Пісня над піснями

Розділ 1

1 Пісня над піснями, що Соломонова.

2 Нехай він поцілує мене поцілунками своїх уст; бо твоя любов краща від вина.

3 Через пахощі твоїх добрих мазей твоє ім’я — як розлита мазь, тому дівиці люблять тебе.

4 Потягни мене, ми побіжимо за тобою; цар увів мене до своїх покоїв; ми будемо радіти й веселитися тобою, ми згадуватимемо твою любов більше, ніж вино; праведні люблять тебе.

5 Я чорна, але вродлива, о дочки Єрусалима, як намети Кедара, як завіси Соломона.

6 Не дивіться на мене, що я чорна, бо сонце обпалило мене; діти моєї матері розгнівалися на мене, вони поставили мене сторожити виноградники, а власного виноградника я не встерегла.

7 Скажи мені, о ти, кого любить моя душа, де ти пасеш, де ти даєш спочинок своїй отарі опівдні; бо чому я маю бути наче та, що блукає біля отар твоїх товаришів?

8 Якщо ти не знаєш, о найвродливіша між жінками, іди собі слідами отари й паси своїх козенят біля наметів пастухів.

9 Я порівняв тебе, о моя люба, з гуртом коней у колісницях фараона.

10 Твої щоки вродливі з рядами прикрас, твоя шия — з ланцюгами золота.

11 Ми зробимо тобі обрамлення з золота зі срібними цятками.

12 Поки цар сидить при своєму столі, мій нард видає свої пахощі.

13 Пучок мирри — мій улюблений для мене; він лежатиме всю ніч між моїми грудьми.

14 Мій улюблений для мене — як гроно камфори у виноградниках Ен-Ґеді.

15 Ось ти вродлива, моя люба; ось ти вродлива; у тебе очі голубині.

16 Ось ти вродливий, мій улюблений, так, приємний; також наше ложе — зелене.

17 Балки нашого дому — кедрові, а наші крокви — з ялиці.

Розділ 2

1 Я — троянда Шарона, і лілія долин.

2 Як лілія між терням, так моя люба між дочками.

3 Як яблуня між деревами лісу, так мій улюблений між синами. Я сіла в його тіні з великою радістю, і його плід був солодкий для мого смаку.

4 Він привів мене до бенкетного дому, і його стяг наді мною — любов.

5 Підкріпіть мене виноградними коржами, підкріпіть мене яблуками, бо я хвора від любові.

6 Його ліва рука — під моєю головою, а його права рука обіймає мене.

7 Заклинаю вас, о дочки Єрусалима, сарнами та ланями польовими, щоб ви не збуджували й не будили любові, доки вона не захоче.

8 Голос мого улюбленого! Ось, він іде, скачучи горами, перестрибуючи узгір’я.

9 Мій улюблений подібний до сарни або до молодого оленя; ось, він стоїть за нашою стіною, він дивиться крізь вікна, являючи себе крізь ґрати.

10 Мій улюблений озвався і сказав мені: Встань, моя люба, моя вродлива, і йди сюди.

11 Бо ось, зима минула, дощ перейшов і скінчився;

12 квіти з’явилися на землі; прийшов час співу птахів, і голос горлиці чути в нашому краї;

13 фігове дерево пускає свої зелені фіги, а виноградні лози з ніжним гроном видають добрий запах. Встань, моя люба, моя вродлива, і йди сюди.

14 О моя голубко, що перебуваєш у розщілинах скелі, у сховищах стрімких сходин, дай мені побачити твоє обличчя, дай мені почути твій голос; бо солодкий твій голос, і твоє обличчя вродливе.

15 Спіймайте нам лисиць, малих лисиць, що псують виноградники, бо наші виноградники мають ніжне гроно.

16 Мій улюблений — мій, а я — його; він пасе між ліліями.

17 Доки день не повіє прохолодою і тіні не втечуть, повернися, мій улюблений, і будь подібний до сарни або до молодого оленя на горах Бетера.

Розділ 3

1 Вночі на своєму ложі я шукала того, кого любить моя душа; я шукала його, але не знайшла його.

2 Встану ж тепер і обійду місто вулицями й широкими шляхами, шукатиму того, кого любить моя душа; я шукала його, але не знайшла його.

3 Зустріли мене сторожі, що обходять місто; я сказала їм: Чи бачили ви того, кого любить моя душа?

4 Тільки-но трохи я відійшла від них, як знайшла того, кого любить моя душа; я вхопилася за нього і не відпускала його, аж поки не привела його до дому моєї матері, і до кімнати тієї, що зачала мене.

5 Заклинаю вас, о дочки Єрусалима, сарнами та ланями польовими, щоб ви не збуджували й не будили любові, доки вона не захоче.

6 Хто це виходить із пустелі, наче стовпи диму, напахчена миррою й ладаном, усіма пахощами купця?

7 Ось його ложе, Соломонове; шістдесят хоробрих мужів довкола нього, із хоробрих Ізраїля.

8 Вони всі тримають мечі, вправні у війні; кожен муж має свій меч при своєму стегні через нічний страх.

