Марко

Розділ 1

1 Початок Євангелія Єшуа Месії, Сина Ягве;

2 Як написано у пророків: Ось, Я посилаю Мого посланця перед лицем Твоїм, який приготує дорогу Твою перед Тобою.

3 Голос того, хто кличе в пустелі: Приготуйте дорогу Єшуа, вирівняйте стежки Його.

4 Іван хрестив у пустелі і проповідував хрещення покаяння на відпущення гріхів.

5 І виходила до нього вся Юдейська земля і єрусалимляни, і всі хрестилися від нього в річці Йордан, сповідаючи гріхи свої.

6 А Іван був одягнений у верблюже волосся, і шкіряний пояс на стегнах його; і їв він сарану і дикий мед;

7 І проповідував, кажучи: Іде за мною Сильніший за мене, у Якого я не гідний, нахилившись, розв'язати ремінця взуття Його.

8 Я хрестив вас водою: а Він хреститиме вас Святим Духом.

9 І сталося в ті дні, що Єшуа прийшов із Назарета Галілейського і хрестився від Івана в Йордані.

10 І, вийшовши відразу з води, він побачив небеса, що розкрилися, і Духа, що, як голуб, сходив на Нього:

11 І пролунав голос із небес: Ти — Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління.

12 І відразу Дух веде Його в пустелю.

13 І Він був там у пустелі сорок днів, спокушуваний Сатаною; і був зі звірами; і ангели служили Йому.

14 А після того, як Івана було віддано до в'язниці, Єшуа прийшов до Галілеї, проповідуючи Євангеліє царства Ягве,

15 І кажучи: Сповнився час, і наблизилося царство Ягве: покайтеся і віруйте в Євангеліє.

16 А проходячи біля Галілейського моря, Він побачив Симона і Андрія, брата його, що закидали сіть у море: бо вони були рибалки.

17 І Єшуа сказав їм: Ідіть за Мною, і Я зроблю, що ви станете ловцями людей.

18 І вони відразу залишили свої сіті і пішли за Ним.

19 І, пройшовши звідти трохи далі, Він побачив Якова, сина Зеведеєвого, і Івана, брата його, які також були в човні і лагодили сіті.

20 І відразу Він покликав їх: і вони залишили свого батька Зеведея в човні з наймитами і пішли за Ним.

21 І вони приходять до Капернаума; і відразу в суботу Він увійшов до синагоги і навчав.

22 І вони дивувалися Його вченню: бо Він навчав їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники.

23 І був у їхній синагозі чоловік із нечистим духом; і він закричав,

24 Кажучи: Залиш нас; що нам до Тебе, Єшуа з Назарета? Ти прийшов погубити нас? Я знаю Тебе, хто Ти: Святий Ягве.

25 І Єшуа заборонив йому, кажучи: Замовкни і вийди з нього.

26 І нечистий дух, стрясши його і закричавши гучним голосом, вийшов із нього.

27 І всі жахнулися, так що питали між собою, кажучи: Що це? Що це за нове вчення? Бо Він владно наказує навіть нечистим духам, і вони слухаються Його.

28 І відразу чутка про Нього розійшлася по всій околиці Галілейській.

29 І відразу, вийшовши із синагоги, вони прийшли до дому Симона і Андрія, з Яковом та Іваном.

30 А теща Симонова лежала в гарячці, і відразу кажуть Йому про неї.

31 І Він підійшов, узяв її за руку і підняв її; і відразу гарячка залишила її, і вона служила їм.

32 А ввечері, коли сонце зайшло, приносили до Нього всіх недужих і одержимих бісами.

33 І все місто зібралося біля дверей.

34 І Він зцілив багатьох, що страждали на різні недуги, і вигнав багатьох бісів; і не дозволяв бісам говорити, бо вони знали Його.

35 А вранці, вставши задовго до світанку, Він вийшов і пішов у безлюдне місце, і там молився.

36 І Симон і ті, що були з ним, пішли слідом за Ним.

37 І, знайшовши Його, кажуть Йому: Усі шукають Тебе.

38 І Він каже їм: Ходімо до найближчих містечок, щоб і там Я проповідував: бо задля цього Я вийшов.

39 І Він проповідував у їхніх синагогах по всій Галілеї і виганяв бісів.

40 І приходить до Нього прокажений, благаючи Його і падаючи перед Ним на коліна, і каже Йому: Якщо хочеш, Ти можеш очистити мене.

41 І Єшуа, змилосердившись, простягнув руку, доторкнувся до нього і каже йому: Хочу; очисться.

42 І як тільки Він сказав, проказа відразу зійшла з нього, і він очистився.

43 І Він суворо дорікнув йому і відразу відіслав його;

44 І каже йому: Дивися, нікому нічого не кажи: але йди, покажися священикові і принеси за очищення твоє те, що наказав Мойсей, на свідчення їм.

45 А він вийшов і почав багато проголошувати і розголошувати цю справу, так що Єшуа вже не міг відкрито увійти до міста, але був зовні, у безлюдних місцях: і приходили до Нього звідусіль.

Розділ 2

1 І знову ввійшов Він до Капернаума по кількох днях; і почулося, що Він у домі.

2 І негайно зібралося багато людей, так що вони не вміщалися навіть біля дверей; і Він проповідував їм слово.

3 І прийшли до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо.

4 А коли не могли наблизитися до Нього через натовп, розкрили покрівлю там, де Він був; і, проламавши її, спустили ложе, на якому лежав розслаблений.

5 Коли ж Єшуа побачив їхню віру, Він сказав розслабленому: Сину, прощаються тобі гріхи твої.

6 А там сиділи деякі з книжників і міркували в серцях своїх:

7 Чому Цей так говорить богохульства? Хто може прощати гріхи, крім одного Ягве?

8 І негайно Єшуа, пізнавши духом Своїм, що вони так міркують у собі, сказав їм: Чому ви так міркуєте в серцях ваших?

9 Що легше: сказати розслабленому: Прощаються тобі гріхи, — чи сказати: Встань, візьми ложе своє та й ходи?

10 Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, — говорить Він розслабленому:

11 Кажу тобі: встань, візьми ложе своє та й іди до дому свого.

12 І той негайно встав, узяв ложе й вийшов перед усіма, так що всі дивувалися й славили Ягве, кажучи: Ніколи такого ми не бачили.

13 І Він знову вийшов до моря; і весь натовп приходив до Нього, і Він навчав їх.

14 А проходячи, побачив Він Левія, сина Алфея, що сидів на митниці, і сказав йому: Іди за Мною. І той встав і пішов за Ним.

15 І сталося, коли Єшуа сидів за столом у його домі, багато митників і грішників сиділи разом із Єшуа та учнями Його, бо було їх багато, і вони йшли за Ним.

16 А книжники та фарисеї, побачивши, що Він їсть із митниками та грішниками, сказали учням Його: Як це, що Він їсть і п'є з митниками та грішниками?

17 Почувши це, Єшуа говорить їм: Не здорові потребують лікаря, а хворі; Я прийшов покликати не праведних, а грішників до покаяння.

18 А учні Іванові та фарисейські постили; і приходять вони й кажуть Йому: Чому учні Іванові та фарисейські постять, а Твої учні не постять?

19 І сказав їм Єшуа: Чи можуть сини весільної світлиці постити, коли жених із ними? Доки мають жениха з собою, вони не можуть постити.

20 Та прийдуть дні, коли заберуть від них жениха, і тоді поститимуть у ті дні.

21 Ніхто також не пришиває латки з нової тканини до старої одежі; інакше нове, що її доповнило, відірветься від старого, і дірка стане гіршою.

22 І ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки; інакше молоде вино розірве бурдюки, і вино виллється, і бурдюки пропадуть; але молоде вино треба вливати в нові бурдюки.

23 І сталося, що Він проходив у суботу засіяними полями, а учні Його, йдучи, почали зривати колосся.

24 І фарисеї сказали Йому: Дивись, чому вони роблять у суботу те, чого не годиться?

25 І Він сказав їм: Чи ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли мав потребу й зголоднів, він сам і ті, що були з ним?

26 Як увійшов він до дому Ягве за первосвященика Авіятара й їв хліби покладення, яких не годиться їсти нікому, крім священиків, і дав також тим, що були з ним?

27 І сказав їм: Субота постала для людини, а не людина для суботи;

28 Тому Син Людський є Єшуа також і суботи.

Розділ 3

1 І Він знову ввійшов до синагоги; і був там чоловік, що мав усохлу руку.

2 І стежили за Ним, чи зцілить Він його в суботу, щоб звинуватити Його.

3 І говорить Він чоловікові, що мав усохлу руку: Стань посередині.

4 І говорить їм: Чи годиться в суботу робити добро чи робити зло? Спасти душу чи погубити? Та вони мовчали.

5 І, глянувши на них із гнівом, засмучений закам'янілістю їхніх сердець, говорить тому чоловікові: Простягни руку твою. І той простягнув, і рука його стала здорова, як і друга.

6 І фарисеї, вийшовши, негайно радилися з іродіянами проти Нього, як би Його погубити.

7 Та Єшуа відійшов з учнями Своїми до моря; і велика безліч людей ішла за Ним із Галілеї та з Юдеї,

8 і з Єрусалима, і з Ідумеї, і з-за Йордану; і ті, що біля Тира й Сидона, велика безліч, почувши, які великі речі Він чинив, прийшли до Нього.

9 І сказав Він учням Своїм, щоб човен був напоготові для Нього через натовп, аби не тіснили Його.

10 Бо Він багатьох зцілив, так що тиснулися до Нього, щоб доторкнутися до Нього, всі, що мали недуги.

