церкві, що була в Антіохії, були деякі пророки й учителі: Варнава, і Симеон, званий Нігером, і Луцій з Киринеї, і Манаєн, що був вихований разом з Іродом, тетрархом, і Савл.

2 Коли вони служили Єшуа й постили, Святий Дух сказав: Відділіть мені Варнаву й Савла на діло, до якого я покликав їх.

3 А коли вони попостили й помолилися, і поклали на них руки, вони відпустили їх.

4 Отже, вони, послані Святий Дух, вирушили до Селевкії; а звідти відпливли до Кіпру.

5 А коли вони були в Саламіні, вони проповідували слово Ягве в синагогах юдеїв; і вони мали також Івана своїм служителем.

6 А коли вони пройшли острів аж до Пафа, знайшли одного чародія, лжепророка, юдея, на ім’я Варєсус,

7 Який був при намісникові краю, Сергієві Павлові, чоловікові розумному; той покликав Варнаву й Савла й забажав почути слово Ягве.

8 Але Єлима, чародій — бо так перекладається його ім’я, — противився їм, намагаючись відвернути намісника від віри.

9 Тоді Савл, який також зветься Павлом, наповнившись Святий Дух, пильно глянув на нього

10 І сказав: О, повний усякої підступності й усякого лукавства, дитино диявола, вороже всякої правди, чи не перестанеш ти перекручувати прямі шляхи Єшуа?

11 А тепер ось рука Ягве на тобі, і ти будеш сліпим, не бачачи сонця на певний час. І негайно спала на нього мгла й темрява; і він ходив навколо, шукаючи, хто повів би його за руку.

12 Тоді намісник, побачивши, що сталося, увірував, дивуючись науці Єшуа.

13 А коли Павло і його супутники відпливли з Пафа, вони прийшли до Перги в Памфілії; а Іван, відійшовши від них, повернувся до Єрусалима.

14 А коли вони вирушили з Перги, прийшли до Антіохії в Пісидії й увійшли в суботу до синагоги й сіли.

15 А після читання Закону й Пророків начальники синагоги послали до них, кажучи: Мужі й браття, якщо ви маєте якесь слово настанови для народу, говоріть.

16 Тоді Павло встав і, давши знак рукою, сказав: Мужі Ізраїля і ви, що боїтеся Ягве, слухайте.

17 Ягве цього народу Ізраїля обрав наших батьків і підніс народ, коли вони перебували як приходьки в краї Єгипту, і високою рукою вивів їх із нього.

18 І близько сорока років він терпів їхні звичаї в пустелі.

19 А коли він знищив сім народів у краї Ханаану, він розділив їм їхній край за жеребом.

20 А після цього він давав їм суддів близько чотирьохсот п’ятдесяти років, аж до Самуїла, пророка.

21 А потім вони забажали царя; і Ягве дав їм Савла, сина Кіса, мужа з племені Веніямина, на сорок років.

22 А коли він усунув його, підняв їм Давида, щоб був їхнім царем; про нього він також дав свідчення й сказав: Я знайшов Давида, сина Єссея, мужа за своїм серцем, який виконає всю мою волю.

23 З потомства цього чоловіка Ягве, за своєю обітницею, підняв Ізраїлеві Спасителя, Єшуа,

24 Коли Іван перед його приходом проповідував хрещення покаяння всьому народові Ізраїля.

25 А коли Іван завершував свій шлях, він сказав: За кого ви думаєте, що я є? Я не є він. Але ось іде один за мною, чиїх сандалів на ногах я не достойний розв’язати.

26 Мужі й браття, діти роду Авраама, і хто серед вас боїться Ягве, — до вас послано слово цього спасіння.

27 Бо ті, що мешкають у Єрусалимі, і їхні начальники, оскільки не пізнали його, ані голосів пророків, що читаються кожної суботи, виконали їх, засудивши його.

28 І хоч вони не знайшли в ньому жодної провини, вартісної смерті, все ж просили Пилата, щоб його стратити.

29 А коли вони виконали все, що було написано про нього, зняли його з дерева й поклали до гробу.

30 Але Ягве воскресив його з мертвих;

31 І він багато днів являвся тим, що прийшли з ним із Галілеї до Єрусалима, які є його свідками перед народом.

32 І ми звіщаємо вам добру вістку, що обітницю, дану батькам,

33 Ягве виконав її нам, їхнім дітям, воскресивши знову Єшуа; як і написано в другому псалмі: Ти є мій Син, сьогодні я породив тебе.

34 А що він воскресив його з мертвих, щоб уже не повертатися до тління, він сказав так: Я дам вам певні милості Давида.

35 Тому він говорить також в іншому псалмі: Ти не даси твоєму Святому побачити тління.

36 Бо Давид, послуживши своєму родові за волею Ягве, заснув і був покладений до своїх батьків, і побачив тління;

37 А той, кого Ягве воскресив знову, не побачив тління.

38 Нехай же буде вам відомо, мужі й браття, що через цього чоловіка вам проповідується прощення гріхів;

39 І ним кожен, хто вірує, виправдовується від усього, від чого ви не могли виправдатися Законом Мойсея.

40 Стережіться ж, щоб не спало на вас те, що сказане в пророків;

41 Дивіться, погордники, і дивуйтеся, і гиніть, бо я чиню діло у ваші дні, діло, якому ви ніяк не повірите, хоча б хтось розповів вам його.

42 А коли юдеї вийшли з синагоги, язичники просили, щоб ці слова були проповідувані їм наступної суботи.

43 А коли зібрання розійшлося, багато юдеїв і побожних прозелітів пішли за Павлом і Варнавою; а ті, говорячи до них, переконували їх перебувати в благодаті Ягве.

44 А наступної суботи майже все місто зібралося разом послухати слово Ягве.

45 Але коли юдеї побачили натовпи, вони наповнилися заздрістю й говорили проти того, що Павло казав, суперечачи й хулячи.

46 Тоді Павло й Варнава стали відважними й сказали: Треба було, щоб слово Ягве було спочатку сказане вам; але оскільки ви відкидаєте його від себе й судите себе недостойними вічного життя, ось ми звертаємося до язичників.

47 Бо так Єшуа звелів нам, кажучи: Я поставив тебе бути світлом язичників, щоб ти був на спасіння аж до країв землі.

48 А коли язичники почули це, вони раділи й прославляли слово Єшуа; і увірували всі, хто був призначений до вічного життя.

49 І слово Єшуа було проголошуване по всьому краю.

50 Але юдеї підбурили побожних і поважних жінок і головних мужів міста, і підняли переслідування на Павла й Варнаву, і вигнали їх зі своїх країв.

51 А вони, обтрусивши порох зі своїх ніг проти них, прийшли до Іконії.

52 А учні наповнювалися радістю і Святий Дух.

Розділ 14

1 І сталося в Іконії, що вони разом увійшли до синагоги юдеїв і так говорили, що увірувало велике множество і юдеїв, і греків.

2 Але невірні юдеї підбурили язичників і налаштували їхні уми зі злом проти братів.

3 Отже, вони пробули там довгий час, відважно говорячи в Єшуа, який давав свідчення слову своєї благодаті й давав, щоб знаки й чуда чинилися їхніми руками.

4 Але множество міста розділилося: одні трималися юдеїв, а інші — апостолів.

5 А коли виник напад і язичників, і юдеїв з їхніми начальниками, щоб зневажити їх і побити камінням,

6 Вони довідалися про це й утекли до Лістри й Дерви, міст Лікаонії, і до навколишнього краю;

7 І там вони проповідували Євангелію.

8 А в Лістрі сидів один чоловік, безсилий на ноги, кривий від утроби своєї матері, який ніколи не ходив;

9 Він слухав, як Павло говорив; а той, пильно глянувши на нього й побачивши, що він має віру, щоб оздоровитися,

10 Сказав гучним голосом: Стань прямо на свої ноги. І він скочив і ходив.

11 А коли народ побачив, що Павло зробив, вони піднесли свої голоси, кажучи лікаонською мовою: Боги зійшли до нас у людській подобі.

12 І вони назвали Варнаву Юпітером, а Павла — Меркурієм, бо він був головним у слові.

13 Тоді жрець Юпітера, що був перед їхнім містом, привів волів і вінки до брам і хотів учинити жертву разом із народом.

14 Коли ж апостоли, Варнава й Павло, почули про це, вони роздерли свою одежу, убігли поміж народ, вигукуючи

15 І кажучи: Мужі, чому ви робите це? Ми також люди, подібні до вас пристрастями, і проповідуємо вам, щоб ви навернулися від цих марнот до живого Ягве, який створив небо, і землю, і море, і все, що в них;

16 Який у минулі часи дозволяв усім народам ходити своїми власними шляхами.

17 Проте він не залишив себе без свідчення, чинячи добро й даючи нам дощ із неба й урожайні пори, наповнюючи наші серця їжею й радістю.

18 І цими словами вони ледве стримали народ, щоб ті не вчинили їм жертви.

19 А туди прийшли деякі юдеї з Антіохії й Іконії, які переконали народ і, побивши Павла камінням, витягли його за місто, думаючи, що він помер.

20 Проте, коли учні обступили його навколо, він устав і ввійшов до міста; а наступного дня він вирушив із Варнавою до Дерви.

