Екклезіяст

Розділ 1

1 Слова Проповідника, сина Давида, царя в Єрусалимі.

2 Марнота марнот, — говорить Проповідник, — марнота марнот; усе марнота.

3 Яка користь людині з усієї її праці, якою вона трудиться під сонцем?

4 Одне покоління відходить, а інше покоління приходить, а земля стоїть навіки.

5 І сонце сходить, і сонце заходить, і поспішає до свого місця, де воно зійшло.

6 Вітер іде на південь і повертається на північ; він безперестанно кружляє, і вітер знову повертається за своїми колами.

7 Усі ріки течуть до моря, та море не переповнюється; до місця, звідки ріки приходять, туди вони знову повертаються.

8 Усі речі повні праці; людина не може цього висловити: око не насититься баченням, ані вухо не наповниться слуханням.

9 Те, що було, є те, що буде; і те, що зроблено, є те, що буде зроблено; і нема нічого нового під сонцем.

10 Чи є якась річ, про яку можна сказати: Дивися, це нове? Воно вже було в давні часи, що були перед нами.

11 Нема пам’яті про колишні речі; і не буде пам’яті про речі, що прийдуть, у тих, що прийдуть після.

12 Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем у Єрусалимі.

13 І я віддав своє серце на те, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робиться під небом: цю тяжку працю дав Ягве синам людським, щоб вони вправлялися в ній.

14 Я бачив усі діла, що робляться під сонцем; і ось, усе — марнота й мука духа.

15 Те, що криве, не може стати прямим; а того, чого бракує, не можна порахувати.

16 Я говорив із своїм серцем, кажучи: Ось я досяг великого становища і набув більше мудрості, ніж усі, що були переді мною в Єрусалимі; так, моє серце мало великий досвід мудрості й знання.

17 І я віддав своє серце на те, щоб пізнати мудрість і пізнати безумство й глупоту; я зрозумів, що й це — мука духа.

18 Бо у великій мудрості — багато смутку; а хто примножує знання, примножує скорботу.

Розділ 2

1 Я сказав у своєму серці: Ходи-но, я випробую тебе веселощами, — тож насолоджуйся втіхою; та ось, і це — марнота.

2 Я сказав про сміх: Він божевільний; а про веселощі: Що вони дають?

3 Я шукав у своєму серці, як віддати себе вину, — при тім що серце моє провадилося мудрістю, — і як ухопитися за глупоту, доки не побачу, що саме є добром для синів людських, що вони мають робити під небом усі дні свого життя.

4 Я зробив великі діла; я збудував собі доми; я насадив собі виноградники:

5 Я заклав собі сади й гаї, і насадив у них дерева з усякими плодами;

6 Я зробив собі ставки води, щоб зрошувати з них ліс, що вирощує дерева;

7 Я набув собі рабів і невільниць, і мав рабів, народжених у моєму домі; також я мав великі стада великої й дрібної худоби, більше за всіх, що були переді мною в Єрусалимі;

8 Я зібрав собі також срібло й золото, і особливий скарб царів та країв; я набув собі співаків і співачок, і насолоди синів людських — музичні інструменти, і то всяких видів.

9 І я став великим, і зріс більше за всіх, що були переді мною в Єрусалимі; також моя мудрість залишилася зі мною.

10 І чого тільки очі мої бажали, я не відмовляв їм, я не стримував свого серця від жодної радості; бо моє серце раділо з усієї моєї праці, і це була моя частка з усієї моєї праці.

11 Тоді я оглянув усі діла, що їх зробили мої руки, і працю, над якою я трудився, роблячи її; і ось, усе — марнота й мука духа, і нема користі під сонцем.

12 І я обернувся, щоб споглядати мудрість, і безумство, і глупоту; бо що може зробити людина, яка приходить після царя? Те саме, що вже було зроблено.

13 Тоді я побачив, що мудрість перевищує глупоту так само, як світло перевищує темряву.

14 Очі мудрого — у його голові, а нерозумний ходить у темряві; і я сам також зрозумів, що одна доля спіткає їх усіх.