11 І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали, кажучи: Ти — Син Ягве.

12 І Він суворо наказував їм, щоб вони не виявляли Його.

13 І Він вийшов на гору й покликав до Себе тих, кого Сам хотів; і вони прийшли до Нього.

14 І призначив Він дванадцятьох, щоб вони були з Ним і щоб посилати їх проповідувати,

15 і щоб мали владу зціляти недуги й виганяти демонів:

16 І Симонові дав ім'я Петро;

17 І Яків, син Зеведея, та Іван, брат Якова; і дав їм ім'я Воанергес, що означає: Сини грому;

18 і Андрій, і Пилип, і Варфоломій, і Матвій, і Хома, і Яків, син Алфея, і Тадей, і Симон Кананіт,

19 і Юда Іскаріот, який і видав Його; і прийшли вони до дому.

20 І знову сходиться натовп, так що вони не могли навіть хліба з'їсти.

21 І коли почули про це близькі Його, то вийшли взяти Його, бо говорили: Він не при Собі.

22 А книжники, що прийшли з Єрусалима, говорили: Він має Вельзевула, і силою князя демонів виганяє демонів.

23 І, покликавши їх, говорив Він їм притчами: Як може сатана виганяти сатану?

24 І якщо царство розділиться само в собі, не може встояти те царство.

25 І якщо дім розділиться сам у собі, не може встояти той дім.

26 І якщо сатана повстав проти себе самого й розділився, не може він встояти, але настав йому кінець.

27 Ніхто не може ввійти до дому сильного й розграбувати його майно, якщо спершу не зв'яже сильного; і тоді розграбує його дім.

28 Істинно кажу вам: усі гріхи будуть прощені синам людським, і богохульства, якими б вони не хулили;

29 але хто хулитиме Святий Дух, тому не буде прощення повік, але він підлягає вічному осуду.

30 Бо вони говорили: Він має духа нечистого.

31 І прийшли брати Його та мати Його і, стоячи надворі, послали до Нього кликати Його.

32 А натовп сидів навколо Нього, і сказали Йому: Ось мати Твоя й брати Твої надворі шукають Тебе.

33 І Він відповів їм, кажучи: Хто мати Моя або брати Мої?

34 І, глянувши навколо на тих, що сиділи біля Нього, сказав: Ось мати Моя й брати Мої!

35 Бо хто чинитиме волю Ягве, той Мій брат, і Моя сестра, і мати.

Розділ 4

1 І Він знову почав навчати при морі; і зібралася до Нього велика безліч людей, так що Він увійшов до човна й сів на морі, а весь натовп був при морі на землі.

2 І навчав Він їх багато притчами, і говорив їм у Своєму вченні:

3 Слухайте: ось вийшов сіяч сіяти;

4 і сталося, коли він сіяв, одне впало край дороги, і прилетіло птаство небесне й видзьобало його.

5 А інше впало на кам'янистий ґрунт, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля була неглибока;

6 а коли зійшло сонце, воно припекло його, і, не маючи кореня, воно всохло.

7 А інше впало між тернину, і тернина виросла й заглушила його, і воно не дало плоду.

8 А інше впало на добру землю й дало плід, що сходив і зростав; і принесло одне тридцять, одне шістдесят, а одне сто.

9 І сказав Він їм: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає.

10 А коли Він залишився Сам, ті, що були біля Нього, разом із дванадцятьма запитали Його про притчу.

11 І Він сказав їм: Вам дано пізнати таємницю Царства Ягве; а тим, що зовні, все відбувається в притчах,

12 щоб, дивлячись, вони бачили й не сприймали, і, слухаючи, слухали й не розуміли, щоб часом не навернулися, і не були прощені їм гріхи їхні.

13 І сказав Він їм: Чи ви не розумієте цієї притчі? Як же ви зрозумієте всі притчі?

14 Сіяч сіє слово.

15 А ті, що край дороги, це ті, у кого сіється слово; та коли почують, негайно приходить сатана й забирає слово, посіяне в їхніх серцях.

16 І так само ті, що посіяні на кам'янистому ґрунті: вони, почувши слово, негайно з радістю приймають його,

17 але не мають у собі кореня й непостійні; згодом, коли настане скорбота або переслідування за слово, негайно спокушаються.

18 А ті, що посіяні між тернину, це ті, що слухають слово,

19 але турботи цього світу, і омана багатства, і пожадання іншого, увійшовши, заглушають слово, і воно стає безплідним.

20 А ті, що посіяні на добрій землі, це ті, що слухають слово й приймають його, і приносять плід: одне в тридцять, одне в шістдесят, а одне в сто разів.

21 І сказав Він їм: Чи приносять свічку, щоб поставити її під посудину або під ліжко? Чи не для того, щоб поставити її на свічнику?

22 Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не було прихованого, що не вийшло б на яв.

23 Якщо хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає.

24 І сказав Він їм: Зважайте, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відміряється й вам, і додасться вам, що слухаєте.

25 Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься й те, що має.

26 І сказав Він: Таке Царство Ягве, ніби чоловік кинув насіння в землю,

27 і спить, і встає вночі й удень, а насіння сходить і росте, а він не знає як.

28 Бо земля сама собою родить плід: спершу стебло, потім колос, а потім повне зерно в колосі.

29 А коли дозріє плід, негайно посилає він серп, бо настали жнива.

30 І сказав Він: До чого уподібнимо Царство Ягве? Або якою притчею зобразимо його?

31 Воно подібне до гірчичного зерна, яке, коли сіється в землю, менше від усього насіння, що на землі;

32 а коли посіяне, воно сходить і стає більшим від усієї городини, і пускає великі гілки, так що птаство небесне може ховатися в його тіні.

33 І багатьма такими притчами говорив Він їм слово, наскільки вони могли слухати.

34 А без притчі не говорив їм; а учням Своїм на самоті пояснював усе.

35 І того ж дня, коли настав вечір, говорить Він їм: Перепливемо на той бік.

36 І, відпустивши натовп, узяли Його, як Він був у човні. І були з Ним також інші човники.

37 І знялася велика буря вітру, а хвилі заливали човен, так що він уже наповнювався водою.

38 А Він був на кормі й спав на подушці; і будять Його й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?

39 І, вставши, Він заборонив вітрові й сказав морю: Мовчи, перестань! І вітер стих, і настала велика тиша.

40 І сказав Він їм: Чому ви такі лякливі? Як це, що ви не маєте віри?

41 І вони дуже злякалися й говорили один одному: Хто ж Цей, що й вітер, і море слухаються Його?

Розділ 5

1 І припливли вони на той бік моря, у край Гадаринський.

2 І коли Він вийшов із човна, негайно зустрів Його з гробів чоловік із духом нечистим,

3 що мав житло своє в гробах, і ніхто не міг зв'язати його навіть ланцюгами,

4 бо він часто був зв'язуваний путами й ланцюгами, але розривав ланцюги й розбивав пута, і ніхто не мав сили вгамувати його.

5 І завжди, вночі й удень, був він у горах і в гробах, і кричав, і бився об каміння.

6 А побачивши Єшуа здалека, він прибіг і вклонився Йому,

7 і, скрикнувши гучним голосом, сказав: Що Тобі до мене, Єшуа, Сину Всевишнього Ягве? Заклинаю Тебе Ягве, не муч мене!

8 Бо Він сказав йому: Вийди, душе нечистий, із цього чоловіка.

9 І запитав його: Як тобі ім'я? І той відповів, кажучи: Ім'я моє — Легіон, бо нас багато.

10 І дуже благав Його, щоб не висилав їх із того краю.

11 А там біля гір паслося велике стадо свиней.

12 І всі демони благали Його, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб ми ввійшли в них.

13 І Єшуа негайно дозволив їм. І духи нечисті, вийшовши, ввійшли у свиней; і стадо кинулося з кручі в море — а було їх близько двох тисяч — і потонуло в морі.

14 А ті, що пасли свиней, повтікали й розповіли в місті та по селах. І люди вийшли подивитися, що сталося.

15 І приходять до Єшуа, і бачать біснуватого, що мав легіон, — він сидів, і був одягнений, і при здоровому розумі; і вони злякалися.

16 І розповіли їм очевидці, що сталося з біснуватим, а також про свиней.

17 І почали вони благати Його відійти з їхніх околиць.

18 І коли Він увійшов до човна, той, що був біснуватий, благав Його, щоб бути з Ним.

19 Та Єшуа не дозволив йому, але говорить йому: Іди додому до своїх і розкажи їм, які великі речі вчинив для тебе Єшуа і як змилувався над тобою.

20 І той пішов і почав проповідувати в Десятимісті, які великі речі вчинив для нього Єшуа; і всі дивувалися.

21 А коли Єшуа знову переплив човном на той бік, зібралося до Нього багато людей; і Він був біля моря.

22 І ось приходить один із старших синагоги, на ім'я Яір, і, побачивши Його, падає до ніг Його

23 і дуже благає Його, кажучи: Донечка моя при смерті; прийди й поклади на неї руки, щоб вона зцілилася й жила.

24 І Єшуа пішов із ним; і багато людей ішло за Ним і тіснило Його.

25 А одна жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років,

26 і багато витерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що мала, та не мала ніякої користі, але їй стало ще гірше,

27 почувши про Єшуа, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулася до одежі Його.

28 Бо говорила: Якщо хоч доторкнуся до одежі Його, то одужаю.

29 І негайно зупинилася кровотеча її, і вона відчула тілом, що зцілилася від недуги.

30 І Єшуа, негайно пізнавши в Собі, що сила вийшла з Нього, обернувся в натовпі й сказав: Хто доторкнувся до одежі Моєї?

