Іван

Розділ 1

1 На початку було Слово (Єшуа), і Слово було в Ягве, і Слово було Ягве.

2 Єшуа був на початку в Ягве.

3 Усе було створено через Єшуа; без Єшуа не було створено нічого з того, що створено.

4 У Ньому було життя; і життя було світлом людей.

5 І світло світить у темряві; і темрява його не огорнула.

6 Був чоловік, посланий від Ягве, ім'я йому Іван.

7 Він прийшов на свідчення, щоб свідчити про Світло, щоб усі через нього увірували.

8 Він не був тим Світлом, але був посланий, щоб свідчити про те Світло.

9 То було правдиве Світло, яке просвітлює кожну людину, що приходить у світ.

10 Він був у світі, і світ через Нього постав, і світ Його не пізнав.

11 Він прийшов до своїх, і свої Його не прийняли.

12 А всім, хто прийняв Його, Він дав владу стати синами Ягве, тим, хто вірує в ім'я Його:

13 Які народилися не від крові, ні від волі плоті, ні від волі чоловіка, але від Ягве.

14 І Слово стало плоттю і перебувало між нами, — і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця, — повне благодаті й істини.

15 Іван свідчив про Нього і вигукував, кажучи: Це був Той, про Якого я говорив: Той, Хто йде за мною, став переді мною, бо Він був раніше за мене.

16 І від повноти Його ми всі прийняли, і благодать на благодать.

17 Бо закон був даний через Мойсея, а благодать і істина прийшли через Єшуа Месію.

18 Ягве ніхто ніколи не бачив; Єдинородний Син, Який в лоні Отця, — Він явив Його.

19 І це — свідчення Івана, коли юдеї надіслали з Єрусалима священиків і левитів запитати його: Хто ти?

20 І він визнав і не відрікся; і визнав: Я — не Месія.

21 І вони запитали його: Що ж тоді? Чи ти Ілля? І він каже: Ні. Чи ти той пророк? І він відповів: Ні.

22 Тоді вони сказали йому: Хто ти? Щоб нам дати відповідь тим, хто нас послав. Що кажеш ти про себе самого?

23 Він сказав: Я — голос того, хто кличе в пустелі: Вирівняйте дорогу Єшуа, — як сказав пророк Ісая.

24 А послані були з фарисеїв.

25 І вони запитали його і сказали йому: Чому ж ти хрестиш, якщо ти — не Месія, ні Ілля, ні той пророк?

26 Іван відповів їм, кажучи: Я хрещу водою; але серед вас стоїть Той, Кого ви не знаєте;

27 Він — Той, Хто, йдучи за мною, став переді мною, у Якого я не гідний розв'язати ремінця взуття.

28 Це діялося у Вітаварі, за Йорданом, де Іван хрестив.

29 Наступного дня Іван бачить Єшуа, що йде до нього, і каже: Ось Агнець Ягве, Який бере на Себе гріх світу.

30 Це — Той, про Якого я сказав: За мною йде Чоловік, Який став переді мною, бо Він був раніше за мене.

31 І я не знав Його: але щоб Він явився Ізраїлеві, задля цього я прийшов хрестити водою.

32 І Іван засвідчив, кажучи: Я бачив Духа, що сходив з неба, як голуб, і Він перебув на Ньому.

33 І я не знав Його: але Той, Хто послав мене хрестити водою, Він сказав мені: На Кого побачиш Духа, що сходить і перебуває на Ньому, Той є Той, Хто хрестить Святим Духом.

34 І я бачив і засвідчив, що Цей є Син Ягве.

35 Знову наступного дня Іван стояв, і двоє з учнів його;

36 І, дивлячись на Єшуа, що проходив, він каже: Ось Агнець Ягве!

37 І двоє учнів почули, як він говорив, і пішли за Єшуа.

38 Тоді Єшуа обернувся і, побачивши, що вони йдуть за Ним, каже їм: Чого ви шукаєте? Вони сказали Йому: Равві, — що в перекладі означає: Учителю, — де Ти живеш?

39 Він каже їм: Ідіть і побачите. Вони прийшли і побачили, де Він живе, і пробули в Нього той день: бо було близько десятої години.

40 Одним із двох, що чули від Івана і пішли за Ним, був Андрій, брат Симона Петра.

41 Він спершу знаходить свого брата Симона і каже йому: Ми знайшли Месію, що в перекладі означає: Месія.

42 І він привів його до Єшуа. І коли Єшуа поглянув на нього, Він сказав: Ти — Симон, син Іони: ти будеш зватися Кифа, що в перекладі означає: Камінь.

43 Наступного дня Єшуа захотів піти до Галілеї і знаходить Филипа, і каже йому: Іди за Мною.

44 А Филип був із Вітсаїди, міста Андрія і Петра.

45 Филип знаходить Натанаїла і каже йому: Ми знайшли Того, про Якого писав Мойсей у законі і пророки: Єшуа з Назарета, сина Йосифа.

46 І Натанаїл сказав йому: Чи може щось добре бути з Назарета? Филип каже йому: Іди і подивися.

47 Єшуа побачив Натанаїла, що йде до Нього, і каже про нього: Ось справді ізраїльтянин, у якому немає лукавства!

48 Натанаїл каже Йому: Звідки Ти мене знаєш? Єшуа відповів і сказав йому: Перш ніж Филип покликав тебе, коли ти був під смоковницею, Я бачив тебе.

49 Натанаїл відповів і каже Йому: Равві, Ти — Син Ягве; Ти — Цар Ізраїля.

50 Єшуа відповів і сказав йому: Через те, що Я сказав тобі: Я бачив тебе під смоковницею, — ти віруєш? Ти побачиш більше за це.

51 І Він каже йому: Істинно, істинно кажу вам: Віднині ви побачите небо відкрите і ангелів Ягве, що піднімаються і спускаються на Сина Людського.

Розділ 2

1 Третього дня було весілля в Кані Галілейській; і мати Єшуа була там:

2 І Єшуа був запрошений, і учні Його, на весілля.

3 І коли забракло вина, мати Єшуа каже Йому: Вина в них немає.

4 Єшуа каже їй: Жінко, що Мені до тебе? Моя година ще не настала.

5 Мати Його каже слугам: Що б Він вам не сказав, зробіть.

6 А стояло там шість камʼяних посудин на воду, за звичаєм очищення юдеїв, що вміщували по дві чи три міри кожна.

7 Єшуа каже їм: Наповніть посудини водою. І вони наповнили їх аж до верху.

8 І Він каже їм: Тепер зачерпніть і несіть до розпорядника бенкету. І вони понесли.

9 Коли ж розпорядник бенкету скуштував воду, що стала вином, і не знав, звідки воно: (а слуги, що черпали воду, знали;) розпорядник бенкету кличе нареченого,

10 І каже йому: Кожна людина спочатку подає добре вино; а коли добре напʼються, тоді гірше: а ти добре вино зберіг аж досі.

11 Цей початок чудес учинив Єшуа в Кані Галілейській і явив славу Свою; і учні Його увірували в Нього.

12 Після цього Він пішов униз до Капернаума, Він, і мати Його, і брати Його, і учні Його: і пробули там небагато днів.

13 І наближалася Пасха юдеїв, і Єшуа піднявся до Єрусалима.

14 І знайшов у храмі тих, що продавали волів, і овець, і голубів, і міняльників грошей, що сиділи:

15 І, зробивши бича з мотузків, Він вигнав усіх із храму, і овець, і волів; і розсипав гроші міняльників, і поперекидав столи;

16 І сказав тим, що продавали голубів: Заберіть це звідси; не робіть дому Отця Мого домом торгівлі.

17 І учні Його згадали, що написано: Ревність за дім Твій зʼїдає Мене.

18 Тоді юдеї відповіли і сказали Йому: Яке знамення покажеш Ти нам, що Ти таке чиниш?

19 Єшуа відповів і сказав їм: Зруйнуйте цей храм, і за три дні Я підніму його.

20 Тоді юдеї сказали: Цей храм будувався сорок шість років, а Ти за три дні піднімеш його?

21 А Він говорив про храм тіла Свого.

22 Отже, коли Він воскрес із мертвих, учні Його згадали, що Він говорив це їм; і повірили Писанню і слову, яке сказав Єшуа.

23 А коли Він був у Єрусалимі на Пасху, у день свята, багато хто увірував в імʼя Його, бачачи чудеса Його, які Він чинив.

24 Але Сам Єшуа не довірявся їм, бо знав усіх людей,

25 І не потребував, щоб хтось свідчив про людину: бо Сам знав, що в людині.

Розділ 3

1 Був же один чоловік із фарисеїв, на імʼя Никодим, начальник юдеїв:

2 Він прийшов до Єшуа вночі і сказав Йому: Равві, ми знаємо, що Ти — учитель, що прийшов від Ягве: бо ніхто не може чинити таких чудес, які Ти чиниш, якщо Ягве не буде з ним.

3 Єшуа відповів і сказав йому: Істинно, істинно кажу тобі: Якщо людина не народиться знову, вона не може побачити Царства Ягве.

4 Никодим каже Йому: Як може людина народитися, бувши старою? Чи може вона вдруге увійти в утробу матері своєї і народитися?

5 Єшуа відповів: Істинно, істинно кажу тобі: Якщо людина не народиться від води і від Духа, вона не може увійти в Царство Ягве.

6 Народжене від плоті є плоть; а народжене від Духа є дух.

7 Не дивуйся, що Я сказав тобі: Вам треба народитися знову.

8 Вітер віє, де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки приходить і куди йде: так є з кожним, хто народжений від Духа.

9 Никодим відповів і сказав Йому: Як це може бути?

10 Єшуа відповів і сказав йому: Ти — учитель Ізраїля, і цього не знаєш?

11 Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо те, що знаємо, і свідчимо те, що бачили; а ви свідчення нашого не приймаєте.

12 Якщо Я сказав вам про земне, і ви не вірите, як повірите, якщо скажу вам про небесне?

13 І ніхто не піднявся на небо, тільки Той, Хто зійшов з неба, — Син Людський, Який є на небі.

14 І як Мойсей підніс змія в пустелі, так має бути піднесений Син Людський:

15 Щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне.

16 Бо так Ягве полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне.

17 Бо Ягве не послав Сина Свого у світ, щоб судити світ; але щоб світ через Нього був спасенний.

18 Хто вірує в Нього, не буде засуджений: а хто не вірує, уже засуджений, бо не увірував в імʼя Єдинородного Сина Ягве.

19 А суд цей такий, що світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були злі.

20 Бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб діла його не були викриті.

21 А хто чинить істину, йде до світла, щоб діла його стали явними, що вони вчинені в Ягве.

22 Після цього Єшуа та учні Його прийшли в землю Юдейську; і Він перебував там із ними і хрестив.

23 А Іван також хрестив в Еноні, поблизу Салима, бо там було багато води: і приходили, і хрестилися.

24 Бо Іван ще не був укинутий до вʼязниці.

25 Тоді виникла суперечка між деякими учнями Івана та юдеями про очищення.

26 І вони прийшли до Івана і сказали йому: Равві, Той, Хто був із тобою за Йорданом, про Якого ти свідчив, ось, Він хрестить, і всі йдуть до Нього.

27 Іван відповів і сказав: Людина не може прийняти нічого, якщо не буде дано їй з неба.

28 Ви самі мені свідчите, що я сказав: Я — не Месія, але я посланий перед Ним.

29 Хто має наречену, той наречений: а друг нареченого, що стоїть і слухає його, радіє великою радістю від голосу нареченого: ця радість моя, отже, сповнилася.

30 Йому треба рости, а мені — меншати.

31 Хто приходить згори, Той над усіма: хто від землі, той земний і говорить від землі: Хто приходить з неба, Той над усіма.

32 І що Він бачив і чув, про те свідчить; і свідчення Його ніхто не приймає.

33 Хто прийняв свідчення Його, той засвідчив печаттю, що Ягве є істинний.

34 Бо Той, Кого послав Ягве, говорить слова Ягве: бо Ягве не мірою дає Духа Йому.

35 Отець любить Сина і все дав у руку Його.

36 Хто вірує в Сина, має життя вічне: а хто не вірує в Сина, не побачить життя; але гнів Ягве перебуває на ньому.

Розділ 4

1 Коли, отже, Єшуа довідався, що фарисеї почули, ніби Єшуа здобуває і хрестить більше учнів, ніж Іван,

2 (Хоч Сам Єшуа не хрестив, а учні Його,)

3 Він залишив Юдею і знову відійшов до Галілеї.

4 А Йому треба було проходити через Самарію.

5 Отже, Він приходить до міста самарійського, що зветься Сихар, поблизу ділянки землі, яку Яків дав синові своєму Йосифові.

