2 Самуїлова

Розділ 1

1 І сталося після смерти Саула, коли Давид повернувся після поразки амаликитян, і Давид пробув два дні в Ціклагу;

2 І сталося третього дня, що ось, чоловік прийшов із табору від Саула, з роздертим одягом і землею на голові; і так було, коли він прийшов до Давида, він упав до землі і вклонився.

3 І Давид сказав йому: Звідки ти прийшов? І він сказав йому: З табору Ізраїля я врятувався.

4 І Давид сказав йому: Як пішла справа? Прошу тебе, розкажи мені. І він відповів: Народ утік з бою, і багато народу також упало і померло; і Саул, і Йонатан, його син, також мертві.

5 І Давид сказав юнакові, який розповів йому: Звідки ти знаєш, що Саул і Йонатан, його син, мертві?

6 І юнак, який розповів йому, сказав: Випадково я опинився на горі Гілбоа, і ось, Саул спирався на свій спис; і ось, колісниці і вершники налягали на нього.

7 І коли він оглянувся назад, він побачив мене і покликав мене. І я відповів: Ось я.

8 І він сказав мені: Хто ти? І я відповів йому: Я — амаликитянин.

9 Він знову сказав мені: Стань, прошу тебе, наді мною і вбий мене: бо мука охопила мене, бо життя моє ще цілком у мені.

10 І я став на нього і вбив його, бо був певен, що він не міг жити після того, як упав; і я взяв корону, що була на його голові, і браслет, що був на його руці, і приніс їх сюди до мого пана.

11 Тоді Давид схопив свій одяг і роздер його; і так само всі чоловіки, які були з ним:

12 І вони голосили, і плакали, і постили аж до вечора за Саула, і за Йонатана, його сина, і за народ Єшуа, і за дім Ізраїлів; бо вони впали від меча.

13 І Давид сказав юнакові, який розповів йому: Звідки ти? І він відповів: Я — син чужинця, амаликитянин.

14 І Давид сказав йому: Як ти не побоявся простягнути руку свою, щоб знищити помазаника Ягве?

15 І Давид покликав одного з юнаків і сказав: Підійди і впади на нього. І він уразив його, і той помер.

16 І Давид сказав йому: Кров твоя на голові твоїй; бо уста твої свідчили проти тебе, кажучи: Я вбив помазаника Ягве.

17 І Давид оплакав цією жалобною піснею Саула і Йонатана, його сина:

18 (Також він звелів їм навчати дітей Юди користуватися луком: ось, це написано в книзі Яшера.)

19 Краса Ізраїля вбита на висотах твоїх: як попадали могутні!

20 Не розповідайте про це в Гаті, не оголошуйте цього на вулицях Ашкелону; щоб не раділи дочки филистимлян, щоб не тріумфували дочки необрізаних.

21 Гори Гілбоа, нехай не буде роси, ані дощу на вас, ані полів приношень: бо там ганебно відкинений щит могутніх, щит Саула, так ніби він не був помазаний оливою.

22 Від крови вбитих, від жиру могутніх, лук Йонатана не повертався назад, і меч Саула не повертався порожнім.

23 Саул і Йонатан були милі і приємні в житті своєму, і в смерті своїй вони не були розділені: вони були швидші за орлів, вони були сильніші за левів.

24 Дочки Ізраїля, плачте за Саулом, який одягав вас у кармазин з іншими насолодами, який поклав золоті прикраси на ваш одяг.

25 Як попадали могутні посеред бою! О Йонатане, ти вбитий на висотах твоїх.

26 Мені боляче за тебе, брате мій Йонатане: дуже приємний ти був мені: любов твоя до мене була дивовижна, перевищуючи любов жінок.

27 Як попадали могутні, і загинула зброя війни!

Розділ 2

1 І сталося після цього, що Давид запитав Єшуа, кажучи: Чи піднімуся я до якогось із міст Юди? І Єшуа сказав йому: Піднімися. І Давид сказав: Куди піднімуся? І він сказав: До Хеврону.

2 І Давид піднявся туди, і також дві його дружини, Ахіноам єзреелітка, і Авігаїл, дружина Навала кармеліта.

3 І своїх людей, що були з ним, Давид привів угору, кожного з його домом; і вони жили в містах Хеврону.

4 І прийшли люди Юди, і там помазали Давида царем над домом Юди. І розповіли Давидові, кажучи: Люди Явеш-Ґілеаду були тими, хто поховав Саула.

5 І Давид послав посланців до людей Явеш-Ґілеаду і сказав їм: Благословенні ви від Єшуа, що ви виявили цю милість вашому панові, саме Саулові, і поховали його.

6 І тепер нехай Єшуа виявить вам милість і правду; і я також відплачу вам за цю милість, бо ви зробили цю річ.

7 Тому тепер нехай зміцняться ваші руки, і будьте мужні; бо ваш пан Саул мертвий, і також дім Юди помазав мене царем над ними.

8 Але Авнер, син Нера, начальник війська Саула, взяв Іш-Бошета, сина Саула, і привів його до Маханаїму;

9 І зробив його царем над Ґілеадом, і над ашурійцями, і над Єзреелом, і над Єфремом, і над Веніаміном, і над усім Ізраїлем.

10 Іш-Бошет, син Саула, мав сорок років, коли він почав царювати над Ізраїлем, і царював два роки. Але дім Юди йшов за Давидом.

11 А час, що Давид був царем у Хевроні над домом Юди, був сім років і шість місяців.

12 І Авнер, син Нера, і слуги Іш-Бошета, сина Саула, вийшли з Маханаїму до Ґівону.

13 І Йоав, син Церуї, і слуги Давида вийшли і зустрілися разом біля ставу Ґівону; і вони сіли, одні з одного боку ставу, а інші з другого боку ставу.

14 І Авнер сказав Йоаву: Нехай тепер встануть юнаки і пограють перед нами. І Йоав сказав: Нехай встануть.

15 Тоді встали і перейшли числом дванадцять від Веніаміна, що належали Іш-Бошетові, синові Саула, і дванадцять зі слуг Давида.

16 І вони схопили кожен свого товариша за голову і встромили свій меч у бік свого товариша; так вони попадали разом. Тому те місце було назване Хелкат-Гаццурім, що в Ґівоні.

17 І була дуже жорстока битва того дня; і Авнер був побитий, і люди Ізраїля, перед слугами Давида.

18 І там були три сини Церуї: Йоав, і Авішай, і Асаїл; і Асаїл був легкий на ноги, як дика сарна.

19 І Асаїл погнався за Авнером; і йдучи, він не звертав ні праворуч, ні ліворуч від переслідування Авнера.

20 Тоді Авнер оглянувся назад і сказав: Чи ти Асаїл? І він відповів: Я.

21 І Авнер сказав йому: Зверни собі праворуч або ліворуч, і схопи одного з юнаків, і візьми собі його зброю. Але Асаїл не хотів звернути від переслідування його.

22 І Авнер знову сказав Асаїлові: Зверни від переслідування мене; навіщо мені вражати тебе до землі? Як тоді я підніму обличчя своє до Йоава, твого брата?

23 Але він відмовився звернути; тому Авнер заднім кінцем списа вразив його під п'яте ребро, так що спис вийшов позаду нього; і він упав там і помер на тому ж місці. І сталося, що всі, хто приходив до місця, де Асаїл упав і помер, зупинялися.

24 Йоав також і Авішай погналися за Авнером; і сонце зайшло, коли вони прийшли до пагорба Амма, що лежить перед Ґіяхом, при дорозі пустині Ґівону.

25 І діти Веніаміна зібралися разом за Авнером і стали одним загоном, і стояли на вершині одного пагорба.

26 Тоді Авнер покликав до Йоава і сказав: Чи меч пожиратиме вічно? Чи ти не знаєш, що наприкінці буде гіркота? Як довго ж буде, поки ти не накажеш народові повернутися від переслідування своїх братів?

27 І Йоав сказав: Як живий Єшуа, якби ти не сказав, то напевно тоді вранці народ пішов би кожен від переслідування свого брата.

28 І Йоав засурмив у сурму, і весь народ зупинився, і більше не переслідував Ізраїля, і більше не воював.

29 І Авнер і його люди йшли всю ту ніч рівниною, і перейшли Йордан, і пройшли весь Бітрон, і прийшли до Маханаїму.

30 І Йоав повернувся від переслідування Авнера; і коли він зібрав увесь народ разом, бракувало зі слуг Давида дев'ятнадцяти людей і Асаїла.

31 Але слуги Давида побили з Веніаміна і з людей Авнера, так що триста шістдесят людей померло.

32 І вони взяли Асаїла і поховали його в гробниці його батька, що була у Вифлеємі. І Йоав і його люди йшли всю ніч, і прийшли до Хеврону на світанку.

Розділ 3

1 І була довга війна між домом Саула і домом Давида; але Давид ставав сильнішим і сильнішим, а дім Саула ставав слабшим і слабшим.

2 І в Давида народилися сини в Хевроні: і його первісток був Амнон, від Ахіноам єзреелітки;

3 А його другий, Хілеав, від Авігаїл, дружини Навала кармеліта; а третій, Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя Ґешуру;

4 А четвертий, Адонія, син Хаґґіт; а п'ятий, Шефатія, син Авітал;

5 А шостий, Ітреам, від Еґли, дружини Давида. Ці народилися Давидові в Хевроні.

6 І сталося, поки була війна між домом Саула і домом Давида, що Авнер зміцнював себе для дому Саула.

7 І Саул мав наложницю, ім'я якої було Ріцпа, дочка Айї; і Іш-Бошет сказав Авнерові: Навіщо ти увійшов до наложниці мого батька?

8 Тоді Авнер дуже розгнівався через слова Іш-Бошета і сказав: Чи я собача голова, що проти Юди виявляю сьогодні милість домові Саула, твого батька, його братам і його друзям, і не видав тебе в руку Давида, що ти дорікаєш мені сьогодні провиною щодо цієї жінки?

9 Так нехай учинить Ягве Авнерові, і ще більше також, якщо я не зроблю йому так, як Ягве присягнув Давидові;

10 Щоб перенести царство від дому Саула і поставити престол Давида над Ізраїлем і над Юдою, від Дану аж до Беер-Шеви.

11 І він не міг більше відповісти Авнерові жодного слова, бо боявся його.

12 І Авнер послав посланців до Давида від свого імені, кажучи: Чия ця земля? кажучи також: Уклади свою угоду зі мною, і ось, моя рука буде з тобою, щоб привести всього Ізраїля до тебе.

13 І він сказав: Добре; я укладу угоду з тобою; але однієї речі я вимагаю від тебе, а саме: Ти не побачиш мого обличчя, якщо спершу не приведеш Міхал, дочку Саула, коли прийдеш побачити моє обличчя.

14 І Давид послав посланців до Іш-Бошета, сина Саула, кажучи: Віддай мені мою дружину Міхал, яку я заручив собі за сто крайніх плотів филистимлян.

15 І Іш-Бошет послав і взяв її від її чоловіка, саме від Фалтіїла, сина Лаїша.

16 І її чоловік ішов з нею, плачучи позаду неї, аж до Бахуріму. Тоді Авнер сказав йому: Іди, повернися. І він повернувся.

17 І Авнер мав розмову зі старійшинами Ізраїля, кажучи: Ви в минулі часи прагнули, щоб Давид був царем над вами;

18 Тепер же зробіть це; бо Єшуа сказав про Давида, кажучи: Рукою мого слуги Давида я врятую мій народ Ізраїль з руки филистимлян і з руки всіх їхніх ворогів.

19 І Авнер також говорив у вуха Веніаміна; і Авнер також пішов говорити у вуха Давида в Хевроні все, що здавалося добрим Ізраїлеві і що здавалося добрим усьому домові Веніаміна.

20 І Авнер прийшов до Давида до Хеврону, і двадцять людей з ним. І Давид зробив Авнерові і людям, що були з ним, бенкет.

21 І Авнер сказав Давидові: Я встану і піду, і зберу всього Ізраїля до мого пана царя, щоб вони уклали угоду з тобою, і щоб ти царював над усім, чого бажає твоє серце. І Давид відпустив Авнера, і він пішов у мирі.

22 І ось, слуги Давида і Йоав прийшли з переслідування загону і принесли з собою велику здобич; але Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і він пішов у мирі.

23 Коли Йоав і все військо, що було з ним, прийшли, вони розповіли Йоаву, кажучи: Авнер, син Нера, приходив до царя, і він відпустив його, і він пішов у мирі.

24 Тоді Йоав прийшов до царя і сказав: Що ти зробив? Ось, Авнер приходив до тебе; чому ти відпустив його, і він зовсім пішов?

25 Ти знаєш Авнера, сина Нера, що він прийшов, щоб обманути тебе, і щоб знати твій вихід і твій вхід, і щоб знати все, що ти робиш.

26 І коли Йоав вийшов від Давида, він послав посланців за Авнером, які привели його назад від колодязя Сіри; але Давид не знав про це.

27 І коли Авнер повернувся до Хеврону, Йоав відвів його вбік у брамі, щоб поговорити з ним тихо, і вразив його там під п'яте ребро, і він помер, за кров Асаїла, його брата.

28 І згодом, коли Давид почув це, він сказав: Я і моє царство невинні перед Ягве навіки щодо крови Авнера, сина Нера;

29 Нехай вона спочине на голові Йоава і на всьому домі його батька; і нехай не бракує в домі Йоава того, хто має витік, або хто прокажений, або хто спирається на палицю, або хто падає від меча, або кому бракує хліба.

30 Так Йоав і Авішай, його брат, убили Авнера, бо він убив їхнього брата Асаїла в Ґівоні в битві.

31 І Давид сказав Йоаву і всьому народові, що був з ним: Роздеріть ваш одяг, і опережіться мішковиною, і оплакуйте перед Авнером. І сам цар Давид ішов за марами.

32 І вони поховали Авнера в Хевроні; і цар підніс свій голос і плакав при гробі Авнера; і весь народ плакав.

33 І цар оплакав Авнера і сказав: Чи Авнер помер, як помирає безумний?