31 І учні Його сказали Йому: Ти бачиш, що натовп тисне на Тебе, і кажеш: Хто доторкнувся до Мене?

32 І Він оглядався навколо, щоб побачити ту, що зробила це.

33 А жінка, зі страхом і тремтінням, знаючи, що сталося з нею, підійшла, впала перед Ним і розповіла Йому всю правду.

34 А Він сказав їй: Дочко, віра твоя спасла тебе; іди з миром і будь здорова від недуги своєї.

35 Коли Він ще говорив, приходять від старшого синагоги й кажуть: Дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя?

36 А Єшуа, почувши сказане слово, говорить старшому синагоги: Не бійся, тільки віруй.

37 І Він не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, і Якова, і Івана, брата Якового.

38 І приходить Він до дому старшого синагоги й бачить метушню та тих, що дуже плакали й голосили.

39 І, увійшовши, говорить їм: Чого ви метушитеся й плачете? Дівчина не померла, а спить.

40 І вони сміялися з Нього. Та Він, виславши всіх, бере батька й матір дівчини та тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина.

41 І, взявши дівчину за руку, сказав їй: Таліта кумі, що в перекладі означає: Дівчино, тобі кажу, встань.

42 І негайно дівчина встала й почала ходити, бо мала дванадцять років. І всі здивувалися великим подивом.

43 І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав; і сказав, щоб дали їй їсти.

Розділ 6

1 І Він вийшов звідти й прийшов до Своєї батьківщини; і учні Його йшли за Ним.

2 А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі; і багато хто, слухаючи, дивувався, кажучи: Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому, що й такі великі діла чиняться руками Його?

3 Чи не тесля Він, син Марії, брат Якова, і Йосія, і Юди, і Симона? І чи не тут із нами сестри Його? І вони спокушалися через Нього.

4 Та Єшуа сказав їм: Пророк не без честі, хіба тільки на батьківщині своїй, і серед родичів своїх, і в домі своїм.

5 І не міг Він там зробити жодного великого діла, тільки на небагатьох недужих поклав руки й зцілив їх.

6 І дивувався Він їхньому невірству. І обходив довколишні села, навчаючи.

7 І покликав Він дванадцятьох і почав посилати їх по двоє, і дав їм владу над духами нечистими;

8 і наказав їм, щоб нічого не брали в дорогу, крім одного палиці: ні торби, ні хліба, ні грошей у пояс;

9 але щоб взувалися в сандалі й не одягали двох одеж.

10 І сказав їм: Де тільки ввійдете в дім, там залишайтеся, доки не вийдете звідти.

11 А хто не прийме вас і не послухає вас, виходячи звідти, обтрусіть порох із-під ніг ваших на свідчення проти них. Істинно кажу вам: легше буде Содому й Гоморрі в день суду, ніж тому місту.

12 І вони пішли й проповідували, щоб люди каялися.

13 І виганяли багатьох демонів, і багатьох недужих мастили оливою й зціляли.

14 І почув цар Ірод про Нього, бо ім'я Його стало відомим, і говорив: Іван Хреститель воскрес із мертвих, і тому великі діла діються через нього.

15 Інші говорили: Це Ілля. А інші говорили: Це пророк, або як один із пророків.

16 А Ірод, почувши, сказав: Це Іван, якому я відтяв голову; він воскрес із мертвих.

17 Бо сам Ірод послав був і схопив Івана, і зв'язав його у в'язниці через Іродіяду, жінку брата свого Пилипа, бо він одружився з нею.

18 Бо Іван говорив Іродові: Не годиться тобі мати жінку брата твого.

19 А Іродіяда мала гнів на нього й хотіла вбити його, та не могла;

20 бо Ірод боявся Івана, знаючи, що він чоловік праведний і святий, і беріг його; і, слухаючи його, робив багато, і слухав його охоче.

21 І настав зручний день, коли Ірод на свої уродини справляв бенкет для своїх вельмож, тисяцьких і старших Галілеї;

22 і дочка тієї Іродіяди, увійшовши, танцювала й догодила Іродові та тим, що сиділи з ним; і цар сказав дівчині: Проси в мене, чого хочеш, і дам тобі.

23 І поклявся їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, аж до половини царства мого.

24 І вона, вийшовши, сказала матері своїй: Чого просити? А та сказала: Голови Івана Хрестителя.

25 І вона негайно з поспіхом увійшла до царя й попросила, кажучи: Хочу, щоб ти зараз дав мені на блюді голову Івана Хрестителя.

26 І цар дуже засмутився, але через клятву й тих, що сиділи з ним, не хотів їй відмовити.

27 І негайно цар послав ката й наказав принести його голову. І той пішов, відтяв йому голову у в'язниці,

28 і приніс його голову на блюді, і дав дівчині, а дівчина дала матері своїй.

29 І учні його, почувши, прийшли, узяли його тіло й поклали його в гробі.

30 І апостоли зібралися до Єшуа й розповіли Йому все: що вони зробили й чого навчили.

31 І Він сказав їм: Ідіть самі окремо в пустинне місце й відпочиньте трохи. Бо багато було тих, що приходили й відходили, і їм ніколи було навіть поїсти.

32 І вони відпливли човном у пустинне місце на самоту.

33 А люди бачили, як вони відпливали, і багато хто впізнав Його, і збіглися туди пішки з усіх міст, і випередили їх, і зійшлися до Нього.

34 І Єшуа, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були як вівці, що не мають пастиря; і почав навчати їх багато.

35 А коли день уже сильно схилився, учні Його, підійшовши до Нього, сказали: Місце це пустинне, а час уже пізній;

36 відпусти їх, щоб вони пішли до довколишніх осель і сіл і купили собі хліба, бо не мають що їсти.

37 Він відповів і сказав їм: Дайте ви їм їсти. І вони кажуть Йому: Чи нам піти й купити хліба на двісті динаріїв і дати їм їсти?

38 Він говорить їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І, дізнавшись, вони кажуть: П'ять, і дві риби.

39 І Він наказав їм розсадити всіх групами на зеленій траві.

40 І вони посідали рядами, по сто й по п'ятдесят.

41 І, взявши п'ять хлібів і дві риби, Він поглянув на небо, поблагословив і розламав хліби, і дав учням Своїм, щоб вони подавали їм; і дві риби поділив між усіма.

42 І всі їли й наситилися.

43 І зібрали дванадцять повних кошиків шматків, а також із риб.

44 А тих, що їли хліби, було близько п'яти тисяч чоловіків.

45 І негайно Він змусив учнів Своїх увійти до човна й плисти наперед на той бік, до Витсаїди, поки Він відпустить народ.

46 І, відпустивши їх, пішов на гору помолитися.

47 А коли настав вечір, човен був посеред моря, а Він Сам на землі.

48 І побачив Він, що вони змагаються з веслуванням, бо вітер був супротивний їм; і близько четвертої сторожі ночі прийшов до них, ідучи по морю, і хотів минути їх.

49 Та вони, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали;

50 бо всі бачили Його й перелякалися. І негайно Він заговорив із ними й говорить їм: Будьте бадьорі, це Я; не бійтеся.

51 І Він увійшов до них у човен, і вітер стих; і вони надзвичайно дивувалися в собі й чудувалися.

52 Бо не зрозуміли вони чуда з хлібами, бо серце їхнє було закам'яніле.

53 І, перепливши, прийшли вони в землю Геннисаретську й пристали до берега.

54 І коли вийшли вони з човна, люди негайно впізнали Його

55 і оббігли всю ту довколишню країну, і почали на ліжках приносити недужих туди, де, як чули, Він був.

56 І куди тільки Він входив — у села, чи в міста, чи в оселі — клали недужих на майданах і благали Його, щоб їм доторкнутися хоч до краю одежі Його; і всі, хто доторкувався до Нього, зцілювалися.

Розділ 7

1 І зібралися до Нього фарисеї та деякі з книжників, що прийшли з Єрусалима.

2 І, побачивши деяких учнів Його, що їли хліб нечистими, тобто невмитими, руками, вони докоряли.

3 Бо фарисеї і всі юдеї, не вмивши ретельно рук, не їдять, дотримуючись передання старших.

4 І, прийшовши з торгу, не їдять, не вмившись. І є багато іншого, що вони прийняли тримати, як обмивання чаш, і глеків, і мідного посуду, і столів.

5 І запитали Його фарисеї та книжники: Чому учні Твої не живуть за переданням старших, а їдять хліб невмитими руками?

6 А Він відповів і сказав їм: Добре пророкував Ісая про вас, лицемірів, як написано: Цей народ шанує Мене устами, а серце їхнє далеко від Мене.

7 Та даремно вони шанують Мене, навчаючи вчень, що є заповідями людськими.

8 Бо ви, залишивши заповідь Ягве, тримаєтеся передання людського, обмивання глеків і чаш, і багато іншого, подібного до цього, робите.

9 І сказав їм: Спритно ви відкидаєте заповідь Ягве, щоб утримати своє передання.

10 Бо Мойсей сказав: Шануй батька твого й матір твою; і: Хто лихословить батька або матір, нехай смертю помре.

11 А ви говорите: Якщо чоловік скаже батькові чи матері: Корван, тобто дар, — усе, чим би ти міг скористатися від мене, — то він уже вільний;

12 і ви не дозволяєте йому більше нічого зробити для батька свого чи матері своєї,

13 зводячи нанівець слово Ягве переданням вашим, яке ви передали; і багато подібного до цього робите.

14 І, покликавши весь народ до Себе, сказав їм: Слухайте Мене всі й розумійте:

15 Немає нічого ззовні людини, що, входячи в неї, могло б її опоганити; але те, що виходить із неї, — те опоганює людину.