21 А коли вони проповідували Євангелію тому місту й навчили багатьох, вони знову повернулися до Лістри, і до Іконії, і до Антіохії,

22 Утверджуючи душі учнів і заохочуючи їх перебувати у вірі, і що ми маємо через багато скорботи увійти до Царства Ягве.

23 А коли вони призначили їм старших у кожній церкві й помолилися з постом, вони доручили їх Єшуа, в якого вони увірували.

24 А пройшовши через Пісидію, вони прийшли до Памфілії.

25 А коли вони проповідували слово в Перзі, вони зійшли до Атталії;

26 А звідти відпливли до Антіохії, звідки вони були доручені благодаті Ягве на діло, яке вони виконали.

27 А коли вони прийшли й зібрали церкву разом, вони розповіли все, що Ягве вчинив із ними, і як він відкрив язичникам двері віри.

28 І там вони пробули довгий час з учнями.

Розділ 15

1 А деякі мужі, що прийшли з Юдеї, навчали братів і казали: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсея, ви не можете спастися.

2 Коли ж Павло й Варнава мали з ними немалі незгоду й суперечку, вони постановили, що Павло й Варнава та деякі інші з них мають піти до Єрусалима, до апостолів і старших, щодо цього питання.

3 А будучи проведені церквою у свою дорогу, вони проходили через Фінікію й Самарію, сповіщаючи про навернення язичників; і вони вчинили велику радість усім браттям.

4 А коли вони прийшли до Єрусалима, їх прийняла церква, і апостоли, і старші, і вони сповістили все, що Ягве вчинив із ними.

5 Але піднялися деякі з секти фарисеїв, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх і звеліти їм тримати Закон Мойсея.

6 А апостоли й старші зібралися разом, щоб розглянути цю справу.

7 А коли було багато суперечок, Петро встав і сказав до них: Мужі й браття, ви знаєте, що давно Ягве зробив вибір серед нас, щоб язичники моїми устами почули слово Євангелії й увірували.

8 І Ягве, Який знає серця, засвідчив їм, даючи їм Святий Дух, як і нам;

9 І не зробив жодної різниці між нами й ними, очистивши вірою їхні серця.

10 Тож тепер чому ви спокушаєте Ягве — покласти на шию учнів ярмо, якого не змогли понести ні наші батьки, ні ми?

11 Але ми віруємо, що благодаттю Єшуа Месія будемо спасені, як і вони.

12 Тоді все зібрання замовкло й слухало Варнаву й Павла, які розповідали, які чуда й знамення вчинив Ягве через них серед язичників.

13 А коли вони замовкли, Яків відповів, кажучи: Мужі й браття, послухайте мене:

14 Симеон розповів, як Ягве спершу навідав язичників, щоб узяти з них народ для Свого імені.

15 І з цим погоджуються слова пророків, як написано:

16 Після цього Я повернуся і знову збудую скинію Давида, що впала; і знову збудую її руїни, і поставлю її:

17 Щоб решта людей шукала Єшуа, і всі язичники, над якими прикликано Моє ім’я, — говорить Ягве, Який чинить усе це.

18 Ягве відомі всі Його діла від початку світу.

19 Тому мій вирок такий: не турбувати тих, хто з язичників навертається до Ягве:

20 А написати їм, щоб вони утримувалися від осквернення ідолами, і від розпусти, і від задушеного, і від крови.

21 Бо Мойсей від давніх часів має в кожному місті тих, хто проповідує його, і його читають у синагогах кожної суботи.

22 Тоді апостоли й старші з усією церквою вважали за добре послати до Антіохії з Павлом і Варнавою обраних мужів із свого середовища, а саме: Юду, званого Варсавою, і Силу, провідних мужів серед братів:

23 І написали через них листа так: Апостоли, і старші, і браття — братам з язичників в Антіохії, і Сирії, і Кілікії — вітання.

24 Оскільки ми почули, що деякі, які вийшли від нас, стурбували вас словами, розхитуючи ваші душі, кажучи: Ви мусите обрізатися й зберігати закон, — а ми такого повеління їм не давали,

25 То ми вважали за добре, зібравшись однодушно, послати до вас обраних мужів із нашими улюбленими Варнавою й Павлом,

26 Мужами, що віддали своє життя за ім’я нашого Єшуа Месія.

27 Отже, ми послали Юду й Силу, які й самі розкажуть вам те саме устами.

28 Бо Святий Дух визнав за добре, і ми також, не покладати на вас жодного більшого тягаря, крім цих необхідних речей:

29 Щоб ви утримувалися від м’яса, принесеного в жертву ідолам, і від крови, і від задушеного, і від розпусти; якщо берегтиметеся цього, добре чинитимете. Бувайте здорові.

30 Тож, коли їх відпустили, вони прийшли до Антіохії; і, зібравши все зібрання, вручили листа:

31 А коли прочитали, зраділи з цієї розради.

32 А Юда й Сила, будучи й самі пророками, багатьма словами втішали братів і зміцнювали їх.

33 А пробувши там якийсь час, вони були відпущені з миром від братів до апостолів.

34 Однак Сила вподобав залишитися там і далі.

35 Павло ж і Варнава перебували в Антіохії, навчаючи й проповідуючи слово Єшуа, також із багатьма іншими.

36 А через кілька днів Павло сказав Варнаві: Вернімося й відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми проповідували слово Єшуа, і побачимо, як вони живуть.

37 А Варнава намірився взяти з собою Івана, що звався Марком.

38 Але Павло вважав недобрим брати з собою того, хто відступив від них у Памфілії й не пішов із ними до праці.

39 І суперечка між ними стала такою гострою, що вони розлучилися один з одним; і Варнава, взявши Марка, відплив на Кіпр;

40 А Павло обрав Силу й вирушив, доручений братами благодаті Ягве.

41 І він проходив Сирію й Кілікію, зміцнюючи церкви.

Розділ 16

1 І прийшов він до Дерви й Лістри; і ось, там був один учень, на ім’я Тимофій, син однієї жінки, юдейки, що увірувала, а батько його був грек:

2 Про нього добре свідчили брати, що в Лістрі й Іконії.

3 Його Павло захотів узяти з собою в дорогу; і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих краях, бо всі знали, що його батько був грек.

4 А проходячи містами, вони передавали їм до збереження постанови, ухвалені апостолами й старшими, що в Єрусалимі.

5 І церкви зміцнювалися у вірі й зростали числом щодня.

6 А коли вони пройшли Фригію й край Галатії, Святий Дух заборонив їм проповідувати слово в Азії,

7 І, прийшовши до Місії, вони намагалися піти до Вітинії, але Дух не допустив їх.

8 А, минувши Місію, вони спустилися до Троади.

9 І вночі Павлові з’явилося видіння: стояв один муж, македонець, і благав його, кажучи: Прийди до Македонії й допоможи нам.

10 А коли він побачив видіння, ми відразу постаралися піти до Македонії, твердо висновуючи, що Єшуа покликав нас проповідувати їм Євангеліє.

11 Отже, відпливши з Троади, ми прямим шляхом прибули до Самотракії, а наступного дня — до Неаполя;

12 А звідти — до Филип, що є головним містом тієї частини Македонії й колонією; і ми пробули в тому місті кілька днів.

13 А в суботу ми вийшли за місто до річки, де за звичаєм бувала молитва; і, сівши, говорили до жінок, що посходилися туди.

14 І одна жінка, на ім’я Лідія, продавчиня пурпуру, з міста Тіятир, що поклонялася Ягве, слухала нас; її серце відкрив Єшуа, щоб вона уважала на те, що говорив Павло.

15 А коли вона охрестилася, і її дім, вона благала нас, кажучи: Якщо ви визнали мене вірною Єшуа, увійдіть до мого дому й перебувайте там. І вона примусила нас.

16 І сталося, коли ми йшли на молитву, нас зустріла одна служниця, що мала духа віщування, яка приносила своїм господарям великий прибуток ворожінням:

17 Вона йшла слідом за Павлом і за нами й кричала, кажучи: Ці люди — слуги Всевишній Ягве, які звіщають нам дорогу спасіння.

18 І це вона робила багато днів. А Павло, розгнівавшись, обернувся й сказав духові: Наказую тобі ім’ям Єшуа Месія вийти з неї. І він вийшов тієї ж години.

19 А коли її господарі побачили, що зникла надія їхнього прибутку, вони схопили Павла й Силу й потягли їх на ринок до начальників,

20 І, привівши їх до воєвод, сказали: Ці люди, будучи юдеями, дуже бентежать наше місто,

21 І навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться ні приймати, ні дотримуватися.

22 І натовп повстав разом проти них; а воєводи, здерши з них одежу, звеліли бити їх.

23 І, завдавши їм багато ударів, вкинули їх до в’язниці, наказавши в’язничному сторожеві пильно стерегти їх:

24 Він же, одержавши такий наказ, вкинув їх до внутрішньої в’язниці й забив їхні ноги в колоду.

25 А опівночі Павло й Сила молилися й співали хвалу Ягве; а в’язні слухали їх.

26 І раптом стався великий землетрус, так що захиталися основи в’язниці; і відразу відчинилися всі двері, і з усіх поспадали кайдани.

27 А в’язничний сторож, прокинувшись зо сну й побачивши відчинені двері в’язниці, витяг меча й хотів убити себе, гадаючи, що в’язні повтікали.

28 Але Павло закричав гучним голосом, кажучи: Не чини собі жодного зла, бо ми всі тут.