34 Твої руки не були зв'язані, ані твої ноги не були вкладені в кайдани; як людина падає перед нечестивими людьми, так упав ти. І весь народ знову плакав над ним.

35 І коли весь народ прийшов, щоб дати Давидові їсти хліб, поки ще був день, Давид присягнув, кажучи: Так нехай зробить мені Ягве, і ще більше, якщо я скуштую хліба або чогось іншого, доки не зайде сонце.

36 І весь народ звернув увагу на це, і це сподобалося їм; як і все, що цар робив, подобалося всьому народові.

37 Бо весь народ і весь Ізраїль зрозуміли того дня, що не від царя було вбити Авнера, сина Нера.

38 І цар сказав своїм слугам: Чи ви не знаєте, що сьогодні в Ізраїлі впав князь і великий чоловік?

39 І я сьогодні слабкий, хоч помазаний цар; а ці люди, сини Церуї, надто тверді для мене; Ягве відплатить тому, хто чинить зло, за його нечестивість.

Розділ 4

1 І коли син Саула почув, що Авнер помер у Хевроні, його руки ослабли, і всі ізраїльтяни занепокоїлися.

2 І син Саула мав двох людей, що були начальниками загонів: ім'я одного було Баана, а ім'я другого Рехав, сини Ріммона бееротянина, з дітей Веніаміна (бо Беерот також зараховувався до Веніаміна.

3 І бееротяни втекли до Ґіттаїму і були там приходьками аж до цього дня.)

4 І Йонатан, син Саула, мав сина, що був кульгавий на ноги. Йому було п'ять років, коли прийшла звістка про Саула і Йонатана з Єзреелу, і його нянька взяла його і втекла; і сталося, коли вона поспішала втекти, він упав і став кульгавим. І його ім'я було Мефівошет.

5 І сини Ріммона бееротянина, Рехав і Баана, пішли і прийшли в спеку дня до дому Іш-Бошета, який лежав на ліжку опівдні.

6 І вони прийшли туди в середину дому, ніби хотіли взяти пшеницю; і вони вразили його під п'яте ребро; і Рехав і Баана, його брат, втекли.

7 Бо коли вони прийшли в дім, він лежав на своєму ліжку у своїй спальні, і вони вразили його, і вбили його, і відтяли йому голову, і взяли його голову, і пішли геть рівниною всю ніч.

8 І вони принесли голову Іш-Бошета до Давида до Хеврону і сказали цареві: Ось голова Іш-Бошета, сина Саула, твого ворога, який шукав твого життя; і Єшуа помстився за мого пана царя сьогодні над Саулом і над його насінням.

9 І Давид відповів Рехаву і Баані, його братові, синам Ріммона бееротянина, і сказав їм: Як живий Єшуа, який визволив мою душу з усякої біди,

10 Коли один розповів мені, кажучи: Ось, Саул мертвий, думаючи, що приніс добру звістку, я схопив його і вбив його в Ціклагу, — він думав, що я дам йому нагороду за його звістку;

11 Тим більше, коли нечестиві люди вбили праведну людину в її власному домі на її ліжку, чи не зажадаю я тепер її крови з вашої руки і не заберу вас із землі?

12 І Давид наказав своїм юнакам, і вони вбили їх, і відтяли їм руки і ноги, і повісили їх над ставом у Хевроні. Але вони взяли голову Іш-Бошета і поховали її в гробниці Авнера в Хевроні.

Розділ 5

1 Тоді прийшли всі племена Ізраїля до Давида до Хеврону і сказали, кажучи: Ось, ми — твоя кість і твоя плоть.

2 Також у минулий час, коли Саул був царем над нами, ти був тим, хто виводив і вводив Ізраїля; і Єшуа сказав тобі: Ти пастимеш мій народ Ізраїль, і ти будеш начальником над Ізраїлем.

3 І всі старійшини Ізраїля прийшли до царя до Хеврону; і цар Давид уклав з ними угоду в Хевроні перед Єшуа; і вони помазали Давида царем над Ізраїлем.

4 Давид мав тридцять років, коли почав царювати, і царював сорок років.

5 У Хевроні він царював над Юдою сім років і шість місяців; а в Єрусалимі він царював тридцять три роки над усім Ізраїлем і Юдою.

6 І цар і його люди пішли до Єрусалима до євусеїв, мешканців землі, які сказали Давидові, кажучи: Якщо ти не забереш сліпих і кульгавих, ти не увійдеш сюди, — думаючи: Давид не може увійти сюди.

7 Однак Давид узяв твердиню Сіон; це саме є місто Давида.

8 І Давид сказав того дня: Хто підніметься до жолоба і вразить євусеїв, і кульгавих, і сліпих, яких ненавидить душа Давида, той буде начальником і командиром. Тому сказали: Сліпі і кульгаві не увійдуть до дому.

9 І Давид жив у твердині і назвав її містом Давида. І Давид будував навколо від Мілло і всередину.

10 І Давид ішов і ставав великим, і Єшуа військ був з ним.

11 І Хірам, цар Тиру, послав посланців до Давида, і кедрові дерева, і теслярів, і мулярів; і вони збудували Давидові дім.

12 І Давид зрозумів, що Ягве утвердив його царем над Ізраїлем, і що він підніс його царство заради свого народу Ізраїля.

13 І Давид узяв собі ще наложниць і дружин з Єрусалима, після того як прийшов з Хеврону; і ще народилися Давидові сини і дочки.

14 І це імена тих, хто народився йому в Єрусалимі: Шаммуа, і Шовав, і Натан, і Соломон,

15 Також Івхар, і Елішуа, і Нефеґ, і Яфія,

16 І Елішама, і Еліада, і Еліфалет.

17 Але коли филистимляни почули, що Давида помазали царем над Ізраїлем, усі филистимляни піднялися шукати Давида; і Давид почув про це і спустився до твердині.

18 Филистимляни також прийшли і розтягнулися в долині Рефаїм.

19 І Давид запитав Єшуа, кажучи: Чи піднімуся я на филистимлян? Чи віддаси ти їх у мою руку? І Єшуа сказав Давидові: Піднімися, бо я неодмінно віддам филистимлян у твою руку.

20 І Давид прийшов до Баал-Пераціму, і Давид побив їх там і сказав: Єшуа прорвався на моїх ворогів переді мною, як прорив вод. Тому він назвав ім'я того місця Баал-Перацім.

21 І вони залишили там свої образи, і Давид і його люди спалили їх.

22 І филистимляни піднялися ще знову і розтягнулися в долині Рефаїм.

23 І коли Давид запитав Єшуа, він сказав: Ти не піднімешся; але обійди позаду них і підійди до них навпроти шовковичних дерев.

24 І нехай буде, коли ти почуєш звук крокування у вершинах шовковичних дерев, тоді ти поквапишся; бо тоді Єшуа вийде перед тобою, щоб вразити табір филистимлян.

25 І Давид зробив так, як Єшуа наказав йому; і побив филистимлян від Ґеви аж до Ґазеру.

Розділ 6

1 Знову Давид зібрав разом усіх вибраних людей Ізраїля, тридцять тисяч.

2 І Давид устав і пішов з усім народом, що був з ним, від Баале Юди, щоб принести звідти ковчег Ягве, чиє ім'я називається ім'ям Ягве військ, що перебуває між херувимами.

3 І вони поставили ковчег Ягве на новий віз і вивезли його з дому Авінадава, що був у Ґів'ї; і Узза і Ахйо, сини Авінадава, вели новий віз.

4 І вони вивезли його з дому Авінадава, що був у Ґів'ї, супроводжуючи ковчег Ягве; і Ахйо йшов перед ковчегом.

5 І Давид і весь дім Ізраїля грали перед Єшуа на всіляких інструментах, зроблених з ялицевого дерева, саме на арфах, і на псалтирях, і на бубнах, і на корнетах, і на кимвалах.

6 І коли вони прийшли до току Нахона, Узза простягнув свою руку до ковчега Ягве і схопив його, бо воли похитнули його.

7 І гнів Ягве запалав на Уззу; і Ягве вразив його там за його помилку; і він помер там біля ковчега Ягве.

8 І Давид засмутився, бо Ягве зробив пролом в Уззі; і він назвав ім'я того місця Перец-Узза аж до цього дня.

9 І Давид боявся Ягве того дня і сказав: Як ковчег Ягве прийде до мене?

10 Тож Давид не хотів перенести ковчег Ягве до себе в місто Давида; але Давид відвів його вбік до дому Овед-Едома ґіттеянина.

11 І ковчег Ягве перебував у домі Овед-Едома ґіттеянина три місяці; і Єшуа благословив Овед-Едома і весь його дім.

12 І розповіли цареві Давиду, кажучи: Єшуа благословив дім Овед-Едома і все, що належить йому, через ковчег Ягве. І Давид пішов і приніс ковчег Ягве з дому Овед-Едома в місто Давида з радістю.

13 І було так, що коли ті, хто ніс ковчег Ягве, пройшли шість кроків, він приніс у жертву волів і відгодованих тварин.

14 І Давид танцював перед Єшуа з усієї сили; і Давид був оперезаний лляним ефодом.

15 Так Давид і весь дім Ізраїля принесли ковчег Ягве з вигуками і зі звуком сурми.

16 І коли ковчег Ягве входив у місто Давида, Міхал, дочка Саула, виглянула через вікно і побачила царя Давида, що стрибав і танцював перед Єшуа; і вона зневажила його у своєму серці.

17 І вони принесли ковчег Ягве і поставили його на його місці, посеред скинії, яку Давид розтягнув для нього; і Давид приніс цілопалення і мирні жертви перед Єшуа.

18 І як тільки Давид закінчив приносити цілопалення і мирні жертви, він благословив народ ім'ям Єшуа військ.

19 І він роздав усьому народові, саме всій безлічі Ізраїля, як жінкам, так і чоловікам, кожному один хлібний корж, і добрий шматок м'яса, і глечик вина. І весь народ розійшовся кожен до свого дому.

20 Тоді Давид повернувся, щоб благословити свій дім. І Міхал, дочка Саула, вийшла назустріч Давидові і сказала: Яким славним був сьогодні цар Ізраїля, який сьогодні оголився перед очима служниць своїх слуг, як один з пустих людей безсоромно оголюється!

21 І Давид сказав Міхал: Це було перед Єшуа, який вибрав мене перед твоїм батьком і перед усім його домом, щоб поставити мене правителем над народом Єшуа, над Ізраїлем; тому я гратиму перед Єшуа.

22 І я ще більше стану нікчемним, ніж це, і буду принижений у своїх власних очах; а щодо служниць, про яких ти говорила, від них я буду в пошані.

23 Тому Міхал, дочка Саула, не мала дитини аж до дня своєї смерти.

Розділ 7

1 І сталося, коли цар сидів у своєму домі, і Єшуа дав йому відпочинок навколо від усіх його ворогів;

2 Що цар сказав Натанові пророку: Дивися тепер, я живу в кедровому домі, а ковчег Ягве перебуває за завісами.

3 І Натан сказав цареві: Іди, роби все, що в твоєму серці, бо Єшуа з тобою.

4 І сталося тієї ночі, що слово Ягве прийшло до Натана, кажучи:

5 Іди і скажи моєму слузі Давидові: Так говорить Ягве: Чи ти збудуєш мені дім, щоб я жив у ньому?

6 Адже я не жив у жодному домі від часу, коли я вивів дітей Ізраїля з Єгипту, аж до цього дня, але ходив у наметі і в скинії.

7 В усіх місцях, де я ходив з усіма дітьми Ізраїля, чи говорив я слово з кимось із племен Ізраїля, кому я наказав пасти мій народ Ізраїль, кажучи: Чому ви не будуєте мені кедрового дому?

8 Тепер тому так скажи моєму слузі Давидові: Так говорить Ягве військ: Я взяв тебе з кошари, від ходження за вівцями, щоб ти був правителем над моїм народом, над Ізраїлем;

9 І я був з тобою скрізь, куди ти ходив, і знищив усіх твоїх ворогів перед твоїм обличчям, і зробив тобі велике ім'я, як ім'я великих людей, що на землі.

10 Крім того, я призначу місце для мого народу Ізраїля і насаджу їх, щоб вони жили у власному місці і більше не рухалися; і діти нечестивості більше не гнобитимуть їх, як колись,

11 І як від часу, коли я наказав суддям бути над моїм народом Ізраїлем, і дав тобі відпочинок від усіх твоїх ворогів. Також Ягве сповіщає тобі, що він зробить тобі дім.

12 І коли твої дні сповняться і ти заснеш зі своїми батьками, я поставлю твоє насіння після тебе, яке вийде з твого нутра, і я утверджу його царство.

13 Він збудує дім для мого імені, і я утверджу престол його царства навіки.

14 Я буду його батьком, а він буде моїм сином. Якщо він чинитиме беззаконня, я каратиму його жезлом людей і ударами дітей людських;

15 Але моя милість не відійде від нього, як я забрав її від Саула, якого я усунув перед тобою.

16 І твій дім і твоє царство будуть утверджені навіки перед тобою; твій престол буде утверджений навіки.

17 За всіма цими словами і за всім цим видінням так Натан говорив Давидові.

18 Тоді цар Давид увійшов і сів перед Єшуа і сказав: Хто я, о Ягве? І що мій дім, що ти привів мене аж сюди?

19 І це було ще малою річчю у твоїх очах, о Ягве; але ти також говорив про дім твого слуги на довгий час наперед. І чи це звичай людини, о Ягве?

20 І що ще Давид може сказати тобі? Бо ти, Ягве, знаєш твого слугу.

21 Заради твого слова і за твоїм власним серцем ти зробив усі ці великі речі, щоб дати їх знати твоєму слузі.

22 Тому ти великий, о Ягве; бо немає нікого, як ти, і немає іншого Ягве крім тебе, за всім, що ми чули нашими вухами.