15 Тоді я сказав у своєму серці: Як трапляється нерозумному, так трапиться й мені; і навіщо я тоді був мудрішим? Тоді я сказав у своєму серці, що й це — марнота.

16 Бо нема вічної пам’яті про мудрого, як і про нерозумного; бо те, що є тепер, у прийдешні дні все буде забуте. І як умирає мудрий? Так само, як нерозумний.

17 Тому я зненавидів життя, бо тяжкою для мене є праця, що робиться під сонцем; бо все — марнота й мука духа.

18 І я зненавидів усю свою працю, над якою я трудився під сонцем, бо я маю залишити її людині, яка буде після мене.

19 А хто знає, чи буде вона мудрою людиною чи нерозумною? А вона володітиме всією моєю працею, над якою я трудився і в якій я виявив себе мудрим під сонцем. І це також марнота.

20 Тоді я взявся до того, щоб привести своє серце до відчаю щодо всієї праці, якою я трудився під сонцем.

21 Бо є людина, чия праця — у мудрості, і в знанні, і в справедливості; але вона залишить її як свою частку людині, яка над нею не трудилася. І це також марнота і велике зло.

22 Бо що має людина з усієї своєї праці й муки свого серця, якою вона трудиться під сонцем?

23 Бо всі її дні — скорботи, а її заняття — смуток; навіть уночі її серце не має спокою. І це також марнота.

24 Нема нічого кращого для людини, ніж те, щоб вона їла й пила, і щоб вона дала своїй душі насолоджуватися добром у своїй праці. І це я також бачив, що воно — з руки Ягве.

25 Бо хто може їсти, або хто ще може поспішати до цього, більше за мене?

26 Бо Ягве дає людині, яка добра в Його очах, мудрість, і знання, і радість; а грішникові Він дає працю збирати й нагромаджувати, щоб віддати тому, хто добрий перед Ягве. І це також марнота й мука духа.

Розділ 3

1 Для всього є пора, і час для кожної справи під небом:

2 Час народжуватися і час умирати; час садити і час виривати посаджене;

3 Час убивати і час лікувати; час руйнувати і час будувати;

4 Час плакати і час сміятися; час нарікати і час танцювати;

5 Час розкидати каміння і час збирати каміння; час обіймати і час ухилятися від обіймів;

6 Час набувати і час втрачати; час зберігати і час викидати;

7 Час роздирати і час зшивати; час мовчати і час говорити;

8 Час любити і час ненавидіти; час війни і час миру.

9 Яку користь має той, хто працює, з того, над чим він трудиться?

10 Я бачив працю, яку Ягве дав синам людським, щоб вони вправлялися в ній.

11 Він зробив усе прекрасним у свій час; також Він вклав світ у їхнє серце, так що жодна людина не може збагнути діла, що його Ягве робить від початку до кінця.

12 Я знаю, що нема для них нічого доброго, крім того, щоб людина раділа й робила добро у своєму житті.

13 А також те, щоб кожна людина їла й пила і насолоджувалася добром усієї своєї праці, — це дар Ягве.

14 Я знаю, що все, що Ягве робить, буде навіки: нічого не можна додати до нього, і нічого не можна відняти від нього; і Ягве робить це, щоб люди боялися перед Ним.

15 Те, що було, є тепер; а те, що має бути, уже було; і Ягве вимагає того, що минуло.

16 І ще я бачив під сонцем місце суду — і там була беззаконність; і місце справедливості — і там було безправ’я.

17 Я сказав у своєму серці: Ягве судитиме праведного й нечестивого, бо там є час для кожної справи і для кожного діла.

18 Я сказав у своєму серці про стан синів людських, що Ягве має виявити їх, щоб вони побачили, що вони самі — тварини.

19 Бо те, що трапляється синам людським, трапляється й тваринам; навіть одне трапляється їм: як одне вмирає, так вмирає й інше; так, усі вони мають один подих, тож людина не має переваги над твариною, бо все — марнота.

20 Усі йдуть до одного місця; усі — з пороху, і всі знову повертаються до пороху.

21 Хто знає духа людини, який підіймається вгору, і духа тварини, який сходить униз до землі?