6 А там була криниця Якова. Єшуа, отже, стомлений дорогою, сів отак біля криниці: і було близько шостої години.

7 Приходить жінка з Самарії набрати води: Єшуа каже їй: Дай Мені пити.

8 (Бо учні Його пішли до міста купити поживи.)

9 Тоді жінка самарійська каже Йому: Як Ти, бувши юдеєм, просиш пити в мене, жінки самарійської? Бо юдеї не спілкуються з самарянами.

10 Єшуа відповів і сказав їй: Якби ти знала дар Ягве і Хто говорить тобі: Дай Мені пити; ти сама просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води.

11 Жінка каже Йому: Пане, Тобі й зачерпнути нічим, а криниця глибока: звідки ж у Тебе та жива вода?

12 Чи Ти більший за отця нашого Якова, який дав нам цю криницю і сам пив із неї, і діти його, і худоба його?

13 Єшуа відповів і сказав їй: Кожен, хто пʼє цю воду, спрагне знову:

14 А хто питиме воду, яку Я дам йому, не спрагне повік; але вода, яку Я дам йому, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.

15 Жінка каже Йому: Пане, дай мені цієї води, щоб я не спрагла і не приходила сюди черпати.

16 Єшуа каже їй: Іди, поклич чоловіка свого і прийди сюди.

17 Жінка відповіла і сказала: Не маю я чоловіка. Єшуа сказав їй: Добре ти сказала: Не маю я чоловіка:

18 Бо пʼять чоловіків ти мала; і той, кого тепер маєш, не чоловік тобі: це ти правду сказала.

19 Жінка каже Йому: Пане, я бачу, що Ти — пророк.

20 Отці наші поклонялися на цій горі; а ви кажете, що в Єрусалимі — те місце, де треба поклонятися.

21 Єшуа каже їй: Жінко, повір Мені, що надходить година, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не поклонятиметеся Отцеві.

22 Ви поклоняєтеся тому, чого не знаєте: ми поклоняємося тому, що знаємо: бо спасіння — від юдеїв.

23 Але надходить година, і тепер вона є, коли правдиві поклонники поклонятимуться Отцеві в дусі та в істині: бо Отець шукає Собі таких поклонників.

24 Ягве є Дух: і ті, що поклоняються Йому, повинні поклонятися в дусі та в істині.

25 Жінка каже Йому: Я знаю, що приходить Месія, що зветься Месія: коли Він прийде, Він сповістить нам усе.

26 Єшуа каже їй: Це Я, що говорить із тобою.

27 І на це прийшли учні Його і дивувалися, що Він розмовляв із жінкою: проте ніхто не сказав: Чого Ти шукаєш? або: Чому Ти розмовляєш із нею?

28 Тоді жінка залишила свій глечик і пішла до міста, і каже людям,

29 Ходіть, подивіться на Чоловіка, Який сказав мені все, що я вчинила: чи не Він — Месія?

30 Тоді вони вийшли з міста і йшли до Нього.

31 Тим часом учні просили Його, кажучи: Учителю, їж.

32 А Він сказав їм: Я маю поживу їсти, якої ви не знаєте.

33 Тому учні говорили один до одного: Чи хтось приніс Йому щось їсти?

34 Єшуа каже їм: Моя пожива — чинити волю Того, Хто послав Мене, і завершити діло Його.

35 Чи не кажете ви: Ще чотири місяці, і настануть жнива? Ось, кажу вам: Підніміть очі ваші і погляньте на поля; бо вони вже білі для жнив.

36 І хто жне, одержує нагороду і збирає плід у життя вічне: щоб і той, хто сіє, і той, хто жне, раділи разом.

37 І в цьому слово істинне: Один сіє, а інший жне.

38 Я послав вас жати те, над чим ви не трудилися: інші трудилися, а ви увійшли в їхню працю.

39 І багато самарян із того міста увірували в Нього через слово жінки, яка свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила.

40 Отже, коли самаряни прийшли до Нього, вони просили Його, щоб Він пробув у них: і Він пробув там два дні.

41 І ще більше увірували через слово Його;

42 І сказали жінці: Тепер ми віруємо не через твої слова: бо самі чули Його і знаємо, що Він є воістину Месія, Спаситель світу.

43 А після двох днів Він вийшов звідти і пішов до Галілеї.

44 Бо Сам Єшуа свідчив, що пророк не має честі у своїй вітчизні.

45 Отже, коли Він прийшов до Галілеї, галілеяни прийняли Його, бачивши все, що Він учинив у Єрусалимі на свято: бо й вони ходили на свято.

46 Отже, Єшуа знову прийшов до Кани Галілейської, де перетворив воду на вино. І був один вельможа, син якого хворів у Капернаумі.

47 Коли він почув, що Єшуа прийшов із Юдеї до Галілеї, він пішов до Нього і просив Його, щоб Він зійшов і зцілив сина його: бо той був при смерті.

48 Тоді Єшуа сказав йому: Якщо не побачите знамень і чудес, не увіруєте.

49 Вельможа каже Йому: Пане, прийди, поки не померла дитина моя.

50 Єшуа каже йому: Іди; син твій живе. І чоловік повірив слову, яке сказав йому Єшуа, і пішов своєю дорогою.

51 А коли він уже йшов униз, слуги його зустріли його і сказали йому, кажучи: Син твій живе.

52 Тоді він запитав у них про годину, коли йому полегшало. І вони сказали йому: Учора о сьомій годині гарячка залишила його.

53 Отже, батько пізнав, що це була та сама година, в яку Єшуа сказав йому: Син твій живе: і увірував сам, і весь дім його.

54 Це знову друге чудо, яке вчинив Єшуа, прийшовши з Юдеї до Галілеї.

Розділ 5

1 Після цього було свято юдеїв; і Єшуа піднявся до Єрусалима.

2 А в Єрусалимі біля Овечого ринку є купальня, що зветься по-єврейському Вітезда, яка має пʼять притворів.

3 У них лежало велике множество немічних, сліпих, кульгавих, сухих, що чекали руху води.

4 Бо ангел сходив певної пори до купальні і збурював воду: хто ж перший після збурення води входив, одужував, яку б хворобу не мав.

5 А був там один чоловік, що мав неміч тридцять вісім років.

6 Коли Єшуа побачив його, що лежить, і довідався, що він уже довгий час у такому стані, Він каже йому: Хочеш бути здоровим?

7 Немічний відповів Йому: Пане, не маю людини, щоб, коли збуриться вода, опустила мене до купальні: а поки я приходжу, інший сходить раніше за мене.

8 Єшуа каже йому: Встань, візьми ліжко твоє і ходи.

9 І чоловік одразу одужав, і взяв ліжко своє, і ходив: а того дня була субота.

10 Тому юдеї сказали зціленому: Сьогодні субота: не годиться тобі нести ліжко.

11 Він відповів їм: Той, Хто зцілив мене, Він сказав мені: Візьми ліжко твоє і ходи.

12 Тоді вони запитали його: Хто той чоловік, який сказав тобі: Візьми ліжко твоє і ходи?

13 А зцілений не знав, хто Він: бо Єшуа відійшов непомітно, бо на тому місці було множество людей.

14 Пізніше Єшуа знаходить його в храмі і сказав йому: Ось, ти одужав: не гріши більше, щоб не сталося тобі чогось гіршого.

15 Чоловік відійшов і сказав юдеям, що це був Єшуа, Який зцілив його.

16 І тому юдеї переслідували Єшуа і шукали вбити Його, бо Він чинив таке в суботу.

17 А Єшуа відповідав їм: Отець Мій досі діє, і Я дію.

18 Тому юдеї ще більше шукали вбити Його, бо Він не тільки порушував суботу, але й казав, що Ягве — Його Отець, роблячи Себе рівним Ягве.

19 Тоді Єшуа відповів і сказав їм: Істинно, істинно кажу вам: Син не може чинити нічого Сам від Себе, якщо не побачить, що чинить Отець: бо що чинить Він, те так само чинить і Син.

20 Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам чинить: і покаже Йому діла більші за ці, щоб ви дивувалися.

21 Бо як Отець воскрешає мертвих і оживляє їх; так і Син оживляє, кого хоче.

22 Бо Отець не судить нікого, але весь суд віддав Синові:

23 Щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, Який послав Його.

24 Істинно, істинно кажу вам: Хто слухає слово Моє і вірує в Того, Хто послав Мене, має життя вічне і на суд не приходить; але перейшов від смерті до життя.

25 Істинно, істинно кажу вам: Надходить година, і тепер вона є, коли мертві почують голос Сина Ягве: і ті, що почують, житимуть.

26 Бо як Отець має життя в Собі Самому; так і Синові дав мати життя в Собі Самому;

27 І дав Йому владу також чинити суд, бо Він є Син Людський.

28 Не дивуйтеся цьому: бо надходить година, в яку всі, хто в гробах, почують голос Його,

29 І вийдуть: ті, що чинили добро, — у воскресіння життя; а ті, що чинили зло, — у воскресіння осуду.

30 Я не можу чинити нічого Сам від Себе: як чую, так суджу: і суд Мій праведний; бо Я не шукаю волі Своєї, але волі Отця, Який послав Мене.

31 Якщо Я свідчу Сам про Себе, свідчення Моє не є істинне.

32 Є Інший, Хто свідчить про Мене; і Я знаю, що істинне є свідчення, яким Він свідчить про Мене.

33 Ви посилали до Івана, і він засвідчив істину.

34 А Я не від людини приймаю свідчення: але це кажу, щоб ви були спасенні.

35 Він був світильником, що горів і світив: а ви хотіли на якийсь час порадіти в його світлі.

36 А Я маю свідчення більше за Іванове: бо діла, які Отець дав Мені завершити, ті самі діла, які Я чиню, свідчать про Мене, що Отець послав Мене.

37 І Сам Отець, Який послав Мене, засвідчив про Мене. Ви ніколи не чули голосу Його і не бачили вигляду Його.

38 І слова Його не маєте перебуваючого у вас: бо Кого Він послав, Йому ви не вірите.

39 Досліджуйте Писання; бо ви думаєте, що в них маєте життя вічне: а вони свідчать про Мене.

40 А ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.

41 Я не приймаю слави від людей.

42 Але Я знаю вас, що ви не маєте в собі любові Ягве.

43 Я прийшов в імʼя Отця Мого, і ви Мене не приймаєте: якщо інший прийде у власне імʼя, його ви приймете.

44 Як можете ви вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, що від одного Ягве, не шукаєте?

45 Не думайте, що Я буду обвинувачувати вас перед Отцем: є той, хто обвинувачує вас, — Мойсей, на якого ви покладаєте надію.

46 Бо якби ви вірили Мойсеєві, то вірили б і Мені; бо він писав про Мене.

47 А якщо писанням його не вірите, як повірите словам Моїм?

Розділ 6

1 Після цього Єшуа перейшов на той бік моря Галілейського, що є морем Тиверіадським.

2 І велике множество йшло за Ним, бо бачили чудеса Його, які Він чинив над недужими.

3 І Єшуа піднявся на гору і сів там із учнями Своїми.

4 А наближалася Пасха, свято юдеїв.

5 Коли ж Єшуа підняв очі й побачив, що велике множество йде до Нього, Він каже Филипові: Де нам купити хліба, щоб ці поїли?

6 А це Він сказав, випробовуючи його: бо Сам знав, що має вчинити.

7 Филип відповів Йому: На двісті динаріїв хліба не вистачить для них, щоб кожен із них хоч трохи одержав.

8 Один із учнів Його, Андрій, брат Симона Петра, каже Йому,

9 Тут є хлопець, що має пʼять ячмінних хлібів і дві малі риби: але що це для такого множества?

10 І Єшуа сказав: Скажіть людям сісти. А на тому місці було багато трави. Отже, люди посідали, числом близько пʼяти тисяч.

11 І Єшуа взяв хліби; і, подякувавши, роздав учням, а учні — тим, що сиділи; і так само риби, скільки хотіли.

12 Коли ж вони наситилися, Він сказав учням Своїм: Зберіть куски, що залишилися, щоб нічого не пропало.

13 Отже, вони зібрали і наповнили дванадцять кошиків кусками від пʼяти ячмінних хлібів, що залишилися в тих, хто їв.

14 Тоді ті люди, побачивши чудо, яке вчинив Єшуа, сказали: Це воістину той пророк, що мав прийти у світ.

15 Коли ж Єшуа довідався, що вони хочуть прийти і силою взяти Його, щоб зробити Його царем, Він знову відійшов на гору Сам один.