9 Цар Соломон зробив собі колісницю з ліванського дерева.

10 Стовпи її він зробив зі срібла, її підніжжя — із золота, її покриття — з пурпуру, середину її викладено любов’ю, для дочок Єрусалима.

11 Вийдіть, о дочки Сіону, і погляньте на царя Соломона з вінцем, яким увінчала його мати в день його весілля і в день радості його серця.

Розділ 4

1 Ось ти вродлива, моя люба; ось ти вродлива; у тебе очі голубині за твоїми кучерями; твоє волосся — як отара кіз, що сходять з гори Ґілеад.

2 Твої зуби — як отара овець рівно острижених, що вийшли з купелі, з яких кожна народжує близнят, і неплідної немає між ними.

3 Твої уста — як нитка кармазину, і твоя мова вродлива; твої щоки — як половинка гранатового яблука за твоїми кучерями.

4 Твоя шия — як вежа Давида, збудована для зброярні, на якій висить тисяча щитів, усі щити могутніх мужів.

5 Твої дві персі — як двоє молодих сарн, близнята, що пасуться між ліліями.

6 Доки день не повіє прохолодою і тіні не втечуть, я піду до гори мирри і до узгір’я ладану.

7 Уся ти вродлива, моя люба; немає в тобі вади.

8 Ходи зі мною з Лівану, моя наречена, зі мною з Лівану; поглянь з вершини Амани, з вершини Шеніру й Хермону, від лев’ячих лігв, з гір леопардів.

9 Ти підкорила моє серце, моя сестро, моя наречена; ти підкорила моє серце одним своїм оком, одним ланцюгом своєї шиї.

10 Яка вродлива твоя любов, моя сестро, моя наречена! Наскільки твоя любов краща від вина! І пахощі твоїх мазей — від усіх пахощів!

11 Твої уста, о моя наречена, каплють, як стільник; мед і молоко — під твоїм язиком, а пахощі твого одягу — як пахощі Лівану.

12 Зачинений сад — моя сестра, моя наречена; замкнене джерело, запечатана криниця.

13 Твої насадження — сад гранатових яблук із розкішними плодами; камфора з нардом,

14 нард і шафран; аїр і цинамон з усіма ладанними деревами; мирра й алое з усіма найкращими пахощами;

15 джерело садів, криниця живої води й потоки з Лівану.

16 Прокинься, о північний вітре, і прийди, південний; повій на мій сад, щоб його пахощі розлилися. Нехай мій улюблений прийде до свого саду і їсть його розкішні плоди.

Розділ 5

1 Я прийшов до мого саду, моя сестро, моя наречена; я зібрав мою мирру з моїми пахощами; я з’їв мій стільник з моїм медом; я випив моє вино з моїм молоком; їжте, о друзі; пийте, так, пийте досхочу, о любі.

2 Я сплю, але моє серце чуває; ось голос мого улюбленого, що стукає, кажучи: Відчини мені, моя сестро, моя люба, моя голубко, моя непорочна; бо моя голова повна роси, а мої кучері — крапель ночі.

3 Я скинула мій одяг; як же мені його одягнути? Я помила мої ноги; як же мені їх забруднити?

4 Мій улюблений простягнув свою руку крізь отвір дверей, і моє нутро стрепенулося через нього.

5 Я встала, щоб відчинити моєму улюбленому; і з моїх рук капотіла мирра, і з моїх пальців — запашна мирра, на ручки засува.

6 Я відчинила моєму улюбленому; але мій улюблений відвернувся і пішов; моя душа завмерла, коли він промовив; я шукала його, але не могла знайти його; я кликала його, але він не дав мені відповіді.

7 Зустріли мене сторожі, що обходять місто; вони побили мене, вони поранили мене; сторожі мурів зняли з мене моє покривало.

8 Заклинаю вас, о дочки Єрусалима, якщо ви знайдете мого улюбленого, щоб ви сказали йому, що я хвора від любові.

9 Чим твій улюблений кращий від іншого улюбленого, о найвродливіша між жінками? Чим твій улюблений кращий від іншого улюбленого, що ти так заклинаєш нас?

10 Мій улюблений білий і рум’яний, найвизначніший серед десяти тисяч.

11 Його голова — як найчистіше золото, його кучері кучеряві й чорні, як ворон.

12 Його очі — як очі голубів при потоках вод, помиті молоком і гарно посаджені.

13 Його щоки — як грядка пахощів, як запашні квіти; його уста — як лілії, що каплють запашною миррою.

14 Його руки — як золоті персні, оправлені берилом; його черево — як блискуча слонова кістка, вкрита сапфірами.

15 Його ноги — як мармурові стовпи, поставлені на підніжжях з чистого золота; його вигляд — як Ліван, величний, як кедри.

16 Його уста — найсолодші; так, він увесь — сама принадність. Це мій улюблений, і це мій друг, о дочки Єрусалима.

Розділ 6

1 Куди пішов твій улюблений, о найвродливіша між жінками? Куди звернув твій улюблений, щоб нам шукати його з тобою?