29 Тоді він попросив світла, вскочив усередину, і, тремтячи, припав до Павла й Сили,

30 І, вивівши їх назовні, сказав: Панове, що мені робити, щоб спастися?

31 А вони сказали: Віруй у Єшуа Месія, і спасешся ти, і твій дім.

32 І вони говорили йому слово Єшуа, і всім, хто був у його домі.

33 І він узяв їх тієї ж години ночі, обмив їхні рани; і охрестився він і всі його, негайно.

34 А коли привів їх до свого дому, поставив перед ними їжу й радів, увірувавши в Ягве, з усім своїм домом.

35 А коли настав день, воєводи послали лікторів, кажучи: Відпусти тих людей.

36 І в’язничний сторож переказав ці слова Павлові: Воєводи послали, щоб вас відпустити; тож тепер вийдіть і йдіть із миром.

37 Але Павло сказав їм: Вони били нас привселюдно, без суду, нас, римлян, і вкинули до в’язниці; а тепер потай виштовхують нас? Ні, справді; нехай самі прийдуть і виведуть нас.

38 І ліктори переказали ці слова воєводам; а ті злякалися, почувши, що вони римляни.

39 І вони прийшли, і вблагали їх, і, вивівши, просили їх піти з міста.

40 А вони вийшли з в’язниці й увійшли до дому Лідії; і, побачивши братів, утішили їх і вирушили.

Розділ 17

1 А коли вони пройшли Амфіполь і Аполлонію, прийшли до Солуні, де була юдейська синагога:

2 А Павло, за своїм звичаєм, увійшов до них і три суботи розмірковував із ними з Писань,

3 Відкриваючи й доводячи, що Месія мусив постраждати й воскреснути з мертвих; і що цей Єшуа, Якого я проповідую вам, є Месія.

4 І деякі з них увірували й пристали до Павла й Сили; і з побожних греків — велике множество, і з провідних жінок — немало.

5 Але юдеї, що не увірували, охоплені заздрістю, взяли з собою деяких нікчемних людей із вуличного натовпу, зібрали юрбу, вчинили заколот у всьому місті, напали на дім Ясона й намагалися вивести їх до народу.

6 А коли не знайшли їх, потягли Ясона й деяких братів до міських начальників, кричачи: Ті, що перевернули світ, прийшли й сюди;

7 Їх Ясон прийняв; і всі вони чинять всупереч постановам кесаря, кажучи, що є інший цар — Єшуа.

8 І вони стривожили народ і міських начальників, коли ті почули це.

9 А коли взяли поруку від Ясона й від інших, відпустили їх.

10 А брати відразу вночі відіслали Павла й Силу до Верії; а вони, прийшовши туди, пішли до юдейської синагоги.

11 Вони були шляхетніші за тих, що в Солуні, тим, що прийняли слово з усією готовністю й щодня досліджували Писання, чи так воно є.

12 Тому багато з них увірували; також із почесних жінок, що були грекинями, і з чоловіків — немало.

13 А коли юдеї з Солуні дізналися, що й у Верії Павло проповідує слово Ягве, вони прийшли й туди й підбурили народ.

14 І тоді брати відразу відіслали Павла, щоб ішов ніби до моря; а Сила й Тимофій залишилися там і далі.

15 А ті, що супроводжували Павла, привели його до Афін; і, одержавши наказ для Сили й Тимофія, щоб якнайшвидше прийшли до нього, вирушили.

16 А коли Павло чекав на них в Афінах, його дух обурився в ньому, коли він побачив, що місто повне ідолопоклонства.

17 Тому він розмірковував у синагозі з юдеями й з побожними людьми, і на ринку щодня з тими, хто стрічався з ним.

18 Тоді деякі філософи з епікурейців і стоїків зіткнулися з ним. І деякі казали: Що хоче сказати цей базіка? А інші: Він, здається, проповідує чужих богів, — бо він проповідував їм Єшуа й воскресіння.

19 І, взявши його, вони привели його на Ареопаг, кажучи: Чи можемо ми знати, що це за нова наука, про яку ти говориш?

20 Бо ти приносиш щось чуже до наших вух; тож ми хочемо знати, що це означає.

21 (Бо всі афіняни й чужинці, що там перебували, не проводили часу ні в чому іншому, як тільки розповідати або слухати щось нове.)

22 Тоді Павло став посеред Ареопагу й сказав: Мужі афінські, я бачу, що ви в усьому аж надто побожні.

23 Бо, проходячи й оглядаючи ваші святині, я знайшов і жертовника, на якому написано: НЕВІДОМОМУ ЯГВЕ. Того, Кого ви, не знаючи, шануєте, Його я звіщаю вам.

24 Ягве, Який створив світ і все, що в ньому, оскільки Він є Ягве неба й землі, не живе в храмах, збудованих руками;

25 І не служать Йому людські руки, ніби Він чогось потребує, бо Сам дає всім життя, і дихання, і все;

26 І Він створив з однієї крови всі народи людей, щоб вони жили по всій поверхні землі, і визначив наперед призначені часи й межі їхнього проживання;

27 Щоб вони шукали Єшуа, чи не намацають Його якось і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас:

28 Бо в Ньому ми живемо, і рухаємося, і існуємо; як і деякі з ваших власних поетів сказали: Бо ми також Його рід.

29 Оскільки ж ми є рід Ягве, ми не повинні думати, що Вишній подібний до золота, або срібла, або каменя, вирізьбленого мистецтвом і людським задумом.

30 І часи цього незнання Ягве поминув; а тепер наказує всім людям скрізь каятися:

31 Бо Він призначив день, у який судитиме світ за праведністю через того мужа, якого Він призначив; у чому дав запевнення всім людям, воскресивши його з мертвих.

32 А коли вони почули про воскресіння мертвих, деякі насміхалися; а інші сказали: Послухаємо тебе про це ще раз.

33 Так Павло вийшов з-поміж них.

34 А деякі мужі пристали до нього й увірували; між ними був і Діонісій Ареопагіт, і жінка, на ім’я Дамара, і інші з ними.

Розділ 18

1 Після цього Павло пішов з Афін і прийшов до Коринфа;

2 І знайшов одного юдея, на ім’я Акила, родом з Понту, що недавно прийшов з Італії, з дружиною своєю Прискиллою (бо Клавдій наказав усім юдеям піти з Рима); і прийшов до них.

3 А оскільки він був того самого ремесла, він перебував у них і працював; бо за своїм заняттям вони були виробниками наметів.

4 І він розмірковував у синагозі кожної суботи й переконував юдеїв і греків.

5 А коли Сила й Тимофій прийшли з Македонії, Павло був спонукуваний у дусі й свідчив юдеям, що Єшуа був Месія.

6 А коли вони противилися й хулили, він обтрусив свою одежу й сказав їм: Кров ваша на ваших головах; я чистий; відтепер я піду до язичників.

7 І він пішов звідти й увійшов до дому одного чоловіка, на ім’я Юст, що поклонявся Ягве, чий дім прилягав до синагоги.

8 А Крисп, начальник синагоги, увірував у Єшуа з усім своїм домом; і багато коринфян, слухаючи, увірували й охрестилися.

9 Тоді Єшуа промовив до Павла вночі у видінні: Не бійся, а говори й не мовчи:

10 Бо Я з тобою, і ніхто не нападе на тебе, щоб заподіяти тобі зло; бо Я маю багато народу в цьому місті.

11 І він пробув там рік і шість місяців, навчаючи їх слова Ягве.

12 А коли Галліон був проконсулом Ахаї, юдеї однодушно повстали проти Павла й привели його на судове місце,

13 Кажучи: Цей чоловік переконує людей поклонятися Ягве всупереч законові.

14 А коли Павло вже мав відкрити уста, Галліон сказав юдеям: Якби це була справа про якусь кривду або злий злочин, о юдеї, слушно було б мені терпіти вас:

15 Але якщо це питання про слова й імена, і про ваш закон, дивіться самі; бо я не хочу бути суддею таких речей.

16 І він прогнав їх від судового місця.

17 Тоді всі греки схопили Состена, начальника синагоги, і били його перед судовим місцем. А Галліон не дбав ні про що з того.

18 А Павло, пробувши після цього там ще досить довго, попрощався з братами й відплив до Сирії, і з ним Прискилла й Акила; він остриг голову в Кенхреях, бо мав обітницю.

19 І він прийшов до Ефеса й залишив їх там; а сам увійшов до синагоги й розмірковував з юдеями.

20 Коли вони просили його залишитися в них на довший час, він не погодився;

21 А попрощався з ними, кажучи: Я неодмінно мушу справити це свято, що настає, в Єрусалимі; але я знову повернуся до вас, якщо Ягве захоче. І він відплив з Ефеса.

22 А коли він прибув до Кесарії, і піднявся, і привітав церкву, він спустився до Антіохії.

23 А пробувши там якийсь час, він вирушив і проходив по черзі всю країну Галатію й Фригію, зміцнюючи всіх учнів.

24 А один юдей, на ім’я Аполлос, родом з Олександрії, чоловік красномовний і сильний у Писаннях, прийшов до Ефеса.

25 Цей чоловік був навчений дороги Єшуа; і, будучи палким у дусі, він говорив і ретельно навчав про Єшуа, знаючи лише хрещення Івана.

26 І він почав відважно говорити в синагозі; а коли Акила й Прискилла почули його, вони взяли його до себе й точніше виклали йому дорогу Ягве.