23 І який один народ на землі подібний до твого народу, саме до Ізраїля, якого Єшуа пішов викупити собі за народ, і зробити йому ім'я, і зробити для вас великі і страшні речі, для твоєї землі, перед твоїм народом, якого ти викупив собі з Єгипту, від народів і їхніх богів?

24 Бо ти утвердив собі твій народ Ізраїль, щоб він був тобі народом навіки; і ти, Ягве, став їхнім Ягве.

25 І тепер, о Ягве, слово, яке ти сказав про твого слугу і про його дім, утверди його навіки і зроби, як ти сказав.

26 І нехай твоє ім'я звеличується навіки, кажучи: Ягве військ є Ягве над Ізраїлем; і нехай дім твого слуги Давида буде утверджений перед тобою.

27 Бо ти, о Ягве військ, Ягве Ізраїля, відкрив твоєму слузі, кажучи: Я збудую тобі дім; тому твій слуга знайшов у своєму серці помолитися цією молитвою до тебе.

28 І тепер, о Ягве, ти є той Ягве, і твої слова правдиві, і ти пообіцяв цю доброту твоєму слузі;

29 Тому тепер нехай буде тобі завгодно благословити дім твого слуги, щоб він тривав навіки перед тобою; бо ти, о Ягве, сказав це; і твоїм благословенням нехай дім твого слуги буде благословенний навіки.

Розділ 8

1 І після цього сталося, що Давид побив филистимлян і підкорив їх; і Давид узяв Метеґ-Амму з руки филистимлян.

2 І він побив Моав і виміряв їх шнуром, кладучи їх на землю; саме двома шнурами виміряв він, щоб убити, а одним повним шнуром, щоб залишити живими. І моавійці стали слугами Давида і приносили дари.

3 Давид побив також Гададезера, сина Рехова, царя Цови, коли він ішов відновити свою межу при річці Євфрат.

4 І Давид узяв від нього тисячу колісниць, і сімсот вершників, і двадцять тисяч піхотинців; і Давид підрізав жили всім колісничним коням, але залишив з них на сто колісниць.

5 І коли сирійці Дамаска прийшли допомогти Гададезерові, цареві Цови, Давид убив із сирійців двадцять дві тисячі людей.

6 Тоді Давид поставив залоги в Сирії Дамаска; і сирійці стали слугами Давида і приносили дари. І Єшуа зберігав Давида скрізь, куди він ходив.

7 І Давид узяв золоті щити, що були на слугах Гададезера, і приніс їх до Єрусалима.

8 А з Бетаха і з Беротая, міст Гададезера, цар Давид узяв дуже багато міді.

9 Коли Тоі, цар Хамату, почув, що Давид побив усе військо Гададезера,

10 Тоді Тоі послав Йорама, свого сина, до царя Давида, щоб привітати його і благословити його, бо він воював проти Гададезера і побив його, — бо Гададезер мав війни з Тоі. І Йорам приніс з собою посуд срібний, і посуд золотий, і посуд мідний;

11 Які також цар Давид присвятив Єшуа, зі сріблом і золотом, що він присвятив від усіх народів, які підкорив;

12 Від Сирії, і від Моаву, і від дітей Аммону, і від филистимлян, і від Амалика, і від здобичі Гададезера, сина Рехова, царя Цови.

13 І Давид здобув собі ім'я, коли повернувся після побиття сирійців у Соляній долині, яких було вісімнадцять тисяч людей.

14 І він поставив залоги в Едомі; по всьому Едому поставив він залоги, і всі едомійці стали слугами Давида. І Єшуа зберігав Давида скрізь, куди він ходив.

15 І Давид царював над усім Ізраїлем; і Давид чинив суд і справедливість усьому своєму народові.

16 І Йоав, син Церуї, був над військом; а Йосафат, син Ахілуда, був літописцем;

17 А Садок, син Ахітува, і Ахімелех, син Ав'ятара, були священиками; а Серая був писарем;

18 А Беная, син Єгояди, був над керетеями і над пелетеями; а сини Давида були головними правителями.

Розділ 9

1 І Давид сказав: Чи є ще хтось, хто залишився з дому Саула, щоб я виявив йому милість заради Йонатана?

2 І був у дому Саула слуга, ім'я якого було Ціва. І коли вони покликали його до Давида, цар сказав йому: Чи ти Ціва? І він сказав: Твій слуга — це він.

3 І цар сказав: Чи немає ще нікого з дому Саула, щоб я виявив йому милість Єшуа? І Ціва сказав цареві: Йонатан ще має сина, який кульгавий на ноги.

4 І цар сказав йому: Де він? І Ціва сказав цареві: Ось, він у домі Махіра, сина Амміїла, у Ло-Деварі.

5 Тоді цар Давид послав і забрав його з дому Махіра, сина Амміїла, з Ло-Девару.

6 І коли Мефівошет, син Йонатана, сина Саула, прийшов до Давида, він упав на своє обличчя і вклонився. І Давид сказав: Мефівошете. І він відповів: Ось твій слуга!

7 І Давид сказав йому: Не бійся, бо я неодмінно виявлю тобі милість заради Йонатана, твого батька, і поверну тобі всю землю Саула, твого батька; і ти постійно їстимеш хліб за моїм столом.

8 І він вклонився і сказав: Що твій слуга, що ти дивишся на такого мертвого пса, як я?

9 Тоді цар покликав Ціву, слугу Саула, і сказав йому: Я дав синові твого пана все, що належало Саулові і всьому його домові.

10 Ти тому, і твої сини, і твої слуги, будете обробляти землю для нього, і ти приноситимеш плоди, щоб син твого пана мав їжу їсти; але Мефівошет, син твого пана, завжди їстиме хліб за моїм столом. А Ціва мав п'ятнадцять синів і двадцять слуг.

11 Тоді Ціва сказав цареві: За всім, що мій пан цар наказав своєму слузі, так твій слуга зробить. Щодо Мефівошета, сказав цар, він їстиме за моїм столом, як один із синів царя.

12 І Мефівошет мав малого сина, ім'я якого було Міха. І всі, хто жив у домі Ціви, були слугами Мефівошета.

13 І Мефівошет жив у Єрусалимі, бо він постійно їв за столом царя; і він був кульгавий на обидві ноги.

Розділ 10

1 І сталося після цього, що цар дітей Аммону помер, і Ханун, його син, царював на його місці.

2 Тоді Давид сказав: Я виявлю милість Ханунові, синові Нахаша, як його батько виявив милість мені. І Давид послав потішити його рукою своїх слуг щодо його батька. І слуги Давида прийшли в землю дітей Аммону.

3 І князі дітей Аммону сказали Ханунові, своєму панові: Чи ти думаєш, що Давид шанує твого батька, що він послав до тебе потішителів? Чи не послав Давид своїх слуг до тебе радше, щоб оглянути місто, і розвідати його, і зруйнувати його?

4 Тому Ханун узяв слуг Давида і поголив половину їхніх борід, і відрізав їхній одяг посередині, аж до їхніх сідниць, і відпустив їх.

5 Коли розповіли про це Давидові, він послав їм назустріч, бо люди були дуже засоромлені; і цар сказав: Залишайтеся в Єрихоні, доки не відростуть ваші бороди, і тоді повертайтеся.

6 І коли діти Аммону побачили, що вони стали ненависними перед Давидом, діти Аммону послали і найняли сирійців Бет-Рехова і сирійців Цови, двадцять тисяч піхотинців, і від царя Маахи тисячу людей, і від Іш-Това дванадцять тисяч людей.

7 І коли Давид почув про це, він послав Йоава і все військо могутніх людей.

8 І діти Аммону вийшли і вишикувалися до битви біля входу в браму; а сирійці Цови, і Рехова, і Іш-Тов, і Мааха були окремо в полі.

9 Коли Йоав побачив, що фронт битви був проти нього спереду і ззаду, він вибрав з усіх вибраних людей Ізраїля і вишикував їх проти сирійців;

10 А решту народу він віддав у руку Авішая, свого брата, щоб він вишикував їх проти дітей Аммону.

11 І він сказав: Якщо сирійці будуть надто сильні для мене, тоді ти допоможеш мені; але якщо діти Аммону будуть надто сильні для тебе, тоді я прийду і допоможу тобі.

12 Будь мужній, і будьмо мужні за наш народ і за міста нашого Єшуа; і Ягве нехай зробить те, що здається йому добрим.

13 І Йоав наблизився, і народ, що був з ним, до битви проти сирійців; і вони втекли перед ним.

14 І коли діти Аммону побачили, що сирійці втекли, тоді вони також втекли перед Авішаєм і увійшли в місто. І Йоав повернувся від дітей Аммону і прийшов до Єрусалима.

15 І коли сирійці побачили, що вони побиті перед Ізраїлем, вони зібралися разом.

16 І Гадарезер послав і вивів сирійців, що були за річкою; і вони прийшли до Хеламу; а Шовах, начальник війська Гадарезера, ішов перед ними.

17 І коли розповіли Давидові, він зібрав усього Ізраїля разом, і перейшов Йордан, і прийшов до Хеламу. І сирійці вишикувалися проти Давида і воювали з ним.

18 І сирійці втекли перед Ізраїлем; і Давид убив людей сімохсот колісниць сирійців і сорок тисяч вершників, і вразив Шоваха, начальника їхнього війська, який помер там.

19 І коли всі царі, що були слугами Гадарезера, побачили, що вони побиті перед Ізраїлем, вони уклали мир з Ізраїлем і служили їм. І сирійці боялися більше допомагати дітям Аммону.

Розділ 11

1 І сталося, після того як рік минув, у час, коли царі виходять на битву, що Давид послав Йоава і своїх слуг з ним, і всього Ізраїля; і вони знищили дітей Аммону і обложили Раббу. Але Давид залишався в Єрусалимі.

2 І сталося ввечері, що Давид устав зі свого ліжка і ходив по даху дому царя; і з даху він побачив жінку, яка купалася; і жінка була дуже вродлива на вигляд.

3 І Давид послав і запитав про жінку. І один сказав: Чи це не Вірсавія, дочка Еліама, дружина Урії хеттеянина?

4 І Давид послав посланців і взяв її; і вона увійшла до нього, і він ліг з нею, бо вона очистилася від своєї нечистоти; і вона повернулася до свого дому.

5 І жінка зачала, і послала і розповіла Давидові, і сказала: Я вагітна.

6 І Давид послав до Йоава, кажучи: Пошли мені Урію хеттеянина. І Йоав послав Урію до Давида.

7 І коли Урія прийшов до нього, Давид запитав його, як Йоав, і як народ, і як ведеться війна.

8 І Давид сказав Урії: Спустися до свого дому і омий свої ноги. І Урія вийшов з дому царя, і слідом за ним пішла порція їжі від царя.

9 Але Урія спав біля дверей дому царя з усіма слугами свого пана і не спустився до свого дому.

10 І коли вони розповіли Давидові, кажучи: Урія не спустився до свого дому, Давид сказав Урії: Чи ти не прийшов зі своєї подорожі? Чому ж ти не спустився до свого дому?

11 І Урія сказав Давидові: Ковчег, і Ізраїль, і Юда перебувають у наметах; а мій пан Йоав і слуги мого пана таборують у відкритому полі; чи ж я піду у свій дім, щоб їсти і пити, і лягти зі своєю дружиною? Як ти живеш, і як живе твоя душа, я не зроблю цієї речі.

12 І Давид сказав Урії: Залишайся тут також сьогодні, а завтра я відпущу тебе. І Урія пробув у Єрусалимі той день і наступний.

13 І коли Давид покликав його, він їв і пив перед ним; і він напоїв його; а ввечері він вийшов лягти на своє ліжко зі слугами свого пана, але не спустився до свого дому.

14 І сталося вранці, що Давид написав листа Йоаву і послав його рукою Урії.

15 І він написав у листі, кажучи: Поставте Урію на передовій найгарячішої битви і відступіть від нього, щоб він був уражений і помер.

16 І сталося, коли Йоав спостерігав за містом, що він призначив Урію на місце, де, як він знав, були хоробрі люди.

17 І люди міста вийшли і воювали з Йоавом; і впали деякі з народу зі слуг Давида; і Урія хеттеянин також помер.

18 Тоді Йоав послав і розповів Давидові всі речі щодо війни;

19 І наказав посланцеві, кажучи: Коли ти закінчиш розповідати цареві справи війни,

20 І якщо буде, що гнів царя підніметься, і він скаже тобі: Навіщо ви підійшли так близько до міста, коли воювали? Чи ви не знали, що вони стрілятимуть зі стіни?

21 Хто вразив Авімелеха, сина Єруббешета? Чи не жінка кинула на нього шматок жорна зі стіни, і він помер у Тевеці? Навіщо ви підійшли до стіни? Тоді скажи ти: Твій слуга Урія хеттеянин також мертвий.

22 І посланець пішов, і прийшов, і розповів Давидові все, за чим Йоав послав його.

23 І посланець сказав Давидові: Справді, люди взяли гору над нами і вийшли до нас у поле, і ми були на них аж до входу в браму.

24 І стрільці стріляли зі стіни на твоїх слуг; і деякі зі слуг царя мертві, і твій слуга Урія хеттеянин також мертвий.

25 Тоді Давид сказав посланцеві: Так скажи Йоаву: Нехай ця річ не буде неприємна тобі, бо меч пожирає одного так само, як іншого; зроби свою битву сильнішою проти міста і зруйнуй його; і підбадьор ти його.

26 І коли дружина Урії почула, що Урія, її чоловік, мертвий, вона оплакувала свого чоловіка.

27 І коли жалоба минула, Давид послав і забрав її до свого дому, і вона стала його дружиною, і народила йому сина. Але річ, яку Давид зробив, була неприємна Ягве.

Розділ 12

1 І Ягве послав Натана до Давида. І він прийшов до нього і сказав йому: Були два чоловіки в одному місті; один багатий, а другий бідний.

2 Багатий чоловік мав дуже багато отар і стад;

3 А бідний чоловік не мав нічого, крім однієї малої вівці, яку він купив і вигодував; і вона виросла разом з ним і з його дітьми; вона їла з його власної їжі, і пила з його власної чаші, і лежала на його грудях, і була йому як дочка.