16 Якщо хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає.

17 А коли Він увійшов у дім від народу, учні Його запитали Його про притчу.

18 І Він говорить їм: Чи й ви такі нерозумні? Чи не розумієте, що все, що ззовні входить у людину, не може її опоганити,

19 бо входить не в серце її, а в черево, і виходить геть, очищаючи всяку їжу?

20 І сказав Він: Те, що виходить із людини, — те опоганює людину.

21 Бо зсередини, із серця людського, виходять думки злі, перелюби, розпуста, вбивства,

22 крадіжки, зажерливість, лукавство, підступ, безсоромність, око заздрісне, богохульство, гордість, безумство;

23 усе це зло зсередини виходить і опоганює людину.

24 І, вставши звідти, пішов Він у краї Тирські й Сидонські; і, увійшовши в дім, хотів, щоб ніхто не знав, та не міг утаїтися.

25 Бо одна жінка, чия мала дочка мала духа нечистого, почувши про Нього, прийшла й припала до ніг Його;

26 а жінка та була грекиня, родом сирофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав демона з дочки її.

27 Та Єшуа сказав їй: Дай спершу насититися дітям, бо не годиться взяти хліб у дітей і кинути щенятам.

28 А вона відповіла й сказала Йому: Так, Єшуа; але й щенята під столом їдять крихти дітей.

29 І Він сказав їй: За це слово йди; демон вийшов із дочки твоєї.

30 І, прийшовши додому, вона знайшла, що демон вийшов, а дочка лежала на ліжку.

31 І знову, вийшовши з країв Тирських і Сидонських, прийшов Він до моря Галілейського, через середину країв Десятимістя.

32 І приводять до Нього глухого й недорікуватого, і благають Його, щоб поклав на нього руку.

33 І, відвівши його окремо від народу, вклав Він пальці Свої у вуха йому, і, сплюнувши, доторкнувся до язика його;

34 і, поглянувши на небо, зітхнув і говорить йому: Еффата, тобто: Відкрийся.

35 І негайно відкрилися вуха його, і розв'язалися пута язика його, і він говорив виразно.

36 І Він наказав їм, щоб нікому не розповідали; та чим більше Він наказував їм, тим більше вони розголошували.

37 І надзвичайно дивувалися, кажучи: Він усе добре робить: і глухим дає слух, і німим — мову.

Розділ 8

1 У ті дні, коли була дуже велика безліч людей і не мали вони що їсти, Єшуа покликав учнів Своїх і говорить їм:

2 Мені жаль народу, бо вже три дні вони перебувають зі Мною й не мають що їсти;

3 а якщо відпущу їх голодними додому, вони ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалека.

4 І учні Його відповіли Йому: Звідки хто зможе нагодувати їх хлібом тут, у пустелі?

5 І Він запитав їх: Скільки хлібів маєте? А вони сказали: Сім.

6 І Він наказав народові сісти на землю; і, взявши сім хлібів, подякував, розламав і дав учням Своїм, щоб вони подавали; і вони подали народові.

7 І мали вони кілька рибок; і Він, поблагословивши, сказав подати й їх.

8 І вони їли й наситилися; і зібрали сім кошиків залишків розламаних шматків.

9 А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч; і Він відпустив їх.

10 І негайно Він увійшов до човна з учнями Своїми й прибув у краї Далманутанські.

11 І фарисеї вийшли і почали сперечатися з Ним, шукаючи від Нього знамення з неба, спокушаючи Його.

12 І Він, глибоко зітхнувши у дусі Своєму, каже: Чому рід цей шукає знамення? Істинно кажу вам: Не буде дано знамення роду цьому.

13 І, залишивши їх, Він знову увійшов до човна і відплив на той бік.

14 А учні забули взяти хліба, і не мали з собою в човні більше, ніж один хліб.

15 І Він наказував їм, кажучи: Стережіться, остерігайтеся закваски фарисейської і закваски Іродової.

16 І вони міркували між собою, кажучи: Це тому, що хліба ми не маємо.

17 І Єшуа, дізнавшись, каже їм: Чому міркуєте, що хліба не маєте? Чи ще не розумієте і не тямите? Чи ще скам'яніле серце ваше?

18 Маючи очі, не бачите? І маючи вуха, не чуєте? І не пам'ятаєте?

19 Коли Я переламав п'ять хлібів для п'яти тисяч, скільки повних кошиків шматків ви підняли? Вони кажуть Йому: Дванадцять.

20 А коли сім для чотирьох тисяч, скільки повних кошиків шматків ви підняли? І вони сказали: Сім.

21 І Він сказав їм: Як же ви не розумієте?

22 І Він приходить до Віфсаїди; і приводять до Нього сліпого, і благають Його доторкнутися до нього.

23 І, взявши сліпого за руку, Він вивів його за село; і, плюнувши на очі його і поклавши на нього руки Свої, спитав його, чи бачить він щось.

24 І він, глянувши, сказав: Бачу людей, як дерева, що ходять.

25 Після того Він знову поклав руки на очі його і звелів йому глянути вгору: і він одужав і бачив кожного ясно.

26 І Він відіслав його до дому його, кажучи: Не заходь до села і нікому в селі не розповідай.

27 І Єшуа пішов, і учні Його, до сіл Кесарії Филипової: і дорогою Він питав учнів Своїх, кажучи їм: За кого люди вважають Мене?

28 І вони відповіли: За Івана Хрестителя; а деякі кажуть: За Іллю; а інші: За одного з пророків.

29 І Він каже їм: А ви за кого Мене вважаєте? І Петро, відповідаючи, каже Йому: Ти — Месія.

30 І Він наказав їм, щоб нікому не говорили про Нього.

31 І Він почав навчати їх, що Син Людський має багато постраждати, і бути відкинутим старійшинами, і первосвящениками, і книжниками, і бути вбитим, і після трьох днів воскреснути.

32 І Він говорив це слово відкрито. І Петро, відвівши Його, почав докоряти Йому.

33 А Він, обернувшись і глянувши на учнів Своїх, заборонив Петрові, кажучи: Відійди від Мене, Сатано: бо ти думаєш не про те, що в Ягве, а про те, що в людей.

34 І, покликавши до Себе народ із учнями Своїми, Він сказав їм: Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною.

35 Бо хто хоче спасти душу свою, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її.

36 Бо яка користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить?

37 Або що дасть людина в обмін за душу свою?

38 Бо хто посоромиться Мене і Моїх слів у цьому перелюбному і грішному роді, того і Син Людський посоромиться, коли прийде у славі Отця Свого зі святими ангелами.

Розділ 9

1 І Він сказав їм: Істинно кажу вам: Є деякі з тих, що стоять тут, які не скуштують смерті, доки не побачать царства Ягве, що прийде в силі.

2 І після шести днів Єшуа бере з Собою Петра, і Якова, і Івана, і веде їх на високу гору окремо, самих: і Він переобразився перед ними.

3 І одяг Його став блискучим, надзвичайно білим, як сніг; так, як білильник на землі не може вибілити.

4 І з'явилися їм Ілля з Мойсеєм: і вони розмовляли з Єшуа.

5 І Петро, відповідаючи, сказав Єшуа: Учителю, добре нам тут бути: і зробімо три намети; один Тобі, і один Мойсеєві, і один Іллі.

6 Бо він не знав, що сказати; бо вони дуже налякалися.

7 І з'явилася хмара, що осінила їх: і пролунав голос із хмари, що казав: Це — Син Мій Улюблений: Його слухайте.

8 І раптом, глянувши навколо, вони не побачили більше нікого, крім Єшуа одного із самими собою.

9 А як вони сходили з гори, Він наказав їм, щоб нікому не розповідали про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.

10 І вони зберегли це слово в собі, питаючи один одного, що означає воскреснути з мертвих.

11 І вони питали Його, кажучи: Чому книжники кажуть, що Ілля має прийти перше?

12 І Він, відповідаючи, сказав їм: Ілля справді приходить перше і відновлює все; і як написано про Сина Людського, що Він має багато постраждати і бути зневаженим.

13 Але кажу вам: Ілля справді прийшов, і вони зробили з ним усе, що хотіли, як написано про нього.

14 І коли Він прийшов до учнів, то побачив великий натовп навколо них і книжників, що сперечалися з ними.

15 І відразу весь народ, побачивши Його, дуже здивувався, і, прибігаючи, вітав Його.

16 І Він спитав книжників: Про що сперечаєтеся з ними?

17 І один із натовпу, відповідаючи, сказав: Учителю, я привів до Тебе сина мого, що має німого духа;

18 І де тільки схопить його, кидає ним: і він піниться, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє: і я говорив учням Твоїм, щоб вигнали його; і вони не могли.

19 Він, відповідаючи йому, каже: О роде невірний, доки буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене.

20 І вони привели його до Нього: і коли він побачив Його, відразу дух стряс його; і він упав на землю і качався, пінячись.

21 І Він спитав батька його: Як давно це сталося з ним? І він сказав: З дитинства.

22 І багато разів кидав його і в огонь, і у воду, щоб погубити його: але якщо Ти щось можеш, змилосердься над нами і допоможи нам.

23 Єшуа сказав йому: Якщо ти можеш вірити, все можливе тому, хто вірить.

24 І відразу батько дитини, скрикнувши, сказав зі сльозами: Єшуа, вірую; допоможи моєму невір'ю.

25 Коли Єшуа побачив, що народ збігається, Він заборонив духу нечистому, кажучи йому: Душе німий і глухий, Я наказую тобі, вийди з нього і більше не входь у нього.

