29-й розділ Дій (рукопис Сонніні)

ДРУКОВАНА СТОРІНКА 505 — ВСТУПНІ МАТЕРІАЛИ: Вступ до Рукопису Сонніні

29-Й РОЗДІЛ ДІЙ

Рукопис Сонніні містить розповідь про подорож Павла до Іспанії та Британії. Документ, що нібито є заключною частиною «Дій апостолів», охоплює частину періоду після дворічного вимушеного перебування Павла в Римі, у його власному найнятому домі. Він написаний у стилі біблійних Дій і читається як продовження.

Рукопис було знайдено вплетеним у примірник «Подорожей по Туреччині та Греції» Сонніні, і він був придбаний на розпродажі бібліотеки та майна покійного вельмишановного сера Джона Ньюпорта, баронета Ірландії. На обкладинці книги був вигравіюваний родовий герб сера Джона. Він володів нею понад тридцять років. Разом із книгою був документ від султана Туреччини, що надавав К. С. Сонніні дозвіл подорожувати всіма частинами османських володінь. Документ був перекладений К. С. Сонніні з оригінального грецького рукопису, знайденого в архівах у Константинополі й переданого йому султаном Abdoul Achment.

(Біблійні Дії апостолів і Книга Якова — єдині дві книги Нового Завіту, що не закінчуються словом «амінь». Це спонукало деяких дослідників Біблії вважати, що в теперішній формі вони неповні.)

Десь у кінці 1700-х років і до 1800 року К. С. Сонніні опублікував свій примірник «Подорожей по Туреччині та Греції» Сонніні. У нього була вплетена копія рукопису, знайденого в архівах Константинополя й переданого йому султаном Abdoul Achman. Він подорожував за правління Людовіка XVI, який правив з 1774 по 1793 рік н. е. Свої подорожі він опублікував між тими двома датами, 1774 і 1793 роками.

Див. «Doc Notes» до книги «Did the Apostle Paul Visit Britain?» Р. В. Моргана, доступної в Dolores Press.

[Примітка: ім’я султана написано «Abdoul Achment» у другому абзаці та «Abdoul Achman» у четвертому — обидва як надруковано.]

ДІЇ, РОЗДІЛ 29 — ТЕКСТ (вірші 1-26; продовжується після в. 26)

Вірш 1. Павло, повний благословення Месії і переповнений Духом, залишив Рим, вирішивши йти до Іспанії, бо давно хотів туди подорожувати, і думав також піти звідти до Британії.

Вірш 2. Бо він почув у Фінікії, що деякі з дітей Ізраїля, приблизно за часів ассирійського полону, втекли морем до «островів далеко», як проголосив Пророк, і званих римлянами Британією.

Вірш 3. Оскільки Єшуа звелів проповідувати Євангеліє широко й далеко язичникам і загубленим вівцям дому Ізраїля.

Вірш 4. І ніхто не перешкоджав Павлові, бо він сміливо свідчив про Єшуа перед правителями й серед народу; і він узяв із собою деяких братів, що жили з ним у Римі, і вони сіли на корабель в Остіумі, і, маючи сприятливі вітри, були безпечно приведені в безпечне (гавань?) місце в Іспанії.

Вірш 5. І багато людей зібралося з міст і сіл та гірської країни: бо вони чули про навернення апостолів і про багато чудес, які він учинив.

Вірш 6. І Павло проповідував з силою в Іспанії, і дуже багато людей увірувало й навернулося, бо вони знали, що він апостол, посланий від Ягве.

Вірш 7. І, знайшовши в Армориці корабель, що плив до Британії, вони відпливли з Іспанії. Павло і його супутники пройшли вздовж південного узбережжя і досягли порту, званого Рафінус.

Вірш 8. Коли ж звістка широко розійшлася, що апостол висадився на їхньому узбережжі, велика кількість мешканців зустріла його, і вони прийняли Павла чемно, і він увійшов у східні ворота їхнього міста і був розміщений у домі одного єврея, одного з їхнього власного народу.

Вірш 9. А наступного дня він прийшов і став на горі Луд (тепер місце собору Святого Павла), і люди згромадилися біля воріт і зібралися на головній вулиці, і він проповідував їм Месію, і вони увірували слову й свідченню Єшуа.