22 Тож я бачу, що нема нічого кращого, ніж те, щоб людина раділа у своїх ділах, бо це її частка; бо хто приведе її побачити те, що буде після неї?

Розділ 4

1 І я обернувся, і розглянув усі утиски, що чиняться під сонцем; і ось сльози тих, що були утиснені, а в них не було втішителя; а на боці їхніх гнобителів була сила, та в них не було втішителя.

2 Тому я похвалив мертвих, що вже померли, більше за живих, що ще живуть.

3 Так, кращий за них обох той, хто ще не був, хто не бачив злого діла, що робиться під сонцем.

4 Далі, я розглянув усю працю і кожне вправне діло, через яке людина зазнає заздрості від свого ближнього. І це також марнота й мука духа.

5 Нерозумний складає свої руки разом і поїдає своє власне тіло.

6 Краща одна жменя зі спокоєм, ніж дві повні жмені з працею й мукою духа.

7 Тоді я обернувся і побачив марноту під сонцем.

8 Є один самотній, і другого нема; так, у нього нема ні дитини, ні брата; але нема кінця всій його праці, і його око не насичується багатством; і він не каже: Для кого я працюю і позбавляю свою душу добра? І це також марнота, так, це тяжка праця.

9 Двом краще, ніж одному, бо вони мають добру винагороду за свою працю.

10 Бо якщо вони впадуть, один підійме свого товариша; але горе тому, хто самотній, коли впаде, бо нема в нього другого, щоб підняти його.

11 Також, якщо двоє лежать разом, то їм тепло; але як може зігрітися один?

12 І якщо хтось подолає його одного, двоє встоять проти нього; а потрійна нитка не скоро порветься.

13 Кращий бідний і мудрий юнак, ніж старий і нерозумний цар, який уже не хоче бути настановленим.

14 Бо з в’язниці він виходить, щоб царювати, тоді як і той, хто народився в його царстві, стає бідним.

15 Я розглянув усіх живих, що ходять під сонцем, із другим юнаком, який стане на його місце.

16 Нема кінця всьому народові, навіть усім, що були перед ними; ті, що прийдуть після, також не радітимуть ним. Справді, і це також марнота й мука духа.

Розділ 5

1 Стережи свою ногу, коли йдеш до дому Ягве, і будь більш готовий слухати, ніж приносити жертву нерозумних; бо вони не усвідомлюють, що чинять зло.

2 Не будь поспішний своїми устами, і нехай твоє серце не поспішає вимовляти щось перед Ягве; бо Ягве — на небі, а ти — на землі, тому нехай твої слова будуть нечисленні.

3 Бо сон приходить через безліч справ, а голос нерозумного пізнається через безліч слів.

4 Коли ти даєш обітницю Ягве, не зволікай сплатити її; бо Він не має вподобання в нерозумних: сплати те, що ти пообіцяв.

5 Краще, щоб ти не давав обітниці, ніж щоб ти дав обітницю і не сплатив.

6 Не дозволяй своїм устам приводити твоє тіло до гріха; і не кажи перед ангелом, що це була помилка; навіщо Ягве гніватися на твій голос і нищити діло твоїх рук?

7 Бо в безлічі снів і багатьох словах є також різні марноти; але ти бійся Ягве.

8 Якщо ти бачиш утиск бідного і насильницьке викривлення суду й справедливості в краї, не дивуйся цій справі; бо той, хто вищий за найвищого, наглядає, і є вищі за них.

9 До того ж користь землі — для всіх; сам цар обслуговується полем.

10 Хто любить срібло, не насититься сріблом, ні той, хто любить достаток, — приростанням; і це також марнота.

11 Коли примножується добро, примножуються ті, що їдять його; і яка користь його власникам, окрім споглядання його своїми очима?

12 Сон трудящої людини солодкий, чи вона їсть мало, чи багато; але достаток багатого не дасть йому спати.

13 Є тяжке зло, яке я бачив під сонцем, а саме: багатство, збережене для його власників їм на шкоду.

14 Але те багатство гине через тяжку працю; і він породжує сина, а в його руці нема нічого.

15 Як він вийшов з утроби своєї матері, нагим він повернеться, щоб піти так, як прийшов, і не візьме нічого зі своєї праці, що міг би понести у своїй руці.