16 А коли настав вечір, учні Його зійшли до моря,

17 І увійшли в човен, і попливли через море до Капернаума. І вже настала темрява, а Єшуа ще не прийшов до них.

18 А море хвилювалося, бо віяв великий вітер.

19 Отже, коли вони пропливли близько двадцяти пʼяти чи тридцяти стадій, бачать Єшуа, що йде по морю і наближається до човна: і вони злякалися.

20 А Він каже їм: Це Я; не бійтеся.

21 Тоді вони охоче прийняли Його в човен: і одразу човен опинився біля землі, до якої вони пливли.

22 Наступного дня, коли народ, що стояв на тому боці моря, побачив, що не було там іншого човна, крім того одного, в який увійшли учні Його, і що Єшуа не входив із учнями Своїми в човен, а учні Його відпливли самі;

23 (А прийшли інші човни з Тиверіади поблизу того місця, де їли хліб, після того як Єшуа подякував:)

24 Коли ж народ побачив, що немає там ні Єшуа, ні учнів Його, вони також сіли в човни і припливли до Капернаума, шукаючи Єшуа.

25 І, знайшовши Його на тому боці моря, вони сказали Йому: Равві, коли Ти прийшов сюди?

26 Єшуа відповів їм і сказав: Істинно, істинно кажу вам: Ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліби і наситилися.

27 Працюйте не заради поживи, що гине, але заради поживи, що перебуває в життя вічне, яку Син Людський дасть вам: бо Його запечатав Ягве, Отець.

28 Тоді вони сказали Йому: Що нам робити, щоб чинити діла Ягве?

29 Єшуа відповів і сказав їм: Це — діло Ягве, щоб ви вірували в Того, Кого Він послав.

30 Тоді вони сказали Йому: Яке ж знамення покажеш Ти, щоб ми побачили і повірили Тобі? Що Ти чиниш?

31 Отці наші їли манну в пустелі; як написано: Він дав їм хліба з неба їсти.

32 Тоді Єшуа сказав їм: Істинно, істинно кажу вам: Мойсей не дав вам того хліба з неба; але Отець Мій дає вам істинний хліб з неба.

33 Бо хліб Ягве є Той, Хто сходить з неба і дає життя світові.

34 Тоді вони сказали Йому: Єшуа, завжди давай нам цей хліб.

35 І Єшуа сказав їм: Я — хліб життя: хто приходить до Мене, не голодуватиме ніколи; і хто вірує в Мене, не спрагне ніколи.

36 Але Я сказав вам, що ви й бачили Мене, і не віруєте.

37 Усе, що Отець дає Мені, прийде до Мене; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть.

38 Бо Я зійшов з неба не для того, щоб чинити волю Свою, але волю Того, Хто послав Мене.

39 А воля Отця, Який послав Мене, така, щоб із усього, що Він дав Мені, Я нічого не погубив, але воскресив це в останній день.

40 А воля Того, Хто послав Мене, така, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне: і Я воскрешу його в останній день.

41 Тоді юдеї нарікали на Нього, бо Він сказав: Я — хліб, що зійшов з неба.

42 І вони казали: Чи не Єшуа це, син Йосифа, батька й матір якого ми знаємо? Як же Він каже: Я зійшов з неба?

43 Отже, Єшуа відповів і сказав їм: Не нарікайте між собою.

44 Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не притягне його: і Я воскрешу його в останній день.

45 Написано в пророків: І всі будуть навчені Ягве. Отже, кожен, хто почув від Отця і навчився, приходить до Мене.

46 Не те, щоб хтось бачив Отця, крім Того, Хто є від Ягве, — Він бачив Отця.

47 Істинно, істинно кажу вам: Хто вірує в Мене, має життя вічне.

48 Я — той хліб життя.

49 Отці ваші їли манну в пустелі і померли.

50 Це — хліб, що сходить з неба, щоб людина їла його і не померла.

51 Я — живий хліб, що зійшов з неба: якщо хто їстиме цей хліб, житиме повік: а хліб, який Я дам, — це плоть Моя, яку Я дам за життя світу.

52 Тоді юдеї сперечалися між собою, кажучи: Як Цей може дати нам плоть Свою їсти?

53 Тоді Єшуа сказав їм: Істинно, істинно кажу вам: Якщо не їстимете плоті Сина Людського і не питимете крові Його, не матимете життя в собі.

54 Хто їсть плоть Мою і пʼє кров Мою, має життя вічне; і Я воскрешу його в останній день.

55 Бо плоть Моя є воістину пожива, і кров Моя є воістину напій.

56 Хто їсть плоть Мою і пʼє кров Мою, перебуває в Мені, і Я в ньому.

57 Як послав Мене живий Отець, і Я живу Отцем: так і той, хто їсть Мене, житиме Мною.

58 Це — той хліб, що зійшов з неба: не так, як отці ваші їли манну і померли: хто їсть цей хліб, житиме повік.

59 Це Він говорив у синагозі, навчаючи в Капернаумі.

60 Багато ж учнів Його, почувши це, сказали: Жорстоке це слово; хто може слухати його?

61 Коли ж Єшуа довідався в Собі, що учні Його нарікають на це, Він сказав їм: Чи це спокушає вас?

62 А що, коли побачите Сина Людського, що піднімається туди, де Він був раніше?

63 Дух оживляє; плоть не дає жодної користі: слова, які Я говорю вам, — вони дух, і вони життя.

64 Але є деякі з вас, що не вірують. Бо Єшуа знав від початку, хто ті, що не вірують, і хто зрадить Його.

65 І Він сказав: Тому Я сказав вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо не буде дано йому від Отця Мого.

66 Від того часу багато учнів Його відійшли назад і вже не ходили з Ним.

67 Тоді Єшуа сказав дванадцятьом: Чи й ви хочете відійти?

68 Тоді Симон Петро відповів Йому: Єшуа, до кого ми підемо? Ти маєш слова життя вічного.

69 І ми увірували і пізнали, що Ти — Месія, Син живого Ягве.

70 Єшуа відповідав їм: Чи не Я обрав вас, дванадцятьох, а один із вас — диявол?

71 Він говорив про Юду Іскаріота, сина Симона: бо той мав зрадити Його, бувши одним із дванадцятих.

Розділ 7

1 Після цього Єшуа ходив по Галілеї: бо не хотів ходити по Юдеї, тому що юдеї шукали вбити Його.

2 А наближалося юдейське свято кучок.

3 Тому брати Його сказали Йому: Вийди звідси і йди до Юдеї, щоб і учні Твої бачили діла, які Ти чиниш.

4 Бо немає людини, що чинить щось таємно, а сама шукає бути відомою відкрито. Якщо Ти чиниш таке, яви Себе світові.

5 Бо навіть брати Його не вірували в Нього.

6 Тоді Єшуа сказав їм: Мій час ще не настав: а ваш час завжди готовий.

7 Світ не може ненавидіти вас; а Мене він ненавидить, бо Я свідчу про нього, що діла його злі.

8 Ви підніміться на це свято: Я ще не піднімаюся на це свято: бо Мій час ще не сповнився.

9 Сказавши їм ці слова, Він залишився в Галілеї.

10 А коли брати Його піднялися, тоді й Він піднявся на свято, не відкрито, а ніби таємно.

11 Тоді юдеї шукали Його на святі і казали: Де Він?

12 І було багато нарікання в народі про Нього: бо одні казали: Він добрий: інші казали: Ні; але Він обманює народ.

13 Проте ніхто не говорив про Нього відкрито зі страху перед юдеями.

14 А близько середини свята Єшуа піднявся до храму і навчав.

15 І юдеї дивувалися, кажучи: Як Цей знає Писання, ніколи не вчившись?

16 Єшуа відповів їм і сказав: Моє вчення — не Моє, а Того, Хто послав Мене.

17 Якщо хто хоче чинити волю Його, той пізнає про це вчення, чи воно від Ягве, чи Я говорю Сам від Себе.

18 Хто говорить від себе самого, той шукає власної слави; а хто шукає слави Того, Хто послав його, той правдивий, і неправди немає в ньому.

19 Чи ж не Мойсей дав вам закон? А ніхто з вас закону не виконує. Чому ви прагнете вбити Мене?

20 Народ відповів і сказав: Ти маєш біса; хто прагне вбити Тебе?

21 Єшуа відповів і сказав їм: Одне діло Я вчинив, і ви всі дивуєтеся.

22 Мойсей тому дав вам обрізання — не тому, що воно від Мойсея, а від отців, — і ви в суботу обрізуєте чоловіка.

23 Якщо чоловік у суботу приймає обрізання, щоб не був порушений закон Мойсея, то чи гніваєтеся на Мене за те, що Я всього чоловіка оздоровив у суботу?

24 Не судіть за зовнішністю, а судіть судом праведним.

25 Тоді дехто з єрусалимлян сказав: Чи не Той це, Кого прагнуть убити?

26 А ось Він говорить відкрито, і нічого Йому не кажуть. Чи не дізналися справді начальники, що Він — дійсно Месія?

27 Але ми знаємо, звідки Він; а коли прийде Месія, ніхто не знатиме, звідки Він.

28 Тоді Єшуа голосно промовив у храмі, навчаючи й кажучи: І Мене ви знаєте, і знаєте, звідки Я; і Я не від Себе прийшов, але правдивий Той, Хто послав Мене, Кого ви не знаєте.

29 А Я знаю Його, бо Я від Нього, і Він послав Мене.

30 Тоді прагнули схопити Його, але ніхто не наклав на Нього рук, бо ще не прийшла Його година.

31 І багато з народу увірували в Нього й казали: Коли прийде Месія, чи вчинить Він більше чудес, ніж ті, що вчинив Цей Чоловік?

32 Фарисеї почули, що народ нарікає таке про Нього; і фарисеї та первосвященники послали слуг, щоб схопити Його.

33 Тоді Єшуа сказав їм: Ще недовго Я буду з вами, а потім іду до Того, Хто послав Мене.

34 Ви шукатимете Мене, і не знайдете; і де Я, туди ви прийти не можете.

35 Тоді юдеї сказали між собою: Куди Він піде, що ми не знайдемо Його? Чи не піде Він до розсіяних між греками і навчатиме греків?

36 Що це за слово, яке Він сказав: Шукатимете Мене, і не знайдете; і де Я, туди ви прийти не можете?

37 В останній же, великий день свята Єшуа стояв і голосно промовив, кажучи: Якщо хто спраглий, нехай прийде до Мене і п'є.

38 Хто вірує в Мене, як сказало Писання, — з його нутра потечуть ріки води живої.

39 (А це сказав Він про Дух, якого мали прийняти ті, що вірують у Нього: бо Святий Дух ще не був даний, тому що Єшуа ще не був прославлений.)

40 Багато хто з народу, почувши це слово, казали: Він справді Пророк.

41 Інші казали: Він — Месія. А дехто казав: Хіба Месія прийде з Галілеї?

42 Чи ж не сказало Писання, що Месія прийде з насіння Давида і з містечка Вифлеєма, звідки був Давид?

43 Так постала незгода в народі через Нього.

44 І дехто з них хотів схопити Його, але ніхто не наклав на Нього рук.

45 Тоді слуги прийшли до первосвященників і фарисеїв, і ті сказали їм: Чому ви не привели Його?

46 Слуги відповіли: Ніколи чоловік не говорив так, як Цей Чоловік.

47 Тоді фарисеї відповіли їм: Чи й ви дали себе звести?

48 Хіба хтось із начальників або з фарисеїв увірував у Нього?

49 Але цей народ, що не знає закону, — проклятий.

50 Никодим каже їм — той, що приходив до Єшуа вночі, бувши одним із них:

51 Хіба закон наш судить чоловіка, не вислухавши його перше і не дізнавшись, що він робить?

52 Відповіли вони й сказали йому: Чи й ти з Галілеї? Досліди й побачиш, що з Галілеї пророк не постає.

53 І кожен пішов до свого дому.

Розділ 8

1 Єшуа пішов на гору Оливну.

2 А вранці рано Він знову прийшов до храму, і весь народ приходив до Нього; і Він сів і навчав їх.

3 І книжники та фарисеї привели до Нього жінку, схоплену на перелюбі, і, поставивши її посередині,

4 Кажуть Йому: Учителю, цю жінку схоплено на перелюбі, на самому вчинку.

5 А Мойсей у законі наказав нам таких каменувати; а Ти що кажеш?

6 Це ж казали вони, спокушаючи Його, щоб мати, у чому звинуватити Його. Але Єшуа, нахилившись додолу, пальцем писав по землі, наче не чув їх.

7 Коли ж вони далі питали Його, Він підвівся й сказав їм: Хто з вас без гріха, нехай перший кине камінь у неї.

8 І знову, нахилившись додолу, писав по землі.