4 І прийшов мандрівник до багатого чоловіка, і він пощадив узяти зі своєї власної отари і зі свого власного стада, щоб приготувати для подорожнього чоловіка, що прийшов до нього; але взяв вівцю бідного чоловіка і приготував її для чоловіка, що прийшов до нього.

5 І гнів Давида дуже запалав на того чоловіка; і він сказав Натанові: Як живий Ягве, чоловік, що зробив цю річ, неодмінно помре;

6 І він відновить вівцю вчетверо, бо він зробив цю річ, і бо він не мав жалю.

7 І Натан сказав Давидові: Ти — той чоловік. Так говорить Ягве Ізраїля: Я помазав тебе царем над Ізраїлем, і я визволив тебе з руки Саула;

8 І я дав тобі дім твого пана, і дружин твого пана на твої груди, і дав тобі дім Ізраїля і Юди; і якби того було надто мало, я також дав би тобі ще такі і такі речі.

9 Навіщо ти зневажив заповідь Ягве, щоб чинити зло в його очах? Ти вбив Урію хеттеянина мечем, і взяв його дружину собі за дружину, і вбив його мечем дітей Аммону.

10 Тепер тому меч ніколи не відійде від твого дому, бо ти зневажив мене і взяв дружину Урії хеттеянина собі за дружину.

11 Так говорить Ягве: Ось, я підніму зло проти тебе з твого власного дому, і я візьму твоїх дружин перед твоїми очима і дам їх твоєму ближньому, і він ляже з твоїми дружинами перед цим сонцем.

12 Бо ти зробив це таємно; але я зроблю цю річ перед усім Ізраїлем і перед сонцем.

13 І Давид сказав Натанові: Я згрішив проти Ягве. І Натан сказав Давидові: Ягве також відняв твій гріх; ти не помреш.

14 Однак, оскільки цим учинком ти дав велику нагоду ворогам Ягве зневажати, дитя також, що народилося тобі, неодмінно помре.

15 І Натан пішов до свого дому. І Ягве уразив дитя, що його жінка Урії породила Давидові, і воно тяжко захворіло.

16 Тому Давид благав Єшуа за дитя; і Давид постив, і ввійшов, і ліг на землю на всю ніч.

17 І старші його дому встали й прийшли до нього, щоб підняти його з землі, але він не хотів, ані не їв хліба з ними.

18 І сталося сьомого дня, що дитя померло. А слуги Давида боялися сповістити йому, що дитя померло, бо вони казали: Ось, коли дитя ще було живе, ми говорили до нього, а він не слухав нашого голосу; як же він завдасть собі болю, коли ми скажемо йому, що дитя померло?

19 Та коли Давид побачив, що його слуги шепочуться, Давид зрозумів, що дитя померло; тому Давид сказав своїм слугам: Чи дитя померло? І вони сказали: Воно померло.

20 Тоді Давид устав із землі, і вмився, і намастився, і змінив свій одяг, і прийшов до дому Ягве, і поклонився; тоді він прийшов до свого власного дому, і коли він зажадав, вони поставили перед ним хліб, і він їв.

21 Тоді його слуги сказали йому: Що це за річ, що ти вчинив? Ти постив і плакав за дитям, коли воно було живе; а коли дитя померло, ти встав і їв хліб.

22 І він сказав: Поки дитя було ще живе, я постив і плакав, бо я сказав: Хто знає, чи Єшуа буде милостивий до мене, щоб дитя жило?

23 А тепер воно померло, навіщо мені постити? Чи можу я повернути його назад? Я піду до нього, а воно не повернеться до мене.

24 І Давид утішив Вірсавію, свою жінку, і ввійшов до неї, і ліг із нею; і вона породила сина, і він назвав його ім’я Соломон; і Єшуа полюбив його.

25 І він послав рукою пророка Натана, і той назвав його ім’я Єдидія, заради Єшуа.

26 І Йоав воював проти Рабби синів Аммона, і здобув царське місто.

27 І Йоав послав посланців до Давида і сказав: Я воював проти Рабби і здобув місто вод.

28 Тепер же збери решту народу докупи, і отаборися проти міста, і здобудь його, щоб я не здобув міста, і воно не назвалося моїм ім’ям.

29 І Давид зібрав увесь народ докупи, і пішов до Рабби, і воював проти неї, і здобув її.

30 І він узяв корону їхнього царя з його голови, вага якої була талант золота з дорогоцінним камінням, і вона була покладена на голову Давида. І він виніс здобич міста в дуже великій кількості.

31 І він вивів народ, що був у ньому, і поклав їх під пили, і під залізні борони, і під залізні сокири, і провів їх крізь цегляну піч; і так він учинив усім містам синів Аммона. І Давид і ввесь народ повернулися до Єрусалима.

Розділ 13

1 І сталося після цього, що Авесалом, син Давида, мав вродливу сестру, ім’я якої було Тамара, і Амнон, син Давида, полюбив її.

2 І Амнон так мучився, що аж захворів через свою сестру Тамару, бо вона була дівчиною; і Амнонові здавалося тяжким учинити їй що-небудь.

3 А Амнон мав друга, ім’я якого було Йонадав, син Шімеї, Давидового брата; і Йонадав був чоловік дуже хитрий.

4 І він сказав йому: Чому ти, царський сину, худнеш день у день? Чи не скажеш мені? І Амнон сказав йому: Я люблю Тамару, сестру мого брата Авесалома.

5 І Йонадав сказав йому: Ляж на своє ліжко і вдай хворого; а коли твій батько прийде побачити тебе, скажи йому: Прошу тебе, нехай прийде моя сестра Тамара і дасть мені їжі, і приготує страву на моїх очах, щоб я бачив і їв із її руки.

6 І Амнон ліг і вдав хворого; а коли цар прийшов побачити його, Амнон сказав цареві: Прошу тебе, нехай прийде Тамара, моя сестра, і приготує на моїх очах пару пирогів, щоб я їв із її руки.

7 Тоді Давид послав додому до Тамари, кажучи: Іди тепер до дому твого брата Амнона і приготуй йому страву.

8 І Тамара пішла до дому свого брата Амнона, а він лежав. І вона взяла борошно, і замісила, і приготувала пироги на його очах, і спекла пироги.

9 І вона взяла сковороду і виклала їх перед ним, але він відмовився їсти. І Амнон сказав: Виведіть усіх людей від мене. І всі люди вийшли від нього.

10 І Амнон сказав Тамарі: Принеси страву до кімнати, щоб я їв із твоєї руки. І Тамара взяла пироги, які приготувала, і принесла їх до кімнати Амнонові, своєму братові.

11 А коли вона принесла їх йому, щоб їв, він схопив її і сказав їй: Ходи, ляж зі мною, сестро моя.

12 І вона відповіла йому: Ні, брате мій, не силуй мене, бо жодної такої речі не повинно чинити в Ізраїлі; не чини цієї ганьби.

13 А я, куди я подіну свій сором? А щодо тебе, ти будеш як один із безумних в Ізраїлі. Тепер же, прошу тебе, поговори з царем, бо він не відмовить тобі в мені.

14 Та він не хотів слухати її голосу; але, бувши сильніший за неї, присилував її і ліг із нею.

15 Тоді Амнон зненавидів її надзвичайно, так що ненависть, якою він ненавидів її, була більша за любов, якою він любив її. І Амнон сказав їй: Устань, іди геть.

16 І вона сказала йому: Нема причини; це зло, що ти відсилаєш мене, більше за те інше, що ти вчинив мені. Та він не хотів її слухати.

17 Тоді він покликав свого слугу, що прислуговував йому, і сказав: Виведи тепер цю жінку геть від мене і замкни двері за нею на засув.

18 А на ній був різнобарвний одяг, бо в такі шати одягалися царські дочки, що були дівчатами. І його слуга вивів її геть і замкнув двері за нею на засув.

19 І Тамара посипала свою голову попелом, і роздерла різнобарвний одяг, що був на ній, і поклала свою руку на свою голову, і йшла далі, голосно плачучи.

20 І Авесалом, її брат, сказав їй: Чи Амнон, твій брат, був із тобою? Але тепер мовчи, сестро моя; він твій брат; не бери цієї речі до серця. І Тамара залишалася самотньою в домі свого брата Авесалома.

21 Та коли цар Давид почув про всі ці речі, він дуже розгнівався.

22 І Авесалом не говорив своєму братові Амнонові ані доброго, ані злого, бо Авесалом ненавидів Амнона за те, що той присилував його сестру Тамару.

23 І сталося після двох повних років, що в Авесалома були стрижії овець у Баал-Хацорі, що біля Єфрема, і Авесалом запросив усіх царських синів.

24 І Авесалом прийшов до царя і сказав: Ось тепер у твого слуги стрижії овець; нехай цар, благаю тебе, і його слуги підуть із твоїм слугою.

25 І цар сказав Авесаломові: Ні, сину мій, не ходімо тепер ми всі, щоб ми не були тобі тягарем. І він наполегливо просив його, та він не хотів іти, але поблагословив його.

26 Тоді Авесалом сказав: Якщо ні, прошу тебе, нехай мій брат Амнон піде з нами. І цар сказав йому: Навіщо йому йти з тобою?

27 Але Авесалом наполегливо просив його, щоб він відпустив із ним Амнона і всіх царських синів.

28 А Авесалом наказав своїм слугам, кажучи: Дивіться тепер, коли серце Амнона розвеселиться від вина, і коли я скажу вам: Ударте Амнона, — тоді вбийте його, не бійтеся; чи ж не я наказав вам? Будьте мужні і будьте відважні.

29 І слуги Авесалома вчинили Амнонові так, як Авесалом наказав. Тоді всі царські сини встали, і кожен сів на свого мула, і втекли.

30 І сталося, коли вони були в дорозі, що до Давида дійшла вістка, кажучи: Авесалом убив усіх царських синів, і не залишилося жодного з них.

31 Тоді цар устав, і роздер свій одяг, і ліг на землю; і всі його слуги стояли поряд із роздертим одягом.

32 І Йонадав, син Шімеї, Давидового брата, відповів і сказав: Нехай мій пан не думає, що вони вбили всіх юнаків, царських синів, бо тільки Амнон мертвий; бо за призначенням Авесалома це було постановлено від того дня, коли він присилував його сестру Тамару.

33 Тепер же нехай мій пан цар не бере цієї речі до свого серця, думаючи, що всі царські сини мертві, бо тільки Амнон мертвий.

34 А Авесалом утік. І юнак, що стояв на сторожі, підняв свої очі й глянув, і ось, багато народу йшло дорогою по схилу гори позаду нього.

35 І Йонадав сказав цареві: Ось, царські сини йдуть; як твій слуга сказав, так і є.

36 І сталося, щойно він закінчив говорити, аж ось, царські сини прийшли, і підняли свій голос, і плакали; і цар також, і всі його слуги плакали дуже гірко.

37 А Авесалом утік і пішов до Талмая, сина Амміхуда, царя Ґешуру. І Давид оплакував свого сина щодня.

38 І Авесалом утік, і пішов до Ґешуру, і був там три роки.

39 І душа царя Давида прагнула вийти до Авесалома, бо він утішився щодо Амнона, бачачи, що він мертвий.

Розділ 14

1 А Йоав, син Церуї, зауважив, що серце царя було звернене до Авесалома.

2 І Йоав послав до Текої, і привів звідти мудру жінку, і сказав їй: Прошу тебе, вдай, ніби ти в жалобі, і вдягни тепер жалобний одяг, і не намащуйся оливою, а будь як жінка, що довгий час оплакувала померлого:

3 І прийди до царя, і говори до нього в такий спосіб. І Йоав вклав слова в її уста.

4 А коли жінка з Текої говорила до царя, вона впала обличчям до землі і вклонилася, і сказала: Допоможи, о царю!

5 І цар сказав їй: Що тобі? І вона відповіла: Я справді вдова, і мій чоловік помер.

6 І твоя служниця мала двох синів, і вони обидва зчепилися в полі, і не було нікого, щоб розборонити їх, і один ударив другого і вбив його.

7 І ось, уся родина повстала проти твоєї служниці, і вони сказали: Видай того, хто вдарив свого брата, щоб ми вбили його за життя його брата, якого він убив, і ми знищимо також спадкоємця; і так вони погасять мою іскру, що залишилася, і не залишать моєму чоловікові ані імені, ані останку на землі.

8 І цар сказав жінці: Іди до свого дому, а я дам наказ щодо тебе.

9 І жінка з Текої сказала цареві: Пане мій, о царю, нехай беззаконня буде на мені і на домі мого батька, а цар і його престол нехай будуть невинні.

10 І цар сказав: Хто б не сказав тобі щось, приведи його до мене, і він більше не торкнеться тебе.

11 Тоді вона сказала: Прошу тебе, нехай цар згадає Єшуа, твого Єшуа, щоб ти не дозволив месникам крови нищити далі, щоб вони не знищили мого сина. І він сказав: Як живий Єшуа, жодна волосина твого сина не впаде на землю.

12 Тоді жінка сказала: Нехай твоя служниця, прошу тебе, скаже одне слово моєму панові цареві. І він сказав: Говори далі.

13 І жінка сказала: Чому ж ти задумав таку річ проти народу Єшуа? Бо цар говорить цю річ як той, хто винний, у тому, що цар не повертає додому свого вигнанця.

14 Бо ми конче помремо і ми як вода, пролита на землю, якої не можна зібрати назад; і Єшуа не зважає на жодну особу; та все ж він вигадує способи, щоб його вигнанець не був відкинутий від нього.

15 Тепер же я прийшла сказати цю річ моєму панові цареві тому, що народ налякав мене; і твоя служниця сказала: Я тепер говоритиму до царя; можливо, цар виконає прохання своєї служниці.

16 Бо цар вислухає, щоб визволити свою служницю з руки чоловіка, що хотів би знищити мене і мого сина разом зі спадщини Єшуа.