Вірш 10. А на заході сонця Святий Дух зійшов на Павла, і він пророкував, кажучи: «ОСЬ, В ОСТАННІ ДНІ ЯГВЕ МИРУ ЖИТИМЕ В МІСТАХ, І МЕШКАНЦІ ЇХНІ БУДУТЬ ПОЛІЧЕНІ; І ПРИ СЬОМОМУ ПЕРЕПИСІ НАРОДУ ЇХНІ ОЧІ ВІДКРИЮТЬСЯ, І СЛАВА ЇХНЬОЇ СПАДЩИНИ ЗАСЯЄ ПЕРЕД НИМИ. НАРОДИ ПРИЙДУТЬ ПОКЛОНЯТИСЯ НА ГОРІ, ЩО СВІДЧИТЬ ПРО ТЕРПІННЯ І ДОВГОТЕРПІННЯ РАБА ЯГВЕ».

Вірш 11. І в останні дні нові звістки Євангелія вийдуть з Єрусалима, і серця людей наповняться радістю, і вони глянуть, і відкриється джерело води, і не буде більше хвороб.

Вірш 12. У ті дні будуть війни і чутки про війни; і повстане цар, і його меч буде для зцілення народів, і мир, який він укладе, триватиме, а слава його царства буде чудом серед князів.

Вірш 13. І сталося, що деякі з друїдів прийшли до Павла потай і показали своїми обрядами та звичаями (на доказ), що вони походять від юдеїв, які втекли з рабства в єгипетській землі, і апостол повірив цьому і дав їм поцілунок миру.

Вірш 14. І Павло жив у своєму помешканні три місяці, утверджуючи віру і безперестанно проповідуючи Месію.

Вірш 15. А після цього Павло і його брати залишили Рафінус і відпливли до Атіума в Галлії.

Вірш 16. І Павло проповідував у римських гарнізонах і серед народу, заохочуючи всіх людей каятися і визнавати свої гріхи.

Вірш 17. І прийшли до нього деякі з белгів, щоб запитати його про нове вчення і про чоловіка Єшуа; і Павло відкрив їм своє серце і розповів їм усе, що з ним сталося, як Месія Єшуа прийшов у світ, щоб спасти грішників; і вони пішли, дивуючись між собою про те, що почули.

Вірш 18. І після того, як він проповідував і багато трудився, Павло і його співробітники пішли до Гельвеції і прийшли до гори Понтія Пилата, де той, хто засудив Єшуа, кинувся головою вниз і так жалюгідно загинув.

Вірш 19. І вмить потік ринув з гори і змив його тіло (що було) розбите на шматки, в озеро.

Вірш 20. І Павло простягнув свої руки над водою і молився до Ягве, кажучи: О Ягве, дай знак усім народам, що тут Понтій Пилат, який засудив Твого Єдинородного Сина, кинувся головою вниз у прірву.

Вірш 21. І поки Павло ще говорив, вони глянули — стався великий землетрус, і обличчя вод змінилося, і озеро набуло вигляду, подібного до Сина Людського, що висить у муці на Хресті.

Вірш 22. І голос пролунав з неба, кажучи: Навіть Пилат уник прийдешнього гніву (див. другу смерть, Об’явлення 21:8), бо він умив руки перед натовпом при пролитті крові Єшуа.

Вірш 23. Через це, коли Павло і ті, що були з ним, побачили землетрус і почули голос ангела, вони прославили Ягве, і їхні духи дуже зміцнилися.

Вірш 24. І вони подорожували і прийшли до гори Юлія, де стояли два стовпи, один праворуч, а другий ліворуч, споруджені Цезарем Августом.

Вірш 25. І Павло наповнився Святим Духом і став між двома стовпами, кажучи: Люди і брати, ці камені, що ви бачите сьогодні, свідчитимуть про мою подорож сюди, і істинно кажу: вони залишаться аж до вилиття Духа на всі народи, і дорога не буде перешкоджена через усі покоління.

Вірш 26. І вони вийшли і прийшли до Іллірика, маючи намір іти через Македонію в Азію, і благодать була знайдена в усіх церквах; і вони процвітали і мали мир. Амінь