9 А вони, почувши це й бувши викриті власною совістю, виходили один за одним, починаючи від найстарших аж до останніх; і зостався Сам Єшуа та жінка, що стояла посередині.

10 Коли ж Єшуа підвівся і не побачив нікого, крім жінки, Він сказав їй: Жінко, де твої обвинувачі? Ніхто тебе не осудив?

11 Вона сказала: Ніхто, Єшуа. А Єшуа сказав їй: І Я не осуджую тебе; іди й більше не гріши.

12 Тоді Єшуа знову промовив до них, кажучи: Я — Світло світу; хто йде за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя.

13 Тоді фарисеї сказали Йому: Ти свідчиш Сам про Себе; Твоє свідчення неправдиве.

14 Єшуа відповів і сказав їм: Хоч Я й свідчу Сам про Себе, Моє свідчення правдиве, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не можете сказати, звідки Я приходжу і куди йду.

15 Ви судите за тілом; Я не суджу нікого.

16 А якщо й суджу Я, Мій суд правдивий, бо Я не Сам, а Я і Отець, що послав Мене.

17 А й у вашому законі написано, що свідчення двох чоловіків правдиве.

18 Я — Той, Хто свідчить про Себе, і свідчить про Мене Отець, що послав Мене.

19 Тоді сказали Йому: Де Твій Отець? Єшуа відповів: Ви не знаєте ні Мене, ні Мого Отця; якби ви знали Мене, знали б і Мого Отця.

20 Ці слова промовив Єшуа в скарбниці, навчаючи в храмі; і ніхто не наклав на Нього рук, бо ще не прийшла Його година.

21 Тоді Єшуа знову сказав їм: Я йду Своєю дорогою, і ви шукатимете Мене, і помрете у ваших гріхах; куди Я йду, туди ви прийти не можете.

22 Тоді юдеї сказали: Чи не вб'є Він Сам Себе, що каже: Куди Я йду, туди ви прийти не можете?

23 І Він сказав їм: Ви — від нижніх, Я — від вишніх; ви — від цього світу, Я не від цього світу.

24 Тому Я сказав вам, що помрете у ваших гріхах; бо якщо не увіруєте, що це Я, помрете у ваших гріхах.

25 Тоді сказали Йому: Хто Ти? І Єшуа каже їм: Той самий, що Я казав вам від початку.

26 Багато маю Я сказати й судити про вас; але Той, Хто послав Мене, правдивий, і що Я чув від Нього, те говорю світові.

27 Вони не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця.

28 Тоді Єшуа сказав їм: Коли піднесете Сина Людського, тоді пізнаєте, що це Я, і що нічого Я не роблю від Себе Самого, а як навчив Мене Мій Отець, так Я говорю.

29 І Той, Хто послав Мене, зі Мною; Отець не залишив Мене Самого, бо Я завжди роблю те, що Йому до вподоби.

30 Коли Він говорив ці слова, багато хто увірував у Нього.

31 Тоді Єшуа сказав юдеям, що увірували в Нього: Якщо ви перебуватимете в Моєму слові, то справді будете Моїми учнями;

32 І пізнаєте правду, і правда зробить вас вільними.

33 Вони відповіли Йому: Ми — насіння Авраама і ніколи нікому не були рабами; як же Ти кажеш: Станете вільними?

34 Єшуа відповів їм: Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто чинить гріх, є раб гріха.

35 А раб не перебуває в домі повік; Син же перебуває повік.

36 Отже, якщо Син зробить вас вільними, то справді будете вільні.

37 Знаю, що ви — насіння Авраама; але ви прагнете вбити Мене, бо слово Моє не вміщається у вас.

38 Я говорю те, що бачив у Мого Отця; а ви робите те, що бачили у вашого отця.

39 Вони відповіли й сказали Йому: Авраам — наш отець. Єшуа каже їм: Якби ви були діти Авраама, ви робили б діла Авраама.

40 А тепер ви прагнете вбити Мене, Чоловіка, що сказав вам правду, яку Я чув від Ягве; цього Авраам не робив.

41 Ви робите діла вашого отця. Тоді сказали Йому: Ми не народжені від перелюбу; одного Отця маємо — Ягве.

42 Єшуа сказав їм: Якби Ягве був вашим Отцем, ви любили б Мене, бо Я вийшов і прийшов від Ягве; і не від Себе Самого Я прийшов, а Він послав Мене.

43 Чому ви не розумієте Моєї мови? Бо не можете слухати Мого слова.

44 Ви — від вашого отця диявола, і похоті вашого отця хочете чинити. Він був душогуб від початку і не встояв у правді, бо правди немає в ньому. Коли він говорить неправду, говорить від свого, бо він — брехун і отець неправди.

45 А тому, що Я кажу вам правду, ви не вірите Мені.

46 Хто з вас викриє Мене у гріху? А якщо Я кажу правду, чому ви не вірите Мені?

47 Хто від Ягве, той слухає слова Ягве; ви тому не слухаєте, що ви не від Ягве.

48 Тоді юдеї відповіли й сказали Йому: Чи не добре ми кажемо, що Ти — самарянин і маєш біса?

49 Єшуа відповів: Я не маю біса, але шаную Мого Отця, а ви зневажаєте Мене.

50 А Я не шукаю власної слави; є Той, Хто шукає і судить.

51 Істинно, істинно кажу вам: Якщо хто збереже Моє слово, не побачить смерті повік.

52 Тоді юдеї сказали Йому: Тепер ми пізнали, що Ти маєш біса. Авраам помер, і пророки; а Ти кажеш: Якщо хто збереже Моє слово, не скуштує смерті повік.

53 Хіба Ти більший за нашого отця Авраама, що помер? І пророки померли; Ким Ти Себе робиш?

54 Єшуа відповів: Якщо Я прославляю Сам Себе, Моя слава — ніщо; Мій Отець — Той, Хто прославляє Мене, про Кого ви кажете, що Він — ваш Ягве;

55 А ви не пізнали Його, а Я знаю Його; і якби Я сказав, що не знаю Його, Я був би брехуном, подібним до вас; але Я знаю Його і зберігаю Його слово.

56 Ваш отець Авраам радів побачити Мій день; і побачив, і зрадів.

57 Тоді юдеї сказали Йому: Тобі ще немає п'ятдесяти років, а Ти бачив Авраама?

58 Єшуа сказав їм: Істинно, істинно кажу вам: Перш ніж був Авраам, Я є.

59 Тоді схопили вони каміння, щоб кинути в Нього; але Єшуа сховався і вийшов із храму, пройшовши посеред них, і так минув.

Розділ 9

1 І, проходячи, Єшуа побачив чоловіка, сліпого від народження.

2 І Його учні запитали Його, кажучи: Учителю, хто згрішив — цей чоловік чи його батьки, що він народився сліпим?

3 Єшуа відповів: Не згрішив ані цей чоловік, ані його батьки, але щоб на ньому виявилися діла Ягве.

4 Мені треба робити діла Того, Хто послав Мене, доки день; настає ніч, коли ніхто не може робити.

5 Доки Я у світі, Я — Світло світу.

6 Сказавши це, Він плюнув на землю, зробив грязиво зі слини і помазав очі сліпого грязивом,

7 І сказав йому: Іди, умийся в купальні Силоам — що в перекладі означає: Посланий. Він пішов, і умився, і прийшов зрячим.

8 А сусіди й ті, що раніше бачили його, що він був сліпий, казали: Хіба не той це, що сидів і жебракував?

9 Дехто казав: Це він; інші ж: Він подібний до нього. А він казав: Це я.

10 Тоді сказали йому: Як відкрилися твої очі?

11 Він відповів і сказав: Чоловік, що зветься Єшуа, зробив грязиво і помазав мої очі, і сказав мені: Іди до купальні Силоам і умийся; і я пішов, і умився, і прозрів.

12 Тоді сказали йому: Де Він? Він каже: Не знаю.

13 Приводять до фарисеїв того, що колись був сліпий.

14 А була субота, коли Єшуа зробив грязиво і відкрив його очі.

15 Тоді фарисеї знову запитали його, як він прозрів. Він сказав їм: Він поклав грязиво на мої очі, і я умився, і бачу.

16 Тоді дехто з фарисеїв казав: Цей Чоловік не від Ягве, бо не зберігає суботи. Інші казали: Як може грішний чоловік чинити такі чудеса? І постала незгода між ними.

17 І знову кажуть сліпому: Що ти кажеш про Нього, що Він відкрив твої очі? Він сказав: Він — пророк.

18 Але юдеї не повірили про нього, що він був сліпий і прозрів, аж поки не покликали батьків того, хто прозрів.

19 І запитали їх, кажучи: Чи це ваш син, про якого ви кажете, що він народився сліпим? Як же він тепер бачить?

20 Його батьки відповіли їм і сказали: Ми знаємо, що це наш син і що він народився сліпим;

21 А як він тепер бачить, не знаємо; або хто відкрив його очі, ми не знаємо; він повнолітній — запитайте його, він сам за себе скаже.

22 Це сказали його батьки, бо боялися юдеїв; бо юдеї вже домовилися, що коли хто визнає Його за Месія, того відлучать від синагоги.

23 Тому батьки його сказали: Він повнолітній — запитайте його.

24 Тоді вдруге покликали чоловіка, що був сліпий, і сказали йому: Віддай хвалу Ягве; ми знаємо, що Цей Чоловік — грішник.

25 Він відповів і сказав: Чи Він грішник, не знаю; одне знаю: що я був сліпий, а тепер бачу.

26 Тоді знову сказали йому: Що Він зробив тобі? Як відкрив твої очі?

27 Він відповів їм: Я вже сказав вам, і ви не послухали; чому ви хочете почути знову? Чи не хочете й ви стати Його учнями?

28 Тоді вони докоряли йому й сказали: Ти — Його учень, а ми — учні Мойсея.

29 Ми знаємо, що Ягве говорив до Мойсея; а Цей — ми не знаємо, звідки Він.

30 Чоловік відповів і сказав їм: Оце й дивовижно, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мої очі.

31 А ми знаємо, що Ягве не слухає грішників; але хто шанує Ягве і чинить Його волю, того Він слухає.

32 Від віку не чувано, щоб хто відкрив очі народженому сліпим.

33 Якби Цей не був від Ягве, Він не міг би нічого вчинити.

34 Вони відповіли й сказали йому: Ти весь народився у гріхах, а ти нас навчаєш? І вигнали вони його геть.

35 Єшуа почув, що вони вигнали його геть; і, знайшовши його, сказав йому: Чи віруєш ти в Сина Ягве?

36 Він відповів і сказав: А хто Він, Єшуа, щоб я увірував у Нього?

37 І Єшуа сказав йому: І ти бачив Його, і Той, Хто говорить із тобою, — це Він.

38 А він сказав: Вірую, Єшуа! І поклонився Йому.

39 І Єшуа сказав: На суд Я прийшов у цей світ, щоб ті, що не бачать, бачили, а ті, що бачать, стали сліпими.

40 І дехто з фарисеїв, що були з Ним, почули ці слова й сказали Йому: Хіба й ми сліпі?

41 Єшуа сказав їм: Якби ви були сліпі, ви не мали б гріха; а тепер ви кажете: Бачимо, — тому ваш гріх залишається.

Розділ 10

1 Істинно, істинно кажу вам: Хто входить не дверима в овечий двір, а перелазить іншим шляхом, той — злодій і розбійник.

2 А хто входить дверима, той — пастир овець.

3 Йому воротар відчиняє, і вівці слухають його голос; і він кличе своїх овець на ім'я і виводить їх.

4 А коли виведе своїх овець, він іде перед ними, і вівці йдуть за ним, бо знають його голос.

5 А за чужим вони не підуть, а втікатимуть від нього, бо не знають голосу чужих.

6 Цю притчу сказав їм Єшуа; але вони не зрозуміли, що Він говорив їм.

7 Тоді Єшуа знову сказав їм: Істинно, істинно кажу вам: Я — двері вівцям.

8 Усі, скільки їх приходило переді Мною, — злодії й розбійники; але вівці не послухали їх.

9 Я — двері: хто через Мене ввійде, той спасеться, і ввійде, і вийде, і знайде пасовище.

10 Злодій приходить лише для того, щоб украсти, і вбити, і погубити; Я прийшов, щоб вони мали життя і мали його надмірно.

11 Я — Пастир Добрий; Пастир Добрий кладе своє життя за овець.

12 А наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, бачить, що йде вовк, і залишає овець, і тікає; а вовк хапає їх і розганяє овець.

13 Наймит тікає тому, що він наймит, і не дбає про овець.

14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої знають Мене.

15 Як Отець знає Мене, так і Я знаю Отця; і життя Своє кладу за овець.