17 Тоді твоя служниця сказала: Нехай слово мого пана царя буде тепер потіхою, бо як ангел Ягве, так мій пан цар, щоб розрізняти добре і зле; тому Єшуа, твій Єшуа, буде з тобою.

18 Тоді цар відповів і сказав жінці: Не приховуй від мене, прошу тебе, того, про що я запитаю тебе. І жінка сказала: Нехай мій пан цар тепер говорить.

19 І цар сказав: Чи не рука Йоава з тобою в усьому цьому? І жінка відповіла і сказала: Як жива душа твоя, пане мій царю, ніхто не може звернути ні праворуч, ні ліворуч від усього, що мій пан цар говорив, бо твій слуга Йоав, він наказав мені, і він вклав усі ці слова в уста твоєї служниці:

20 Щоб надати інший вигляд цій мові, твій слуга Йоав учинив цю річ; а мій пан мудрий, за мудрістю ангела Ягве, щоб знати все, що є на землі.

21 І цар сказав Йоавові: Ось тепер я вчинив цю річ; іди ж, приведи юнака Авесалома назад.

22 І Йоав упав на землю обличчям, і вклонився, і подякував цареві; і Йоав сказав: Сьогодні твій слуга знає, що я знайшов ласку в твоїх очах, пане мій, о царю, у тому, що цар виконав прохання свого слуги.

23 І Йоав устав, і пішов до Ґешуру, і привів Авесалома до Єрусалима.

24 І цар сказав: Нехай він повернеться до свого власного дому і нехай не бачить мого обличчя. І Авесалом повернувся до свого власного дому і не бачив обличчя царя.

25 А в усьому Ізраїлі не було нікого, кого б так хвалили, як Авесалома, за його красу; від підошви його ноги аж до тім’я його голови не було в ньому вади.

26 А коли він стриг свою голову, (бо це було наприкінці кожного року, що він стриг її, бо волосся було тяжке на ньому, тому він стриг його,) він важив волосся своєї голови на двісті шекелів за царською вагою.

27 І в Авесалома народилося троє синів і одна дочка, ім’я якої було Тамара; вона була жінка вродливого вигляду.

28 І Авесалом прожив два повні роки в Єрусалимі і не бачив обличчя царя.

29 Тому Авесалом послав по Йоава, щоб послати його до царя, але він не хотів прийти до нього; і коли він послав знову вдруге, він не хотів прийти.

30 Тому він сказав своїм слугам: Дивіться, поле Йоава біля мого, і в нього там ячмінь; ідіть і підпаліть його. І слуги Авесалома підпалили поле.

31 Тоді Йоав устав, і прийшов до Авесалома до його дому, і сказав йому: Чому твої слуги підпалили моє поле?

32 І Авесалом відповів Йоавові: Ось, я послав до тебе, кажучи: Прийди сюди, щоб я міг послати тебе до царя сказати: Навіщо я прийшов із Ґешуру? Краще було б мені залишатися там і досі; тепер же нехай я побачу обличчя царя, і якщо є в мені якесь беззаконня, нехай він уб’є мене.

33 І Йоав прийшов до царя і розповів йому; а коли він покликав Авесалома, той прийшов до царя і вклонився обличчям до землі перед царем, і цар поцілував Авесалома.

Розділ 15

1 І сталося після цього, що Авесалом приготував собі колісниці й коней і п’ятдесят чоловіків, щоб бігли перед ним.

2 І Авесалом устав рано і ставав коло дороги до брами; і було так, що коли якийсь чоловік, що мав суперечку, приходив до царя на суд, тоді Авесалом кликав його і казав: З якого ти міста? І він казав: Твій слуга з одного з племен Ізраїля.

3 І Авесалом казав йому: Дивись, твої справи добрі й праві, але немає нікого, призначеного царем, щоб вислухати тебе.

4 Авесалом казав крім того: О, якби мене поставили суддею в краю, щоб кожен чоловік, що має якусь справу чи позов, міг приходити до мене, і я чинив би йому справедливість!

5 І було так, що коли якийсь чоловік наближався до нього, щоб уклонитися йому, він простягав свою руку, і брав його, і цілував його.

6 І в такий спосіб Авесалом чинив усьому Ізраїлю, що приходив до царя на суд; і так Авесалом крав серця мужів Ізраїля.

7 І сталося після сорока років, що Авесалом сказав цареві: Прошу тебе, дозволь мені піти і виконати мою обітницю, яку я пообіцяв Єшуа, у Хевроні.

8 Бо твій слуга дав обітницю, коли я перебував у Ґешурі в Сирії, кажучи: Якщо Єшуа справді приведе мене знову до Єрусалима, тоді я служитиму Єшуа.

9 І цар сказав йому: Іди з миром. І він устав і пішов до Хеврону.

10 А Авесалом розіслав шпигунів по всіх племенах Ізраїля, кажучи: Як тільки ви почуєте звук сурми, тоді скажіть: Авесалом царює в Хевроні.

11 І з Авесаломом пішло двісті чоловіків із Єрусалима, що були запрошені; і вони йшли в своїй простоті і не знали нічого.

12 І Авесалом послав по Ахітофела ґілонянина, Давидового радника, з його міста, із Ґіло, коли він приносив жертви. І змова була сильна, бо народ безнастанно прибував до Авесалома.

13 І прийшов вістун до Давида, кажучи: Серця мужів Ізраїля — за Авесаломом.

14 І Давид сказав усім своїм слугам, що були з ним у Єрусалимі: Устаньте, і втікаймо, бо інакше ми не врятуємося від Авесалома; поспішайте відійти, щоб він не наздогнав нас раптово, і не навів на нас зла, і не вразив місто вістрям меча.

15 І царські слуги сказали цареві: Ось, твої слуги готові зробити все, що мій пан цар призначить.

16 І цар вийшов, і ввесь його дім за ним. І цар залишив десять жінок, що були наложницями, щоб пильнувати дім.

17 І цар вийшов, і ввесь народ за ним, і вони зупинилися в місці, що було далеко.

18 І всі його слуги проходили поряд із ним; і всі керетяни, і всі пелетяни, і всі ґіттяни, шістсот чоловіків, що прийшли за ним із Гату, проходили перед царем.

19 Тоді цар сказав Іттаєві ґіттянинові: Чому ти також ідеш із нами? Повертайся на своє місце і залишайся з царем, бо ти чужинець, а також вигнанець.

20 Ти прийшов лише вчора, чи ж я сьогодні маю змушувати тебе ходити туди й сюди з нами? Бачачи, що я йду, куди можу, повертайся ти і візьми назад своїх братів; милість і правда нехай будуть із тобою.

21 І Іттай відповів цареві і сказав: Як живий Єшуа, і як живий мій пан цар, справді, в якому місці буде мій пан цар, чи на смерть, чи на життя, там також буде і твій слуга.

22 І Давид сказав Іттаєві: Іди і переходь. І Іттай ґіттянин перейшов, і всі його люди, і всі діти, що були з ним.

23 І ввесь край плакав гучним голосом, і ввесь народ переходив; і цар сам перейшов потік Кедрон, і ввесь народ переходив у напрямі дороги до пустелі.

24 І ось, Садок також, і всі левити були з ним, несучи ковчег заповіту Ягве; і вони поставили ковчег Ягве, і Евіятар піднявся, аж поки ввесь народ не закінчив виходити з міста.

25 І цар сказав Садокові: Віднеси ковчег Ягве назад до міста; якщо я знайду ласку в очах Єшуа, він приведе мене знову і покаже мені і його, і його оселю:

26 А якщо він так скаже: Я не маю в тобі вподобання, — ось я, нехай він учинить мені, як видається добрим у його очах.

27 Цар сказав також Садокові, священикові: Чи ж ти не провидець? Повертайся до міста з миром, і ваші два сини з вами: Ахімаац, твій син, і Йонатан, син Евіятара.

28 Дивіться, я зачекаю на рівнині пустелі, аж поки не прийде від вас слово, щоб сповістити мене.

29 Тому Садок і Евіятар віднесли ковчег Ягве знову до Єрусалима, і вони залишилися там.

30 І Давид піднімався підйомом Оливної гори, і плакав, піднімаючись, і голова його була покрита, і він ішов босоніж; і ввесь народ, що був із ним, покрив кожен свою голову, і вони піднімалися, плачучи під час підйому.

31 І один сповістив Давидові, кажучи: Ахітофел серед змовників із Авесаломом. І Давид сказав: О Єшуа, прошу Тебе, оберни пораду Ахітофела на безумство.

32 І сталося, коли Давид прийшов на вершину гори, де він поклонявся Єшуа, ось, Хушай аркіянин вийшов йому назустріч із роздертим одягом і землею на голові:

33 І Давид сказав йому: Якщо ти підеш далі зі мною, тоді ти будеш мені тягарем:

34 А якщо ти повернешся до міста і скажеш Авесаломові: Я буду твоїм слугою, о царю; як я був слугою твого батька досі, так і тепер я буду твоїм слугою, — тоді ти зможеш заради мене зруйнувати пораду Ахітофела.

35 І чи ж не маєш ти там із собою Садока й Евіятара, священиків? Тому буде так, що кожну річ, яку ти почуєш із царського дому, ти розповіси Садокові й Евіятарові, священикам.

36 Ось, вони мають там із собою своїх двох синів: Ахімааца, сина Садока, і Йонатана, сина Евіятара; і через них ви посилатимете до мене кожну річ, яку зможете почути.

37 І Хушай, друг Давида, прийшов до міста, а Авесалом прийшов до Єрусалима.

Розділ 16

1 А коли Давид був трохи далі вершини пагорба, ось, Ціва, слуга Мефівошета, зустрів його з парою осідланих ослів, а на них двісті хлібів, і сто гронів родзинок, і сто літніх плодів, і бутель вина.

2 І цар сказав Ціві: Що ти маєш на увазі цим? І Ціва сказав: Осли — для царського дому, щоб їздити на них, а хліб і літні плоди — для юнаків, щоб їли, а вино — щоб пили ті, хто знесилений у пустелі.

3 І цар сказав: А де син твого пана? І Ціва сказав цареві: Ось, він залишається в Єрусалимі, бо він сказав: Сьогодні дім Ізраїля поверне мені царство мого батька.

4 Тоді цар сказав Ціві: Ось, твоє все, що належало Мефівошетові. І Ціва сказав: Смиренно благаю тебе, щоб я знайшов ласку в твоїх очах, пане мій, о царю.

5 А коли цар Давид прийшов до Бахуріма, ось, звідти вийшов чоловік із родини дому Саула, ім’я якого було Шім’ї, син Ґери; він вийшов і безперестанно проклинав, ідучи.

6 І він кидав каміння в Давида і в усіх слуг царя Давида; а ввесь народ і всі могутні мужі були праворуч і ліворуч від нього.

7 І так сказав Шім’ї, коли проклинав: Виходь, виходь, кривавий чоловіче, і ти, чоловіче Веліяла!

8 Ягве повернув на тебе всю кров дому Саула, замість якого ти царював; і Ягве віддав царство в руку Авесалома, твого сина; і ось, ти спійманий у своєму лиходійстві, бо ти кривавий чоловік.

9 Тоді Авішай, син Церуї, сказав цареві: Чому цей мертвий пес має проклинати мого пана царя? Дозволь мені перейти, прошу тебе, і зняти йому голову.

10 І цар сказав: Що мені до вас, сини Церуї? Нехай він проклинає, бо Ягве сказав йому: Проклинай Давида. Хто ж тоді скаже: Чому ти так учинив?

11 І Давид сказав Авішаєві і всім своїм слугам: Ось, мій син, що вийшов із мого нутра, шукає мого життя; тим більше тепер цей веніяминівець може це робити; залиште його, і нехай проклинає, бо Ягве наказав йому.

12 Може бути, що Єшуа погляне на моє страждання, і що Ягве відплатить мені добром за його прокляття цього дня.

13 І коли Давид і його люди йшли дорогою, Шім’ї йшов схилом гори навпроти нього, і проклинав, ідучи, і кидав у нього каміння, і сипав порох.

14 І цар, і ввесь народ, що був із ним, прийшли втомлені, і відпочили там.

15 А Авесалом і ввесь народ, мужі Ізраїля, прийшли до Єрусалима, і Ахітофел із ним.

16 І сталося, коли Хушай аркіянин, друг Давида, прийшов до Авесалома, що Хушай сказав Авесаломові: Єшуа, рятуй царя, Єшуа, рятуй царя.

17 І Авесалом сказав Хушаєві: Це твоя приязнь до твого друга? Чому ти не пішов із своїм другом?

18 І Хушай сказав Авесаломові: Ні; але кого Ягве, і цей народ, і всі мужі Ізраїля оберуть, того я буду, і з ним я залишуся.

19 І знову, кому я маю служити? Чи ж не маю я служити в присутності його сина? Як я служив у присутності твого батька, так я буду і в твоїй присутності.

20 Тоді Авесалом сказав Ахітофелові: Дайте пораду між вами, що нам робити.

21 І Ахітофел сказав Авесаломові: Увійди до наложниць твого батька, яких він залишив пильнувати дім, і ввесь Ізраїль почує, що ти став осоружний своєму батькові; тоді зміцняться руки всіх, хто з тобою.

22 І вони розтягнули Авесаломові намет на даху дому; і Авесалом увійшов до наложниць свого батька на очах усього Ізраїля.

23 А порада Ахітофела, яку він радив у ті дні, була така, ніби чоловік запитував вирок у Єшуа; такою була вся порада Ахітофела і для Давида, і для Авесалома.

Розділ 17

1 Крім того, Ахітофел сказав Авесаломові: Дозволь мені тепер вибрати дванадцять тисяч чоловіків, і я встану і піду в погоню за Давидом цієї ночі:

2 І я прийду на нього, коли він утомлений і з ослабленими руками, і налякаю його; і ввесь народ, що з ним, утече, а я вражу тільки царя:

3 І я поверну ввесь народ до тебе; чоловік, якого ти шукаєш, — це ніби повернулися всі; і ввесь народ буде в мирі.

4 І це слово сподобалося Авесаломові і всім старшим Ізраїля.