27 А коли він намірився перейти до Ахаї, брати написали, закликаючи учнів прийняти його; а коли він прийшов, багато допоміг тим, хто увірував через благодать:

28 Бо він могутньо переконував юдеїв, і то привселюдно, показуючи з Писань, що Єшуа був Месія.

Розділ 19

1 І сталося, коли Аполлос був у Коринфі, Павло, пройшовши верхні краї, прийшов до Ефеса; і, знайшовши деяких учнів,

2 Він сказав їм: Чи прийняли ви Святий Дух, відколи увірували? А вони сказали йому: Ми навіть не чули, чи є Святий Дух.

3 І він сказав їм: У що ж тоді ви хрестилися? А вони сказали: У хрещення Івана.

4 Тоді Павло сказав: Іван справді хрестив хрещенням покаяння, кажучи народові, щоб вони вірували в Того, Хто мав прийти після нього, тобто в Месія Єшуа.

5 Коли вони почули це, вони охрестилися в ім’я Єшуа.

6 А коли Павло поклав на них руки, Святий Дух зійшов на них; і вони говорили мовами й пророкували.

7 А всіх чоловіків було близько дванадцяти.

8 І він увійшов до синагоги й відважно говорив протягом трьох місяців, розмірковуючи й переконуючи про Царство Ягве.

9 А коли деякі затверділи й не увірували, а лихословили цю дорогу перед натовпом, він пішов від них і відокремив учнів, щодня розмірковуючи в школі одного Тирана.

10 І це тривало протягом двох років; так що всі, хто жив в Азії, почули слово Єшуа, і юдеї, і греки.

11 І Ягве чинив особливі чуда руками Павла:

12 Так що від його тіла приносили до хворих хустки або фартухи, і хвороби відходили від них, і злі духи виходили з них.

13 Тоді деякі з мандрівних юдейських заклиначів узялися прикликати над тими, хто мав злих духів, ім’я Єшуа, кажучи: Заклинаємо вас Єшуа, Якого проповідує Павло.

14 А було сім синів одного Скеви, юдея й начальника священиків, які робили це.

15 А злий дух відповів і сказав: Єшуа я знаю, і Павла знаю; а ви хто?

16 І чоловік, у якому був злий дух, скочив на них, і подолав їх, і переміг їх, так що вони втекли з того дому голі й поранені.

17 І це стало відомим усім юдеям, а також грекам, що жили в Ефесі; і страх напав на всіх їх, і величалося ім’я Єшуа.

18 І багато з тих, хто увірував, приходили, і визнавали, і розповідали про свої діла.

19 А багато з тих, хто займався чародійськими мистецтвами, позносили свої книги й спалили їх перед усіма; і підрахували їхню ціну, і знайшли п’ятдесят тисяч срібних монет.

20 Так могутньо росло слово Ягве й перемагало.

21 А після того, як це завершилося, Павло намірився в дусі, пройшовши Македонію й Ахаю, піти до Єрусалима, кажучи: Після того як я побуду там, я мушу також побачити Рим.

22 Тож він послав до Македонії двох із тих, хто служив йому, Тимофія й Ераста; а сам залишився в Азії на якийсь час.

23 А в той самий час виникло немале заворушення через цю дорогу.

24 Бо один чоловік, на ім’я Димитрій, срібляр, що робив срібні храми Діани, приносив ремісникам немалий прибуток;

25 Їх він скликав разом із робітниками подібного заняття й сказав: Панове, ви знаєте, що від цього ремесла ми маємо свій достаток.

26 До того ж ви бачите й чуєте, що не лише в Ефесі, але майже по всій Азії цей Павло переконав і відвернув багато народу, кажучи, що ті, які зроблені руками, не є богами:

27 Так що не лише це наше ремесло в небезпеці бути зневаженим; але й храм великої богині Діани має бути зневажений, і її велич має бути знищена, їй же поклоняється вся Азія й світ.

28 А коли вони почули ці слова, вони сповнилися гніву й закричали, кажучи: Велика Діана Ефеська!

29 І все місто сповнилося сум’яттям; і, схопивши Гая й Аристарха, македонців, супутників Павла в подорожі, вони однодушно кинулися до театру.

30 А коли Павло хотів увійти до народу, учні не допустили його.

31 І деякі з начальників Азії, що були його друзями, послали до нього, просячи його, щоб він не відважувався йти до театру.

32 Тому деякі кричали одне, а деякі — інше; бо зібрання було в сум’ятті, і більша частина не знала, чого вони зібралися.

33 І вони витягли Олександра з натовпу, а юдеї випихали його вперед. І Олександр, махнувши рукою, хотів виправдатися перед народом.

34 А коли вони впізнали, що він юдей, усі в один голос близько двох годин кричали: Велика Діана Ефеська!

35 А коли міський писар заспокоїв народ, він сказав: Мужі ефеські, яка людина не знає, що місто ефесян є поклонником великої богині Діани й образу, що впав від Юпітера?

36 Отже, бачачи, що цьому не можна заперечити, ви повинні бути спокійними й нічого не чинити необачно.

37 Бо ви привели сюди цих мужів, які не є ні грабіжниками храмів, ні хулителями вашої богині.

38 Тому якщо Димитрій і ремісники, що з ним, мають справу проти когось, суд відкритий, і є проконсули; нехай вони позивають один одного.

39 А якщо ви питаєте про якісь інші справи, це буде вирішено на законному зібранні.

40 Бо ми в небезпеці бути звинуваченими за сьогоднішнє заворушення, оскільки немає причини, якою ми могли б дати звіт про це збіговисько.

41 І, сказавши це, він розпустив зібрання.

Розділ 20

1 А після того як заворушення вщухло, Павло покликав до себе учнів, і обійняв їх, і вирушив, щоб іти до Македонії.

2 А коли він пройшов ті краї й дав їм багато настанов, він прийшов до Греції,

3 І пробув там три місяці. А коли юдеї влаштували проти нього засідку, як він мав відплисти до Сирії, він намірився повернутися через Македонію.

4 І його супроводжували до Азії Сопатр з Верії; і з солунців — Аристарх і Секунд; і Гай з Дерви, і Тимофій; а з Азії — Тихик і Трохим.

5 Вони, пішовши наперед, чекали нас у Троаді.

6 А ми відплили з Филип після днів опрісноків і прибули до них у Троаду за п’ять днів; де ми пробули сім днів.

7 А першого дня тижня, коли учні зібралися ламати хліб, Павло проповідував їм, готовий вирушити наступного дня; і продовжував свою промову аж до півночі.

8 А у верхній кімнаті, де вони зібралися, було багато світильників.

9 А у вікні сидів один юнак, на ім’я Євтих, охоплений глибоким сном; і коли Павло довго проповідував, він, подоланий сном, упав униз із третього поверху, і його підняли мертвим.

10 А Павло зійшов униз, і впав на нього, і, обійнявши його, сказав: Не тривожтеся, бо його життя в ньому.

11 А коли він знову піднявся, і переломив хліб, і поїв, і говорив довго, аж до світанку, тоді він вирушив.

12 А вони привели юнака живим, і втішилися немало.

13 А ми, пішовши наперед до корабля, відплили до Ассоса, маючи намір узяти там Павла; бо так він призначив, сам бажаючи йти пішки.

14 А коли він зустрівся з нами в Ассосі, ми взяли його й прийшли до Мітилени.

15 І ми відплили звідти й наступного дня прибули навпроти Хіоса; а наступного дня ми прибули до Самоса й пробули в Трогіллії; а наступного дня ми прийшли до Мілета.

16 Бо Павло вирішив проплисти повз Ефес, щоб не гаяти часу в Азії; бо він поспішав, якщо це буде для нього можливим, бути в Єрусалимі на день П’ятидесятниці.

17 А з Мілета він послав до Ефеса й покликав старших церкви.

18 А коли вони прийшли до нього, він сказав їм: Ви знаєте, від першого дня, коли я прийшов до Азії, як я був із вами увесь час,

19 Служачи Єшуа з усією покорою розуму, і з багатьма сльозами, і спокусами, що траплялися зі мною через підступи юдеїв:

20 І як я не втаїв нічого, що було корисним для вас, а звіщав вам і навчав вас привселюдно й по домах,

21 Свідчачи і юдеям, і також грекам, покаяння перед Ягве й віру в нашого Єшуа Месія.

22 І тепер ось, я, зв’язаний у дусі, іду до Єрусалима, не знаючи, що трапиться зі мною там:

23 Крім того, що Святий Дух свідчить у кожному місті, кажучи, що кайдани й скорботи чекають на мене.

24 Але ніщо з цього не турбує мене, і я не вважаю своє життя дорогим для себе, аби лише закінчити з радістю свій шлях і служіння, яке я одержав від Єшуа, — свідчити Євангеліє благодаті Ягве.

25 І тепер ось, я знаю, що всі ви, між якими я проходив, проповідуючи Царство Ягве, більше не побачите мого обличчя.

26 Тому засвідчую вам цього дня, що я чистий від крови всіх людей.

27 Бо я не ухилився від того, щоб звістити вам усю пораду Ягве.

28 Тож уважайте на себе й на всю отару, над якою Святий Дух поставив вас наглядачами, щоб пасти церкву Єшуа, яку він придбав своєю власною кров’ю.

29 Бо я знаю це, що після мого відходу ввійдуть між вас люті вовки, що не щадитимуть отари.