16 І це також тяжке зло, що в усьому так, як він прийшов, так він і відійде; і яку користь має той, хто трудився для вітру?

17 Також усі свої дні він їсть у темряві, і має багато скорботи й гніву зі своєю хворобою.

18 Ось те, що я бачив: добре й гарно для людини — їсти й пити, і насолоджуватися добром усієї своєї праці, якою вона трудиться під сонцем усі дні свого життя, яке Ягве дає їй; бо це її частка.

19 Також кожній людині, якій Ягве дав багатство й майно, і дав їй силу їсти від нього, і брати свою частку, і радіти у своїй праці, — це дар Ягве.

20 Бо вона не багато пам’ятатиме днів свого життя, тому що Ягве відповідає їй у радості її серця.

Розділ 6

1 Є зло, яке я бачив під сонцем, і воно поширене серед людей:

2 Людина, якій Ягве дав багатство, майно й честь, так що їй нічого не бракує для її душі з усього, чого вона бажає, але Ягве не дає їй сили їсти від цього, а чужинець їсть це; це марнота, і це зла хвороба.

3 Якщо людина породить сто дітей і житиме багато років, так що днів її років буде багато, а її душа не насититься добром, і також вона не матиме похорону, — я кажу, що недоношене дитя краще за неї.

4 Бо воно приходить у марноті й відходить у темряві, і його ім’я буде вкрите темрявою.

5 До того ж воно не бачило сонця й нічого не знало; воно має більше спокою, ніж те інше.

6 Так, хоч би він жив тисячу років удвічі повторено, але не бачив добра: чи не всі йдуть до одного місця?

7 Уся праця людини — для її уст, але апетит не насичується.

8 Бо що мудрий має більше за нерозумного? Що має бідний, який знає, як ходити перед живими?

9 Краще видіння очей, ніж блукання бажання; і це також марнота й мука духа.

10 Те, що було, уже назване, і відомо, що це — людина; і вона не може сперечатися з тим, хто сильніший за неї.

11 Оскільки є багато речей, що примножують марноту, яка з того користь людині?

12 Бо хто знає, що добре для людини в цьому житті, усі дні її марного життя, яке вона проводить як тінь? Бо хто може сказати людині, що буде після неї під сонцем?

Розділ 7

1 Добре ім’я краще за дорогоцінну мазь; і день смерті — за день народження людини.

2 Краще йти до дому жалоби, ніж іти до дому бенкету; бо це кінець усіх людей, і живий візьме це до свого серця.

3 Скорбота краща за сміх; бо через смуток обличчя серце стає кращим.

4 Серце мудрих — у домі жалоби, а серце нерозумних — у домі веселощів.

5 Краще слухати докір мудрого, ніж людині слухати пісню нерозумних.

6 Бо як тріск тернини під казаном, такий сміх нерозумного; і це також марнота.

7 Справді, утиск робить мудру людину божевільною, а подарунок нищить серце.

8 Кращий кінець справи, ніж її початок; і терплячий духом кращий за гордого духом.

9 Не будь поспішний у своєму дусі гніватися, бо гнів спочиває в лоні нерозумних.

10 Не кажи: Що за причина, що колишні дні були кращі за ці? Бо ти не мудро питаєш про це.

11 Мудрість добра зі спадщиною; і через неї є користь тим, хто бачить сонце.

12 Бо мудрість — захист, і гроші — захист; але перевага знання в тому, що мудрість дає життя тим, хто її має.

13 Розглянь діло Ягве; бо хто може випрямити те, що Він зробив кривим?

14 У день процвітання будь радісний, а в день нещастя розважай: Ягве також поставив одне навпроти другого, з тією метою, щоб людина не знайшла нічого після Нього.

15 Усе це я бачив у дні своєї марноти: є праведна людина, яка гине у своїй праведності, і є нечестива людина, яка продовжує своє життя у своїй нечестивості.

16 Не будь надто праведний, і не роби себе надто мудрим; навіщо тобі нищити себе?

17 Не будь надто нечестивий, і не будь нерозумний; навіщо тобі вмирати перед своїм часом?