26 І дух, скрикнувши і сильно стрясши його, вийшов із нього: і він став, як мертвий; так що багато хто казав: Він помер.

27 А Єшуа, взявши його за руку, підняв його; і він устав.

28 І коли Він увійшов до дому, учні Його питали Його наодинці: Чому ми не могли вигнати його?

29 І Він сказав їм: Цей рід не може вийти нічим, крім молитви і посту.

30 І, вийшовши звідти, вони проходили через Галілею; і Він не хотів, щоб хтось знав про те.

31 Бо Він навчав учнів Своїх і казав їм: Син Людський буде виданий у руки людей, і вони вб'ють Його; і після того, як Його буде вбито, Він воскресне третього дня.

32 А вони не розуміли цього слова і боялися спитати Його.

33 І Він прийшов до Капернаума: і, перебуваючи в домі, спитав їх: Про що ви сперечалися між собою дорогою?

34 А вони мовчали: бо дорогою сперечалися між собою, хто буде найбільший.

35 І Він, сівши, покликав дванадцятьох і каже їм: Якщо хтось хоче бути першим, той буде з усіх останнім і всім слугою.

36 І, взявши дитину, Він поставив її посеред них: і, взявши її на руки, сказав їм:

37 Хто прийме одну з таких дітей в ім'я Моє, той приймає Мене: а хто прийме Мене, той приймає не Мене, а Того, Хто послав Мене.

38 І Іван, відповідаючи Йому, сказав: Учителю, ми бачили одного, що виганяв бісів ім'ям Твоїм, і він не ходить за нами: і ми забороняли йому, бо він не ходить за нами.

39 А Єшуа сказав: Не забороняйте йому: бо немає людини, яка зробила б чудо в ім'я Моє і могла б скоро злословити на Мене.

40 Бо хто не проти нас, той за нас.

41 Бо хто напоїть вас чашею води в ім'я Моє, тому що ви належите Месія, істинно кажу вам, той не втратить нагороди своєї.

42 А хто спокусить одного з цих малих, що вірують у Мене, краще було б для нього, якби жорно млинове повісили йому на шию, і його кинули в море.

43 І якщо спокушає тебе рука твоя, відітни її: краще тобі увійти в життя калікою, ніж, маючи дві руки, піти в пекло, у вогонь, що ніколи не згасне:

44 Де черв їхній не вмирає, і вогонь не гасне.

45 І якщо спокушає тебе нога твоя, відітни її: краще тобі увійти в життя кульгавим, ніж, маючи дві ноги, бути вкинутим у пекло, у вогонь, що ніколи не згасне:

46 Де черв їхній не вмирає, і вогонь не гасне.

47 І якщо спокушає тебе око твоє, вирви його: краще тобі увійти в царство Ягве з одним оком, ніж, маючи два ока, бути вкинутим у пекельний вогонь:

48 Де черв їхній не вмирає, і вогонь не гасне.

49 Бо кожен буде осолений огнем, і кожна жертва буде осолена сіллю.

50 Сіль добра: але якщо сіль втратить солоність свою, чим ви її приправите? Майте сіль у собі, і майте мир один з одним.

Розділ 10

1 І Він, уставши звідти, приходить у межі Юдеї, по той бік Йордану: і народ знову сходиться до Нього; і, як Він звик, Він знову навчав їх.

2 І фарисеї підійшли до Нього і питали Його, спокушаючи Його: Чи дозволено чоловікові розлучитися з дружиною своєю?

3 І Він, відповідаючи, сказав їм: Що наказав вам Мойсей?

4 І вони сказали: Мойсей дозволив написати розвідного листа і розлучитися з нею.

5 І Єшуа, відповідаючи, сказав їм: Через жорстокість серця вашого він написав вам цю заповідь.

6 Але від початку творіння Ягве створив їх чоловіком і жінкою.

7 Тому залишить чоловік батька свого і матір, і приліпиться до дружини своєї;

8 І будуть двоє одним тілом: отже, вони вже не двоє, а одне тіло.

9 Отже, що Ягве з'єднав, того людина нехай не розлучає.

10 І в домі учні Його знову питали Його про те саме.

11 І Він каже їм: Хто розлучиться з дружиною своєю і одружиться з іншою, той чинить перелюб проти неї.

12 І якщо жінка розлучиться з чоловіком своїм і вийде заміж за іншого, вона чинить перелюб.

13 І приносили до Нього маленьких дітей, щоб Він доторкнувся до них: а учні Його докоряли тим, хто приносив їх.

14 А Єшуа, побачивши, дуже обурився і сказав їм: Дозвольте маленьким дітям приходити до Мене і не забороняйте їм: бо для таких є царство Ягве.

15 Істинно кажу вам: Хто не прийме царства Ягве, як маленька дитина, той не увійде в нього.

16 І Він, узявши їх на руки, поклав руки на них і благословив їх.

17 І коли Він вийшов на дорогу, прибіг один, і, впавши перед Ним на коліна, спитав Його: Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати вічне життя?

18 І Єшуа сказав йому: Чому називаєш Мене добрим? Ніхто не добрий, крім одного, тобто Ягве.

19 Ти знаєш заповіді: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідчи неправдиво, Не кривдь, Шануй батька свого і матір свою.

20 І він, відповідаючи, сказав Йому: Учителю, все це я зберіг від юності моєї.

21 Тоді Єшуа, глянувши на нього, полюбив його і сказав йому: Одного тобі бракує: іди, продай усе, що маєш, і роздай бідним, і матимеш скарб на небі: і приходь, візьми хрест, і йди за Мною.

22 А він засмутився від цього слова і відійшов засмучений: бо мав великі маєтки.

23 І Єшуа, глянувши навколо, каже учням Своїм: Як тяжко тим, хто має багатство, увійти в царство Ягве!

24 І учні жахнулися від слів Його. А Єшуа знову, відповідаючи, каже їм: Діти, як тяжко тим, хто надіється на багатство, увійти в царство Ягве!

25 Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому увійти в царство Ягве.

26 І вони надзвичайно дивувалися, кажучи між собою: Хто ж тоді може спастися?

27 І Єшуа, глянувши на них, каже: Для людей це неможливо, але не для Ягве: бо для Ягве все можливо.

28 Тоді Петро почав казати Йому: Ось, ми залишили все і пішли за Тобою.

29 І Єшуа, відповідаючи, сказав: Істинно кажу вам: Немає людини, що залишила б дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або дружину, або дітей, або землі, заради Мене і Євангелія,

30 І не одержала б у сто разів більше тепер, у цей час: домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і земель, з переслідуваннями; а у віці прийдешньому — вічне життя.

31 А багато перших будуть останніми; і останні — першими.

32 І вони були в дорозі, піднімаючись до Єрусалима; і Єшуа йшов перед ними: і вони дивувалися; і, йдучи слідом, боялися. І Він, знову взявши дванадцятьох, почав говорити їм про те, що має статися з Ним,

33 Кажучи: Ось, ми піднімаємося до Єрусалима; і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам; і вони засудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам:

34 І вони глузуватимуть з Нього, і битимуть Його, і плюватимуть на Нього, і вб'ють Його: і третього дня Він воскресне.

35 І Яків та Іван, сини Зеведеєві, підходять до Нього, кажучи: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив для нас те, про що ми попросимо.

36 І Він сказав їм: Що хочете, щоб Я зробив для вас?

37 Вони сказали Йому: Дай нам, щоб ми сіли, один праворуч від Тебе, а другий ліворуч від Тебе, у славі Твоїй.

38 А Єшуа сказав їм: Ви не знаєте, чого просите: чи можете ви пити чашу, яку Я п'ю? І хреститися хрещенням, яким Я хрещуся?

39 І вони сказали Йому: Можемо. І Єшуа сказав їм: Ви справді питимете чашу, яку Я п'ю; і хрещенням, яким Я хрещуся, ви охреститеся:

40 Але сісти праворуч від Мене і ліворуч від Мене — не Моє дати; але це дасться тим, для кого приготовлено.

41 І десять, почувши, почали дуже обурюватися на Якова та Івана.

42 А Єшуа, покликавши їх до Себе, каже їм: Ви знаєте, що ті, кого вважають володарями язичників, панують над ними; і вельможі їхні владу чинять над ними.

43 Але не так буде між вами: але хто хоче бути великим між вами, той буде вам слугою:

44 І хто з вас хоче бути найпершим, той буде всім рабом.

45 Бо і Син Людський прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб служити, і віддати душу Свою як викуп за багатьох.

46 І вони приходять до Єрихона: і коли Він виходив із Єрихона з учнями Своїми і великим натовпом людей, сліпий Вартимей, син Тимея, сидів при дорозі, жебруючи.

47 І, почувши, що це Єшуа з Назарета, він почав кричати і казати: Єшуа, сину Давида, помилуй мене.

48 І багато хто наказував йому мовчати: але він кричав ще гучніше: Сину Давида, помилуй мене.

49 І Єшуа, зупинившись, звелів покликати його. І вони кличуть сліпого, кажучи йому: Підбадьорся, вставай; Він кличе тебе.

50 І він, скинувши одяг свій, устав і прийшов до Єшуа.

51 І Єшуа, відповідаючи, сказав йому: Що ти хочеш, щоб Я зробив тобі? Сліпий сказав Йому: Єшуа, щоб я прозрів.

52 І Єшуа сказав йому: Іди; віра твоя спасла тебе. І відразу він прозрів і пішов за Єшуа дорогою.

Розділ 11

1 І коли вони наблизилися до Єрусалима, до Вітфагії і Віфанії, при горі Оливній, Він посилає двох учнів Своїх,

2 І каже їм: Ідіть до села, що перед вами: і як тільки увійдете в нього, знайдете прив'язане осля, на якому ніхто з людей ніколи не сидів; відв'яжіть його і приведіть.