5 Тоді Авесалом сказав: Поклич тепер також Хушая аркіянина, і послухаймо також, що він скаже.

6 А коли Хушай прийшов до Авесалома, Авесалом говорив до нього, кажучи: Ахітофел говорив у такий спосіб; чи нам робити за його словом? Якщо ні, говори ти.

7 І Хушай сказав Авесаломові: Порада, яку дав Ахітофел, не є добра цього разу.

8 Бо, — сказав Хушай, — ти знаєш свого батька і його людей, що вони могутні мужі, і вони розлючені в своїх умах, як ведмедиця, в якої забрали малят у полі; а твій батько — чоловік війни, і він не ночуватиме з народом.

9 Ось, він тепер схований у якійсь ямі або в якомусь іншому місці; і станеться, коли деякі з них упадуть на початку, що кожен, хто почує це, скаже: Є поразка серед народу, що йде за Авесаломом.

10 І навіть той, хто відважний, чиє серце як серце лева, зовсім розтане, бо ввесь Ізраїль знає, що твій батько — могутній чоловік, і ті, хто з ним, — відважні мужі.

11 Тому я раджу, щоб увесь Ізраїль був загально зібраний до тебе, від Дана аж до Беер-Шеви, як пісок, що біля моря, за безліччю, і щоб ти сам ішов особисто до бою.

12 І ми прийдемо на нього в якомусь місці, де він знаходиться, і ми спадемо на нього, як роса падає на землю; і з нього і з усіх людей, що з ним, не залишиться жодного.

13 Крім того, якщо він увійде до міста, тоді ввесь Ізраїль принесе канати до того міста, і ми стягнемо його в річку, аж поки там не знайдеться жодного малого камінця.

14 І Авесалом і всі мужі Ізраїля сказали: Порада Хушая аркіянина краща за пораду Ахітофела. Бо Ягве постановив зруйнувати добру пораду Ахітофела, з тим наміром, щоб Ягве навів зло на Авесалома.

15 Тоді Хушай сказав Садокові й Евіятарові, священикам: Так і так радив Ахітофел Авесаломові і старшим Ізраїля, а так і так радив я.

16 Тепер же пошліть швидко і скажіть Давидові, кажучи: Не ночуй цієї ночі на рівнинах пустелі, а швидко переходь, щоб цар не був поглинутий, і ввесь народ, що з ним.

17 А Йонатан і Ахімаац стояли біля Ен-Роґела, бо вони не могли показатися, входячи до міста; і служниця пішла і розповіла їм, а вони пішли і розповіли цареві Давидові.

18 Та один хлопець побачив їх і розповів Авесаломові; але вони обидва швидко пішли, і прийшли до дому одного чоловіка в Бахурімі, що мав колодязь на своєму подвір’ї, куди вони й спустилися.

19 І жінка взяла і розтягнула покривало над отвором колодязя, і розсипала на ньому товчене зерно, і справа не стала відомою.

20 А коли слуги Авесалома прийшли до жінки до дому, вони сказали: Де Ахімаац і Йонатан? І жінка сказала їм: Вони перейшли через потік води. І коли вони шукали і не могли знайти їх, вони повернулися до Єрусалима.

21 І сталося, після того як вони пішли, що ті вийшли з колодязя, і пішли, і розповіли цареві Давидові, і сказали Давидові: Устаньте і швидко переходьте через воду, бо так радив проти вас Ахітофел.

22 Тоді Давид устав, і ввесь народ, що був із ним, і вони перейшли Йордан; до ранкового світла не бракувало жодного з них, хто не перейшов би Йордан.

23 А коли Ахітофел побачив, що його поради не послухали, він осідлав осла, і встав, і пішов додому до свого дому, до свого міста, і впорядкував свій дім, і повісився, і помер, і був похований у гробниці свого батька.

24 Тоді Давид прийшов до Маханаїма. А Авесалом перейшов Йордан, він і всі мужі Ізраїля з ним.

25 І Авесалом поставив Амасу начальником війська замість Йоава; а цей Амаса був сином чоловіка, ім’я якого було Їтра, ізраїльтянин, що ввійшов до Авіґаїлі, дочки Нахаша, сестри Церуї, матері Йоава.

26 І Ізраїль і Авесалом отаборилися в краю Ґілеаду.

27 І сталося, коли Давид прийшов до Маханаїма, що Шові, син Нахаша з Рабби синів Аммона, і Махір, син Амміїла з Ло-Девару, і Барзіллай ґілеадянин із Роґеліма,

28 Принесли ліжка, і миски, і глиняний посуд, і пшеницю, і ячмінь, і борошно, і пряжене зерно, і боби, і сочевицю, і пряжену крупу,

29 І мед, і масло, і овець, і сир із коров’ячого молока, для Давида і для народу, що був із ним, щоб їли, бо вони сказали: Народ голодний, і втомлений, і спраглий у пустелі.

Розділ 18

1 І Давид перелічив народ, що був із ним, і поставив над ними тисяцьких і соцьких.

2 І Давид вислав третину народу під руку Йоава, і третину під руку Авішая, сина Церуї, брата Йоава, і третину під руку Іттая ґіттянина. І цар сказав народові: Я сам також неодмінно вийду з вами.

3 Але народ відповів: Ти не виходь, бо якщо ми втечемо, вони не звернуть на нас уваги; ані якщо половина з нас помре, вони не звернуть на нас уваги; а тепер ти вартий десяти тисяч із нас; тому тепер краще, щоб ти допомагав нам із міста.

4 І цар сказав їм: Що видається вам найкращим, те я зроблю. І цар став коло брами, а ввесь народ виходив сотнями і тисячами.

5 І цар наказав Йоавові, і Авішаєві, і Іттаєві, кажучи: Поводьтеся лагідно заради мене з юнаком, із Авесаломом. І ввесь народ чув, коли цар дав усім начальникам наказ щодо Авесалома.

6 І народ вийшов у поле проти Ізраїля, а битва була в Єфремовому лісі;

7 І там народ Ізраїля був уражений перед слугами Давида, і там була велика поразка того дня — двадцять тисяч чоловіків.

8 Бо битва була там розсіяна по обличчю всього краю, і ліс поглинув того дня більше народу, ніж поглинув меч.

9 І Авесалом зустрівся зі слугами Давида. І Авесалом їхав на мулі, а мул увійшов під густе гілля великого дуба, і його голова зачепилася за дуба, і він повис між небом і землею, а мул, що був під ним, пішов далі.

10 І один чоловік побачив це і розповів Йоавові, і сказав: Ось, я бачив Авесалома, що висить на дубі.

11 І Йоав сказав чоловікові, що розповів йому: І ось, ти бачив його, і чому ти не вразив його там до землі? І я дав би тобі десять шекелів срібла і пояс.

12 І чоловік сказав Йоавові: Хоч би я мав отримати тисячу шекелів срібла в свою руку, я все ж не простягнув би своєї руки проти царського сина, бо на наших слухах цар наказав тобі, і Авішаєві, і Іттаєві, кажучи: Стережіться, щоб ніхто не торкнувся юнака Авесалома.

13 Інакше я вчинив би неправду проти власного життя, бо жодна справа не прихована від царя, і ти сам став би проти мене.

14 Тоді Йоав сказав: Я не можу так гаятися з тобою. І він узяв три дротики в свою руку і встромив їх у серце Авесалома, коли він ще був живий посеред дуба.

15 І десять юнаків, що носили зброю Йоава, оточили Авесалома, і вразили його, і вбили його.

16 І Йоав засурмив у сурму, і народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав народ.

17 І вони взяли Авесалома, і кинули його у велику яму в лісі, і поклали на нього дуже велику купу каміння; а ввесь Ізраїль утік, кожен до свого намету.

18 А Авесалом за свого життя взяв і поставив собі стовпа, що в царській долині, бо він сказав: Я не маю сина, щоб зберігати моє ім’я в пам’яті; і він назвав стовпа своїм власним ім’ям, і він зветься аж до цього дня: Місце Авесалома.

19 Тоді Ахімаац, син Садока, сказав: Дозволь мені тепер побігти і принести цареві вістку, як Єшуа помстився за нього над його ворогами.

20 І Йоав сказав йому: Ти не будеш вістуном цього дня, але ти будеш вістуном іншого дня; а цього дня ти не принесеш вістки, бо царський син мертвий.

21 Тоді Йоав сказав Кушієві: Іди, розкажи цареві, що ти бачив. І Кушій уклонився Йоавові і побіг.

22 Тоді Ахімаац, син Садока, знову сказав Йоавові: Але як би там не було, дозволь мені, прошу тебе, також побігти за Кушієм. І Йоав сказав: Навіщо ти побіжиш, сину мій, бачачи, що ти не маєш готової вістки?

23 Але як би там не було, — сказав він, — дозволь мені бігти. І він сказав йому: Біжи. Тоді Ахімаац побіг дорогою рівнини і перегнав Кушія.

24 А Давид сидів між двома брамами; і сторож піднявся на дах над брамою до стіни, і підняв свої очі, і глянув, і ось, чоловік біжить сам.

25 І сторож закричав і сповістив царя. І цар сказав: Якщо він сам, вістка в його устах. І він наближався швидко і підійшов близько.

26 І сторож побачив іншого чоловіка, що біжить; і сторож покликав воротаря і сказав: Ось, інший чоловік біжить сам. І цар сказав: Він також приносить вістку.

27 І сторож сказав: Мені здається, біг першого подібний до бігу Ахімааца, сина Садока. І цар сказав: Він добра людина і приходить із доброю вісткою.

28 І Ахімаац гукнув і сказав цареві: Усе добре. І він упав на землю обличчям перед царем і сказав: Благословенний Єшуа, твій Єшуа, що віддав людей, які підняли свою руку проти мого пана царя.

29 І цар сказав: Чи юнак Авесалом цілий? І Ахімаац відповів: Коли Йоав посилав царського слугу, і мене, твого слугу, я бачив велике сум’яття, але не знав, що то було.

30 І цар сказав йому: Відійди вбік і стань тут. І він відійшов убік і став тихо.

31 І ось, прийшов Кушій; і Кушій сказав: Вістка, пане мій царю, бо Єшуа помстився за тебе цього дня всім, хто повстав проти тебе.

32 І цар сказав Кушієві: Чи юнак Авесалом цілий? І Кушій відповів: Вороги мого пана царя, і всі, хто повстає проти тебе, щоб завдати тобі шкоди, нехай будуть, як той юнак.

33 І цар дуже схвилювався, і піднявся до кімнати над брамою, і плакав; і, йдучи, він так казав: О сину мій Авесаломе, сину мій, сину мій Авесаломе! О, якби Єшуа дав мені померти за тебе, о Авесаломе, сину мій, сину мій!

Розділ 19

1 І сповістили Йоавові: Ось, цар плаче і сумує за Авесаломом.

2 І перемога того дня обернулася на жалобу для всього народу, бо народ чув того дня, як казали, що цар засмучений за свого сина.

3 І народ того дня входив до міста крадькома, як люди, що засоромлені, крадуться, коли тікають у битві.

4 А цар закрив своє обличчя, і цар кричав гучним голосом: О сину мій Авесаломе, о Авесаломе, сину мій, сину мій!

5 І Йоав прийшов до дому до царя і сказав: Ти засоромив цього дня обличчя всіх своїх слуг, які цього дня врятували твоє життя, і життя твоїх синів, і твоїх дочок, і життя твоїх жінок, і життя твоїх наложниць;

6 Тим, що ти любиш своїх ворогів і ненавидиш своїх друзів. Бо ти проголосив цього дня, що ти не зважаєш ані на князів, ані на слуг; бо цього дня я бачу, що якби Авесалом жив, а ми всі померли цього дня, тоді це було б тобі до вподоби.

7 Тепер же встань, вийди і говори потішно до своїх слуг, бо я клянуся Єшуа: якщо ти не вийдеш, жоден не залишиться з тобою цієї ночі, і це буде гірше для тебе за все зло, що спіткало тебе від твоєї молодості аж дотепер.

8 Тоді цар устав і сів у брамі. І сповістили всьому народові, кажучи: Ось, цар сидить у брамі. І ввесь народ прийшов перед царя, бо Ізраїль утік, кожен до свого намету.

9 І ввесь народ сперечався по всіх племенах Ізраїля, кажучи: Цар урятував нас із руки наших ворогів, і він визволив нас із руки филистимлян; а тепер він утік із краю через Авесалома.

10 А Авесалом, якого ми помазали над нами, помер у битві. Тепер же чому ви не говорите жодного слова про повернення царя?

11 І цар Давид послав до Садока й Евіятара, священиків, кажучи: Говоріть до старших Юди, кажучи: Чому ви останні, щоб повернути царя до його дому, бачачи, що мова всього Ізраїля дійшла до царя, до його дому?

12 Ви мої брати, ви мої кості й моє тіло; чому ж ви останні, щоб повернути царя?

13 І скажіть Амасі: Чи ж ти не з моєї кості й мого тіла? Нехай Ягве вчинить мені так і ще більше додасть, якщо ти не будеш начальником війська передо мною завжди замість Йоава.

14 І він схилив серце всіх мужів Юди, як серце одного чоловіка, так що вони послали це слово до царя: Повернися ти і всі твої слуги.

15 І цар повернувся і прийшов до Йордану. А Юда прийшов до Ґілґалу, щоб іти назустріч цареві, щоб перевести царя через Йордан.

16 І Шім’ї, син Ґери, веніяминівець, що з Бахуріма, поспішив і зійшов із мужами Юди назустріч цареві Давидові.

17 І була з ним тисяча чоловіків із Веніямина, і Ціва, слуга дому Саула, і п’ятнадцять його синів, і двадцять його слуг із ним; і вони перейшли Йордан перед царем.

18 І перейшов пором, щоб перевезти царський дім і зробити те, що він вважав добрим. А Шім’ї, син Ґери, упав перед царем, коли той перейшов Йордан;

19 І сказав цареві: Нехай мій пан не залічить мені беззаконня, і не згадуй того, що твій слуга вчинив переступно того дня, коли мій пан цар виходив із Єрусалима, щоб цар не взяв цього до свого серця.