30 І з-поміж вас самих постануть мужі, що говоритимуть перекручене, щоб потягти учнів слідом за собою.

31 Тому пильнуйте й пам’ятайте, що протягом трьох років я не переставав уночі й удень зі сльозами навчати кожного.

32 І тепер, браття, я доручаю вас Ягве й слову його благодаті, яке здатне збудувати вас і дати вам спадщину між усіма освяченими.

33 Я не пожадав нічиєї срібла, або золота, або одежі.

34 Та ви самі знаєте, що ці руки служили моїм потребам, і тим, хто був зі мною.

35 Я показав вам усе, що, так трудячись, ви повинні підтримувати слабких і пам’ятати слова Єшуа, як він сказав: Блаженніше давати, ніж приймати.

36 І, сказавши це, він став на коліна й помолився з усіма ними.

37 І всі багато плакали, і, падаючи Павлові на шию, цілували його,

38 Сумуючи найбільше через слова, які він сказав, що вони більше не побачать його обличчя. І вони супроводили його до корабля.

Розділ 21

1 І сталося, коли ми відірвалися від них і відплили, ми прямим шляхом прибули до Коса, а наступного дня — до Родоса, а звідти — до Патари:

2 І, знайшовши корабель, що плив до Фінікії, ми сіли на нього й вирушили.

3 А коли ми побачили Кіпр, ми залишили його ліворуч, поплили до Сирії й пристали в Тирі; бо там корабель мав розвантажити свій вантаж.

4 І, знайшовши учнів, ми пробули там сім днів; вони говорили Павлові через Духа, щоб він не йшов до Єрусалима.

5 А коли ми завершили ті дні, ми вирушили й пішли своєю дорогою; і всі вони супроводжували нас у дорозі, з дружинами й дітьми, аж за місто; і ми стали на коліна на березі й помолилися.

6 А коли ми попрощалися один з одним, ми сіли на корабель; а вони повернулися додому.

7 А коли ми закінчили свій шлях із Тира, ми прийшли до Птолемаїди, і привітали братів, і пробули з ними один день.

8 А наступного дня ми, що були з Павлової дружини, вирушили й прийшли до Кесарії; і ми увійшли до дому Филипа, євангелиста, який був одним із семи, і пробули в нього.

9 А цей чоловік мав чотирьох дочок, дівчат, які пророкували.

10 А коли ми пробули там багато днів, з Юдеї прийшов один пророк, на ім’я Агав.

11 А коли він прийшов до нас, він узяв Павлів пояс і зв’язав свої власні руки й ноги, і сказав: Так говорить Святий Дух: Так юдеї в Єрусалимі зв’яжуть мужа, якому належить цей пояс, і видадуть його в руки язичників.

12 А коли ми почули це, і ми, і ті, що з того місця, благали його не йти до Єрусалима.

13 Тоді Павло відповів: Що ви робите, плачучи й розбиваючи моє серце? Бо я готовий не лише бути зв’язаним, але й померти в Єрусалимі за ім’я Єшуа.

14 А коли він не дав себе переконати, ми замовкли, кажучи: Нехай буде воля Єшуа.

15 А після тих днів ми зібрали свої речі й пішли до Єрусалима.

16 З нами пішли також деякі учні з Кесарії, і привели з собою одного Мнасона з Кіпру, давнього учня, у якого ми мали зупинитися.

17 А коли ми прийшли до Єрусалима, брати прийняли нас із радістю.

18 А наступного дня Павло пішов із нами до Якова; і всі старші були присутні.

19 А коли він привітав їх, він докладно розповів, що Ягве вчинив серед язичників через його служіння.

20 А коли вони почули це, вони прославили Єшуа й сказали йому: Ти бачиш, брате, скільки тисяч юдеїв є, що увірували; і всі вони ревні до закону:

21 А про тебе їм розповіли, що ти навчаєш усіх юдеїв, які між язичниками, відступати від Мойсея, кажучи, що вони не повинні обрізати своїх дітей, ані ходити за звичаями.

22 Що ж тоді? Зібрання неодмінно мусить зібратися, бо вони почують, що ти прийшов.

23 Тож зроби це, що ми кажемо тобі: Ми маємо чотирьох мужів, які мають на собі обітницю;

24 Їх візьми, і очисться з ними, і візьми на себе витрати за них, щоб вони поголили свої голови; і всі дізнаються, що те, про що їм розповіли про тебе, — ніщо; але що ти й сам ходиш у порядку й зберігаєш закон.

25 А щодо язичників, які увірували, ми написали й постановили, що вони не дотримуються нічого такого, а лише щоб вони береглися від принесеного в жертву ідолам, і від крови, і від задушеного, і від розпусти.

26 Тоді Павло взяв тих мужів, і наступного дня, очистившись із ними, увійшов до храму, щоб звістити завершення днів очищення, доки за кожного з них не буде принесено жертви.

27 А коли сім днів майже завершилися, юдеї, що з Азії, побачивши його в храмі, підбурили весь народ і наклали на нього руки,

28 Кричачи: Мужі ізраїльські, допоможіть: Це той чоловік, що навчає всіх людей скрізь проти народу, і закону, і цього місця; і до того ж привів і греків до храму, і осквернив це святе місце.

29 (Бо вони раніше бачили з ним у місті Трохима, ефесянина, про якого гадали, що Павло привів його до храму.)

30 І все місто зрушилося, і народ збігся докупи; і вони схопили Павла й витягли його з храму; і відразу двері зачинилися.

31 А коли вони намагалися вбити його, до тисяцького когорти дійшла звістка, що весь Єрусалим у заколоті.

32 Він відразу взяв воїнів і сотників і побіг до них; а коли вони побачили тисяцького й воїнів, вони перестали бити Павла.

33 Тоді тисяцький наблизився, і взяв його, і звелів зв’язати його двома ланцюгами; і питав, хто він і що він зробив.

34 А деякі в натовпі кричали одне, а деякі — інше; і коли він не міг дізнатися достовірного через заколот, він звелів відвести його до фортеці.

35 А коли він прийшов на сходи, сталося, що воїни несли його через насильство народу.

36 Бо натовп народу йшов слідом, кричучи: Геть його!

37 А коли Павла мали ввести до фортеці, він сказав тисяцькому: Чи можна мені сказати тобі дещо? Той же відповів: Ти вмієш по-грецькому?

38 Чи не ти той єгиптянин, що перед цими днями вчинив заколот і вивів у пустелю чотири тисячі чоловіків, що були вбивцями?

39 А Павло сказав: Я чоловік — юдей із Тарса, міста в Кілікії, громадянин не незначного міста; і благаю тебе, дозволь мені промовити до народу.

40 І коли він дозволив йому, Павло, ставши на сходах, дав знак рукою народові. А коли настала велика тиша, він промовив до них єврейською мовою, кажучи:

Розділ 22

1 Мужі, браття й отці, вислухайте тепер мій захист перед вами.

2 (А коли вони почули, що він говорить до них єврейською мовою, то стали ще тихіше; і він каже:)

3 Я справді чоловік — юдей, народжений у Тарсі, місті в Кілікії, але вихований у цьому місті при ногах Гамалиїл, і навчений за точним звичаєм закону отців, і був ревнителем Ягве, як і ви всі сьогодні.

4 І я переслідував цей шлях аж до смерти, в’яжучи й віддаючи до в’язниць і чоловіків, і жінок.

5 Як і первосвященник свідчить про мене, і вся рада старійшин; від них я й листи одержав до братів, і йшов до Дамаска, щоб привести тих, хто там був, зв’язаними до Єрусалима, аби їх покарати.

6 І сталося, коли я йшов і наближався до Дамаска близько полудня, раптом із неба засяяло довкола мене велике світло.

7 І я впав на землю, і почув голос, що говорив мені: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?

8 А я відповів: Хто Ти, Єшуа? І Він сказав мені: Я — Єшуа з Назарета, Якого ти переслідуєш.

9 А ті, що були зі мною, світло справді бачили й налякалися, але голосу Того, Хто говорив до мене, не почули.

10 І я сказав: Що мені робити, Єшуа? А Єшуа сказав мені: Встань і йди до Дамаска, і там тобі буде сказано про все, що тобі призначено чинити.

11 А коли я не міг бачити через славу того світла, то, ведений за руку тими, хто був зі мною, я прийшов до Дамаска.

12 А один Ананія, чоловік побожний за законом, що мав добре свідчення від усіх юдеїв, які там мешкали,

13 Прийшов до мене, і став, і сказав мені: Брате Савле, прозри! І тієї ж години я глянув на нього.

14 А він сказав: Ягве отців наших обрав тебе, щоб ти пізнав волю Його, і побачив Того Праведного, і почув голос із уст Його.

15 Бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми про те, що ти бачив і чув.

16 І тепер чого ти зволікаєш? Встань, охрестися й омий гріхи свої, прикликавши ім’я Єшуа.

17 І сталося, коли я повернувся до Єрусалима і молився в храмі, я був у захопленні;

18 І побачив Його, що говорив мені: Поспіши й швидко вийди з Єрусалима, бо вони не приймуть твого свідчення про Мене.

19 І я сказав: Єшуа, вони самі знають, що я в’язнив і бив у кожній синагозі тих, хто вірував у Тебе;

20 І коли проливалася кров Твого мученика Степана, я й сам стояв там, і схвалював його вбивство, і стеріг одежу тих, хто його вбивав.