3 І якщо хтось скаже вам: Що це ви робите? — скажіть, що Єшуа має потребу в ньому; і відразу він відішле його сюди.

4 І вони пішли своєю дорогою і знайшли осля, прив'язане біля дверей надворі, на роздоріжжі; і відв'язують його.

5 І деякі з тих, що стояли там, сказали їм: Що ви робите, відв'язуючи осля?

6 І вони сказали їм так, як наказав Єшуа: і ті відпустили їх.

7 І вони привели осля до Єшуа і поклали на нього одяг свій; і Він сів на нього.

8 І багато хто стелив одяг свій на дорозі: а інші зрізували гілки з дерев і стелили на дорозі.

9 І ті, що йшли попереду, і ті, що йшли позаду, кричали, кажучи: Осанна; Благословенний, Хто йде в ім'я Ягве:

10 Благословенне царство батька нашого Давида, що йде в ім'я Ягве: Осанна у вишинах.

11 І Єшуа увійшов до Єрусалима і до храму: і, оглянувши все, коли надійшов уже вечір, Він вийшов до Віфанії з дванадцятьма.

12 І на другий день, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів:

13 І, побачивши здалеку смоковницю, що мала листя, Він підійшов, чи не знайде чогось на ній: і, прийшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя; бо ще не була пора смокв.

14 І Єшуа, відповідаючи, сказав їй: Нехай ніхто не їсть плоду від тебе повік. І учні Його чули це.

15 І вони приходять до Єрусалима: і Єшуа, увійшовши до храму, почав виганяти тих, хто продавав і купував у храмі, і поперекидав столи міняйлів і стільці тих, хто продавав голубів;

16 І не дозволяв, щоб хтось проносив будь-яку річ через храм.

17 І Він навчав, кажучи їм: Чи не написано: Дім Мій буде названий домом молитви для всіх народів? А ви зробили його печерою розбійників.

18 І книжники і первосвященики почули це, і шукали, як би погубити Його: бо боялися Його, тому що весь народ дивувався вченню Його.

19 І коли настав вечір, Він вийшов із міста.

20 І вранці, проходячи повз, вони побачили смоковницю, що всохла від коріння.

21 І Петро, згадавши, каже Йому: Учителю, ось смоковниця, яку Ти прокляв, всохла.

22 І Єшуа, відповідаючи, каже їм: Майте віру в Ягве.

23 Бо істинно кажу вам: Хто скаже горі цій: Зрушся і кинься в море; і не засумнівається в серці своїм, а повірить, що станеться те, що він каже, — матиме він те, що скаже.

24 Тому кажу вам: Усе, чого ви бажаєте, коли молитеся, вірте, що одержите, — і будете мати.

25 І коли ви стоїте, молячись, прощайте, якщо маєте щось проти когось: щоб і Отець ваш, що на небі, простив вам провини ваші.

26 Але якщо ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших.

27 І вони знову приходять до Єрусалима: і коли Він ходив у храмі, підходять до Нього первосвященики, і книжники, і старійшини,

28 І кажуть Йому: Якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі цю владу це робити?

29 І Єшуа, відповідаючи, сказав їм: Я також спитаю вас про одне слово, і відповідайте Мені, і Я скажу вам, якою владою Я це роблю.

30 Хрещення Іванове — з неба воно було, чи від людей? Відповідайте Мені.

31 І вони міркували між собою, кажучи: Якщо скажемо: З неба, — Він скаже: Чому ж ви тоді не повірили йому?

32 Але якщо скажемо: Від людей, — вони боялися народу: бо всі вважали Івана за справжнього пророка.

33 І вони, відповідаючи, сказали Єшуа: Не знаємо. І Єшуа, відповідаючи, каже їм: І Я не скажу вам, якою владою Я це роблю.

Розділ 12

1 І Він почав говорити до них притчами. Один чоловік посадив виноградник, і обгородив його, і викопав місце для чавильні, і збудував вежу, і передав його виноградарям, і поїхав у далекий край.

2 І в пору він послав до виноградарів слугу, щоб одержати від виноградарів із плоду виноградника.

3 І вони, схопивши його, побили його і відіслали порожнім.

4 І знову він послав до них іншого слугу; і в нього вони кидали камінням, і поранили його в голову, і відіслали, безчесно обійшовшись із ним.

5 І знову він послав іншого; і того вони вбили, і багатьох інших; одних б'ючи, а інших убиваючи.

6 Маючи ще одного сина, улюбленого свого, він послав і його нарешті до них, кажучи: Посоромляться сина мого.

7 Але ті виноградарі сказали між собою: Це — спадкоємець; ходімо, вбиймо його, і спадщина буде наша.

8 І вони, взявши його, вбили його і викинули геть із виноградника.

9 Що ж зробить господар виноградника? Він прийде і погубить виноградарів, і віддасть виноградник іншим.

10 І чи ви не читали цього Писання: Камінь, який відкинули будівничі, той став головою кута:

11 Це було діло Ягве, і воно дивне в очах наших?

12 І вони шукали, як би схопити Його, але боялися народу: бо зрозуміли, що Він сказав притчу проти них: і, залишивши Його, пішли своєю дорогою.

13 І вони посилають до Нього деяких із фарисеїв та іродіян, щоб зловити Його на слові.

14 І, прийшовши, вони кажуть Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти істинний і ні про кого не дбаєш: бо Ти не дивишся на особу людей, а навчаєш шляху Ягве в істині: Чи дозволено давати подать кесареві, чи ні?

15 Давати нам, чи не давати? Але Він, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: Чому спокушаєте Мене? Принесіть Мені динарій, щоб Я побачив його.

16 І вони принесли. І Він каже їм: Чий це образ і напис? І вони сказали Йому: Кесарів.

17 І Єшуа, відповідаючи, сказав їм: Віддавайте кесареве кесареві, а Ягве — те, що Ягве. І вони дивувалися Йому.

18 Тоді приходять до Нього садукеї, що кажуть, ніби немає воскресіння; і вони питали Його, кажучи:

19 Учителю, Мойсей написав нам: Якщо в когось помре брат, і залишить дружину свою, і не залишить дітей, то брат його нехай візьме дружину його і відновить насіння братові своєму.

20 Було сім братів: і перший узяв дружину, і, вмираючи, не залишив насіння.

21 І другий узяв її, і помер, і також не залишив насіння: і третій так само.

22 І семеро мали її і не залишили насіння: після всіх померла і жінка.

23 Отже, у воскресіння, коли воскреснуть, чиєю дружиною вона буде з них? Бо семеро мали її за дружину.

24 І Єшуа, відповідаючи, сказав їм: Чи не тому ви помиляєтеся, що не знаєте Писань, ані сили Ягве?

25 Бо коли воскреснуть із мертвих, вони ні женяться, ні заміж не виходять; а є, як ангели, що на небесах.

26 А щодо мертвих, що вони воскресають: чи ви не читали в книзі Мойсея, як при кущі Ягве промовив до нього, кажучи: Я — Ягве Авраама, і Ягве Ісака, і Ягве Якова?

27 Він — не Ягве мертвих, а Ягве живих: отже, ви сильно помиляєтеся.

28 І один із книжників підійшов, і, почувши, як вони сперечалися, і розуміючи, що Він добре відповів їм, спитав Його: Яка заповідь перша з усіх?

29 І Єшуа відповів йому: Перша з усіх заповідей є: Слухай, Ізраїлю; Ягве, наш Ягве, є один Ягве:

30 І ти маєш любити Ягве, твій Ягве, усім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумом твоїм, і всією силою твоєю: це — перша заповідь.

31 І друга подібна, саме ця: Ти маєш любити ближнього свого, як самого себе. Немає іншої заповіді, більшої за ці.

32 І книжник сказав Йому: Добре, Учителю, Ти сказав істину: бо є один Ягве; і немає іншого, крім Нього:

33 І любити Його всім серцем, і всім розумінням, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього свого, як самого себе, — це більше за всі цілопалення і жертви.

34 І Єшуа, побачивши, що він відповів розсудливо, сказав йому: Ти недалеко від царства Ягве. І ніхто після того не смів питати Його ні про що.

35 І Єшуа, відповідаючи, сказав, коли навчав у храмі: Як кажуть книжники, що Месія є син Давида?

36 Бо сам Давид сказав через Святий Дух: Ягве сказав до мого Єшуа: Сядь праворуч від Мене, доки Я не покладу ворогів Твоїх підніжком ногам Твоїм.

37 Отже, сам Давид називає його Єшуа; і звідки ж він тоді син його? І простий народ слухав Його охоче.

38 І Він казав їм у вченні Своєму: Остерігайтеся книжників, що люблять ходити в довгому одязі і люблять привітання на ринках,

39 І перші місця в синагогах, і перші місця на бенкетах:

40 Що поїдають доми вдів і напоказ довго моляться: вони одержать тяжчий осуд.

41 І Єшуа сів навпроти скарбниці і дивився, як народ кидав гроші до скарбниці: і багато багатих кидали багато.

42 І прийшла одна бідна вдова, і вона кинула дві лепти, що становлять кодрант.

43 І Він, покликавши учнів Своїх, каже їм: Істинно кажу вам: Ця бідна вдова кинула більше, ніж усі, хто кидав до скарбниці:

44 Бо всі вони кидали з достатку свого; а вона зі своєї нужди кинула все, що мала, увесь прожиток свій.

Розділ 13

1 І коли Він виходив із храму, один з учнів Його каже Йому: Учителю, поглянь, які камені і які будівлі тут!