20 Бо твій слуга знає, що я згрішив; тому ось, я прийшов сьогодні першим з усього дому Йосипа, щоб зійти назустріч моєму панові цареві.

21 Але Авішай, син Церуї, відповів і сказав: Чи ж Шім’ї не повинен бути страчений за це, бо він проклинав помазаника Ягве?

22 І Давид сказав: Що мені до вас, сини Церуї, що ви сьогодні повинні бути мені супротивниками? Чи ж має хтось бути страчений сьогодні в Ізраїлі? Бож чи не знаю я, що я сьогодні цар над Ізраїлем?

23 Тому цар сказав до Шім’ї: Ти не помреш. І цар поклявся йому.

24 І Мефівошет, син Саула, зійшов назустріч цареві, і не впорядковував своїх ніг, і не стриг своєї бороди, і не прав свого одягу від дня, коли цар пішов, аж до дня, коли він повернувся з миром.

25 І сталося, коли він прийшов до Єрусалима назустріч цареві, що цар сказав йому: Чому ти не пішов зі мною, Мефівошете?

26 І він відповів: Пане мій, о царю, мій слуга обманув мене, бо твій слуга сказав: Я осідлаю собі осла, щоб їхати на ньому і йти до царя, бо твій слуга кульгавий.

27 І він обмовив твого слугу перед моїм паном царем; але мій пан цар як ангел Ягве; чини ж те, що добре в твоїх очах.

28 Бо ввесь дім мого батька був лише людьми смерті перед моїм паном царем, та ти посадив свого слугу серед тих, що їли за твоїм власним столом. Яке ж право я маю ще волати до царя?

29 І цар сказав йому: Чому ти говориш іще про свої справи? Я сказав: Ти і Ціва поділіть землю.

30 І Мефівошет сказав цареві: Так, нехай він візьме все, оскільки мій пан цар повернувся з миром до свого власного дому.

31 І Барзіллай ґілеадянин зійшов із Роґеліма і перейшов Йордан із царем, щоб провести його через Йордан.

32 А Барзіллай був дуже старий чоловік, вісімдесяти років; і він забезпечував царя харчами, коли той перебував у Маханаїмі, бо він був чоловік дуже значний.

33 І цар сказав Барзіллаєві: Переходь зі мною, і я годуватиму тебе зі мною в Єрусалимі.

34 І Барзіллай сказав цареві: Як довго мені жити, щоб я піднявся з царем до Єрусалима?

35 Мені сьогодні вісімдесят років; і чи можу я розрізняти між добрим і злим? Чи може твій слуга смакувати те, що я їм або що я п’ю? Чи можу я ще слухати голос співаків і співачок? Чому ж тоді твій слуга має бути ще тягарем моєму панові цареві?

36 Твій слуга перейде трохи через Йордан із царем, і чому цар має відплачувати мені такою винагородою?

37 Дозволь твоєму слузі, прошу тебе, повернутися назад, щоб я міг померти у своєму власному місті і бути похованим біля гробу мого батька і моєї матері. Але ось твій слуга Кімгам; нехай він перейде з моїм паном царем, і вчини йому те, що видасться добрим у твоїх очах.

38 І цар відповів: Кімгам перейде зі мною, і я вчиню йому те, що видасться добрим у твоїх очах; і все, чого ти зажадаєш від мене, те я зроблю для тебе.

39 І весь народ перейшов Йордан. І коли цар перейшов, цар поцілував Барзіллая і благословив його; і він повернувся до свого місця.

40 Тоді цар пішов до Гілгалу, і Кімгам пішов із ним: і весь народ Юди провів царя, а також половина народу Ізраїля.

41 І ось, усі чоловіки Ізраїля прийшли до царя і сказали цареві: Чому наші брати, чоловіки Юди, вкрали тебе і перевели царя, і його дім, і всіх чоловіків Давида з ним через Йордан?

42 І всі чоловіки Юди відповіли чоловікам Ізраїля: Бо цар близький родич нам: чому ж ви гніваєтеся за цю справу? Чи ми їли хоч щось коштом царя? Чи він дав нам якийсь дарунок?

43 І чоловіки Ізраїля відповіли чоловікам Юди і сказали: Ми маємо десять частин у цареві, і ми також маємо більше права на Давида, ніж ви: чому ж ви зневажили нас, щоб наша порада не була першою почута про повернення нашого царя? І слова чоловіків Юди були жорсткіші за слова чоловіків Ізраїля.

Розділ 20

1 І трапився там чоловік Веліяла, на ім'я Шеба, син Біхрі, веніяминівець: і він засурмив у сурму і сказав: Нема нам частини в Давиді, і нема нам спадщини в сині Єссея: кожен до своїх наметів, Ізраїлю.

2 І кожен чоловік Ізраїля пішов від Давида і пішов за Шебою, сином Біхрі: а чоловіки Юди трималися свого царя, від Йордану аж до Єрусалима.

3 І Давид прийшов до свого дому в Єрусалимі; і цар узяв десять жінок, своїх наложниць, яких він залишив стерегти дім, і помістив їх під варту, і годував їх, але не входив до них. І вони були замкнені аж до дня своєї смерти, живучи у вдівстві.

4 Тоді цар сказав Амасі: Склич мені чоловіків Юди протягом трьох днів, і ти сам будь тут присутній.

5 І Амаса пішов скликати чоловіків Юди: але він затримався довше призначеного часу, який цар йому призначив.

6 І Давид сказав Авішаєві: Тепер Шеба, син Біхрі, завдасть нам більше шкоди, ніж завдав Авесалом: візьми слуг свого пана і переслідуй його, щоб він не здобув собі укріплених міст і не втік від нас.

7 І вийшли за ним чоловіки Йоава, і керетяни, і пелетяни, і всі могутні чоловіки: і вони вийшли з Єрусалима, щоб переслідувати Шебу, сина Біхрі.

8 Коли вони були біля великого каменя, що в Гівеоні, Амаса вийшов перед ними. І одяг Йоава, який він одягнув, був підперезаний на ньому, а на ньому пояс із мечем, прикріпленим до його стегон у піхвах; і коли він виступив наперед, меч випав.

9 І Йоав сказав Амасі: Чи ти здоровий, брате мій? І Йоав узяв Амасу правою рукою за бороду, щоб поцілувати його.

10 Але Амаса не звернув уваги на меч, що був у руці Йоава: і він уразив його ним під п'яте ребро, і вилив його нутрощі на землю, і не вдарив його вдруге; і він помер. І Йоав та Авішай, його брат, переслідували Шебу, сина Біхрі.

11 І один із чоловіків Йоава став біля нього і сказав: Хто прихильний до Йоава і хто за Давида, нехай іде за Йоавом.

12 А Амаса валявся в крові посеред дороги. І коли той чоловік побачив, що весь народ зупиняється, він відтягнув Амасу з дороги в поле і накинув на нього одяг, коли побачив, що кожен, хто підходив до нього, зупинявся.

13 Коли його забрали з дороги, весь народ пішов далі за Йоавом, щоб переслідувати Шебу, сина Біхрі.

14 І він пройшов через усі племена Ізраїля до Авеля і до Бет-Маахи, і всі беритяни: і вони зібралися разом, і також пішли за ним.

15 І вони прийшли й обложили його в Авелі Бет-Маахи, і насипали насип проти міста, і він стояв у рові: і весь народ, що був із Йоавом, бив у стіну, щоб повалити її.

16 Тоді мудра жінка закричала з міста: Слухайте, слухайте; скажіть, прошу вас, Йоавові: Підійди сюди ближче, щоб я могла говорити з тобою.

17 І коли він підійшов до неї, жінка сказала: Чи ти Йоав? І він відповів: Я. Тоді вона сказала йому: Слухай слова своєї служниці. І він відповів: Я слухаю.

18 Тоді вона сказала, кажучи: За давніх часів звичайно говорили, кажучи: Неодмінно запитають поради в Авелі: і так вони закінчували справу.

19 Я — одна з миролюбних і вірних в Ізраїлі: ти прагнеш знищити місто і матір в Ізраїлі: чому ти хочеш поглинути спадщину Єшуа?

20 І Йоав відповів і сказав: Нехай це буде далеко, нехай буде далеко від мене, щоб я поглинув чи знищив.

21 Справа не така: але чоловік із гори Єфрема, на ім'я Шеба, син Біхрі, підняв свою руку проти царя, саме проти Давида: видайте лише його, і я відійду від міста. І жінка сказала Йоавові: Ось, його голову буде кинуто тобі через стіну.

22 Тоді жінка пішла до всього народу у своїй мудрості. І вони відтяли голову Шеби, сина Біхрі, і кинули її Йоавові. І він засурмив у сурму, і вони відступили від міста, кожен до свого намету. І Йоав повернувся до Єрусалима до царя.

23 І Йоав був над усім військом Ізраїля: а Беная, син Єгояди, був над керетянами і над пелетянами:

24 І Адорам був над податтю: а Йосафат, син Ахілуда, був літописцем:

25 І Шева був писарем: а Садок і Евіятар були священиками:

26 І Іра, яїрянин, також був головним управителем при Давиді.

Розділ 21

1 Тоді був голод за днів Давида три роки, рік за роком; і Давид запитав Єшуа. І Єшуа відповів: Це за Саула і за його кривавий дім, бо він убив гівонітян.

2 І цар покликав гівонітян і сказав їм; (а гівонітяни не були з дітей Ізраїля, але з рештки амореянів; і діти Ізраїля присягли їм: а Саул прагнув убити їх у своїй ревності до дітей Ізраїля та Юди.)

3 Тому Давид сказав гівонітянам: Що я маю зробити для вас? І чим я маю вчинити спокуту, щоб ви благословили спадщину Єшуа?

4 І гівонітяни сказали йому: Ми не будемо мати ні срібла, ні золота від Саула, ані від його дому; і за нас ти не вбивай нікого в Ізраїлі. І він сказав: Що ви скажете, те я зроблю для вас.

5 І вони відповіли цареві: Чоловік, який винищив нас і який замишляв проти нас, щоб ми були знищені і не залишилися в жодних межах Ізраїля,

6 Нехай сім чоловіків із його синів буде видано нам, і ми повісимо їх перед Ягве в Гів'ї Саула, якого Ягве обрав. І цар сказав: Я дам їх.

7 Але цар пощадив Мефівошета, сина Йонатана, сина Саула, через клятву Ягве, що була між ними, між Давидом і Йонатаном, сином Саула.

8 Але цар узяв двох синів Ріцпи, дочки Айї, яких вона породила Саулові, Армоні та Мефівошета; і п'ятьох синів Міхаль, дочки Саула, яких вона виховала для Адріеля, сина Барзіллая мехолянина:

9 І він видав їх у руки гівонітян, і вони повісили їх на горі перед Ягве: і вони впали всі семеро разом, і були страчені за днів жнив, у перші дні, на початку жнив ячменю.

10 І Ріцпа, дочка Айї, взяла верету і розстелила її собі на скелі, від початку жнив аж доки вода не крапнула на них із неба, і не допускала ні птахів небесних сідати на них удень, ані звірів польових уночі.

11 І було повідомлено Давидові, що зробила Ріцпа, дочка Айї, наложниця Саула.

12 І Давид пішов і взяв кістки Саула і кістки Йонатана, його сина, від чоловіків Явешу Гілеадського, які вкрали їх із майдану Бет-Шану, де филистимляни повісили їх, коли филистимляни вбили Саула в Гілбоа:

13 І він приніс звідти кістки Саула і кістки Йонатана, його сина; і вони зібрали кістки тих, хто був повішений.

14 І кістки Саула і Йонатана, його сина, поховали в землі Веніямина в Целі, у гробниці Кіша, його батька: і вони виконали все, що наказав цар. І після того Єшуа був ублаганий за землю.

15 І филистимляни знову воювали з Ізраїлем; і Давид зійшов, і його слуги з ним, і воював проти филистимлян: і Давид знесилився.

16 І Ішбі-Бенов, який був із синів велетня, вага списа якого важила триста шеклів міді, і він був підперезаний новим мечем, задумав убити Давида.

17 Але Авішай, син Церуї, допоміг йому, і уразив филистимлянина, і вбив його. Тоді чоловіки Давида присягли йому, кажучи: Ти більше не вийдеш із нами на битву, щоб ти не погасив світильника Ізраїля.

18 І сталося після цього, що знову була битва з филистимлянами в Гові: тоді Сівхай, хушатянин, убив Сафа, який був із синів велетня.

19 І знову була битва в Гові з филистимлянами, де Елханан, син Яаре-Орегіма, віфлеємець, убив брата Голіята, гитянина, держак списа якого був як ткацький вал.

20 І ще була битва в Гаті, де був чоловік великого зросту, який мав на кожній руці по шість пальців і на кожній нозі по шість пальців, числом двадцять чотири; і він також народився велетневі.

21 І коли він зневажав Ізраїля, Йонатан, син Шімеї, брата Давида, убив його.

22 Ці четверо народилися велетневі в Гаті і впали від руки Давида і від руки його слуг.

Розділ 22

1 І Давид промовив до Єшуа слова цієї пісні того дня, коли Єшуа визволив його з руки всіх його ворогів і з руки Саула:

2 І він сказав: Єшуа — моя скеля, і моя фортеця, і мій визволитель;

3 Єшуа моєї скелі; на Нього я буду покладатися: Він — мій щит, і ріг мого спасіння, моя висока башта і мій притулок, мій спаситель; Ти спасаєш мене від насильства.

4 Я буду кликати Єшуа, Який гідний хвали: так я буду спасений від моїх ворогів.

5 Коли хвилі смерти оточили мене, потоки безбожних чоловіків налякали мене;

6 Скорботи пекла оточили мене; тенета смерти спіткали мене;

7 У моїй скорботі я покликав Єшуа і закричав до мого Єшуа: і Він почув мій голос зі Свого храму, і мій крик увійшов до Його вух.