16 І інших овець Я маю, що не з цього двору; і тих Мені треба привести, і вони почують Мій голос, і буде одна отара і один Пастир.

17 Тому Отець любить Мене, що Я кладу Своє життя, щоб знову прийняти його.

18 Ніхто не забирає його від Мене, але Я Сам кладу його від Себе. Маю владу покласти його і маю владу знову прийняти його. Цю заповідь Я прийняв від Мого Отця.

19 Тоді знову постала незгода між юдеями через ці слова.

20 І багато хто з них казав: Він має біса і безумствує; чого ви слухаєте Його?

21 Інші казали: Ці слова не того, хто має біса. Хіба може біс відкрити очі сліпим?

22 А було в Єрусалимі свято оновлення храму, і була зима.

23 І Єшуа ходив у храмі, у Соломоновому ґанку.

24 Тоді юдеї обступили Його й казали Йому: Доки Ти триматимеш нас у непевності? Якщо Ти — Месія, скажи нам відкрито.

25 Єшуа відповів їм: Я сказав вам, і ви не повірили; діла, що Я чиню в ім'я Мого Отця, вони свідчать про Мене.

26 Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець, як Я сказав вам.

27 Мої вівці слухають Мій голос, і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною;

28 І Я даю їм життя вічне, і вони не загинуть повік, і ніхто не вирве їх із Моєї руки.

29 Мій Отець, що дав їх Мені, більший за всіх; і ніхто не може вирвати їх із руки Мого Отця.

30 Я і Отець — одно.

31 Тоді юдеї знову схопили каміння, щоб каменувати Його.

32 Єшуа відповів їм: Багато добрих діл Я показав вам від Мого Отця; за котре з тих діл ви каменуєте Мене?

33 Юдеї відповіли Йому, кажучи: Не за добре діло каменуємо Тебе, але за богохульство, і тому, що Ти, бувши чоловіком, робиш Себе Ягве.

34 Єшуа відповів їм: Чи не написано у вашому законі: Я сказав: Ви — боги?

35 Якщо Він назвав богами тих, до яких було слово Ягве, — а Писання не може бути порушене, —

36 То чи кажете ви Тому, Кого Отець освятив і послав у світ: Ти хулиш, — тому що Я сказав: Я — Син Ягве?

37 Якщо Я не чиню діл Мого Отця, не вірте Мені;

38 А якщо чиню, то, хоч Мені не вірите, вірте ділам, щоб пізнати й повірити, що Отець у Мені, а Я в Ньому.

39 Тоді знову прагнули схопити Його, але Він уникнув їхніх рук

40 І пішов знову за Йордан, на те місце, де Іван перше христив, і там перебував.

41 І багато хто приходив до Нього й казав: Іван не вчинив жодного чуда, але все, що Іван сказав про Цього Чоловіка, було правдою.

42 І багато хто увірував у Нього там.

Розділ 11

1 А був один хворий чоловік, на ім'я Лазар, із Віфанії, села Марії та її сестри Марти.

2 (Це була та Марія, що помазала Єшуа миром і обтерла Його ноги своїм волоссям, чий брат Лазар був хворий.)

3 Тому сестри послали до Нього, кажучи: Єшуа, ось той, кого Ти любиш, хворий.

4 Коли Єшуа почув це, Він сказав: Ця хвороба — не на смерть, а на славу Ягве, щоб через неї прославився Син Ягве.

5 А Єшуа любив Марту, і її сестру, і Лазаря.

6 Тож, почувши, що він хворий, Він пробув ще два дні на тому місці, де був.

7 Потім після цього Він каже Своїм учням: Ходімо знову до Юдеї.

8 Його учні кажуть Йому: Учителю, юдеї нещодавно прагнули каменувати Тебе, а Ти знову туди йдеш?

9 Єшуа відповів: Чи не дванадцять годин має день? Хто ходить удень, не спотикається, бо бачить світло цього світу.

10 А хто ходить уночі, спотикається, бо світла немає в ньому.

11 Це Він сказав; а після цього каже їм: Наш друг Лазар заснув; але Я йду, щоб розбудити його від сну.

12 Тоді Його учні сказали: Єшуа, якщо він заснув, то одужає.

13 А Єшуа говорив про його смерть; вони ж думали, що Він говорить про відпочинок у сні.

14 Тоді Єшуа сказав їм відкрито: Лазар помер.

15 І Я радію за вас, що Мене там не було, щоб ви увірували; але ходімо до нього.

16 Тоді Хома, званий Близнюком, сказав співучням: Ходімо й ми, щоб померти з Ним.

17 Тож, коли Єшуа прийшов, Він знайшов, що той уже чотири дні був у гробі.

18 А Віфанія була недалеко від Єрусалима, близько п'ятнадцяти стадій.

19 І багато юдеїв прийшли до Марти і Марії, щоб утішити їх за їхнього брата.

20 Тоді Марта, тільки-но почула, що Єшуа йде, пішла і зустріла Його; а Марія сиділа вдома.

21 Тоді Марта сказала Єшуа: Єшуа, якби Ти був тут, мій брат не помер би.

22 Але й тепер я знаю, що чого Ти попросиш у Ягве, Ягве дасть Тобі.

23 Єшуа каже їй: Твій брат воскресне.

24 Марта каже Йому: Знаю, що він воскресне у воскресінні останнього дня.

25 Єшуа сказав їй: Я — воскресіння і життя; хто вірує в Мене, хоч і помре, буде жити;

26 І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віруєш ти в це?

27 Вона каже Йому: Так, Єшуа; я увірувала, що Ти — Месія, Син Ягве, що мав прийти у світ.

28 І, сказавши це, вона пішла своєю дорогою і покликала Марію, свою сестру, потаємно, кажучи: Учитель прийшов і кличе тебе.

29 Тільки-но вона почула це, швидко встала і прийшла до Нього.

30 А Єшуа ще не ввійшов до села, а був на тому місці, де Марта зустріла Його.

31 Тоді юдеї, що були з нею в домі й утішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, пішли за нею, кажучи: Вона йде до гробу, щоб плакати там.

32 Тоді Марія, прийшовши туди, де був Єшуа, і побачивши Його, упала Йому до ніг, кажучи Йому: Єшуа, якби Ти був тут, мій брат не помер би.

33 Коли ж Єшуа побачив, що вона плаче, і юдеї, що прийшли з нею, плачуть, Він зітхнув у дусі і зворушився,

34 І сказав: Де ви поклали його? Вони кажуть Йому: Єшуа, прийди і подивись.

35 Єшуа заплакав.

36 Тоді юдеї сказали: Дивись, як Він любив його!

37 А дехто з них сказав: Чи не міг Цей, Хто відкрив очі сліпому, зробити, щоб і цей чоловік не помер?

38 Тож Єшуа, знову зітхаючи в Собі, приходить до гробу. А була то печера, і камінь лежав на ній.

39 Єшуа каже: Відваліть камінь. Марта, сестра померлого, каже Йому: Єшуа, уже смердить, бо він чотири дні мертвий.

40 Єшуа каже їй: Чи не сказав Я тобі, що, якщо увіруєш, побачиш славу Ягве?

41 Тоді відвалили камінь від того місця, де лежав померлий. А Єшуа звів Свої очі вгору і сказав: Отче, дякую Тобі, що Ти почув Мене.

42 І Я знав, що Ти завжди чуєш Мене; але сказав це через народ, що стоїть довкола, щоб вони повірили, що Ти послав Мене.

43 І, сказавши це, Він скрикнув гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

44 І вийшов померлий, зв'язаний по руках і ногах похоронними пов'язками, а обличчя його було обв'язане хусткою. Єшуа каже їм: Розв'яжіть його і нехай іде.

45 Тоді багато юдеїв, що прийшли до Марії і бачили те, що вчинив Єшуа, увірували в Нього.

46 А дехто з них пішов своєю дорогою до фарисеїв і розповів їм, що вчинив Єшуа.

47 Тоді первосвященники і фарисеї зібрали раду і казали: Що ми робимо? Бо Цей Чоловік чинить багато чудес.

48 Якщо залишимо Його так, усі увірують у Нього, і прийдуть римляни, і заберуть і наше місце, і народ.

49 А один із них, на ім'я Каяфа, бувши первосвященником того року, сказав їм: Ви нічого не знаєте,

50 Ані не міркуєте, що краще для нас, щоб один чоловік помер за народ, а не щоб увесь народ загинув.

51 А це сказав він не від себе самого, але, бувши первосвященником того року, пророкував, що Єшуа мав померти за той народ;

52 І не лише за той народ, а щоб і розсіяних дітей Ягве зібрати воєдино.

53 Тож від того дня вони змовилися вбити Його.

54 Тому Єшуа більше не ходив відкрито між юдеями, а пішов звідти до краю, близького до пустелі, до міста, званого Єфрем, і там перебував зі Своїми учнями.

55 А юдейська Пасха була близько; і багато хто з краю пішли вгору до Єрусалима перед Пасхою, щоб очиститися.

56 Тоді шукали Єшуа і, стоячи в храмі, говорили між собою: Як ви думаєте, — чи Він не прийде на свято?

57 А первосвященники і фарисеї дали наказ, що коли хто знатиме, де Він, то має вказати, щоб вони схопили Його.

Розділ 12

1 Тоді Єшуа за шість днів до Пасхи прийшов до Віфанії, де був Лазар, що був мертвий, якого Він воскресив із мертвих.

2 Там приготували Йому вечерю, і Марта прислуговувала; а Лазар був одним із тих, що сиділи з Ним за столом.

3 Тоді Марія, узявши фунт мира з нарду, дуже дорогого, помазала ноги Єшуа і обтерла Його ноги своїм волоссям; і дім наповнився пахощами мира.

4 Тоді каже один із Його учнів, Юда Іскаріотський, син Симона, що мав Його зрадити:

5 Чому це миро не було продано за триста динаріїв і не роздано бідним?

6 Він сказав це не тому, що дбав про бідних, а тому, що був злодій, і мав скриньку, і носив те, що туди вкладали.

7 Тоді Єшуа сказав: Залиш її; вона зберегла це на день Мого похорону.

8 Бо бідних ви завжди маєте з собою, а Мене — не завжди.

9 Великий натовп юдеїв довідався, що Він там; і прийшли не лише заради Єшуа, а щоб побачити й Лазаря, якого Він воскресив із мертвих.

10 А первосвященники змовилися вбити й Лазаря,

11 Бо через нього багато юдеїв відходили і вірували в Єшуа.

12 Наступного дня великий натовп, що прийшов на свято, почувши, що Єшуа йде до Єрусалима,

13 Узяли пальмове віття і вийшли Йому назустріч, і вигукували: Осанна! Благословенний Цар Ізраїля, що йде в ім'я Єшуа!

14 А Єшуа, знайшовши молоде осля, сів на нього, як написано:

15 Не бійся, дочко Сіону: ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослі.

16 Цього не зрозуміли спершу Його учні; але коли Єшуа прославився, тоді згадали вони, що це було написано про Нього, і що це зробили Йому.

17 Люди ж, що були з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробу й воскресив його з мертвих, свідчили про це.

18 Тому й народ зустрів Його, бо почув, що Він учинив це чудо.

19 Фарисеї тоді сказали між собою: Чи бачите, що нічого не вдієте? Ось увесь світ пішов за Ним.

20 А були деякі греки серед тих, що прийшли поклонитися на свято;

21 вони підійшли до Пилипа, що був із Віфсаїди Галілейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо бачити Єшуа.

22 Пилип приходить і каже Андрієві; а потім Андрій і Пилип кажуть Єшуа.

23 А Єшуа відповів їм, кажучи: Прийшла година, щоб Син Людський прославився.

24 Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши в землю, не помре, то залишиться одне; а якщо помре, то принесе багато плоду.

25 Хто любить своє життя, той погубить його; а хто ненавидить своє життя в цьому світі, той збереже його на життя вічне.

26 Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною; і де Я, там буде й Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того вшанує Мій Отець.

27 Тепер душа Моя стривожена; і що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години! Але на це Я й прийшов на цю годину.

28 Отче, прослав Своє Ім’я! Тоді зійшов голос із неба: І прославив Я, і знову прославлю.

29 Народ, що стояв і чув це, говорив, що загримів грім; інші казали: Ангел говорив до Нього.

30 Єшуа відповів і сказав: Цей голос був не для Мене, а для вас.

31 Тепер суд цьому світові; тепер князь цього світу буде вигнаний геть.

32 І Я, коли буду піднесений від землі, притягну всіх до Себе.

33 Це Він сказав, указуючи, якою смертю Він мав померти.