18 Добре, щоб ти тримався цього; так, також і від цього не віднімай своєї руки; бо той, хто боїться Ягве, вийде з них усіх.

19 Мудрість зміцнює мудрого більше, ніж десять можновладців, що є в місті.

20 Бо нема праведної людини на землі, яка робила б добро й не грішила.

21 Також не бери до серця всіх слів, що говорять, щоб тобі не почути, як твій раб проклинає тебе;

22 Бо часто також твоє власне серце знає, що ти сам так само проклинав інших.

23 Усе це я випробував мудрістю; я сказав: Я буду мудрим; але вона була далеко від мене.

24 Те, що далеке й надзвичайно глибоке, — хто може його знайти?

25 Я приклав своє серце до того, щоб пізнати, і дослідити, і розшукати мудрість і причину речей, і пізнати нечестивість глупоти, саме глупоти й безумства;

26 І я знаходжу гіршу за смерть жінку, чиє серце — тенета й сіті, а її руки — пута; хто вгодний Ягве, втече від неї, а грішник буде схоплений нею.

27 Ось це я знайшов, — говорить Проповідник, — рахуючи одне за одним, щоб знайти підсумок;

28 Чого ще моя душа шукає, та я не знаходжу: одного чоловіка з тисячі я знайшов, а жінки серед усіх тих я не знайшов.

29 Ось, тільки це я знайшов: що Ягве зробив людину прямою, а вони вишукали багато вигадок.

Розділ 8

1 Хто подібний до мудрої людини? І хто знає тлумачення речі? Мудрість людини робить її обличчя сяючим, і суворість її обличчя буде змінена.

2 Я раджу тобі триматися наказу царя, і то з огляду на присягу Ягве.

3 Не поспішай відходити від його очей; не стій у злій справі, бо він робить усе, що йому вгодно.

4 Де слово царя, там влада; і хто може сказати йому: Що ти робиш?

5 Хто тримається наказу, не зазнає нічого злого; а серце мудрої людини розрізняє і час, і суд.

6 Оскільки для кожної справи є час і суд, тому біда людини велика на ній.

7 Бо вона не знає того, що буде; бо хто може сказати їй, коли це буде?

8 Нема людини, яка мала б владу над духом, щоб утримати духа; і вона не має влади в день смерті; і нема звільнення на тій війні, і нечестивість не визволить тих, хто їй відданий.

9 Усе це я бачив і приклав своє серце до кожного діла, що робиться під сонцем: є час, коли одна людина панує над іншою на власну шкоду.

10 І так я бачив нечестивих похованих, які приходили й відходили від місця святого, і вони були забуті в місті, де вони так чинили; і це також марнота.

11 Оскільки вирок проти злого діла не виконується скоро, тому серце синів людських повністю наставлене в них на те, щоб чинити зло.

12 Хоч грішник чинить зло сто разів, і його дні продовжуються, але я напевно знаю, що добре буде тим, хто боїться Ягве, хто боїться перед Ним;

13 Але не буде добре нечестивому, і він не продовжить своїх днів, що подібні до тіні, бо він не боїться перед Ягве.

14 Є марнота, що робиться на землі: є праведні люди, з якими стається згідно з ділом нечестивих; і знову, є нечестиві люди, з якими стається згідно з ділом праведних; я сказав, що і це також марнота.

15 Тоді я похвалив веселощі, бо людина не має нічого кращого під сонцем, ніж їсти, і пити, і веселитися; бо це залишиться з нею з її праці в дні її життя, які Ягве дає їй під сонцем.

16 Коли я приклав своє серце до того, щоб пізнати мудрість і побачити справу, що робиться на землі, — бо є також той, хто ні вдень, ні вночі не бачить сну своїми очима, —

17 Тоді я споглянув усе діло Ягве, що людина не може збагнути діла, що робиться під сонцем; бо хоч людина трудиться, щоб розшукати його, але не знайде його; так, і далі, хоч мудра людина думає пізнати його, але не зможе знайти його.