2 І Єшуа, відповідаючи, сказав йому: Бачиш ці великі будівлі? Не залишиться тут каменю на камені, якого не було б зруйновано.

3 І коли Він сидів на горі Оливній навпроти храму, Петро, і Яків, і Іван, і Андрій питали Його наодинці:

4 Скажи нам, коли це буде? І яка буде ознака, коли все це має виповнитися?

5 І Єшуа, відповідаючи їм, почав казати: Стережіться, щоб хтось не звів вас:

6 Бо багато хто прийде в ім'я Моє, кажучи: Я — Месія; і зведуть багатьох.

7 І коли ви почуєте про війни і про чутки воєнні, не жахайтеся: бо це має бути; але це ще не кінець.

8 Бо повстане народ на народ, і царство на царство: і будуть землетруси по місцях, і будуть голоди і заворушення: це — початок болів.

9 Але стережіться самі: бо вони видаватимуть вас на суди; і в синагогах вас битимуть: і поставлять перед правителями і царями заради Мене, на свідчення проти них.

10 І Євангеліє має бути перше проповідане всім народам.

11 Але коли поведуть вас і видаватимуть, не турбуйтеся наперед, що вам говорити, і не обдумуйте: а що буде дано вам у ту годину, те говоріть: бо не ви говорите, а Святий Дух.

12 І брат видасть брата на смерть, і батько — сина; і діти повстануть проти батьків і спричинять їхню смерть.

13 І всі ненавидітимуть вас за ім'я Моє: але хто витерпить до кінця, той спасеться.

14 А коли побачите гидоту спустошення, про яку сказано Даниїлом пророком, що стоїть там, де не належить, — хто читає, нехай розуміє, — тоді ті, що в Юдеї, нехай тікають у гори:

15 І хто на даху, нехай не спускається в дім і не входить, щоб узяти щось із дому свого:

16 І хто в полі, нехай не повертається назад узяти одяг свій.

17 Але горе тим, що вагітні, і тим, що годують у ті дні!

18 І моліться, щоб ваша втеча не сталася взимку.

19 Бо в ті дні буде скорбота, якої не було від початку творіння, яке створив Ягве, і до цього часу, і не буде.

20 І якби Ягве не скоротив тих днів, не спаслася б жодна плоть: але заради обраних, яких Він обрав, Він скоротив дні.

21 І тоді, якщо хтось скаже вам: Ось, тут Месія; або: Ось, він там; не вірте йому:

22 Бо постануть фальшиві Месія і фальшиві пророки, і даватимуть знамення і чудеса, щоб звести, якщо можливо, навіть обраних.

23 Але ви стережіться: ось, Я наперед сказав вам усе.

24 Але в ті дні, після тієї скорботи, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого,

25 І зірки небесні спадатимуть, і сили, що на небесах, похитнуться.

26 І тоді вони побачать Сина Людського, що йде на хмарах із великою силою і славою.

27 І тоді Він пошле ангелів Своїх, і збере обраних Своїх від чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба.

28 Навчіться ж притчі від смоковниці: Коли гілка її вже стає ніжною і пускає листя, ви знаєте, що літо близько:

29 Так і ви, коли побачите, що це збувається, знайте, що воно близько, при дверях.

30 Істинно кажу вам: Не перейде рід цей, доки все це не станеться.

31 Небо і земля минуться: але слова Мої не минуться.

32 А про день той і годину не знає ніхто, ні ангели, що на небі, ні Син, а тільки Отець.

33 Стережіться, пильнуйте і моліться: бо ви не знаєте, коли той час.

34 Бо Син Людський — як чоловік, що вирушив у далеку дорогу, який залишив дім свій, і дав владу слугам своїм, і кожній людині її працю, і наказав воротареві пильнувати.

35 Отже, пильнуйте: бо ви не знаєте, коли господар дому прийде: увечері, чи опівночі, чи коли співатимуть півні, чи вранці:

36 Щоб, прийшовши раптово, він не знайшов вас сплячими.

37 А що Я кажу вам, кажу всім: Пильнуйте.

Розділ 14

1 Після двох днів було свято Пасхи і Опрісноків: і первосвященики і книжники шукали, як би взяти Його хитрістю і вбити.

2 Але вони казали: Не в день свята, щоб не було заворушення в народі.

3 І коли Він був у Віфанії, у домі Симона прокаженого, і сидів за столом, прийшла жінка, що мала алебастрову посудину мира нардового, дуже дорогоцінного; і вона, розбивши посудину, вилила Йому на голову.

4 І деякі обурилися в собі і казали: Навіщо сталася ця трата мира?

5 Бо його можна було продати більше ніж за триста динаріїв і роздати бідним. І вони нарікали на неї.

6 І Єшуа сказав: Залиште її; навіщо бентежите її? Вона добре діло зробила для Мене.

7 Бо бідних ви завжди маєте з собою, і коли захочете, можете їм добро чинити: а Мене ви не завжди маєте.

8 Вона зробила, що могла: вона наперед прийшла помазати Моє тіло до погребіння.

9 Істинно кажу вам: Де тільки це Євангеліє буде проповідуване по всьому світу, буде розказано і про те, що вона зробила, на спомин про неї.

10 І Юда Іскаріот, один із дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати Його їм.

11 І вони, почувши, зраділи і пообіцяли дати йому грошей. І він шукав, як би зручно видати Його.

12 І в перший день Опрісноків, коли заколювали пасхальне ягня, учні Його кажуть Йому: Де Ти хочеш, щоб ми пішли і приготували, аби Ти їв пасху?

13 І Він посилає двох Своїх учнів і каже їм: Ідіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, що нестиме глек води: йдіть за ним.

14 І куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель каже: Де світлиця для гостей, де Я їстиму пасху з Моїми учнями?

15 І він покаже вам велику горницю, застелену й готову: там приготуйте для нас.

16 І учні Його пішли, і прийшли до міста, і знайшли, як Він сказав їм: і приготували пасху.

17 А ввечері Він приходить із дванадцятьма.

18 І коли вони сиділи і їли, Єшуа сказав: Істинно кажу вам: Один із вас, що їсть зі Мною, видасть Мене.

19 І вони почали сумувати і казати Йому один за одним: Чи не я? І інший казав: Чи не я?

20 А Він відповів і сказав їм: Один із дванадцятьох, той, що вмочує зі Мною в миску.

21 Син Людський справді йде, як написано про Нього: але горе тому чоловікові, яким Син Людський видається! Краще було б тому чоловікові, якби він ніколи не народився.

22 І коли вони їли, Єшуа взяв хліб, і, поблагословивши, переламав, і дав їм, і сказав: Прийміть, їжте: це тіло Моє.

23 І Він взяв чашу, і, подякувавши, дав їм: і всі пили з неї.

24 І Він сказав їм: Це кров Моя нового завіту, що за багатьох проливається.

25 Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плоду виноградного до того дня, коли питиму нове у царстві Ягве.

26 І, заспівавши пісню, вони вийшли на гору Оливну.

27 І Єшуа каже їм: Всі ви спокуситеся через Мене цієї ночі: бо написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці.

28 Але після того, як Я воскресну, Я піду перед вами до Галілеї.

29 А Петро сказав Йому: Хоч усі спокусяться, та не я.

30 І Єшуа каже йому: Істинно кажу тобі: Цього дня, навіть цієї ночі, перш ніж півень двічі заспіває, ти тричі зречешся Мене.

31 А він ще наполегливіше говорив: Якщо мені й померти доведеться з Тобою, я не зречуся Тебе ніяк. Так само казали й усі.

32 І вони прийшли до місця, що зветься Гефсиманія: і Він каже Своїм учням: Сядьте тут, поки Я помолюся.

33 І Він бере з Собою Петра і Якова та Івана, і почав жахатися і тужити;

34 І каже їм: Душа Моя дуже сумна, аж до смерті: залишіться тут і пильнуйте.

35 І Він відійшов трохи вперед, і впав на землю, і молився, щоб, якщо можливо, минула Його ця година.

36 І Він сказав: Авва, Отче, все можливо Тобі; відведи цю чашу від Мене: однак не те, що Я хочу, а що Ти.

37 І Він приходить, і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне, ти спиш? Не міг ти попильнувати одну годину?

38 Пильнуйте і моліться, щоб не увійти в спокусу. Дух справді бадьорий, але тіло немічне.

39 І знову Він відійшов, і молився, і говорив ті самі слова.

40 І коли Він повернувся, знову знайшов їх сплячими, (бо очі їхні були обтяжені,) і вони не знали, що Йому відповісти.

41 І Він приходить втретє і каже їм: Спите ще й спочиваєте? Досить, прийшла година; ось, Син Людський видається в руки грішників.

42 Вставайте, ходімо; ось, наблизився той, що видає Мене.

43 І негайно, як Він ще говорив, приходить Юда, один із дванадцятьох, а з ним велика юрба з мечами і киями, від первосвящеників і книжників та старших.

44 А той, що видавав Його, дав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, Той і є; візьміть Його і ведіть обережно.

45 І, прийшовши, він негайно підійшов до Нього і каже: Учителю, Учителю; і поцілував Його.

46 А вони наклали на Нього руки свої і взяли Його.

47 І один із тих, що стояли поруч, витягнув меча, і вдарив слугу первосвященика, і відтяв йому вухо.

48 І Єшуа відповів і сказав їм: Як на розбійника, ви вийшли з мечами і киями, щоб схопити Мене?

49 Щодня Я був з вами у храмі, навчаючи, і ви не взяли Мене: але нехай збудуться Писання.

50 І всі залишили Його і повтікали.