34 Народ відповів Йому: Ми чули із Закону, що Месія перебуває повік; як же Ти кажеш, що Син Людський має бути піднесений? Хто це — Син Людський?

35 Тоді Єшуа сказав їм: Ще недовго світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб темрява вас не огорнула; бо хто ходить у темряві, не знає, куди йде.

36 Поки маєте світло, вірте у світло, щоб стати синами світла. Це сказав Єшуа, і відійшов, і сховався від них.

37 Та хоч Він учинив перед ними стільки чудес, вони не вірили в Нього,

38 щоб сповнилося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Єшуа, хто повірив нашій звістці? І кому відкрилася рука Єшуа?

39 Тому вони не могли вірити, бо Ісая сказав знову:

40 Він осліпив їхні очі й закам’янив їхнє серце, щоб не бачили очима, не розуміли серцем і не навернулися, щоб Я зцілив їх.

41 Це сказав Ісая, коли побачив Його славу й говорив про Нього.

42 Проте й із начальників багато увірували в Нього; але через фарисеїв не визнавали, щоб їх не вигнали із синагоги;

43 бо вони полюбили славу людську більше, ніж славу Ягве.

44 Єшуа ж кликнув і сказав: Хто вірить у Мене, не в Мене вірить, а в Того, Хто послав Мене.

45 І хто бачить Мене, бачить Того, Хто послав Мене.

46 Я прийшов як світло у світ, щоб кожен, хто вірить у Мене, не перебував у темряві.

47 І якщо хто почує Мої слова й не повірить, Я не суджу його; бо Я прийшов не судити світ, а спасти світ.

48 Хто відкидає Мене й не приймає Моїх слів, має того, хто судить його: слово, що Я сказав, — воно судитиме його в останній день.

49 Бо Я не говорив від Себе; але Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що Я маю казати й що говорити.

50 І Я знаю, що Його заповідь — це життя вічне. Отже, що Я говорю, говорю так, як сказав Мені Отець.

Розділ 13

1 Перед святом Пасхи, коли Єшуа знав, що прийшла Його година перейти з цього світу до Отця, Він, полюбивши Своїх, що були у світі, полюбив їх до кінця.

2 І під час вечері, коли диявол уже вклав у серце Юди Іскаріота, сина Симона, щоб видати Його,

3 Єшуа, знаючи, що Отець усе дав у Його руки, і що Він від Ягве вийшов і до Ягве йде,

4 устає з вечері, скидає верхній одяг, бере рушника й підперізується.

5 Потім наливає води в умивальницю й починає мити ноги учням і витирати рушником, яким був підперезаний.

6 Підходить Він до Симона Петра, а Петро каже Йому: Єшуа, чи Тобі мити мої ноги?

7 Єшуа відповів і сказав йому: Що Я роблю, ти тепер не знаєш, а зрозумієш пізніше.

8 Петро каже Йому: Не митимеш моїх ніг повік! Єшуа відповів йому: Якщо не вмию тебе, не матимеш частки зі Мною.

9 Симон Петро каже Йому: Єшуа, не тільки мої ноги, а й руки та голову!

10 Єшуа каже йому: Хто вмитий, тому треба вмити тільки ноги, а він увесь чистий; і ви чисті, та не всі.

11 Бо Він знав того, хто мав Його видати; тому й сказав: Не всі ви чисті.

12 Отже, коли Він умив їм ноги, узяв Свій одяг і знову сів, сказав їм: Чи знаєте, що Я зробив вам?

13 Ви називаєте Мене Учителем і Єшуа — і добре кажете, бо Я є.

14 Отже, якщо Я, ваш Єшуа й Учитель, умив вам ноги, то й ви повинні мити ноги один одному.

15 Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так, як Я зробив вам.

16 Істинно, істинно кажу вам: слуга не більший за свого пана, ані посланець не більший за того, хто його послав.

17 Якщо це знаєте, блаженні ви, коли це робите.

18 Не про всіх вас кажу; Я знаю, кого обрав. Але щоб сповнилося Писання: той, хто їсть хліб зі Мною, підняв на Мене свою п’яту.

19 Тепер кажу вам, поки не сталося, щоб ви, коли станеться, повірили, що це Я.

20 Істинно, істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, приймає Мене; а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене.

21 Сказавши це, Єшуа стривожився духом, і засвідчив, і сказав: Істинно, істинно кажу вам: один із вас видасть Мене.

22 Тоді учні дивилися один на одного, не знаючи, про кого Він говорить.

23 А один із Його учнів, якого любив Єшуа, лежав при столі на грудях Єшуа.

24 Симон Петро кивнув йому, щоб запитав, хто це, про кого Він говорить.

25 Він, прихилившись до грудей Єшуа, каже Йому: Єшуа, хто це?

26 Єшуа відповів: Це той, кому Я, вмочивши, подам шматок хліба. І, вмочивши шматок, подав Юді Іскаріоту, синові Симона.

27 І після цього шматка увійшов у нього сатана. Тоді Єшуа сказав йому: Що робиш, роби швидше.

28 Та ніхто з тих, що сиділи при столі, не зрозумів, чому Він сказав йому це.

29 А деякі думали, оскільки Юда мав скриньку, що Єшуа каже йому: Купи те, що нам потрібно на свято; або щоб дав щось убогим.

30 Він же, узявши шматок, зараз вийшов; а була ніч.

31 Коли він вийшов, Єшуа сказав: Тепер Син Людський прославився, і Ягве прославився в Ньому.

32 Якщо Ягве прославився в Ньому, то й Ягве прославить Його в Собі, і незабаром прославить Його.

33 Дітоньки, ще недовго Я з вами. Ви шукатимете Мене; і як Я сказав юдеям: Куди Я йду, ви не можете прийти, — так тепер кажу й вам.

34 Нову заповідь даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного.

35 По тому всі пізнають, що ви Мої учні, якщо матимете любов один до одного.

36 Симон Петро сказав Йому: Єшуа, куди Ти йдеш? Єшуа відповів йому: Куди Я йду, ти не можеш тепер іти за Мною, але підеш пізніше.

37 Петро сказав Йому: Єшуа, чому я не можу тепер іти за Тобою? Я душу свою покладу за Тебе.

38 Єшуа відповів йому: Душу свою покладеш за Мене? Істинно, істинно кажу тобі: півень не заспіває, як ти тричі відречешся від Мене.

Розділ 14

1 Нехай не тривожиться ваше серце: віруйте в Ягве і в Мене віруйте.

2 У домі Мого Отця багато осель; коли б не так, Я сказав би вам. Я йду приготувати вам місце.

3 А коли піду й приготую вам місце, прийду знову й візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я.

4 А куди Я йду, ви знаєте, і дорогу знаєте.

5 Хома каже Йому: Єшуа, ми не знаємо, куди Ти йдеш; як же можемо знати дорогу?

6 Єшуа каже йому: Я — дорога, і правда, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене.

7 Коли б ви знали Мене, то знали б і Мого Отця; і відтепер знаєте Його, і бачили Його.

8 Пилип каже Йому: Єшуа, покажи нам Отця — і досить нам.

9 Єшуа каже йому: Стільки часу Я з вами, а ти не знаєш Мене, Пилипе? Хто бачив Мене, бачив Отця; як же ти кажеш: Покажи нам Отця?

10 Чи не віриш, що Я в Отці, а Отець у Мені? Слова, що Я кажу вам, кажу не від Себе; Отець же, Який перебуває в Мені, Він творить діла.

11 Вірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені; а коли ні, вірте Мені заради самих діл.

12 Істинно, істинно кажу вам: хто вірить у Мене, діла, що Я творю, і він творитиме, і більші за ці творитиме; бо Я йду до Мого Отця.

13 І чого тільки попросите в Моє Ім’я, те зроблю, щоб Отець прославився в Сині.

14 Якщо чого попросите в Моє Ім’я, Я зроблю.

15 Якщо любите Мене, дотримуйте Моїх заповідей.

16 І Я вблагаю Отця, і дасть вам іншого Утішителя, щоб перебував з вами повік —

17 Духа правди, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його й не знає Його; а ви знаєте Його, бо Він перебуває з вами й буде у вас.

18 Не залишу вас сиротами; прийду до вас.

19 Ще недовго, і світ уже не бачитиме Мене; а ви бачитимете Мене, бо Я живу, і ви житимете.

20 У той день ви пізнаєте, що Я в Моєму Отці, і ви в Мені, і Я у вас.

21 Хто має Мої заповіді й дотримує їх, той любить Мене; а хто любить Мене, того полюбить Мій Отець, і Я полюблю його, і явлюся йому Сам.

22 Юда — не Іскаріот — каже Йому: Єшуа, що це, що Ти хочеш явитися нам, а не світові?

23 Єшуа відповів і сказав йому: Якщо хто любить Мене, той дотримає Мого слова; і Мій Отець полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю в Нього вчинимо.

24 Хто не любить Мене, той не дотримує Моїх слів; а слово, що ви чуєте, не Моє, а Отця, Який послав Мене.

25 Це Я сказав вам, перебуваючи з вами.

26 А Утішитель, Святий Дух, Якого Отець пошле в Моє Ім’я, навчить вас усього й нагадає вам усе, що Я сказав вам.

27 Мир залишаю вам, Мій мир даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам. Нехай не тривожиться ваше серце й не лякається.

28 Ви чули, що Я сказав вам: Іду і прийду до вас. Коли б ви любили Мене, то раділи б, що Я сказав: Іду до Отця; бо Мій Отець більший за Мене.

29 І тепер Я сказав вам, поки не сталося, щоб ви, коли станеться, повірили.

30 Вже не багато говоритиму з вами; бо йде князь цього світу, а в Мені він нічого не має.

31 Але щоб світ пізнав, що Я люблю Отця, і як Отець дав Мені заповідь, так і роблю. Уставайте, ходімо звідси.

Розділ 15

1 Я — правдива виноградна лоза, а Мій Отець — виноградар.

2 Кожну гілку в Мені, що не приносить плоду, Він відтинає; а кожну, що приносить плід, очищає, щоб принесла більше плоду.

3 Ви вже чисті через слово, що Я сказав вам.

4 Перебувайте в Мені, а Я у вас. Як гілка не може принести плоду сама від себе, якщо не перебуватиме на лозі, так і ви, якщо не перебуватимете в Мені.

5 Я — лоза, а ви — гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого.

6 Якщо хто не перебуватиме в Мені, буде відкинений геть, як гілка, і засохне; а такі гілки збирають і кидають у вогонь, і вони згоряють.

7 Якщо перебуватимете в Мені, а Мої слова перебуватимуть у вас, то чого тільки забажаєте, просіть — і буде вам.

8 Тим прославиться Мій Отець, якщо принесете багато плоду; і будете Моїми учнями.

9 Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас; перебувайте в Моїй любові.

10 Якщо дотримаєте Моїх заповідей, перебуватимете в Моїй любові, як і Я дотримав заповідей Мого Отця й перебуваю в Його любові.

11 Це Я сказав вам, щоб Моя радість перебувала у вас, і щоб ваша радість була повною.

12 Це Моя заповідь: щоб ви любили один одного, як Я полюбив вас.

13 Більшої любові ніхто не має, як та, коли хто душу свою покладе за друзів своїх.

14 Ви — Мої друзі, якщо робите те, що Я заповідаю вам.

15 Вже не називаю вас слугами, бо слуга не знає, що робить його пан; а вас Я назвав друзями, бо все, що чув від Мого Отця, Я звістив вам.

16 Не ви Мене обрали, а Я обрав вас і настановив вас, щоб ви йшли й приносили плід, і щоб плід ваш зоставався, щоб чого тільки попросите в Отця в Моє Ім’я, Він дав вам.

17 Це заповідаю вам: щоб ви любили один одного.

18 Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене він раніше за вас зненавидів.

19 Коли б ви були від світу, світ любив би своє; а оскільки ви не від світу, бо Я обрав вас зі світу, тому світ ненавидить вас.

20 Згадайте слово, що Я сказав вам: слуга не більший за свого пана. Якщо Мене гнали, гонитимуть і вас; якщо Моє слово дотримали, дотримають і ваше.

21 Але все це робитимуть вам через Моє Ім’я, бо не знають Того, Хто послав Мене.

22 Якби Я не прийшов і не говорив їм, не мали б гріха; а тепер не мають виправдання за свій гріх.

23 Хто ненавидить Мене, ненавидить і Мого Отця.

24 Якби Я не вчинив серед них діл, яких ніхто інший не вчинив, не мали б гріха; а тепер і бачили, і зненавиділи і Мене, і Мого Отця.

25 Але щоб сповнилося слово, написане в їхньому Законі: Зненавиділи Мене даремно.

