Заповіт Симеона

ЗАПОВІТ СИМЕОНА, ДРУГОГО СИНА ЯКОВА Й ЛІЇ.

Розділ 1

1 1 Копія слів Симеона, речей, які він говорив своїм синам перед тим, як помер, на двісті двадцятому році свого життя, в який час помер Йосиф, його брат. Бо коли Симеон був хворий, його сини прийшли відвідати його, і він зміцнився, і сів, і поцілував їх, і сказав —

Розділ 2

2 1 Слухайте, мої діти, Симеона, вашого батька, і я оголошу вам те, що маю в своєму серці. 2 Я народився від Якова як другий син мого батька. І моя мати Лія назвала мене Симеоном, бо Ягве почув її молитву. 3 Крім того, я став надзвичайно сильним; я не відступав перед жодним досягненням, ані не боявся нічого. 4 Бо моє серце було тверде. І моя печінка була нерухома. І мої нутрощі без співчуття. 5, 6 Сім у душі й тілі. Бо в час моєї юності я заздрив у багатьох речах Йосифові, бо мій батько любив його понад 7 усіх. І я спрямував свій розум проти нього, щоб знищити його, бо князь обману послав духа заздрості й засліпив мій розум, так що я не вважав його братом, ані не пощадив навіть Якова, мого батька. 8 Але мій Ягве і Ягве мого батька послав Свого ангела й визволив мене з моїх рук. Бо коли я пішов до Сихема принести мазь для отар, а Рувим до Дотана, де були наші необхідні речі й усі наші запаси, Юда, мій брат, продав його ізмаїльтянам. 10 І коли Рувим почув ці речі, він сумував, бо хотів повернути його батькові. 11 Але, почувши це, я надзвичайно розгнівався на Юду за те, що він відпустив його живим, а ізмаїльтяни за ціну продали його, гнівно проти нього. Але Ягве стримав мене й утримав від 12 мене провидіння моїх рук; бо моя права рука була наполовину всохла сім днів. І я знав, мої діти, що через Йосифа це спіткало мене, і я покаявся й плакав; і я благав Ягве Ягве, щоб моя рука була відновлена, і щоб я міг триматися осторонь від усякого забруднення й заздрості 14 і від усякої глупоти. Бо я знав, що я задумав злу річ перед Ягве і Яковом, моїм батьком, через Йосифа, мого брата, у тому, що я заздрив йому.

3 1, 2 А тепер, мої діти, слухайте мене й остерігайтеся духа обману й заздрості. Бо заздрість панує над усім розумом людини й не дозволяє йому ані їсти, ані пити, ані робити жодної 3 доброї речі. Але вона завжди підказує (йому) знищити того, кому він заздрить; і доки той, кому 4 заздрять, процвітає, той, хто заздрить, в’яне. Два роки отже я мучив свою душу постом у страху Ягве, і я навчився, що визволення від заздрості приходить через страх Ягве. 5 І якщо людина втече до Ягве, злий дух утече від нього, і його розум стане легким. 6 І відтоді він співчуває тому, кому заздрив, і прощає тих, хто ворожий до нього, і так припиняє свою заздрість.

Розділ 4

4 1 І мій батько запитав про мене, бо він бачив, що я сумний; і я сказав йому: Я 2 страждаю в своїй печінці. Бо я сумував більше за всіх них, бо я був винен у продажу Йосифа. 3 І коли ми пішли вниз до Єгипту, і він зв’язав мене як шпигуна, я знав, що страждаю справедливо, 4 і я сумував. А Йосиф був добрим чоловіком і мав Духа Ягве в собі: бувши співчутливим і жалісливим, він не мав злості проти мене; але любив мене навіть як решту своїх 5 братів. Остерігайтеся отже, мої діти, усякої ревності й заздрості, і ходіть у простоті душі й з добрим серцем, тримаючи в пам’яті Йосифа, брата вашого батька, щоб Ягве міг дати вам також благодать і славу, і благословення на ваші голови, як ви бачили у 6 випадку Йосифа. Усі свої дні він не докоряв нам за цю річ, але любив нас як свою власну 7 душу, і понад своїх власних синів