Розділ 9

1 Бо все це я розглянув у своєму серці, щоб навіть проголосити все це: що праведні, і мудрі, і їхні діла — у руці Ягве; жодна людина не знає ні любові, ні ненависті з усього, що перед ними.

2 Усе приходить однаково до всіх: одна доля — праведному й нечестивому; доброму, і чистому, і нечистому; тому, хто приносить жертву, і тому, хто не приносить жертви; як добрий, такий і грішник; і той, хто клянеться, як той, хто боїться клятви.

3 Це зло серед усього, що робиться під сонцем, що одна доля для всіх; так, також серце синів людських повне зла, і безумство — у їхньому серці, доки вони живуть, а після того вони йдуть до мертвих.

4 Бо для того, хто прилучився до всіх живих, є надія; бо живий пес кращий за мертвого лева.

5 Бо живі знають, що вони помруть; а мертві не знають нічого, і нема їм більше винагороди, бо пам’ять про них забута.

6 Також їхня любов, і їхня ненависть, і їхня заздрість уже загинули; і вони більше не мають частки навіки в жодній речі, що робиться під сонцем.

7 Іди своєю дорогою, їж свій хліб з радістю і пий своє вино з веселим серцем, бо Ягве тепер приймає твої діла.

8 Нехай твій одяг завжди буде білий, і нехай твоїй голові не бракує мазі.

9 Живи радісно з жінкою, яку ти любиш, усі дні життя твоєї марноти, яке він дав тобі під сонцем, усі дні твоєї марноти; бо це твоя частка в цьому житті й у твоїй праці, якою ти трудишся під сонцем.

10 Усе, що твоя рука знаходить робити, роби зі своєю силою; бо нема ні діла, ні задуму, ні знання, ні мудрості в могилі, куди ти йдеш.

11 Я обернувся і побачив під сонцем, що перегони — не для швидких, і битва — не для сильних, і хліб — не для мудрих, і багатство — не для людей розумних, і прихильність — не для людей умілих; але час і випадок трапляються їм усім.

12 Бо людина також не знає свого часу: як риби, що спіймані в злу сітку, і як птахи, що схоплені в пастку, так сини людські спіймані в злий час, коли він раптово спадає на них.

13 Цю мудрість я також бачив під сонцем, і вона здалася мені великою:

14 Було маленьке місто, і небагато людей у ньому; і прийшов проти нього великий цар, і обложив його, і збудував проти нього великі облогові споруди;

15 І в ньому знайшовся бідний мудрий чоловік, і він своєю мудрістю визволив місто; але жодна людина не згадала того самого бідного чоловіка.

16 Тоді я сказав: Мудрість краща за силу; але мудрість бідного чоловіка зневажається, і його слів не слухають.

17 Слова мудрих людей, почуті в тиші, кращі за крик того, хто панує серед нерозумних.

18 Мудрість краща за військову зброю; але один грішник нищить багато добра.

Розділ 10

1 Мертві мухи роблять мазь аптекаря такою, що вона видає смердючий запах; так само невелика глупота — того, хто має репутацію мудрості й честі.

2 Серце мудрого — праворуч його, а серце нерозумного — ліворуч його.

3 Так, також, коли нерозумний іде дорогою, йому бракує розуму, і він каже кожному, що він нерозумний.

4 Якщо дух правителя повстане проти тебе, не залишай свого місця, бо поступливість утихомирює великі провини.

5 Є зло, яке я бачив під сонцем, як помилка, що виходить від правителя:

6 Глупота поставлена у великій гідності, а багаті сидять у низькому місці.

7 Я бачив рабів на конях, а князів, що йдуть, як раби, по землі.

8 Хто копає яму, впаде в неї; а хто руйнує загорожу, того вкусить змій.

9 Хто пересуває каміння, буде поранений ним; а хто коле дрова, буде в небезпеці через них.

10 Якщо залізо тупе, і він не нагострить леза, то він мусить докласти більше сили; але мудрість корисна, щоб направляти.

11 Напевно змій вкусить без замовляння; і балакун не кращий.

12 Слова уст мудрої людини — милостиві, а уста нерозумного поглинуть його самого.

13 Початок слів його уст — глупота, а кінець його розмови — згубне безумство.