51 І за Ним ішов один юнак, загорнувшись у полотно по голому тілі; і юнаки схопили його:

52 А він залишив полотно і втік від них голий.

53 І вони повели Єшуа до первосвященика: і з Ним зібралися всі первосвященики і старші та книжники.

54 А Петро йшов за Ним здалеку, аж до двору первосвященика: і він сидів зі слугами і грівся біля вогню.

55 А первосвященики і вся рада шукали свідчення проти Єшуа, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили.

56 Бо багато лжесвідчили проти Нього, але свідчення їхні не сходилися.

57 І встали деякі, і лжесвідчили проти Нього, кажучи,

58 Ми чули, як Він казав: Я зруйную цей храм, зроблений руками, і за три дні збудую інший, зроблений не руками.

59 Але й так свідчення їхні не сходилися.

60 І первосвященик, ставши посередині, запитав Єшуа, кажучи: Ти нічого не відповідаєш? Що вони свідчать проти Тебе?

61 Але Він мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященик запитав Його і сказав Йому: Чи Ти Месія, Син Благословенного?

62 І Єшуа сказав: Я є: і ви побачите Сина Людського, що сидить праворуч сили і йде на хмарах небесних.

63 Тоді первосвященик роздер свою одіж і каже: Навіщо нам ще свідки?

64 Ви чули хулу: як вам здається? І всі засудили Його як винного смерті.

65 І деякі почали плювати на Нього, і закривати Йому лице, і бити Його, і казати Йому: Пророкуй: і слуги били Його долонями.

66 І коли Петро був внизу на дворі, приходить одна зі служниць первосвященика:

67 І, побачивши Петра, що грівся, вона поглянула на нього і каже: І ти був з Єшуа з Назарета.

68 Але він відрікся, кажучи: Не знаю і не розумію, що ти кажеш. І він вийшов на переддвір’я; і заспівав півень.

69 І служниця, побачивши його знову, почала казати тим, що стояли поруч: Це один із них.

70 І він знову відрікся. І трохи згодом ті, що стояли поруч, знову казали Петрові: Справді ти один із них: бо ти галілеянин, і мова твоя відповідає цьому.

71 А він почав проклинати і клястися, кажучи: Не знаю цього чоловіка, про якого ви говорите.

72 І вдруге заспівав півень. І Петро згадав слово, яке Єшуа сказав йому: Перш ніж півень двічі заспіває, ти тричі зречешся Мене. І, подумавши про це, він заплакав.

Розділ 15

1 І негайно вранці первосвященики провели нараду зі старшими і книжниками та всією радою, і, зв’язавши Єшуа, повели Його і видали Пилатові.

2 І Пилат запитав Його: Чи Ти Цар Юдейський? А Він, відповідаючи, сказав їм: Ти так кажеш.

3 І первосвященики звинувачували Його у багатьох речах: але Він нічого не відповідав.

4 І Пилат знову запитав Його, кажучи: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, у скількох речах вони свідчать проти Тебе.

5 Але Єшуа й далі нічого не відповідав; так що Пилат дивувався.

6 А на свято він відпускав їм одного в’язня, якого вони бажали.

7 І був один на ім’я Варавва, ув’язнений з бунтівниками, що вчинив убивство під час бунту.

8 І юрба, здійнявши крик, почала просити його зробити, як він завжди робив для них.

9 А Пилат відповів їм, кажучи: Чи хочете, щоб я відпустив вам Царя Юдейського?

10 Бо він знав, що первосвященики видали Його через заздрість.

11 Але первосвященики підбурили народ, щоб він краще відпустив їм Варавву.

12 І Пилат відповів і знову сказав їм: Що ж ви хочете, щоб я зробив Тому, Кого ви називаєте Царем Юдейським?

13 І вони знову закричали: Розіпни Його.

14 Тоді Пилат сказав їм: Чому, яке зло Він зробив? І вони ще дужче закричали: Розіпни Його.

15 І Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Єшуа, бичувавши, видав, щоб Його розіп’яли.

16 А воїни повели Його всередину двору, що зветься Преторій; і скликають усю когорту.

17 І вони одягли Його в багряницю, і, сплівши вінок із терну, поклали на голову Його,

18 І почали вітати Його: Радій, Царю Юдейський!

19 І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього, і, схиляючи коліна, вклонялися Йому.

20 І коли вони поглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, і одягли Його у власну одіж, і повели Його, щоб розіп’яти Його.

21 І примусили одного Симона Киринеянина, що проходив мимо, ідучи з поля, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його.

22 І привели Його на місце Голгофу, що в перекладі означає: Місце черепа.

23 І давали Йому пити вино, змішане з миррою: але Він не прийняв.

24 І, розіп’явши Його, поділили одіж Його, кидаючи жереб про неї, що кому взяти.

25 А була третя година, і вони розіп’яли Його.

26 І був написаний над Ним напис Його вини: ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ.

27 І з Ним розіп’яли двох розбійників; одного праворуч від Нього, а другого ліворуч.

28 І збулося Писання, що каже: І до беззаконників Його зарахували.

29 А ті, що проходили повз, лихословили Його, киваючи головами своїми і кажучи: Ага, Ти, що руйнуєш храм і за три дні будуєш,

30 Спаси Себе і зійди з хреста.

31 Так само і первосвященики, глузуючи, говорили між собою з книжниками: Інших спасав; Себе не може спасти.

32 Нехай Месія, Цар Ізраїлю, зійде тепер із хреста, щоб ми побачили і повірили. І ті, що були розіп’яті з Ним, ганьбили Його.

33 А коли настала шоста година, темрява сталася по всій землі аж до дев’ятої години.

34 І о дев’ятій годині Єшуа скрикнув гучним голосом, кажучи: Елої, Елої, лама савахфані? що в перекладі означає: Мій Ягве, мій Ягве, чому Ти залишив Мене?

35 І деякі з тих, що стояли там, почувши, казали: Ось, Він кличе Іллю.

36 І один побіг, і намочив губку оцтом, і, настромивши на тростину, дав Йому пити, кажучи: Лишіть; подивимося, чи прийде Ілля зняти Його.

37 А Єшуа, скрикнувши гучним голосом, віддав духа.

38 І завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу.

39 А сотник, що стояв навпроти Нього, побачивши, що Він так скрикнув і віддав духа, сказав: Справді цей чоловік був Син Ягве.

40 Були також жінки, що дивилися здалеку: серед них Марія Магдалина, і Марія, мати Якова меншого і Йосії, і Саломія;

41 (Які також, коли Він був у Галілеї, йшли за Ним і служили Йому;) і багато інших жінок, що прийшли з Ним до Єрусалима.

42 І коли вже настав вечір, оскільки це було приготування, тобто день перед суботою,

43 Йосип з Ариматеї, поважний радник, який також очікував царства Ягве, прийшов, і сміливо увійшов до Пилата, і просив тіло Єшуа.

44 А Пилат здивувався, що Він уже помер: і, покликавши сотника, запитав його, чи давно Він помер.

45 І, довідавшись від сотника, він віддав тіло Йосипові.

46 А він купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном, і поклав Його у гробницю, що була висічена зі скелі, і прикотив камінь до дверей гробниці.

47 А Марія Магдалина і Марія, мати Йосії, дивилися, де Його поклали.

Розділ 16

1 І коли минула субота, Марія Магдалина, і Марія, мати Якова, і Саломія купили пахощів, щоб прийти і помазати Його.

2 І дуже рано в перший день тижня вони приходять до гробниці, при сході сонця.

3 І вони казали між собою: Хто відкотить нам камінь від дверей гробниці?

4 І, глянувши, вони побачили, що камінь відкочений: бо він був дуже великий.

5 І, увійшовши до гробниці, вони побачили юнака, що сидів праворуч, одягненого в довгу білу одіж; і вони жахнулися.

6 А він каже їм: Не жахайтеся: Ви шукаєте Єшуа з Назарета, розіп’ятого: Він воскрес; Його тут немає: ось місце, де Його поклали.

7 Але йдіть, скажіть учням Його і Петрові, що Він іде перед вами до Галілеї: там ви побачите Його, як Він сказав вам.

8 І вони швидко вийшли і побігли від гробниці; бо їх охопили трепет і подив: і вони нікому нічого не сказали; бо боялися.

9 А коли Єшуа воскрес рано в перший день тижня, Він явився спершу Марії Магдалині, з якої вигнав сім бісів.

10 І вона пішла і сповістила тим, що були з Ним, як вони сумували і плакали.

11 І вони, почувши, що Він живий і що вона бачила Його, не повірили.

12 Після цього Він явився в іншому образі двом із них на дорозі, коли вони йшли до села.

13 І вони пішли і сповістили іншим: але й їм не повірили.

14 Нарешті Він явився одинадцятьом, коли вони сиділи за столом, і докоряв їм за їхнє невірство і жорстокість серця, бо вони не повірили тим, що бачили Його після того, як Він воскрес.

15 І Він сказав їм: Ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому творінню.

16 Хто повірить і охреститься, буде спасений; а хто не повірить, буде засуджений.

17 А тих, що повірять, супроводжуватимуть такі знамення; Ім’ям Моїм вони виганятимуть бісів; вони говоритимуть новими мовами;

18 Вони братимуть змій; і якщо вип’ють щось смертоносне, воно не зашкодить їм; вони покладатимуть руки на хворих, і вони одужуватимуть.

19 Отож, після того, як Єшуа промовив до них, Він був піднесений на небо і сів праворуч Ягве.

20 А вони пішли і проповідували скрізь, а Єшуа діяв разом з ними і стверджував слово знаменнями, що супроводжували його. Амінь.