21 І Він сказав мені: Іди, бо Я пошлю тебе далеко — до язичників.

22 І вони слухали його аж до цього слова, а тоді піднесли свої голоси й сказали: Геть такого із землі! Бо не годиться йому жити.

23 А як вони кричали, і скидали одежу, і кидали порох у повітря,

24 Тисяцький наказав ввести його до фортеці й звелів допитати його бичуванням, щоб дізнатися, за що вони так кричали проти нього.

25 А коли вони зв’язали його ременями, Павло сказав сотникові, що стояв поруч: Чи дозволено вам бичувати чоловіка, що є римлянином, та ще й не засудженим?

26 Коли ж сотник почув це, він пішов і повідомив тисяцькому, кажучи: Зважай, що ти чиниш, бо цей чоловік — римлянин.

27 Тоді тисяцький підійшов і сказав йому: Скажи мені, чи ти римлянин? Він сказав: Так.

28 А тисяцький відповів: Я за велику суму набув це громадянство. А Павло сказав: А я в ньому й народився.

29 Тоді ті, що мали його допитувати, відразу відійшли від нього; а тисяцький і сам налякався, дізнавшись, що він римлянин, і тому, що він зв’язав його.

30 А наступного дня, бажаючи достеменно дізнатися, у чому юдеї звинувачують його, він звільнив його з кайданів і наказав зійтися первосвященникам і всій їхній раді, і, привівши Павла вниз, поставив його перед ними.

Розділ 23

1 А Павло, пильно глянувши на раду, сказав: Мужі й браття, я з цілком доброю совістю жив перед Ягве аж до цього дня.

2 А первосвященник Ананія звелів тим, що стояли біля нього, бити його по устах.

3 Тоді Павло сказав йому: Ягве битиме тебе, стіно побілена! Ти сидиш, щоб судити мене за законом, а наказуєш бити мене всупереч законові?

4 А ті, що стояли поруч, сказали: Ти зневажаєш первосвященника Ягве?

5 Тоді Павло сказав: Я не знав, браття, що він первосвященник; бо написано: Не говори лиха про начальника твого народу.

6 А коли Павло зрозумів, що одна частина — саддукеї, а друга — фарисеї, він вигукнув у раді: Мужі й браття, я фарисей, син фарисея; за надію й воскресіння мертвих мене судять!

7 А коли він це сказав, виникла незгода між фарисеями й саддукеями, і зібрання розділилося.

8 Бо саддукеї кажуть, що немає ні воскресіння, ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають і те, й те.

9 І знявся великий крик; а книжники, що були з боку фарисеїв, встали й сперечалися, кажучи: Ми не знаходимо ніякого зла в цьому чоловікові; а якщо дух або ангел говорив до нього, то не воюймо проти Ягве.

10 А коли виникла велика незгода, тисяцький, боячись, щоб Павла не розірвали на шматки, наказав воякам зійти вниз, силою вирвати його з-поміж них і ввести до фортеці.

11 А наступної ночі Єшуа став біля нього й сказав: Будь бадьорий, Павле, бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так тобі належить свідчити й у Римі.

12 А коли настав день, деякі з юдеїв змовилися й зв’язали себе прокляттям, кажучи, що не їстимуть і не питимуть, доки не вб’ють Павла.

13 А було їх понад сорок, що вчинили цю змову.

14 І вони прийшли до первосвященників і старійшин і сказали: Ми зв’язали себе великим прокляттям — нічого не скуштуємо, доки не вб’ємо Павла.

15 Отже тепер ви разом із радою повідомте тисяцького, щоб він завтра привів його вниз до вас, ніби ви хочете докладніше розпитати про нього; а ми, перш ніж він наблизиться, готові його вбити.

16 А син сестри Павла, почувши про їхню засідку, прийшов, увійшов до фортеці й розповів Павлові.

17 Тоді Павло покликав одного із сотників і сказав: Відведи цього юнака до тисяцького, бо він має щось йому розповісти.

18 Тож він узяв його, привів до тисяцького й сказав: В’язень Павло покликав мене й попросив привести до тебе цього юнака, що має щось тобі сказати.

19 Тоді тисяцький узяв його за руку, відійшов із ним убік на самоту й запитав: Що це ти маєш мені розповісти?

20 А він сказав: Юдеї змовилися просити тебе, щоб ти завтра привів Павла вниз до ради, ніби вони хочуть докладніше розпитати про нього.

21 Але ти не піддавайся їм, бо на нього чатують із них понад сорок чоловіків, що зв’язали себе клятвою — не їсти й не пити, доки не вб’ють його; і тепер вони готові, чекаючи обіцянки від тебе.

22 Тож тисяцький відпустив юнака, наказавши йому: Не кажи нікому, що ти відкрив мені це.

23 І, покликавши двох сотників, він сказав: Приготуйте двісті вояків, щоб іти до Кесарії, і сімдесят вершників, і двісті списників, на третю годину ночі;

24 І приготуйте тварин, щоб, посадивши Павла, безпечно доставити його до правителя Фелікса.

25 І він написав листа такого змісту:

26 Клавдій Лісій найяснішому правителеві Феліксові — вітання.

27 Цього чоловіка юдеї схопили й мали його вбити; тоді я прийшов із військом і визволив його, довідавшись, що він римлянин.

28 А бажаючи дізнатися причину, через яку його звинувачували, я привів його до їхньої ради;

29 І знайшов, що його звинувачують у питаннях їхнього закону, але жодного звинувачення, гідного смерти чи кайданів, на нього не покладено.

30 А коли мені повідомили, як юдеї чатують на цього чоловіка, я негайно послав його до тебе, наказавши й обвинувачам його сказати перед тобою те, що вони мають проти нього. Прощавай.

31 Тож вояки, як їм було наказано, узяли Павла й привели вночі до Антипатриди.

32 А наступного дня вони залишили вершників іти з ним, а самі повернулися до фортеці;

33 Ті ж, прийшовши до Кесарії й віддавши листа правителеві, поставили перед ним і Павла.

34 А коли правитель прочитав листа, то запитав, із якої він провінції. І коли дізнався, що він із Кілікії,

35 Сказав: Я вислухаю тебе, коли прийдуть і твої обвинувачі. І наказав стерегти його в палаті суду Ірода.

Розділ 24

1 А через п’ять днів прийшов первосвященник Ананія зі старійшинами й із одним промовцем на ім’я Тертил, і вони подали правителеві скаргу на Павла.

2 А коли його покликали, Тертил почав звинувачувати його, кажучи: Завдяки тобі ми маємо великий спокій, і дуже гідні діла чиняться для цього народу твоїм піклуванням,

3 Ми приймаємо це завжди й усюди, найшляхетніший Феліксе, з усією вдячністю.

4 Але щоб не надто тебе обтяжувати, благаю тебе вислухати нас коротко, з твоєю ласкавістю.

5 Бо ми знайшли, що цей чоловік — згубна людина й підбурювач до заколоту між усіма юдеями по всьому світі, і ватажок секти назореїв;

6 Він навіть намагався опоганити храм; ми його й схопили та хотіли судити за нашим законом.

7 Але тисяцький Лісій прийшов і з великим насильством забрав його з наших рук,

8 Наказавши його обвинувачам прийти до тебе; допитавши його, ти сам зможеш довідатися про все те, у чому ми його звинувачуємо.

9 І юдеї також погодилися, кажучи, що все це так.

10 Тоді Павло, коли правитель дав йому знак говорити, відповів: Знаючи, що ти вже багато років є суддею для цього народу, я тим охочіше відповідаю за себе;

11 Бо ти можеш довідатися, що минуло не більше дванадцяти днів, відколи я прийшов до Єрусалима поклонитися.

12 І вони не знайшли мене ні в храмі, щоб я з кимось сперечався, ні щоб я підбурював народ, ні в синагогах, ні в місті;

13 І вони не можуть довести того, у чому тепер мене звинувачують.

14 Але це я визнаю перед тобою, що за шляхом, який вони називають єрессю, я так служу Ягве отців моїх, віруючи в усе, що написано в законі й у пророків;

15 І маю надію на Ягве, яку й вони самі визнають, що буде воскресіння мертвих — і праведних, і неправедних.

16 І в цьому я й сам пильную, щоб завжди мати совість бездоганну перед Ягве й перед людьми.

17 А через багато років я прийшов, щоб принести милостині моєму народові й пожертви.

18 При цьому деякі юдеї з Азії знайшли мене очищеним у храмі — ні з натовпом, ні з галасом.

19 Їм належало б бути тут перед тобою й заперечувати, якби вони мали щось проти мене.

20 Або ж нехай оці самі скажуть, чи знайшли вони в мені якесь лихе діло, коли я стояв перед радою,

21 Хіба тільки за цей один голос, що я вигукнув, стоячи між ними: За воскресіння мертвих ви мене сьогодні судите!

22 А коли Фелікс почув це, маючи докладніше знання про цей шлях, він відклав їхню справу й сказав: Коли прийде тисяцький Лісій, я довідаюся про вашу справу до кінця.

23 І він наказав сотникові стерегти Павла, але дати йому полегшення, і не забороняти нікому з його знайомих прислужувати йому чи приходити до нього.

24 А через кілька днів, коли Фелікс прийшов зі своєю дружиною Друзиллою, що була юдейкою, він послав по Павла й вислухав його про віру в Месія.