прославив нас, і дав нам багатство, і худобу, і плоди. І ви також, мої діти, любіть кожен свого брата добрим серцем, і дух заздрості відійде від вас. Бо це робить душу дикою й руйнує тіло; це спричиняє гнів і війну в розумі, і збуджує до кривавих діянь, і веде розум у несамовитість, і не дозволяє розсудливості діяти в людях; крім того, воно забирає сон (і спричиняє неспокій душі й тремтіння тіла). 8 Бо навіть у сні якась злісна ревність, обманюючи його, гризе й зі злими духами турбує його душу, і спричиняє, щоб тіло було стурбоване, і будить розум зі сну в сум’ятті; і як злий і отруйний дух, так він постає перед людьми.

Розділ 5

5 1 Тому Йосиф був гарний на вигляд і приємний на погляд, бо жодне зло 2 не жило в ньому; бо дещо з неспокою духа обличчя виявляє. А тепер, мої діти, зробіть ваші серця добрими перед Ягве, а ваші шляхи прямими перед людьми. І ви знайдете благодать перед Ягве й людьми. 3 Остерігайтеся отже розпусти. Бо розпуста — мати всіх зол. Відділяючи від Ягве, вона приводить до Веліяра. Бо я бачив, як вписано в писанні Еноха, що ваші сини будуть зіпсовані в розпусті, 5 і завдадуть шкоди синам Левія мечем. Але вони не зможуть протистояти Левієві; 6 бо він вестиме війну Ягве й переможе всі ваші війська. І їх буде мало числом, розділених у Левії та Юді, і нікого з вас не буде для суверенітету, як також наш батько пророкував у своїх благословеннях.

6 1, 2 Ось я розповів вам усі речі, щоб я міг бути виправданий від вашого гріха. Тепер, якщо ви усунете від себе вашу заздрість і всю твердошиїсть, як троянда, мої кістки розквітнуть в Ізраїлі. І як лілія — моя плоть у Якові. І мій запах буде як запах Лівану. І як кедри, святі будуть розмножені від мене назавжди. І їхні гілки простягнуться далеко. 3 Тоді насіння Ханаана загине, і залишку не залишиться Амалекові. І всі каппадокійці загинуть. І всі хіттеї будуть повністю знищені. 4 Тоді земля Хама впаде. І весь народ загине. Тоді вся земля відпочине від біди. І весь світ під небом — від війни. 5 Тоді Могутній Ізраїля прославить Сима, бо Ягве Ягве з’явиться на землі, і Сам спасе людей. 6 Тоді всі духи обману будуть віддані, щоб їх топтали під ногами. І люди правитимуть над злими духами. 7 Тоді я встану в радості й благословлю Всевишнього через Його дивовижні діла, [бо Ягве взяв тіло й їв із людьми й спас людей].

Розділ 7

7 1 А тепер, мої діти, слухайтеся Левія й Юди й не підносьтеся проти цих двох племен, бо 2 від них постане вам спасіння Ягве. Бо Ягве піднесе від Левія немовби Первосвященика, а від Юди немовби Царя (Ягве й людину). Він спасе всіх [поган 3 і] рід Ізраїля. Тому я даю вам ці накази, щоб і ви наказали вашим дітям, щоб вони дотримувалися їх протягом своїх поколінь.

Розділ 8

8 1 І коли Симеон закінчив наказувати своїм синам, він заснув зі своїми батьками, маючи 2 сто двадцять років. І вони поклали його в дерев’яну труну, щоб винести його кістки до 3 Хеврона. І вони винесли його таємно під час війни єгиптян. Бо кістки Йосифа 4 єгиптяни стерегли в гробницях царів. Бо чарівники сказали їм, що при відході кісток Йосифа буде по всій землі темрява й морок, і надзвичайно велика пошесть на єгиптян, так що навіть із лампою чоловік не впізнає свого брата.

9 1, 2 І сини Симеона оплакували свого батька. І вони були в Єгипті аж до дня свого виходу рукою Мойсея.