26 Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух правди, Який від Отця виходить, Він свідчитиме про Мене.

27 І ви також свідчитимете, бо ви від початку зі Мною.

Розділ 16

1 Це Я сказав вам, щоб ви не спокусилися.

2 Виганятимуть вас із синагог; навіть приходить час, коли кожен, хто вбиватиме вас, думатиме, що він приносить службу Ягве.

3 І це робитимуть вам, бо не пізнали ні Отця, ні Мене.

4 Але Я сказав вам це, щоб ви, коли прийде той час, згадали, що Я говорив вам про це. А цього Я не казав вам спочатку, бо був з вами.

5 Тепер же Я йду до Того, Хто послав Мене, і ніхто з вас не питає Мене: Куди йдеш?

6 Але оскільки Я сказав вам це, журба наповнила ваше серце.

7 Та Я кажу вам правду: краще для вас, щоб Я пішов; бо якщо не піду, Утішитель не прийде до вас; а якщо піду, пошлю Його до вас.

8 І коли Він прийде, то викриє світ щодо гріха, і щодо праведності, і щодо суду:

9 щодо гріха — бо не вірять у Мене;

10 щодо праведності — бо Я йду до Мого Отця, і ви вже не бачитимете Мене;

11 щодо суду — бо князь цього світу засуджений.

12 Ще багато маю сказати вам, але ви тепер не можете вмістити.

13 Коли ж прийде Він, Дух правди, то поведе вас до всієї правди; бо не від Себе говоритиме, а говоритиме те, що почує, і звістить вам майбутнє.

14 Він прославить Мене, бо візьме від Мого й звістить вам.

15 Усе, що має Отець, — Моє; тому Я сказав, що Він візьме від Мого й звістить вам.

16 Недовго — і ви не бачитимете Мене; і знову недовго — і побачите Мене, бо Я йду до Отця.

17 Деякі з Його учнів сказали між собою: Що це Він каже нам: Недовго — і не бачитимете Мене; і знову недовго — і побачите Мене; та: Бо Я йду до Отця?

18 Отже, вони казали: Що це Він каже: Недовго? Не знаємо, що Він говорить.

19 Єшуа же, знаючи, що вони хочуть запитати Його, сказав їм: Чи про це ви питаєте один одного, що Я сказав: Недовго — і не бачитимете Мене; і знову недовго — і побачите Мене?

20 Істинно, істинно кажу вам: ви плакатимете й ридатимете, а світ радітиме; ви будете сумні, але ваш сум обернеться на радість.

21 Жінка, коли народжує, має журбу, бо прийшла її година; а коли народить дитину, вже не пам’ятає муки від радості, що людина народилася на світ.

22 Так і ви тепер маєте журбу; але Я знову побачу вас, і зрадіє ваше серце, і радості вашої ніхто не відбере у вас.

23 І того дня ви не питатимете Мене ні про що. Істинно, істинно кажу вам: чого тільки попросите в Отця в Моє Ім’я, дасть вам.

24 Досі ви нічого не просили в Моє Ім’я; просіть — і одержите, щоб ваша радість була повною.

25 Це Я говорив вам притчами; але приходить час, коли вже не говоритиму вам притчами, а відкрито звіщу вам про Отця.

26 Того дня проситимете в Моє Ім’я; і не кажу вам, що Я благатиму Отця за вас;

27 бо Сам Отець любить вас, оскільки ви полюбили Мене й повірили, що Я вийшов від Ягве.

28 Я вийшов від Отця і прийшов у світ; і знову залишаю світ і йду до Отця.

29 Його учні кажуть Йому: Ось тепер Ти говориш відкрито й жодної притчі не кажеш.

30 Тепер ми певні, що Ти знаєш усе й не потребуєш, щоб хтось Тебе питав; по цьому віримо, що Ти вийшов від Ягве.

31 Єшуа відповів їм: Чи тепер вірите?

32 Ось приходить година, і вже прийшла, коли ви розійдетеся кожен до свого й Мене Самого залишите; та Я не Сам, бо Отець зі Мною.

33 Це Я сказав вам, щоб у Мені ви мали мир. У світі матимете скорботу; але мужайтеся: Я переміг світ.

Розділ 17

1 Це сказав Єшуа, і звів Свої очі до неба, і мовив: Отче, прийшла година; прослав Свого Сина, щоб і Твій Син прославив Тебе;

2 бо Ти дав Йому владу над усяким тілом, щоб усьому, що Ти дав Йому, Він дав життя вічне.

3 А життя вічне — це щоб пізнали Тебе, єдиного правдивого Ягве, і Єшуа Месія, Якого Ти послав.

4 Я прославив Тебе на землі; звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати.

5 І тепер прослав Мене, Отче, у Себе тією славою, яку Я мав у Тебе, перш ніж світ повстав.

6 Я явив Твоє Ім’я людям, яких Ти дав Мені від світу; вони були Твої, і Ти дав їх Мені, і вони дотримали Твоє слово.

7 Тепер вони пізнали, що все, що Ти дав Мені, — від Тебе;

8 бо слова, які Ти дав Мені, Я дав їм; і вони прийняли, і пізнали воістину, що Я вийшов від Тебе, і повірили, що Ти послав Мене.

9 Я благаю за них; не за світ благаю, а за тих, кого Ти дав Мені, бо вони Твої.

10 І все Моє — Твоє, а Твоє — Моє; і Я прославився в них.

11 І Я вже не у світі, а вони у світі, а Я йду до Тебе. Святий Отче, збережи їх у Своє Ім’я — тих, кого Ти дав Мені, щоб вони були одне, як і Ми.

12 Коли Я був з ними у світі, Я беріг їх у Твоє Ім’я; тих, кого Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, крім сина погибелі, щоб сповнилося Писання.

13 Тепер же Я йду до Тебе й кажу це у світі, щоб вони мали Мою радість, сповнену в собі.

14 Я дав їм Твоє слово; і світ зненавидів їх, бо вони не від світу, як і Я не від світу.

15 Не благаю, щоб Ти забрав їх зі світу, а щоб зберіг їх від злого.

16 Вони не від світу, як і Я не від світу.

17 Освяти їх Своєю правдою; Твоє слово — правда.

18 Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ.

19 І за них Я освячую Себе, щоб і вони були освячені правдою.

20 Не тільки за них благаю, а й за тих, хто повірить у Мене за їхнім словом,

21 щоб усі були одне; як Ти, Отче, у Мені, а Я у Тобі, щоб і вони були одне в Нас, щоб світ повірив, що Ти послав Мене.

22 І славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм, щоб вони були одне, як і Ми одне:

23 Я в них, а Ти в Мені, щоб вони були досконалі в одному, і щоб світ пізнав, що Ти послав Мене й полюбив їх, як полюбив Мене.

24 Отче, хочу, щоб і ті, кого Ти дав Мені, були зі Мною там, де Я, щоб бачили Мою славу, яку Ти дав Мені; бо Ти полюбив Мене перед заснуванням світу.

25 Отче праведний, світ не пізнав Тебе; а Я пізнав Тебе, і ці пізнали, що Ти послав Мене.

26 І Я звістив їм Твоє Ім’я й звіщатиму, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них, і Я в них.

Розділ 18

1 Сказавши це, Єшуа пішов зі Своїми учнями за потік Кедрон, де був сад, у який увійшов Він і Його учні.

2 Знав же це місце й Юда, що видавав Його; бо Єшуа часто збирався там зі Своїми учнями.

3 Отже, Юда, узявши відділ війська та слуг від первосвященників і фарисеїв, приходить туди з ліхтарями, смолоскипами й зброєю.

4 Єшуа же, знаючи все, що мало статися з Ним, вийшов і сказав їм: Кого шукаєте?

5 Вони відповіли Йому: Єшуа з Назарета. Єшуа каже їм: Це Я. Стояв же з ними й Юда, що видавав Його.

6 Коли ж Він сказав їм: Це Я, — вони подалися назад і впали на землю.

7 Тоді Він знову запитав їх: Кого шукаєте? Вони сказали: Єшуа з Назарета.

8 Єшуа відповів: Я сказав вам, що це Я; отже, якщо Мене шукаєте, дайте цим відійти,

9 щоб сповнилося слово, яке Він сказав: Із тих, кого Ти дав Мені, Я не погубив жодного.

10 Тоді Симон Петро, маючи меча, витягнув його, і вдарив слугу первосвященника, і відтяв йому праве вухо. Слугу ж звали Малх.

11 Тоді Єшуа сказав Петрові: Вклади свого меча в піхви. Чашу, яку дав Мені Отець, чи не питиму її?

12 Тоді відділ, і тисяцький, і слуги юдейські схопили Єшуа й зв’язали Його,

13 і повели Його спершу до Анни; бо він був тестем Каяфи, який був первосвященником того року.

14 Каяфа ж був той, хто дав юдеям пораду, що краще, щоб один чоловік помер за народ.

15 А Симон Петро йшов за Єшуа, і другий учень; той учень був знайомий первосвященникові й увійшов з Єшуа у двір первосвященника.

16 Петро же стояв надворі при дверях. Тоді вийшов той другий учень, який був знайомий первосвященникові, сказав воротарці й увів Петра.

17 Тоді служниця-воротарка каже Петрові: Чи й ти не з учнів цього Чоловіка? Він каже: Ні.

18 Слуги й сторожі стояли там, розклавши вогнище з вугілля, бо було холодно, і грілися; Петро теж стояв з ними й грівся.

19 Первосвященник запитав Єшуа про Його учнів і про Його вчення.

20 Єшуа відповів йому: Я відкрито говорив світові; Я завжди навчав у синагозі й у храмі, куди завжди сходяться юдеї, а потаємно не говорив нічого.

21 Чому питаєш Мене? Запитай тих, хто чув, що Я говорив їм; ось вони знають, що Я сказав.

22 Коли Він це сказав, один зі слуг, що стояв поруч, ударив Єшуа по щоці, кажучи: Так відповідаєш первосвященникові?

23 Єшуа відповів йому: Якщо Я зле сказав, свідчи про зло; а якщо добре, чому б’єш Мене?

24 Анна ж послав Його зв’язаного до первосвященника Каяфи.

25 А Симон Петро стояв і грівся. Тоді сказали йому: Чи й ти не з Його учнів? Він відрікся й сказав: Ні.

26 Один зі слуг первосвященника, родич того, кому Петро відтяв вухо, каже: Чи не бачив я тебе з Ним у саду?

27 Петро знову відрікся; і зараз заспівав півень.

28 Тоді повели Єшуа від Каяфи до преторії. Був ранок; а вони не увійшли до преторії, щоб не опоганитися, але щоб їсти Пасху.

29 Тоді Пілат вийшов до них і сказав: Яке звинувачення ви висуваєте проти цього Чоловіка?

30 Вони відповіли й сказали йому: Якби Він не був злочинець, ми не видали б Його тобі.

31 Тоді Пілат сказав їм: Візьміть Його ви й судіть за вашим Законом. Юдеї ж сказали йому: Нам не дозволено нікого вбивати,

32 щоб сповнилося слово Єшуа, яке Він сказав, указуючи, якою смертю Він мав померти.

33 Тоді Пілат знову увійшов до преторії, покликав Єшуа й сказав Йому: Чи Ти Цар Юдеїв?

34 Єшуа відповів йому: Чи ти від себе це кажеш, чи інші сказали тобі про Мене?

35 Пілат відповів: Хіба я юдей? Твій народ і первосвященники видали Тебе мені; що Ти вчинив?

36 Єшуа відповів: Моє Царство не від цього світу; коли б Моє Царство було від цього світу, Мої слуги боролися б, щоб Я не був виданий юдеям; а тепер Моє Царство не звідси.

37 Тоді Пілат сказав Йому: Отже, Ти Цар? Єшуа відповів: Ти кажеш, що Я Цар. Я на те народився й на те прийшов у світ, щоб свідчити про правду. Кожен, хто від правди, слухає Мого голосу.

38 Пілат каже Йому: Що є правда? І, сказавши це, знову вийшов до юдеїв і каже їм: Я не знаходжу в Ньому жодної провини.

39 А у вас є звичай, щоб я відпускав вам одного на Пасху; чи хочете, щоб я відпустив вам Царя Юдеїв?

40 Тоді вони знову закричали всі, кажучи: Не Цього, а Варавву! А Варавва був розбійник.

Розділ 19

1 Тоді Пілат узяв Єшуа й бичував Його.

2 А воїни, сплівши вінок із тернини, поклали Йому на голову й одягли Його в багряницю,

3 і казали: Радій, Царю Юдейський! — і били Його по щоках.

4 Пілат знову вийшов назовні й каже їм: Ось я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що я не знаходжу в Ньому жодної провини.