25 А коли він міркував про праведність, стриманість і майбутній суд, Фелікс затремтів і відповів: Іди поки що; коли матиму слушний час, я покличу тебе.

26 Він також сподівався, що Павло дасть йому грошей, щоб він його звільнив; тому він частіше посилав по нього й розмовляв із ним.

27 Але через два роки Порцій Фест прийшов на місце Фелікса; а Фелікс, бажаючи зробити юдеям приємність, залишив Павла зв’язаним.

Розділ 25

1 Коли ж Фест прибув до провінції, через три дні він піднявся з Кесарії до Єрусалима.

2 Тоді первосвященник і головні з юдеїв подали йому скаргу на Павла й благали його,

3 І просили ласки проти нього, щоб він послав по нього до Єрусалима, — а самі готували засідку в дорозі, щоб його вбити.

4 Але Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії, а він сам незабаром вирушить туди.

5 Отже, — сказав він, — ті з вас, хто може, нехай ідуть зі мною вниз і звинувачують цього чоловіка, якщо в ньому є якесь беззаконня.

6 А пробувши між ними понад десять днів, він пішов униз до Кесарії; а наступного дня, сівши на судове місце, наказав привести Павла.

7 А коли він прийшов, юдеї, що прийшли з Єрусалима, обступили його й висували проти Павла багато тяжких звинувачень, яких не могли довести.

8 А він відповідав на свій захист: Ні проти закону юдеїв, ні проти храму, ні проти кесаря я нічим не провинився.

9 Але Фест, бажаючи зробити юдеям приємність, відповів Павлові й сказав: Чи хочеш піти до Єрусалима й там бути судженим у цих речах переді мною?

10 Тоді Павло сказав: Я стою перед судовим місцем кесаря, де мене й належить судити; юдеям я не вчинив ніякого зла, як і ти дуже добре знаєш.

11 Бо якщо я злочинець, або вчинив щось гідне смерти, я не відмовляюся померти; але якщо немає нічого з того, у чому вони мене звинувачують, ніхто не може видати мене їм. Я апелюю до кесаря.

12 Тоді Фест, порадившись із радою, відповів: Ти апелював до кесаря — до кесаря й підеш.

13 А через кілька днів цар Агриппа й Верніка прийшли до Кесарії привітати Феста.

14 А коли вони пробули там багато днів, Фест виклав справу Павла цареві, кажучи: Є один чоловік, залишений Феліксом у кайданах;

15 Щодо нього, коли я був у Єрусалимі, первосвященники й старійшини юдеїв подали мені скаргу, домагаючись суду над ним.

16 Я відповів їм, що в римлян немає звичаю видавати когось на смерть, перш ніж обвинувачений матиме обвинувачів віч-на-віч і дістане дозвіл відповісти за себе щодо злочину, у якому його звинувачують.

17 Отже, коли вони прийшли сюди, я без жодної затримки наступного дня сів на судове місце й наказав привести цього чоловіка.

18 Коли ж обвинувачі стали проти нього, вони не висунули жодного звинувачення в таких речах, як я сподівався;

19 Але мали проти нього деякі питання про їхнє власне марновірство й про одного Єшуа, що помер, а Павло стверджував, що Він живий.

20 А що я сумнівався в таких питаннях, я запитав його, чи хоче він піти до Єрусалима й там бути судженим у цих справах.

21 Але коли Павло апелював, щоб його зберегли для слухання в Августа, я наказав стерегти його, доки не зможу послати його до кесаря.

22 Тоді Агриппа сказав Фестові: Я й сам хотів би послухати цього чоловіка. Завтра, — сказав він, — ти почуєш його.

23 А наступного дня, коли Агриппа прийшов, і Верніка, з великою пишністю, і вони увійшли до зали слухань разом із тисяцькими й найголовнішими мужами міста, за наказом Феста привели Павла.

24 І Фест сказав: Царю Агриппо й усі мужі, що тут присутні з нами, ви бачите цього чоловіка, щодо якого весь натовп юдеїв звертався до мене і в Єрусалимі, і тут, кричучи, що йому не годиться більше жити.

25 Але коли я знайшов, що він не вчинив нічого гідного смерти, а він сам апелював до Августа, я вирішив послати його.

26 Про нього я не маю нічого певного написати моєму панові. Тому я привів його перед вас, а особливо перед тебе, царю Агриппо, щоб після допиту я мав що написати.

27 Бо мені здається нерозумним посилати в’язня, не зазначивши при цьому злочинів, у яких його звинувачують.

Розділ 26

1 Тоді Агриппа сказав Павлові: Тобі дозволено говорити за себе. Тоді Павло простягнув руку й відповідав на свій захист:

2 Я вважаю себе щасливим, царю Агриппо, що сьогодні відповідатиму перед тобою щодо всього, у чому юдеї мене звинувачують;

3 Особливо тому, що я знаю, що ти обізнаний з усіма звичаями й питаннями, які є між юдеями; тому благаю тебе вислухати мене терпляче.

4 Мій спосіб життя від юности моєї, що спочатку був серед мого власного народу в Єрусалимі, знають усі юдеї;

5 Вони знали мене від початку, якщо захочуть засвідчити, що за найсуворішою сектою нашої віри я жив як фарисей.

6 І тепер я стою й мене судять за надію на обітницю, що її Ягве дав нашим отцям;

7 До цієї обітниці наші дванадцять племен, ревно служачи Ягве день і ніч, сподіваються дійти. За цю надію, царю Агриппо, юдеї мене звинувачують.

8 Чому для вас вважається неймовірним, що Ягве воскрешає мертвих?

9 Я справді думав сам у собі, що мені належить чинити багато речей проти імені Єшуа з Назарета.

10 Що я й чинив у Єрусалимі: і багатьох святих я замикав у в’язницях, одержавши владу від первосвященників; а коли їх убивали, я подавав свій голос проти них.

11 І я часто карав їх у кожній синагозі й примушував їх богохульствувати; і, надміру лютуючи проти них, я переслідував їх навіть до далеких міст.

12 При цьому, як я йшов до Дамаска з владою й дорученням від первосвященників,

13 Опівдні, царю, я побачив у дорозі світло з неба, ясніші за сяйво сонця, що осяяло мене й тих, хто йшов зі мною.

14 А коли ми всі впали на землю, я почув голос, що говорив мені й промовляв єврейською мовою: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? Тяжко тобі йти проти рожна.

15 А я сказав: Хто Ти, Єшуа? А Він сказав: Я — Єшуа, Якого ти переслідуєш.

16 Але встань і стань на ноги свої, бо Я для того явився тобі, щоб поставити тебе служителем і свідком і того, що ти бачив, і того, у чому Я явлюся тобі;

17 Визволяючи тебе від народу й від язичників, до яких Я тепер посилаю тебе,

18 Щоб відкрити їхні очі, і навернути їх від темряви до світла й від влади сатани до Ягве, щоб вони одержали прощення гріхів і спадщину між освяченими вірою в Мене.

19 Тому, царю Агриппо, я не був неслухняний небесному видінню;

20 Але спершу звіщав тим, що в Дамаску, і в Єрусалимі, і по всіх околицях Юдеї, а потім язичникам, щоб вони каялися й наверталися до Ягве, і чинили діла, гідні покаяння.

21 Через це юдеї схопили мене в храмі й намагалися вбити мене.

22 Тож, одержавши допомогу від Ягве, я стою аж до цього дня, свідчачи і малому, і великому, не кажучи нічого іншого, крім того, що пророки й Мойсей говорили, що має статися:

23 Що Месія має страждати, і що Він буде першим, Хто встане з мертвих, і звістить світло народові й язичникам.

24 А коли він так відповідав на свій захист, Фест сказав гучним голосом: Павле, ти божеволієш! Велика вченість доводить тебе до божевілля.

25 Але він сказав: Я не божеволію, найшляхетніший Фесте, а промовляю слова правди й здорового розуму.

26 Бо цар знає про ці речі, перед яким я й говорю вільно; бо я переконаний, що ніщо з цього не приховане від нього, бо це не діялося в закутку.

27 Царю Агриппо, чи віруєш ти пророкам? Я знаю, що ти віруєш.

28 Тоді Агриппа сказав Павлові: Ти мало не переконуєш мене стати християнином.

29 А Павло сказав: Я молив би Ягве, щоб і не тільки ти, але й усі, хто слухає мене сьогодні, стали — і мало, і цілком — такими, як я, тільки без цих кайданів.

30 А коли він це сказав, цар устав, і правитель, і Верніка, і ті, що сиділи з ними;

31 І, відійшовши вбік, вони розмовляли між собою, кажучи: Цей чоловік не чинить нічого гідного смерти чи кайданів.

32 Тоді Агриппа сказав Фестові: Цього чоловіка можна було б звільнити, якби він не апелював до кесаря.

Розділ 27

1 А коли було вирішено, що нам належить плисти до Італії, вони передали Павла й деяких інших в’язнів одному на ім’я Юлій, сотникові Августового полку.

2 І, увійшовши до адрамитського корабля, ми відплили, маючи намір плисти вздовж берегів Азії; з нами був один Аристарх, македонець із Солуні.

3 А наступного дня ми пристали до Сидона. І Юлій, людяно повівшись із Павлом, дав йому дозвіл піти до друзів і підкріпитися.

4 А відпливши звідти, ми плили під Кіпром, бо вітри були супротивні.