14 Нерозумний також повний слів: людина не може сказати, що буде; і що буде після неї, хто може сказати їй?

15 Праця нерозумних стомлює кожного з них, бо він не знає, як іти до міста.

16 Горе тобі, о земле, коли твій цар — дитина, а твої князі їдять уранці!

17 Блаженна ти, о земле, коли твій цар — син шляхетних, а твої князі їдять у належний час, для сили, а не для пияцтва!

18 Через великі лінощі будівля занепадає, а через бездіяльність рук дім протікає.

19 Бенкет влаштовують для сміху, і вино веселить; а гроші відповідають на все.

20 Не проклинай царя, навіть у своїй думці, і не проклинай багатого у своїй спальні; бо птах повітряний перенесе голос, і те, що має крила, розповість справу.

Розділ 11

1 Кидай свій хліб на води, бо ти знайдеш його після багатьох днів.

2 Давай частку сімом, а також вісьмом, бо ти не знаєш, яке зло буде на землі.

3 Якщо хмари повні дощу, вони виливають себе на землю; і якщо дерево впаде на південь або на північ, на місці, де дерево падає, там воно й буде.

4 Хто спостерігає вітер, не сіятиме; а хто наглядає за хмарами, не жатиме.

5 Як ти не знаєш, яка дорога духа, ані як кістки ростуть в утробі тієї, що вагітна, так само ти не знаєш діл Ягве, Хто робить усе.

6 Уранці сій своє насіння, а ввечері не стримуй своєї руки; бо ти не знаєш, що вдасться, це чи те, або чи обидва будуть однаково добрі.

7 Справді, світло солодке, і приємна річ для очей — бачити сонце;

8 Але якщо людина живе багато років і радіє ними всіма, нехай вона пам’ятає дні темряви, бо їх буде багато. Усе, що приходить, — марнота.

9 Радій, о юначе, у своїй молодості, і нехай твоє серце веселить тебе в дні твоєї молодості, і ходи дорогами свого серця й за видінням своїх очей; але знай, що за все це Ягве приведе тебе на суд.

10 Тому усунь скорботу зі свого серця і відведи зло від свого тіла, бо дитинство й молодість — марнота.

Розділ 12

1 І пам’ятай свого Творця в дні своєї молодості, доки не прийшли злі дні й не наблизилися роки, коли ти скажеш: Нема мені вподобання в них;

2 Доки не потемніли сонце, ані світло, ані місяць, ані зорі, і хмари не повертаються після дощу;

3 У день, коли затремтять сторожі дому, і зігнуться сильні люди, і припинять роботу ті, що мелють, бо їх мало, і потемніють ті, що виглядають із вікон,

4 І двері на вулицях будуть зачинені, коли звук мелення стане тихим, і він підійматиметься на голос птаха, і всі дочки музики будуть принижені;

5 Також коли вони боятимуться того, що високе, і страхи будуть на дорозі, і мигдалеве дерево зацвіте, і коник стане тягарем, і бажання зникне; бо людина йде до свого вічного дому, і плакальники ходять по вулицях;

6 Перш ніж порветься срібний шнур, або розіб’ється золота чаша, або розіб’ється глечик біля джерела, або зламається колесо біля криниці.

7 Тоді порох повернеться до землі, як він був, а дух повернеться до Ягве, Хто дав його.

8 Марнота марнот, — говорить Проповідник, — усе марнота.

9 І до того ж, оскільки Проповідник був мудрий, він усе ще навчав народ знання; так, він добре пильнував, і розшукував, і впорядкував багато приповістей.

10 Проповідник прагнув знайти прийнятні слова; і те, що було написане, було праведне, саме слова істини.

11 Слова мудрих — як остени, і як цвяхи, закріплені майстрами зібрань, які дані від одного пастиря.

12 І далі, сину мій, будь настановлений ними: складанню багатьох книг нема кінця, а багато навчання — утома для тіла.

13 Почуймо висновок усієї справи: Бійся Ягве і тримайся Його заповідей, бо це — весь обов’язок людини.

14 Бо Ягве приведе кожне діло на суд, із кожною таємною річчю, чи воно добре, чи воно зле.