8 Тоді земля затряслася і затремтіла; основи неба зрушилися і затряслися, бо Він розгнівався.

9 Дим піднявся з Його ніздрів, і вогонь із Його уст пожирав: вугілля запалилося від нього.

10 Він нахилив небеса і зійшов; і темрява була під Його ногами.

11 І Він їхав на херувимі і летів: і Він був бачений на крилах вітру.

12 І Він зробив темряву наметами навколо Себе, темні води і густі хмари небес.

13 Від сяйва перед Ним запалилося вугілля вогняне.

14 Ягве загримів із неба, і Всевишній подав Свій голос.

15 І Він послав стріли і розсіяв їх; блискавку — і привів їх у замішання.

16 І відкрилися канали моря, основи світу оголилися, від докору Єшуа, від подиху дихання Його ніздрів.

17 Він послав згори, Він узяв мене; Він витягнув мене з багатьох вод;

18 Він визволив мене від мого сильного ворога і від тих, хто ненавидів мене: бо вони були надто сильні для мене.

19 Вони спіткали мене в день мого нещастя: але Єшуа був моєю опорою.

20 Він також вивів мене на просторе місце: Він визволив мене, бо Він уподобав мене.

21 Ягве винагородив мене згідно з моєю праведністю: згідно з чистотою моїх рук Він відплатив мені.

22 Бо я тримався доріг Ягве і не відступив нечестиво від мого Ягве.

23 Бо всі Його суди були переді мною: а щодо Його постанов, я не відступив від них.

24 Я також був непорочний перед Ним і беріг себе від мого беззаконня.

25 Тому Ягве відплатив мені згідно з моєю праведністю; згідно з моєю чистотою перед Його очима.

26 Із милостивим Ти покажеш Себе милостивим, і з непорочним чоловіком Ти покажеш Себе непорочним.

27 Із чистим Ти покажеш Себе чистим; а з лукавим Ти покажеш Себе огидним.

28 І пригноблений народ Ти спасеш: але Твої очі на гордих, щоб Ти міг понизити їх.

29 Бо Ти — мій світильник, о Єшуа: і Єшуа освітить мою темряву.

30 Бо Тобою я пробіг через загін: моїм Єшуа я перескочив через стіну.

31 Щодо Ягве, Його дорога досконала; слово Ягве випробуване: Він — щит для всіх тих, хто покладається на Нього.

32 Бо хто є Ягве, крім Єшуа? І хто є скелею, крім нашого Єшуа?

33 Єшуа — моя сила і міць: і Він робить мою дорогу досконалою.

34 Він робить мої ноги, як ноги лані: і ставить мене на моїх висотах.

35 Він навчає мої руки війни; так що лук зі сталі ламається моїми руками.

36 Ти також дав мені щит Твого спасіння: і Твоя лагідність зробила мене великим.

37 Ти розширив мої кроки піді мною; так що мої ноги не похитнулися.

38 Я переслідував моїх ворогів і знищив їх; і не повертався назад, аж доки не винищив їх.

39 І я винищив їх і поранив їх, так що вони не могли встати: так, вони впали під мої ноги.

40 Бо Ти підперезав мене силою для битви: тих, хто повстав проти мене, Ти підкорив піді мною.

41 Ти також дав мені шиї моїх ворогів, щоб я міг знищити тих, хто ненавидить мене.

42 Вони дивилися, але не було нікого, щоб спасти; навіть до Ягве, але Він не відповів їм.

43 Тоді я розтер їх, як порох землі, я розтоптав їх, як грязюку вулиць, і розвіяв їх.

44 Ти також визволив мене від суперечок мого народу, Ти зберіг мене, щоб бути головою поган: народ, якого я не знав, буде служити мені.

45 Чужинці підкоряться мені: щойно вони почують, вони будуть слухняні мені.

46 Чужинці зів'януть, і вони будуть боятися зі своїх укритих місць.

47 Єшуа живе; і благословенна моя скеля; і нехай буде піднесений Єшуа скелі мого спасіння.

48 Це Єшуа, Який мститься за мене і Який приводить народ під мене.

49 І Який виводить мене від моїх ворогів: Ти також підніс мене високо над тими, хто повстав проти мене: Ти визволив мене від чоловіка насильства.

50 Тому я буду дякувати Тобі, о Єшуа, серед поган, і буду співати хвалу Твоєму імені.

51 Він — башта спасіння для Свого царя: і виявляє милість Своєму помазаникові, Давидові, і його насінню навіки.

Розділ 23

1 А це останні слова Давида. Давид, син Єссея, сказав, і чоловік, який був піднесений високо, помазаник Єшуа Якова і солодкий псалмоспівець Ізраїля, сказав,

2 Дух Єшуа говорив мною, і Його слово було на моєму язиці.

3 Ягве Ізраїля сказав, Скеля Ізраїля промовила до мене: Той, хто править над людьми, мусить бути справедливим, правлячи в страху Ягве.

4 І він буде, як світло ранку, коли сходить сонце, саме як ранок без хмар; як ніжна трава, що сходить із землі від ясного сяйва після дощу.

5 Хоча мій дім не такий із Ягве; проте Він уклав зі мною вічний завіт, упорядкований в усьому і певний: бо це все моє спасіння і все моє бажання, хоча Він не дає йому рости.

6 Але сини Веліяла будуть усі, як колючки, відкинуті геть, бо їх не можна взяти руками:

7 Але чоловік, який доторкнеться до них, мусить бути озброєний залізом і держаком списа; і вони будуть повністю спалені вогнем на тому самому місці.

8 Це імена могутніх чоловіків, яких мав Давид: Тахмонітянин, який сидів на місці, головний серед воєначальників; він же був Адіно, ецнітянин: він підняв свій спис проти вісьмохсот, яких він убив за один раз.

9 А після нього був Елеазар, син Додо, ахохітянин, один із трьох могутніх чоловіків із Давидом, коли вони зневажали филистимлян, які зібралися там на битву, а чоловіки Ізраїля відійшли:

10 Він устав і бив филистимлян, аж доки його рука не втомилася, і його рука прилипла до меча: і Єшуа вчинив велику перемогу того дня; і народ повернувся за ним лише для здобичі.

11 А після нього був Шамма, син Аге, гарарянин. І филистимляни зібралися в загін, де була ділянка землі, повна сочевиці: і народ утік від филистимлян.

12 Але він став посеред ділянки і захистив її, і побив филистимлян: і Єшуа вчинив велику перемогу.

13 І троє з тридцяти головних зійшли і прийшли до Давида за часів жнив до печери Адуллам: а загін филистимлян отаборився в долині Рефаїм.

14 І Давид був тоді в твердині, а залога филистимлян була тоді у Віфлеємі.

15 І Давид запрагнув і сказав: О, якби хто дав мені напитися води з криниці Віфлеєма, що біля брами!

16 І троє могутніх чоловіків прорвалися через табір филистимлян і набрали води з криниці Віфлеєма, що була біля брами, і взяли її, і принесли Давидові: проте він не хотів пити її, але вилив її для Єшуа.

17 І він сказав: Нехай це буде далеко від мене, о Єшуа, щоб я зробив це: хіба це не кров чоловіків, які ходили, наражаючи своє життя на небезпеку? Тому він не хотів пити її. Це зробили ці троє могутніх чоловіків.

18 А Авішай, брат Йоава, син Церуї, був головним серед трьох. І він підняв свій спис проти трьохсот і вбив їх, і мав ім'я серед трьох.

19 Хіба він не був найшанованішим із трьох? Тому він був їхнім воєначальником: проте він не досяг перших трьох.

20 І Беная, син Єгояди, син хороброго чоловіка, з Кавцеїла, який вчинив багато подвигів, він убив двох левоподібних чоловіків Моава: він також зійшов і вбив лева посеред ями за часів снігу:

21 І він убив єгиптянина, вродливого чоловіка: і єгиптянин мав спис у своїй руці; але він зійшов до нього з палицею і вирвав спис із руки єгиптянина, і вбив його його ж власним списом.

22 Це зробив Беная, син Єгояди, і мав ім'я серед трьох могутніх чоловіків.

23 Він був шанованіший за тридцятьох, але не досяг перших трьох. І Давид поставив його над своєю вартою.

24 Асаїл, брат Йоава, був одним із тридцяти; Елханан, син Додо, з Віфлеєма,

25 Шамма, хародянин, Еліка, хародянин,

26 Хелец, палтянин, Іра, син Іккеша, текоянин,

27 Авіезер, анатотянин, Мевуннай, хушатянин,

28 Залмон, ахохітянин, Магарай, нетофотянин,

29 Хелев, син Баани, нетофотянин, Іттай, син Рівая, з Гів'ї дітей Веніямина,

30 Беная, піратонянин, Хіддай із потоків Гаашу,

31 Авіалбон, арватянин, Азмавет, бархумеянин,

32 Еліяхба, шаалвонянин, із синів Яшена, Йонатан,

33 Шамма, гарарянин, Ахіям, син Шарара, гарарянин,

34 Еліфелет, син Ахасвая, сина маахатянина, Еліям, син Ахітофела, гілонянин,

35 Хецрай, кармелянин, Паарай, арвянин,

36 Ігал, син Натана, з Цови, Бані, гадянин,

37 Целек, аммонітянин, Нагарай, бееротянин, зброєносець Йоава, сина Церуї,

38 Іра, їтрянин, Гарев, їтрянин,

39 Урія, хеттеянин: усього тридцять сім.

Розділ 24

1 І знову гнів Ягве запалився проти Ізраїля, і він підбурив Давида проти них сказати: Іди, перелічи Ізраїля та Юду.

2 Бо цар сказав Йоавові, воєначальникові війська, який був із ним: Іди тепер через усі племена Ізраїля, від Дана аж до Беер-Шеви, і перелічіть народ, щоб я знав число народу.

3 І Йоав сказав цареві: Нехай Єшуа, твій Єшуа, додасть до народу, скільки б їх не було, у сто разів більше, і нехай очі мого пана, царя, побачать це: але чому мій пан, цар, знаходить насолоду в цій справі?

4 Проте слово царя перемогло проти Йоава і проти воєначальників війська. І Йоав і воєначальники війська вийшли з присутности царя, щоб перелічити народ Ізраїля.

5 І вони перейшли Йордан і отаборилися в Ароері, на правому боці міста, що лежить посеред річки Гада, і в бік Язера:

6 Тоді вони прийшли до Гілеада і до землі Тахтім-Ходші; і вони прийшли до Дан-Яану і навколо до Сидона,

7 І прийшли до твердині Тира і до всіх міст хіввеян і ханаанеян: і вони вийшли на південь Юди, аж до Беер-Шеви.

8 І коли вони пройшли через усю землю, вони прийшли до Єрусалима в кінці дев'яти місяців і двадцяти днів.

9 І Йоав подав цареві суму числа народу: і було в Ізраїлі вісімсот тисяч хоробрих чоловіків, які витягали меча; а чоловіків Юди було п'ятсот тисяч чоловіків.

10 І серце Давида вразило його після того, як він перелічив народ. І Давид сказав Ягве: Я дуже згрішив тим, що зробив: а тепер, благаю Тебе, о Ягве, забери беззаконня Твого слуги; бо я вчинив дуже нерозумно.

11 Бо коли Давид устав уранці, слово Ягве прийшло до пророка Гада, прозорливця Давида, кажучи,

12 Іди і скажи Давидові: Так говорить Ягве, Я пропоную тобі три речі; вибери собі одну з них, щоб Я міг зробити її тобі.

13 І Гад прийшов до Давида і повідомив йому, і сказав йому: Чи сім років голоду прийде тобі в твоїй землі? Чи ти будеш тікати три місяці перед своїми ворогами, доки вони переслідують тебе? Чи буде три дні моровиці в твоїй землі? Тепер порадься і подивися, яку відповідь я маю повернути Тому, Хто послав мене.

14 І Давид сказав Гадові: Я у великій тісноті: впадімо тепер у руку Єшуа; бо Його милості великі: і нехай я не впаду в руку людини.

15 І Ягве послав моровицю на Ізраїля від ранку аж до призначеного часу: і померло з народу від Дана аж до Беер-Шеви сімдесят тисяч чоловіків.

16 І коли ангел простягнув свою руку на Єрусалим, щоб знищити його, Ягве розкаявся щодо зла і сказав ангелові, який знищував народ: Досить: тепер стримай свою руку. І ангел Ягве був біля току Аравни, євусеянина.

17 І Давид промовив до Ягве, коли побачив ангела, який бив народ, і сказав: Ось, я згрішив і я вчинив нечестиво: але ці вівці, що вони зробили? Нехай Твоя рука, благаю Тебе, буде проти мене і проти дому мого батька.

18 І Гад прийшов того дня до Давида і сказав йому: Підійди, постав жертовник Ягве на току Аравни, євусеянина.

19 І Давид, згідно зі словом Гада, підійшов, як наказав Ягве.

20 І Аравна подивився і побачив царя і його слуг, які йшли до нього: і Аравна вийшов і вклонився перед царем обличчям до землі.

21 І Аравна сказав: Чому мій пан, цар, прийшов до свого слуги? І Давид сказав: Щоб купити в тебе тік, щоб збудувати жертовник Ягве, щоб моровиця була стримана від народу.

22 І Аравна сказав Давидові: Нехай мій пан, цар, візьме і принесе в жертву те, що здається добрим йому: ось, тут воли для цілопалення, і молотильні знаряддя та інші знаряддя волів на дрова.

23 Усе це Аравна, як цар, дав цареві. І Аравна сказав цареві: Нехай Єшуа, твій Єшуа, прийме тебе.

24 І цар сказав Аравні: Ні; але я неодмінно куплю це в тебе за ціну: і не буду приносити цілопалень Єшуа, моєму Єшуа, з того, що нічого мені не коштує. І Давид купив тік і волів за п'ятдесят шеклів срібла.

25 І Давид збудував там жертовник Ягве і приніс цілопалення та мирні жертви. І Єшуа був ублаганий за землю, і моровиця була стримана від Ізраїля.