5 Тоді Єшуа вийшов у терновому вінку й багряниці. І Пілат каже їм: Ось Чоловік!

6 Коли первосвященники й слуги побачили Його, закричали, кажучи: Розіпни, розіпни Його! Пілат каже їм: Візьміть Його ви й розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини.

7 Юдеї відповіли йому: Ми маємо Закон, і за нашим Законом Він повинен померти, бо зробив Себе Сином Ягве.

8 Коли Пілат почув це слово, то ще більше злякався;

9 і знову увійшов до преторії, і каже Єшуа: Звідки Ти? Але Єшуа не дав йому відповіді.

10 Тоді Пілат каже Йому: Мені не відповідаєш? Чи не знаєш, що я маю владу розіп’яти Тебе й маю владу відпустити Тебе?

11 Єшуа відповів: Ти не мав би наді Мною жодної влади, якби не було дано тобі згори; тому більший гріх має той, хто видав Мене тобі.

12 Відтоді Пілат шукав, як відпустити Його; а юдеї кричали, кажучи: Якщо відпустиш Цього, ти не друг Кесареві; кожен, хто робить себе царем, противиться Кесареві.

13 Пілат, почувши це слово, вивів Єшуа назовні й сів на судове місце, у місці, що зветься Кам’яний Поміст, а єврейською — Гававта.

14 Був же день приготування Пасхи, близько шостої години. І він каже юдеям: Ось ваш Цар!

15 А вони закричали: Геть, геть Його, розіпни Його! Пілат каже їм: Чи розіпнути вашого Царя? Первосвященники відповіли: Не маємо царя, крім Кесаря.

16 Тоді він видав Його їм, щоб розіп’яли. І вони взяли Єшуа й повели.

17 І, несучи Свого хреста, Він вийшов на місце, що зветься Череповище, а єврейською — Голгофа;

18 там розіп’яли Його й з Ним двох інших, з обох боків, а посередині — Єшуа.

19 А Пілат написав напис і поставив на хресті. А було написано: ЄШУА З НАЗАРЕТА ЦАР ЮДЕЇВ.

20 Цей напис читало багато юдеїв, бо місце, де розіп’яли Єшуа, було близько до міста; а написано було єврейською, грецькою й латинською.

21 Тоді первосвященики юдейські сказали Пилатові: Не пиши: Цар Юдейський; а що Він сказав: Я — Цар Юдейський.

22 Пилат відповів: Що я написав, те написав.

23 А воїни, розіп’явши Єшуа, взяли Його одяг і зробили чотири частини, кожному воїнові частину, а також хітон; хітон же був без шва, тканий увесь від верху.

24 Тоді вони сказали один до одного: Не дерімо його, а киньмо жереб на нього, чий він буде, — щоб збулося Писання, яке говорить: Розділили між собою одяг Мій, а про одежу Мою кидали жереб. Це й зробили воїни.

25 А при хресті Єшуа стояли мати Його, і сестра матері Його, Марія, дружина Клеопи, і Марія Магдалина.

26 Єшуа ж, побачивши матір і учня, що стояв тут, якого любив, говорить матері Своїй: Жінко! Ось син твій!

27 Потім говорить учневі: Ось мати твоя! І з тієї години учень узяв її до себе.

28 Після цього Єшуа, знаючи, що все вже звершилося, щоб збулося Писання, говорить: Я прагну.

29 Там стояла посудина, повна оцту. І вони, наповнивши губку оцтом і настромивши на ісоп, піднесли до уст Його.

30 Коли ж Єшуа прийняв оцет, то сказав: Звершилося! І, схиливши голову, віддав дух.

31 А юдеї, оскільки був день приготування, щоб тіла не залишилися на хресті в суботу, — бо та субота була великим днем, — просили Пилата, щоб їм перебили голінки та зняли їх.

32 Прийшли воїни й перебили голінки першому й другому, розіп’ятому з Ним.

33 Підійшовши ж до Єшуа й побачивши, що Він уже помер, не перебили Йому голінок,

34 А один із воїнів списом проколов Йому бік, і зараз вийшла кров і вода.

35 І той, хто бачив, засвідчив, і свідчення його правдиве; він знає, що говорить правду, щоб ви повірили.

36 Бо це сталося, щоб збулося Писання: Кістка Його не буде зламана.

37 І знову інше Писання говорить: Дивитимуться на Того, Кого прокололи.

38 Після цього Йосип з Ариматеї, який був учнем Єшуа, але таємним — зі страху перед юдеями, — просив Пилата, щоб зняти тіло Єшуа; і Пилат дозволив. Він пішов і зняв тіло Єшуа.

39 Прийшов також і Никодим, який спершу прийшов був до Єшуа вночі, і приніс суміш смирни й алое, близько ста фунтів.

40 Вони взяли тіло Єшуа й обгорнули його полотном із пахощами, за звичаєм юдейським ховати.

41 На тому місці, де Він був розіп’ятий, був сад, а в саду — новий гроб, у якому ще нікого ніколи не клали.

42 Там поклали Єшуа, через юдейський день приготування, бо гроб був близько.

Розділ 20

1 У перший же день тижня Марія Магдалина приходить до гробу рано, коли ще була темрява, і бачить, що камінь відвалений від гробу.

2 Тоді вона біжить і приходить до Симона Петра й до другого учня, якого любив Єшуа, і говорить їм: Узяли Єшуа з гробу, і не знаємо, де поклали Його.

3 Вийшов тоді Петро й той другий учень і пішли до гробу.

4 Бігли вони обидва разом, але другий учень побіг швидше за Петра і прийшов до гробу перший.

5 І, нахилившись, бачить, що лежить полотно; та не увійшов.

6 Приходить Симон Петро слідом за ним, і увійшов до гробу, і бачить полотно, що лежить,

7 І хустку, що була на голові Його, не з полотном лежить, а окремо згорнену на іншому місці.

8 Тоді увійшов і той другий учень, який прийшов перший до гробу, і побачив, і увірував.

9 Бо вони ще не знали Писання, що Йому належить воскреснути з мертвих.

10 Тоді учні пішли знову до свого дому.

11 А Марія стояла зовні біля гробу й плакала. І коли плакала, нахилилася до гробу,

12 І бачить двох ангелів у білому, що сиділи, один при голові, а другий при ногах, де лежало тіло Єшуа.

13 І вони говорять їй: Жінко! Чого ти плачеш? Вона говорить їм: Узяли мого Єшуа, і не знаю, де поклали Його.

14 І, сказавши це, обернулася назад і бачить Єшуа, що стоїть, але не знала, що це Єшуа.

15 Єшуа говорить їй: Жінко! Чого ти плачеш? Кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, говорить Йому: Пане, якщо ти виніс Його, скажи мені, де ти поклав Його, і я візьму Його.

16 Єшуа говорить їй: Маріє! Вона, обернувшись, говорить Йому: Раввуні! — що означає: Учителю.

17 Єшуа говорить їй: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого; а йди до братів Моїх і скажи їм: Зходжу до Отця Мого й Отця вашого, і до Ягве Мого й Ягве вашого.

18 Марія Магдалина йде й звіщає учням, що вона бачила Єшуа і що Він говорив їй це.

19 Того ж першого дня тижня, увечері, коли двері, де зібралися учні, були замкнені зі страху перед юдеями, прийшов Єшуа і став посередині, і говорить їм: Мир вам!

20 І, сказавши це, Він показав їм руки й бік Свій. Учні зраділи, побачивши Єшуа.

21 Єшуа знову сказав їм: Мир вам! Як Отець послав Мене, так і Я посилаю вас.

22 Сказавши це, Він дмухнув і говорить їм: Прийміть Святий Дух.

23 Кому відпустите гріхи, тому відпустяться; на кому залишите, на тому залишаться.

24 А Хома, один із дванадцятьох, званий Дидим, не був із ними, коли прийшов Єшуа.

25 Інші учні говорили йому: Ми бачили Єшуа. А він сказав їм: Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів, і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в бік Його, не повірю.

26 І після восьми днів знову учні Його були всередині, і Хома з ними. Прийшов Єшуа, коли двері були замкнені, і став посередині, і сказав: Мир вам!

27 Потім говорить Хомі: Подай палець твій сюди й подивися на руки Мої; подай руку твою і вклади в бік Мій; і не будь невіруючий, але віруючий.

28 Хома відповів і сказав Йому: Мій Єшуа і мій Єшуа!

29 Єшуа говорить йому: Хомо, через те, що ти побачив Мене, ти увірував; блаженні ті, що не бачили й увірували.

30 Багато й інших знамень учинив Єшуа перед учнями Своїми, які не записані в цій книзі.

31 А це написане, щоб ви увірували, що Єшуа є Месія, Син Ягве; і щоб, віруючи, ви мали життя в ім’я Його.

Розділ 21

1 Після цього Єшуа знову з’явився учням біля моря Тиверіадського; а з’явився Він так.

2 Були разом Симон Петро, і Хома, званий Дидим, і Натанаїл із Кани Галілейської, і сини Зеведея, і двоє інших з учнів Його.

3 Симон Петро говорить їм: Іду ловити рибу. Говорять йому: І ми йдемо з тобою. Вийшли й зразу ввійшли в човен, і тієї ночі не зловили нічого.

4 А коли вже настав ранок, Єшуа стояв на березі; але учні не знали, що це Єшуа.

5 Єшуа говорить їм: Діти, чи є у вас якась їжа? Вони відповіли Йому: Ні.

6 Він же сказав їм: Закиньте сіть по правий бік човна, і знайдете. Вони закинули, і вже не могли витягнути її від безлічі риби.

7 Тоді учень, якого любив Єшуа, говорить Петрові: Це Єшуа! А Симон Петро, почувши, що це Єшуа, підперезав себе рибальським верхнім одягом, — бо був нагий, — і кинувся в море.

8 А інші учні припливли в невеликому човні, — бо були недалеко від берега, близько двохсот ліктів, — тягнучи сіть із рибою.

9 Коли ж вийшли на берег, бачать розкладене багаття, і рибу, що лежить на ньому, і хліб.

10 Єшуа говорить їм: Принесіть риби, яку ви нині зловили.

11 Симон Петро пішов і витягнув на берег сіть, повну великих риб, — сто п’ятдесят три; і хоча їх було так багато, сіть не порвалася.

12 Єшуа говорить їм: Ідіть, обідайте. І ніхто з учнів не наважувався запитати Його: Хто Ти? — знаючи, що це Єшуа.

13 Тоді приходить Єшуа, бере хліб і дає їм, і рибу так само.

14 Це вже втретє з’явився Єшуа учням Своїм, воскреснувши з мертвих.

15 Коли вони пообідали, Єшуа говорить Симонові Петрові: Симоне, сину Йонин, чи любиш ти Мене більше, ніж оці? Він говорить Йому: Так, Єшуа, Ти знаєш, що я люблю Тебе. Він говорить йому: Паси ягнят Моїх.

16 Говорить йому знову вдруге: Симоне, сину Йонин, чи любиш ти Мене? Він говорить Йому: Так, Єшуа, Ти знаєш, що я люблю Тебе. Він говорить йому: Паси овець Моїх.

17 Говорить йому втретє: Симоне, сину Йонин, чи любиш ти Мене? Петро засмутився, що Він втретє сказав йому: Чи любиш ти Мене? І сказав Йому: Єшуа, Ти все знаєш; Ти знаєш, що я люблю Тебе. Єшуа говорить йому: Паси овець Моїх.

18 Істинно, істинно кажу тобі: Коли ти був молодий, ти підперізувався сам і ходив, куди хотів; а коли постарієш, простягнеш руки твої, і інший підпереже тебе й поведе, куди не хочеш.

19 А це Він сказав, вказуючи, якою смертю той прославить Ягве. І, сказавши це, говорить йому: Іди за Мною.

20 Петро ж, обернувшись, бачить, що йде слідом учень, якого любив Єшуа, який і на вечері прихилився до грудей Його і сказав: Єшуа, хто це той, що зрадить Тебе?

21 Петро, побачивши його, говорить Єшуа: Єшуа, а цей що?

22 Єшуа говорить йому: Якщо Я хочу, щоб він залишився, поки Я прийду, що тобі до того? Ти йди за Мною.

23 І розійшлося це слово між братами, що той учень не помре. Та Єшуа не сказав йому, що він не помре, а: Якщо Я хочу, щоб він залишився, поки Я прийду, що тобі до того?

24 Це той учень, який свідчить про це й написав це; і знаємо, що свідчення його правдиве.

25 Є й багато іншого, що вчинив Єшуа, і якби писати про все докладно, то, гадаю, і сам світ не вмістив би написаних книг. Амінь.