5 А коли ми переплили море Кілікії й Памфілії, ми прийшли до Мири, міста в Лікії.

6 І там сотник знайшов александрійський корабель, що плив до Італії, і посадив нас на нього.

7 А пливши поволі багато днів і насилу дійшовши проти Кніда, бо вітер не допускав нас, ми плили під Критом, проти Салмони;

8 І, насилу минувши його, прийшли до одного місця, що зветься Добрі Пристані, поблизу якого було місто Ласея.

9 А коли минуло багато часу й плавання вже було небезпечним, бо піст уже проминув, Павло застерігав їх,

10 І казав їм: Мужі, я бачу, що це плавання буде зі шкодою й великою втратою — не тільки вантажу й корабля, але й наших життів.

11 Але сотник вірив стерновому й власникові корабля більше, ніж тому, що говорив Павло.

12 А що пристань була незручна для зимівлі, більшість радила відплисти й звідти, якщо можливо якось дістатися до Фінікса й там перезимувати; це пристань Криту, що звернена на південний захід і північний захід.

13 А коли подув південний вітер, вони, гадаючи, що досягли своєї мети, піднявши котвиці, поплили близько вздовж Криту.

14 Але незабаром після цього налетів проти нього бурхливий вітер, званий Евроклідон.

15 А коли корабель був підхоплений і не міг протистояти вітрові, ми віддалися й нас несло.

16 А пропливши під одним острівцем, що зветься Клавда, ми насилу змогли втримати човна;

17 Коли ж його підняли, вони вжили допоміжних засобів, обв’язуючи корабель; а боячись, щоб не потрапити на мілини, спустили вітрило, і так нас несло.

18 А що нас надзвичайно кидала буря, наступного дня вони почали полегшувати корабель;

19 А третього дня ми власними руками викинули корабельне знаряддя.

20 А коли ні сонце, ні зорі багато днів не з’являлися, і чимала буря налягала на нас, тоді була забрана всяка надія, що ми спасемося.

21 А після довгого утримання від їжі Павло, ставши посеред них, сказав: Мужі, ви мали б послухати мене й не відпливати від Криту, і не зазнати цієї шкоди й втрати.

22 А тепер я закликаю вас бути бадьорими, бо не буде втрати жодного життя з-поміж вас, а тільки корабля.

23 Бо цієї ночі біля мене стояв ангел Ягве, Якому я належу й Якому служу,

24 Кажучи: Не бійся, Павле; тобі належить стати перед кесарем; і ось, Ягве дарував тобі всіх, хто пливе з тобою.

25 Тому, мужі, будьте бадьорі, бо я вірю Ягве, що буде саме так, як мені було сказано.

26 Але нам належить бути викинутими на один острів.

27 А коли настала чотирнадцята ніч, як нас носило по Адрії, близько півночі моряки здогадалися, що вони наближаються до якоїсь землі;

28 І, вимірявши глибину, знайшли двадцять сажнів; а відійшовши трохи далі, знову виміряли й знайшли п’ятнадцять сажнів.

29 Тоді, боячись, щоб ми не натрапили на скелі, вони кинули з корми чотири котвиці й бажали, щоб настав день.

30 А коли моряки хотіли втекти з корабля й спустили човна в море, під виглядом ніби вони хотіли кинути котвиці з носа корабля,

31 Павло сказав сотникові й воякам: Якщо ці не залишаться на кораблі, ви не зможете спастися.

32 Тоді вояки відрубали мотузки човна й дали йому впасти.

33 А коли наставав день, Павло благав усіх скуштувати їжі, кажучи: Сьогодні чотирнадцятий день, як ви перебуваєте й далі постите, нічого не скуштувавши.

34 Тому благаю вас скуштувати трохи їжі, бо це для вашого здоров’я; бо ні в кого з вас і волосина не впаде з голови.

35 А сказавши це, він узяв хліб, подякував Ягве перед усіма ними; а переломивши, почав їсти.

36 Тоді всі вони підбадьорилися й теж скуштували їжі.

37 А всіх нас на кораблі було двісті сімдесят шість душ.

38 А наївшись удосталь, вони полегшили корабель і викинули пшеницю в море.

39 А коли настав день, вони не впізнали землі, але помітили одну затоку з берегом, до якої мали намір, якщо можливо, причалити кораблем.

40 І, піднявши котвиці, вони віддалися морю, і розв’язали ремені керма, і, піднявши головне вітрило до вітру, попрямували до берега.

41 А потрапивши на місце, де сходилися два моря, вони посадили корабель на мілину; і передня частина застрягла й лишилася нерухомою, а задня розбивалася від сили хвиль.

42 А порада вояків була вбити в’язнів, щоб хтось із них не виплив і не втік.

43 Але сотник, бажаючи спасти Павла, стримав їх від їхнього наміру й наказав тим, хто вміє плавати, першими кинутися в море й вийти на землю;

44 А решті — одним на дошках, а іншим на уламках корабля. І так сталося, що всі спаслися безпечно на землю.

Розділ 28

1 А коли вони спаслися, тоді дізналися, що острів зветься Меліта.

2 А варвари виявили нам не малу людяність: бо вони запалили вогонь і прийняли нас усіх — через дощ, що йшов, і через холод.

3 А коли Павло назбирав оберемок хмизу й поклав на вогонь, гадюка, вийшовши від жару, вчепилася до його руки.

4 А коли варвари побачили отруйну істоту, що висіла на його руці, вони казали між собою: Без сумніву, цей чоловік — убивця, що, хоч і спасся від моря, помста не дозволяє йому жити.

5 А він струснув істоту у вогонь і не зазнав ніякої шкоди.

6 Вони ж чекали, що він набрякне або раптом упаде мертвим; але, чекавши довгий час і побачивши, що ніякої шкоди йому не сталося, вони змінили думку й казали, що він — бог.

7 А в тих околицях були володіння начальника острова, на ім’я Публій; він прийняв нас і три дні люб’язно гостив нас у себе.

8 І сталося, що батько Публія лежав хворий на гарячку й на криваву бігунку; до нього Павло увійшов, і помолився, і, поклавши на нього руки, зцілив його.

9 А коли це сталося, й інші, що мали хвороби на острові, приходили й зцілялися;

10 Вони й вшанували нас багатьма почестями; а коли ми відпливали, вони навантажили нас тим, що було потрібне.

11 А через три місяці ми відплили на александрійському кораблі, що зимував на острові, знаком якого були Кастор і Поллукс.

12 І, приставши до Сиракуз, ми пробули там три дні.

13 А звідти, обійшовши, ми прийшли до Регії; а через один день подув південний вітер, і наступного дня ми прийшли до Путеол;

14 Де ми знайшли братів і нас попросили пробути з ними сім днів; і так ми пішли до Рима.

15 А звідти, коли браття почули про нас, вони вийшли нам назустріч аж до Аппієвого ринку й Трьох корчмів; коли Павло побачив їх, він подякував Ягве й підбадьорився.

16 А коли ми прийшли до Рима, сотник передав в’язнів начальникові варти; а Павлові було дозволено мешкати окремо з вояком, що стеріг його.

17 І сталося, через три дні Павло скликав головних із юдеїв; а коли вони зійшлися, він сказав їм: Мужі й браття, хоч я не вчинив нічого проти народу чи звичаїв наших отців, мене все ж видали в’язнем із Єрусалима в руки римлян.

18 Вони, допитавши мене, хотіли відпустити мене, бо в мені не було ніякої причини смерти.

19 Але коли юдеї заперечували, я був змушений апелювати до кесаря — не тому, що я мав у чомусь звинувачувати мій народ.

20 Отже, через цю причину я й покликав вас — щоб побачити вас і поговорити з вами; бо за надію Ізраїля я зв’язаний цим ланцюгом.

21 А вони сказали йому: Ми не одержали жодних листів із Юдеї щодо тебе, і ніхто з братів, що прийшли, не показав і не сказав нічого лихого про тебе.

22 Але ми бажаємо почути від тебе, що ти думаєш; бо щодо цієї секти нам відомо, що всюди проти неї сперечаються.

23 А призначивши йому день, багато з них прийшло до нього в його помешкання; він викладав їм і свідчив про Царство Ягве, переконуючи їх щодо Єшуа — і з закону Мойсея, і з пророків — від ранку до вечора.

24 І одні вірували в те, що було сказане, а інші не вірували.

25 А коли вони не погоджувалися між собою, вони розійшлися, після того як Павло сказав одне слово: Добре Святий Дух промовив через пророка Ісаю до наших отців,

26 Кажучи: Піди до цього народу й скажи: Слухом ви будете слухати й не зрозумієте; і очима ви будете дивитися й не побачите;

27 Бо серце цього народу огрубіло, і вуха їхні тяжко чують, і очі свої вони заплющили; щоб вони не побачили очима, і не почули вухами, і не зрозуміли серцем, і не навернулися, щоб Я зцілив їх.

28 Отже, нехай буде вам відомо, що спасіння Ягве послане язичникам, і вони почують його.

29 А коли він сказав ці слова, юдеї розійшлися, маючи між собою велику суперечку.

30 А Павло пробув цілих два роки у власному найнятому домі й приймав усіх, хто приходив до нього,

31 Проповідуючи Царство Ягве й навчаючи того, що стосується Єшуа Месія, з усією сміливістю, і ніхто йому не забороняв.