2 Мій улюблений зійшов до свого саду, до грядок пахощів, щоб пасти в садах і збирати лілії.

3 Я — мого улюбленого, а мій улюблений — мій; він пасе між ліліями.

4 Ти вродлива, моя люба, як Тірца, гарна, як Єрусалим, грізна, як військо з прапорами.

5 Відверни свої очі від мене, бо вони перемогли мене; твоє волосся — як отара кіз, що сходять з Ґілеада.

6 Твої зуби — як отара овець, що виходять з купелі, з яких кожна народжує близнят, і немає неплідної між ними.

7 Як половинка гранатового яблука — твої щоки за твоїми кучерями.

8 Є шістдесят цариць, і вісімдесят наложниць, і дівчат без числа.

9 Моя голубка, моя непорочна — єдина; вона — єдина у своєї матері, вона — обрана у тієї, що породила її. Дочки побачили її й ублажили її; так, цариці й наложниці, і вони прославили її.

10 Хто це та, що визирає, як ранкова зоря, вродлива, як місяць, ясна, як сонце, грізна, як військо з прапорами?

11 Я зійшла до горіхового саду, щоб побачити плоди долини й поглянути, чи розквітла виноградна лоза і чи зацвіли гранати.

12 Не встигла я схаменутися, як моя душа посадила мене немов до колісниць Аммінадава.

13 Вернися, вернися, о Суламітко; вернися, вернися, щоб ми поглянули на тебе. Що ви побачите в Суламітці? Немовби хоровод двох військ.

Розділ 7

1 Які вродливі твої ноги у взутті, о дочко князя! Округлість твоїх стегон — як прикраси, робота рук вправного майстра.

2 Твій пуп — як кругла чаша, в якій не бракує напою; твоє черево — як купа пшениці, оточена ліліями.

3 Твої дві персі — як двоє молодих сарн, що є близнятами.

4 Твоя шия — як вежа зі слонової кістки; твої очі — як ставки в Хешбоні, при брамі Бат-Раббіма; твій ніс — як вежа Лівану, що дивиться в бік Дамаска.

5 Твоя голова на тобі — як Кармел, а волосся твоєї голови — як пурпур; цар полонений тими кучерями.

6 Яка вродлива і яка приємна ти, о любове, у розкошах!

7 Цей твій стан подібний до пальми, а твої персі — до виноградних грон.

8 Я сказав: Вийду на пальму, вхоплюся за її віття; нехай же твої персі будуть, як грона виноградної лози, а пахощі твого носа — як яблука;

9 а піднебіння твоїх уст — як найкраще вино для мого улюбленого, що стікає солодко, змушуючи уста сплячих говорити.

10 Я — мого улюбленого, і його бажання — до мене.

11 Ходи, мій улюблений, вийдемо в поле; переночуємо в селищах.

12 Рано встанемо й підемо до виноградників; поглянемо, чи розквітла виноградна лоза, чи з’явилося ніжне гроно, і чи зацвіли гранати; там я дам тобі свої любощі.

13 Мандрагори видають запах, а при наших брамах — усякі розкішні плоди, нові й старі, що я зберегла для тебе, о мій улюблений.

Розділ 8

1 О, якби ти був мені як брат, що ссав персі моєї матері! Коли б я знайшла тебе надворі, я поцілувала б тебе; так, і мене не зневажили б.

2 Я повела б тебе і привела б тебе до дому моєї матері, яка навчала б мене; я напоїла б тебе пряним вином, соком мого граната.

3 Нехай його ліва рука буде під моєю головою, а його права рука нехай обійме мене.

4 Заклинаю вас, о дочки Єрусалима, щоб ви не збуджували й не будили любові, аж доки вона не захоче.

5 Хто це та, що підіймається з пустелі, спираючись на свого улюбленого? Я збудив тебе під яблунею; там породила тебе твоя мати; там породила тебе та, що тебе народила.

6 Поклади мене, як печать, на своє серце, як печать, на свою руку; бо любов сильна, як смерть; ревнощі жорстокі, як могила; її жар — жар вогню, що має найсильніше полум’я.

7 Великі води не можуть погасити любові, і ріки не заллють її; якби хто давав усе майно свого дому за любов, його цілковито зневажили б.

8 Ми маємо малу сестру, і в неї ще немає персів; що нам робити для нашої сестри в день, коли за неї проситимуть?

9 Якщо вона — мур, ми збудуємо на ній срібний палац; а якщо вона — двері, ми обкладемо її кедровими дошками.

10 Я — мур, а мої персі — як вежі; тоді я була в його очах, як та, що знайшла ласку.

11 Соломон мав виноградник у Баал-Хамоні; він віддав виноградник сторожам; кожен за його плід мав принести тисячу срібняків.

12 Мій виноградник, що мій, — переді мною; тобі, о Соломоне, нехай буде тисяча, а тим, що стережуть його плід, — двісті.

13 Ти, що живеш у садах, товариші дослухаються до твого голосу; дай мені почути його.

14 Поспішай, мій улюблений, і будь подібний до сарни або до молодого оленя на запашних горах.